21.09.2013р. Б. / Різдво Пресвятої Богородиці

21 вересня вважається Різдвом Пресвятої Богородиці. Це свято церква стала відзначати в IV столітті. Різдво Пресвятої Богородиці — двунадесяте свято церковного календаря, початок якого припадає на 1 вересня за старим стилем. З цим святом пов'язаний один переказ.

В старому місті Назареті жила далеко не молода подружня пара. І чоловік Іоаким, і дружина Анна були чесними та вірними одне одному, але у них не було дітей. В одне велике свято Іоаким приніс в храм дари для Господа Бога, але священик відмовився їх приймати, оскільки подружжя було бездітним, а діти — це благословення Боже. Дізнавшись про це, Анна заплакала і пішла в сад. Там їй з'явився Господь, який сказав, що Анна народить дочку, яка буде сама благословляти всі народи і стане порятунком для світу. В цей же час Іоакиму, який пішов сумувати в пустелю, з'явився ангел і розповів йому про передрікання Господа.

Через дев'ять місяців у подружжя дійсно народилася дочка. Появі на світ заступниці людей радів весь світ. Це було Різдво Пресвятої Богородиці. 

Згодом Анну та Йоакина церква назвала Богобатьками, оскільки їх донька народила Ісуса Христа.

«Богородице Діво, радуйся,
Благодатна Маріє, Господь з тобою.
Благословенна ти між жінками,
І благословенний плід лона твого,
Бо ти породила Христа Спаса,
Ізбавителя душ наших.
Амінь»

— молитва Богородиці


Відео: Різдво Пресвятої Богородиці

Відео: Різдво Пресвятої Богородиці

Джерело: Beyond.ua

20.09.2013р. Б. / Анонімний атеїзм у нашому часі набуває розвитку

Надхнений Енциклікою папи Франциска «Світло віри», кардинал Анджело Скола, архиєпископ Мілану запропонував широкій аудиторії також і свій пастирський лист, який був представлений 10 вересня під назвою: «Середовище і світ. Шляхи досягнення зустрічі людини».

«Болюча рана, дочка нашого часу» – так називає кардинал Анджело Скола «анонімний атеїзм» в своєму пастирському посланні. Іншими словами – це спосіб життя, який ігнорує Бога не випадково, а свідомо. Посилаючись на Енцикліку папи Франциска, автор зазначає, що наша культура втратила сприйняття конкретної присутності Бога, Його дії у світі.

Ми думаємо, що є інша справедливість за межами Бога, а Він знаходиться на іншому рівні, в іншій реальності, окремо від нашого життя, відносин тощо.

Це дуже сильний заклик для подолання розриву між вірою і життям, справжнім ворогом епохи в якій ми живемо. Все більше число католиків живе вірою, яка більше нагадує звичайне дотримання обрядів чи приписів, така віра є далекою, а часто навіть і зовсім відокремленою від повсякденної діяльності, від роботи, від соціальних відносин, в яких кожен з нас знаходиться, від активної участі, спрямованої на подолання несправедливостей нашого часу, політичних режимів. Часто християнин неначе не існує, він боїться своїм життям показати Христове Євангеліє, продовжити справу свого Спасителя тут на землі.

Проте, як зазначає архиєпископ, секрет істинного християнського життя полягає у тому, що добре насіння повинне бути посіяним у полі (області) життя. «Син Людський – йдеться у листі – засіває добре насіння у добрий грунт, у поле, яке називаємо «світ». Це означає, що усі, людина і загалом всі люди на землі є партнерами та співробітниками Ісуса. Яким чином донести до всіх людей без винятку, що віра є даром для всіх? Як показати те, що немає ніякої опозиції між вірою і розумом, що віра і розум – два крила людини до невпинного пошуку? Як подолати недовіру та пролити ясність щодо багатьох складних питань і проблем по відношенню до віри і Церкви»?

Віра, отже, має втілюватись та віддзеркалювати щоденні рішення, має бути чимось, що не лише є зовнішнім по-відношенню до реального життя, а тим, що є нашим проводарем кожного дня. Віра повинна насичувати світ, який представлений як «динамічна реальність життя конкретних людей і їх відносин, обставини і ситуації, які їх оточують, в які вони занурені. У цьому сенсі, життя віри складається з усіх сфер повсякденного життя чоловіка і жінки, сімʼї, будинку, школи, університету, праці в усіх її формах, способах відпочинку і відзначень свят тощо. Щоденне життя віри також не оминає сфер культурної, економічної та політичної, а навіть більше – покликане сприяти їхньому розвитку та розширенню... Таким чином, світ – це місто людей у всіх його проявах».

Таке вираження віри, знаменує собою чіткий баланс на противагу концепції секуляризму, який протягом багатьох років поширюється і часто приводить до небезпечних непорозумінь між тимчасовим і духовним, зі змішанням ролей і перспектив. Кардинал Анджело Скола наголошує у своєму пастирському посланні на особливості нового гуманізму: «Завданням християнина не є невтомний пошук зв'язків між Євангелієм і життям, як щось, що є насправді відокремленим і його потрібно зібрати штучно. Завдання християнина – є набагато простішим. Воно містить відомості та вказівки з перших вуст, з вуст Ісуса Христа, що Він є: «Дорога, Правда і Життя» (Ів 14, 6 ).

Лист закінчується закликом вірних до щоденного свідчення. Архиєпископ Мілану наголошує на трьох критеріях: 1. Вміти оцінювати вже існуючі позитивні приклади, які часто ігноруються різними схемами та ЗМІ, в яких головне завдання – тільки сіяти розбрат, особливо, коли йде мова про Церкву; 2. Різноманітність в єдності, тобто бути чутливим та відкритими до посилення і поширення різних харизм та підпорядковувати їх науці Христа; 3. Пам’ятати, що пастирська діяльність та єпархіальні курії були задумані як елементи, які покликані посилювати та позитивно впливати на соціальне життя, навчаючи та допомагаючи вірним у щедрому служінні ближнім.

Інформаційна служба Комісії УГКЦ Справедливість і Мир

19.09.2013р. Б. / Молитва псалмами

 ЗАВАНТАЖИТИ АУДІОВЕРСІЮ


Псалом 8 – Прославлення Бога

 
Господи, Господи наш,
яке величне Твоє Ім’я на всій землі!
Здійми свою славу понад небеса.

3 уст немовлят і тих, що ссуть,

Ти встановив силу задля своїх ворогів,

щоби знищити ворога і мстивого.

Коли я погляну на Твої небеса – діло рук Твоїх,
на місяць і зорі, які Ти заснував, –

Хто така людина, що пам’ятаєш про неї,

або людський син, що навідуєшся до нього?

Ти зробив її дещо меншою за ангелів,
Ти увінчав її славою і честю.

Ти дав йому владу над ділами рук своїх,

все підкорив йому під ноги:

Овець і биків,
а також польових тварин,

Небесних птахів, морських риб,

що носяться морськими глибинами.

Господи, Боже наш!
Яке величне Твоє Ім’я на всій землі!
 

 

З молитовника "Щоденно з Богом"

Джерело:   КРЕДО

18.09.2013р. Б. / «То ви самі винні!»

Роздуми до Слова Божого на середу ХХІV звичайного тижня, рік І

 

Приглядаючись до різних людських постав і гріхів (зокрема, своїх), можна помітити, що завжди знаходиться причина для виправдань: усі зараз так живуть, Церква надто радикальна, я не маю іншого виходу… Така постава є дитячою – саме діти на будь який свій переступ завжди знайдуть виправдання: „Ми грали вам на сопілці, та ви не танцювали! Ми вам співали жалобної; та ви не плакали!” 

Знаходження будь-яких аргументів, аби виправдати свою грішну поведінку – ознака незрілості, духовного інфантилізму. Коли Господь казав, щоб бути як діти, то мав на увазі довіру до Отця. Це підтверджується словами св. Павла, що ми прямуємо до зрілості, до повноти Христа (Еф 4). 

На завершення можна подумати, у якій сфері свого життя я шукаю виправдань. Саме там варто в усьому послухатись Бога!

о. Роман Лаба OSPPE

Джерело:   КРЕДО

18.09.2013р. Б. / Папа: така є Церква

Про Церкву, що, як мати, вказує своїм дітям дорогу, обдаровує їх любов’ю та прощенням і тримає їх у Бозі, говорив Папа Франциск під час сьогоднішньої загальної аудієнції.

 

Продовжуючи розпочаті минулої середи роздуми на тему Церкви як матері, Святіший Отець зазначив, що добра мати вчить нас, як добре пройти життям. Так само робить і Церква, навчаючи Заповідей, а Декалог — підкреслив Папа — є плодом любові Бога. 

«Заповіді заохочують нас не робити собі божків матеріальних, які нас, своєю чергою, поневолюють; вони кажуть, щоб ми пам’ятали про Бога, шанували батьків, були чесні, поважали іншу людину. Спробуйте так їх [заповіді] бачити і сприймати, якби це були слова, повчання, що їх дає мама, аби ми добре прожили життя». 

Папа Франциск зауважив, що коли діти виростають і стають самостійними, то інколи губляться. Однак мама у кожній ситуації зберігає терпеливість, аби підтримувати їх; а коли вони роблять помилки, то завжди вміє їх зрозуміти, бути близько них, аби допомогти. 

«Така є Церква. Вона милосердна мати, яка розуміє, старається завжди допомогти, підтримати на дусі; також і для тих своїх дітей, які збочили і блукають, вона не зачинає дверей Дому. Не засуджує, а дає Боже пробачення». 

Святіший Отець вказав, що як мати здатна молитися за своїх дітей, так і Церква через молитву складає в руках Бога ситуації своїх дітей. Папа запевнив, що Бог не залишається нечулим до наших молитов, і зажди спроможний нас здивувати, коли ми цього не сподіваємося. 

На завершення аудієнції він звернувся до католиків усього світу, аби своїми молитвами включилися у запланований на найближчу суботу (21 вересня) День миру. 

«Заохочую католиків в усьому світі, щоби прилучилися до інших християн і надалі благали Бога про дар миру в найбільш неспокійних місцях нашої планети. Нехай мир, дар Ісуса, завжди перебуває у наших серцях та підтримує рішення й дії керівників народів та всіх людей доброї волі. Включімося всі у підтримку зусиль заради дипломатичного та політичного розв’язання воєнних напружень, які надалі сповнюють неспокоєм». 

Далі Франциск сказав, що його думка скерована особливо до «дорогих мешканців Сирії», чия гуманітарна трагедія може бути вирішена єдино лише шляхом діалогу й перемовин, у пошануванні справедливості та гідності кожної людини, особливо ж тих, хто найбільш слабкий і беззахисний. 

За даними префектури Папського Дому, сьогодні на площі св. Петра зібралося близько 40 тисяч слухачів.

 
За матеріалами: wiara.pl

Джерело:   КРЕДО 

17.09.2013р. Б. / Півроку понтифікату Франциска у цифрах

З нагоди першого півріччя обрання кардинала Берґольйо наступником св. Петра можна підвести певні підсумки, виражені в цифрах.

 

Отже, Папа «з кінця світу» за півроку свого понтифікату здійснив одну закордонну подорож (до Бразилії), одну в межах Італії та відвідав одну римську парафію. 

Прийняв 38 політиків: президентів, прем’єрів, глав парламентів, дипломатів з 28 країн і 8 міжнародних організації. 

Від початку понтифікату відбулось 12 беатифікацій, під час яких до слави вівтаря піднесено 13 блаженних. 

Папа особисто охрестив на Велику Суботу 4 чоловік із 4 країн, миропомазав 44 особи, висвятив 10 священиків, наклав 34 паллії архиєпископам-митрополитам із 20 країн. 

Понтифік видав одну енцикліку – «Lumen fidei», «Світло віри», а також багато інших документів нижчого рангу: листів, проповідей, послань і звернень. 

Відбулося 16 загальних аудієнцій і 29 молитов «Ангел Господній».

За матеріалами: Католицький медіа-центр 

Джерело:   КРЕДО

16.09.2013р. Б. / Хороший християнин бере участь у політиці

Смирення і любов – невід’ємні характеристики тих, хто керує, а громадяни, особливо католики, не можуть не цікавитися політикою. На це звернув увагу Папа Франциск у своїй проповіді під час ранкової Євхаристії 16 вересня у Домі св. Марти.

 

Понтифік розмірковував про владу, виходячи з Євангельського оповідання про центуріона, який з покорою і довірою просив Ісуса зцілити його слугу а також спираючись на заклик св. Павла молитися за керівників. Хто керує, той має «любити свій народ», бо «керівник, який не любить», не може керувати: максимум він досягне дисципліни, трохи порядку, але не керування», зазначив понтифік. Він згадав про Давида, який так любив свій народ, що навіть після гріха перепису попросив Бога карати не людей, а його. Таким чином, керівник народу повинен мати дві чесноти: любити свій народ і бути смиренним. 

«Неможливо керувати без любові до народу і без смирення! І кожний чоловік, кожна жінка, які беруть участь у служінні влади, мають запитувати себе: чи я люблю свій народ так, щоби служити йому якнайкраще? Чи я смиренний і слухаю інших, різні міркування, щоб обрати кращий шлях? Якщо не ставити таких питань, керування не буде добрим», — сказав Папа. 

З іншого боку, він нагадав, що й громадяни не можуть не цікавитися політикою та повинні молитися за тих, хто здійснює владу. 

«Ніхто не може сказати: я в це не заглиблююся, то вони керують… Ні, я відповідальний за їхнє керування і повинен краще старатися, щоб вони керували добре і робити це через участь у політиці, наскільки це можливо. Політика, як каже соціальне вчення Церкви, це одна з найвищих форм любові, бо стосується служіння спільному благу. Я не можу вмивати руки. Ми всі маємо щось робити», — підкреслив Папа. 

Однією з поширених тенденцій, відзначив Франциск, є постійне пліткування та нарікання на керівників, яке ллється з телебачення і газет: «завжди погано, завжди проти». «Можливо, керівник і насправді грішник, яким був і Давид, але я повинен йому допомагати своїми словами та поправками», тому що всі «мають брати участь у спільному благу». А коли чуємо розмірковування про те, що «добрі католики не лізуть у політику», то це неправда, це недобрий шлях. 

«Добрий католик втручається у політику, даючи з себе найкраще, аби керівник міг керувати. Але що є тим найкращим, що ми можемо дати керівникам? Молитва! І про це каже св. Павло: молитися за всіх людей, за царів, за тих, хто має владу. «Але, отче, то погана людина, їй місце у пеклі…» — Молися за неї, за нього, аби вони могли керувати краще, аби любили свій народ, аби служили своєму народові, аби вони були смиренні. Християнин, який не молиться за правителів, — то не добрий християнин!» — сказав Папа. 

Святіший Отець закликав молитися за керівників, навіть коли вони нам не подобаються. У такому разі потрібно молитися про їхнє навернення. «Про це кажу не я, а св. Павло, слово Боже», — підкреслив понтифік.

 
За матеріалами: Ватыканскае Радыё,  wiara.pl 

Джерело:   КРЕДО