21.07.2012р. Б. / Правда про ІV Хрестовий похід – одну з найтрагічніших сторінок історії

 

Про цей Хрестовий похід написано істориками, напевне, далеко більше, аніж про перший чи який інший. Жоден з Хрестових походів не обріс такою кількістю негативних означень і визначень, наклеюванням чорних міток, як ця кампанія хрестоносців. І це не без причинно. Коли екуменічний діалог вийшов на новий рівень, а православній пропаганді видалось якось ніяково нападати на історичні причини великого розколу 1054 року. Адже доволі дискусійними виглядають твердження про виключну вину Риму у цьому питанні – знайшлася прекрасна «відмазка» - взяття хрестоносцями Константинополя 1204 року Божого.

Мовляв, православні ніколи не зможуть вибачити римлянам такий глум, який вони вчинили в Царгороді 1204 року. І взагалі причина розколу не у інтригах Фотія, Керулярія і двору візантійського василевса, а в тому, що хрестоносці захопили і збезчестили Константинопіль.

 

Але цей погляд на історичні події ніколи до середини ХХ століття не був домінантний у поясненні причин Розколу, що більше, самими православними істориками події 1204 року висвітлювались, як наслідок Розколу, а не його причина. Але тепер заради міфологеми, яка корисна для пропаганди, історична істина і неупереджений погляд на неї відсуваються на сто п’ятий план.

 

Але історичні реалії є дещо іншими. Спробуймо на них поглянути. А тоді давати оцінку.

 

У 1187 році Єрусалим знову потрапив під мусульманську окупацію. Це викликало ІІІ Хрестовий похід, якими керували західний римський цісар Фрідріх Барбароса, французький король Філіп ІІ та англійський король Річард Левове Серце. І хоча хрестоносці так і не відвоювали Єрусалим , договір з мусульманським світом від 1192 року передбачав безпечну можливість християнським паломникам відвідувати Святу Землю. Але в часі цього походу за порадою православного монашества візантійський цісар Ісаак Ангел, домовившись з султаном Саладіном,  по-зрадницькому напав на хрестоносців з тилу і був розбитий німецькими загонами. Звісно, що така поведінка греків нічого, крім огірчення не могла викликати у католицькому світі. Що більше, на вимогу Ісаака царгородський патріарх у церкві святої Софії закликав греків різати латинників. «Якщо який ромей вбив десять ромеїв, то нехай тепер вб’є сто латинників, і всі його попередні гріхи будуть прощені» - голосив патріарх перед Фрідріховими послами. Це мало не закінчилось взяттям Царгороду хрестоносцями. Та побачивши, що не мають можливості боронитися, греки згодилися на мирний договір, згідно з яким візантійський василевс  визнавав себе васалом цісаря Священного Римського цісарства германської народності, зобов’язувався платити данину, видавав велику контрибуцію і давав Фрідріху заложників. Здавалось, на цьому конфлікт з греками вичерпано.

 

Та наступний конфлікт стався з кіпрськими греками. Ісаак Комнен, захопивши Кіпр, проголосив себе царем. Коли три кораблі англійських хрестоносців розбило бурею біля берегів Кіпру, Ісаак наказав своїм людям усіх, хто урятувався від цієї катастрофи кинути у в’язницю, де їх замордовано голодом. Що більше, кораблеві, на якому була сестра і обручниця англійського короля Ісаак не дав дозволу причалити до кіпрських берегів. Вже самої заборони було на ті часи достатньо, щоб розпочати війну. Та Річард не був би Річардом, якби не поводився по-лицарськи. Підійшовши до берегів Кіпру, він три рази надсилав до Ісаака прохання визволити його людей. На ці прохання Ісаак кожного разу відповідав гордовитою та нахабною відмовою.  На таку поведінку Річард висадив десант, який легко дав собі раду з грецьким військом. Переможений англійцями Ісаак присягнув Річарду, як васал. Але за кілька днів Ісаак підняв повстання проти англійців. Річард і цього разу дав собі раду з ним і, закувавши у срібні кайдани, повів з собою, як полоненого у Святу Землю. А Кіпр продав останньому єрусалимському королю Ґвіду Луізіяну, чим започаткував Кіпрське королівство, яке потривало до 1480 року.

 

То ж після ІІІ Хрестового походу Захід дивився на греків, як на тих, хто не дотримується договорів і готовий всадити ножа в спину, як тільки від них відвернешся. Додати до цього «славу» греків, як твердошкірих розкольників та єретиків, які не знати з якої радості претендують на верховну владу у цілому світі, хоча не здатні втримати навіть власні землі від нападів інших народів, зокрема мусульманських, картина виходить не з найкращих.

І поки Захід робив відчайдушні спроби визволити Святу Землю від мусульманської окупації, а греки пробували забити хрестоносцям ножа в спину, у Царгороді тривали придворні інтриги.

 

Брат візантійського василевса Ісаака Ангела, за підтримки народу скинув свого брата з престолу, виколов йому очі й засадив до темниці. А сам зацарював під іменем Алексія ІІІ. Син же ж Ісаака, також Алексій, утік від стрийкової розправи.

 

Політична ситуація візантійського цісарства на цей момент була плачевною: візантійців тіснили і мусульманські народи зі сходу, і болгари з заходу, напади піратів на приморські міста стали щоденною реальністю. Притиснений з усіх сторін, маючи живого претендента на престол – племінника Алексія, Алексій ІІІ почав шукати союзника у, як йому видавалося, найбільшій силі тогочасного Заходу Папі Інокентію ІІІ.

 

Маючи перед очима постійні політичні ігри візантійців довкола питання З’єднання Церков, Папа у своїй відповіді виразив думку, що спочатку греки мають своїми вчинками показати добру волю до З’єднання, а тоді вже можна буде говорити про допомогу грецькій державі. Подальша переписка між Римом і Царгородом чітко вказує на те, що Папі розходилось про речі віри та функціонування Церкви, а василевсу та патріарху лише про питання політичної допомоги для ослабленого роменського царства.

 

У той час знову почались утиски християн на Святій Землі та проблеми для паломників зі Заходу. Тому західне християнство організувало ІV Хрестовий похід, щоб визволити Святу Землю від мусульманської деспотії. Що більше, Папа Інокентій ІІІ виразно заборонив хрестоносцям пхатися в політичні інтриги константинопольського двору. Адже перед цим царевич Алексій Ангел звернувся до Папи про допомогу проти стрийка Алексія ІІІ. Папа, сподіваючись продовжити діалог з Царгородом, відмовив Алексію, про що повідомив константинопольський двір, ще раз показавши добру волю по відношенню до василевса.

 

Але хрестоносці ІV Хрестового походу були далекі від ідеалів І Хрестового походу і навіть від лицарства короля Річарда. Вже в самому старті вони показали, що їх радше провадить політичний інтерес, ніж бажання визволити християнські святині з мусульманських рук.

 

Щоб потрапити у Святу Землю, на початку було вирішено винаймити кораблі у Венеціанської Республіки, які б мали перевести хрестоносців у єгипетську Александрію. Та венеціанці вирішили використати хрестоносців у своїх політичних цілях. Перше вимагали, як плату завоювання хорватського міста Задар та допомогу для Алексія Ангела проти Алексія ІІІ. Венеціанський дож Енріко Дондоло хотів помститися візантійцям за те, що кілька років тому цар Алексій ІІІ осліпив його з допомогою зеркала, яке концентрувало сонячні промені. А Задар був для Венеціанської Республіки стратегічно важливим торговим пунктом.

 

Папські гнівні послання ніякого впливу на хрестоносців і венеціанців не справили. 10 листопада 1202 року хрестоносці  взяли католицький Задар і передали його в руки венеціанців. Папа вимагав від хрестоносців віддати місто у руки хорватсько-мадярського короля та намарне. Його голос хрестоносці не почули. Навіть екскомуніка не подіяла на поважних католицьких баронів. Після Задру хрестоносці відправились на Царгород.

 

В червні 1203 хрестоносці захопили Константинополь, торжественно відновили владу сліпого Ісаака Ангела, поставивши співвладаром Алексія ІV, а Алексій ІІІ утік.

 

Але молодий Алексій ІV, який підписав у Венеції договір з хрестоносцями, який передачав З’єднання Церков, грошову нагороду хрестоносцям та військову допомогу проти мусульман не збирався виконувати договору. Поки хрестоносці під мурами Царгороду чекали виконання умов договору, однієї ночі Алексій послав грецькі кораблі з грецьким вогнем, щоб попалити венеціанські галери, які стояли на рейді біля Царгороду. Тільки чудом вдалося хрестоносцям уникнути катастрофи.

 

В між часі у візантійський столиці стався черговий придворний перевоворт. Алексій Дука скинув з престола Ісаака та його сина Алексія. Ісаак помер від серцевого нападу, а Алексія сам Алексій Дука вбив у тюрмі. Згідно тодішнього права, Алексій V усе ж таки мав дотриматись умов договору Алексія ІV з хрестоносцями. Принаймні таке розуміння було у західних феодалів. Опинившись в скрутній ситуації, Алексій V відчайдушно шукав виходу, як уникнути виконання договору свого попередника, а також позбутися присутності хрестоносців під царгородськими мурами. У той час до хрестоносців пристала велика частина греків та латинян, які за часів Андроніка І заледве втекли з Царгороду від кривавої розправи, яку Андронік І у 1182 організував проти латинів та їхніх прихильників у Царгороді. Це радикалізувало військо хрестоносців.

 

Відповіддю на чергові крутійства візантійського двору був напад на Царгород 8 квітня 1204 року, який греки відбили. Укріпивши свої ряди, хрестоносці 12 квітня знову вдарили на Царгород і цього разу його захопили.

 

Істиною є те, що у візантійськиій столиці хрестоносці вчинили розбій, пограбувавши її. Але за тодішнім правом, вони не були правопорушниками. Можна з висоти сьогоднішнього дня критикувати їх за вчинені неподобства. Але не слід забувати, що кожна історична подія, витягнена з її історичного контексту, набуває зовсім інакшого значення, а тим більше, коли її тлумачиться з перспективи іншого часу.

 

Так ІV Хрестовий похід фактично означив собою пропасть самої ідеї хрестових походів, як визвольних війн християнства проти мусульманської експансії. Так, він не досягнув своєї цілі. Але робити з нього основну причину римсько-візантійських непорозумінь було би антиісторочно.

 

Цікавим є той факт, що тодішній візантійський літописець Нікета Хроніат, описуючи у чорних фарбах падіння столиці ромеїв, хвалить першого латинського імператора Балдуіна. Цей візантійський літописець зазначає християнські чесноти нового володаря, наголошуючи в особливіший спосіб, що для греків він був кращим, аніж візантійські василевси. 

 

ІV Хрестовий похід не можна записати до геройських сторінок християнської історії, але ще більшим злочином проти правди і праведності було б з нього робити пугало, яке по сьогоднішній день стоїть між католицтвом і православ’ям, не даючи осягнути Єдність. А тим католикам, які зведені православної пропагандою, б’ють себе за нього в груди, вартувало би спочатку добре вивчити історію Церкви, щоб, принаймні, знати за що бити себе в груди.

Воїни Христа Царя

20.07.2012р. Б. / Ірландські католики стали занадто боязкими, – вважає архиєпископ Дубліна

Архиєпископ Дубліна Діармуд Мартін заявив, що Католицька Церква стала «занадто боязкою, щоб підвищувати свій голос, що несе звільнення, перед демонами ірландського суспільства».

 

Скандали всередині Церкви, і, можливо, брак віри - ось фактори, що сприяють заглушенню голосу Церкви, вважає архиєпископ. Проте він також додав, що католики виявляють занадто багато поваги секуляристам, які хотіли б усунути релігійні точки зору з громадських дискусій. 

«Ми відчуваємо спокусу поступитися поширеній думці, що християнство - це і справді щось приватне і особисте, те, що призначене для нашого власного благочестя і натхнення, а не те, що має значення для суспільства», - сказав архиєпископ Мартін . На його думку, християни ніколи не повинні прагнути «нав'язати свою думку» суспільству, однак вони повинні намагатися «перемогти інших» своїм ефективним свідоцтвом. 

За матеріалами: sibcatholic.ru 

Джерело:    КРЕДО

19.07.2012р. Б. / ЕКУМЕНІЗМ ПО-ПРАВОСЛАВНОМУ

 

В часі, коли католицтво йде шляхом, який би за логікою подій мав завершитися відродженням католицтва , брати-християни, що називають себе православними, дають черговий привід задуматися над доцільністю і можливістю провадження з ними екуменічного діалогу.

Спостерігаючи за минулотижневими заявами нез’єдинених єрархів, в черговий раз виникає запитання: невже екуменізм з православним світом можливий?

Передумовою усякого діалогу є відкритість на цей діалог, а передумовою діалогу, який за кінцеву мету ставить християнську єдність є, як мінімум, щирість і відсутність дулі в кишені.

Цими днями лідер конвертитів з англіканізму прелат о. Кіт Ньютон, колишній англіканський єпископ, а нині глава Персонального ординаріату Матері Божої Уолсінгемської у Великобританії, в інтерв'ю агентству "SIR" зазначив, що почувається в Католицькій Церкві як вдома. І щиро дивується, що раніше не увійшов в лоно Католицької Церкви. Успішність свого персонального шляху в звершені екуменічного ідола о. Ньютон бачить у щирості, з якою після ІІ Ватиканського собору частина англікан підійшла до проблеми християнської єдності.

У світлі історії отця Ньютона та його сподвижників, екуменічний діалог з протестантизмом усе ж таки виглядає не позбавленим перспектив. Але якщо діалог з протестантизмом усе ж таки вродив плодом – велика частина англікан приєдналася і продовжує приєднуватися до Католицької Церкви, якихось відчутних плодів, окрім буйних сходів паростків релігійного іденферентизму серед українських греко-католиків, діалог зі східною схизмою, чи як самі себе називають наші брати, що перебувають в розколі, православ’ям,  не приніс.

Якщо за рік часу Великобританський ординаріат для колишніх англікан уже налічує 80 священиків та 1,5 тис. вірнихі динаміка росту таких ординаріатів по світіє не просто позитивною, але вражаючою, то свого часу саме екуменічний діалог завадив Македонській Православній Церкві стати Македонською Греко-Католицькою Церквою.

Ось цими днями розгорілася контроверсія довкола висмоктаного з пальця прозелітизму, яким буцімто займаються греко-католики «душехвати» на Східній Україні, відбираючи в УПЦ МП фантомних вірних. І це не прийшло з Москви, а з Києва. І це в черговий раз підтверджує, що міфи про начебто інакше московське православ’я в Україні є просто міфами. Можливо, воно де в чому різниться від свого московського господаря, але для українців греко-католиків це таки виглядає «та сама Марина, но в єншій хустині».

Не менш цікавою виявилась і позиція київського патріарха Філарета. Цей церковний діяч не більше не менше, а очікує розвалу УГКЦ, головне, щоб Москва чи Царгород таки надали автокефалію українському православ’ю, а далі … далі греко-католицькій Церкві прийде кінець, ну не повний, але повна маргіналізація.

І от з такими «любителями» українського католицизму ведеться екуменічний діалог – сміх крізь сльози.

А ще цікавішою минулого тижня виявилась поведінка сербського патріарха Іренея. Кілька тижнів тому він запросив Святішого Отця прийняти участь у святкуваннях річниці міланського едикту у сербському Ніші, колишній римській Ніссі – рідному місті Константина Великого. Дійсно, зі сторони сербського православ’я небачений жест. Але, але. Не так сталося, як гадалося. Минулого тижня сербський патріарх заявив, що приїзд Папи у Сербію є… завчасний. Ова! А причина, причина класична – московський патріарх і «страшні» образи, які «геноцидні» хорвати нанесли сербському православ’ю. Принципово, нічого несподіваного не сталося. Очікувати інакшого від того, хто приймав активну участь у розпалювані балканської різанини у 90-х роках ХХ століття, а потім активно боронив сербський «христолюбивий народ» перед «натівськими агресорами» не було варто.

Але все ж таки кілька моментів з заяви сербського патріарха просто сяють своєю унікальністю.

Папа не може приїхати у Сербію, бо ще живі згадки про ІІ світову війну?! Повний абсурд. Але тим не менше саме цей абсурд озвучив патріарх Іреней. Що більше, сербський патріарх заявив, що не може гарантувати Папі безпеку у Сербії. Черговий нонсенс. Адже сербський патріарх не має ані своєї поліції, ані своєї армії, щоб гарантувати комусь безпеку. Чи це прихований натяк на те, що патріархія Печцька є інтегральною частиною сербської держави?

Московський патріарх не приїде в Сербію, якщо туди приїде Папа. Унікальний момент. Московський патріарх Кіріл виявляється не в стані бути з Папою в одному приміщені. Ось він московський супер-екуменізм!

Виглядає на те, що увесь екуменічний діалог з православ’ям у реальності зведений до стамбульського Фанару. Але чи це дійсно діалог, чи пошук Константинопольської Патріархії виходу з загрозливої для неї ситуації перед лицем турецького ісламу?

Направду, тяжко визначитися. Хіба що варто зацитувати Класика: «Боюсь я данайців навіть тоді, коли вони дари приносять». Не потрібно занадто багато копатися в історії Церкви і в сьогоденні, щоб зрозуміти, що православ’я – це сила, яка завжди зраджувала. Усі Унії з греками виявились лише бажанням поодиноких єрархів або  політичною грою роменських імператорів перед лицем мусульманської загрози. Православ’я під мурами Царгороду спробувало обдурити хрестоносців і по сьогодні вину за наслідки власного політичного крутійства перекидає на Захід. Справляючи голосні ламентації з приводу завоювання франками «центру світу», які підхоплюються частиною католиків, обдурених православною пропагандою, православ’я не лише зраджувало Уніям,– воно свого часу не рідко зраджувало своїм мусульманським господарям, яким Троєдиним Богом після паду Царгороду заприсяглось на вірність.

Що більше, православ’я зіграло свою негативну роль і в історії українства. Свого часу саме православні грецькі єрархи, виконуючи роль подвійних агентів Османської Туреччини і Московії, спричинилися до руїни Київської Церкви (див. Володимир СЕРГІЙЧУК, «Нескорена Церква», 2001: 4-13). Що більше, саме православ’я стало причиною орієнтації козаччини на Москву (див. там же). Саме продане Царгородом українське православ’я стало в московських руках непоганим інструментом знищення українства у Московській Імперії. І знову ж таки у модерних часах саме константинопольське православ’я змогло розбити український корпус у діаспорі, поживившись збунтованими екс-греко-католиками у Америці, щоб зробити православних українців на поселеннях розмінною монетою у своїх чварах з Москвою.

Навіть відроджене після 1917 року, просякнене націоналізмом українське православ’я не встоялось перед налетом большевицького терору, а липківщина відвели частину українства у безплідне сектантство.  Саме шароварна автокефалія, заснована КГБ, в Галичині була як така заснована для «борьбы с возроздающимся униатством», стала добрим інструментом поділу нашого народу і фрагменталізації його зусиль до національного відродження. І тому лише затуманеному ідеологемами розуму не зрозуміло, що православ’я завжди виступало, як грабар українства, як інструмент імперської політики спочатку Царгороду-Стамбулу, а потім і Москви.

Перспективи екуменічного діалогу з православним світом можуть хіба що бути вичитані у контексті Царгородської Патріархії. А в Україні… В Україні говорити про екуменічний діалог трагічно зарано. Зарано говорити про діалог з тими, хто очікує заглади українського католицтва, зарано говорити про екуменізм з патріархом, який приймав активну участь у поборювані підпільної УГКЦ, як співпрацівник КГБ та ревний агент московського православ’я в Україні, а ніколи, жодним чином не вибачився за те, що переслідував Церкву Божу. Зарано говорити про екуменізм з тим, хто не втомлюється очорнювати у ЗМІ світлу постать слуги Божого Андрея Шептицького, хто без перерви вигадує різні «жахливі» звинувачення на адресу Католицької Церкви і УГКЦ зокрема.  Богу дякувати, що принаймні на даному етапі, принаймні частина українського православ’я кооперується з іншими християнами у відстоюванні прав українських християн перед державою. Та виглядає, що це і є український екуменізм. «Ви, католики, закрийте писок, і тоді ми разом можемо виступити на захист якихось там цінностей. А як будете реагувати на те, що ми вас обливаємо брудом - то ми здійматимемо ґвалти у прозелітизмі, антиекуменізмі й інших злочинах. А як то не допоможе – «настукаємо» на вас у Ватикан» - виглядає це і є екуменічний діалог по-православному.

Зрештою, тут нема нічого дивного: православ’я виникло, як імперіальна організація під покровом ромейських імператорів, тому дивуватися його постійному політиканству не варто. Православ’я, в принципі, ніколи не переставало відчувати себе радше політичним, як суто релігійним чинником. Тому, коли говориться про екуменізм з православ’ям, то не варто сприймати його через призму геніальної ікони Андрєя Рубльова «Троица» чи через красу афонських піснеспівів. Завжди варто мати на умі властиво політичну, імперіальну складову цього Розколу. Сказати відверто, скоріше можна сподіватися успіху в екуменічному діалозі з протестантизмом, як з православ’ям. Адже воно завжди буде сприймати католицтво, як ворога і конкурента, бо таке сприйняття засаджене у його політичній природі.

Годі собі уявити той крик, ті ґвалти, які здіймали би православні, якби в Україні 80 священиків та півтори тисячі перейшли у лоно Католицької Церкви. А перехід у Великобританії такої ж кількості англікан у лоно Католицької Церкви не спровокував жодних конфліктів католицтва з Церквою Англії. Якщо православні по сьогоднішній день терплять фантомні болі через втрату панівних позицій в греко-католицькій Галичині, то що ж би було, якби на Великій Україні греко-католики таки дійсно зайнялись місією серед православних? Московський патріархат на пару з київським оголосили би Ватикану війну?

Але хай там є як є. У світі розпочався католицький ренесанс, який сягнув уже й України, тому не варто аж занадто клопотатися проблемами тих, хто ще знаходиться у Схизмі. Варто дбати про власних вірних, про відродження і зріст власної Церкви. А відроджене католицтво стане магнетом для тих, хто справді шукає Бога і правдивої Його Слави.

о. Орест-Дмитро Вільчинський


Джерело:   Воїни Христа Царя

17.07.2012р. Б. / Блаженніший Святослав Шевчук очолить прощу до до Галицької Чудотворної ікони Матері Божої

 

«Ви, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися» (Гал. 3, 27). 

Під таким гаслом відбудеться Всеукраїнська Патріарша проща до Галицької Чудотворної ікони Матері Божої в с. Крилос (Давній Галич) 28-29 липня 2012 р. Б. Ця проща вперше матиме статус всеукраїнської і Архієрейську Божественну Літургію об 11.00 очолить Блаженніший Святослав Отець і Глава УГКЦ. Патріарша проща до Княжого Галича це неординарна подія для усіх вірян та духовенства УГКЦ.  • Прощу очолить глава Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав Шевчук. Як відомо 17 лютого 2011 р. Б. Митрополит Івано-Франківський владика Володимир Війтишин своїм декретом відновив Катедру у с. Крилос, як чудотворне місце. А після останніх адміністративних змін у греко-Католицькій Церкві (утворення Івано-Франківської Митрополії), дана катедра опинилася у прямому підпорядкуванні Глави Церкви (згідно з титулом Києво-Галицького Верховного Архиєпископства). Тому стає очевидним, що присутність Патріарха у Галичі є обов’язковою. З огляду на це, Його Блаженство продовжує започатковану Блаженнішим Любомиром Гузаром, традицію і бажає щоб остання неділя липня кожного року була молодіжною прощею до цього святого місця. • Проща - є підсумком та кульмінацією року Святих Тайн. Синод Єпископів УГКЦ проголосив 2012 рік Роком Святих Таїнств щоб якнайкраще приготуватися до святкування 1025-річчя Хрещення Русі-України, що припадає на 2013 рік. Організувати та провести Рік Святих Таїнств в УГКЦ було доручено Катехитичній комісії Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ, яку очолює о Михайло Гарват. Комісією була випрацювана програма на цілий 2012 рік, під час якої усі вірні УГКЦ мали можливіст наново переосмислити значення Святих Тайн, а зокрема Тайн Хрещення, Сповіді та Євхаристії. Уже стало гарною традицією в нашій Церкві відзначати день св. Володимира Великого, Просвітителя Руси-України, урочистими богослуженнями та відновленням хресних обітів. Цими літургійними актами ми прагнемо передусім подякувати Господеві за «великий дар хрещення» (Блаж. Іван Павло ІІ), що його удостоїлися наші предки понад тисячу літ тому, а також віддати шану багатьом поколінням наших співвітчизників, які впродовж усієї християнської історії нашого народу зберегли у своїх серцях святу віру й передали її нам, своїм нащадкам. Відновленням наших хресних обітниць ми прагнемо заявити нашому Творцеві й Спасителеві, що хочемо відкрито визнавати нашу віру, боронити її та жити нею в нашому особистому, родинному, професійному й суспільному житті. (Блаженніший Святослав, 20 липня 2011 року Божого, звернення з нагоди дня Святого Рівноапостольного Великого Князя Володимира та відновлення хресних обітів).

 

• Понад тисячу дітей з цілої України, що цього року приступили до першої Святої Сповіді і Урочистого Святого Причастя, прибудуть до Крилоської Богородиці. Будуть вони свідчити свою живу віру в Живого Євхаристійного Христа. Протягом року ці діти навчалися, брали участь у систематичних катехитичних заняттях. Відповідаючи на заклик Блаженнішого Святослава творять вони правдиву живу парафію. У свєму листі до духовенства, монашества і усіх вірних Української Греко-Католицької Церкви «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом» Глава Греко-Католиків підкреслює, «що кожен віруючий має обов’язок щоразу глибше пізнавати правди святої віри протягом усього свого життя, а духовенство не має права уникати обов’язку навчати віри своїх вірних не лише проповіддю, але й катехитичним служінням. Коли йдеться про катехизацію, то в нашому розумінні – це постійний процес входження в таїнство Церкви, який стосується не лише дітей, які готуються до прийняття Святих Таїнств. Постійна і безперервна у віковому сенсі катехизація дітей, молоді, дорослих і старших – необхідна умова живої парафії.» Діти що прибудуть на прощу до Крилоса з цілої України, а також ті, що тільки довідаються про неї із ЗМІ, без сумніву отримають стимул та бажання постійно практикувати євхаристійне життя, продовжувати своє навчання у катехитичній школі, Формуючи своє сумління у світлі Божих велінь.

 

Протягом прощі усі прочани відбудуть обряд відновлення Хресних обітів, а також матимуть змогу поклонитись чудотворній іконі Галицької Богородиці, відвідати Музей історії Давнього Галича, пройти Хресною дорогою, напитись води з Чудотворного джерела. Також спеціально для наймолодших готується мистецька програма, яка у цікавий творчий спосіб розкриє суть Святих Таїнств і стане унікальною можливістю катехизації!!!

 

Додаток

Проща.
Зеновій Боровець у своїй статті «Прочанський рух як метода формування християнського світогляду», говорячи, що проща – це молитовна подорож віруючих до місця, яке в особливий спосіб пов’язане з Богом, освячене Його ласками та благодатями, чи пов’язане з об'явленням Богородиці, діяльністю святих та подвижників Христової віри. Метою прощі є не просто відвідання святих місць, чудотворних ікон, мощей тощо, але в першу чергу прослава Бога, і, зокрема, прилюдний вияв своєї віри. Паломництво має на меті духовну переміну вірних, пережиття зміни в їхньому житті.

Катехизація.
Слово “катехизація” походить від гр. слова katechejn і означає проголошувати, навчати. Святе Письмо запозичило багато слів із грецької мови. У Новому Завіті слово katechejn було вжите Св. Лукою та Св. Павлом і мало значення усного навчання, переказування чогось іншим. Апостол народів вжив цей вираз у листі до Галатів 6,6, де написав: “Нехай учень ділиться всяким добром з тим, хто його навчає слова.” Навчання слова - це ніщо інше, як навчання віри. Тому в очах апостола воно є надзвичайно цінним та важливим.

В ІІ-ІІІ ст. після Христа з‘явилося нове слово – katechesis. Вживалося воно виключно в релігійному середовищ і було пов‘язане із навчанням віри, як дорослих, так і дітей. У перших століттях християнства катехизацією були охоплені передусім дорослі люди, які впізнали в Христі Спасителя і навернулися. Катехиза сприяла поглибленню їхньої віри та знань про християнство і готувала до прийняття Св. Тайни Хрещення. Оскільки таких новонавернених було досить багато, катехизація почала набирати зорганізованого характеру. Таке навчання правд віри почали називати “катехуменат”, а тих, які брали в ньому участь - катехуменами.

Починаючи з VI ст. катехуменат починає поступово занепадати, а на його місце приходить у життя родинна катехиза, коли батьки навчали своїх дітей основ віри та християнства. У ХVI ст. постановами Тридентського Собору Церква наклала обов‘язок на місцевих пастирів зорганізовувати недільну катехізацію для дітей та молоді. Це була спеціальна форма катехизації, яка мала відбуватись по всіх парохіях в неділі та свята в післяобідній час.

 

19 липня об 11:00 в Івано-Франківську по вул. Чорновола 7, відбудеться прес-Конференція з нагоди приїзду патріарха УГКЦ Блаженнішого Святослава Шевчука, який очолить першу Всеукраїнську Патріаршу прощу до Галицької Чудотворної ікони Матері Божої в с. Крилос (Давній Галич) 28-29 липня 2012 р. Б. У прес-конференції приймуть участь: Єпископ  Софрон Мудрий ЧСВВ – Єпископ-Емерит Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ, митр. прот. д-р Олег Каськів - Протосинкел Івано-Франківської Архиєпархії УГКЦ, о. Михайло Гарват – голова Катехитичної комісії Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ. 

Контактна особа: ієрей Юрій Трухан – прес-секретар Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ 050-373-66-01; 067-342-18-74.

Джерела:   Прес-служба Івано-Франківської Архієпархії

Воїни Христа Царя

17.07.2012р. Б. / Тижневий огляд: життя УГКЦ (9.07. – 15.07.)

 

Протягом минулого тижня в житті УГКЦ відбулися такі події:

У понеділок, 9 липня 2012 року, у Львові у митрополичих палатах на Святоюрській горі відбувся перший прес-сніданок для журналістів, акредитованих у Львіському регіоні.

Львівську Архиєпархію УГКЦ представляли Преосвященніший владика Венедикт Алексійчук, Протосинкел Львівської Архиєпархії УГКЦ, синкел у справах монашества та мирян о. Віталій Дудкевич (ЧСВВ), прес-секретар Львівської Архиєпархії о. Павло Дроздяк та керівник проекту «Католицький Оглядач» о. Орест-Дмитро Вільчинський.

 

У вівторок, 10 липня 2012 р., учасники Генеральної Капітули Василіянського Чину святого Йосафата, яка від 2 липня відбувається в Римі, обрали Протоархимандрита, тобто, Головного Настоятеля Чину на наступне восьмиріччя. Ним став Високопреподобний о. Ґенезій Віомар, ЧСВВ, дотеперішній Протоігумен Провінції святого Йосифа в Бразилії.

12 липня 2012 року. Свв. славних і всехвальних апп. Петра і Павла.

У цей день:

У Чорткові, який є осідком єпископа Бучацької єпархії, відзначили знаменне свято – 490-річчя від дня заснування міста. Попри різноманітні заходи світського характеру, в місті провели масове духовно-молитовне дійство, на яке прибув Глава УГКЦ Блаженніший Святослав (Шевчук).

 

Високопреосвященний Архиєпископ і Митрополит Львівський, Ігор, освятив храм на честь верховних апостолів Петра і Павла у с. Зимна Вода,  (найбільше село України  за чисельністю населення, близько 15 тис.), Сокільницького протопресвітеріату. 

 

 Сокальсько-Жовківська єпархія урочисто відзначила Катедральний празник. Божественну літургію очолив Єпархіальний архиєрей Михаїл Колтун та уділив усім присутнім архипастирське благословення.

 

Близько двох десятків представників мас-медіа були присутні 12 липня у Коломиї на презентації найбільшого катедрального собору Преображення Христового.  Журналісти розпочали ознайомлення з центральною святинею Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ від нижнього храму, де Правлячий Архієрей відправляв Божественну Літургію.

 

14-15 липня у Марійському духовному центрі Зарваниця відбулася Всеукраїнська та молодіжна проща, в якій взяли участь за різними даними близько 120 тисяч прочан з різних куточків України та з-за кордону, а також почесні гості – Глава УГКЦ Блаженніший Святослав Шевчук, архиєпископ Томас Едвард Галіксон, Апостольський нунцій в Україні, високопреосвященний Еліас Шакур, архиєпископ Мелхітської Греко-Католицької Церкви зі Святої Землі, преосвященний Антон Коша, єпископ-ординарій Кишиневської єпархії Республіки Молдова, 15 митрополитів, архиєпикопів, єпископів УГКЦ і РКЦ та представники влади.

 

У неділю, 15 липня, Преосвященний владика Венедикт, єпископ-помічник Львівської архиєпархії очолив Божественну Літургію у храмі Архистратига Михаїла у с. Підгородне Золочівського Протопресвітеріату, з нагоди 20 річниці заснування храму.

 

А також:

Владика Венедикт: Святі Верховні апп. Петро і Павло мали особливе покликання в гроні апостолів

Слово Архиєпископа і Митрополита Львівського на празник собору 12-ти апостолів

Розпочав свою діяльність офіційний сайт василіянського монастиря на Ясній Горі у Гошеві за адресою: http://osbm-hoshiv.in.ua.  На сайті можна запізнатися з історією монастиря, чудтворної ікони, довідатися про відпусти та урочистості на Ясній Горі у Гошеві. Метою сайту є висвітлює актуальне життя марійського відпустового центру.

 

Катехитична комісія Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ спільно із представниками оргкомітету проведення у 2012 році Року Святих Таїнств в УГКЦ 28-29 липня 2012 року запрошує дітей на Всеукраїнську патріаршу прощу до Галицької чудотворної ікони Матері Божої в с. Крилос (Давній Галич), що на Івано-Франківщині. 

Другого дня паломництва, 29 липня, під час Архиєрейської Божественної Літургії, яку очолить Предстоятель УГКЦ, буде проведений Чин відновлення хресних обітів. 

Джерело:   Воїни Царя Христа

16.07.2012р. Б. / Зарваниця вітала прочан

 

Близько 120 тисяч прочан з різних куточків України 14-15 липня взяли участь у Всеукраїнській та молодіжній прощі до Зарваниці. 

 

Напередодні усі шляхи, що ведуть до чудотворного місця, були наповнені паломниками. 

Найбільша група, понад 1500 осіб, традиційно здійснила пішу прощу від Катедрального собору Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці у Тернополі. Найбільше часу у дорозі провели прочани з Хмельницького вікаріату, до Зарваниці вони йшли майже тиждень. Йшли здебільшого молоді люди, а значна частина вірних приїхала на автобусах, автомобілях та велосипедах. 

Серед почесних гостей на урочистостях були Глава УГКЦ Блаженніший Святослав Шевчук, архиєпископ Томас Едвард Галіксон, Апостольський нунцій в Україні, високопреосвященний Еліас Шакур, архиєпископ Мелхітської Греко-Католицької Церкви зі Святої Землі, преосвященний Антон Коша, єпископ-ординарій Кишиневської єпархії Республіки Молдова, 15 митрополитів, архиєпикопів, єпископів УГКЦ і РКЦ та представники влади. 

Цьогоріч проща була приурочена 120-й річниці від дня народження Патріарха Йосифа Сліпого та тематиці Святих Тайн. І оскільки Всеукраїнська та молодіжна прощі були об’єднаними, то природно, що після прибуття до Марійського духовного центру Зарваниця, Блаженніший Святослав разом з високодостойними гостями помолившись перед чудотворною іконою Матері Божої Зарваницької зустрівся з молоддю. 

Глава УГКЦ дякував молоді за те, що потрудилася і прийшла пішки до Зарваниці, долаючи десятки кілометрів. Говорячи про ініціативу Патріаршої комісії у справах молоді створити єдиний молодіжний простір, Блаженнішиц Святослав сказав: «Я хочу бути присутній у тому просторі, більше того - хочу його разом з вами будувати... Ми є разом, де би ми не були, ми ніколи не можемо бути християнами поодинці, бо ми не вистоїмо у тому світі, який часто є противний християнському життю та свідченню віри і науці Церкви». 

Також звернувся до молоді високопреосвященний Еліас Шакур, який зазначив: «Я прийшов до вас зі Святої Землі, я приношу вам свої вітання від ваших братів палестинців... Ви є Церква, ви є майбутнє Церкви, я прийшов, щоб навчитися будувати відносини між нашими Церквами, ми хочемо бути вашими братами і сестрами...» 

Після зустрічі із церковними ієрархами молодь продовжила духовну програму у рамках творення єдиного молодіжного простору та з нагоди 120-ї річниці від дня народження Патріарха Йосифа Сліпого. Президент ФУКАСТ «Обнова» представила доповідь «Все обновити у Христі». Духовні пісні виконував молодіжний гурт «Глорія» із Бережан (Тернопільщина). 

Тим часом до Зарваниці паломники продовжували прибувати. Велика кількість священиків сповідали численних прочан, що вишиковувалися у довгі черги. 

Вечірню відправу у каплиці біля парафіяльної церкви очолив владика Йосафат Говера, екзарх Луцький, у співслужінні з екзархом Одесько-Кримським Кир Василієм Івасюком та єпархом Бучацьким Кир Димитрієм Григораком. 

Найпіднесенішим моментом вечора був похід зі свічками від парафіяльного храму до скульптурної композиції Зарваницької Матері Божої, де Блаженніший Святослав у присутності гостей та владик, разом з усіма паломниками відправив Молебень до Пресвятої Богородиці. Блаженніший Святослав зазначив, що свічки, з якими усі прийшли до монументу Богородиці, повинні пригадати кожному саме обітницю дану після Хрещення, «бо це світло, яким зараз сяють ваші свічі — є образом самого воскреслого Христа». «Кожен з вас, кожен християнин покликаний освітлювати світ через свої добрі діла. Цей похід зі свічками — це є крок на зустріч воскреслому Христові, дуже прошу вас, освітіть вашим християнським життям ту темряву невірства, яка так щільно огортає сучасний модерний світ».

Відтак на Співочому полі управа комісії у справах молоді організували концертну програму у рамках творення єдиного молодіжного простору та з нагоди 120-ї річниці від дня народження Патріарха Йосифа Сліпого. Духовно-мистецький вечір презентували: Ірина Зінковська – заслужена артистка України, Олександр Божик – срібний призер проекту «Україна має таланти», Ярослав Джус - один з переможців цього ж проекту, колектив бандуристів зі Львова «CherryBand», а також інші молодіжні колективи та виконавці. Зі словом привітання та заохоти єднатися для здійсненні високих цілей до переповненої арени глядачів звернувся голова Патріаршої комісії у справах молоді о. Ростислав Пендюк. 

У неділю, 15 липня, Зарваниця вітала численне Всеукраїнське паломництво. Святкову Архиєрейську Літургію очолив Блаженніший Святослав Шевчук. У спільній молитві взяли участь архиєпископ Томас Едвард Галіксон, Апостольський нунцій в Україні, високопреосвященний Еліас Шакур, архиєпископ Мелхітської Греко-Католицької Церкви зі Святої Землі, преосвященний Антон Коша, єпископ-ординарій Кишиневської єпархії Республіки Молдова, 15 митрополитів, архиєпикопів, єпископів УГКЦ і РКЦ, численне духовенство та богопосвячені особи, представники влади, численні гості з Донецька, Криму, Херсона, Миколаєва, Кіровограда, Києва, Луцька, Рівного, Вінниці, Житомира, Закарпаття, Івано-Франківська, Чернівців, Львова, Дрогобича. 

Блаженнійший Святослав привітав усіх гостей та прочан які, незважаючи на дощ, молилися на Літургії, уділив архипастирське благословення, подякував організаторам прощі за наполегливу працю, священикам, які з вірними йшли пішки та сповідали під час прощі, представникам влади з допомогу в організації паломництва.

За матеріалами: tze.org.ua 

Джерело:   КРЕДО

16.07.2012р. Б. / Тижневий огляд: Папа і Апостольський Престіл (9.07. –15.07.)

 

Понеділок. У понеділок, 9 липня, Святіший Отець здійснив приватний візит домонастиря Отців Вербістів у Немі, в якому він проживав під час Другого Ватиканського Собору, беручи участь, як богослов-експерт, в приготуванні його документів. Під час короткого візиту Папа зустрівся з учасниками Генеральної Капітули Чину та спільнотою Генеральної Курії Товариства Божого Слова. Він помолився перед Найсвятішими Тайнами, і, після привітальних слів Головного Настоятеля, звернувся до присутніх місіонерів. Святіший Отець побажав щедрих Божих благодатей і натхнення Святого Духа для Генеральної Капітули Отців Вербістів, та уділив їм своє Апостольське благословення.

 

9 липня Префект Верховного Трибуналу Апостольської сигнатури, вищої судової інстанції Святого Престолу, Архиєпископ Реймонд Лео Бьорк, під час зустрічі із журналістами охарактеризував хвилю витоків конфіденційних документів, як один з «найтяжчих злочинів». Єрарх попередив, що винних треба знайти і «належним чином покарати».

 

Вселенський Архиєрей Бенедикт XVI славиться своєю освіченістю та глибокою обізнаністю у багатьох сферах. Нещодавно всесвітньої слави диригент Даніель Баренбойм висловив думку, що музична обізнаність Папи Бенедикта XVI величезна. «Папа – справжній музикант, навіть якщо сам не займається музикою», - сказав диригент в інтерв’ю для Ватиканського Радіо.

 

У Ватикані обрали нову, більш сувору стратегію щодо ЗМІ, відповідно до якої за публікацію неправдивої інформації їм погрожує позов до суду. Тепер настав кінець толеруванню, яке було раніше характерним для цих відносин

 

Вівторок. Апостольська нунціатура у Словаччині виступила із заявою від імені Апостольського Престолу, у якій пояснила ситуацію з недавньою відставкою Архиєпископа Трнави Роберта Безака. Відставці Архиєпископа передували ряд ретельних досліджень його діяльності та ситуації в Архиєпархії Трнава.

 

Середа. В очікуванні швидкого візиту Папи Бенедикта XVI до Лівану у вересні єпископи закликали віруючих «прийняти живу участь в недільних і святкових Літургіях», а також, починаючи з неділі 15 липня, до читання спеціальної молитви, приуроченої до підготовки Папського візиту. Отці-мароніти торкнулися також внутрішньої  ситуації в країні, кажучи про свою «стурбованість кризою і застоєм, що панують в Лівані, помітною відсутністю довіри в народі і сумнівами, пов'язаними зі здатністю держави захистити суспільство». Вони вважають, що візит Понтифіка принесе користь і для їхньої країни і для всього Близького Сходу.

 

У середу, з нагоди літургійного спомину св. Бенедикта покровителя Європи та понтифікату теперішнього Папи, у літній резиденції Вселенських Архиєреїв у Кастель Ґандольфо відбувся концерт організований диригентом Даніелем Баренбоймом та виконавцями з Оркестру «Західно-Східний Диван». На заході був присутнім Президента Італійської Республіки Джороджо Наполітано. Дякуючи після концерту диригентові та музикантам, Святіший Отець зазначив, що музика є гармонією відмінностей, і це можна щоразу побачити перед початком концерту, коли відбуваються настроювання музичних інструментів. З багатогранних тембрів різних інструментів може вийти «сим-фонія», яка досягається наполегливою працею та терпеливістю кожного музиканта. У цьому контексті Папа скерував думку до «великої симфонії миру між народами, яка ніколи цілковито не сповнилася».

 

Четвер. Камердинер Папи Бенедикта XVI Паоло Габріеле, звинувачений в незаконному зберіганні та передачі конфіденційних документів пресі, залишиться під вартою до закінчення слідства у його справі.

 

Президент Польщі Броніслав Коморовський запросив Бенедикта XVI вдруге відвідати країну. Як повідомила канцелярія президента, 12 липня глава держави написав у Ватикан, що Польща буде щаслива прийняти Папу і «розділити з ним його радості і турботи».

 

П’ятниця. На подорож Бенедикта XVI до Лівану з радістю чекають на Близькому Сході не лише католики, але також і християни інших визнань. Про це в листі від 10 липня пише до Папи греко-православний патріарх Антіохії Ігнатій IV Хазім.

 

Бенедикт XVI під час свого літнього перебування у Кастель Гандольфо працює над третьою частиною своєї книги «Ісус із Назарету». Як зазначив о.  Федеріко Ломбарді, він хоче закінчити рукопис до кінця літа.

 

Президент Італії Джорджо Наполітано зазначив, що за 6 років його перебування на високій посаді, одним із найкращих досвідів стали взаємини з Бенедиктом XVI. В інтерв'ю «L'Ossevatore Romano» політик наголосив, що з Папою їх об'єднує багато спільного, а також почуття великої і взаємної поваги.

 

Закінчилося паломництво членів першої групи Папської швейцарської гвардії по стопах свого небесного покровителя св. Мартіна. Паломництво тривало з 4 липня по території Австрії, Угорщини та Словаччини.

 

Субота. Архиєпископ Герхард Людвіг Мюллер критикує поляризацію серед німецьких католиків. Деякі богослови, католицькі академії та засоби масової інформації є складними і антипапськими, – заявив новий префект Конгрегації Доктрини Віри.

 

Неділя. У неділю, 15 липня, Папа Бенедикт XVI залишив стіни літньої резиденції у Кастель Ґандольфо, щоб відвідати вірних в містечку Фраскаті. Тут, на площі перед місцевим кадетральним храмом, Єпископ Риму очолив Євхаристійне богослуження, після якого повернувся до Папського палацу в Кастель Ґандольфо. «Будьте об’єднані між собою та, одночасно, будьте відкритими, місіонерами. Залишайтеся міцними у вірі, закоріненими в Христі через Боже слово та Пресвяту Євхаристію, будьте богомільними та завжди зв’язаними з Христом, як гілки з виноградною лозою, і, одночасно, ідіть, та несіть усім Його благовість» – побажав Папа вірним містечка Фраскаті.

 

Опівдні Святіший Отець повернувся у Кастель Ґандольфо, де разом із вірними помолився Богородчну молитву «Ангел Господній». Своє навчання перед молитвою Папа присвятив спогадам про діяльність св. Бонавентури. Основним натхненням всього життя св.  Бонавентури, як і його теології, є Ісус Христос. Це центральне місце Христос займає і в читанні апостола - знаменитому гімні св. Павла до Ефесян (Еф 1, 3-14), який починають слова: «Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Який благословив нас у Христі всяким духовним благословенням у небесах». Цей гімн апостола Павла є баченням історії, до поширення якого в Церкві причетний св. Бонавентура: центром всієї історії є Христос, який також приносить новизну і відродження в будь-яку епоху. «Дорогі друзі, попросимо Пресвяту Діву Марію, яку завтра будемо вшановувати як Матір Божу з гори Кармель, щоб допомогла нам, як Франциску і Бонавентурі, щедро відгукнутися на заклик Господа до проповідування Його Євангелія спасіння словом, але перш за все, всім життям», - закликав Понтифік.

 

Католицька Церква та державна влада Парагваю запрошують Бенедикта XVI в липні 2013 р. відвідати країну. Візит вони пропонують об'єднати з подорожжю Папи до Бразилії на Всесвітні дні молоді. Представники Церкви і держави переконують, що їхня країна дійсно потребує слова Святішого Отця

 

Радимо перечитати проповідь Святішого Отця Бенедикта XVI, названу однією з найвеличніших промов про Хрещення.

 

Пропонуємо до вашої уваги текст промови Папи Бенедикта XVI на зустрічі з учасниками руху «Оновлення в Святому Дусі» з нагоди 40-ї річниці від заснування руху.

Джерело:   Воїни Христа Царя

15.07.2012р. Б. / Бенедикт XVI: Бог кличе всіх, роздаючи різні дари та служіння

 

У неділю, 15 липня 2012 р., Папа Бенедикт XVI залишив стіни літньої резиденції у Кастель Ґандольфо, щоб відвідати вірних в розташованому приблизно 10 кілометрів звідти містечку Фраскаті. Тут, на площі перед місцевим кадетральним храмом, Єпископ Риму очолив Євхаристійне богослуження, після якого повернеться до Папського палацу в Кастель Ґандольфо, щоб опівдні проказати з паломниками Богородичну молитву «Ангел Господній». На богослужіння зібралося понад 8 тисяч вірних.

 

Катедра Фраскаті є однією з так званих субурбікальних, тобто, приміських дієцезій, що мають особливий історичний зв’язок з Римською дієцезією. Вона є одним з шести кардинальських титулярних храмів, титул яких присвоюється кардиналам, що мають ранг кардинала-єпископа. На даний час дієцезію Фраскаті очолює єпископ Рафаелло Мартінеллі, якого Папа Бенедикт XVI висвятив 2009 року, а титул кардинала-єпископа Фраскаті належить кардиналові Тарчізіо Бертоне, Державному Секретареві Апостольської Столиці.

 

Блаженний Іван Павло ІІ відвідував цю дієцезію 32 роки тому, а блаженний Іван ХХІІІ 1959 року здійснив до цього міста приватний візит. А Папа Павло VI, відвідуючи Фраскаті у вересні 1963 року, пригадав, що після Риму, це місто дало Церкві найбільше Римських Єпископів.

 

У контексті біблійних читань, які прозвучали під час богослуження, у своїй проповіді Святіший Отець говорив про апостольське служіння в Церкві та про різні покликання і завдання, які Господь доручає всім вірним.

 

Євангельське читання розповідало про те, як Ісус послав дванадцятьох апостолів проповідувати. Папа зазначив, що хоч їхня місія осягнула свою повноту вже після Воскресіння та П’ятидесятниці, дуже важливим є той факт, що Ісус від самого початку забажав залучити їх до Своєї діяльності. «Той факт, що Ісус покликав декого з учнів до безпосередньої співпраці в Його місії є виявом одного з аспектів Його любові, – пояснив Бенедикт XVI. – Він не гордує допомогою, яку інші можуть надати Його справі, Він знає їхні обмеження, слабкості, але ними не нехтує, навпаки, надає їм гідність бути Його посланцями». Посилаючи апостолів на місію, Ісус посилає їх по двоє, закликає їх не бути прив’язаними до матеріального та не шукати зручності, а також перестерігає, що їх не завжди добре прийматимуть, а навіть – переслідуватимуть. Вони повинні проповідувати, не переймаючись, чи матимуть успіх.

 

Дуже важливою вказівкою, яку Христос дає Апостолам, є також те, що вони не можуть задовольнитися лише проповідуванням навернення, але повинні дбати про хворих. «Апостольська місія, – зазначив Святіший Отець, – повинна завжди включати два аспекти: проповідування Божого слова та виявлення Його доброти через жести милосердної любові, служіння та посвяту».

 

«Дорогі брати й сестри, – вів далі Бенедикт XVI, – дякую Богові за те, що послав мене сьогодні знову звіщати це слово спасіння! Слово, що лежить в основі життя та діяльності Церкви». Папа зазначив, що місцевий єпископ розповів про те, що своєрідною душпастирською програмою місцевої Церкви є «формувати форматорів». «Це, – додав він, – є якраз те, що Ісус зробив зі Своїми учнями: Він їх навчав, приготовляв, формував також і через, так би мовити, місіонерське “стажування”, щоб вони могли взяти на себе апостольську відповідальність у Церкві». За словами Святішого Отця, виховання є першим служінням, яке здійснюється в Церкві: батьки здійснюють цю місію в родині, парохи відповідальні за формування в громаді, а численні миряни, крім батьківства, залучені до виховання і формування в багатьох інших сферах.

 

«Господь кличе всіх, розподіляючи різні завдання та різні дари у Церкві. Кличе до священства й богопосвяченого життя, кличе до подружжя та до мирянського служіння в Церкві й суспільстві. Важливо, щоб багатство дарів знайшло повне прийняття, особливо, з боку молоді» , – сказав Бенедикт XVI, вказавши на радість, яка випливає з дарування цілого свого життя Богові, чи то в богопосвяченому житті, чи в подружньому, – адже ці дві дороги доповнюють та збагачують одна одну.

 

«Будьте об’єднані між собою та, одночасно, будьте відкритими, місіонерами. Залишайтеся міцними у вірі, закоріненими в Христі через Боже слово та Пресвяту Євхаристію, будьте богомільними та завжди зв’язаними з Христом, як гілки з виноградною лозою, і, одночасно, ідіть, та несіть усім Його благовість» – побажав Папа вірним містечка Фраскаті.

Джерела: Радіо Ватикан

Воїни Христа Царя