Флп.4,4–9: «Господь близько! Ні про що не журіться»
Кожного з нас постійно сповнюють різні турботи та журби.
Переживаємо про щось одне, а потім про інше, і так без перестанку.
Господь вказує нам, щоб ми не журилися, щоб ми довіряли Йому, щоб ми
покладались на Нього. Апостол Павло зазначає, що Бог, Господь близько,
поруч із нами. Дуже і дуже часто ми забуваємо про Його присутність, аж
коли стаємо на молитву чи приходимо до храму, тоді пригадуємо.
А Господь завжди перебуває з нами, лиш ми про нього забуваємо.
Частіше усвідомлюймо собі присутність Божу, що вона є повсякчасною, що
Бог завжди діє в нашому житті, Він є близько нас, Господь розуміє нас
краще, ніж ми самі себе розуміємо. Зупинімося, знайдімо хвилю часу усвідомити собі ще і ще раз цю присутність Господа.
***
Йо.12,1-8: «Осанна! Благословен Той, хто йде в ім’я Господнє, ізраїльський цар!»
Євангеліє зберегло пам’ять про багато подій, коли Ісус Христо
творив чуда, проповідував, оздоровлював... Але водночас є моменти, коли
Його не сприймали, ставилися до Нього упереджено, по-різному Його
називали.
Подія про яке оповідає це Євангелія – вхід Господній до Єрусалиму
– це вияв радості людської душі. Один з отців Церкви каже, що кожна
людська душа за своєю природою є християнською. Тому народ в цьому
епізоді відчув, напевно, не стільки свідомо, як інтуїтивно, що перед
ними не просто пророк, а хтось більший.
Це радісне привітання, пошанування особи Христа – чому воно для
нас таке важливе? Щоб ми теж уміли не боятися показувати й не боятися
виявляти в собі своїх добрих рис душі. Але як часто нас ніби щось
зв’язує – і нам складно прославляти відкрито Бога чи зробити добро!
Боїмося, як інші сприймуть наші вчинки. А якщо ми виявимо свої
християнські погляди, чи не засміють?! Тому це радісне вітання під
час входу Христа до Єрусалиму подає нам приклад того, як треба мати
відвагу ликувати, свідчити й показувати свою віру в Бога!
ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар