05.05.2012р. Б. / Папа новим послам: держави повинні дбати про те, щоб не збільшувалася нерівність

 

4 травня Бенедикт XVI прийняв вірчі грамоти нових послів Вірменії, Ірландії, Малайзії, Фіджі і Ефіопії при Святому Престолі . У промові до них Святіший Отець наголосив на необхідності швидкого реагування на виклики, коли планета стала зовсім "маленькою" завдяки засобам комунікації. Понтифік зазначив: "Виявлення великих страждань в усьому світі, матеріальної і духовної бідності та злиднів вимагає нових підходів для справедливих і солідарних рішень, які б відвели загрозу від людини, суспільства і середовища."

 

Папа назвав знакові небезпеки: урбанізацію, збройні  конфлікти, голод і пандемії, збільшення бідності та її нові форми. Святіший Отець наголосив, що через відгородження від соціуму збільшується самотність. "Коли бідність співіснує з величезним багатством, народжується почуття несправедливості - джерело соціальних хвилювань." Папа вважає завданням держави опрацювання законів, які б зупиняли нерівність і давали всім умови гідного життя.

 

Святіший Отець зазначив, що мікрокредитування, рівне партнерство вже показали можливість гармонізувати економічні цілі з соціальними, забезпечувати демократичне керівництво, яке б поважало природу, чому сприяє розвиток ремісництва і сільського господарства на місцях.

 

Понтифік, звертаючись до дипломатів, підкреслив важливість підвищення уваги держав до освіти, історичної, культурної та релігійної спадщини. Зустрівши Бога, люди бачать в іншому брата і будують більш справедливе суспільство, зазначив Папа. На закінчення він запевнив новопризначених послів в особистій підтримці, побажавши плідної роботи на благо таких процесів.

За матеріалами radiovaticana.org

Джерело:  Воїни Христа Царя

04.05.2012р. Б. / Духовна зустріч: «Марія – Мати Ісуса і Мати усіх покликаних»

 

Сестри Катехитки св. Анни запрошують на Духовний Реколекційний День при своєму Монастирі у Брюховичах, дівчат віком від 16 до 30 років, які задумуються над вибором свого Покликання у своєму житті.

 

Зустріч відбудеться, як звичайно у першу неділю місяця, тобто 6 травня. Розпочнеться зустріч о 9 год у церкві св. Анни (вул. Городоцька 32, м. Львів) Божественною Літургією. Тоді переїзд до Брюхович і о 18:00 повернення додому до Львова.

 

Просимо попередньо зголошуватися за телефоном у с. Вікторії: 0980682495

 

“Ось я, слугиня Господня, нехай зі мною станеться за Твоїм Словом”

 

Коли наслідуєш Христа, тоді втікаєш від фальшивої мудрості цього світу, щоб знайти мудрість правдиву, Божу.  Вміти відчитати і жити реальністю, стартуючи від логіки, іншої від тієї, яку пропонує світ. Логіки, де “Я є, Я хочу, Я можу” стає фундаментом у людських  відносинах. На противагу постійного підтвердження “Я” усіма способами, особи, які посвячуються Богові, за прикладом Христа, пропонують інший проект життя, де цінність особи не полягає у вивищенні тільки себе над іншими, але у тому, щоб зійти вниз, щоб служити і піднімати інших: “Ось я, слугиня Господня”...

 

Це власне є правдивим виміром життя Марії, яке поєднує лагідність і покору Марії з впевненістю і твердістю, які роблять відважними у протистоянні спокусам цього світу. Марія є для нас дорогою, яка веде нас до Ісуса, яка допомагає нам довіритися Йому у повноті!

Повідомили: сестри Катехитки св. Анни


Джерела:  www.ugcc.lviv.ua

Воїни Христа Царя

03.05.2012 14:02 / У Канаді готуються до Синоду Єпископів УГКЦ та приїзду Глави Церкви

 

Цьогоріч Канада святкуватиме 100-ліття прибуття першого греко-католицького єпископа. Владика Микита (Будка) прибув до Вінніпега в середині грудня 1912 року. Він був єдиним єпископом для розсіяних заробітчан зі Східної Європи протягом 15 років. 

 

За словами о. Михайла Квятковського, греко-католицького священика в Канаді, «Владика Будка під час свого служіння в Канаді мав надзвичайний успіх в організації пастви і переживав глибоку кризу через відсутність підтримки і навіть шалений опір. Він повернувся в Україну, де служив ще 18 років до арешту радянською владою і мученицької смерті в 1949 році». 

З огляду на святкування Митрополит Вінніпезький запросив всіх єпископів УГКЦ провести Синод у Вінніпезі 9 - 15 вересня 2012 року. «Таке зібрання українських греко-католицьких єпископів з чотирьох континентів в Канаді відбувається вперше, – підкреслив о. Михайло. – У радянський період єпископи проводили синодальні наради в Римі, згодом частіше в Україні, ніж поза її межами. У 2007 році Синод Єпископів УГКЦ проходив у Філадельфії (США) з нагоди святкування 100-ліття прибуття до США першого греко-католицького єпископа. У 2011 році єпископи відбули Синод в м. Куритиба (Бразилія), де також проходив Патріарший Собор монашества УГКЦ». 

Серед важливих моментів святкувань є перший пастирський візит в Канаду Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава. «Ентузіазм молодого Глави УГКЦ охопив Церкву у зв'язку з дивовижною енергією і проникливістю, яку він привніс своїм обранням, а також своєю молодістю (йому було 41 років на момент обрання). Під час його візиту до Канади заплановані зустрічі з молоддю, молодими сім'ями, вірянами та духовенством», – зазначив о. Квятковський в статті, опублікованій в газеті «Шлях». 

Джерело: Департамент інформації УГКЦ

02.05.2012р. Б. / Голос волаючого в пустелі

 

Минулого тижня в ефірі ТВі Архиєпископ-емерит Блаженніший Любомир кардинал Гузар висловив сумнів, щодо можливості діалогу з теперішньою українською владою. Прокоментувати цю заяву Блаженнішого Любомира спеціально для "Католицького Оглядача" люб'язно погодився відомий журналіст п. Віталій Портников.

 

Кардинал Любомир Гузар, який задумався про можливість діалогу з владою в ситуації відмінності цінностей між нею і суспільством, підняв одне із найболючіших для пострадянського суспільства питань. Ми з певною часткою невпевненості можемо говорити, що будь-які виразні моральні цінності проглядаються у суспільства. Але вже напевно ми не помічаємо їх у влади, що діє навіть не з погляду доцільності політичної, а погляду доцільності фінансової. І там, де припиняється ця доцільність,-зникає її інтерес.

Тут навіть не питання в тому, варто чи ні проводити такий діалог. Проблема в тім, що він все одно не може відбутися. Влада вибудовує якусь декорацію державних інтересів, захисту національної культури, зовнішньої політики, яку завгодно. Але про це не говорять серйозно, це виключно завіса, за якою ховаються банальний розпил і відкат, корупція, неповага до власних громадян. І до будь-кого, хто говорить про національні інтереси серйозно, в колах можновладців ставляться як до небезпечного божевільного або просто як до заздрісного демагогa, який намагається і собі урвати масніший шматок.

Тому питання навіть не в тому, чи прийнятний діалог. Проблема в тім, що він не можливий – тому що сторони говорять про різне. Це і є класичний приклад ситуації з присутністю цінностей у одних – і відсутністю в інших. І поки це не зміниться, голос розуму так і буде гласом волаючого в пустелі.

Віталій Портников спеціально для "Католицького Оглядача"

Джерело:  Воїни Христа Царя

01.05.2012р. Б. / Тижневий огляд: життя УГКЦ (22.04-29.04)

 

До вашої уваги головні події з життя УГКЦ, які відбулися протягом тижня, що минув.

 

Рівно за тиждень після Світлого празнику Воскресіння Христового, владика Венедикт, єпископ-помічник Львівської Архиєпархії у Провідну неділю, 22 квітня відвідав храм блаж. свящмч. Климентія Шептицького (м. Львів, вул. Кривоноса). Під час Архиєрейської Божественної Літургії, Архиєрей уділив дияконські свячення доктору богослов’я Василю Рудейку, заступнику Голови Патріаршої Літургійної Комісії.

 

В цю ж неділю  громада УГКЦ північно-італійського міста Мантова відзначила свій 10-ти річний ювілей. З нагоди ювілею на запрошення капелана громади о. Тараса Галавая з душпастирським візитом вірних відвідав Апостольський Візитатор Преосвященний Владика Діонісій (Ляхович).

 

У вівторок, 24 квітня 2012 р.:
Душпастирі УГКЦ в Італії разом з Преосвященним владикою Діонісієм (Ляховичем), Апостольським Візитатором, та о. Марком Ярославом Семегеном, Пасторальним координатором, розпочали щорічні духовні вправи в Роккапорена біля Кашіa

 

«Сміливість, яка проявлялася в діях Шептицького у темний період історії України, має універсальне значення. Адже, ризикуючи власним життям, а також життям своїх священнослужителів і монахинь, він захистив сотні євреїв під час Голокосту. Він зробив це, знаючи, що з погляду тодішніх людей це було божевіллям», - сказав Блаженніший Святослав (Шевчук), Глава УГКЦ, під час симпозіуму «Етичні дії в екстремальних умовах», що відбувся в Оттаві (Канада) на базі Інституту імені Митрополита Андрея Шептицького.

 

26 квітня в соборі св. Юрія у Львові в день 26-ої річниці з дня трагедії, Владика Венедикт, єпископ помічник Львівської Архиєпархії і відслужив заупокійну Божественну Літургію за жертв Чорнобильської катастрофи.

 

У реколекційному центрі Сестер Служебниць (http://www.rekoldim.com/) з 26-29 квітня відбулися чергові реколекції для мирян на тему: «Повірити Христові», які були побудовані виключно на євангелії Марка.

 

А також завершився черговий тур навчання у Школі духовності та євангелізації Львівської Архиєпархії, при монастирі св. Альфонса, Отців Редемтористів (ЧНІ), що у Львові (вул. Замарстинівська, 225). 27-29 квітня учасники Школи слухали лекції про Святі тайни, а саме: «Сенс християнського служіння. Таїнства служіння: Подружжя та Священство», які провадив о.- др. Володимир Ждан.

28 квітня Гімназія Блаженного Климентія Шептицького відзначила 20-ий ювілей свого заснування.  Заклад, заснований з ініціативи бл. п. Патріарха Мирослава-Івана (Любачівського), розпочав свою діяльність 1991-1992 навчальним роком і став першим в історії незалежної України католицьким навчальним закладом. З 2005 року опіка над школою була доручена Салезіянському Згромадженню, яке відоме у світі своєю посвятою молоді та вихованню.

 

Високопреосвященний Архиєпископ та Митрополит Львівський, владика Ігор у неділю Мироносиць, 29 квітня освятив новий престіл храму блаж. Климентія Шептицького (м. Львів, вул.. Кривоноса, 1).

 

А також:
В рамках Міжнародного екологічного форуму «Довкілля для України» відзначено два екологічні проекти Української Греко-Католицької Церкви.
План проведення Євхаристійного тижня 1-7 червня 2012 р. Б. на парафіях у контексті підготовки до святкування 1025-річчя Хрещення Руси-України
Християнська молодь має жити радикалізмом, - владика Венедикт Алексійчук
Скеля TV. Пасха
Митрополит Андрей Шептицький та євреї: етично-історичний аналіз
Проповідь Високопреосвященного владики Ігоря в неділю мироносиць
«Світло життя» - християнська телепередача
УГКЦ висловила своє співчуття постраждалим під час терактів у Дніпропетровську

 

Анонси:
6 травня 2012 року наша Церква відзначає День хворого. Пропонуємо Вашій увазі текст Звернення Комісії УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров’я. Звернення з нагоди відзначення дня хворого в неділю розслабленого
Програма заходів з нагоди Дня хворого 6 травня 2012 року

Українська Греко-Католицька Церква та Комітет із вшанування пам'яті Блаженного Священномученика Омеляна Ковча з великою шаною запрошують Вас взяти участь у Всеукраїнській Прощі  духовенства та мирян УГКЦ, присвяченій пам'яті Блаженного Священномученика Омеляна Ковча, яка відбудеться  за участі Глави Української Греко-Католицької Церкви.

Джерело:  Воїни Христа Царя

01.05.2012р. Б. / Молитовні намірення Папи Бенедикта XVI на травень 2012

 

Протягом травня, місяця, присвяченого Пресвятій Богородиці, в якому у багатьох країнах світу відзначається День матері, в приготуванні до Всесвітньої зустрічі сімей, що відбудеться у Мілані, Папа Бенедикт XVI закликає молитися за родини та опіку Богоматері над місіонерами.

 

Про це йдеться в молитовних наміреннях, запропонованих Святішим Отцем. Загальне намірення звучить: «За те, щоб у суспільстві отримували сприяння ініціативи, покликані захищати та зміцнювати роль сім’ї», а місійне: «За те, щоб Пресвята Марія, Цариця світу та Зоря євангелізації, супроводжувала всіх місіонерів у звіщенні Її Сина Ісуса».

Джерело: Радіо Ватикан

30.04.2012р. Б. / Українське християнство перед лицем аморальної влади

Українські християни живуть у суспільстві, яке стрімко втрачає будь-які моральні орієнтири та обмеження. Воно, суспільство, усе ще здатне реагувати на резонансні злочини, але це переважно реакція віртуальна, а не реальна. У соціальних українських джунглях виживати стає дедалі складніше, тому для доброї частини соціуму «єдиним» виходом залишається або втеча за кордон, або втеча у віртуальний світ Інтернету та соціальних мереж.

Не те щоб утікачі не хотіли змін, вони їх хочуть. Хочуть, але сучасний український дехристиянізований менталітет, у якому християнство є лише частиною фольклору, не дає ані відповідей, ані орієнтирів, як вийти з ситуації перманентного жаху. І жах нашого українського буття породжує нову парадигму соціального реагування: «Краще жахливий кінець, аніж безкінечний жах». Краще втікати з Батьківщини, заплющувати очі і вуха, поринути у віртуальний світ, аніж зіткнутися з жахами щоденного українського буття.

Що більше ця парадигма пускає коріння в український менталітет, то скоріше українське суспільство наближається до свого краху. Найактивніші та найздібніші, але неагресивні члени соціуму самі виключають себе з нього, агресивна ж частина усе більше радикалізується. Наслідки такого стану просто і легко можна передбачити – насильницький крах суспільства з невідомими наслідками.

У цій ситуації зарадити може лише чітка й активна позиція українських християн. Позиція, яка за свій фундамент матиме особисту вірність Христу і Його Церкві, відчуття власної відповідальності за себе і свій народ та відкритість до сприйняття та нострифікації досвіду інших охрещених народів.

АМОРАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ

Минулого тижня Церква беатифікувала (проголосила блаженним) о. П’єра Адріана Тулорожа, священика, який своєю смертю засвідчив вірність християнським ідеалам, в період найкривавішої фази так званої Великої Французької революції. У цей період революціонери проводили тотальну дехристиянізацію та атеїзацію Франції.

Передвісником цього стала Цивільна конституція клиру від 12 липня 1790 року, яка фактично створювала автокефальну церкву у Франції. Понад 70% клиру відмовилися складати присягу і приєднуватися до цієї «церкви». Більшість християнського люду залишилась вірна своїй вірі. А вже 1793 Робесп’єр і його маніяки почали впроваджувати культ розуму, оскверняючи церкви і масово вбиваючи священиків, монахів, монахинь, простих мирян та чудом ще вцілілих єпископів.

Революційний бухгалтер,
французька гравюра кінця ХVІІІ ст.

Французьку революцію часто намагаються показати у позитивному світлі, забуваючи про 4,5 млн. жертв цієї різанини, більшість з яких – 91% [1] – були простими селянами та робітниками. Також часто закривають очі на геноцид, влаштований революціонерами проти повсталих селян Вандеї, які не хотіли миритися з дехристиянізацією. Варто зазначит, що під прикриттям боротьби з спекуляцією та мародерством революціонери знищили тисячі людей, хоча реальних спекулянтів і мародерів серед вбитих було не більше 0,1% [2].

Зате корупція, продажність, пригноблення і знищення усіх незгідних з радикально ліберальними ідеями революції заполонили Францію від краю до краю. Народ опинився повністю деморалізований державним революційним терором. І лише католицький клир, який залишився вірний Христу і Його Церкві, був єдиною опорою знедоленого народу, виконуючи своє служіння підпільно і під постійною загрозою смерті. Не зважаючи на те, що церковні структури були повністю знищені.

Напередодні революції Церква у Франції виявилась глибоко враженою ліберальними ідеями та галіканським націоналізмом [3].  Провалля між вищим і нижчим клиром набуло мало не рабовласницького характеру. Лібералізм та продажність клиру набирали усе гротескніших форм [4].  У такій ситуації Церква у Франції не змогла дати належного опору зазіханням революційної французької держави.

Аморальна влада французьких революціонерів не отримала належної відповіді з боку Церкви. Ніхто не спромігся у революційній істерії звернути увагу народу на страшні наслідки, які несе войовничий лібералізм. Щобільше, на початку цієї революції велика частина французького католицького клиру вітала революцію, особливо знедолене нижче духовенство, стан якого мало чим різнився від стану більшості селян, яких це духовенство обслуговувало.

Цей історичний урок добре нам показує небезпеку церковної аполітичності, поширення ліберальних ідей в церковному середовищі та «розколу» Церкви на «високу» і «низьку». Якщо прагнемо нормального церковного життя то мусимо пильнувати, щоб згадані випадки та подібні до них тенденції не заполонювали нашого церковного життя.

Будь-яка аморальність влади, чи то ліберальної, чи консервативної, будь-які кримінальні дії з боку властьімущих, будь-яка соціальна несправедливість мусить наражатися на гостру критику Церкви. Інакше Церква може втратити свою віродостойність в очах суспільства. Будь-яке поширення у церковному середовищі ідей, які надгризають православність (ортодоксію) Католицької Церкви, мусить знаходити рішуче засудження і за потреби суворе покарання з боку Церкви. Будь-яка спроба розшарування між вищим і нижчим клиром, між клиром та мирянами треба не лише попередити, але і вміло лікувати, якщо вона вже є. Теперішня ситуація Церкви в Україні просто кричуще вимагає від Церкви пильнувати свого послання і не продаватися за сповидний мир чи дешеву популярність.

КОНСЕРВАТИВНА РЕВОЛЮЦІЯ

Лібералізм для Церкви є рівно ж такий небезпечний, як і будь-яке інше збочення. Події в США яскраво свідчать про це. Після ІІ Ватиканського Собору Католицька Церква США взяла курс на зближення з американським суспільством, яке включало професійні піар-кампанії, певну лібералізацію, обминання гострих етичних тем, гіпервідкритість Церкви, а особливо церковної єрархії перед суспільством. Усе це вродило кризою покликань і віри. Цікавим є той факт, що американські католики були вимушені продавати свої церкви у 80-90х роках ХХ століття не стільки через зменшення кількості вірних, як через брак священиків, а тому неспроможність цих вірних обслуговувати.

Дуже скоро гіпервідкритість зірвала з церковної єрархії серпанок сакральності. Владу єпископа почали розцінювати, як владу будь-якого виборного служителя чи функціонера. Єпископат стрімко почав втрачати авторитет серед самих католиків. А от авторитет у суспільстві, попри оптимістичні очікування, не зріс. І це – цілком природно. Адже влада в Церкві кардинально різниться від будь-яких інших форм влади. Вона, на відміну від усякої людської влади, має сакральний характер. ЇЇ встановили не люди, а Бог, і тому часто її функціонування суттєво різниться від функціонування людської влади, вона не завжди підпадає під закономірності соціології, психології чи антропології.

Звісно, дитячі уявлення, що священик чи монах нічого не їдять, чи подібні до них, викликають усмішку. Але і в уяві більшості вірян богопосвячені особи і клир є істотами інакшого порядку. Знаючи це, противники Церкви дуже добре цим користуються, висвітлюючи в ЗМІ клерикальні «неподобства». Повна відкритість Церкви перед світом є власне тим, що фактично руйнує ареол містичності церковної влади. Без цього розуміння Церква приречена на висвітлення у ЗМІ у ролі таких собі мікімаусів для забави натовпу, який з часів римської імперії майже не змінився у своєму прагненні хліба і видовищ.

Це не означає, що Церква має закритися перед світом і зайняти позицію ворожості до ЗМІ. Ні. Церква має бути відкритою, але не виставляти, як екзбіціоніст, свою інтимність на загальний огляд. Блаженний Папа Іван Павло ІІ свого часу говорив, що перед світом Церква має бути домом з скляними стінами, через які усе видно. Але це зовсім не означає, хоч декому дуже б хотілося, що у цьому домі виходок і лазничка теж мають мати скляні стіни.

Коли журналістів цікавить, у якому магазині купують білизну для єпископів, яким милом вони миються, якою косметикою вони користуються, то, задовольняючи їхню цікавість, Церква таки впадає в своєрідний екзбіціонізм, втрачаючи ареол сакральності. Отож, відкритість річ корисна, вона нівелює дурні домисли, але екзбіціонізм позбавляє Церкву авторитету, зводячи її до рівня біснуючогося натовпу.

Ліберальність, замовчування гострих моральних питань, аполітичність – усе це сприяє дезорієнтації вірних, позаяк позбавляє їх чіткої і здорової ортодоксальної науки Церкви та робить їх нечутливими до заяв Учительського Уряду Церкви. Властиво це надзвичайно дієво провокує кризу віри і серед мирян і серед клиру.

Усе це і деякі меш важливі речі й спровокували кризу Церкви в Америці.

Але останнім часом намітилися тенденції цілком протилежні: американський єпископат зайняв виразну позицію, щодо ліберальних реформ президента Обами, йдучи на конфлікт з діючою американською Адміністрацією, що за «аполітичності» було б неможливим кроком. У американських єпископів був вибір: або «мудро» промовчати на поставлену вимогу до католиків фінансувати аборти, чого домагається містер Обама і його команда, або піти на конфлікт з єдиною супердержавою у світі. Щоб утриматися на плаву в американському суспільстві, політична мудрість, очевидно, підказувала шлях пошуку компромісів з найліберальнішою до тепер американською Адміністрацією. Мудрість ж євангельська вказувала на шлях безкомпромісного обстоювання права католиків США на сповідування католицької віри у повноті її православності, тобто на конфлікт з Адміністрацією єдиної світової супердержави. Богу дякувати, американські єпископи обрали шлях безкомпромісної боротьби за православність Католицької Церкви.

Саме це призвело до різкого зростання авторитету Католицької Церкви в США, і це на тлі постійної фабрикації педофільних скандалів ліберальними ЗМІ. З американськими католиками солідаризуються тепер і різні протестантські конфесії, що у 80–90х роках ХХ століття було немислимим.

Саме зріст чутливості до православності Церкви і боротьба за цю православність, безкомпромісність у цій боротьбі і породили те, що можемо зараз спостерігати в американській Церкві – своєрідну консервативну революцію. Випадок з Конференцією вищих настоятельок жіночих монаших згромаджень США слід також розглядати як частину цієї революції.

Минулого тижня стало відомо про те, що американська Церква переживає зараз своєрідний бум покликань до священичого стану. На думку одного з найавторитетніших католицьких закладів США, єзуїтського Джорджтаунського Університету, який досліджував цей феномен, саме креативний консерватизм американського єпископату став причиною зросту кількості покликань. Цікаво, що у досліджені зазначають: саме такі «консервативні» практики, як молитва на вервиці та адорація Найсвятіших Тайн, які теперішні літургісти люблять висміювати, є найкращими промоторами священичих покликань.

Американське світське видання «The Wall Street Journal», уже назвало цю консервативну революцію переможним католицизмом, приписуючи цей несподіваний успіх новій лінії американської Церкви, завдяки так званим креативним консерваторам – єрархам, яких папа Бенедикт XVI останнім часом призначає у найважливіші єпархії.

Усе це підтверджує, що Церква лише тоді є Переможною Церквою, коли Вона не витрачає свої сили на шизофренічний пошук своєї ідентичності, не йде на компроміс ні з модними богословськими віяннями, ні зі світом, а безкомпромісно звіщає Євангеліє Христове у Його повноті. Лише тоді Церква здатна протиставитися аморальності влади і суспільства. І не просто протиставитися, а вийти переможцем з конфліктної ситуації.

УКРАЇНА У СТАНІ АМОРАЛЬНОСТІ ВЛАДИ

Проблема аморальності української влади, яка тягнеться від моменту проголошення української незалежності, за теперішнього режиму набула фатальних ознак.

Розрив між багатими та бідними, зубожіння населення, упослідження Конституції, утиски та постійні спроби дискредитації Церкви, різноманітні спроби обмеження економічного добробуту Галичини та Волині, лицемірне потакання квазіліберальним тенденціям і показна побожність, відбілювання злочинів комунізму, «реформа» освіти, тотальна корупція і хабарництво, постійні спроби задушити будь-які паростки демократії, переслідування інакомислячих та політичних опонентів, розгул різних форм бандитизму, сповзання суспільства до дикої суміші тотального визиску, тоталітаризму та хаосу, знищення судочинства, перетворення податкової адміністрації на інструмент тиску і вибивання грошей, постійні спроби знищення економічної свободи, розгул беззаконня навіть у структурах, покликаних оберігати законність, перетворення законів на інструмент знищення середнього класу і повне позбавлення прав нижчих суспільних прошарків – це ще далеко не всі наслідки діяльності нинішнього режиму в Україні.

Такий стан речей уже не загрожує лише встановленням диктатури, а повним розвалом держави: або через її розпад, або через окупацію іншими державами.

У цей же ж час українське суспільство, знищене тоталітарними режимами ХХ століття, не завжди виявляє розуміння небезпек, які несуть йому войовничі ідеології. Усе це, помножене на, принаймні, тристалітню відсутність демократичних традицій на Сході й перервану демократичну традицію на Заході України та відсутність громадянського суспільства, робить українське суспільство особливо відкритим на небезпеку встановлення і лівої, і правої, чи взагалі безідеологічної диктатури. Щобільше, зараз в Україні диктатуру майже встановлено.

У цій непростій ситуації голос Церкви, як ніколи, потрібен українському соціуму. І найбільше йому потрібен голос саме УГКЦ. Оскільки ця Церква є практично національною (за своєю формою) та католицькою (за своєю суттю). Саме ця Церква здатна промовити до цілого українського суспільства зрозумілою йому мовою і через свою пов’язаність з Вселенською спільністю Католицької Церкви, через абсорбцію досвіду Католицької Церкви дати суспільству саме ці рецепти, які йому є вкрай необхідними.

Адже саме Вселенська Церква виробила чітку соціальну доктрину та окреслене християнське оцінювання того чи іншого політичного режиму. Правдиве католицтво, окрім чітких суспільних моральних та релігійних орієнтирів, саме завдяки своїй вірності Христовій Євангелії здатне перестрашеного індивіда перетворити на вільну і відповідальну людину. І саме УГКЦ покликана бути тим посередником, який досвід і науку Католицької Церкви перенесе на український ґрунт.

Не дивно, що саме УГКЦ уже надіслала українському суспільству кілька застережних знаків. Зокрема саме реакція о. Бориса Ґудзяка на спробу працівників СБУ схилити його до співпраці з органами принаймні на якийсь час пригальмувала наступ режиму на свободи громадян. Свого часу і Лист Синоду єпископів УГКЦ до Януковича був також знаком тривоги для українського суспільства, щоправда, суспільство залишилося тоді глухим, як і президент Янукович.

Також суспільство практично не почуло спільний заклик католицьких єпископів України обох обрядів стосовно захисту сімейних цінностей та гостро і неадекватно зреагувало на заклик до припинення аморального вбивства ненароджених. Адже аборти є одною з основних причин депопуляції України, а без нормальної, захищеної та стабільної сім’ї неможливе існування самого народу як такого.

Останнім, але надзвичайно тривожним сигналом у низці церковних закликів є заява Архиєпископа-емерита Блаженнішого Любомира Гузара про те, що у випадку, коли теперішня влада продовжуватиме сповідувати принципи відмінні від принципів, які сповідує громадськість, то діалог з такою владою буде неможливим. Якщо взяти до уваги того, хто говорить, і тих, про кого це говориться, то цю заяву можна трактувати лише однозначно: «Діалог з режимом Януковича є неможливим». Про це особливо гостро свідчать події минулого тижня. Звісно, що окрім криків-ґвалтів на форумах іншої реакції українського соціуму ця заява не викликала. А шкода. Якщо настільки толерантна і вирозуміла людина, як Блаженніший Любомир, заявляє про фактичну неможливість діалогу між владою і суспільством, оскільки очікувати зміни поведінки від теперішнього режиму просто нереально, то це означає не що інше, як встановлення влади, яка не зважає на потреби суспільства – а це не що інше, як тиранія. Таким є невтішній діагноз теперішніх українських реалій.

І саме в цій ситуації Церква не може собі дозволити будь-якого компромісу з тиранією, який означатиме для Неї громадянську смерть і втрату будь якого авторитету в українському суспільстві. Тому саме тепер, як ніколи раніше за останніх 20 років української незалежності, Церква мусить відкинути усякий компроміс та без агресивності, але рішуче і твердо, звіщати повноту Христової Євангелії українському суспільству. І це є завданням не тільки церковної єрархії, але і завданням кожного з нас.

Перш за все, кожен, хто вважає себе католиком, в теперішній українській ситуації просто зобов’язаний вивчити соціальну доктрину Католицької Церкви, і не лише соціальну.

По-друге, кожен, хто себе вважає католиком в Україні, зобов’язаний відкинути усякі власні уподобання і дослухатись до Учительського Уряду Церкви.

І на сам кінець. Кожен католик в Україні повинен не забувати про потребу безкомпромісної вірності Христові та Його Святій Церкві, не лише зберігаючи православність свого католицького віросповідання, але й живучи згідно з вченням Католицької Церкви, даючи у цей спосіб свідчення віри зболеному і розчарованому українському суспільству.

Виконуючи ці вимоги, можемо мати надію на краще майбутнє. Лише так! Інакше не слід очікувати не те що доброго, а навіть нормального майбутнього ні для себе, ні для прийдешніх поколінь.

о. Орест-Дмитро Вільчинський

Джерело:  Воїни Христа Царя

30.04.2012р. Б. / Програма заходів з нагоди Дня хворого 6 травня 2012 року

  

Всесвітлішим і всечеснішим Отцям парохам

Закликаємо отців парохів у Великодньому часі відвідати хворих на своїй парафії та в шпиталях, щоб дати їм нагоду примиритися із Господом у Таїнстві Покаяння, з’єднатися з Христом Воскреслим у Святому Причасті та прийняти оздоровляючу силу Небесного Отця у Таїнстві Єлеопомазання.

Ласкаво просимо повчити парафіян про їхню співвідповідальність за духовний стан недужої людини та про їх обов’язок повідомляти пароха про недужих серед своїх рідних і близьких, щоб священик міг поспішити до них з духовною потіхою та молитовною підтримкою.

 

 

Нижче подаємо програму заходів з нагоди відзначення Дня хворого 6 травня 2012 року.

 

ПРОГРАМА ЗАХОДІВ

З НАГОДИ ВІДЗНАЧЕННЯ ДНЯ ХВОРОГО В НЕДІЛЮ РОЗСЛАБЛЕНОГО

6 ТРАВНЯ 2012 РОКУ

 

І. Всецерковний рівень

- Звернення комісії УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров’я з нагоди відзначення Дня хворого.

 

ІІ. Єпархіальний рівень

- Пастирські відвідини Єпархом лікувального закладу. Благословення хворих та працівників медустанови.
- Архиєрейська Літургія 6 травня 2012 року з додатком єктенії за хворих осіб, їхні родини, а також всіх хворих, осіб, що ними опікуються та працівників медичної сфери. Подбати про участь у Святій Літургії неповносправних, осіб з особливими потребами, інвалідів та представників різних асоціацій, які опікуються хворими.

 

ІІІ. Парафіяльний рівень

- Пастирські відвідини священиком/медичним капеланом лікувального закладу на території парафії. Благословення хворих та медичних працівників.

- Пастирські відвідини священиком важкохворих на парафії, уділення Святих Тайн, особливо Тайни Єлеопомазання.

- Організувати доброчинну акцію парафіян для допомоги хворим, що проживають на парафії (збірка коштів на ліки, добровільна здача крові, одягу тощо).

- Свята Літургія 6 травня 2012 року з додатком єктенії за хворих осіб, їхні родини, а також всіх хворих, осіб, що ними опікуються та працівників медичної сфери. Зачитати текст звернення комісії УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров’я після Святої Літургії. Помолитися з парафіяльною спільнотою Молитву за хворого (текст додається). Подбати про участь у Святій Літургії неповносправних, осіб з особливими потребами, інвалідів та представників різних асоціацій, які опікуються хворими.

Заходи можуть проводитись протягом кількох днів.

 

 

ДОДАТОК ДО ЄКТЕНІЇ УСИЛЬНОГО БЛАГАННЯ

під час Святої Літургії 6 травня 2012 року

 

Ще молимось Господеві Богу нашому за всіх хворих, за зцілення їхніх душ і тіл. Утверди, Господи, їхню віру і укріпи їх у надії, бо Ти є джерело оздоровлень і податель усякого добра.

Ще молимося за всіх медичних працівників і за тих, хто своєю працею приносить немічним полегшення страждань і болю. Подай, Господи, їм Свою благодать, щоб їх душі були завжди сповнені милосердя, доброти і співчуття до хворих, а в праці завжди виявляли глибоку пошану до їхньої гідності.

Ще молимося за усіх священнослужителів-капеланів і за тих, хто здійснює волонтерське служіння хворим. Подай, Господи, Свою благодать, щоб у їхньому служінні стала видимою Твоя любов і милосердя до всіх, хто несе важкий хрест недуги. Будь, Господи, їм помічником і подателем сили та натхнення для сповнення діл милосердя.

 

МОЛИТВА ЗА ХВОРОГО

 

О, мій Боже, хворий, що перед Тобою, прийшов просити Тебе про те, що здається йому найважливішим; про те, чого він так гаряче прагне, що він вважає для себе найважливішим.

Але, ти, Боже, наповни його серце такими словами: «Найважливіше, щоб здоровою була душа». Господи, нехай здійсниться у всьому Твоя свята воля над хворим! Якщо ти хочеш, нехай він одужає. А якщо Твоя воля, щоб він далі ніс свій хрест – нехай буде так! Просимо Тебе і за нас, що молимося за хворого: очисти наші серця, зроби нас гідними того, щоб через нас Ти міг роздавати всім Свої святі ласки. Зміцни цього хворого і полегши його страждання.

 

Нехай здійсниться на ньому Твоя свята воля! Вияви, Господи, на ньому Твою Божественну любов і допоможи мужньо нести свій хрест.

Джерела:  Комісія УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров’я

Воїни Христа Царя

30.04.2012р. Б. / Тижневий огляд: Папа і Апостольський Престіл (22.04.–29.04.2012)

 

Неділя. 22 квітня 2012 року, опівдні, перед проказуванням Богородичної молитви «Царице Неба», Папа Бенедикт XVI виголосив коротке повчання, присвячене дійсній присутності воскреслого Ісуса серед людей усіх часів. Коментуючи євангельський уривок, в якому розповідається про те, як учні не впізнали Ісуса, думаючи що це привид, цитуючи відомого богослова Романо Ґвардіні, Святіший Отець зазначив, що Воскресіння є незрозумілою для нас дійсністю, але, незважаючи на це, – воно реальне, оскільки «тілесне». Після воскресіння, яке не знищило знаки розп’яття, Ісус насправді живий та в тілі, так що споживає разом з учнями печену рибу. І саме ці знаки допомагають учням подолати сумніви. «Спаситель запевняє Свою дійсну присутність між нами через Боже слово та Пресвяту Євхаристію», – зазначив далі Папа, пригадуючи випадок з учнями з Емаусу, які впізнали Христа «під час ламання хліба», та додав: «Таким чином, також і ми зустрічаємося з Господом під час Євхаристійного богослуження».

 

У неділю кардинала Карла Джозефа Беккера Папа призначив кардиналом-дияконом Сан Джуліано Мартіре; кардинала Джона Тонга Хона кардиналом-священиком «Реґіна Апостолорум»; а кардинала Мануеля Монтейро де Кастро кардиналом-священиком Сан Домініко де Ґусман.

 

Понеділок. 23 квітня Бенедикт ХVI спрямував послання до учасників VII Всесвітнього конгресу душпастирства туризму, який проходив у Мексиці з 23 по 27 квітня. У ньому Папа підкреслив цінність туризму як характерного явища нашого часу. Подібно людському існуванню – туризм, за словами Папи, повинен бути освітлений і змінений Божим словом. Папа визначив три сфери, на які душпастирство туризму має звернути особливу увагу: по-перше, сприяти розвитку етичного та відповідального туризму, по-друге, показати, що туристичні маршрути можуть бути шляхом до Бога, і тому слід організовувати їх з повагою до святих місць, по-третє, це допомога християнам у використанні відпочинку та вільного часу для людського і духовного зростання. Святіший Отець наголосив також на необхідності підвищеної дбайливості пастирів, професіоналів світового туризму, а також всього міжнародного співтовариства, з метою запобігання і зупинення злочинів у цій сфері.

 

Вівторок. 24 квітня у Відні голова Папської Ради сприяння християнській єдності кардинал Курт Кох, коментуючи справу лефевристів, вказав, що Папа Бенедикт XVI виступив з пропозицією до Братства св. Пія X про об'єднання як богослов і знавець історії Церкви. Адже він знає кожен з розколів, які відбувалися до тепер на Соборах, і хоче уникнути проблеми, яка могла б стати повторенням історії. Але «двох відомих відповідей лефевристів з листопада минулого року і березня цього року не досить для цього, якщо вони відкидають 65% рішень Собору», – зазначив ватиканський єрарх.

 

У вівторок під час 45-тої сесії Комісії ООН в справах Населення і Розвитку, яка розпочалась у Нью-Йорку, делегація Апостольської Столиці виголосила доповідь про виховну роль батьків в якій зокрема підкреслювалось, що природне, а тому і основне, відношення між батьками і дітьми треба підтримувати і скріплювати, а не піддавати сумнівам, а також наголошувалось про відповідальність батьків за забезпечення права дітей на освіту і їх право на вибір її характеру.

 

Середа. Під час загальної аудієнції у середу 25 квітня 2012 р., яка зібрала на площі святого Петра у Ватикані понад п'ятдесят тисяч паломників, Папа Бенедикт ХVІ звернув особливу увагу на першість віри та звіщення Божого Слова в християнському житті. Він окремо зупинився на служінні потребуючим у першій християнській громаді Єрусалиму, як це описано в книзі Діянь Апостолів (Ді 6, 1-7). Святіший Отець наголосив, що без щоденної молитви наша діяльність зводиться до звичайного активізму. «Коли молитва оживлена Божим Словом, – зазначив Святіший Отець, – ми можемо бачити дійсність новими очима, очима віри, і Господь, що промовляє до розуму й до серця, в кожній хвилині та в кожній життєвій ситуації, освітлює наш шлях новим світлом». Папа зазначив, що саме молитва є для пастирів найпершою та найціннішою формою служіння стадові, яке їм повірене.

 

25 квітня опубліковано програму візиту Папи Римського в італійську єпархію Ареццо-Верн-Сансеполькра 13 травня 2012. Понтифік відвідає міста Ареццо, Верн та Сансеполькра де зустрінеться з єпископами тосканського регіону, монахами та монахинями,  місцевими жителями.

 

Бенедикт XVI вислав на Конференцію єпископів Німеччини та Австрії спеціальний лист з роз'ясненням позиції Святого Престолу щодо змін в перекладі слів консекраційної молитви під час св. Меси. «Глибока повага Церкви до слів Ісуса Христа і вірність Ісусові через точну передачу слів Святого Письма - це подвійна честь», за словами  Папи, і є конкретною причиною перекладу «für viele» (багатьох) в новому виданні німецькомовного Міссалу. У своєму листі Понтифік наголошує на обов'язку «буквального перекладу Святого Письма».

 

В середу прес-служба Святого Престолу поінформувала, що Бенедикт ХVI вирішив створити спеціальну кардинальську комісію для розслідування інцидентів з витоком та опублікуванням таємних документів Святого Престолу в ЗМІ. До завдань цього органу належить проведення «авторитетного розслідування» з метою з'ясувати події. Справа стосується документів різного типу і важливості, насамперед про економічну діяльність Губернаторства, а також правових та нормативних актів Святого Престолу.

 

Владика Хосе Форалоссо, S.D.B., був призначений єпископом Мараба (Бразилія).

 

Цього ж дня о. Методій Цюй Ай-лін був висвячений на Архиєпископа-Митрополита Чанша (Китай), Апостольського адміністратора Чанша, Апостольського адміністратора Хенгзу, Апостольського адміністратора Юанлінг, Апостольського адміністратора Ліжу, Апостольського адміністратора Боакінг, Апостольського адміністратора Ксіангтан , Апостольського адміністратора Юежу і Апостольського адміністратора Юнчжоу.

 

В середу вічно спочив 71-річний владика Ян Бернард Шлага, єпископ Пельпліну (Польща).

 

Четвер. 26 квітня, в римському Папському Університеті Святого Хреста (Pontificia Università Santa Croce) розпочався XVI Симпозіум з Канонічного Права. Темою цієї зустрічі були актуальні питання щодо подружніх процесів в церковних трибуналах у справі визнання сакраментального подружжя недійсним на підставі нездатності подругів (чи одного із них) дати правосильну згоду, зокрема, через брак оціночного розпізнання щодо істотних подружніх прав та обов’язків та з причин психічної природи нездатності взяти на себе істотні подружні обов’язки (див. Канон 818 ККСЦ).

 

В четвер кардинала Франческо Коккопальмеріо Папа призначив кардиналом-дияконом Сан Джузеппе деї Фалєгнамі.

 

П'ятниця. У п’ятницю 27 квітня у Римі розпочався семінар під назвою «В школі Джузеппе Таньєла», який проходить за ініціативою Папських рад «Iustitia et pax» та у справах мирян. Ця зустріч приурочена до беатифікації Слуги Божого Джузеппе Таньєла - економіста і соціолога, університетського викладача, батька 7 дітей, одного з найвидатніших католицьких громадських діячів Італії. Учасників семінару привітав кардинал Держсекретар Тарчізіо Бертоне. Говорячи про приклад Слуги Божого, кардинал звернув увагу на обов'язок всіх мирян, за прикладом дванадцяти апостолів та їх численних учнів, приймати участь в євангелізації

 

Субота. 28 квітня Бенедикт XVI прийняв вірчі грамоти у Цезаря Касцілло Раміреcа, нового посла Республіки Перу при Святому Престолі.

 

Кардинал Жан Луї Торан, голова Папської ради з міжрелігійного діалогу, у статті часопису «L'Osservatore Romano» прокоментував нову книгу архиєпископа Діжона Ролана Мінерата «Відносини між Католицькою Церквою і державами. Два століття конкордатів, 1801-2010 р.», зазначивши зокрема, що конкордати сприяють вдосконаленню юридичної спадщини і покликані гарантувати віруючим правову безпеку та безпеку діяльності, повагу до прав людини.

 

Владика Мартін Мунянві подав у відставку з посади єпископа Гверу (Зімбабве).

 

Монсеньйор Тадуеш Літинські був призначений титулярним єпископом Цемерініанусу та єпископом-помічником Жєльона Ґура-Ґорзув (Польща).

Джерело:  Воїни Христа Царя

29.04.2012р. Б. / ЗАЯВА ЦП ВО «Тризуб» ім. С.Бандери у зв`язку з терористичними актами в м. Січеславі (окупаційна назва Дніпропетровськ)

Бог, Україна, Свобода!

ЗАЯВА у зв’язку з терористичними актами в м. Січеславі (окупаційна назва Дніпропетровськ) Події в Дніпропетровську 27 квітня вказують на те, що в Україні мирний та відносно безпечний час завершується. Команда “проФФесіоналів” докерувалася до того, що вибухи, стрілянина на вулицях, вбивства в державі стають звичним явищем, а правоохоронні структури, які по чисельності перевищують в декілька разів деморалізовані та деградовані Збройні Сили, безпомічні перед справжніми суспільними загрозами.  “Фахівці” по розгону мітингів та протестних акцій, биттю студентів, чорнобильців, підприємців тощо виявляються безсилими перед викликами часу. Нічого дивного в цьому немає. В системі, де процвітає корупція, де принцип підбору керівних кадрів простий – відданість “Сім’ї”, а не вміння добре робити свою роботу, де особовий склад задіюється для захисту інтересів певного панівного клану та обслуговування політичної сили внутрішніх окупантів, по-іншому бути не може.  Все це розв’язує руки і стимулює різну наволоч, яка, виконуючи чиїсь антиукраїнські замовлення, безкарно перейшла певну моральну межу і почала підривати мирних людей в мирній країні. Чиє замовлення? Здогадатися доволі легко... Звичайно, ще замало інформації, щоб робити однозначні висновки, але чітко зрозуміло, що: Без сумнівів, серія вибухів, що відбулися протягом останнього часу є антиукраїнським проявом: на НАШІЙ землі підривають НАШИХ людей, НАШИХ жінок і дітей. Роблять це цинічно, холоднокровно і впевнено. Жодна причина (релігійна, політична, кримінальна, психічна) не може виправдати свідоме й навмисне каліцтво та вбивство цивільних людей. Питання навіть не стоїть про якісь обґрунтування – так чинять тільки покидьки. Вибухи в Січеславі мали за мету внести паніку, хаос, дестабілізацію. Ніхто не взяв на себе відповідальність. Ніхто не заявив про свої вимоги. Вважати, що відбулися кримінальні розборки абсурдно – в чому їх сенс? Але ХТОСЬ це зробив, і зробив це для ЧОГОСЬ. Без конкретного фактажу не можна однозначно стверджувати кому ці вибухи потрібні, бо, дійсно, політично можна дуже вигідно розігрувати цю карту абсолютно всім (як владі, так і опозиції), щоб не розповідали нам різні аналітики та спеціалісти. Ці вибухи можуть як нанести непоправний удар по режиму Януковича, так і зіграти йому на руку. Єдине, що можна стверджувати з впевненістю – це зацікавлення Росії. Підтвердженням того є практично миттєве взяття на контроль ФСБ цього теракту та “щире” бажання допомогти своїми спеціалістами. Така “співпраця” з російськими та білоруськими “колегами” явно не виведе на російський слід і заблокує один із напрямків пошуку терористів. Чомусь іншими нещодавніми терактами (навіть із загибеллю людей) наші імперські сусіди так відверто не цікавилися. Очевидно, що виконання вибухів проводилось не однією людиною, а добре підготованою (чомусь гадається, що не по Інтернету) групою осіб. М’яко кажучи, дивує версія про групу(!) психічно ненормальних людей. Щоб провести таку операцію і при цьому чітко розрахувати час, місце та потужність вибухів, щоб не було смертей, треба бути практиком і мати досвід. Осіб пов’язаних з вибухо-технічною справою не так вже й багато, всі вони десь навчались, служили. При бажанні їх можна вирахувати. Якщо ж це не вдається, тоді виникає запитання: “А може ті спеціалісти – закордонні “гастролери”, або особи, які пройшли підготовку, для виконання терористичних завдань, не в Україні?” Цікавою є географія всіх вибухів – це східна та центральна Україна (Запоріжжя, Харків, Дніпропетровськ). Якщо всі теракти пов’язані між собою і мають певну мету, то висновок напрошується сам собою – це робиться для того, щоб можна було легко формувати потрібну суспільну думку. Поділ на “Схід”-“Захід” завжди використовується ворогом в час, коли народ об’єднується для боротьби з окупантом: чи внутрішнім, чи зовнішнім. Однозначно, ці події вказують на ряд великомасштабних проблем: низький професійний рівень правоохоронних органів та спецслужб; максимально низький рівень ідейності та патріотизму в їх лавах; незадовільне фінансування силових структур, мізерні зарплати та невирішені соціальні проблеми особового складу; врешті, шалена корупція та перетворення владою МВС і СБУ на своєрідні бізнес-корпорації (де начальство того чи іншого рівня визначається не професійними якостями, а вмінням “рубати бабло” і передавати його нагору). При цій ситуації, навіщо виявляти справжні терористичні загрози, або шукати справжніх терористів? Найкращий спосіб – це призначити винних в короткий термін (як тризубівців по справі підриву ідола Сталіна), або займатися імітацію боротьби з тероризмом (приклад “васильківських терористів”), а потім, після фальсифікацій та катувань “підозрюваних”, браво рапортувати “пРезиденту” про відвернення терористичної загрози та отримувати чергові звання, посади, премії,.. і “шану” Папи і новоявлених панів із “Сім’ї”… ВИСНОВОК. Ці теракти ще раз доводять, що без вирішення головної проблеми українців – створення СВОЄЇ Національної держави, будь-які інші питання (політичні, соціально-економічні, безпеки тощо) вирішити неможливо.  Національна безпека, безпека держави та безпека громадян – речі неподільні. І доки існує “на нашій не своїй землі” цей промосковський, кримінально-олігархічний внутрішньо-окупаційний режим, мати БЕЗПЕКУ як колективну, так і особистісну неможливо. Отже, Смерть терористам – ворогам українського народу! Геть режим внутрішньої окупації! Слава Національній революції! Слава Україні! 29.04.2012 р.Б. Координатор УНС Дмитро ЯРОШ Голова ЦП ВО “Тризуб” ім. С.Бандери Андрій СТЕМПІЦЬКИЙ Джерело:  БАНДЕРІВЕЦЬ

29.04.2012р. Б. / Скеля TV. Пасха

Скеля TV.     Пасха

- Події за квітень 2012

- Йосип Сліпий - приклад християнської вірності

- Свято Пасхи у ХХІ столітті

Редакція католицької програми ""Скеля"
skelia.org

79008 ЛЬВІВ, вул. Винниченка, 32,
тел./факс: +380 (32) 240-37-48,


Джерело:  Воїни риста Царя