07.04.2018р. Б. / ЛІТУРГІЙНІ ЧИТАННЯ на 7 квітня

ЛІТУРГІЙНІ ЧИТАННЯ на 7 квітня 2018р. Б.

Греко-католицький календар: Благовіщення Пречистої Діви Марії
Велика субота

Апостол Рим. 6,3-11

3. Чи ж ви не знаєте, що всі ми, що в Христа Ісуса охристилися, у смерть його христилися? 4. Ми поховані з ним через хрищення на смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих славою Отця, і ми теж жили новим життям. 5. Бо якщо ми з’єднані з ним подобою його смерти, то будемо і подобою воскресіння. 6. Знаємо ж, що старий наш чоловік став розп’ятий з ним, щоб знищилось оце гріховне тіло, щоб нам гріхові більш не служити; 7. бо хто вмер, той від гріха звільнився. 8. Коли ж ми вмерли з Христом, то віруємо, що й житимемо з ним, 9. знаючи, що Христос, воскреснувши з мертвих, вже більше не вмирає: смерть над ним більше не панує. 10. Вмираючи бо, він умер для гріха раз назавжди, а живучи, живе для Бога. 11. Так само й ви вважайте себе за мертвих для гріха, а за живих для Бога, в Христі Ісусі.

Благовіщення Євр. 2,11-18

11. Бо той, що освячує, і ті, що освячуються, всі від одного. Тому й не соромиться називати їх братами, 12. коли каже: «Я звіщу ім’я твоє моїм братам, хвалитиму тебе серед громади.» 13. І ще: «Буду надіятись на нього.» Та й: «Ось я і діти, що їх Бог мені дав.» 14. А що діти були учасниками тіла і крови, то й він подібно участь у тому брав, щоб смертю знищити того, хто мав владу смерти, тобто диявола, 15. і визволити тих, що їх страх смерти все життя тримав у рабстві. 16. Адже не ангелам іде на допомогу, а потомству Авраама. 17. Тому він мусів бути в усьому подібний до братів, щоб стати милосердним та вірним архиереєм у справах Божих на спокутування гріхів народу. 18. Тому, власне, що страждав і сам був випробуваний, він може допомогти тим, що проходять через пробу.

Євангеліє Мт. 28,1-20

1. Після ж вечора суботи, як зайнялося на світання першого дня тижня, прийшла Марія Магдалина та інша Марія навідатися до гробу. 2. І ось великий зчинився землетрус, – ангел бо Господній зійшов із неба, приступив, відкотив камінь і сів на ньому. 3. Вигляд його був, неначе блискавиця, а одежа, як сніг, біла. 4. Зо страху перед ним сторожа затремтіла й стала, наче змертвіла. 5. Тоді ангел заговорив до жінок, кажучи: “Не бійтесь: знаю бо, що ви шукаєте Ісуса розіп’ятого. 6. Нема його тут, бо він воскрес, як ото сам прорік. Ходіть, гляньте на місце, де він лежав. 7. Та біжіть притьмом, скажіть його учням, що він воскрес із мертвих. Он він вас випередить у Галилеї, – там ви його побачите. Я вам сказав.” 8. І вони в поспіху полишили гробницю зо страхом і великою радістю та й побігли сповістити його учнів. 9. Аж: ось Ісус зустрів їх і каже: “Радуйтеся!” Ті підійшли й кинулися йому в ноги і вклонилися. 10. Тоді Ісус сказав їм: “Не бійтесь! Ідіть і сповістіть моїх братів, щоб ішли назад у Галилею: там мене побачать.” 11. Коли ті йшли, деякі з сторожі прийшли до міста й оповіли первосвященикам про все, що сталося. 12. Вони, зібравшись із старшими та скликавши раду, дали воякам досить грошей 13. і звеліли: “Скажіть, що його учні прийшли вночі й викрали його, коли ми спали. 14. А як почує це правитель, ми умовимо його й він не буде вас турбувати.” 15. Вони ж, узявши гроші, зробили так, як їх навчили. І рознеслася про це чутка поміж юдеями – аж по цей день. 16. А одинадцять учнів пішли в Галилею на гору, куди їм Ісус призначив. 17. Побачивши його, вони вклонилися йому; а деякі сумнівалися. 18. Ісус же приступив і промовив до них: “Дана мені всяка влада на небі й на землі. 19. Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: христячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа; 20. навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав. Отож я з вами по всі дні аж до кінця віку.”

Благовіщення Лк. 1,24-38

24. Після тих днів зачала Єлисавета, його жінка, й таїлася п’ять місяців, кажучи: 25. “Так учинив мені Господь у ці дні, коли зглянувся, щоб зняти мою ганьбу між людьми.” 26. Шостого місяця ангел Гавриїл був посланий Богом у місто в Галилеї, якому ім’я Назарет, 27. до діви, зарученої чоловікові, на ім’я Йосиф, з Давидового дому; ім’я ж діви було Марія. 28. Ввійшовши до неї ангел, сказав їй: “Радуйся, благодатна, Господь з тобою! Благословенна ти між жінками.” 29. Вона ж стривожилась цим словом і почала роздумувати в собі, що могло значити те привітання. 30. Ангел їй сказав: “Не бійсь, Маріє! Ти бо знайшла ласку в Бога. 31. Ось ти зачнеш у лоні й вродиш сина й даси йому ім’я Ісус. 32. Він буде великий і Сином Всевишнього назветься. І Господь Бог дасть йому престол Давида, його батька, 33. і він царюватиме над домом Якова повіки й царюванню його не буде кінця.” 34. А Марія сказала до ангела: “Як же воно станеться, коли я не знаю мужа?” 35. Ангел, відповідаючи, сказав їй: “Дух Святий зійде на тебе й сила Всевишнього тебе отінить; тому й святе, що народиться, назветься Син Божий. 36. Ось твоя родичка Єлисавета – вона також у своїй старості зачала сина, і оце шостий місяць тій, що її звуть неплідною; 37. нічого бо немає неможливого в Бога.” 38. Тоді Марія сказала: “Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!” І ангел відійшов від неї.

Джерело:      CREDO

07.04.2018р. Б. / Благовіщення Пресвятої Владичиці нашої і Приснодіви Марії

Благовіщення Пресвятої Владичиці нашої і Приснодіви Марії

Тропар, глас 4: Днесь спасення нашого начало* і від віку таїнства явління.* Син Божий сином Діви стається* і Гавриїл благодать благовістує.* Тому й ми з ним до Богородиці закличмо:* Радуйся, Благодатна, Господь з Тобою. 

Кондак, глас 8: Непереможній Владарці* на честь перемоги* ми, врятовані від лиха,* благодарні пісні виписуємо Тобі,* раби Твої, Богородице.* А Ти, що маєш силу нездоланну,* від усяких нас бід охорони,* щоб звати Тобі:* Радуйся, Невісто неневісная.

Ось таким похвальним гімном наша Церква вітає празник Благовіщення Пресвятої Богородиці, називаючи його початком нашого спасення. І слушно, бо цей празник належить до найважливіших свят нашого церковного року. Про його важливість говорить уже сама назва в наших богослужбових книгах: “Благовіщення Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії”.

Святий Атанасій Великий († 373) у своїй проповіді називає Благовіщення першим серед празників, бо воно починає спасення людського роду. Основа цього празника — це радісна подія Благовіщення, записана у святого Луки (1, 26-28). Благовіщення дає початок цілому ряду великих таїнств із життя Ісуса Христа і Його Пресвятої Матері. Празник Благовіщення належить не тільки до 12 великих празників нашої Церкви, але його служба береться навіть тоді, коли він випаде на Квітну неділю, Велику п’ятницю чи Христове Воскресення. 

ВАЖЛИВІСТЬ ТАЇНСТВА БЛАГОВІЩЕННЯ

Таїнство Благовіщення має надзвичайно велике значення, бо від нього починається Новий Завіт, починається наше спасення. На благу вість архангела про воплочення Божого Сина людство чекало довгі-довгі тисячоліття. На ту благу вість чекало небо, чекала земля, чекали душі праведних в аді. З цим днем сповнилася Божа обітниця післати Спасителя, бо цього дня “Слово стало тілом, і оселилося між нами” (Йо. 1, 14). 

У проповіді на Благовіщення, яку приписують святому Йоанові Золотоустому, читаємо: “Гавриїл був посланий об’явити всемірне спасення. Гавриїл був посланий принести Адамові обітницю про поворот з неволі. Гавриїл був посланий до Діви, щоб нечесть жіночої статі замінити на честь. Гавриїл був посланий, щоб чистому Женихові приготовити достойну весільну світлицю. Гавриїл був посланий, щоб створіння заручити зі Створителем. Гавриїл був посланий до живої палати Царя ангелів. Гавриїл був посланий до Діви зарученої Йосифові, але береженої для Сина. Був посланий безтілесний слуга до чистої Діви. Був посланий свобідний від гріха до винятої з-під тління. Був посланий світильник, щоб указати на Сонце правди. Був посланий ранок, що біжить перед світлом дня. Був посланий Гавриїл, указуючий на Того, Хто находиться у нідрах Отця і в обіймах Матері. Був посланий Гавриїл, звістуючий Того, Хто находиться на троні і в вертепі” (Твори, Т. 8, с. 854). 

У повчанні, яке на цей день подає Пролог, так сказано про значення таїнства Благовіщення: “Днесь Син і Слово Боже, Господь і Бог наш, несказанно вміщується в лоно Діви, бажаючи своїм вочоловіченням обожити людину, рук своїх твориво, і в древній рай знову вивести. Днесь нестворений вміщується у своє створіння. Днесь невидимий стає видимий. Днесь недотикальний починається у дівичому лоні і стає дотикальний. Днесь Боже Слово приймає тіло. Син Божий стає Сином Діви… Днесь райські двері отвираються, і полум’яна зброя, що вигнала людську природу, поспішно відходить, а людський рід вірою у Христа і добрими ділами з радістю знову входить до раю. Днесь Адам ликує, прийнявши у свою природу свого Творця. Днесь Єва стерши змієву голову, своєму лютому спокусникові, ввесь світ взиває до радости, кажучи: “Радуйтеся зі мною, бо сьогодні ми знайшли невимовну радість і звільнення від усіх гріхів”. 

З хвилиною благовіщення ангела Божий Син починає перші хвилини Божого земного життя в дівичому лоні Пречистої Діви Марії. На тлі цього празника ясно виступають її привілеї богоматеринства і дівицтва. 

ІСТОРІЯ ПРАЗНИКА

Святкування Благовіщення почалося у Східній Церкві в кінці IV або на початку V ст. Цісар Маврикій (582-602) робить цей празник обов’язковим у цілій державі. У перші століття цей празник уважався Господським, як на Сході, так і на Заході. На це вказують його первісні назви: Христове Зачаття, Благовіщення про Христа, Початок відкуплення, Благовіщення, Благовіщення ангела Марії, День Поздоровлення, День або празник Благовіщення. Щойно в VII віці усталюється сьогоднішня назва для цілої Східної Церкви: Благовіщення Пресвятої Богородиці, а сам празник належить до Богородичних. 

На святкування празника 25 березня вплинуло Христове Різдво, що настає через дев’ять місяців після Благовіщення. При тому існувало старовинне побожне передання, що 25 березня відбулося створення світу, воплочення Божого Сина і Його смерть на хресті. Олександрійська Пасхальна хроніка з 624 року і Царгородська Пасхальна хроніка з початку VII ст. визначають дату празника Благовіщення — 25 березня. 

Службу на цей празник уклали святий Йоан Дамаскин, святий Косма Маюмський, Теофан, єпископ Нікейський і монах Йоан. Наступного дня після празника Східна Церква святкує Собор святого архангела Гавриїла. Це давній звичай Східної Церкви, щоб наступного дня після великого празника віддавати шану тим особам, які брали визначну участь в події празника. Празник Благовіщення зі Сходу приходить на Захід десь між 660 і 680 роками. Як на Сході, так і тут він спочатку вважався Господським і мав різні назви: Господнє Благовіщення, Христове Благовіщення, Зачаття Христа, Празник воплочення, Благовіщення ангела Пресвятій Діві Марії, Благовіщення Святій Марії про Зачаття. Собор у Толедо 656 року говорить про Благовіщення 25 березня, але переносить його на 18 грудня. Причиною цього було те, що давній звичай не дозволяв святкувати празники під час великого посту, а також і те, що празник Благовіщення був ближче до Христового Різдва, аніж до його смерти і воскресення. Щойно в XI ст. всі Церкви на Заході знову почали святкувати Благовіщення 25 березня. Вірмени празнують Благовіщення 7 квітня тому, що вони святкують Христове Різдво і Богоявлення разом в один день — 6 січня. Подія Благовіщення є улюбленою темою в іконографії. 

Благовіщення в Русі-Україні було другим Богородичним празником після Успення, у честь якого в Києві збудована церква в першому столітті християнства. Князь Ярослав Мудрий на Золотих воротах у Києві спорудив храм у честь Благовіщення Пресвятої Богородиці. “В 1037 році, — сказано в найдавнішому літописі, — заснував Ярослав великий город Київ, що має золоті ворота. Вибудував і церкву святої Софії, Премудрости Божої, митрополичу, а далі кам’яну церкву Благовіщення Святої Богородиці на Золотих воротах. А це тому вибудував премудрий князь Ярослав церкву Благовіщення на Воротах, щоб завжди була радість тому городові Благовіщенням Господнім і молитвою Святої Богородиці й архангела Гавриїла”. У храмі Благовіщення князь Ярослав Мудрий у 1037 році віддав під опіку Божої Матері ввесь український народ. 

ДУХ БОГОСЛУЖЕННЯ БЛАГОВІЩЕННЯ

Богослуження празника Благовіщення повне урочистих, величних і радісних гимнів. Багато разів тут повторюється добре знаний нам привіт ангела: “Радуйся!” Головні мотиви тієї святої і неземної радости — це воплочення Божого Сина, це привілеї богоматеринства і дівицтва, це спасення людського роду. У радості Благовіщення бере участь небо, земля і все створіння. “Днесь радість благовіщення, — співаємо на стиховні вечірні, — торжество Дівиці, земля і небо єднаються, Адам обновляється і Єва увільняється від печалі”. А сідален утрені каже: “Днесь все створіння радіє, бо тобі каже архангел: Радуйся, благодатна, всехвальна і пречиста Мати Христа Бога”. Канон утрені звертає на себе увагу тим, що він укладений у формі діялогу Пресвятої Богородиці й архангела. Ось приклад: “Богородиця: “Почувши, Гавриїле, радісний голос слів твоїх, я наповнилася божественної радости, бо ти голосиш радість і звіщаєш безконечну веселість”. “Ангел: “Тобі дана радість, божественна Богомати. Все створіння, Богоневісто, взиває до тебе: Радуйся! Ти бо єдина чиста була вибрана на Матір Божого Сина” (Шоста пісня). 

Ангел говорить до Пресвятої Богородиці з якнайбільшою пошаною і для неї, як Богоматері, має слова найвищої похвали і подиву: “Задум споконвічний відкриваючи, Гавриїл став перед тобою, Діво, і вітаючи тебе, сповістив: Радуйся, земле незасіяна! Радуйся, неопалима купино! Радуйся, глибино незглиблима…” 

Головне джерело тієї радости це воплочення Божого Сина й наше спасення: “… Дівиче лоно приймає Сина. Дух Святий сходить. Отець з висот дає згоду, і примирення доконується спільною радою. В Нім і через Нього спасені враз з Гавриїлом закличмо до Діви: “Радуйся, благодатна, бо з тебе спасення Христос Бог наш принявши, нашу природу злучив її з собою, Його моли за спасення душ наших” (Стихира на стиховні вечірні).

__________
о. Юліян Катрій, ЧСВВ. “Пізнай свій обряд”
 
__________
У той самий день

"Покладання в гріб" 2 пол 17 ст. ц. Трійці, Судова-Вишня icon.org.ua

СВЯТА ПЛАЩАНИЦЯ

“Благообразний Йосиф, з древа знявши пречистеє тіло Твоє,
плащаницею чистою обвив і ароматами,
в гробі новім, покривши, положив”
(Тропар Великої п’ятниці).

Богослуження Великої п’ятниці характеризуються гарними обрядами, зворушливими напівами і глибокими змістом гимнами та стихирами. Головна їхня тема — це муки і смерть Господа нашого Ісуса Христа. 

“Днесь висить на дереві, — співаємо на 15 антифоні утрені Великої п’ятниці, — Той, що на водах землю повісив. Вінцем з терня вінчається — Цар ангелів. У ложну багряницю одягається Той, що небо одягає хмарами. Дістає поличник Той, що в Йордані висвободив Адама. Цвяхами пригвозджений — Жених церкви. Копієм проколений — Син Діви. Поклоняємось страстям Твоїм, Христе, поклоняємося страстям Твоїм, Христе, поклоняємося страстям Твоїм, Христе, покажи нам і славне Твоє воскресення”. 

В осередку величних відправ і зворушливих обрядів Великої п’ятниці стоїть свята плащаниця. Ця свята ікона Христа в гробі стала складовою частиною обрядів вечірні Великої п’ятниці й утрені Великої суботи. Під час тих відправ ми особливо прилюдно вшановуємо святу плащаницю, бо на ній кривавими літерами виписана історія спасення людського роду. Свята плащаниця говорить нам і про строгу Божу справедливість і про безконечну Божу любов і безмежне милосердя до нас, грішних. 

Тож з уваги на літургійне значення святої плащаниці годиться дещо більше сказати про її історію та обряд покладення. 

ІСТОРІЯ СВЯТОЇ ПЛАЩАНИЦІ

Використання святої плащаниці в богослужбах Великої п’ятниці й суботи так як ми її тепер почитаємо, відносно недавнє, бо має за собою заледве кількасот літ, але своїм походженням вона сягає самої смерти Ісуса Христа. Плащаниця це ніщо инше, як те простирало чи саван, у якому було завинуто мертве Тіло Христа Господа, коли його покладено до гробу. Східна Церква у відправах Великої п’ятниці й суботи не знала плащаниці майже півтори тисячі літ! 

Християни єрусалимської Церкви перших століть почитали у Велику п’ятницю хресне дерево, яке на початку IV віку віднайшла свята Єлена, мати цісаря Костянтина. Обряд того почитання записала нам паломниця IV століття Сильвія Аквітанська. У її щоденнику паломництва читаємо, що у Велику п’ятницю єпископ в оточенні дияконів сідав на престолі, поставленому на Голготі, де був розп’ятий Христос. Перед ним ставили застелений стіл, а на столі клали святе хресне дерево і напис, що був на хресті. Єпископ держав кінці святого дерева у своїх руках, а вірні один за одним підходили до столу, робили доземний поклін, торкалися хреста й напису своїми чолами й очима, а відтак цілували хрест і відходили. 

Звичай почитати святий хрест у Велику п’ятницю перейшов пізніше до грецької Церкви. У Велику п’ятницю в часі утрені після 5 страсного Євангелія, коли співали стихиру “Днесь висить на дереві… “, священик або єпископ виносив зі святилища запрестольний хрест і ставив його на середині церкви. При співі слів стихири: “Поклоняємося страстям Твоїм, Христе”, — священик і всі вірні робили три доземні поклони і цілували святий хрест. 

Під впливом Східної Церкви почитання святого хреста у Велику п’ятницю в середині VII століття перейшло до Західної Церкви, де практикується і сьогодні. 

Під час святої Літургії Східна Церква накриває на проскомидії Чесні Дари великим прямокутним покровом. Цей покров, який називають також воздухом, єрусалимська Церква почала вживати в Літургії за святого Сави Освященого († 532), творця єрусалимського богослужбового уставу. Святий Герман, царгородський патріярх (713-730) учить, що воздух є символом того каменя, яким Йосиф з Ариматеї прикрив Господній гріб. А за Симеоном Солунським († 1429), воздух — це символ нагого й мертвого Ісуса, якого несуть до гробу. Тому, каже він, на воздусі деколи зображено покладення Христа до гробу. На Великому Вході диякон несе цей воздух перед Чесними Дарами. А потім священик накриває ним чашу і хліб на престолі і при цьому тихо відмовляє тропар “Благо-образний Йосиф… “. 

Цей грецький звичай зображати на воздусі ікону Христа в гробі прийшов до нас у XIV віці разом з єрусалимським уставом. І це він дає початок нашій плащаниці. 

За приписами єрусалимського уставу тропар “Благообразний Йосиф” співається також на вечірні Великої п’ятниці й на утрені Великої суботи. Виглядає, що наші побожні предки, співаючи цю похоронну пісню на честь Спасителя, хотіли не тільки переживати її духом, але й очима бачити його ікону зложення до гробу. Тому за тим тропарем спочатку на утреню Великої суботи, а відтак і на вечірню Великої п’ятниці приходить також через своє символічне значення і воздух, наша перша плащаниця. 

У XVI ст. з’являється звичай нести воздух-плащаницю з іконою мертвого Ісуса в час входу з Євангелієм на великому славослов’ї утрені Великої суботи. Вхід закінчувався співом “Благообразний Йосиф… “, поклонами і цілуванням воздуха-плащаниці. Після утрені його знову ставили разом з Євангелієм на престол. У цьому столітті воздух з іконою Христа у гробі у нас називається плащаницею. 

Обряд почитання святої плащаниці перенесено згодом з утрені Великої суботи на вечірню Великої п’ятниці. Це сталося, мабуть, тому, що тропар “Благообразний Йосиф” у відправах страсного тижня співається перший раз на вечірні Великої п’ятниці. 

Тепер на нашій плащаниці, крім ікони Христа в гробі, зображають ще Богородицю, Йосифа з Ариматеї й побожних жінок, що брали участь у похороні Ісуса Христа. А довкола плащаниці видніються слова тропаря Великої п’ятниці: “Благообразний Йосиф… “. 

ОБРЯД ПОКЛАДЕННЯ ПЛАЩАНИЦІ

У наших рукописних уставах до XVI віку нічого не сказано про обряд покладення святої плащаниці, бо вона щойно починала входити у практику. Оскільки свята плащаниця ввійшла до відправ вечірні Великої п’ятниці й утрені Великої суботи не окремим приписом, а звичаєм Церкви, то до сьогодні нема одного обряду покладення плащаниці, бо різні Церкви витворили свої звичаї. Почитання святої плащаниці в XVII-XVIII ст. стає загальною практикою і звичаєм усієї Східної Церкви. 

Обряд виносу й покладення плащаниці, за Типиком о. Дольницького, відбувався у катедральних церквах Галичини так: на вечірні Великої п’ятниці, під час співу стихири на стиховні “Тебе одіющагося світом яко ризою… “, був обхід довкола церкви з плащаницею, яку несли за чотири кінці священики або старші парафіяни. Після обходу плащаницю клали на окремий до того приготований стіл посередині церкви. При кінці вечірні в часі трикратного співу “Благообразний Йосиф… ” усі на колінах приступали до святої плащаниці й побожно її цілували. Божий гріб був прикрашений квітами й лампадами, а за ним стояв хрест без Розп’яття з обрусом на його перехресті. 

Отець Дольницький згадує також, що в нас, у Галичині, був звичай при обході з плащаницею нести і Святі Тайни, що їх відтак ставили для почитання або на Божому гробі, або на престолі. Він завважує, що цей звичай узято від латинської Церкви. Звичай виставляти Святі Тайни при плащаниці є цілком несумісний ні з духом Великої п’ятниці, ні з духом Східної Церкви. Свята плащаниця є якраз символом Ісуса Христа в гробі, тому тут немає місця на прилюдне почитання Святих Тайн. Західна Церква у Велику п’ятницю подекуди усуває Святі Тайни з кивота та лишає його відчиненим на знак, що там нема Христа, бо Він у гробі. 

Типик А. Микити каже, що на Закарпатті при обході з плащаницею сам священик несе її на своїх плечах і тримає її двома руками на голові, а другий її кінець піддержує двоє людей. Обхід буває тільки один раз. 

На Сході України у Велику п’ятницю на вечірні при співі “Благообразний Йосиф” тільки виносять святу плащаницю на середину церкви, а сам обхід з плащаницею відбувається при великому славослов’ї на утрені Великої суботи. Під час обходу священик несе святу плащаницю на своїй голові і під нею ще тримає Євангеліє, яке відтак кладуть на плащаницю при Божому гробі. Святу плащаницю, буває, виставляють для почитання аж до воскресної утрені. Перед утренею, після відправи надгробного, плащаницю заносять до святилища і кладуть на престол. Нема окремого припису, де треба ставити святу плащаницю у воскресному часі. Одні церкви тримають її на престолі до Томиної неділі, а відтак поміщають за престолом на стіні над горним сідалищем. В инших церквах плащаниця стоїть на престолі до неділі Мироносиць. У наших церквах плащаниця лежить на престолі аж до віддання празника Пасхи, тобто 40 днів, на знак Христового 40-денного перебування на землі після свого воскресення. 

У нашому народі свята плащаниця користується справді великим почитанням і любов’ю. Загал наших вірних дотримується у Велику п’ятницю повного посту і приступає натще до святої плащаниці, наче до святого причастя. До неї приходять не інакше, як на колінах і то часто аж від вхідних дверей церкви. Коло Божого гробу, зазвичай, стоїть почесна сторожа наших молодіжних і старших організацій, подекуди навіть цілу ніч з Великої п’ятниці на суботу. Поклоніння святій плащаниці і її цілування для наших вірних це справді глибоке духовне переживання і нагода відновити свою віру в Христа й любов до Господа, що з любові до нас умер на хресті. 

НАДГРОБНА СТИХИРА ПРИ ПОКЛАДАННІ ПЛАЩАНИЦІ

“Тебе, що світлом, немов ризою, зодягаєшся, зняв Йосиф з Никодимом, бачивши мертвого, нагого, непохованого, ревним плачем заплакали і, ридаючи, промовили: “Ох горе, наш найсолодший Ісусе! Побачивши Тебе на хресті повислого, сонце негайно мороком покрилося і земля зо страху задрижала й церковна заслона роздерлася. А тепер бачу Тебе, що задля мене сам пішов на смерть. Як же ж поховаю Тебе, мій Боже? Або якою плащаницею обгорну? Якими руками діткнуся Твого нетлінного Тіла? Або яку пісню заспіваю при Твоїй смерти, Щедрий? Величаю Твої страсті, піснями славлю Твоє погребення з воскресенням, і кличу: “Господи, слава Тобі”.

__________
о. Юліян Катрій, ЧСВВ. “Пізнай свій обряд”

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

06.04.2018р. Б. / ЛІТУРГІЙНІ ЧИТАННЯ на 6 квітня

ЛІТУРГІЙНІ ЧИТАННЯ на 6 квітня 2018р. Б.

Греко-католицький календар: Велика п’ятниця. Плащаниця
Препп. Захарії та Якова Ісповідника; Св. Артемія, єп. Тесалонікійського

На 1-му часі – Апостол Гал. 6,14-18

14. Мене ж не доведи, Боже, чимсь хвалитися, як тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, яким для мене світ розп’ятий, а я – світові; 15. бо ані обрізання, ані необрізання є щось, лише – нове створіння. 16. На тих, які поступають за цим правилом, мир на них і милосердя, а й на Ізраїля Божого. 17. На майбутнє нехай ніхто мені не завдає клопоту, бо я ношу на моїм тілі рани Ісуса. 18. Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вашим духом, брати! Амінь.

Євангеліє Мт. 27,1-56

1. Якже настав ранок, усі первосвященики і старші народу скликали раду на Ісуса, щоб його вбити. 2. І зв’язавши його, повели та й передали правителеві Пилатові. 3. Тоді Юда, який його зрадив, побачивши, що його засудили, розкаявся і повернув тридцять срібняків назад первосвященикам і старшим. 4. “Згрішив я”, – сказав, – “видавши кров невинну.” Ті ж відповіли: “Що нам до того? Ти побачиш!” 5. Тоді він кинув гроші у святиню, пішов геть та й повісився. 6. Первосвященики ж взяли ті гроші й кажуть: “Їх не годиться класти до скарбоні, бо це ціна крови.” 7. Порадившись, вони купили за них ганчарське поле, щоб ховати там чужинців. 8. Тому це поле й досі зветься Полем Крови. 9. Тоді здійснилося слово пророка Єремії, що каже: “І взяли вони тридцять срібняків, ціну того, що був оцінений синами Ізраїля, 10. і дали їх за ганчарське поле, як Господь мені звелів був.” 11. Поставлено Ісуса перед правителем, а правитель спитав його: “Ти цар юдейський?” Ісус відповів: “Ти кажеш.” 12. Та коли первосвященики й старші його обвинувачували, він не відповідав нічого. 13. Тоді Пилат каже до нього: “Хіба не чуєш усього, скільки то свідкують на тебе?” 14. А він не відповів йому ані на одне слово, так що правитель вельми дивувався. 15. На свято звик був правитель відпускати народові одного в’язня, якого вони хотіли. 16. Був же тоді визначний в’язень, що звавсь Варавва. 17. А коли вони зібралися, Пилат каже до них: “Кого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву чи Ісуса, що зветься Христос?” 18. Знав бо він добре, що вони з зависти видали його. 19. І коли він сидів на судилищі, його жінка прислала йому сказати: “Нічого не роби праведникові тому, бо я цієї ночі вві сні багато витерпіла заради нього.” 20. Та первосвященики й старші намовили народ, – просити за Варавву, а Ісуса – видати на смерть. 21. Заговорив правитель і сказав їм: “Кого з двох бажаєте, щоб я відпустив вам?” Ті відповіли: “Варавву.” 22. Каже до них Пилат: “А що маю робити з Ісусом, що зветься Христос?” Усі відповіли: “Нехай буде розіп’ятий!” 23. Спитав він: “Що злого вчинив він?” Вони ж ще більше заходилися кричати: “Нехай буде розіп’ятий!” 24. Пилат, бачивши, що нічого не вдіє, а заколот дедалі більшає, взяв води й умив перед народом руки та й каже: “Я невинний крови праведника цього; ви побачите.” 25. Увесь же народ відповів, кажучи: “Кров його на нас і на наших дітях!” 26. Тоді він відпустив їм Варавву, а Ісуса, бичувавши, видав на розп’яття. 27. Тоді вояки правителя, взявши Ісуса у Преторію, зібрали на нього всю чоту 28. і, роздягнувши його, накинули на нього червоний плащ 29. і, сплівши вінець з тернини, поклали йому на голову, а тростину дали в праву руку. Потім, припавши перед ним на коліна, глузували з нього, кажучи: “Радуйся, царю юдейський!” 30. І плювали на нього, брали тростину й били його по голові. 31. А коли насміялися з нього, скинули з нього плащ, надягнули на нього його одіж і повели на розп’яття. 32. Виходячи ж, вони зустріли одного чоловіка з Киринеї, на ім’я Симон, і примусили його нести хрест його. 33. Прибувши на місце, що зветься Голгота, тобто сказати “Череп-місце”, 34. дали йому випити вина, змішаного з жовчю, але він, покуштувавши, не хотів пити. 35. Ті ж, що розп’яли його, поділили його одежу, кинувши жереб. 36. А потім сіли, щоб його стерегти там. 37. Над головою в нього прибито напис за що його засуджено: “Це Ісус – Цар Юдейський.” 38. Тоді розіп’яли з ним двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч. 39. Ті ж, що проходили повз нього, лихословили його й похитували своїми головами, 40. кажучи: “Ти, що руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш знову, спаси себе самого; якщо ти Син Божий, зійди но з хреста!” 41. Так само й первосвященики насміхалися з книжниками та старшими, говоривши: 42. “Інших спасав, – себе спасти не може! Він цар Ізраїля: нехай тепер зійде з хреста, і ми увіруємо в нього. 43. Він покладався на Бога, нехай же Бог визволить його нині, якщо він його любить. Сам бо казав: Я – Син Божий.” 44. Так теж і розбійники, що були з ним розіп’яті, ображали його. 45. Від шостої години темрява настала по всім краю аж до дев’ятої години. 46. А близько дев’ятої години Ісус скрикнув міцним голосом, вимовляючи: “Елі Елі, лема савах-тані”, – тобто: “Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув?” 47. Деякі з тих, що там стояли, почувши це, казали: “Він Іллю кличе”. 48. І негайно один із них підбіг, узяв губку й, намочивши її оцтом, настромив на тростину й дав йому пити. 49. Інші ж казали: “Лиши, побачимо, чи прийде Ілля його рятувати.” 50. А Ісус, скрикнувши сильним голосом, віддав духа. 51. І роздерлася завіса храму надвоє, відверху аж до низу, і земля затряслася, скелі порозпадались; 52. гроби відкрилися, багато тіл святих померлих устали, 53. і вийшовши з гробів по його воскресінні, ввійшли у святе місто й багатьом з’явились. 54. А сотник і ті, що стерегли з ним Ісуса, бачивши землетрус і те, що сталося, вельми налякалися і мовили: “Це справді був Син Божий!” 55. Було ж там багато жінок, які дивилися здалека; вони слідом ішли за Ісусом з Галилеї, і йому прислуговували: 56. між ними Марія Магдалина, Марія, мати Якова та Йосифа, і мати синів Заведея.

На 3-му часі – Апостол Рим. 5,6-11

6. Христос бо, тоді як ми були ще безсилі, у свою пору, помер за безбожних. 7. Воно навряд чи хто за праведника вмирає; бо за доброго, може, хтось і відважився б умерти. 8. Бог же показує свою до нас любов тим, що Христос умер за нас, коли ми ще були грішниками. 9. Отож, тим більш тепер, оправдані його кров’ю, ми спасемося ним від гніву. 10. Бо коли, бувши ворогами, ми примирилися з Богом смертю його Сина, то тим більше тепер, примирившися, спасемося його життям. 11. І не тільки те, але і хвалимось у Бозі через Господа нашого Ісуса Христа, через якого ми тепер одержали примирення.

Євангеліє Мк. 15,16-41

16. Вояки повели його в середину двору, тобто у Преторію, та й скликали всю чоту. 17. Вони вдягли його в багряницю і, сплівши вінець із тернини, поклали на нього 18. та й почали його вітати: “Радуйся, царю юдейський!” 19. І били його тростиною по голові, плювали на нього й, падаючи на коліна, поклонялись йому. 20. Коли над ним наглумилися, зняли з нього багряницю й одягнули його в його одежу. Опісля ж повели його на розп’яття. 21. Одного ж перехожого, Симона Киринея, батька Олександра та Руфа, що повертався з поля, присилували нести його хрест. 22. І привели його на місце Голготу, що значить Череп-місце, 23. та й дали йому пити вина, змішаного з міррою, та він не прийняв. 24. Тоді розіп’яли його й поділили його одежу, кинувши на неї жереб, хто що візьме. 25. Була ж: третя година, коли вони розіп’яли його. 26. А був і напис, за що його засуджено, написаний: “Цар Юдейський.” 27. І розіп’яли з ним двох розбійників, одного праворуч, а другого ліворуч від нього. 28. Тоді збулось Писання, що каже: “І з беззаконними полічено його.” 29. І прохожі хулили його й, киваючи своїми головами, промовляли: “Гей, ти, що храм руйнуєш і в три дні знов його будуєш 30. – спаси себе з хреста!” 31. А й первосвященики глузували між собою й разом з книжниками приказували: “Інших спасав, а себе – не може спасти! 32. Христос, цар Ізраїля – хай зійде тепер із хреста, щоб ми побачили й увірували.” Та й ті, що були з ним розп’яті, зневажали його. 33. А як настала шоста година, темрява наступила по всій землі аж до дев’ятої години. 34. О дев’ятій же годині Ісус скрикнув голосом сильним: “Елої, Елої, лама савахтані?” – що означає у перекладі: “Боже мій, Боже мій! Чому єси покинув мене?” 35. Деякі з тих, що там стояли, почувши те, казали: “Он, Іллю кличе!” 36. Побіг один і, намочивши губку оцтом та настромивши на тростину, давав йому пити, кажучи: “Чекайте, побачимо, чи прийде Ілля зняти його!” 37. А Ісус, голосом сильним скрикнувши, віддав духа. 38. Тоді завіса в храмі роздерлася надвоє, зверху аж донизу. 39. Бачивши ж сотник, що стояв проти нього, що так віддав духа, сказав: “Чоловік цей справді був Син Божий.” 40. Були й жінки, що дивилися здалека. Між ними була Марія Магдалина, Марія, мати Якова Молодшого та Йосифа, і Саломія, 41. що слідом за ним ходили і йому услугували, як був він у Галилеї, та й багато інших, що з ним були прийшли в Єрусалим.

На 6-му часі – Апостол Євр. 2,11-18

11. Бо той, що освячує, і ті, що освячуються, всі від одного. Тому й не соромиться називати їх братами, 12. коли каже: «Я звіщу ім’я твоє моїм братам, хвалитиму тебе серед громади.» 13. І ще: «Буду надіятись на нього.» Та й: «Ось я і діти, що їх Бог мені дав.» 14. А що діти були учасниками тіла і крови, то й він подібно участь у тому брав, щоб смертю знищити того, хто мав владу смерти, тобто диявола, 15. і визволити тих, що їх страх смерти все життя тримав у рабстві. 16. Адже не ангелам іде на допомогу, а потомству Авраама. 17. Тому він мусів бути в усьому подібний до братів, щоб стати милосердним та вірним архиереєм у справах Божих на спокутування гріхів народу. 18. Тому, власне, що страждав і сам був випробуваний, він може допомогти тим, що проходять через пробу.

Євангеліє Лк. 23,32-49

32. З ним вели також двох інших, злочинців, щоб їх скарати на смерть. 33. І як прийшли на місце, що зветься Череп, там його розіп’яли і злочинців, одного по правиці, а другого по лівиці. 34. Ісус же сказав: “Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять.” Коли ж ділили його одіж, то кидали жереб. 35. Люди стояли й дивились. Навіть князі їхні насміхалися, кажучи: “Інших спасав, нехай спасе себе самого, коли він – Месія Божий, Вибраний!” 36. Вояки також глузували з нього; підходячи до нього й подаючи йому оцет, 37. примовляли: “Коли ти цар юдейський, спаси себе самого!” 38. А був над ним і напис грецьким письмом, латинським і єврейським: “Це – Цар Юдейський.” 39. Один із повішених злочинців зневажав його, кажучи: “Хіба ти не Христос? Спаси себе і нас!” 40. А другий, озвавшися, скартав його й мовив: “Чи не боїшся Бога, ти, що покутуєш ту саму кару? 41. Бож ми приймаємо кару, гідну наших учинків, цей же не зробив нічого злого.” 42. І додав: “Ісусе! Згадай про мене, як прийдеш у своє Царство.” 43. Сказав (Ісус) до нього: “Істинно кажу тобі: Сьогодні будеш зо мною в раї.” 44. Було вже близько шостої години, і темрява по всій землі настала аж до дев’ятої години, 45. бо затьмарилось сонце; а й завіса храму роздерлася посередині. 46. Ісус закликав сильним голосом: “Отче, у твої руки віддаю духа мого!” Сказавши це, він віддав духа. 47. Побачивши, що сталося, сотник почав прославляти Бога, кажучи: “Справді цей чоловік був праведний.” 48. Всі люди, що були збіглися на те видовище, побачивши, що сталось, поверталися (додому), б’ючи себе у груди. 49. Усі ж його знайомі стояли оподалік, а жінки, що були прийшли слідом за ним з Галилеї, дивилися на це.

На 9-му часі – Апостол Євр. 10,19-31

19. Отож, брати, маючи завдяки крові Ісуса свобідний вступ до святині, 20. який він нам відкрив дорогою новою і живою, через завісу, що є його тілом, 21. і маючи великого священика над Божим домом, 22. приступаймо з щирим серцем, у повноті віри, очистивши серця від лукавої совісти й омивши тіло чистою водою. 23. Держімо непохитне визнання надії, – бо той, хто обіцяв, вірний. 24. І зважаймо один на одного, заохочуючи до любови й до діл добрих; 25. не залишаймо своїх сходин, як то в декого є звичай, а, навпаки, втішаймо себе, і то тим більше, що бачите, як зближається день. 26. Бо коли ми, одержавши повне спізнання правди, грішимо добровільно, то вже немає за гріхи жертви, 27. а якесь страшне очікування суду й вогонь помсти палаючий, який має пожерти супротивників. 28. Коли хтось відкидав закон Мойсея, він немилосердно гинув смертю при двох чи трьох свідках. 29. Оскільки гіршої, подумайте самі, заслужить кари той, хто потоптав Божого Сина й уважав кров завіту, якою освятився, за звичайну, і Духа благодаті зневажив? 30. Знаємо того, хто мовив: «До мене належить відплата, я відплачу!» І ще: «Господь судитиме народ свій. 31. Страшно впасти в руки Бога живого!»

Євангеліє Йо. 18,28–19,37

28. Повели тоді Ісуса від Каяфи у Преторію. Був же ранок. Та не ввійшли вони у Преторію, щоб не осквернитись, а й могти їсти пасху. 29. Вийшов тоді до них Пилат і промовив: «Яке оскарження принесли ви на цього чоловіка?» 30. А ті йому кричать у відповідь: «Якби не був з нього злочинець, не передавали б ми його тобі!» 31. Тож каже їм Пилат: «То беріть собі його ви і судіть за вашим законом.» Юдеї ж йому: «Не дозволено нам нікого вбивати!» – 32. Щоб здійснилося слово Ісуса, що сказав, вказуючи, якою смертю має вмерти. 33. І ввійшов Пилат знов у преторію, закликав Ісуса і каже до нього: «Ти цар юдейський?» 34. Ісус же у відповідь: «Кажеш те від себе, а чи інші про мене так тобі оповіли?» 35. «Хіба ж я юдей? – озвався Пилат. -Народ твій і первосвященики передали тебе мені. Що ти таке зробив?» 36. «Царство моє не від світу цього, – відрік Ісус. – Було б моє царство від цього світу, то сторожа моя була б воювала, щоби мене не видали юдеям. Але не звідсіля моє царство.» 37. «То ти таки цар?» – мовив до нього Пилат. І відповів Ісус: «Ти кажеш, що я цар. Я на те уродився і прийшов у світ на те, щоб свідчити істину. Кожен, хто від істини, слухає голос мій.» 38. «Що таке – істина?» – озвався Пилат до нього. І сказавши те, вийшов знов до юдеїв і каже до них: «Жадної провини не знаходжу я на ньому. 39. Є у вас, однак, звичай, щоб на Пасху відпустив я вам одного. Тож хочете, щоб я вам юдейського царя відпустив?» 40. «Ні, не його!» – знову, закричали ті, – але Варавву!» А був же Варавва розбійник. 1. Забрав тоді Пилат Ісуса та й звелів його бичувати. 2. А вояки, сплівши вінок із тернини, вклали йому на голову ще й зодягли його у багряницю 3. і, підступаючи до нього, казали: «Радуйся, царю юдейський!» І били його в обличчя. 4. Знову вийшов Пилат надвір і до них промовляє: «Ото виводжу вам його, щоб ви знали, що я жадної провини на ньому не знаходжу.» 5. І вийшов Ісус у вінку терновім та в багряниці. І сказав їм Пилат: «Ось чоловік!» 6. Та скоро побачили його первосвященики та слуги, закричали: «Розіпни! Розіпни!» Каже Пилат їм: «Беріть його ви і розіпніть, я бо жадної провини не знаходжу на ньому.» 7. А юдеї йому: «У нас є закон, і за законом мусить він умерти, бо він із себе Сина Божого зробив.» 8. Як почув те слово Пилат, стривожився ще дужче. 9. Повернувся він ще раз у Преторію та й каже Ісусові: «Звідкіля ти?» Не дав же йому Ісус одвіту. 10. «Зо мною не розмовляєш, – каже йому Пилат, – чи не знаєш, що в мене влада відпустити тебе і влада розіп’ясти тебе?» 11. І відрік Ісус: «Не мав би ти надо мною ніякої влади, якби тобі не було дано згори. Через те на отому, хто мене тобі видав, більший гріх.» 12. Від тієї хвилини шукав Пилат можливости, як би його відпустити. Але юдеї кричали: «Відпустиш його, то не будеш кесаревим другом! Усяк, хто з себе робить царя, кесареві спротивляється!» 13. Тож зачувши ті слова, вивів Пилат Ісуса і сів на судівське сидіння, на місці, яке має назву Літостротон, а по-єврейському – Гаввата. 14. А був то день, коли споготовлювали Пасху, близько шостої години. І каже до юдеїв: «Ось цар ваш.» 15. Ті ж закричали: «Геть! Геть! Розіпни його!» А Пилат їм: «Маю я вашого царя розіп’ясти?» І відповіли первосвященики: «Нема в нас царя, тільки кесар!» 16. І тоді видав він його їм на розп’яття. 17. І забрали вони Ісуса; і, несучи для себе хрест, вийшов він на місце, зване Череп, а по-єврейськи Голгота, 18. де його і розіп’яли, а з ним двох інших: по одному з кожного боку, Ісуса ж – посередині. 19. Пилат же звелів написати напис і на хресті його примістити. Написано було: «Ісус Назарянин Цар Юдейський.» 20. Багато з юдеїв читали той напис, місце бо, де розп’ято Ісуса, було близько міста. Написано ж напис було по-єврейському, по-грецькому і по-римському. 21. Тож первосвященики юдейські мовили до Пилата: «Не пиши: Цар Юдейський, – але, що він сказав: Я – Цар Юдейський!» 22. Та Пилат відрік: «Що написав я, те написав.» 23. Тоді вояки, розіп’явши Ісуса, узяли його одіж та й зробили чотири частини, по одній частині кожному воякові, і хітон. Та був хітон не пошитий, лише ввесь від верху тканий. 24. Тому домовилися між собою: «Не дерімо його, а киньмо на нього жереб, на кого впаде.» А тим же мало здійснитись Писання: «Мою одіж розділили між собою, на шату ж мою кинули жереб.» Отож і вчинили так вояки. 25. А при хресті Ісусовім стояли його мати, сестра його матері, Марія Клеопова та Марія Магдалина. 26. Бачивши Ісус матір і біля неї учня, що стояв, – а його ж любив він, – мовить до матері: «Жінко, ось син твій.» 27. А тоді й до учня мовить: «Ось матір твоя.» І від тієї хвилі учень узяв її до себе. 28. А по тому Ісус, знавши, що все вже довершилося, щоб здійснилось Писання, промовив: «Спраглий я!» 29. Стояла ж посудина, сповнена оцтом. От і подали йому до уст настромлену на тростину губку, просяклу оцтом. 30. І, скоштувавши оцту, вимовив Ісус: «Звершилось»; і схиливши голову, віддав духа. 31. Через те, що це була п’ятниця, отже, щоб не залишилися в суботу тіла на хресті, – бо був Великдень тієї суботи, – то юдеї попросили Пилата, щоби переламали їм голінки й познімали з хреста. 32. Отож вояки прийшли і переламали першому голінки і другому, який був з ним розіп’ятий. 33. Та коли підступили до Ісуса й побачили, що він уже мертвий, то голінок не перебивали йому, 34. лиш один з вояків проколов йому списом бік. І потекла негайно ж кров – і вода. 35. І той, який бачив, свідчить те, і правдиве свідчення його; і він знає, що говорить правду – щоб ви теж увірували. 36. Бо сталося те, щоб Писання здійснилось: «Кістка його не буде поламана.» 37. А й інше Писання каже: «Споглядатимуть на того, кого прокололи.»

Джерело:      CREDO

06.04.2018р. Б. / Препп. Захарії та Якова Ісповідника; Св. Артемія, єп. Тесалонікійського

Преподобних Захарії та Якова Ісповідника

Святий Захарія, згідно з грецькими Мінеями, був затворником. Про життя його знаємо дуже мало; вірогідно, жив він у Царгороді. У старих Мінеях знаходимо при його службі такий стих: “Христу Богу по силі був єси подобний. – З нього ж бо життя наслідуй, отче преподобний”. Та честь, яку воздає йому свята Церква, є доказом того, що завдяки своєму святому життю став він святим і угодником Божим. 

Святий Яків жив за імператора Лева Вірменина. Був він монахом у монастирі святого Теодора Студита (його пам’ять вшановуємо 11 листопада) в Царгороді. Уже з молодих літ Яків посвятився монашому життю, а з листа Теодора Студита, написаного до ігумена Іпатія, довідуємося, що святий Яків дійшов до великої досконалости і був явленням дивним ангелам і людям. Коли ж безбожник Лев почав мучити всіх християн, що почитали ікони, і прогнав святого Теодора, тоді святого Якова жорстоко побили, ув’язнили у в’язниці і засудили на вигнання, з якого повернувся лиш після смерти Лева. Та невдовзі Господь покликав до себе свого слугу Якова, через кілька днів після повернення до монастиря, у 820 р., святий помер. 

__________
У той самий день

Святого Артемія, єпископа Тесалонікійського

Святий Артемій (Артемон) був родом з міста Селевкії, що в Писидії. Був він учнем святого апостола Павла, який висвятив його на священика і поставив єпископом у Селевкії (а згідно з Часословом – у Тесалоніках). Святий Артемій прославився своїм святим життям; був прибіжищем для всіх, хто приходив до нього, утверджував віру Христову, допомагав бідним, зцілював хворих. Помер у глибокій старості близько 120 р.

__________

І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

05.04.2018р. Б. / ЛІТУРГІЙНІ ЧИТАННЯ на 5 квітня

ЛІТУРГІЙНІ ЧИТАННЯ на 5 квітня 2018р. Б.

Греко-католицький календар: Великий четвер. Страсті
Св. препмуч. Нікона і двохсот його учнів, що з ним постраждали

Апостол 1Кор. 21,23-32

23. Я бо, що прийняв від Господа, те й передав вам: Господь Ісус тієї ночі, якої був виданий, узяв хліб 24. і, віддавши подяку, розламав і сказав: «Це моє тіло, воно за вас дається. Це робіть на мій спомин.» 25. Так само й чашу по вечері, кажучи: «Ця чаша – Новий Завіт у моїй крові. Робіть це кожний раз, коли будете пити, на мій спомин.» 26. Бо кожного разу, як їсте хліб цей і п’єте цю чашу, звіщаєте смерть Господню, аж доки він не прийде. 27. Тому хто буде їсти хліб або пити чашу Господню недостойно, буде винний за тіло і кров Господню. 28. Хай, отже, кожний випробує себе самого і тоді їсть цей хліб і п’є цю чашу. 29. Бо той, хто їсть і п’є, не розрізняючи Господнього тіла, суд собі їсть і п’є. 30. Ось чому у вас багато недужих та хворих, а чимало й умирають. 31. Якби ми самі себе осуджували, то нас би не судили. 32. Коли ж Господь нас судить, він нас тим поправляє, щоб не були ми засуджені зо світом.

Євангеліє Мт. 26,1-20

1. Якже Ісус скінчив усі ці слова, сказав до своїх учнів: 2. “Ви знаєте, що через два дні буде Пасха й Син Чоловічий буде виданий на розп’яття.” 3. Тоді зібралися первосвященики і старші народу в палаці первосвященика, що звався Каяфа, 4. і радились, як би то підступом схопити Ісуса й убити. 5. Тільки ж казали: “Не в свято, щоб не було в народі заколоту.” 6. І от коли Ісус був у Витанії в домі Симона прокаженого, 7. підійшла до нього одна жінка з алябастровою плящиною, повною вельми дорогого мира, і вилляла його йому на голову, як він сидів при столі. 8. Побачивши це учні, нарікали й казали: “Навіщо таке марнотратство? 9. Це можна б було дорого продати й – дати бідним!” 10. Ісус зауважив це й сказав їм: “Чому ви докучаєте цій жінці? Вона зробила добре діло для мене. 11. Завжди бо бідних маєте з собою; мене ж не завжди маєте. 12. Виливши це миро на моє тіло, вона вчинила те на похорон мій. 13. Істинно кажу вам: Де тільки буде проповідуватись ця Євангелія по всьому світі, оповідатиметься і про те, що вона зробила, їй на спомин.” 14. Тоді один із дванадцятьох, що звався Юда Іскаріотський, подався до первосвящеників 15. і каже: “Що хочете мені дати, і я вам його видам?” Ті відважили йому тридцять срібняків. 16. І з того часу він шукав доброї нагоди, щоб його видати. 17. Першого дня Опрісноків приступили учні до Ісуса й питають: “Де хочеш, щоб ми приготовили тобі їсти Пасху?” 18. Він відповів їм: “Ідіть до такого ось одного в місто й скажіть йому: Учитель каже: Час мій близько, тож у тебе споряджу Пасху з учнями моїми.” 19. Учні зробили так, як їм звелів Ісус, і приготовили Пасху. 20. Коли ж настав вечір, сів він до столу з дванадцятьма учнями.

Йо. 13,3-17

3. Ісус знаючи, що Отець усе дав йому в руки, і що від Бога він вийшов і до Бога повертається, 4. встав від вечері, скинув одіж, узяв рушника й підперезався. 5. Тоді налив води до умивальниці й почав обмивати учням ноги та обтирати рушником, яким був підперезаний. 6. Підходить, отже, і до Симона Петра, – та той йому: «Ти, Господи, – мені вмивати ноги?» 7. Каже йому Ісус у відповідь: «Те, що я роблю, ти під цю пору не відаєш; зрозумієш потім.» 8. Петро ж йому каже: «Ні, не митимеш моїх ніг повіки!» – «Коли я тебе не вмию, – одрікає Ісус, – то не матимеш зо мною частки.» 9. «Господи, – проказує до нього Симон Петро, – то не тільки ноги, але і руки, і голову!» 10. А Ісус йому: «Тому, хто обмитий, нічого не треба вмивати, крім самих ніг; увесь бо він чистий. І ви чисті, та – не всі.» 11. Знав бо, хто зрадити його мав, тим то й мовив: «Не всі ви чисті.» 12. Обмивши їм ноги, вбрався знову в одіж, сів до столу та й каже до них: «Чи знаєте, що я зробив вам? 13. Ви звете мене: Учитель, Господь, і правильно мовите, бо я є. 14. Тож коли вмив вам ноги я – Господь і Учитель, – то й ви повинні обмивати ноги один одному. 15. Приклад дав я вам, щоб і ви так робили, як оце я вам учинив. 16. Істинно, істинно говорю вам: Слуга не більший за пана свого, а посланий не більший за того, хто послав його. 17. Знавши те, щасливі будете, коли так чинитимете.

Мт. 26,21-39

21. і коли вони їли, він промовив: “Істинно, кажу вам: Один з вас мене зрадить.” 22. Засмучені глибоко, почали кожний з них запитувати його: “Чи то часом не я, Господи?” 23. Він відповів: “Хто вклав зо мною руку в миску, той мене зрадить. 24. Син Чоловічий іде, як написано про нього, та горе тому чоловікові, що зрадить Сина Чоловічого! Ліпше було б тому чоловікові не народитись!” 25. А Юда, зрадник його, і собі озвався: “Чи то часом не я, Учителю?” Каже Ісус до нього: “Ти мовив.” 26. Якже вони їли, Ісус узяв хліб, поблагословив, розламав і дав учням, кажучи: “Беріть, їжте: це моє тіло.” 27. Потім узяв чашу, воздав хвалу і подав їм, кажучи: “Пийте з неї всі, 28. бо це кров моя (Нового) Завіту, яка за багатьох проливається на відпущення гріхів. 29. Кажу вам: Не питиму віднині з цього виноградного плоду аж до дня того, як питиму його новим з вами в Царстві Отця мого.” 30. І відспівавши, вийшли вони на Оливну гору. 31. Тоді Ісус сказав їм: “Усі ви зневіритесь у мені цієї ночі. Написано бо: Ударю пастиря, і розбіжаться вівці стада. 32. А після мого воскресіння я випереджу вас у Галилеї.” 33. Озвався тоді Петро й каже йому: “Навіть якби всі зневірились у тобі, я не зневірюся ніколи.” 34. Ісус же мовив до нього: “Істинно кажу тобі: Цієї ще ночі, перше, ніж заспіває півень, ти тричі мене відречешся.” 35. Каже йому Петро: “Навіть якби я мав з тобою вмерти, не відречуся тебе!” Так само мовили всі учні. 36. Тоді Ісус приходить з ними на місце, зване Гетсиманія, і каже до учнів: “Посидьте тут, поки піду та помолюся там.” 37. І взяв Петра з собою і двох синів Заведея, і почав скорбіти та тужити. 38. Тоді сказав їм: “Смуток у мене на душі – аж до смерти! Зостаньтеся тут і чувайте зо мною.” 39. І пройшовши трохи далі, упав обличчям додолу, молившися і промовляючи: “Отче мій, якщо можливо, нехай мине ця чаша мене. Однак не як я бажаю, лише – як ти.”

Лк. 22,43-45

43. Тоді з’явився йому ангел з неба, що підкріплював його. 44. Повний скорботи та тривоги, ще пильніш молився, а піт його став, мов каплі крови, що падали на землю. 45. Підвівшись від молитви, він підійшов до учнів і застав їх сплячими від смутку.

Мт. 26,40-27,2

40. Повернувся він до учнів і, знайшовши їх заснулими, каже до Петра: “Отож і однієї години не спромоглися чувати зо мною? 41. Чувайте й моліться, щоб не ввійшли у спокусу, бо дух бадьорий, але тіло немічне.” 42. Знову, вдруге, відійшов він і почав молитися: “Отче мій, коли ця чаша не може минути, щоб я її не пив, хай буде твоя воля!” 43. І, повернувшися, знову знайшов, що вони спали, бо очі в них були отяжілі. 44. Залишив він їх, пішов знову й почав молитись утретє, повторюючи ті самі слова. 45. Потім повернувся до учнів і каже до них: “Спіть собі й відпочивайте; наблизилась уже година, і Син Чоловічий буде виданий грішникам у руки. 46. Уставайте, ходімо! Ось наблизився мій зрадник.” 47. Він говорив ще, як надійшов Юда, один з дванадцятьох, а з ним і сила народу з мечами та дрючками – від первосвящеників та старших народу. 48. Зрадник його дав їм знак, мовивши: “Кого я поцілую, це він, беріть його.” 49. І відразу ж підійшов він до Ісуса й каже: “Радуйся, мій Учителю!” – та й поцілував його. 50. Тоді питає його Ісус: “Чого прийшов єси, друже?!” – І зараз ті приступили, наклали на Ісуса руки і схопили його. 51. Аж тут один із тих, що були з Ісусом, простягнув руку, вихопив свого меча й, ударивши. слугу первосвященика, відтяв йому вухо. 52. Тоді Ісус сказав до нього: “Вклади твій меч назад до піхви: всі бо, що за меч беруться, від меча загинуть. 53. Чи гадаєш, що я не міг би попросити Отця мого, і він зараз же не дав би мені більш як дванадцять легіонів ангелів? 54. Як же то збулися б Писання, що воно так мусить статися?” 55. Тоді Ісус промовив до народу: “Немов на розбійника вийшли ви з мечами та дрючками, щоб мене схопити! Щодня сидів я, навчаючи, у храмі, і ви мене не взяли. 56. Та все це сталося, щоб збулися Писання пророків.” Тоді всі учні залишили його й повтікали. 57. Ті, що схопили Ісуса, повели його до первосвященика Каяфи, де зібралися книжники та старші. 58. Петро ж ішов слідом за ним оподалік, аж до палацу первосвященика й, увійшовши до середини, сів із слугами, щоб побачити, чим воно скінчиться. 59. Первосвященики та ввесь синедріон шукали ложного свідоцтва на Ісуса, щоб його вбити, 60. і не знайшли, дарма, що було з’явилось багато ложних свідків. Нарешті прийшло двоє 61. і кажуть: “Цей сказав: Я можу зруйнувати храм Божий і за три дні його відбудувати.” 62. Тут підвівся первосвященик і сказав до нього: “Нічого не заперечуєш, що вони на тебе свідчать?” 63. Але Ісус мовчав. Первосвященик каже до нього: “Заклинаю тебе живим Богом, щоб ти сказав нам, чи ти Христос, син Божий.” 64. Тоді Ісус сказав до нього: “Ти мовив. Тільки ж кажу вам: Віднині ви побачите Чоловічого Сина, який сидітиме праворуч Всемогутнього й ітиме на небесних хмарах.” 65. Тоді первосвященик роздер свою одежу і заявляє: “Він сказав богохульство! Нащо нам ще свідків? Оце ж ви щойно чули богохульство! 66. Як вам здається?” Ті відповіли; “Він – винен смерти.” 67. Тоді вони почали плювати йому в обличчя та бити кулаками; інші ж били його в обличчя 68. і промовляли: “Проречи нам, Христе, хто тебе вдарив?” 69. Петро ж сидів надворі. Аж тут одна служниця підійшла до нього й каже: “І ти був з Ісусом Галилеєм.” 70. Але той перед усіма відрікся і заявив: “Не знаю, що таке говориш.” 71. Коли ж: він вийшов до воріт, уздріла його інша й каже до тих, що там були: “Цей був з Ісусом з Назарету.” 72. Він знову, клявшися, відрікся: “Не знаю я цього чоловіка.” 73. Десь трохи згодом приступили ті, що там стояли, і заговорили до Петра: “Ти таки справді один з них, бо й твоя вимова тебе виявляє.” 74. Тоді Петро почав клястися та божитися: “Не знаю я цього чоловіка.” І враз заспівав півень. 75. І Петро згадав те слово, що Ісус сказав був: “Раніше, ніж півень заспіває, ти тричі зречешся мене.” І вийшовши звідтіль, заплакав гірко. 1. Якже настав ранок, усі первосвященики і старші народу скликали раду на Ісуса, щоб його вбити. 2. І зв’язавши його, повели та й передали правителеві Пилатові.

Джерело:      CREDO

05.04.2018р. Б. / Св. препмуч. Нікона і двохсот його учнів, що з ним постраждали

Святого преподобномученика Нікона і двохсот його учнів, що з ним постраждали

Тропар, глас 4: Мученики Твої, Господи,* у страданнях своїх прийняли вінці нетлінні від Тебе, Бога нашого.* Мавши бо кріпость Твою, вони мучителів подолали,* сокрушили і демонів зухвальства безсильні.* їх молитвами спаси душі наші. 

Кондак, глас 4: Перше преподобно поживши, Ніконе, зібрав ти лик богопокірних, які завжди благочестиво слідують тобі. Від сходу ж до заходу возсіявши, як сонце світлоносне страждань загравами, оману умалили ви потоком вашої крові. 

Святий Нікон був сином поганина і проживав в місті Неаполі. Мати його була християнкою, однак не могла навернути свого сина до віри Христової, а юнак усією душею віддався військовій службі і веселому життю. А коли він ішов на війну, мати просила його такими словами: “Про одне прошу тебе, сину, якщо коли-небудь потрапиш у небезпеку, осіни себе знаком святого хреста і призови Ім’я Христа Спасителя!” 

І сталося, що під час кривавої битви вороги оточили Нікона зі всіх сторін, так, що вже не було для нього порятунку. Тоді він послухав материнської поради, перехрестився і лиш чудом Божим відбився від насідаючого ворога. Всі подивляли його відвагу, але він знав, кому має дякувати за своє спасіння. Повернувшись до дому, Нікон усе розповів матері і, навчений нею правд віри Христові, побажав охреститися. Однак в Неаполі тоді не було священика, бо то були часи жорстокого переслідування християн. Тож Нікон пустився в дорогу і прибув на острів Хіос, де переховувався Теодосій, єпископ Кизика. Той, за об’явленням Божим, прийняв святого Нікона до себе, навчив його правд Христової віри й, охрестивши, залишив при собі. Святий Нікон так зростав у чеснотах, що через три роки його настановили єпископом. 

Коли ж Теодосій умирав, то наказав святому Никонові, щоб покинув з монахами цей край і перебрався на Сицилію. Тож Нікон забрав монахів, а було їх близько 190, і вони пустилися в дорогу через Італію. Святий Нікон дорогою відвідав свою благочестиву матір, яка наче б лиш і чекала його приходу, бо тут таки померла на його руках. У Неаполі святий Нікон навернув багатьох зі своїх давніх товаришів воїнів, а десятеро з них пішло за його прикладом і приєдналося до його 190 монахів. На Сицилії, при горі Тавроменійській, на річці Асинос, вони осіли, заклали красний сад, плодами якого годувалися. 40 років подвизалися тут слуги Божі, аж поки, за гонителя Деція, намісник Сицилії Квинтіян, той самий, що замучив святу Агафію, не послав воїнів і наказав усіх 200 монахів замордувати, а святого Никона взяти на муки. Слуга Божий сміливо став перед судом, переніс усе, що лиш поганська жорстокість могла видумати, а потім, за наказом мучителя, був убитий мечем. Сталося це 23 березня близько 250 р. при ріці Асинос, поблизу його обителі. Тіло святого чесно поховав єпископ міста Месини. Який кінець спіткав Квинтіяна, знаємо про те з житія св. мучениці Агафії. 

__________

І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

04.04.2018р. Б. / ЛІТУРГІЙНІ ЧИТАННЯ на 4 квітня

ЛІТУРГІЙНІ ЧИТАННЯ на 4 квітня 2018р. Б.

Греко-католицький календар:
Св. свмуч. Василія Анкирського

Євангеліє Мт. 26,6-16

6. І от коли Ісус був у Витанії в домі Симона прокаженого, 7. підійшла до нього одна жінка з алябастровою плящиною, повною вельми дорогого мира, і вилляла його йому на голову, як він сидів при столі. 8. Побачивши це учні, нарікали й казали: “Навіщо таке марнотратство? 9. Це можна б було дорого продати й – дати бідним!” 10. Ісус зауважив це й сказав їм: “Чому ви докучаєте цій жінці? Вона зробила добре діло для мене. 11. Завжди бо бідних маєте з собою; мене ж не завжди маєте. 12. Виливши це миро на моє тіло, вона вчинила те на похорон мій. 13. Істинно кажу вам: Де тільки буде проповідуватись ця Євангелія по всьому світі, оповідатиметься і про те, що вона зробила, їй на спомин.” 14. Тоді один із дванадцятьох, що звався Юда Іскаріотський, подався до первосвящеників 15. і каже: “Що хочете мені дати, і я вам його видам?” Ті відважили йому тридцять срібняків. 16. І з того часу він шукав доброї нагоди, щоб його видати.

Джерело:      CREDO

04.04.2018р. Б. / Св. свмуч. Василія, пресв. Анкирської Церкви

Святого священномученика Василія, пресвітера Анкирської Церкви

Тропар, глас 4: I обичаїв апостолів причасником і їх намісником стався Ти, * знайшов Ти шлях, богонатхненний, як дійти до видіння. * Задля того слово істини справляючи, * і задля віри пострадав Ти аж до крови, священномученику Василіє, моли Христа Бога, щоб спаслися душі наші. 

Кондак, глас 8: Згідно із законом біг завершив і віру збері, священномучениче Василіє, задля яких і мученицьких вінців сподобився єси, і стовпом непохитним церкви явився, ісповідавши Сина собезначальним Отцю і Духові, Тройцю нероздільну. Її ж моли, щоб ізбавились від бід ті, які почитають тебе, щоб кликали ми: Радуйся, богомудрий Василіє! 

Святий Василій був священиком в Анкирі Галатській. Як ревний пастир, що кладе душу за стадо своє, в часі аріянської єресі за імператора Констанція він виступив проти могутніх аріян і за це злобний Царгородський лжепатріярх Євдоксій заборонив йому священнодіяти. Однак помісний Палестинський собор визнав заслуги святого Василія, який невтомно трудився для Церкви Христової. За імператора поганина Юліяна Відступника погани почали всюди переслідувати християн. Тоді святий Василій ходив вулицями Анкири і голосно проповідував Христа Спасителя. За це погани його схопили і поставили перед судом начальника міста Сатурнина. Святий прилюдно ісповідав Христа і переніс усі тяжкі муки. Його били жилами і шматували залізом його тіло, а він благословив Господа і терпів усе задля Його Імени. Сатурнин наказав кинути святого до в’язниці і дав знати Юліянові, а той прислав до Анкири трьох відступників від Христової віри, Єлпідія, Пигасія і Асклипія, щоб вони вмовили святого Василія принести жертву божкам. Однак з тими, хто зрікся Христа, святий не хотів навіть говорити. Він знову переніс страшні муки, а потім Сатурнин наказав замкнути його у в’язниці до приїзду Юліяна, який за кілька днів мав прибути в Анкиру. 

І справді, дорогою з Царгорода до Антіохії цар відступник зупинився в Анкирі і наказав привести святого Василія. Той лиш чекав цієї хвилі, і став голосно витикати окаянному Юді його злочини (бо ж Юліян був вихований у Христовій вірі) і вже не погрожував, а лиш провістив йому, що той загине в муках і земля не прийме його скверного тіла. Юліян передав святого одному зі своїх воєвод, Фрументину, і наказав здерти з тіла мученика сім пасів. А коли живе тіло з хребта звисало аж до землі, тоді святий Василій сказав, що хоче говорити з царем. Утішився Фрументин, бо був переконаний, що святий Василій пристає на царську волю, і поставив його перед імператором у божниці ідола Ескулапа. А святий мученик, ставши перед відступником, віддер один пояс свого живого тіла, кинув його цареві в очі і сказав: “Маєш, наїжся, якщо воно тобі смакує і ти його бажаєш!”

Імператор остовпів від люті; а святого Василія вивели і піддали тортурам, що тривали два дні. Його били так, що аж було видно нутрощі. А потім проколювали його тіло розпеченими залізними рожнами, і в тих муках святий 29 червня 362 р. (за іншими джерелами – 29 січня 363 р.) віддав Богові свого духа. 

__________

І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

03.04.2018р. Б. / ЛІТУРГІЙНІ ЧИТАННЯ на 3 квітня

ЛІТУРГІЙНІ ЧИТАННЯ на 3 квітня 2018р. Б.

Греко-католицький календар:
Преп. іспов. Якова, єп. Катанського

Євангеліє Мт. 24,36–26,2

36. А про той день і годину ніхто не знає, ані ангели небесні, – лише один Отець. 37. Як було за днів Ноя, так буде й за днів Сина Чоловічого. 38. Бо як за днів перед потопом, їли й пили, женилися та віддавались аж до дня, коли Ной увійшов у ковчег, 39. і ніхто не знав нічого, аж поки не прийшов потоп і забрав усіх, – так буде й прихід Сина Чоловічого. 40. Тоді з двох, що будуть у полі, одного візьмуть, другий залишиться. 41. Дві молотимуть на жорнах: одну візьмуть, друга залишиться. 42. Чувайте отже, бо не знаєте, якого дня Господь ваш прийде. 43. Знайте те, що коли б господар відав, у яку сторожу прийде злодій, пильнував би він і не дав би підкопати свого дому. 44. Тому й ви будьте готові, бо Син Чоловічий прийде тієї години, що про неї ви й не думаєте. 45. Котрий є вірним та мудрим слугою, що його пан настановив над челяддю своєю давати їм поживу своєчасно? 46. Щасливий той слуга, як його пан, повернувшися, знайде його при роботі. 47. Істинно кажу вам, що він поставить його над усім своїм маєтком. 48. Коли ж той злий слуга скаже в своєму серці: Мій пан бариться, – 49. та й почне бити своїх товаришів-слуг, їсти та пити з п’яницями, – 50. то прийде пан того слуги за дня, якого він не сподівається, і за години, якої він не знає, 51. та й розітне його надвоє і долю його з лицемірами покладе. Там буде плач і скрегіт зубів.” 1. “Тоді Небесне Царство буде подібне до десятьох дів, що взяли свої лямпи й вийшли назустріч молодому. 2. П’ять з них були нерозумні, а п’ять мудрі. 3. Нерозумні взяли з собою світичі, та не взяли оливи з собою. 4. Мудрі ж узяли в посудинках оливу. 5. Через те, що молодий був забарився, всі задрімали й поснули. 6. Та опівночі крик залунав: Ось молодий! Виходьте йому назустріч! 7. Схопились тоді всі ті діви й приготували свої світичі. 8. А нерозумні мовлять до мудрих: Дайте нам вашої оливи, бо наші світичі гаснуть. 9. Мудрі ж у відповідь їм кажуть: Щоб часом і нам, і вам не забракло – підіть краще до продавців та й купіть собі. 10. І от як вони пішли купувати, прибув молодий, і ті, що були готові, ввійшли з ним у весільний покій, і замкнулись двері. 11. Нарешті приходять також інші діви й кажуть: Господи, Господи, відчини нам! 12. А він у відповідь їм мовить: Істинно кажу вам: Я вас не знаю. 13. Чувайте, отже, не знаєте бо ні дня, ні години. 14. І немов той чоловік, що, пускаючись у дорогу, прикликав своїх слуг і передав їм своє майно. 15. Одному він дав п’ять талантів, другому – два, а третьому один, кожному за його здібністю, і від’їхав. 16. Той, що взяв п’ять талантів, негайно пішов і орудував ними, і придбав других п’ять талантів. 17. Так само і той, що взяв два, також: придбав два других. 18. А той, що взяв лише один, пішов, викопав у землі яму та й сховав гроші пана свого. 19. По довгім часі приходить пан слуг тих і зводить з ними обрахунок. 20. Приступив той, що узяв був п’ять талантів, і приніс других п’ять талантів: Мій пане, – каже, – ти мені дав п’ять талантів, – ось я придбав других п’ять талантів. 21. Сказав до нього його пан: Гаразд, слуго добрий і вірний. У малому ти був вірний, поставлю тебе над великим. Увійди в радість пана твого. 22. Приступив і той, що взяв був два таланти та й каже: Пане; два таланти передав ти мені. Ось других два я придбав. 23. Сказав до нього пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний! У малому був ти вірний, поставлю тебе над великим. Увійди в радість твого пана. 24. Приступив і той, що взяв був лише один талант, і каже: Пане, знав я тебе, що ти жорстокий чоловік: пожинаєш, де не сіяв, і визбируєш, де ти не розсипав. 25. Тому, зо страху, я пішов і закопав талант твій у землю. Ось він – маєш твоє. 26. Озвався його пан і каже до нього: Лукавий слуго й лінивий! Ти знав, що я пожинаю, де не сіяв, і визбирую, де я не розсипав. 27. Тож треба було тобі віддати мої гроші торгівцям, і я, повернувшись, забрав би своє з відсотками. 28. Візьміть, отже, талант від нього й дайте тому, хто має їх десять. 29. Бо кожному, хто має, додасться, і він матиме над міру; а в того, хто не має, заберуть і те, що має. 30. А нікчемного слугу того викиньте в темряву кромішню. Там буде плач і скрегіт зубів. 31. Якже прийде Син Чоловічий у своїй славі, й ангели всі з ним, тоді він сяде на престолі своєї слави. 32. І зберуться перед ним усі народи, і він відлучить їх одних від одних, як пастух відлучує овець від козлів; 33. і поставить овець праворуч себе, а козлів ліворуч. 34. Тоді цар скаже тим, що праворуч нього: Прийдіть, благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготоване вам від створення світу. 35. Бо я голодував, і ви дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене напоїли; чужинцем був, і ви мене прийняли; 36. нагий, і ви мене одягли; хворий, і ви навідались до мене; у тюрмі був, і ви прийшли до мене. 37. Тоді озвуться праведні до нього: Господи, коли ми бачили тебе голодним і нагодували, спрагненим і напоїли? 38. Коли ми бачили тебе чужинцем і прийняли, або нагим і одягнули? 39. Коли ми бачили тебе недужим чи в тюрмі й прийшли до тебе? 40. А цар, відповідаючи їм, скаже: Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили. 41. Тоді скаже й тим, що ліворуч: Ідіть від мене геть, прокляті, в вогонь вічний, приготований дияволові й ангелам його; 42. бо голодував я, і ви не дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене не напоїли; 43. був чужинцем, і ви мене не прийняли; нагим, і ви мене не одягнули; недужим і в тюрмі, і не навідались до мене. 44. Тоді озвуться і ті, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодним або спраглим, чужинцем або нагим, недужим або в тюрмі, і тобі не послужили? 45. А він відповість їм: Істинно кажу вам: те, чого ви не зробили одному з моїх братів найменших – мені також ви того не зробили. 46. І підуть ті на вічну кару, а праведники – на життя вічне.” 1. Якже Ісус скінчив усі ці слова, сказав до своїх учнів: 2. “Ви знаєте, що через два дні буде Пасха й Син Чоловічий буде виданий на розп’яття.”

Джерело:      CREDO

03.04.2018р. Б. / Преп. іспов. Якова, єп. Катанського

Преподобного ісповідника Якова, єпископа Катанського

Тропар, глас 8: Православ’я наставниче, благочестя і чистоти вчителю, вселенної світильниче, архиєреїв окрасо богонатхнена, Якове премудрий, вченнями твоїми всіх просвітив єси, трубо духовна, моли Христа Бога, щоб спаслись душі наші. 

Кондак, глас 4: За Христом пішов ти, світ полишивши, і плоть явно упокорив повздержністю, Якове преблаженний, тому і священства помазання святе прийняв єси. Нині ж до ликів неоречевлених переставившись, молись за всіх, хто тебе почитає. 

Святий Яків з молодих літ посвятився монашому життю і досяг великої святості, він відзначився надзвичайною суворістю в постах і молитвах. І так, служачи Господеві, заслужив собі на вічну нагороду. Він став священиком, а згодом єпископом. А коли за Лева Копроніма почали переслідувати всіх, хто почитав ікони, тоді і святий Яків дуже постраждав. Його били так сильно, що вся спина і груди були мов одна рана, морили у в’язниці голодом, і засудили на вигнання, де св. слуга та ісповідник Божий помер від ран близько 756 р. 

__________

І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

02.04.2018р. Б. / ЛІТУРГІЙНІ ЧИТАННЯ на 2 квітня

ЛІТУРГІЙНІ ЧИТАННЯ на 2 квітня 2018р. Б.

Греко-католицький календар: Страсний тиждень
Препп. Отців, убитих у монастирі св. Сави

Євангеліє Мт. 24,3-35

3. І коли він сів на горі Оливній, його учні приступили до нього насамоті й запитували: “Скажи нам, коли це буде і який буде знак твого приходу й кінця світу?” 4. Ісус у відповідь мовив їм: “Глядіть, щоб ніхто не звів вас. 5. Багато бо прийде в моє ім’я, що будуть казати: Я – Христос, – і зведуть багатьох. 6. Ви почуєте про війни та воєнні поголоски; глядіть же, не тривожтесь, бо треба, щоб це все сталося, але це не кінець ще. 7. Народ бо на народ повстане й царство на царство. Голод, чума та землетруси будуть по різних місцях, 8. та все це – початок страждання. 9. Тоді видадуть вас на муки й уб’ють вас; вас будуть ненавидіти всі народи імени мого ради. 10. Багато тоді спокусяться і видаватимуть один одного й будуть ненавидіти один одного. 11. Чимало лжепророків устане і зведуть багато людей. 12. Через те, що розбуяє беззаконня, любов багатьох охолоне. 13. Але хто витримає до останку, той спасеться. 14. І ця Євангелія Царства буде проповідуватись по всьому світі, на свідоцтво всім народам. І тоді прийде кінець. 15. Отож, коли побачите “мерзоту запустіння”, провіщену пророком Даниїлом, поставлену на святім місці – хто читає, нехай розуміє! – 16. тоді ті, що в Юдеї, нехай втікають у гори; 17. а хто на покрівлі, хай не сходить узяти речі з своєї хати, 18. і хто в полі, хай не повертається назад узяти свою одіж! 19. Горе вагітним і годуючим за тих днів! 20. Моліться, щоб ваша втеча не сталася зимою, ані в суботу. 21. Скорбота ж: тоді велика буде, якої не було від початку світу аж понині, та й не буде. 22. І коли б ті дні не були вкорочені, ніхто б не врятувався; але заради вибраних будуть вкорочені дні тії. 23. І коли хто скаже тоді вам: Глянь, ось Христос, чи онде, – не вірте, 24. бо встануть лжехристи та ложні пророки, які чинитимуть великі знаки й чуда, щоб, коли можна, звести навіть і вибраних. 25. Ось я попередив вас. 26. Коли вам, отже, скажуть: Ось він у пустині, – не виходьте; ось він,.у криївках, – не вірте! 27. Як блискавка, що на сході блисне й вмить аж на самім заході сяє, так буде й прихід Чоловічого Сина. 28. Де бо є мрець, там і орли зберуться. 29. Негайно по тих днях скорботних сонце затьмиться, місяць не дасть більше свого відблиску, зорі падатимуть з неба і захитаються небесні сили. 30. Тоді на небі з’явиться знак Сина Чоловічого, і тоді заридають усі племена землі й побачать Чоловічого Сина, що надходитиме на небесних хмарах з потугою та славою великою. 31. Він пошле своїх ангелів із сурмою вельми голосною, і ті зберуть вибраних його з чотирьох вітрів, від одного аж до другого кінця неба. 32. Від смоковниці навчіться притчі. Коли віття її стає м’яке й вона листя виганяє, ви знаєте, що близько літо. 33. Отак і ви: коли це все побачите, знайте, що він уже близько під дверима. 34. Істинно кажу вам: Цей рід не промине, поки не збудеться все це. 35. Небо й земля перейдуть, але слова мої не перейдуть.

Джерело:      CREDO