29.10.2011р. Б. / Повний текст прес-конференції католицьких єпископів України стосовно псевдокатолицьких угрупувань

 

Отець Ігор Яців: Слава Ісусу Христу!

Дорогі журналісти і всі брати і сестри у Христі!

Наша прес-конференція сьогодні присвячена документу, який є опублікований вже на офіційному сайті, тепер Ви маєте прес-реліз, зроблений вже на основі цього документу.

26 жовтня в рамках братньої зустрічі єпископів Римсько-Католицької Церкви в Україні і Греко-Католицької Церкви було підписане спільне звернення до вірних і всіх людей доброї волі щодо псевдокатолицьких рухів, спільнот, які себе називають католицькими, маскують під католицьких. Для того, щоб цей документ якнайкраще, авторитетно і компетентно Вам презентувати, представити, тут ми маємо запрошених гостей: владика Маркіян Трофим’як, єпископ Луцької дієцезії Римсько-Католицької Церкви в Україні, владика Йосиф Мілян, єпископ-помічник Київської Архиєпархії Української Греко-Католицької Церкви, і також маємо отця Ореста Вільчинського, релігієзнавця, який в особливий спосіб досліджує якраз питання активних сект і рухів.  І це є наші гості. Також є отець Сергій Ковальчук, який є Канцлером Львівської Архиєпархії – якщо будуть якісь питання, які стосуватимуться церковного законодавства, то він є до  Ваших послуг.

Владико Маркіяне, Вам перше слово. Напевне, я так розумію, про природу Католицької Церкви як такої.

Владика Маркіян Трофим’як: Так, я думаю, що щоб сьогоднішня наша зустріч була дійсно плідною, то треба почати від початку – чим є Католицька Церква? Тут тема-ріка і тема необмежена, але разом з тим, якщо так дуже сконцентруватися, то може варто пригадати якісь слова нашого Спасителя Ісуса Христа, котрі Він сказав до святого Петра, апостола: «Ти є Петро, скеля, і на цій скелі Я побудую Церкву Мою, і ворота адові Її не подолають». Я думаю, що тих слів вистачає, щоб зрозуміти, чим є істота Церкви. Там є ще дальше слова: «Я тобі дам ключі Царства Небесного, що зв’яжеш на землі, те буде зв’язане на Небі, і що ти розв’яжеш на землі, те буде розв’язане на Небі». І всі цих два тисячоліття, котрі Церква існує, були спроби Її з якійсь мірі навіть зруйнувати чи скалічити, знаємо, що нікому це не вдалося, ніколи. Тому ми є спокійні, ми знаємо, що ворота адові Церкви ніколи не подолають. Але, з другої  сторони, усвідомлюємо, що оті рухи псевдорелігійні, всякі віяння, псеадорелігії, вони можуть дуже скалічити – скалічити людей, скалічити і тих вірних, котрі поручені нашій пастирській опіці. Тому ми не маємо права мовчати. Чим є Католицька Церква? Вона засновується на тих словах, котрі я щойно зацитував: «Ти є Петро, скеля, і на цій скелі Я побудую Мою Церкву». Знаємо, що Святіший Отець, Папа Римський, є наступником Святого Петра, апостола, він є Петром наших часів. І Католицька Церква, Її істота, – це є єдність зі Святішим Отцем. Ніколи без нього, ніколи. І йдеться про ту єдність, котру пробували розірвати протягом віків дуже часто і сьогодні в деяких країнах світу це далі намагаються вчинити. Богу дякувати, ми живемо в країні, де зараз маємо повну релігійну свободу, а навіть повагу до релігій. І тої єдності нашої вже ніхто нам не пробує розірвати, навпаки, ми маємо нунція Апостольського – представника Святішогго Отця в Україні, є офіційні зв’язки; ми маємо вільний доступ і до Риму, до Святішого Отця. Але разом з тим бачимо, що час від часу появляються рухи, котрі болісно знову пробують розділити то єдине тіло Католицької Церкви. І власне тому ми зібралися сьогодні, тому ми підписали цю відозву, тому що є багато вірних, котрі не до кінця усвідомлюють чим є Церква, або, знову, ведені в оману тими такими фальшивими заявами тих чи інших представників того чи іншого угруповання. Сьогодні ми сконцентруємось лише на одному найбільше, але я кщо будуть якісь питаання – в міру наших можливостей будемо відповідати. Я думаю, так коротко, такий вступ є і я передаю слово.

Отець Ігор Яців: Дякую. Владика Йосиф нам розповість про основні акценти цього документу і також про те, чому його підписали обидва ьєпископати, а не наприклад самі греко-католики, адже це угруповання Догнала, на преший погляд видається, що це проблема тільки, скажімо, УГКЦ, але не менше стосується Римо-Католицької Церкви. Отже, владико, Вам слово. Прошу.

Владика Йосиф Мілян: Слава Ісусу Христу! Вітаю всіх зацікавлених тематикою. Мабуть, я сподіваюсь, що всі цікаві тому, щоби справді чувати над Церквою, над Її чистотою. В нашому зверненні, яке має такий богословський еклезіальний характер, і очевидно звернення, як пересторога, я к зауваження до людей доброї волі, всіх католиків, щоби, як сказав владика Маркіян, щоби н6е дати згубити людину через ці різні псевдохристиянські, чи псевдокатолицькі рухи, яким є угруповання Догнала, чи як їх там називали колись, «підгорецькі отці». Чому є спільне звернення? Тому, що напади зі сторони угруповання Догнала торкають цілої Католицької Церкви. Оскільки ми, предстваники, католицькі єпископи, відчуваємо, скажімо, небезпеку, яка торкається не тільки вірних греко-католиків, але і римо-католиків, тому на спільному нашому засіданні, спільній нашій зустрічі, одним із питань було питання спільного звернення. Очевидно, ми вважали і вважаємо, що угруповання Догнала є тоталітарною сектою на кшталт Білого Братства,  і наслідки цієї дії сьогодні ще документує отець Орест-Дмитро Вільчинський, який спеціально займається цією проблематикою. Треба сказати, що наша Церква видала таку брошуру «Секти та новітні релігійні рухи», щоб застерегти наших вірних перед такою проблематикою. Чому? Тому що, ще раз повторюю, найважливіша втрата – це втрата на вірі кожної людської християнської душі.  А наслідки, я думаю Ви ще сьогодні почуєте, є дуже і дуже плачевні. Якщо вдатися до справді такого наукового дослідження, як наука говорить про такі секти, я дозволю собі одну цитату: «Основою тоталітарних сект і характеристикою є тотальний контроль і психологічний тиск на поведінку, думки і емоції членів секти зі сторони її керівництва. Тоталітарна секта – це група, що користується маніпулятивними методами і експлуатує своїх членів. Вона може завдати їм психологічної, фінансової і фізичної  шкоди. Релігійні спільноти з такою програмою і формою культу становлять загрозу свободі громадян та суспільству і завдають значної релігійно-етичної та суспільної шкоди». Ми, спільно підписавши таке звернення усіма єпископами, поручимо його нашим душпастирям не тільки щоби прочитали для наших вірних на недільних богослуженнях, але, разом з тим, розвинули певну роз’яснювальну роботу про цю диструктивну функцію на теренах України. Може топім буть питання.

Отець Ігор Яців: Дякую. Владика Йосиф вже анонсував фактично головну тему і напрямок, про який буде говорити отець Орест. Прошу слова.

Отець Орест-Дмитро Вільчинський: Слава Ісусу Христу! Так, як вже преосвященні владики зазначили, це є релігійне угруповання, яке ми можемо назвати і сектантського характеру, оскільки тут йдеться про тотальну переробку людини, тотальне її перевтілення в іншу особистість і тотальний контроль. Перше за все, варто зазначити, що це угруповання користується такими класичними сектантськими методами, як, наприклад, звуження інформаційного простору. Значить, читати газети, дивитися телевізор, користуватися інтернетом – все це проголошується гріхом. Можна читати тільки їхні брошурки і, відповідно, користуватися тільки їхніми сайтами. Звісно що, якщо людину позбавити інформації, то тоді в її інформаційний простір можна вливати будь-яку інформацію, яку вона сприйматиме, як надзвичайно потрібну, надзвичайно користу і реальну. Ну, я би так оперся трошки на прикладах. Зокрема, досить недавно був такий приклад, коли догналівці підняли це питання ювенальної юстиції, уявіть собі випадок: в одному селі коло Золочева, жінка, яка є вчителькою, значить людина з вищою освітою, одного прекрасного дня починає бігати від хати до хати вся в паніці, що в неї заберуть дітей, бо в Україні впроваджена ювенальна юстиція. Значить, такі випадки, вони, на преший погляд, дивовижні, але якщо врахувати, що цим людям звужено інформаційний простір, що їхньою свідомістю маніпулюється, такі випадки не є, на жаль, поодинокі.

Іншою такою проблемою і загрозою є десоціалізація, тобто провідники цієї секти вимагають від своїх підопічних розірвати зв’язок зі світом – тобто розуміється розірвати будь-які контакти з людьми, які не є у цій секті. І часто стається так, що сім’ї розпадаються, що батьки проти дітей і діти проти батьків, і практично життя в сім’ї з такою людиною перетворюється на своєрідне пекло. 

Також варто наголосити, що тут є присутні елементи маніпуляції людською свідомістю, зокрема є певні практики, які вводять людину в певний стан, подібний до гіпнотичного трансу і, ясне діло, що у цей момент вливається відповідна, для них потрібна, інформація. Значить, це є груба маніпуляція людською свідомістю, груба маніпуляція людською свобідною волею. І якщо додасте до цього, що провідники секти рахуються непомильними провідниками якихось Божих одкровень, то можете собі уявити, що та певна група в будь-який момент може представляти суспільству серйозну загрозу. Отже, нехай провідники секти скажуть, що йдемо робимо сьогодні якусь революцію чи якийсь терор, це все буде цілком можливе. І, окрім того, є такий момент, що коли людина покидає цю групу, починається терор. Не в розумінні фізичному, а в психологічному: постійні дзвінки, навіть серед ночі, люди змушені міняти телефонні номери, і після того ті телефонні номери знову є таки вираховуються, знову ж таки перестрівання на вулиці. Особливо тяжко є, коли людина, скажімо, є конкретний випадок: молода дівчина, потрапивши до тенет цієї секти, запровадила туди своїх батьків, тепер вона, переживши певні тяжкі моменти свого життя, зрозуміла усі ці негативності, які накладалися на неї перебуванням в цій секті, вона це покинула. Практично вдома вона має постійний терор – це постійні сварки, постійне притикання, постійне наголошення того, що: «Дитино, ти йдеш до пекла!» і тому подібні речі.

Варто сказати, що нерідкі випадки такі, коли люди догналівцям – провідникам догналізму – відносять останню копійку. Зокрема, є випадки, коли йдеться про переписування майна, переписування хат на ім’я цієї групи, на ім’я якихось приватних осіб підставних. Кожен той випадок, з яким я особисто стикався, а стикався  з досить великою кількістю, якщо порахувати, то десь біля 50 людей, які є покалічені цією сектою. І добрій частині з них потрібна ресоціалізація, тобто їм потрібно встановлювати контакт з людьми довкаола себе, їм потрібно оновлювати практично з нуля контакт зі своїми родичами, контакт зі своїм оточенням, тому що ця секта позбавляє самостійності, людина живе в тих малих групках, в тих малих організаціях, час від часу отримуючи відповідну духовну накачку на тих більших зібраннях і після того в неї абсолютно подібні симптоми до симптомів наркозалежних – її постійно туди тягне, хоча вона собі усвідомлює, що це зле, вона постійно потребує тої духовної якоїсь накачки, психологічної підтримки, психологічної розрядки, психологічних різних викрутасів, щоби якось нормально функціонувати. Значить, коли людина ресоціалізується, коли людина позбавляється тенет цієї секти, маємо фактично соціальну проблему. Значить коли людина ресоціалізується, коли людина позбавляється тенет цієї секти, маємо фактично соціальну проблему. На жаль така проблематика може з часом набути все більших і більших розмахів, тому що останні дані з теренів вказують, що ця секта є досить активною.

Католицька інформаційна агенція, «Радіо Ватикан»: Чому виникають секти в Українській Греко-Католицькій Церкві? Скільки є таких сект і яка є тенденція, тобто крім так званої «групи Догнала» чи є якийсь зв'язок з тим угрупуванням, яке є в Тернополі, в Дрогобицькому районі, а також на інших теренах України?

О. Орест-Дмитро Вільчинський: Стосовно виникнення сект, то, на жаль, Україна входить до світових трендів, тобто ми зараз знаходимося в зовсім іншому соціальному і ментальному середовищі, яке соціологи дуже часто люблять називати епохою постмодерну. Тобто втрачається це класичне світосприйняття, яке було дотепер, виникають нові проблеми і ці нові проблеми породжують також і специфічне сприйняття людиною духовного світу, світу навколо себе. На жаль у великій частині люди самі собі творять своє кредо, своє вірую і це відбивається на їхній поведінці. Причиною виникнення таких сект є власне той переломний момент українського суспільства, тобто перехід з одної епохи модерну чи навіть такого пострадянського менталітету до менталітету більше ліберального, менталітету епохи постмодерну. Люди вже більше у тому аспекті не бачать можливості реалізувати себе у якихось більших групах, таких як парохія, чи інших і тому шукають тих малих груп. Якщо взяти до уваги, що двадцять років Церква, на жаль, на наших просторах не могла вільно розвиватися, бо знаємо, що не тільки Греко-Католицька Церква була в підпіллі, але й Римо-Католицька Церква зазнавала серйозних утисків. Отже, на наших теренах практично відсутнє те, що є заборолом сект на Заході, а це є малі мирянські угруповання, малі мирянські рухи, які є в Церкві, але в той же час дають людині відповідний прихисток. Стосовно цієї секти, яку ви згадали у Тернополі, яка збиралася на співочому полі, то якихось таких явних зв’язків з сектою Догнала тут не прослідковується. Це є до певної міри секта минулої епохи так само як ліфавриський рух. Значить це є групи того світу, який ми залишаємо. Якщо зробити розріз і подивитися на кількість молоді, то в тих сектах кількість молоді є надзвичайно малою, зате в догналівців спостерігаємо досить велику кількість молодих людей.

"Католицький Оглядач": В тексті спільної заяви вказано, що той, хто приєднується до цієї секти, ставиться поза межі Церкви. Чи це означає фактичне виключення з Церкви всіх членів догналівської секти?

Владика Маркіян Трофим’як: Католицька Церква є власне єдністю зі Святішим Отцем. Якщо хтось в якійсь мірі виступає проти тої єдності, то тим самим сам ставить себе поза Церквою, тим більше, що вони є покарані карою великої екскомуніки за провини, як кожна організація, бо Церкву теж можна розглядати як організацію, яка має свої чіткі закони, структуру, є Канонічне право. Греко-Католицька Церква має своє Канонічне право Східних Церков, Римсько-Католицька Церква має своє Канонічне право. Вони практично не відрізняються. Тому закони у нас практично одні, одна Церква і тому та екскомуніка накладена за те, що вони допустилися злочинів проти Церкви, проти її науки, тому що ніхто не має права навчати інакше як тільки Католицька Церква вірить і навчає, і тому ті, що приєднуються до них, вони самі себе ставлять поза Церквою. То є натуральне і нас то болить. І останнім нашим прагненням є, щоб вони повернулися до тої єдності. Та дорога завжди є відкрита, але поки що ті, хто до них приєднався, є поза Церквою.

О. Сергій Ковальчук: Мусимо порівняти поняття де-юре і де-факто. Отже, Католицька Церква чітко означує юридичний статус своїх вірних. Звичайно, стосовно тих осіб, які провадять догналівську догму, то рішенням найвищого трибуналу Апостольської Сигнатури від 4 травня 2009 року ці особи були виключені з Католицької Церкви. Тобто де-юре ці особи є екскомуніковані, тобто виключені з Католицької Церкви. Стосовно тих мирян, які підтримують цих осіб, власне тут можемо говорити про душпастирське звернення, заклик владик, щоби ці особи, які підтримують екскомунікованих, розуміли, що вони є в небезпеці втратити свою католицьку тотожність. І хоча де-юре ці особи ніби залишаються в Католицькій Церкві, але де-факто вони практично є поза нею. Тому що для того, щоб когось було визнано особою, яка є поза Католицькою Церквою, відповідно є певна процедура.   

ЗІК: Скільки людей зараз налічує ця секта? Чи є якісь цифри?

Владика Йосиф Мілян: Запитайтеся, скільки мирян ходить до святого Юра або до будь-якої парафії. Ну, скажімо, ми не є на Заході, що ми маємо реєстрованих членів, так само і догналівці, але є якась така інформація, що вони можуть нараховувати навіть кілька тисяч. Для мене найбільшою бідою і втратою є те, що туди пішли деякі сестри-монахині, тобто колись справді гарні люди, люди віри, і, ну наприклад для мене, коли прийде якесь просвітлення, і якою великою трагедією для тих людей мусить тоді бути оце, що вони стратили стільки часу. Тобто я думаю, що для вас не секрет, сестри-монахині, які ходять з плакатами не тільки проти ювенальної юстиції, але, скажімо, і проти гомосексуалізму, сестри не мають цим займатися. В нас є багато інших завдань, праць, корисних праць, потрібних, де можуть себе реалізувати сестри-монахині. І ви могли їх бачити, це агресивні люди. Колись справді покірні, гарні сестри, і справді – це біда.

«Католицький Оглядач»: У зв’язку з попереднім запитанням, це угруповання становить небезпеку як для римо-католиків, так і греко-католиків. Чи планують планують єпископати обох Церков створити, можливо, якусь організацію чи «телефон довіри», до яких можна звернутися, якщо людина має підозри стосовно якихось осіб? Чи буде якась така допомога у визначенні, наприклад, чи можна довіряти цьому священику чи сестрі, які себе дивно поводять?

Владика Йосиф Мілян: Ми поки що зробили, скажімо, звернення. Очевидно, в структурах Церкви, якщо ми видали якусь таку брошуру, то це, скажімо, Церква тримає руку на пульсі, тобто є особи чи групи осіб, які роблять певний моніторинг таких рухів, і ця справа стоїть на порядку денному не тільки тому, що ми видали спільне звернення. Церква цим журиться, працює над цим, і в будь-якій консисторії, в будь-якому єпархіальному правлінні, якщо люди мають застереження до тих чи інших отців, до тих чи інших мирян, які себе ведуть не згідно права і правил католика, вони можуть звернутися і в єпархіях завжди їм дадуть раду.

Владика Маркіян Трофим’як: Я хотів би ще так від себе, оскільки то питання торкається Греко-Католицької і Римо-Католицької Церкви, сказати, що наша зустріч є першою і перше звернення, поки що перше, і перша зустріч. Хотіло б ся, щоб то була і остання, але не з вами, з вами, щоб інші якісь, є ще дуже багато тем і ми залюбки зустрінемося, але боюся, що це напевне не остання навіть по тій темі. То не так легко лічаться ті хвороби суспільства і Церкви рівно ж, і побачимо, як буде розвиватися ситуація. Так, як були наприклад телефони, ви знаєте, то la strada, багато хто, ті, котрі поїхали на заробітки, особливо жінки, молоді дівчата, попали у великі клопоти і дзвонили і треба сказати, що багатьом дуже вдалося нам допомогти, по крайній мірі, сконтактувати з багатьма консулатами і так дальше. Думаю, якщо виникне така потреба, то напевно Греко-Католицька і Римо-Католицька Церква використає всі можливі засоби, щоб людям допомогти, тому що власне як отець-канцлер сказав, люди несвідомо, de jure, de facto, то так, а екскомуніка, то вже повне виключення таке підписане і з печаткою, але декотрі люди ставляться поза Церквою несвідомо. Ми розуміємо, що ті люди заблудилися, вони в добрій вірі, може, їм сподобалося щось більше в обряді, може, гарні проповіді і так дальше… Людям треба допомогти, то є наше завдання, і тому ми власне і зустрілися. Ми думаємо, що нам разом все ж таки треба тим людям допомагати.

О. Сергій Ковальчук: В додаток до ваших слів. Я хотів би відповісти на запитання. Власне, на території Львівської Архиєпархії було видане послання, підписане владикою Бенедиктом, про некатолицьких священиків, які видаються себе за католицьких. Власне у цьому посланні чітко говориться про певні критерії, з якими ми бачимо, хто є католицьким священиком, а хто не є. Тому, я думаю, якщо ви піднімете інтернет, його ще можна знайти.

24: У мене питання до отця Ореста Вільчинського. Чи не здається вам, що такі дії секти можуть бути спрямовані просто на дискредитацію авторитету Церкви на Західній Україні. Можливо, вони мають якісь політичні коріння?

О. Орест Вільчинський: Напевно, що так. Можемо говорити про спробу певної дискредитації як і Римо-Католицької Церкви, так і Греко-Католицької Церкви, тому що ці особи, називаючи себе нібито візантійським католицьким патріархатом, в той же час мають богослужіння і в східному обряді, в нашому візантійсько-українському і в римському обряді. Інколи люди стикаються знову ж таки з цими сектантами, вони дуже часто сприймають їх як католицьких священиків. Це одне, а друге те, що ця кампанія, яка ведеться догналівською сектою, і за допомогою інтернету, і за допомогою брошурок, за допомогою інших засобів, тут можна чітко прослідковувати, що основним їхнім завданням є дискредитація Церкви, дискредитація приписування Церкві різних неймовірних злочинів і тому подібне, так що відповідаючи на ваше запитання можу сказати: на мою думку, так, йдеться і про дискредитацію Церви між всім решта.

Владика Йосиф Мілян: Я ше додам до цього, що нашу Церкву впродовж від 45-го року хотіли знищити й це були видимі противники, проти яких за ласкою Божою наша Церква вистояла. Тепер продовжується просто ця боротьба всередині. І мені здається, що якщо подивитися розсилку їхніх так би мовити «боєвих листков», куди спрямовані їхні листи, на яких президентів, на які держави, скажімо, висновок не забариться.

РІСУ:   РІСУ вже роки відсліжує проблему групи Догнала, вже встигли отримати їхню екскомуніку. Тішимося, що поповнили вже той список відлучених від їхньої «церкви», але  власне таке питання до Вас, Владико. Справа в тому, що для нікого не секрет, що вони справді мають великі гроші і лобіюють їхні інтереси відомі люди в Україні, зокрема, Оксана Білозір, і це не просто такі слова, а скажімо, достовірний факт, що свого часу при рейдерському захопленні ними стрийського єпархіального управління, і коли потрапили вони до міліції, саме Оксана Білозір дуже ретельно їх витягала з міліції і також її радники, я можу назвати ще кілька імен. Тобто нас тут переконувати однозначно не потрібно, бо ми в темі, і ця заява є дуже доброю. Чи не плануєте ви власне працювати з тими людьми і роз’яснювати тим, хто лобіює їхні інтереси? 

Владика Йосиф Мілян: На жаль, такі інформації є, ми теж ними володіємо. З тих самих джерел. Сказати достовірно так чи ні – годі, але я вам скажу більше. Свого часу. Коли ще був при уряді блаженніший Любомир,  очевидно, він, як батько Церкви, дуже цими речами переживав. Був такий випадок, що блаженніший Любомир хотів мати з Оксаною Білозір таку батьківську розмову, але конструктиву не вийшло. Взагалі не вийшло розмови.  Вона прибула, але розмови не вийшло. Тобто я не хочу коментувати перебіг цього всього, але мені здається, що люди, католики, римо-, греко-, скажімо, ну невіруючі, атеїсти з блаженнішим мали про що говорити, і хотіли зустрітися з ним говорити. Ну мені здається, що крім того, хотіло би ся просто сказати, ми теж маємо певні інформації, які не так стовідсотково підтверджені, але я хотів би сказати тим людям, які співпрацюють, які відверто популяризують і розвивають цю ідею догналізму, що це – дорога в нікуди. Може, покарання жодного людина не відчує, але Бог не забариться заплатити кожному з нас за добро чи зло. І якщо не розуміти, скажімо, що людина працює на диструктиву в суспільстві, а ще в таких тонких речах, як релігія, як Церква. Тобто треба закликати таких людей справді до свідомости, до второпности, до правдивої віри і покаяння, бо шкода цих людей, шкода того, що вони приносять в суспільство, в Церкву, бо наслідки можуть бути, дуже не хочеться цього думати, нікому не хочеться бажати того, але ми часами жартуємо і бавимося з речами, з якими не можна ні жартувати, ні бавитися.

РІСУ:  До того часу ця проблема сприймалася як галицька, суто галицька, але повірте, що вона вже є поза межами. І я вважаю, що такі конференції слід і в Києві робити, юо те, що ми напишемо прочитають обмежена кількість людей, яка цікавиться релігійною тематикою, але загалом у Києві ця проблема ще наступить, і тому зло треба попереджати швидше, ніж воно починає бути злом.

Владика Йосиф Мілян: Може, ще до цього всього додати, що ви знаєте, що екскомуніка догналівцями поставлена на всіх католицьких єпископах, на всіх кардиналів Католицької Церкви. Очевидно, тепер остання екскомуніка Папи. Ну це знову інтерпретувати приходиться, думаю, що всі ми розуміємо, що це клініка, але ж, однак, знову ж чому для нормальних, второпних, розсудливих людей, як отець (о. Сергій Ковальчук – ред. ) каже, це – клініка, але для тих, які на це нечулі, попадають в їхні тенети, і шкода кожної християнської людської душі, яка загубиться, яка знищиться, які не розуміють, що це клініка.

Радіо Воскресіння: Отже, догналіти вживають у своїй назві слово «Католицька» Церква. Яким чином, які є юридичні механізми, щоб притягти їх до суду, і взагалі чи можливо в такому випадку припинити це явище на корені,  і чи існує небезпека, що буде їхня державна реєстрація?

Владика Йосиф Мілян: Є така річ. Ще за часів, коли Блаженніший Любомир був Главою Церкви, він заявляв, що ми є проти, щоб їх реєструвати як Греко-Католицька Церква, правовірна чи як, але як греко-католиків. Тобто крім того, щоби якось забезпечитися в державних установах, наша Церква подала на реєстрацію свій бренд – Українська Греко-Католицька Церква. І від того часу, коли ми подали на реєстрацію, ніхто не може вже більше подати на реєстрацію. Вже це зроблено державною установою, і відповідно зроблена реєстрація Української Греко-Католицької Церкви. І вони не можуть реєструватися, очевидно, як Греко-Католицька Церква. Скажімо, подати їх до суду не можна, бо вони не є зареєстровані, поки що. Тобто свого часу блаженніший Любомир виступав, що в принципі вони можуть себе реєструвати, але тільки не як греко-католики.

Владика Маркіян Трофим’як:  Якщо можна, я додам, тому що якраз, коли ще існував Державний комітет у справах релігії, було власне це питання, я там часто бував теж. І я сказав, що вони абсолютно не мають права на слово «католицький», тому що вони є поза і проти Католицької Церкви. В такому разі не мають права на таке слово. Як дальше буде – натурально. Ми не можемо бути проти, бо не маємо таких важелів, такої можливості.

Владика Йосиф Мілян: Крім того треба зазначити, що Греко-Католицька Церква подала прохання до відповідних інституцій наукових, які зробили заключення, хто може себе називати греко-католиком, як таким, і визначення Греко-Католицька Церква, тобто ми справді спробували забезпечити себе з різних сторін і ця справа справді стоїть на порядку денному нашої Церкви.

Владика Маркіян Трофим’як: Тоді ще у державному комітеті я теж звернув увагу на один момент дуже важливий, котрий є тут у зверненні. Їхня діяльність – це у великій мірі ненависть, ворожнеча до інших релігій і абсолютна релігійна нетерпимість. Вони за то власне нібито екскомунікували блаженного Івана Павла ІІ за його контакти з іншими Церквами за зустрічі в Асижу. Я сказав, в нас, в Україні все-таки в кінці кінців, після тих, коли були дійсно такі важкі літа, міжконфесійні конфлікти, запанував якийсь поки що мир релігійний вже і якось успокоїлося. Немала в тому напевно є і заслуга Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій, ми систематично зустрічаємося, нам вдалося багато справ вирішити на рівні тої Всеукраїнської Ради. Я кажу, якщо зареєструєте релігію, якусь течію, котра десь в своїм заложенім існуванні має ненависть до інших релігій, то будемо мати в Україні знов велику біду. Треба на то звернути увагу. Все-таки всі наші Церкви, я маю на увазі, ну наша Церква одна Католицька, але інші проповідують любов. А там щось тої любові ми не бачимо. І то є та небезпека, на котру ми звернули увагу державних чинників.

Радіо Воскресіння: Чи підтримують інші конфесії вашу позицію?

Владика Маркіян Трофим’як: Так, ми про це говорили на наших зустрічах. І я скажу, що і інші розуміють ту небезпеку. Всі дуже цінують той мир, котрий зараз витворився, бо якийсь він є, може, ще є, знаємо, що є ще певні конфлікти, є ще певна напруга, є ще певне протистояння, але не таке, як було. Вдалося вже у великій мірі згасити їх, всі розуміють на скільки то є потрібний той мир і гармонія нашого співіснування. І розуміють, що така релігія, можу сказати секта, вона може знову ту гармонію нарушити.

О. Сергій Ковальчук: Стосовно назви «католицький» хотів додати ще. Канон 19 говорить, що жодне починання не може приписувати собі назви католицького, якщо не одержить згоди компетентної церковної влади. Стосовно органів державної влади, я не пригадую назви закону, але є закон, який каже, що держава шанує внутрішні настанови релігійних організацій. Знаємо, що Католицька Церква завжди, власне термін «католик», «католицький» завжди дуже впевнено, скажімо так, оберігала.  І якщо на прикладі православних,  де ми бачимо різні Православні Церкви, різні релігійні групи, то  власне термін «католицький» все ж таки протягом історії сама Церква Католицька, скажімо так, намагалася оберігати. Стосовно використання іншими, які власне не належать до Католицької Церкви. 

КАІ, Радіо Ватикан: Ще одне запитання до Владики Йосифа. Наскільки достовірна та інформація, яка була в інтернеті, про те, що в престижному підкиївському районі нібито споруджується один догналівський чи то центр чи храм за участі вже згаданої особи?

Владика Йосиф Мілян: Скажімо, достовірної інформації про це немає. Ми маємо такі самі відомості і інформації з різних джерел про це сказати так на сто відсотків, що так воно є, ми не можемо, тобто ходять чутки, ходять розмови, що це діється, ходять прізвища священиків, яких хочеться спровадити з Львівщини, зокрема, зі Львова, які би там служили, і так далі. Поки що ми пробуємо вивчити питання, ми пробуємо, скажімо, впевнитися чи це так є, щоб могти справді реагувати адекватно на це. Поки достовірної інформації немає, я не можу відповісти.

КАІ, Радіо Ватикан: А чи є можливість реагувати через Київську владу?

Владика Йосиф Мілян: Я думаю, що є можливість. В принципі треба сказати, що урядовці в Києві, в Україні очевидно мають контакти з державою Ватикан. Кожна держава не хоче мати проблем, конфліктів з іншою державою і я думаю собі, що так випливає і з дій українських урядовців, що вони все таки хочуть зберегти цей мир, про який казав Владика Маркіян, бо вони розуміють, що це деструкція в суспільстві і може виникнути деструкція у відносинах між Україною і державою Ватикан.

Газета «Експрес»: Чи намагалося керівництво секти Догнала вести якість переговори з керівництвом Української Греко-Католицької Церкви чи Римо-Католицької Церкви в Україні? Чи Церква буде вживати заходів для припинення шкідливої діяльності цієї церкви? Ви вели дослідження в інститутах стосовно Греко-Католицької Церкви. Можливо є якісь психологічні аспекти, які можуть визначити, що саме керує тими людьми, які йдуть в секту Догнала?

Владика Йосиф Мілян: Треба сказати, що зі слів людей, які були в цій секті, як вони себе поводять, то їхній спосіб дій подібний до гуру. Догнал є гуру і що Догнал скаже, це святе. Там немає Канонів Церкви. Мені здається, що люди, які в тому контексті мають велику довіру, потрапляють під тиск і провід того гуру.

Владика Маркіян Трофим’як: Зі своєї сторони хочу додати, що не було жодних спроб зав’язати контакти чи переговори.

О. Орест-Дмитро Вільчинський: Коли говорити про певний психологічний портрет людей, які туди потрапляють, то це, перш за все, пересічні наші українці, пересічні українські обивателі, які не є занадто оцерковані, тобто які навіть якщо і відвідують церкву, то це переважно є чисто формально, які шукають чогось більшого, якихось надзвичайних психологічних відчуттів, якихось духовних надприродних переживань, а також люди, які знаходяться у певних проблемах, тобто алкозалежні, наркомани, також люди, які мають проблеми у своєму сімейному житті, люди, які мають проблеми зі здоров’ям. В принципі ні для кого не є таємницею, що наші люди легко звертаються до ворожок, ворожбитів, різних екстрасенсів. Знаємо як це відбувається. Але тут є певний феномен, який «в ім’я Бога, в ім’я Церкви» в легальний спосіб надає можливість отримати здоров’я. Так що дуже часто лади, які потрапляють туди, шукають вирішення своїх проблем і замість вирішення своїх проблем вони відповідно отримують нагромадження тих проблем. І, на жаль, тут не можна сказати, що це якийсь певний тип певної конфесії. Якщо подивитися на минулу конфесійну приналежність членів догналівської секти чи навіть жертв догналівської секти, то можемо чітко побачити, що тут є представлені як і православні конфесії, тобто колишні члени Української Автокефальної чи Української Православної Церкви Київського Патріархату чи навіть Московського, так і греко-католики і римо-католики. Так само тут є представлений певний тип людей, які шукають задоволення своїх амбіцій, не знаходять задоволення тих амбіцій у своєму світському житті і тому очікують, що там вони отримають задоволення своїх певних очікувань, певних амбіцій.

Експрес: Чому саме секта Догнала, адже у нас достатньо сект?

О. Орест-Дмитро Вільчинський: Я відважуся сказати, що якщо проаналізувати їх діяльність, спосіб вербування людей туди, спосіб провадження людей, складається враження, що хтось, важко сказати хто, досить довгий час вивчав власне галицький менталітет, а також і український менталітет. І на основі цього створив річ, яка підходить нашим людям.

Владика Йосиф Мілян: І в додатку треба сказати, що Догнал і їхні члени це колишні отці-василіани в Чехії, діяльність яких там була заборонена, потім їхня дорога до України пролягала через Польщу. Вони теж отримали там «подяку» за працю. Потім вони прийшли до отців-василіан в Україні, за свою антицерковну діяльність екскомуніковані. Тому властиво це в’яжеться з Греко-Католицькою Церквою.

РІСУ: Оскільки це є іноземці, вони не є громадянами України, то чи не можна з ними боротися законними методами, звернутися в Міністерство закордонних справ, щоб їм не видавали візу, оскільки візи у них вже закінчуються, тобто зробити це на державному рівні?

Владика Йосиф Мілян: Ви одним зі своїх запитань відповіли на одне з запитань, яке тепер ставите. Я вам скажу більше, що справа не така проста, як нам здається. Я не буду конкретизувати, але я бачив дуже поважного урядового листа з Чеської Республіки, скерованого до наших урядовців з проханням про реєстрацію цієї секти.

Владика Маркіян Трофим’як: Тут ми дотикаємось до такої великої таємниці, якої не можемо поки що збагнути. Я вам розкажу як зараз є на даний момент. Ми приречені на те, щоб запрошувати іноземних священиків для служіння в Україні. В нас не було жодної духовної семінарії. Буквально кілька семінаристів нелегально вчилися на священиків. Мені вдалося поступити в семінарію в Ризі, там я був висвячений. В нас мало священиків не тому, що бракувало їх, а тому що не було де вчитися. Зараз вже є духовні семінарії на Україні, але потрібний досить довгий час, щоб заповнити парафії місцевими священиками, яких, Богу дякувати, щораз є більше. Але ми поки що приречені на те, щоб запрошувати іноземців до служіння. Треба так. Мусить бути запрошення від єпископа, від релігійної організації, яку очолює єпископ. Ми пишемо запрошення. Без того не може бути. Державний комітет колись, тепер вже той департамент, який є в Міністерстві культури, підтверджує від себе таке прохання до відповідної консульської установи за кордоном, де би то не було. І тоді з таким лише нашим запрошенням тільки і виключно релігійною організацією, яка офіційно зареєстрована в Україні, більше ніхто не має права це зробити, і підтвердженням відповідного державного органу іноземець може отримати візу, яка дозволяє йому займатися релігійною діяльністю в консульській установі своєї країни. Як догналівці це отримали, то ми б також хотіли знати, тому що їх ніхто не запрошує. Вони не мають права на пастирську діяльність. Це протизаконно.

о. Йоаким Ковальчук: Ви зачепили справу психологічного терору секти над адептами. Відомо, що від цього також страждає і їхня родина. На Заході при парафіях існують соціальні центри допомоги колишнім адептам та їхнім родинам. Цим займаються духівники, психологи, люди досвідчені, які допомагають вийти з даної секти чи допомагають їхнім родинам. Зараз догналівці душпастирюють на теренах Золочівщини. Знаємо, що ці терени більш наражені на вплив догналізму і часто мені доводиться зустрічатися з родинами, які постраждали внаслідок того, що їхні діти належать до угрупування Догнала. Тут стоїть питання як допомогти тим людям, допомогти тим батькам? Чи передбачено в нас щось на подобу таких закладів, соціальних центрів допомоги рідним, допомоги колишнім адептам?

о. Орест-Дмитро Вільчинський: Перш за все варто наголосити, що з тою проблемою ми стикнулися порівняно недавно і на перших таких кроках не відомо було як на це реагувати. Треба було цю ситуацію добре вивчити. Зараз Церква працює над тим, щоб виробити певну програму, певну стратегію допомоги цим людям. Це не є так просто і мусите зрозуміти, що якби вам зараз дати якихось пару рецептів і сказати, що вони будуть функціонувати, то ці рецепти можуть в кінцевому результаті лише покалічити людей. Значить потрібен ще час для випрацювання певної стратегії, певної програми для допомоги цим людям. Можу лише сказати, що я сподіваюся, що найближчим часом будуть дані якісь такі душпастирські поради священикам, які з тим стикаються,  чи навіть організовано семінари.

О. Ігор Яців: Дякую вам за зацікавлення. Сподіваємося на вашу участь у справі поширення цього звернення.

Розшифрування «Католицького Оглядача»

      

Джерело:  Мандрівники Христа Царя

28.10.2011р. Б. / Звернення Синоду Єпископів УГКЦ та Конференції РКЄ України

Звернення Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ
та Конференції Римсько-Католицьких Єпископів України
щодо небезпечних явищ у духовному житті України

Дорогі в Христі!
 

Від найдавніших часів і до сьогодні людина стреміла до повноти власного життя. Створена на образ і подобу Бога, вона може знайти цю повноту лише у своєму Творці. Йдучи назустріч людині, свята Католицька Церква невпинно проголошує їй Христове Євангеліє, відкриває істину про Господа та дає їй можливість пережити особисту злуку з Ним. Водночас, на людину в сучасному українському суспільстві, котре переживає зараз період нестабільності, чигають різноманітні небезпеки, застерегти перед якими ми прагнемо цим нашим спільним Зверненням. 

Йдеться про псевдохристиянські угруповання, які намагаються використати тугу сучасної людини за Богом та маніпулювати її релігійними потребами. Вони маскуються під Католицьку Церкву, використовують її символи та обряди, а навіть присвоюють її ім’я. Ці угруповання підступно зловживають щирим прагненням багатьох людей поглибити своє духовне життя і, замість живої води Євангельської науки та чистого вчення Святої Католицької Церкви, подають людям ілюзію богоспілкування, приправляючи її фальшивою ідеологією «власної обраності» та духовного егоїзму. У своєму прагненні здобути вплив на легковірних людей вони не гребують психологічним тиском, перекручуванням фактів та нагнітанням страху і тривоги в душах тих, хто довіряється їхньому проводові. 

Одним із таких угруповань, що видає себе за істинних представників Католицької Церкви, а насправді має багато ознак новітньої тоталітарної секти, є угруповання Догнала (яке ще відоме під назвою «підгорецькі отці»). Накидаючи сучасному українцеві свій «духовний провід», його проводирі привласнюють право навчати від імені Католицької Церкви та викривляють її вчення. Вони сіють ненависть і злобу супроти всіх, хто до них не належить, а насамперед - до католицького єпископату, духовенства та монашества. Особливо гостро вони зневажають блаженного Папу Івана Павла ІІ та Святійшого Отця Венедикта XVI. 

Пригадуємо усім, що ця група не має жодного відношення до Католицької Церкви, оскільки її проводирі, колишні католицькі священики, за важкі церковні злочини були покарані карою великої екскомуніки – відлучені від Церкви. Кожен, хто приєднується до неї, сам себе ставить поза правдивою Католицькою Церквою і таким чином не може називати себе католиком. Догналівська секта, відчуваючи власну нелегітимність, намагається отримати кадри, виховані у католицьких монастирях і навчальних закладах, чинить спроби проникнення у найрізноманітніші католицькі середовища, щоб руйнувати їх зсередини, що є загальновідомою тактикою таємних товариств, які діють проти Католицької Церкви, в Україні і поза нею. 

Ми, греко-католицькі та римсько-католицькі єпископи України, заявляємо про нашу єдність з апостолом Петром наших часів – Святійшим Отцем Венедиктом XVI. Це йому Христос силою Духа Святого дарував особливий дар берегти віру Католицької Церкви та утверджувати у ній своїх братів словами: «О, Симоне, Симоне! Ось сатана наставав, щоб просіяти вас, як пшеницю, та я молився за тебе, щоб віра твоя не послабла, а ти колись, навернувшись, утверджуй своїх братів» (Лк. 22, 31). Католицькими є лише ті єпископи, які перебувають у єдності із Святійшим Отцем – Папою Римським, одностайно й правильно навчають тих самих істин Христової віри у всьому світі, зберігають непорушну Традицію Католицької Церкви, благодатно звершують її Святі Таїнства та істинно здійснюють її Учительський уряд, будучи визначеними, або потвердженими на своє служіння декретом Святійшого Отця Папи Римського. Імена та прізвища усіх католицьких єпископів публікуються у спеціальному щорічному виданні Апостольської Столиці (Annuario Pontificio). Будь-хто, не внесений до цього списку, не є і не може називати себе єпископом Католицької Церкви. 

Дорогі в Христі!  Ми, ваші  пастирі, закликаємо вас до християнської пильності, щоб ви не дали себе звести цим диявольським підступам сьогодення. Заохотою до духовної чуйності нехай стануть для всіх нас слова св. Івана Богослова: «Любі, не кожному духові вірте, а випробовуйте духів, чи вони від Бога, – багато бо лжепророків прийшло на світ… Ми – від Бога. Хто знає Бога, слухає нас; хто ж не від Бога, не слухає нас. З цього спізнаємо дух правди й дух омани» (1 Ів. 4, 1.6). Тим духом омани є просякнута секта «догналовців» у нинішній самостійній Україні.

Закликаємо всіх наших душпастирів витривало і наполегливо навчати вірних здорової науки Святої Католицької Церкви та відважно боронити Христове стадо від хижих вовків, котрі приходять в овечих шкурах, як нас сам Господь Ісус попереджав: «Стережіться лжепророків, що приходять до вас в овечій одежі, а всередині – вовки хижі. Ви пізнаєте їх за плодами їхніми…» (Мт. 7, 15–16). 

Угруповання Догнала виділяється винятковою релігійною нетерпимістю, що веде до міжконфесійного протистояння, а навіть до відкритих конфліктів. Його діяльність вносить неспокій та розбрат в українське суспільство. Тому звертаємося до органів державної влади в Україні з вимогою не дозволяти зловживати ім’ям Католицької Церкви тим, хто її поборює і до  неї не належить, та вжити відповідних заходів щодо припинення шкідливої протизаконної діяльності цієї секти.

Поручаємо молитвам нашого духовенства, монашества і вірних тих нещасних осіб, які потрапили до тенет угруповання Догнала і подібних до нього, щоб вони віднайшли єдиний шлях до спасіння, істинну Дорогу, Правду і Життя – Господа нашого Ісуса Христа, та знову стали поруч із нами у Єдиній, Святій, Соборній і Апостольській Церкві.

 
Львів-Брюховичі, 26 жовтня 2011 року Божого

Джерело:  Департамент інформації УГКЦ

28.10.2011р. Б. / З вервицею - до неба

 

Жовтень– місяць особливого почитання  Богородиці – Цариці Святої Вервиці, місяць подяки за дар молитви на Вервиці, яка є знаком материнської присутності Марії. Мати Божа прагне  в цей важкий час через молитву, привести серця своїх дітей до їхнього Небесного Отця. Виконуючи Своє бажання, Марія зібрала на спільну молитву  дітей своїх у м.Мелітополі.

Милосердний Бог нагородив нас, «Матерів в молитві», які представляли Мукачівську та Стрийську єпархії, можливістю пережити два незабутні дні на сході України, прославляючи і дякуючи Богу за Марію, за ласку називатися Її дітьми, відчувати і приймати Її любов, а також, що надзвичайно радісно, взаємно Її любити, любити всіх ближніх своїх, перебувати в цій благодаті, виконуючи заповідь Її Сина.

Свято розпочалося улюбленою молитвою Богородиці – розважаннями над радісними таїнствами Вервиці. Серед усіх набожеств Пречиста Діва Марія найбільше цінує Вервицю, бо через неї кожний християнин зростає в ласці Божій: хто плаче – знаходить радість і спокій, хто в біді – отримує допомогу і розраду; диявол стає безсилим перед силою цієї молитви, яка рятує світ від катастроф, стихійних лих і хвороб. «Дитино моя, каже Богородиця, яке невимовне захоплення переживаю, коли ви творите молитву Святої Вервиці! Тоді Я щаслива, бо пізнаю Свої задуми у ваших серцях. Коли ви молитесь Вервицю Я бачу Ісуса, Який сіє в серці кожного з вас любов! Я називаю вас своїми дітьми та об’єдную  у мирі, бо ви тепер одно: Христос живе та зростає у вас!»

Прославляли нашу Матусю Молебнем, а потім знову  молилися Вервицю, відчуваючи, що вона, як казав блаженний папа  Іван Павло ІІ, дійсно «вводить нас у живий контакт з Ісусом через Своє Серце». Однак, всі присутні частенько піднімали свої очі до неба, бо чомусь воно ніби сумувало – було хмарно. Але підходив важливий момент – розпочинати Архиєрейську Службу Божу. Дітки в національних костюмах, з привітанням та незвичайним подарунком – великою вервицею, виготовленою власноруч із осінніх каштанів, зустрічали владику Донецько - Харківського Екзархату Степана(Меньок). У цю радісну мить  Мати Божа Своєю солодкою присутністю розігнала хмари і з’явилося  сонечко, яке впродовж всього часу ніби брало участь в подальшій нашій зустрічі.

Багато цінних дарів залишив нам наш Спаситель. Цінною є Євангелія, яка вказує нам дорогу до Неба. Великий дар Божий – свята Сповідь, яка є цілющим бальзамом для наших душ. Даром над усіма дарами є Пресвята Євхаристія, це жертва, якою всі прославляли Бога, віддавши Йому наймилішу подяку за всі дари і ласки, склавши всі свої благання перед престолом Всевишнього. Під час зустрічі всі присутні мали можливість скористатись цими скарбами, якими Божественний Спаситель збагатив Святу Церкву.

Слово Боже, в зігріті материнською любов’ю серця, Ісус засівав через простоту й відкритість владики Степана. Відродження духовності  українського народу,яке призведе до відродження культури,наголосив владика, потрібно  кожному починати з себе:якщо хочемо змін,робімо зусилля самим мінятися. Моліться за священиків,за нашу країну,владу,навчайте дітей молитися,читати Святе Письмо.

Після смачного шкільного обіду, ще більше відчувши себе дітьми Божими, усі знову зібралися на молитву, розважаючи і переживаючи страсні таїнства Вервиці. З намірами за єдність Церкви, сімей, родин, українського народу, за священичі  та монаші покликання, за навернення всіх, які відпали від Католицької Церкви стали на молитву «Матері в молитві». З подякою,молитва матерів піднімалася до Неба,за найбільший і найцінніший з усіх Божих дарів і ласк – дар молитви,розуміючи що за ним приходять усі інші дари.

Хресна Дорога… Тут, у Мелітополі не було можливості пройти з Ісусом Його Хресну дорогу, але милосердний Бог дав можливість її пережити, слухаючи розважання о.Петра Крініцкі від стації до стації. Його уста промовляли із повноти серця, яке сповнене любові до Ісуса та Його Матері. Закінчився цей прекрасний, переповнений молитвами день, славними таїнствами Вервиці.

Щоб краще пізнати Боже милосердя, Його дію в житті кожної людини, Його безмежну любов, у вечірній час ми мали можливість поспілкуватись в сім’ях, які прийняли нас на нічліг. Неймовірні історії кожної сім’ї про дію Бога у їх житті… Бог невипадково нам їх розкрив, а щоб свідчити про Його опіку, допомогу, підтримку, переживання і бажання спасти кожну душу. Христос постійно прагне лише одного: щоб ми насправді щиро любили ближнього – бажати йому добра і робити все задля добра. Ісус наділив нас взаємопізнанням, взаємним відчуттям потреби спілкування. Бути відкритими в цих взаєминах і приймати одні одних такими, як ми є, не дивуватись і не перейматись чиїмись недоліками, намагатися бачити і знаходити в інших добро, бо кожен з нас створений на Божу подобу. Саме любов і доброта запалюють наше життя вогнем, який освітлює все довкола.

Недільний ранок в переповненій капличці розпочався Утренею, після якої ми поїхали в с.Орлове на парафію Йоана Христителя з великої ласки Божої знову на Архиєрейську Службу Божу. Ми вдячні владиці, який при своїй зайнятості, зміг два дні підряд посвятити цій зустрічі: служачи, навчаючи, спілкуючись, як Ісус зі своїм народом, вражаючи своєю доступністю, щирістю,проповідуючи Євангеліє у його глибині та величі. «Бог милосердний, а відтак і справедливий, пам’ятайте про це завжди,» –  наголосив владика.

Відтак ми поїхали ще на одну новостворену парафію св.Іллі в с.Снігурське, де  Служба Божа проводилась в сільському клубі. Надзвичайно приємно відмітити, що усюди нас зустрічала Мукачівська Богородиця, через посередництво Якої Бог привіткрив Небо і зіслав зорепад Своїх ласк на всіх. Віримо, що це  великий Божий задум, адже відбувалося все згідно дуже гарного плану, без будь-яких перешкод, що свідчить про те, що Ісус є близько біля нас, посеред нас, Він з нами завжди і хоче, щоб і ми завжди були з Ним, тому просить: «Прийдіть до Мене всі втомлені і обтяжені, і Я заспокою вас». Мир, спокій, любов наповнювали все і всіх. Він покликав нас, щоб стали Його співробітниками і дозволили Йому випромінювати через нас Свою ЛЮБОВ.

Це тільки часточка того, що можна було виразити словами. Кожний з нас переповнений надприродніми відчуттями і з радістю каже: «Я – найщасливіша людина,тому що перебувала в океані безмежного Божого милосердя! Це незабутнє, це назавжди!» І нехай кожний, хто бажає бути щасливим, скористається порадою Матері Терези: «Бути щасливим з Ним зараз – означає любити так, як Він любить, допомагати, як Він допомагає, давати як Він дає, служити, як Він служить, рятувати, як Він рятує – і бути з Ним протягом двадцяти чотирьох годин на добу».

        Дякуємо всім, хто в будь-який спосіб брав участь в організації цієї Прощі,віддаючи належну славу,честь і поклін Всемилостивому і Всесильному Богу,який удостоїв нас цієї великої благодаті, в особливий спосіб низький материнський уклін о.Петру та його помічникам – семінаристам Олегу, Олександру та Григорію, вірникам всіх парафій, які гостинно нас приймали.

        Боже, через Непорочне Серце Марії, просимо Тебе занури в океан Своєї любові увесь наш український народ. Нехай кожний, незалежно від віку, посади, освіти, відчує і прийме в своє серце Твою ЛЮБОВ, сказавши: «Я – щасливий!»

        Повідомила Тетяна Сівак

Джерело: Мандрівники Христа Царя

27.10.2011р. Б. / Блаженніший Любомир взяв участь у програмі «Глибинне буріння» +відео

Андрій Пальчевський та Блаженніший Любомир Гузар в рамках програми "Глибинне буріння" обговорили проблему дуалізму добра і зла в християнстві та ролі церкви і релігійних спільнот в житті суспільства. Блаженніший Любомир наголосив на потребі відповідальності політиків за свої дії та заяви і закликав як віруючих, так і невіруючих громадян старанно виконувати свої обов'язки на своїх місцях для загального блага.

Верховний Архиєпископ Любомир Гузар (нар. 26 лютого 1933, Львів) — єпископ Української Греко-Католицької Церкви, кардинал Католицької Церкви; з 28 січня 2001 року Верховний Архиєпископ Львівський, з 25 серпня 2005 року по 10 лютого 2011 року Верховний Архиєпископ Києво-Галицький, предстоятель Української Греко-Католицької Церкви.

Джерело: Мандрівники Христа Царя

26.10.2011р. Б. / Католицькі єпископи України готують заяву про секти

e-mail від Відправити Натисніть Ctrl+D щоб додати в закладки

 

Під час зустрічі українських католицьких єпископів обох обрядів, яка відбувається у Львові-Брюховичах, ієрархи говорять про євангелізацію та секти, які маскуються під католицькі організації. 

 

Сьогодні, 26 жовтня відбувається спільна зустріч членів Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ та Конференції Єпископів РКЦ в Україні. У нарадах беруть участь католицькі єпископи України, які здійснюють своє служіння на її теренах. На засіданні присутній також новий Апостольський Нунцій в Україні архиєпископ Томас Ґалліксон. 

Владики перебувають у Брюховичах уже третій день, адже 24 - 25 жовтня вони мали спільні духовні вправи (реколекції). Їх проводив відомий сучасний богослов та митець єзуїт о. Марко Іван Рупнік. 

Мета братньої зустрічі подвійна: підтримувати і розвивати дружні стосунки між єпископатами та обговорювати питання, які є спільні для всіх.

«Цього разу у центрі застанови ставимо питання євангелізації. Ми хочемо над ним глибше застановитися і дати собі відповідь, яким чином ми маємо душпастирювати для того, щоб відповісти на духовні потреби наших вірних і тих українців, які на сьогодні себе не ідентифікують із жодною Церквою. Відтак хочемо проаналізувати діяльність різних псевдо-церковних структур, які видають себе за членів Католицької Церкви. Їх є кілька в Україні і ми хочемо оприлюднити нашу спільну заяву щодо їхньої діяльності», − повідомив Блаженніший Святослав, Глава УГКЦ. 

27 - 28 жовтня, після завершення братньої зустрічі, обидва єпископати проведуть свої окремі засідання: владики УГКЦ – П’ятдесят четверту сесію Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства, а владики РКЦ − XXXVІ засідання Конференції Єпископів Римо-Католицької Церкви в Україні. 

За матеріалами: Департамент інформації УГКЦ 


Джерело:  КРЕДО
 

25.10.2011р. Б. / Тижневий огляд: життя УГКЦ (16-22 жовтня)

 

У Архикатедральному соборі св. Юра, в неділю, 16 жовтня, Преосвященніший владика Венедикт очолив Архиєрейську Божественну Літургію. В часі богослуження єпископ-помічник Львівський уділив дияконські свячення випускникові Львівської духовної семінарії Святого Духа Сергію Білоконю.

Також цього дня у Львові відкрили нову церкву на честь блаженного священномученика Миколая Чарнецького. Чин освячення здійснив архиєпископ Львівський Ігор Возьняк, ЧНІ. Йому співслужили отці-редемптористи на чолі з протоігуменом о. Ігорем Колісником та інші священики.

17-22 жовтня 2011 року в Попово під Варшавою в Центральному навчальному осередку В’язничної Служби Польщі ("Centralny Ośrodek Szkoleniowy Służby Więziennej") відбулися щорічні реколекції в’язничних душпастирів Римо-Католицької Церкви. На запрошення прелата о. Павла Войтаса, головного тюремного капелана Польщі, в них взяли участь представники Української Греко-Католицької Церкви: о. Олексій Куйбіда (Коломийсько-Чернівецька єпархія), о. Михайло Бугай (Тернопільсько-Зборівська єпархія), о. Ігор Середа та о. Євген Гринчишин (Бучацька єпархія).

5-ий семестр лекцій філософсько-богословського спрямування для священиків  відбувся 18-19 жовтня. Приблизно 215 священнослужителів слухали науки із Пасторального богослов'я о. Василя Шафрана. Доктор літургійних наук Ігор Василишин говорив на актуальні тем Літургійного богослов'я. Лекції на тему Святого Письма провів доктор біблійних наук о. Іван Січкарик.

20 жовтня, на 83 році життя відійшов у вічність парох храму Святого архистратига Михаїла, с. Жирівка, Сокільницького деканату, (Пустомитівський район) священик підпільної УГКЦ, колишній викладач догматики Львівської Духовної Семінарії, митрофорний протоієрей Богдан Білинський.

В цей день відбулося відкриття катехитичної школи ім. Блаженного Симеона Лукача у смт. Делятин. За благословенням Правлячого Архієрея кир Миколая Сімкайла, стараннями делятинських священиків, а особливо – делятинської молоді, було посвячено та урочисто відкрито Катехитичну школу імені Блаженного Священомученика Симеона Лукача.

21 жовтня у Львові під патронатом Високопресвященнішого Владики Ігоря (Возьняка), Львівського Архиєпископа УГКЦ, прозвучала ораторія Мирослава Волинського «Totus tuus» на тексти Івана Павла ІІ і вірші Анни Волинської.

Капелани Центру Опіки Сиріт Львівської Архиєпархії УГКЦ з благословення Владики Ігора (Возьняка) та за підтримки Львівської міської ради, 22 жовтня 2011 року провели Конференцію з питань систематичної праці у сиротинцях, школах-інтернатах та дитячих будинках міста Львова і області, завданням якої є розробити спільну стратегію ефективної роботи з дітьми в інтернатах і дитячих закладах.

23 жовтня,відбулася акція, організаторами якої  виступили волонтери центру пенітенціарного душпастирства при Патріаршій Курії УГКЦ на чолі з отцем Костянтином Пантелеєм. Метою акції є зібрати взуття для вихованців прилуцької виправної колонії.

Найближчої неділі після першої та другої Літургії в усіх греко-католицьких храмах столиці волонтери прийматимуть взуття.

З 18 жовтня по 1 листопада Україну відвідує делегація Американської Єпископської делегації. В Україні гості ознайомляться із станом розвитку Католицьких Церков латинського та східного обряду, їх викликами і змаганнями.

Вперше українські емігранти Італії та Іспанії мали можливість зустрітись разом з нагоди спільної прощі до Люрду (Франція), що тривала з 22 по 23 жовтня цього року. Такий захід відбувся з благословення преосвященнішого владики Діонісія (Ляховича) та ініціативи українських душпастирів-капеланів в Італії та Іспанії.

Привітати українських студентів в Римі з новим начальним роком прибув Глава УГКЦ Блаженніший Святослав (Шевчук). Він очолив Літургію в храмі Святого Антонія, що знаходиться біля Папського східного інституту, де навчається найбільше число українських богословів. Більшість з них є випускниками греко-католицьких духовних семінарій в Україні. У цьому навчальному закладі українські студенти вивчають літургійне богослов’я, загальне церковне право та історію.

Також до вашої уваги:

Послання до вірних Львівської Архиєпархії з нагоди дня молитви за дітей-сиріт

Інтерв’ю з Главою УГКЦ Блаженнішим Святославом (Шевчуком)

29-30 жовтня 2011р., в м. Стрию, у приміщенні храму Всіх святих українського народу (вул. Виговського, 8) відбудеться зустріч мігрантів, їхніх родин та всіх охочих. Відтак учасники візьмуть участь у нічній пішій прощі зі Стрия у Гніздичів (Жидачівський р-н, Львівська обл.), у програмі якої, серед іншого, вестимуть мову на тему: «Як навернути до Бога ближнього свого?».

Незабаром світ побачить нову книгу українського студента з Рима Тараса Дзюбанського під назвою Єдин Свят. Біблійні, богословські та історичні аспекти розуміння святості у християнському житті. Головна теза книги: «Святість потрібна бо вона Божа. Людський прогрес неможливий без святості та без намагання удосконалюватися».

Джерело: Мандрівники Христа Царя

24.10.2011р. Б. / Завершився цикл професійних прощ до Зарваниці

 

13 професійних паломництв до Марійського духовного центру Зарваниця відбулося у 2011 році. «Професійні прощі до Зарваниці започатковано у 2002 році, - зазначає Анна Зварич, координатор мирянського апостоляту єпархії. - Кожного року їх кількість збільшується. Для мирян, які разом працюють та об’єднані професійно, вже стало гарною традицією збиратися у Зарваниці та свідчити свою віру у Господа».

 

22 жовтня відбулося професійне паломництво працівників контрольно-ревізійного управління Тернопільської області. Понад 130 осіб з родинами, в тому числі начальник управління Іван Панцьо, представники усіх районних управлінь області, взяли участь у спільній Святій Літургії. Владика Василій Семенюк, єпарх Тернопільсько-Зборівський, уділив кожному благословення. Відтак декан Зарваницький о. Володимир Топоровський вітав прочан у парафіяльній церкві та благословив присутніх мощами святих.

 

23 жовтня відбулася проща працівників дорожніх служб. Приблизно 600 паломників прибуло з Тернопільської, Рівненської, Хмельницької, Івано-Франківської,Чернівецької та Волинської областей. Божественну Літургію у Соборі Матері Божої Зарваницької очолив генеральний вікарій Тернопільсько-Зборівської єпархії о. Андрій Романків. Священик привітав присутніх від імені владики Василія Семенюка.

 

У зверненні до прочан о. Андрій Романків говорив про велику Божу любов і милосердя до кожної людини: «Євангельські слова «Будьте милосердні, як Отець Ваш милосердний» - це вершина науки, яку залишив нам Христос. Месія своїм прикладом, на противагу думці земної логіки справедливості, яка часто домінує у нашому суспільстві, кличе кожного милосердитися над іншими, любити ворогів, добро чинити нашим недругам». Священик підкреслив, що наш особистий гріх є актом немилосердя у відношенні до самих себе: «Хоронімо себе самих від усякого зла, адже ми храм Святого Духа».

 

Після Літургії о. Андрій Романків нагородив керівників дорожніх служб грамотами та вручив ікони Матері Божої Зарваницької. Відтак відбулося водосвяття, Хресна дорога та екскурсія, яку провели семінаристи тернопільської семінарії.

 

Джерела: http://www.tze.org.ua/

Мандрівники Христа Царя

23.10.2011р. Б. / «Octava Dies». Рік віри

 

"Оголошений Папою Рік віри є однією з ініціатив, які повністю характеризують його понтифікат", - підкреслює в своїй щотижневій рубриці "Octava Dies" о. Федеріко Ломбарді, директор Ватиканського радіо і глава прес-служби Святого Престолу.

О. Ломбарді зазначає, що перші фрази спеціального послання Бенедикта XVI з цього приводу нагадують про першу промову Святішого Отця в Сікстинській каплиці на наступний ранок після його обрання на престол св. Петра про "необхідність відкрити заново шлях віри, щоб показати велику радість і відновити натхнення, яке народжується від зустрічі з Христом". "Ця думка є також основною в словах Папи, виголошених під час подорожі до Німеччини чи у зверненні з приводу створення Папської ради з нової євангелізації", - підкреслює він.

"З великою радістю Папа поєднує Рік віри з 50-річчям відкриття II Ватиканського собору. У той час як Собор продовжує бути в центрі дискусій, добрим є те, що невпинне знайомство з його багатою спадщиною, практичне використання всім Божим народом відбувається під керівництвом Папи, тому що саме під керівництвом Римських первосвящеників вона була створена і стала "компасом"для подальшого руху Церкви", - зазначив о. Ломбарді.

"Бенедикт XVI нагадує нам і про 20-річчя публікації Катехизму Католицької Церкви, твору надзвичайної відваги, появи якого дуже хотів Іван Павло II, вірний рішенням Собору, щоб зробити нашу віру більш повною, органічною і зрозумілою", - звертає увагу директор Ватиканського радіо. Він відзначає також, що про цю ідею добре знав кардинал Ратцінгер, роль якого стала визначальною.

"Рік віри буде насамперед новим етапом в історії, живим шляхом, який бере свій початок ще із старовинних часів Авраама і Мойсея, Давида і пророків, від великої кількості свідків віри, про які говорить Послання до євреїв. Серед них також йде Марія, апостоли, мученики та святі, до яких Папа запрошує нас приєднатися, не відриваючи свого погляду від Ісуса, "автора і вдосконалювача віри". Чого більше ще може навчити пастир народу Божого, який продовжує свій шлях в історії? ", - запитує о. Ломбарді.

За матеріалами Ватыканскае радыё

Джерело:  Мандрівники Христа Царя