29.10.2011р. Б. / Повний текст прес-конференції католицьких єпископів України стосовно псевдокатолицьких угрупувань

 

Отець Ігор Яців: Слава Ісусу Христу!

Дорогі журналісти і всі брати і сестри у Христі!

Наша прес-конференція сьогодні присвячена документу, який є опублікований вже на офіційному сайті, тепер Ви маєте прес-реліз, зроблений вже на основі цього документу.

26 жовтня в рамках братньої зустрічі єпископів Римсько-Католицької Церкви в Україні і Греко-Католицької Церкви було підписане спільне звернення до вірних і всіх людей доброї волі щодо псевдокатолицьких рухів, спільнот, які себе називають католицькими, маскують під католицьких. Для того, щоб цей документ якнайкраще, авторитетно і компетентно Вам презентувати, представити, тут ми маємо запрошених гостей: владика Маркіян Трофим’як, єпископ Луцької дієцезії Римсько-Католицької Церкви в Україні, владика Йосиф Мілян, єпископ-помічник Київської Архиєпархії Української Греко-Католицької Церкви, і також маємо отця Ореста Вільчинського, релігієзнавця, який в особливий спосіб досліджує якраз питання активних сект і рухів.  І це є наші гості. Також є отець Сергій Ковальчук, який є Канцлером Львівської Архиєпархії – якщо будуть якісь питання, які стосуватимуться церковного законодавства, то він є до  Ваших послуг.

Владико Маркіяне, Вам перше слово. Напевне, я так розумію, про природу Католицької Церкви як такої.

Владика Маркіян Трофим’як: Так, я думаю, що щоб сьогоднішня наша зустріч була дійсно плідною, то треба почати від початку – чим є Католицька Церква? Тут тема-ріка і тема необмежена, але разом з тим, якщо так дуже сконцентруватися, то може варто пригадати якісь слова нашого Спасителя Ісуса Христа, котрі Він сказав до святого Петра, апостола: «Ти є Петро, скеля, і на цій скелі Я побудую Церкву Мою, і ворота адові Її не подолають». Я думаю, що тих слів вистачає, щоб зрозуміти, чим є істота Церкви. Там є ще дальше слова: «Я тобі дам ключі Царства Небесного, що зв’яжеш на землі, те буде зв’язане на Небі, і що ти розв’яжеш на землі, те буде розв’язане на Небі». І всі цих два тисячоліття, котрі Церква існує, були спроби Її з якійсь мірі навіть зруйнувати чи скалічити, знаємо, що нікому це не вдалося, ніколи. Тому ми є спокійні, ми знаємо, що ворота адові Церкви ніколи не подолають. Але, з другої  сторони, усвідомлюємо, що оті рухи псевдорелігійні, всякі віяння, псеадорелігії, вони можуть дуже скалічити – скалічити людей, скалічити і тих вірних, котрі поручені нашій пастирській опіці. Тому ми не маємо права мовчати. Чим є Католицька Церква? Вона засновується на тих словах, котрі я щойно зацитував: «Ти є Петро, скеля, і на цій скелі Я побудую Мою Церкву». Знаємо, що Святіший Отець, Папа Римський, є наступником Святого Петра, апостола, він є Петром наших часів. І Католицька Церква, Її істота, – це є єдність зі Святішим Отцем. Ніколи без нього, ніколи. І йдеться про ту єдність, котру пробували розірвати протягом віків дуже часто і сьогодні в деяких країнах світу це далі намагаються вчинити. Богу дякувати, ми живемо в країні, де зараз маємо повну релігійну свободу, а навіть повагу до релігій. І тої єдності нашої вже ніхто нам не пробує розірвати, навпаки, ми маємо нунція Апостольського – представника Святішогго Отця в Україні, є офіційні зв’язки; ми маємо вільний доступ і до Риму, до Святішого Отця. Але разом з тим бачимо, що час від часу появляються рухи, котрі болісно знову пробують розділити то єдине тіло Католицької Церкви. І власне тому ми зібралися сьогодні, тому ми підписали цю відозву, тому що є багато вірних, котрі не до кінця усвідомлюють чим є Церква, або, знову, ведені в оману тими такими фальшивими заявами тих чи інших представників того чи іншого угруповання. Сьогодні ми сконцентруємось лише на одному найбільше, але я кщо будуть якісь питаання – в міру наших можливостей будемо відповідати. Я думаю, так коротко, такий вступ є і я передаю слово.

Отець Ігор Яців: Дякую. Владика Йосиф нам розповість про основні акценти цього документу і також про те, чому його підписали обидва ьєпископати, а не наприклад самі греко-католики, адже це угруповання Догнала, на преший погляд видається, що це проблема тільки, скажімо, УГКЦ, але не менше стосується Римо-Католицької Церкви. Отже, владико, Вам слово. Прошу.

Владика Йосиф Мілян: Слава Ісусу Христу! Вітаю всіх зацікавлених тематикою. Мабуть, я сподіваюсь, що всі цікаві тому, щоби справді чувати над Церквою, над Її чистотою. В нашому зверненні, яке має такий богословський еклезіальний характер, і очевидно звернення, як пересторога, я к зауваження до людей доброї волі, всіх католиків, щоби, як сказав владика Маркіян, щоби н6е дати згубити людину через ці різні псевдохристиянські, чи псевдокатолицькі рухи, яким є угруповання Догнала, чи як їх там називали колись, «підгорецькі отці». Чому є спільне звернення? Тому, що напади зі сторони угруповання Догнала торкають цілої Католицької Церкви. Оскільки ми, предстваники, католицькі єпископи, відчуваємо, скажімо, небезпеку, яка торкається не тільки вірних греко-католиків, але і римо-католиків, тому на спільному нашому засіданні, спільній нашій зустрічі, одним із питань було питання спільного звернення. Очевидно, ми вважали і вважаємо, що угруповання Догнала є тоталітарною сектою на кшталт Білого Братства,  і наслідки цієї дії сьогодні ще документує отець Орест-Дмитро Вільчинський, який спеціально займається цією проблематикою. Треба сказати, що наша Церква видала таку брошуру «Секти та новітні релігійні рухи», щоб застерегти наших вірних перед такою проблематикою. Чому? Тому що, ще раз повторюю, найважливіша втрата – це втрата на вірі кожної людської християнської душі.  А наслідки, я думаю Ви ще сьогодні почуєте, є дуже і дуже плачевні. Якщо вдатися до справді такого наукового дослідження, як наука говорить про такі секти, я дозволю собі одну цитату: «Основою тоталітарних сект і характеристикою є тотальний контроль і психологічний тиск на поведінку, думки і емоції членів секти зі сторони її керівництва. Тоталітарна секта – це група, що користується маніпулятивними методами і експлуатує своїх членів. Вона може завдати їм психологічної, фінансової і фізичної  шкоди. Релігійні спільноти з такою програмою і формою культу становлять загрозу свободі громадян та суспільству і завдають значної релігійно-етичної та суспільної шкоди». Ми, спільно підписавши таке звернення усіма єпископами, поручимо його нашим душпастирям не тільки щоби прочитали для наших вірних на недільних богослуженнях, але, разом з тим, розвинули певну роз’яснювальну роботу про цю диструктивну функцію на теренах України. Може топім буть питання.

Отець Ігор Яців: Дякую. Владика Йосиф вже анонсував фактично головну тему і напрямок, про який буде говорити отець Орест. Прошу слова.

Отець Орест-Дмитро Вільчинський: Слава Ісусу Христу! Так, як вже преосвященні владики зазначили, це є релігійне угруповання, яке ми можемо назвати і сектантського характеру, оскільки тут йдеться про тотальну переробку людини, тотальне її перевтілення в іншу особистість і тотальний контроль. Перше за все, варто зазначити, що це угруповання користується такими класичними сектантськими методами, як, наприклад, звуження інформаційного простору. Значить, читати газети, дивитися телевізор, користуватися інтернетом – все це проголошується гріхом. Можна читати тільки їхні брошурки і, відповідно, користуватися тільки їхніми сайтами. Звісно що, якщо людину позбавити інформації, то тоді в її інформаційний простір можна вливати будь-яку інформацію, яку вона сприйматиме, як надзвичайно потрібну, надзвичайно користу і реальну. Ну, я би так оперся трошки на прикладах. Зокрема, досить недавно був такий приклад, коли догналівці підняли це питання ювенальної юстиції, уявіть собі випадок: в одному селі коло Золочева, жінка, яка є вчителькою, значить людина з вищою освітою, одного прекрасного дня починає бігати від хати до хати вся в паніці, що в неї заберуть дітей, бо в Україні впроваджена ювенальна юстиція. Значить, такі випадки, вони, на преший погляд, дивовижні, але якщо врахувати, що цим людям звужено інформаційний простір, що їхньою свідомістю маніпулюється, такі випадки не є, на жаль, поодинокі.

Іншою такою проблемою і загрозою є десоціалізація, тобто провідники цієї секти вимагають від своїх підопічних розірвати зв’язок зі світом – тобто розуміється розірвати будь-які контакти з людьми, які не є у цій секті. І часто стається так, що сім’ї розпадаються, що батьки проти дітей і діти проти батьків, і практично життя в сім’ї з такою людиною перетворюється на своєрідне пекло. 

Також варто наголосити, що тут є присутні елементи маніпуляції людською свідомістю, зокрема є певні практики, які вводять людину в певний стан, подібний до гіпнотичного трансу і, ясне діло, що у цей момент вливається відповідна, для них потрібна, інформація. Значить, це є груба маніпуляція людською свідомістю, груба маніпуляція людською свобідною волею. І якщо додасте до цього, що провідники секти рахуються непомильними провідниками якихось Божих одкровень, то можете собі уявити, що та певна група в будь-який момент може представляти суспільству серйозну загрозу. Отже, нехай провідники секти скажуть, що йдемо робимо сьогодні якусь революцію чи якийсь терор, це все буде цілком можливе. І, окрім того, є такий момент, що коли людина покидає цю групу, починається терор. Не в розумінні фізичному, а в психологічному: постійні дзвінки, навіть серед ночі, люди змушені міняти телефонні номери, і після того ті телефонні номери знову є таки вираховуються, знову ж таки перестрівання на вулиці. Особливо тяжко є, коли людина, скажімо, є конкретний випадок: молода дівчина, потрапивши до тенет цієї секти, запровадила туди своїх батьків, тепер вона, переживши певні тяжкі моменти свого життя, зрозуміла усі ці негативності, які накладалися на неї перебуванням в цій секті, вона це покинула. Практично вдома вона має постійний терор – це постійні сварки, постійне притикання, постійне наголошення того, що: «Дитино, ти йдеш до пекла!» і тому подібні речі.

Варто сказати, що нерідкі випадки такі, коли люди догналівцям – провідникам догналізму – відносять останню копійку. Зокрема, є випадки, коли йдеться про переписування майна, переписування хат на ім’я цієї групи, на ім’я якихось приватних осіб підставних. Кожен той випадок, з яким я особисто стикався, а стикався  з досить великою кількістю, якщо порахувати, то десь біля 50 людей, які є покалічені цією сектою. І добрій частині з них потрібна ресоціалізація, тобто їм потрібно встановлювати контакт з людьми довкаола себе, їм потрібно оновлювати практично з нуля контакт зі своїми родичами, контакт зі своїм оточенням, тому що ця секта позбавляє самостійності, людина живе в тих малих групках, в тих малих організаціях, час від часу отримуючи відповідну духовну накачку на тих більших зібраннях і після того в неї абсолютно подібні симптоми до симптомів наркозалежних – її постійно туди тягне, хоча вона собі усвідомлює, що це зле, вона постійно потребує тої духовної якоїсь накачки, психологічної підтримки, психологічної розрядки, психологічних різних викрутасів, щоби якось нормально функціонувати. Значить, коли людина ресоціалізується, коли людина позбавляється тенет цієї секти, маємо фактично соціальну проблему. Значить коли людина ресоціалізується, коли людина позбавляється тенет цієї секти, маємо фактично соціальну проблему. На жаль така проблематика може з часом набути все більших і більших розмахів, тому що останні дані з теренів вказують, що ця секта є досить активною.

Католицька інформаційна агенція, «Радіо Ватикан»: Чому виникають секти в Українській Греко-Католицькій Церкві? Скільки є таких сект і яка є тенденція, тобто крім так званої «групи Догнала» чи є якийсь зв'язок з тим угрупуванням, яке є в Тернополі, в Дрогобицькому районі, а також на інших теренах України?

О. Орест-Дмитро Вільчинський: Стосовно виникнення сект, то, на жаль, Україна входить до світових трендів, тобто ми зараз знаходимося в зовсім іншому соціальному і ментальному середовищі, яке соціологи дуже часто люблять називати епохою постмодерну. Тобто втрачається це класичне світосприйняття, яке було дотепер, виникають нові проблеми і ці нові проблеми породжують також і специфічне сприйняття людиною духовного світу, світу навколо себе. На жаль у великій частині люди самі собі творять своє кредо, своє вірую і це відбивається на їхній поведінці. Причиною виникнення таких сект є власне той переломний момент українського суспільства, тобто перехід з одної епохи модерну чи навіть такого пострадянського менталітету до менталітету більше ліберального, менталітету епохи постмодерну. Люди вже більше у тому аспекті не бачать можливості реалізувати себе у якихось більших групах, таких як парохія, чи інших і тому шукають тих малих груп. Якщо взяти до уваги, що двадцять років Церква, на жаль, на наших просторах не могла вільно розвиватися, бо знаємо, що не тільки Греко-Католицька Церква була в підпіллі, але й Римо-Католицька Церква зазнавала серйозних утисків. Отже, на наших теренах практично відсутнє те, що є заборолом сект на Заході, а це є малі мирянські угруповання, малі мирянські рухи, які є в Церкві, але в той же час дають людині відповідний прихисток. Стосовно цієї секти, яку ви згадали у Тернополі, яка збиралася на співочому полі, то якихось таких явних зв’язків з сектою Догнала тут не прослідковується. Це є до певної міри секта минулої епохи так само як ліфавриський рух. Значить це є групи того світу, який ми залишаємо. Якщо зробити розріз і подивитися на кількість молоді, то в тих сектах кількість молоді є надзвичайно малою, зате в догналівців спостерігаємо досить велику кількість молодих людей.

"Католицький Оглядач": В тексті спільної заяви вказано, що той, хто приєднується до цієї секти, ставиться поза межі Церкви. Чи це означає фактичне виключення з Церкви всіх членів догналівської секти?

Владика Маркіян Трофим’як: Католицька Церква є власне єдністю зі Святішим Отцем. Якщо хтось в якійсь мірі виступає проти тої єдності, то тим самим сам ставить себе поза Церквою, тим більше, що вони є покарані карою великої екскомуніки за провини, як кожна організація, бо Церкву теж можна розглядати як організацію, яка має свої чіткі закони, структуру, є Канонічне право. Греко-Католицька Церква має своє Канонічне право Східних Церков, Римсько-Католицька Церква має своє Канонічне право. Вони практично не відрізняються. Тому закони у нас практично одні, одна Церква і тому та екскомуніка накладена за те, що вони допустилися злочинів проти Церкви, проти її науки, тому що ніхто не має права навчати інакше як тільки Католицька Церква вірить і навчає, і тому ті, що приєднуються до них, вони самі себе ставлять поза Церквою. То є натуральне і нас то болить. І останнім нашим прагненням є, щоб вони повернулися до тої єдності. Та дорога завжди є відкрита, але поки що ті, хто до них приєднався, є поза Церквою.

О. Сергій Ковальчук: Мусимо порівняти поняття де-юре і де-факто. Отже, Католицька Церква чітко означує юридичний статус своїх вірних. Звичайно, стосовно тих осіб, які провадять догналівську догму, то рішенням найвищого трибуналу Апостольської Сигнатури від 4 травня 2009 року ці особи були виключені з Католицької Церкви. Тобто де-юре ці особи є екскомуніковані, тобто виключені з Католицької Церкви. Стосовно тих мирян, які підтримують цих осіб, власне тут можемо говорити про душпастирське звернення, заклик владик, щоби ці особи, які підтримують екскомунікованих, розуміли, що вони є в небезпеці втратити свою католицьку тотожність. І хоча де-юре ці особи ніби залишаються в Католицькій Церкві, але де-факто вони практично є поза нею. Тому що для того, щоб когось було визнано особою, яка є поза Католицькою Церквою, відповідно є певна процедура.   

ЗІК: Скільки людей зараз налічує ця секта? Чи є якісь цифри?

Владика Йосиф Мілян: Запитайтеся, скільки мирян ходить до святого Юра або до будь-якої парафії. Ну, скажімо, ми не є на Заході, що ми маємо реєстрованих членів, так само і догналівці, але є якась така інформація, що вони можуть нараховувати навіть кілька тисяч. Для мене найбільшою бідою і втратою є те, що туди пішли деякі сестри-монахині, тобто колись справді гарні люди, люди віри, і, ну наприклад для мене, коли прийде якесь просвітлення, і якою великою трагедією для тих людей мусить тоді бути оце, що вони стратили стільки часу. Тобто я думаю, що для вас не секрет, сестри-монахині, які ходять з плакатами не тільки проти ювенальної юстиції, але, скажімо, і проти гомосексуалізму, сестри не мають цим займатися. В нас є багато інших завдань, праць, корисних праць, потрібних, де можуть себе реалізувати сестри-монахині. І ви могли їх бачити, це агресивні люди. Колись справді покірні, гарні сестри, і справді – це біда.

«Католицький Оглядач»: У зв’язку з попереднім запитанням, це угруповання становить небезпеку як для римо-католиків, так і греко-католиків. Чи планують планують єпископати обох Церков створити, можливо, якусь організацію чи «телефон довіри», до яких можна звернутися, якщо людина має підозри стосовно якихось осіб? Чи буде якась така допомога у визначенні, наприклад, чи можна довіряти цьому священику чи сестрі, які себе дивно поводять?

Владика Йосиф Мілян: Ми поки що зробили, скажімо, звернення. Очевидно, в структурах Церкви, якщо ми видали якусь таку брошуру, то це, скажімо, Церква тримає руку на пульсі, тобто є особи чи групи осіб, які роблять певний моніторинг таких рухів, і ця справа стоїть на порядку денному не тільки тому, що ми видали спільне звернення. Церква цим журиться, працює над цим, і в будь-якій консисторії, в будь-якому єпархіальному правлінні, якщо люди мають застереження до тих чи інших отців, до тих чи інших мирян, які себе ведуть не згідно права і правил католика, вони можуть звернутися і в єпархіях завжди їм дадуть раду.

Владика Маркіян Трофим’як: Я хотів би ще так від себе, оскільки то питання торкається Греко-Католицької і Римо-Католицької Церкви, сказати, що наша зустріч є першою і перше звернення, поки що перше, і перша зустріч. Хотіло б ся, щоб то була і остання, але не з вами, з вами, щоб інші якісь, є ще дуже багато тем і ми залюбки зустрінемося, але боюся, що це напевне не остання навіть по тій темі. То не так легко лічаться ті хвороби суспільства і Церкви рівно ж, і побачимо, як буде розвиватися ситуація. Так, як були наприклад телефони, ви знаєте, то la strada, багато хто, ті, котрі поїхали на заробітки, особливо жінки, молоді дівчата, попали у великі клопоти і дзвонили і треба сказати, що багатьом дуже вдалося нам допомогти, по крайній мірі, сконтактувати з багатьма консулатами і так дальше. Думаю, якщо виникне така потреба, то напевно Греко-Католицька і Римо-Католицька Церква використає всі можливі засоби, щоб людям допомогти, тому що власне як отець-канцлер сказав, люди несвідомо, de jure, de facto, то так, а екскомуніка, то вже повне виключення таке підписане і з печаткою, але декотрі люди ставляться поза Церквою несвідомо. Ми розуміємо, що ті люди заблудилися, вони в добрій вірі, може, їм сподобалося щось більше в обряді, може, гарні проповіді і так дальше… Людям треба допомогти, то є наше завдання, і тому ми власне і зустрілися. Ми думаємо, що нам разом все ж таки треба тим людям допомагати.

О. Сергій Ковальчук: В додаток до ваших слів. Я хотів би відповісти на запитання. Власне, на території Львівської Архиєпархії було видане послання, підписане владикою Бенедиктом, про некатолицьких священиків, які видаються себе за католицьких. Власне у цьому посланні чітко говориться про певні критерії, з якими ми бачимо, хто є католицьким священиком, а хто не є. Тому, я думаю, якщо ви піднімете інтернет, його ще можна знайти.

24: У мене питання до отця Ореста Вільчинського. Чи не здається вам, що такі дії секти можуть бути спрямовані просто на дискредитацію авторитету Церкви на Західній Україні. Можливо, вони мають якісь політичні коріння?

О. Орест Вільчинський: Напевно, що так. Можемо говорити про спробу певної дискредитації як і Римо-Католицької Церкви, так і Греко-Католицької Церкви, тому що ці особи, називаючи себе нібито візантійським католицьким патріархатом, в той же час мають богослужіння і в східному обряді, в нашому візантійсько-українському і в римському обряді. Інколи люди стикаються знову ж таки з цими сектантами, вони дуже часто сприймають їх як католицьких священиків. Це одне, а друге те, що ця кампанія, яка ведеться догналівською сектою, і за допомогою інтернету, і за допомогою брошурок, за допомогою інших засобів, тут можна чітко прослідковувати, що основним їхнім завданням є дискредитація Церкви, дискредитація приписування Церкві різних неймовірних злочинів і тому подібне, так що відповідаючи на ваше запитання можу сказати: на мою думку, так, йдеться і про дискредитацію Церви між всім решта.

Владика Йосиф Мілян: Я ше додам до цього, що нашу Церкву впродовж від 45-го року хотіли знищити й це були видимі противники, проти яких за ласкою Божою наша Церква вистояла. Тепер продовжується просто ця боротьба всередині. І мені здається, що якщо подивитися розсилку їхніх так би мовити «боєвих листков», куди спрямовані їхні листи, на яких президентів, на які держави, скажімо, висновок не забариться.

РІСУ:   РІСУ вже роки відсліжує проблему групи Догнала, вже встигли отримати їхню екскомуніку. Тішимося, що поповнили вже той список відлучених від їхньої «церкви», але  власне таке питання до Вас, Владико. Справа в тому, що для нікого не секрет, що вони справді мають великі гроші і лобіюють їхні інтереси відомі люди в Україні, зокрема, Оксана Білозір, і це не просто такі слова, а скажімо, достовірний факт, що свого часу при рейдерському захопленні ними стрийського єпархіального управління, і коли потрапили вони до міліції, саме Оксана Білозір дуже ретельно їх витягала з міліції і також її радники, я можу назвати ще кілька імен. Тобто нас тут переконувати однозначно не потрібно, бо ми в темі, і ця заява є дуже доброю. Чи не плануєте ви власне працювати з тими людьми і роз’яснювати тим, хто лобіює їхні інтереси? 

Владика Йосиф Мілян: На жаль, такі інформації є, ми теж ними володіємо. З тих самих джерел. Сказати достовірно так чи ні – годі, але я вам скажу більше. Свого часу. Коли ще був при уряді блаженніший Любомир,  очевидно, він, як батько Церкви, дуже цими речами переживав. Був такий випадок, що блаженніший Любомир хотів мати з Оксаною Білозір таку батьківську розмову, але конструктиву не вийшло. Взагалі не вийшло розмови.  Вона прибула, але розмови не вийшло. Тобто я не хочу коментувати перебіг цього всього, але мені здається, що люди, католики, римо-, греко-, скажімо, ну невіруючі, атеїсти з блаженнішим мали про що говорити, і хотіли зустрітися з ним говорити. Ну мені здається, що крім того, хотіло би ся просто сказати, ми теж маємо певні інформації, які не так стовідсотково підтверджені, але я хотів би сказати тим людям, які співпрацюють, які відверто популяризують і розвивають цю ідею догналізму, що це – дорога в нікуди. Може, покарання жодного людина не відчує, але Бог не забариться заплатити кожному з нас за добро чи зло. І якщо не розуміти, скажімо, що людина працює на диструктиву в суспільстві, а ще в таких тонких речах, як релігія, як Церква. Тобто треба закликати таких людей справді до свідомости, до второпности, до правдивої віри і покаяння, бо шкода цих людей, шкода того, що вони приносять в суспільство, в Церкву, бо наслідки можуть бути, дуже не хочеться цього думати, нікому не хочеться бажати того, але ми часами жартуємо і бавимося з речами, з якими не можна ні жартувати, ні бавитися.

РІСУ:  До того часу ця проблема сприймалася як галицька, суто галицька, але повірте, що вона вже є поза межами. І я вважаю, що такі конференції слід і в Києві робити, юо те, що ми напишемо прочитають обмежена кількість людей, яка цікавиться релігійною тематикою, але загалом у Києві ця проблема ще наступить, і тому зло треба попереджати швидше, ніж воно починає бути злом.

Владика Йосиф Мілян: Може, ще до цього всього додати, що ви знаєте, що екскомуніка догналівцями поставлена на всіх католицьких єпископах, на всіх кардиналів Католицької Церкви. Очевидно, тепер остання екскомуніка Папи. Ну це знову інтерпретувати приходиться, думаю, що всі ми розуміємо, що це клініка, але ж, однак, знову ж чому для нормальних, второпних, розсудливих людей, як отець (о. Сергій Ковальчук – ред. ) каже, це – клініка, але для тих, які на це нечулі, попадають в їхні тенети, і шкода кожної християнської людської душі, яка загубиться, яка знищиться, які не розуміють, що це клініка.

Радіо Воскресіння: Отже, догналіти вживають у своїй назві слово «Католицька» Церква. Яким чином, які є юридичні механізми, щоб притягти їх до суду, і взагалі чи можливо в такому випадку припинити це явище на корені,  і чи існує небезпека, що буде їхня державна реєстрація?

Владика Йосиф Мілян: Є така річ. Ще за часів, коли Блаженніший Любомир був Главою Церкви, він заявляв, що ми є проти, щоб їх реєструвати як Греко-Католицька Церква, правовірна чи як, але як греко-католиків. Тобто крім того, щоби якось забезпечитися в державних установах, наша Церква подала на реєстрацію свій бренд – Українська Греко-Католицька Церква. І від того часу, коли ми подали на реєстрацію, ніхто не може вже більше подати на реєстрацію. Вже це зроблено державною установою, і відповідно зроблена реєстрація Української Греко-Католицької Церкви. І вони не можуть реєструватися, очевидно, як Греко-Католицька Церква. Скажімо, подати їх до суду не можна, бо вони не є зареєстровані, поки що. Тобто свого часу блаженніший Любомир виступав, що в принципі вони можуть себе реєструвати, але тільки не як греко-католики.

Владика Маркіян Трофим’як:  Якщо можна, я додам, тому що якраз, коли ще існував Державний комітет у справах релігії, було власне це питання, я там часто бував теж. І я сказав, що вони абсолютно не мають права на слово «католицький», тому що вони є поза і проти Католицької Церкви. В такому разі не мають права на таке слово. Як дальше буде – натурально. Ми не можемо бути проти, бо не маємо таких важелів, такої можливості.

Владика Йосиф Мілян: Крім того треба зазначити, що Греко-Католицька Церква подала прохання до відповідних інституцій наукових, які зробили заключення, хто може себе називати греко-католиком, як таким, і визначення Греко-Католицька Церква, тобто ми справді спробували забезпечити себе з різних сторін і ця справа справді стоїть на порядку денному нашої Церкви.

Владика Маркіян Трофим’як: Тоді ще у державному комітеті я теж звернув увагу на один момент дуже важливий, котрий є тут у зверненні. Їхня діяльність – це у великій мірі ненависть, ворожнеча до інших релігій і абсолютна релігійна нетерпимість. Вони за то власне нібито екскомунікували блаженного Івана Павла ІІ за його контакти з іншими Церквами за зустрічі в Асижу. Я сказав, в нас, в Україні все-таки в кінці кінців, після тих, коли були дійсно такі важкі літа, міжконфесійні конфлікти, запанував якийсь поки що мир релігійний вже і якось успокоїлося. Немала в тому напевно є і заслуга Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій, ми систематично зустрічаємося, нам вдалося багато справ вирішити на рівні тої Всеукраїнської Ради. Я кажу, якщо зареєструєте релігію, якусь течію, котра десь в своїм заложенім існуванні має ненависть до інших релігій, то будемо мати в Україні знов велику біду. Треба на то звернути увагу. Все-таки всі наші Церкви, я маю на увазі, ну наша Церква одна Католицька, але інші проповідують любов. А там щось тої любові ми не бачимо. І то є та небезпека, на котру ми звернули увагу державних чинників.

Радіо Воскресіння: Чи підтримують інші конфесії вашу позицію?

Владика Маркіян Трофим’як: Так, ми про це говорили на наших зустрічах. І я скажу, що і інші розуміють ту небезпеку. Всі дуже цінують той мир, котрий зараз витворився, бо якийсь він є, може, ще є, знаємо, що є ще певні конфлікти, є ще певна напруга, є ще певне протистояння, але не таке, як було. Вдалося вже у великій мірі згасити їх, всі розуміють на скільки то є потрібний той мир і гармонія нашого співіснування. І розуміють, що така релігія, можу сказати секта, вона може знову ту гармонію нарушити.

О. Сергій Ковальчук: Стосовно назви «католицький» хотів додати ще. Канон 19 говорить, що жодне починання не може приписувати собі назви католицького, якщо не одержить згоди компетентної церковної влади. Стосовно органів державної влади, я не пригадую назви закону, але є закон, який каже, що держава шанує внутрішні настанови релігійних організацій. Знаємо, що Католицька Церква завжди, власне термін «католик», «католицький» завжди дуже впевнено, скажімо так, оберігала.  І якщо на прикладі православних,  де ми бачимо різні Православні Церкви, різні релігійні групи, то  власне термін «католицький» все ж таки протягом історії сама Церква Католицька, скажімо так, намагалася оберігати. Стосовно використання іншими, які власне не належать до Католицької Церкви. 

КАІ, Радіо Ватикан: Ще одне запитання до Владики Йосифа. Наскільки достовірна та інформація, яка була в інтернеті, про те, що в престижному підкиївському районі нібито споруджується один догналівський чи то центр чи храм за участі вже згаданої особи?

Владика Йосиф Мілян: Скажімо, достовірної інформації про це немає. Ми маємо такі самі відомості і інформації з різних джерел про це сказати так на сто відсотків, що так воно є, ми не можемо, тобто ходять чутки, ходять розмови, що це діється, ходять прізвища священиків, яких хочеться спровадити з Львівщини, зокрема, зі Львова, які би там служили, і так далі. Поки що ми пробуємо вивчити питання, ми пробуємо, скажімо, впевнитися чи це так є, щоб могти справді реагувати адекватно на це. Поки достовірної інформації немає, я не можу відповісти.

КАІ, Радіо Ватикан: А чи є можливість реагувати через Київську владу?

Владика Йосиф Мілян: Я думаю, що є можливість. В принципі треба сказати, що урядовці в Києві, в Україні очевидно мають контакти з державою Ватикан. Кожна держава не хоче мати проблем, конфліктів з іншою державою і я думаю собі, що так випливає і з дій українських урядовців, що вони все таки хочуть зберегти цей мир, про який казав Владика Маркіян, бо вони розуміють, що це деструкція в суспільстві і може виникнути деструкція у відносинах між Україною і державою Ватикан.

Газета «Експрес»: Чи намагалося керівництво секти Догнала вести якість переговори з керівництвом Української Греко-Католицької Церкви чи Римо-Католицької Церкви в Україні? Чи Церква буде вживати заходів для припинення шкідливої діяльності цієї церкви? Ви вели дослідження в інститутах стосовно Греко-Католицької Церкви. Можливо є якісь психологічні аспекти, які можуть визначити, що саме керує тими людьми, які йдуть в секту Догнала?

Владика Йосиф Мілян: Треба сказати, що зі слів людей, які були в цій секті, як вони себе поводять, то їхній спосіб дій подібний до гуру. Догнал є гуру і що Догнал скаже, це святе. Там немає Канонів Церкви. Мені здається, що люди, які в тому контексті мають велику довіру, потрапляють під тиск і провід того гуру.

Владика Маркіян Трофим’як: Зі своєї сторони хочу додати, що не було жодних спроб зав’язати контакти чи переговори.

О. Орест-Дмитро Вільчинський: Коли говорити про певний психологічний портрет людей, які туди потрапляють, то це, перш за все, пересічні наші українці, пересічні українські обивателі, які не є занадто оцерковані, тобто які навіть якщо і відвідують церкву, то це переважно є чисто формально, які шукають чогось більшого, якихось надзвичайних психологічних відчуттів, якихось духовних надприродних переживань, а також люди, які знаходяться у певних проблемах, тобто алкозалежні, наркомани, також люди, які мають проблеми у своєму сімейному житті, люди, які мають проблеми зі здоров’ям. В принципі ні для кого не є таємницею, що наші люди легко звертаються до ворожок, ворожбитів, різних екстрасенсів. Знаємо як це відбувається. Але тут є певний феномен, який «в ім’я Бога, в ім’я Церкви» в легальний спосіб надає можливість отримати здоров’я. Так що дуже часто лади, які потрапляють туди, шукають вирішення своїх проблем і замість вирішення своїх проблем вони відповідно отримують нагромадження тих проблем. І, на жаль, тут не можна сказати, що це якийсь певний тип певної конфесії. Якщо подивитися на минулу конфесійну приналежність членів догналівської секти чи навіть жертв догналівської секти, то можемо чітко побачити, що тут є представлені як і православні конфесії, тобто колишні члени Української Автокефальної чи Української Православної Церкви Київського Патріархату чи навіть Московського, так і греко-католики і римо-католики. Так само тут є представлений певний тип людей, які шукають задоволення своїх амбіцій, не знаходять задоволення тих амбіцій у своєму світському житті і тому очікують, що там вони отримають задоволення своїх певних очікувань, певних амбіцій.

Експрес: Чому саме секта Догнала, адже у нас достатньо сект?

О. Орест-Дмитро Вільчинський: Я відважуся сказати, що якщо проаналізувати їх діяльність, спосіб вербування людей туди, спосіб провадження людей, складається враження, що хтось, важко сказати хто, досить довгий час вивчав власне галицький менталітет, а також і український менталітет. І на основі цього створив річ, яка підходить нашим людям.

Владика Йосиф Мілян: І в додатку треба сказати, що Догнал і їхні члени це колишні отці-василіани в Чехії, діяльність яких там була заборонена, потім їхня дорога до України пролягала через Польщу. Вони теж отримали там «подяку» за працю. Потім вони прийшли до отців-василіан в Україні, за свою антицерковну діяльність екскомуніковані. Тому властиво це в’яжеться з Греко-Католицькою Церквою.

РІСУ: Оскільки це є іноземці, вони не є громадянами України, то чи не можна з ними боротися законними методами, звернутися в Міністерство закордонних справ, щоб їм не видавали візу, оскільки візи у них вже закінчуються, тобто зробити це на державному рівні?

Владика Йосиф Мілян: Ви одним зі своїх запитань відповіли на одне з запитань, яке тепер ставите. Я вам скажу більше, що справа не така проста, як нам здається. Я не буду конкретизувати, але я бачив дуже поважного урядового листа з Чеської Республіки, скерованого до наших урядовців з проханням про реєстрацію цієї секти.

Владика Маркіян Трофим’як: Тут ми дотикаємось до такої великої таємниці, якої не можемо поки що збагнути. Я вам розкажу як зараз є на даний момент. Ми приречені на те, щоб запрошувати іноземних священиків для служіння в Україні. В нас не було жодної духовної семінарії. Буквально кілька семінаристів нелегально вчилися на священиків. Мені вдалося поступити в семінарію в Ризі, там я був висвячений. В нас мало священиків не тому, що бракувало їх, а тому що не було де вчитися. Зараз вже є духовні семінарії на Україні, але потрібний досить довгий час, щоб заповнити парафії місцевими священиками, яких, Богу дякувати, щораз є більше. Але ми поки що приречені на те, щоб запрошувати іноземців до служіння. Треба так. Мусить бути запрошення від єпископа, від релігійної організації, яку очолює єпископ. Ми пишемо запрошення. Без того не може бути. Державний комітет колись, тепер вже той департамент, який є в Міністерстві культури, підтверджує від себе таке прохання до відповідної консульської установи за кордоном, де би то не було. І тоді з таким лише нашим запрошенням тільки і виключно релігійною організацією, яка офіційно зареєстрована в Україні, більше ніхто не має права це зробити, і підтвердженням відповідного державного органу іноземець може отримати візу, яка дозволяє йому займатися релігійною діяльністю в консульській установі своєї країни. Як догналівці це отримали, то ми б також хотіли знати, тому що їх ніхто не запрошує. Вони не мають права на пастирську діяльність. Це протизаконно.

о. Йоаким Ковальчук: Ви зачепили справу психологічного терору секти над адептами. Відомо, що від цього також страждає і їхня родина. На Заході при парафіях існують соціальні центри допомоги колишнім адептам та їхнім родинам. Цим займаються духівники, психологи, люди досвідчені, які допомагають вийти з даної секти чи допомагають їхнім родинам. Зараз догналівці душпастирюють на теренах Золочівщини. Знаємо, що ці терени більш наражені на вплив догналізму і часто мені доводиться зустрічатися з родинами, які постраждали внаслідок того, що їхні діти належать до угрупування Догнала. Тут стоїть питання як допомогти тим людям, допомогти тим батькам? Чи передбачено в нас щось на подобу таких закладів, соціальних центрів допомоги рідним, допомоги колишнім адептам?

о. Орест-Дмитро Вільчинський: Перш за все варто наголосити, що з тою проблемою ми стикнулися порівняно недавно і на перших таких кроках не відомо було як на це реагувати. Треба було цю ситуацію добре вивчити. Зараз Церква працює над тим, щоб виробити певну програму, певну стратегію допомоги цим людям. Це не є так просто і мусите зрозуміти, що якби вам зараз дати якихось пару рецептів і сказати, що вони будуть функціонувати, то ці рецепти можуть в кінцевому результаті лише покалічити людей. Значить потрібен ще час для випрацювання певної стратегії, певної програми для допомоги цим людям. Можу лише сказати, що я сподіваюся, що найближчим часом будуть дані якісь такі душпастирські поради священикам, які з тим стикаються,  чи навіть організовано семінари.

О. Ігор Яців: Дякую вам за зацікавлення. Сподіваємося на вашу участь у справі поширення цього звернення.

Розшифрування «Католицького Оглядача»

      

Джерело:  Мандрівники Христа Царя

28.10.2011р. Б. / Звернення Синоду Єпископів УГКЦ та Конференції РКЄ України

Звернення Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ
та Конференції Римсько-Католицьких Єпископів України
щодо небезпечних явищ у духовному житті України

Дорогі в Христі!
 

Від найдавніших часів і до сьогодні людина стреміла до повноти власного життя. Створена на образ і подобу Бога, вона може знайти цю повноту лише у своєму Творці. Йдучи назустріч людині, свята Католицька Церква невпинно проголошує їй Христове Євангеліє, відкриває істину про Господа та дає їй можливість пережити особисту злуку з Ним. Водночас, на людину в сучасному українському суспільстві, котре переживає зараз період нестабільності, чигають різноманітні небезпеки, застерегти перед якими ми прагнемо цим нашим спільним Зверненням. 

Йдеться про псевдохристиянські угруповання, які намагаються використати тугу сучасної людини за Богом та маніпулювати її релігійними потребами. Вони маскуються під Католицьку Церкву, використовують її символи та обряди, а навіть присвоюють її ім’я. Ці угруповання підступно зловживають щирим прагненням багатьох людей поглибити своє духовне життя і, замість живої води Євангельської науки та чистого вчення Святої Католицької Церкви, подають людям ілюзію богоспілкування, приправляючи її фальшивою ідеологією «власної обраності» та духовного егоїзму. У своєму прагненні здобути вплив на легковірних людей вони не гребують психологічним тиском, перекручуванням фактів та нагнітанням страху і тривоги в душах тих, хто довіряється їхньому проводові. 

Одним із таких угруповань, що видає себе за істинних представників Католицької Церкви, а насправді має багато ознак новітньої тоталітарної секти, є угруповання Догнала (яке ще відоме під назвою «підгорецькі отці»). Накидаючи сучасному українцеві свій «духовний провід», його проводирі привласнюють право навчати від імені Католицької Церкви та викривляють її вчення. Вони сіють ненависть і злобу супроти всіх, хто до них не належить, а насамперед - до католицького єпископату, духовенства та монашества. Особливо гостро вони зневажають блаженного Папу Івана Павла ІІ та Святійшого Отця Венедикта XVI. 

Пригадуємо усім, що ця група не має жодного відношення до Католицької Церкви, оскільки її проводирі, колишні католицькі священики, за важкі церковні злочини були покарані карою великої екскомуніки – відлучені від Церкви. Кожен, хто приєднується до неї, сам себе ставить поза правдивою Католицькою Церквою і таким чином не може називати себе католиком. Догналівська секта, відчуваючи власну нелегітимність, намагається отримати кадри, виховані у католицьких монастирях і навчальних закладах, чинить спроби проникнення у найрізноманітніші католицькі середовища, щоб руйнувати їх зсередини, що є загальновідомою тактикою таємних товариств, які діють проти Католицької Церкви, в Україні і поза нею. 

Ми, греко-католицькі та римсько-католицькі єпископи України, заявляємо про нашу єдність з апостолом Петром наших часів – Святійшим Отцем Венедиктом XVI. Це йому Христос силою Духа Святого дарував особливий дар берегти віру Католицької Церкви та утверджувати у ній своїх братів словами: «О, Симоне, Симоне! Ось сатана наставав, щоб просіяти вас, як пшеницю, та я молився за тебе, щоб віра твоя не послабла, а ти колись, навернувшись, утверджуй своїх братів» (Лк. 22, 31). Католицькими є лише ті єпископи, які перебувають у єдності із Святійшим Отцем – Папою Римським, одностайно й правильно навчають тих самих істин Христової віри у всьому світі, зберігають непорушну Традицію Католицької Церкви, благодатно звершують її Святі Таїнства та істинно здійснюють її Учительський уряд, будучи визначеними, або потвердженими на своє служіння декретом Святійшого Отця Папи Римського. Імена та прізвища усіх католицьких єпископів публікуються у спеціальному щорічному виданні Апостольської Столиці (Annuario Pontificio). Будь-хто, не внесений до цього списку, не є і не може називати себе єпископом Католицької Церкви. 

Дорогі в Христі!  Ми, ваші  пастирі, закликаємо вас до християнської пильності, щоб ви не дали себе звести цим диявольським підступам сьогодення. Заохотою до духовної чуйності нехай стануть для всіх нас слова св. Івана Богослова: «Любі, не кожному духові вірте, а випробовуйте духів, чи вони від Бога, – багато бо лжепророків прийшло на світ… Ми – від Бога. Хто знає Бога, слухає нас; хто ж не від Бога, не слухає нас. З цього спізнаємо дух правди й дух омани» (1 Ів. 4, 1.6). Тим духом омани є просякнута секта «догналовців» у нинішній самостійній Україні.

Закликаємо всіх наших душпастирів витривало і наполегливо навчати вірних здорової науки Святої Католицької Церкви та відважно боронити Христове стадо від хижих вовків, котрі приходять в овечих шкурах, як нас сам Господь Ісус попереджав: «Стережіться лжепророків, що приходять до вас в овечій одежі, а всередині – вовки хижі. Ви пізнаєте їх за плодами їхніми…» (Мт. 7, 15–16). 

Угруповання Догнала виділяється винятковою релігійною нетерпимістю, що веде до міжконфесійного протистояння, а навіть до відкритих конфліктів. Його діяльність вносить неспокій та розбрат в українське суспільство. Тому звертаємося до органів державної влади в Україні з вимогою не дозволяти зловживати ім’ям Католицької Церкви тим, хто її поборює і до  неї не належить, та вжити відповідних заходів щодо припинення шкідливої протизаконної діяльності цієї секти.

Поручаємо молитвам нашого духовенства, монашества і вірних тих нещасних осіб, які потрапили до тенет угруповання Догнала і подібних до нього, щоб вони віднайшли єдиний шлях до спасіння, істинну Дорогу, Правду і Життя – Господа нашого Ісуса Христа, та знову стали поруч із нами у Єдиній, Святій, Соборній і Апостольській Церкві.

 
Львів-Брюховичі, 26 жовтня 2011 року Божого

Джерело:  Департамент інформації УГКЦ

22.07.2011р. Б. / Лідера секти Антоніна Догнала засудили за дрібне хуліганство (оновлено)

У Шевченківському районному суді м. Львова 20 липня 2011 року відбулось слухання справи за фактом чинення опору працівникам міліції при затриманні та нанесення тілесних ушкоджень громадянці Г. громадянином Чехії Антоніном Догналом.

Суд визнав Догнала винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дрібне хуліганство). І присудив йому мінімальне передбачене цією статтею покарання у розмірі трьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 51 гривню.

Судове слухання справи тривало декілька годин і завершилося після 21.00. Було заслухано свідків з обох сторін.

Прихильники Догнала обіцяли опонентам, що вони «горітимуть в пеклі».

Тим часом постраждала мешканка вул. Плугової пані Г. не була належним чином поінформована про судове засідання. Вчора, 20 липня, після проведення судово-медичної експертизи, її самопочуття погіршилось. Сьогодні зранку, 21 липня, чоловік пані Г. викликав швидку. Лікарі порекомендували їй звернутися до невропатолога, після чого пані Г. була скерована на госпіталізацію. Як стало відомо РІСУ, вона звернулася до суду по офіційне рішення. Залежно від висновків судово-медичної експертизи вона подаватиме нову позовну заяву. У цьому її підтримують співмешканці з вул. Плугової. «Ми не можемо допустити безкарності дій А. Догнала, будемо вимагати його депортації з України», — повідомили вони РІСУ.

Інформацію про можливу депортацію Антоніна Догнала підтверджує і начальник ВЗГ ГУ МВСУ у Львівській області Денис Харчук. У Шевченківському райвідділі міліції повідомили, що це питання може розглядатися, але згодом. На самому суді 20 липня такого рішення не було прийнято.

Як повідомляла РІСУ, 19 липня біля приміщення колишньої каплиці отців редемптористів на вул. Плуговій, 6 у Львові громадянин Чехії і лідер нелегальної релігійної групи Антонін Догнал вдарив у голову місцеву мешканку. Після цього він був затриманий працівниками міліції. При цьому він чинив спротив, і лише за допомогою бійців «Беркуту» його було посаджено в автомобіль міліції.

Джерела:
РІСУ
Мандрівники Христа Царя

21.07.2011р. Б. / «З Божою ласкою й допомогою, не дозвольмо, щоб зло сектантства нас перемогло»

«З Божою ласкою й допомогою, не дозвольмо, щоб зло сектантства нас перемогло», Протоархимандрит Василіянського Чину Св. Йосафата о. Василій Ковбич, ЧСВВ

ДОГНАЛІВСЬКА СЕКТА

[СЕКТА АНТОНІНА (ІЛЛІ) ДОГНАЛА]

Львів, 14.07.2011

Відомості з мого досвіду

З якого часу Вам відоме ім’я Антоніна (Іллі) Догнала з його групою?

Група Догнала мені відома ще із тих часів, коли він та його прихильники були студентами у Польщі – точніше, з 1996 року. Бажаю підкреслити, що їхні тодішні хибні переконання і схильності не тільки не змінилися, а розвинулися в набагато гіршу сторону.

Як ілюстрацію прикладу можна навести той факт, коли догналівці перебували між іншими василіанськими братами студентами у Польщі, тоді Настоятелі з ними мали такі проблеми у чернечій спільноті: 1) догналівці діяли як закрита група, якомога ізольована від спільноти; 2) вони мали трудність у співжитті та спілкуванні із тими, що повністю не поділяють думки і переконання групи; 3) траплялася ворожнеча проти неоднодумців; 4) вони організували і проводили «окремі молитви»; 5) не цінили літургійних богослужінь (пізніше настоятелі збагнули причину, а саме, бо в літургійних моліннях християнин визнає себе грішною людиною, потребуючою Божого помилування і прощення наприклад, як ми всі добре знаємо, коли догналівці вже діяли точно як секта, вони пропонували, щоб зупинити служіння Божественної Літургії протягом шість років – очевидно, причина в тому, що Чесне і Пресвяте Тіло і Кров Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа під видами хліба і вина дається на відпущення гріхів і на життя вічне, а вони переконані, що їм відпущення гріхів непотрібне); 6) від самого початку в них була дискримінація проти грішних (а пізніше це проявилося їхнім постійним зусиллям публічно виявляти чужі гріхи, та коли чужих гріхів не було достатньо, зокрема у настоятелів та церковній владі, то вони чужих гріхів видумували, тобто, займалися наклепами); 7) підводячи все разом – від самого початку вони виявили себе нездатними творити чернечу спільноту з неоднодумцями, а тепер вони нездатні бути членами Христової Церкви, засуджують і виключають всіх, навіть Святішого Отця Папу Римського.

Коли вони ще були студентами, їх скоро розпізнав тодішній Протоігумен Впр. о. Володимир Ющак (тепер Єпископ). Він їх відіслав до Василіянської Провінції у Словаччині, до якої належали. Але, на жаль, два ченці Василіяни з України того часу вже дали себе звести ідеями і практиками Догнала. Це був о. Маркіян Гітюк і о. Роман Шелепко.

Догнал зі своєю групою постійно був неслухняним своєму Протоігуменові. Постійно творив конфлікти і виявляв бажання творити щось окремого, але під василіанською назвою – тобто прикриттям. Це в нього розвинулося до набагато гіршого, то тієї міри, що він – самозванець – створив свій патріархат під прикриттям «католицтва», хоч у нього нічого католицького немає.

У добрій вірі, з надією вирішення конфліктних обставин, Протоархимандрит о. Діонісій Ляхович посприяв їм відкрити пробну спільноту з місією в Празі при греко-католицькій катедрі. Також дозволено їм було відкрити монастир у Сазаві (біля 30 кілометрів від Праги). Вони скористувалися становищем і в травні 2003 року зорганізували протест проти призначеного Апостольського Екзарха греко-католицької Церкви у Чеській Республіці - єпископа Кир Ладіслава Гучки. Не дозволили, щоб його хіротонія відбулася у катедрі.

Слід визнати, що на жаль, цей скандальний факт не став достатнім для того, щоб тодішня Управа Чину остаточно ліквідувала цю групу. Якби вони відмовилися надолужити скоєну кривду особам і Церкві та у випадку браку щирої поправи, то ще тоді вони мали б бути виключені з нашого Чину. Замість того надалі в добрій вірі була спроба їх поодинці розмістити в різних Провінціях, але це не вдалося – ніхто не хотів прийняти у себе проблеми.

Все закінчилось тим, що тодішній Протоігумен Впр. о. Йосиф Будай, ЧСВВ, у добрій вірі та з батьківським милосердям, прийняв їх до монастиря в с. Підгірці - Україна. На жаль, за вимогами самої групи їх послано туди всіх разом. Догналівська група мала одержала можливість продовжувати свою шкідливу діяльність серед віруючих за допомогою своїх «реколекцій» у цьому монастирі та ще на запрошення ішли до різних інших парафій, інституцій, жіночих чернечих спільнот. Особливу духовну шкоду вони наробили в Дрогобичі, де їх багато разів запрошували в різних парафіях. Також біля Івано-Франківська, зокрема в м. Тисмениця. На початку не знайшлося багато осіб, щоб розпізнали в них різні відхилення у справах віри та релігійних практик. Пізніше постраждали від них усі, навіть Єпископи і вища церковна влада, що в добрій вірі бажали дати догналівцям нагоду до церковного служіння. Шкода і дуже боляче, що дехто на початку не вірив нам ОО. Василіянам, котрі догналівську групу розпізнали і повідомляли про те, що вона небезпечна для Церкви, бо складається з осіб, які виявили себе зрадниками Чину і Церкви.

Що особливо характеризує їхню релігійність?

= Схильність творити чогось окремого – лише під прикриттям і назвою Чину та УГКЦ. Вони постійно тиснули кого лише могли, щоб створити чогось своєрідного (“suі generis”), але також окремого від найближчого Настоятеля Чину (“sui iuris”) – наполягали на тому, щоб бути підпорядкованими прямо Протоархимандритові, що в Римі.

= У своїх дуже притаманних «релігійних обрядах» вони проводили свого роду вимивання мозків (радше забруднення мозків). На підставі тих вірних, що розпізнали шкідливість догналівських процедур і відійшли від них, це, по сутті, довготривалі «сповіді» (годинами або майже цілими днями, з повторенням слідуючого дня) та дивними молитовними практиками, метою яких є виснажити людину, щоб її перепрограмувати психічно. Після такої процедури людина втрачає свою здатність вільно і тверезо мислити і вирішувати. На підставі свідчень, деякі віруючі стали жертвами, бо потрапили у психіатричну лікарню, інші зруйнували власну сім’ї.

= Завершення процедури вимивання мозків полягає в тому, що відбувається свого роду «обряд отримання Святого Духа». Найдивніше є те, що догналівці приписували собі в цьому монополію – тобто, переконували віруючих, що виключно в них можливо проводити «отримання Святого Духа». При цьому, вони себе переконали і переконують віруючих, що «той, хто таким чином отримав Святого Духа є безгрішний і в усьому непомильний, бо Святий Дух безгрішний і непомильний». Їхня загальна поведінка підтверджує, що вони себе вважають безгрішними і непомильними. Внаслідок цього, їм неначе все дозволено – ось чому вони сьогодні нездатні прийняти жодного правопорядку, ні чернечого, ні церковного та ще збираються наказувати цивільній владі.

= Узалежнення віруючих, доводження їх до фанатичного захисту гуру Догнала і його групи та очорнення всіх інших.

= Це все вони від самого початку в с. Підгірцях виконували з великим запалом, а радше – фанатично.

Коли розпочались особливі проблеми?

Догналівці у с. Підгірці не могли проживати й діяти довго без творення особливих проблем. Почали воювати проти місцевих настоятелів і шукати незалежність від них. Жили в непослусі зокрема щодо нового Протоігумена Впр. о. Григорія Гринькова – вибраного і призначеного на Провінційній Капітулі в лютому 2004 року.

Побачивши шкідливість і велику небезпеку для Чину і Церкви, Генеральна Капітула нашого Чину в Римі (липень 2004 року) вирішила ліквідувати цю групу. Догнал про це довідався. У свою чергу він, зі своїми, не почекав на остаточні рішення і звернувся безпосередньо до Конгрегації для Східних Церков з проханням стати незалежним монастирем Василіян. Капітула постановила остаточно ліквідувати цю руйнуючу групу, доручивши всі необхідні для цього адміністративні дії Протоархимандритові з його Радниками.

Чи ці проблеми переросли у загострення?

Так. Виконуючи рішення Капітули і план дії Протоархимандрита з його Радниками, перший головний Радник – Впр. о. Ґенезій Віомар, наприкінці літа 2004 року відвідав догналівців у монастирі в с. Підгірці. Вони себе вже вважали незалежними від Чину і зорганізували проти нього страшний бунт. Отці, які його супроводжували можуть подати свідчення про цей страшний факт. Сам Впр. о. Ґенезій, розповідаючи про своє враження й все, що там трапилося, затвердив, що це був неначе «напад біснуватих і що він жодних побожних осіб там не бачив: я чув неприродні – нелюдські крики». Не було навіть можливості провести тоді нормальні розмови.

На початку осені того ж року я прибув до них особисто з візитацією. Вони співпрацювали і розмова з кожним відбулася досить нормально. Перевіривши все і, згідно з рішенням Капітули, я приготовив для кожного з них висновки, а саме: 1) напімнення за дуже грубі порушення чернечого і церковного правопорядку; 2) переміщення до Словаччини догналівців громадян цієї держави з визначеними обов’язками щодо духовної віднови для дальшого перебування у Чині. Ті рішення я їм вручив особисто кілька днів пізніше. Вони – на моє велике здивування – прийняли досить мирно і обіцяли виконати. Було зорганізовано відповідну машину, яка мала б їх відвести до призначеного монастиря. Щоб перевірити все, що діється я домовився, що переїздом до Києва в той сам день я вступлю до монастиря в с. Підгірці і з ними попрощаюся. Прощання не відбулося, бо вони зорганізували проти мене страшний бунт і проти їхнього переміщення – мабуть набагато більший від того, що постраждав Впр. о. Ґенезій і я під словами, що він висловив можу тільки підписатися, бо враження однакове.

Після цього, згідно з чернечим і церковним правопорядком, дійшло до того, що кожен з них отримав відповідне число канонічних напімнень. Згодом отримали декрети виключення їх з Василіянського Чину, а декрети були потверджені Конгрегацією для Східних Церков – тобто Апостольським Престолом.

Вони зробили рекурс до Найвищого церковного суду проти декрету. Тим самим, згідно з правом, припинилася дія цих декретів. Суд тривав довго. Під час цього процесу вони інтенсивно займалися публічними наклепами проти своїх Настоятелів і співбратів василіян. Старалися висвітлювати і збільшувати всі недоліки певних ченців, узагальнюючи на всіх інших співбратів. Дуже скоро вони відкрили війну проти церковної влади, зокрема виступали з наклепами проти Блаженнішого Любомира.

Конгрегація для Східних Церков, маючи надію на їхнє переосмислення й навернення, послала до них Апостольського Візитатора в особі Преосвященного Кир Гліба Лончини, але вони його не прийняли, грубо з ним поступили.

Наприкінці, розглянувши все докладно і розсудивши, Найвищий церковний суд подав свій вирок для кожного з них: «рекурс не має жодного фундаменту», тобто, згаданий чернець не належить до Василіянського Чину, бо декрет його виключення - дійсний. Такий вирок кожний з них отримав особисто.

Від якого часу можна окреслити відхід догналівської групи з Католицької Церкви?

Догнал проголосив себе єпископом. Так само всі, хто належить до цієї групи, за винятком о. Романа Шелепка. Чи хтось важно їх висвятив на єпископів? Досі ніхто не зміг про це докладно довідатися. Однак, згідно з церковним правопорядком вони тим самим підлягають більшій екскомуніці – тобто, вони виключені з католицької Церкви.

Цей акт вони погіршили різними діями, особливо тим, що вступили в боротьбу навіть проти найвищого Архиєрея – Папи Римського, зокрема проти беатифікації Папи Івана Павла ІІ.

Що їх особливо характеризувало до моменту, коли вони стали псевдоєпископами?

= Це були псевдо монахи, неслухняні і бунтівливі. Вони ніколи не виявляли бажання стати справжніми василіанами. Їм вдалося обдурити Настоятелів, які допустили їх до складення довічної професії, але насправді не виявили жодного наміру бути василіанами. Вони лише силою права, з юридичного огляду належали до нашого Чину до дня, коли найвищий церковний суд відхилив їхній рекурс проти декрету виключення.

= Від самого початку виявляли бажання мати свого безпосереднього Настоятеля ДАЛЕКО, якнайдальше від них. Очевидно, з метою бути поза контролем і творити «спільноту», тобто групу у спільноті.

= Кар’єризм: в різних моментах вони виявили бажання захопити владу у Чині і в Церкві, навіть висували один одного до посади та єпископства. Бажали захопити впливові служіння і одного разу наважились вимагати призначення їх викладачами і виховниками у василіанській семінарії в Брюховичах, але я їм відповів, що вони там могли б бути під відповідними умовами займати лише місце учнів а не учителів!

= Вони ніколи не просили у своїх Настоятелів дозволу на здійснення їхніх задумів. Вони лиш підступно ВИМАГАЛИ, часто ставили вищих Настоятелів у складне становище, перед фактом вже розпочатих дій, коли вже немає іншого виходу з положення крім дати їм дозволу.

= Вони постійно займалися обманом Настоятелів, бо часами в обличчя говорили одне, а в дійсності робили все проти церковної і чернечої дисципліни.

= Ці обманці й самозванці завжди намагалися користуватися неправдивою ідентичністю. На початку їм була дуже потрібна назва «василіян» і скорочення ЧСВВ (Чин Святого Василія Великого), хоч насправді від самого початку діяли проти нашого Чину. В цьому дусі вони пізніше себе назвали «єпископами УГКЦ» і навіть поділилися Єпархіями і вибрали свого «верховного архієпископа» саме в особі гуру Догнала. Згодом приписували собі «авторитет в імені Папи Римського виключати з католицької Церкви всіх Єпископів». В уряді цієї догналівської «католицької» церкви наприкінці залишився сам Папа Римський, але вони і його не могли стерпіти в тій позиції і його «виключили». Зараз їм потрібний титул «патріархату візантійської католицької церкви», але я переконаний, що ця псевдо-ідентичність довго не триватиме. Очевидно, ця секта не визнає католицької Церкви поза своїми межами. Поживемо – побачимо, як Догнал назве свою секту і кого він із себе зробить шляхом самозванства.

Які Ваші висновки щодо деструктивної діяльності секти Догнала?

Знаємо, що в Україні існує закон про свободу совісті й віровизнання, який не надає ніякій секті права агресивно накидатися проти інших конфесій шляхом публічних наклепів і розпалювання ворожнечі між віруючими. Віруючі ж є громадянами України з правом свобідно і в мирі сповідувати свою віру. Очевидно, проблеми створені сектою Догнала не є спричинені якоюсь вірою, а грубим порушенням законного ладу й миру між громадянами. Справжня християнська віра таких проблем не творить, а помагає громадянам жити в мирі та творити добро для себе і для Держави включно. Окрім цього, існують доведені факти, як догналівці розколюють сім’ї. Розбиття цієї фундаментальної клітинки суспільства є виразним порушенням закону про сім’ю. По-третє, існують доведені факти, як жертви секти Догнала зазнали психічних захворювань, що також є яскравим порушенням законодавства і спокою у суспільстві, яке Держава не сміє толерувати, а повинна від цього захищати своїх громадян.

На підставі цих фактів, як висновок, я поставлю декілька запитань: Хто є зацікавлений в тому, щоб підтримувати таку секту, яка спробувала знищити Василіянський Чин а тепер намагається руйнувати Українську Греко-Католицьку Церкву? Кому потрібні догналівці, як не самим ворогам нашої Церкви? Я дуже співчуваю з Божою Церквою і шкодую тих вірних, які дали себе звести, бо виявилися нездатними узріти, що догналівську секту підтримують не лише словесно, але і фінансово включно, найбільші вороги Христової Церкви.

Мені насправді дуже шкода тих віруючих, які відпадають від правдивої віри, тобто від католицької Церкви. Вболіваю і молюся за них, бо багато із тих, хто відпадає від віри самі або їхні родичі недавно постраждали жорстокі переслідування за віру під час тоталітарної радянської комуністичної й атеїстичної системи. Чи вони вже забули про депортації, переслідування і навіть фізичне знищення віруючих? Чи вони зовсім не моляться, чи моляться до якогось фальшивого витвореного божка? Хіба вони не читають Божого Слова в Святих Писаннях і не дотримуються навчань католицької Церкви і навчань помісної УГКЦ? Людина, яка насправді вірить у Бога Отця, і Сина, і Святого Духа – Єдиного у Пресвятій Тройці, остаточно об’явленого через Споконвічного Сина Ісуса Христа, людина яка насправді до цього ж Бога молиться, напевно не творить такі деструктивні вчинки, як Антонін (Ілля) Догнал і його група псевдо єпископів – самозванців.

Що Ви б порадили віруючим УГКЦ і всім вірним Католицької Церкви?

Я зі щирого серця і в моїй відповідальності перед Богом, перед Василіянським Чином і перед Христовою католицькою Церквою, для добра кожної віруючої людини УГКЦ раджу насамперед усвідомити те, що правдива віра виявляється правдивою молитвою, а обидві разом – віра і молитва – виявляються відповідними добрими плодами в житті людини і Церкви. Правдива віра і правильна молитва християн приносять плоди покаяння, миру, злагоди, доброзичливості, довготерпеливості і так далі, зокрема плоди любові до ближнього і творення добрих діл для всіх.

Пригадаймо, дорогі у Христі брати і сестри, що Бог Отець, Його Споконвічний Син, і Святий Дух, остаточно об’явлений через Споконвічного Сина Ісуса Христа – в якого ми віруємо і визнаємо в молитві «Вірую» – це Бог Єдиний у Пресвятій Тройці, який ЄДНАЄ всіх. Син Божий, один з Пресвятої Тройці молиться, «щоб усі були одно» і дає нам нову заповідь: «любіть один одного, як я вас полюбив». Чим ближче людина до цього Бога, вона також ближча до будь-якої людини на цьому світі і ставиться з пошаною до всіх без винятку, бо любов до Бога веде до сповнення всіх Божих заповідей, які стосуються ближнього. Чим більше людина любить Єдиного Бога у Пресвятій Тройці, тоді вона збільшує свою любов до ближнього, насамперед у сім’ї, бо безмежна і незбагнена Божа любов і милосердя діє через тих, хто Його любить. Отже, коли хтось каже, що вірить у Бога, що любить Його та й молиться до нього, але поширює непорозуміння, напруження, ненависть, накидається із засудами й наклепами проти всіх, навіть проти Святішого Отця та Блаженного Папи Івана Павла ІІ, то його віра, любов і молитва неправдиві. Стережімося лжепророків згідно з Христовою заповіддю і стараймося їх розпізнавати по їхніх плодах. Тримаймося правдивої віри і Церкви – зберігаймо християнську віру в тій формі, що її приніс до нашої Богом благословенної землі України Св. Рівноапостольний Князь Володимир, тобто тоді, коли між християнами ще не було розколів, незважаючи на розвиток різноманітності обрядів.

Пригадаймо собі також, що Господь Бог – Єдиний безгрішний. Немає на світі людини, що жила і не згрішила б. Отримавши неоціненний дар віри, ми залишаємося людьми, немічними і грішними. Отже, ми потребуємо часто приступати до Святої сповіді, навертатися постійно, відпокутувати свої гріхи. Своєю поведінкою й покірною молитвою, митар був виправданий перед Богом, бо молився кажучи: «Боже, милостивий будь мені грішному». Фарисей, який вичислював усі гріхи свого ближнього і хвалився перед Богом за свої вчинки, був засуджений Господом Богом. Перед нами, дорогі у Христі брати і сестри, вибір дороги. Чи ми підемо дорогою спасіння? Нехай Господь Бог нам допоможе. Отже відвертаймося від тих, хто веде себе неначе в них гріха немає, а засуджують усіх, неначе тільки інші грішать. Ходімо Божою Дорогою, що нею є для нас Ісус Христос, а це дорога покаяння і добрих діл милосердя. Уникаймо дороги тих, хто неначе роблять себе рівними Богові, але в дійсності лиш засуджують усіх і не дбають про їхнє спасіння так, як це навчає сам Господь Бог. Уникаймо догналівської секти, яка доводить віруючих до повного психічного і духовного безумства, переконуючи їх, що «вони стали в усьому непомильними, безгрішними і з правом засуджувати всіх, хто до них не належить». Відвертаймося від смертельної дороги Юди – зрадника. Нехай Господь Бог охоронить нас усіх, щоб ми ніколи не відпали від правдивої віри і Церкви.

З Божою ласкою й допомогою, не дозвольмо, щоб зло сектантства нас перемогло, але перемагаймо те зло добром (пор. Рм 12,21), тобто правдивою вірою нашої Української Греко-Католицької Церкви, яка є повністю католицькою, молімося так, як наша Церква навчає нас молитися, і постійно займаймося добрими вчинками так, як цього нас навчає католицька Церква.

Нехай Господь благословить усіх нас і помагає вірити правдиво і творити єдину, святу, соборну й апостольську Церкву, як діти Єдиного Бога під проводом єдиного видимого вселенського пастиря Папи Римського. Нехай для цього Пресвята Богородиця Пречиста Діва Марія і всі святі землі Української вимолюють у Бога потрібні нам ласки.

Слава Ісусу Христу!

о. Василій Ковбич, ЧСВВ Протоархимандрит – Головний Настоятель Василіянського Чину Св. Йосафата

спеціально для "Католицького Оглядача"
Джерело:
Мандрівники Христа Царя

Оце ж ви, ВАСИЛІЯНИ, їх породили, то ж тепер ви їх і...
Катехит парафії Преображення Господнього

17.05.2011р. Б. / Італійські лютерани вирішили давати «шлюби» гомосексуальним парам

У Римі завершився Синод євангельсько-лютеранської Церкви Італії, на якому було прийнято рішення про «благословення різних форм співжиття гетеро- і гомосексуальних осіб», причому в парі достатньо, щоб лише один партнер належав до протестантської спільноти, що знаходиться в спілкуванні з лютеранами. Цікаво, що дане рішення прийняте саме в період заповнення італійцями декларації доходів, і різні спільноти, а цього року особливо протестантські, проводять кампанію «вісім тисячних» -- за те, щоб громадяни направляли частину податків на користь тієї чи іншої Церкви.

В своєму поясненні Крістіан Гребен, голова Синоду і його особливої комісії, підкреслив, що «гомосексуалісти не вигадують свою орієнтацію, а знаходять її», і завдання Церкви – «супроводжувати людей у всіх проявах їхнього життя». Благословення одностатевих пар, а також різностатевих пар, що не бажають переступати поріг співжиття без «шлюбу», даватиметься під час публічного культу, хоча «літургія» відрізняється від звичайної. Декан євангельсько-лютеранської Церкви в Італії спробував навіть дати біблійне обгрунтування рішення: на його думку, в Святому Письмі концепція гомосексуалізму була безпосередньо пов'язана з проституцією і поганськими культами, тому Біблія засуджує гомосексуалізм зовсім не той, з яким ми маємо справу сьогодні. Запропонувавши цю оригінальну інтерпретацію, представник лютеранської спільноти додав, що благословення одностатевих пар «дасть цим парам силу переживати їх стосунки етично відповідально і за підтримки Бога».

Джерела:
Радіо Ватикан
Мандрівники Христа Царя

...благословення одностатевих пар «дасть цим парам силу переживати їх стосунки етично відповідально і за підтримки Бога»...

Як каже мудра українська приказка: "Кого Бог карає - в того відбирає розум!"

Це ж треба до такого додуматися і, аж цілим СИНОДОМ прийняти таке епохальне рішення - благословляти содомітів (читай підарасів)...

Взв'язку з цим маразмом ми бачимо сповнення пророцтва: "...А лихі люди й дурисвіти будуть чим далі до гіршого посуватися і, бувши зведеними - зводитимуть інших..."

Катехит парафії Преображення Господнього р.Б. Леонід.

04.05.2011р. Б. / Підгорецька карикатура

Не хотів псувати цими рядками читачам гарного настрою відразу після святкової беатифікації блаженного Івана Павла ІІ, але сьогодні по свіжих слідах, так би мовити, поділюсь роздумами, які давно вертілись в голові. Як вже багатьом відомо, в неділю очільники групи, відомої в минулому як «підгорецькі отці», а сьогодні справедливо названі за прізвищем ідеолога Догнала, «догналіти», «відлучили» від Католицької Церкви Папу Бенедикта та блаженного Івана Павла ІІ. Хоча самі вони мабуть скажуть, що то не вони: «он сам пришёл». Тобто Папа своїми діями, сам себе поставив у положення відлученого, і вони його попереджали про можливі наслідки його діяльності, але факт залишається фактом – ці люди вважають, що мають право виносити вироки, судження діяльності будь-кого і головно глави Церкви в якій складали священичу присягу, припасовувати до людей цитати з Біблії, звинувачувати в єресях і так далі. Тут прошу читача особливо звернути увагу, що ці люди вважають себе в повному праві трактувати, оцінювати і судити в останній інстанції. Це дуже показовий феномен. Це явище не нове в Церкві Христовій, оскільки від самого початку з‘являлись люди, які твердили, що їх веде сам Дух і єдиний Бог їм суддя, а вони вже всім решта судді. Зараз ми називаємо ці відколи сектами.

Хоча ще донедавна, очільники групи Догнала наголошувала на тому, що вважають свої відлучення від Католицької Церкви недійсними і очікують на офіційне рішення їхнього питання від Папи і його єдиного. По крайній мірі, в одній спонтанній розмові з одним із адептів секти паном Василем Кириличем – редактором їхнього сайту «ПРАВдиво» останній свято мені доводив, що Папа накаже «винуватців» і виправдає «невинно осуджених», звісно Догнала & Co. Мене завше цікавило питання, а якщо б Папа підтвердив екскомуніки (хоча звичайно їх справи Папа ніколи б не розглядав), яка була б їх реакція? Більш ніж впевнений, вони б звинуватили Папу у сотні вигаданих єресях, бо виключно себе вважають непомильними (що зрештою і сталось згодом). Це підтвердили події неділі. Все, що говорилось адептам до цього – «мовляв почекайте, Папа просто оточений поганими людьми, але правда восторжествує і він нас оправдає» було, як то кажуть, «для отвода глаз». Стара риторика міняється на нову – Папа сам єретик, тому ми обиратимемо свого – Підгорецького чи Брюховецького, а може і Кульпарківського…

Якщо на перших парах, догналіти в очах своїх адептів намагались продемонструвати якісь спроби легітимації, чи то були претензії ввести їх до складу Синоду УГКЦ (хоча ніколи не були і не є єпископами Католицької Церкви) чи пізніші апеляції до Папи, то тепер остання і легітимна інстанція християнства на планеті Земля знаходиться, яких 70 кілометрів від Львова. Якщо у вас проблеми – звертайтесь: все вирішується там. Хоча, це не єдина філія. По цілому світу від різноманітних християнських юрисдикцій в свій час вже відходили групи, які оголошували себе посольством Божим на землі… Ця не перша і не остання, знаємо це зі Святого Письма.

Насправді дивлячись назад, всі ці спроби легітимації ніколи не мали якоїсь справжньої цілі пошуку справедливості. Для міцнішого фундаменту треба було чимсь дурити людей (не забуду відео з-під стін Верховної Ради, в якому один з очільників показово поминає Бенедикта XVI), щоб не розбіглись ті, що є, і назбирати нових. Тепер, коли є міцніша база можна і Папу «відлучати». Тим паче догналіти почали розширяти свій ареал вербування на православних (представники УАПЦ з Золочівського району вже можуть Вам багато розповісти) апеляція до Риму вже не потрібна, а й навіть зайва (а для католиків латинської традиції вони готують цікавіший сюрприз – латинського єпископа ну і само собою главу Латинської Церкви).

Процес вербування в групу досить простий і дієвий. До сьогодні ще працює вдала мімікрія під Греко-Католицьку Церкву, оскільки саме її вірних було обрано як матеріал для формування секти. Люди, які вперше потрапляють на реколекційні науки, не знають, що мають діло не з УГКЦ. Про це свідчать багато тих, хто побував на науках, але не втрапив в число адептів. Коли стає зрозуміло – мізки вже спрямовані у потрібному напрямку і УГКЦ вже розглядається як ворог. Впроваджувальна система проста – світ ділиться навпіл. Чорний і білий. Пекло – рай: вибирай… Звісно, тут тобі пропонують «рай». Перед тобою стоять такі милі галицькому оку монахині і священики. Вибір здійснено і, все, вперед. Далі тобі дадуть всі необхідні формули чому саме по ту сторону пекло. Хоча справжнісіньке пекло розпочинається в сім‘ях, коли хтось з близьких попадає в цю секту. Свідченням може слугувати нещодавнє відео ( http://youtu.be/bHlT5UIxX3I ), на якому в догналітському осередку відбувається постриг в монахині, а мати, яка в розпачі протестує, і монахині їй вперто затуляють рота. Я все розумію, мати хоче «бачити внуків» і не одні батьки важко пережили такий вибір дитини, однак, на жодному постригу матері не будуть брутально затикати рота і скандувати на все горло «Ісус». Думаю, цей випадок взагалі заслуговує на розслідування відповідними органами, які чомусь в даній ситуації виявляють повну бездіяльність. Прошу звернути увагу, що ця мати протестує не проти самого постригу, як такого, а звинувачує виконавця обряду у самозванстві.

Звинувачення, якими щедро догналіти посипають всіх «зовнішніх» також будувались за висхідною – спочатку критики зазнали ієрархи УГКЦ, зокрема Блаженіший Любомир. А потім вже Римський понтифік. Формули прості і чітко вбудовуються в свідомість адептів. Натомість і тут догналіти не мали на меті з‘ясовувати якусь істину. Звинувачення висуваються риторично і відповіді не очікується. Зі сторони УГКЦ лунали не одноразові спростування, однак, дискусії непомильні судді починати не збирались. Звинувачення є виключно для «внутрішнього вжитку», а не для зовнішнього. І тут я також хочу зупинити читача і зосередити його увагу. Звинувачення повинні тільки постійно живити в «своїх» відчуття правдивості їхнього шляху. І переконання, що ззовні – пекло. Людина, яка потрапила туди ніколи в житті не буде з‘ясовувати, чи справді говорив якісь речі Блаженіший Любомир Гузар, не буде з‘ясовувати, що було в Асижі, чи відкривати документ ІІ Ватиканського Собору Nosra Aetate в якому викладено вчення Католицької Церкви про ставлення до інших релігій, не буде з‘ясовувати, бо вона це «знає». Тому що за неї вже все з‘ясував Догнал. А він, вона переконана є по цю «сторону добра і зла», по добру, звісно.

Це насправді класика жанру, скажуть релігієзнавці. Серед основних засобів поширення свого впливу використовуються також вкидання в суспільство певних фантомних небезпек на кшталт ювеналки чи формування маси громадських організацій, які борються з «виселенням магеланових пінгвінів з Фоклендів» так небезпечного для нашого суспільства чи створенням паралельних церковним молодіжних організацій, як вже скандальний клон «Руху чистих сердець»

Якщо стати на відстані й глянути на всю цю ситуацію здалека, то видно ще більше. Ситуація в країні хитається у всі боки. І зрушити тектонічні плити пробують в багатьох точках. В суспільному: розкручуванням мовного питання, історичними суперечками, конфронтаціями ідеологій тощо. Окремим регіоном який особливо розхитують є Західна Україна, яку руками, певних сил хочуть показати як оплот фашизму і «агалтєлого націоналізма», осередком екстремізму і ксенофобії. Не залишилась поза увагою і релігійна сфера. Не побоюсь цього слова, але вона є серцем нашого народу (Яке нажаль сьогодні зіткане з клаптиків). Вдариш туди - захитається все. І, що я спостерігаю, б‘ють туди доволі сильно. Якщо ще кілька років назад в нашій країні встановився більш-менш стабільний релігійний мир, то сьогодні ситуація за крок від вибуху. Про це просто на весь голос кричать релігійні лідери, апелюють до президента – чітко називають загрози. В цей сам час в Галичині розвертається прекрасно фінансована (цей факт заслуговує особливої уваги) і продумана кампанія розхитування Української Греко-Католицької Церкви. Зверніть увагу, очільники догналізму жодним чином не звертають увагу на те що робиться в країні (окрім надуманих загроз ювеналки і гомодиктатури) натомість вперто «сверлять» Католицьку Церкву взагалі і Греко-Католицьку зокрема. При цьому пишучи листи Путіну, Мєдвєдєву, Патріарху Кирилу листи з проханням підтримки. Пишуть листи в «Русскій мір», а звідти їм устами Кирила Фролова відповідають – «Ми с вамі! Бєй уніатов!»

.

Ще цікавішу ситуацію спостеріг останнім часом в інтернет сфері. Накал агресії в коментарях на релігійних сайтах просто зашкалює. Позавчора на сайті «Релігія в Україні» коментатор під ніком «Анархіст» представився як людина з оточення владики Ігора Ісіченка поливав всіх відбірною лайкою і мало не гнув матом на всіх. Я просто не вірю, що така люди на може бути в компанії інтелігентного Архієпископа. Чи під статтями на Українській правді, якісь «греко-католики» (в чому я теж сумніваюсь) мочили всіх не менш відбірним матом. Це тільки те, що помітив. Всім давно відомо, що в неті працює купа проплачених «тролів», які повинні постійно провокувати сварки на дражливі нашому суспільству теми, втому числі тему міжконфесійних стосунків. Але очевидно одне, нас хочуть спровокувати на «війну всіх проти всіх».

Перепрошую за «сумбур», я вірю в свій народ і вірю, що ми і це перейдемо. І здоровий глузд візьме верх над емоціями. Перефразовуючи пана Мирослава Мариновича – давайте зберігати холодність ума, при гарячості серця.

Але не все так зле. Не знаю з якою допомогою, яких сил, чи може просто через надмірні амбіції деяких людей маємо й веселі вісті. Група Догнала «відлучила Папу Римського». Ви тільки вдумайтесь над цим зі всєю можливою серйозністю і я переконаний у вас не вийде щиро не розсміятись. Я чув, що в психіатричній практиці релігійні лідери рідко трапляються, частіше Наполеони чи інші вожді народів, але Папи, то рідкісний випадок. Також «Львів турстичний» матиме нову атракцію – у визначені дні під Львівською облрадою, або може будуть і інші місця, відбуватимуться аудієнції з Папою, не знаю який буде титул чи Підгорецький чи Брюховецький – і можна буде зробити фотографії на пам'ять.

Анатолій Бабинський

P.S. Після написання пригадав ще одну річ, яку підмітив давно. Стосується вона риторичності звинувачень догналітами УГКЦ. На свої наліпках, розклеєних по місту, вони пишуть "греко-католики "за" гомосексуалізм і ювенальну юстицію. Якщо "ні" чому мовчимо?". Очільникам догналізму цілком відомо, що існує чітке вчення Католицької Церкви, щодо цих явищ і йому слідує УГКЦ, але ж про це вони мовчать. Але продемонструю їх тактику на практиці, щоб читачі краще зрозуміли про що мені йдеться "Догнал "За" згвалтування неповнолітніх і проституцію! Якщо "Ні" чому мовчимо?"

Джерела:

РІСУ-блоги

Мандрівники Христа Царя

25.01.2011р. Б. / Догналіти -- агенти МП?!

Давно думав, що група Догнала організована спеціально з метою ослабити УГКЦ.

Але ніколи не припускав, що так скоро спливе, хто і навіщо їх організовував.

Отже Кирил Фролов дає таку характеристику групи Догнала:

""Підгорецький синод" - організація греко-католиків, які неприймають русофобію офіційної УГКЦ і вважають, що Росія і Україна повинні спільно протистояти секулярному проекту ЄС.: є "інша Галіція", що пам'ятає про талергофську трагедію, вшановує пам'ять великих москвофілів- о. Івана Наумовича, А. Добрянського, Д. Зубрицького і інших."

Ось воно - це виявляється дійсно група нових москвофілів.

Зрозуміло, що самі по собі такі групи ні в Галичині, ні в Закарпатті не з’являються.

Ось наприклад що пишуть так звані русини нагороджувані і спонсоровані Москвою:

"РУСИНСЬКЕ ПОЗДОРОВЛЕННЯ ПАТРІАРХОВІ МОСКОВСЬКОМУ І ВСІЯ РУСІ КИРІЛУ, З НАГОДИ СВЯТА РІЗДВА І НОВОГО РОКУ ГОЛІВ ВСЕСВІТНЬОГО І ЄВРОПЕЙСЬКОГО КОНГРЕСІВ ПІДКАРПАТСЬКИХ РУСИНІВ І СОЙМУ ПІДКАРПАТСЬКИХ РУСИНІВ В.ДЖУГАНА, В. МІКУЛІНА І ПРОТ. ДИМИТРІЯ СИДОРА.

Ваше Святійшество!

У ці радісні дні для всієї Святої Русі прийміть наше РУСИНСЬКЕ вітання зі святом Різдва Христова, Церковного Новоліття і БОГОЯВЛЕННЯ!

Ви недавно побували з пастирським візитом на території Древньої Русі, в граді Києві, який повинен був стати «матір'ю міст росіян». Адже сюди попрямували і апостольські плоди свв. Кирила і Методія з раніше (на 130 років) просвічених Болгарії і Карпатської Русі, які стали справжньою ланкою від Візантії, як 2-го Риму, до Древньої Русі і Третього Риму!

І як Павлова наполегливість і працьовитість апостола слов'ян Кирила, зазвучала там Ваша натхненна проповідь про духовну єдність трьох гілок православних русинів від Карпат до Камчатки. А в цей час молилася з Вашим Святійшеством і четверта частина Русскава Міра - Карпатська Русь, навмисно піддана Австрією геноциду в 1914 році в Таллергофі, ганебно забута радянськими і нинішніми українськими «ученими», але яка дивовижно зберегла свою древню русскість і святе Православ'я (у процентному відношенні) більш ніж перші три, на сьогодні до того ще і розділені.

Як русини з-під Карпат при Володимирі підкорили полян-киян написаним словом, так здійснилося диво, коли Ваше слово підкорило серця сьогоднішніх киян і надихнуло наших православних русинів. Причому, русинів всіх, і тієї частини русинів, яка виявилася «силою влади Австро-Угорщини» в духовному підпорядкуванні Римському престолу, і що зберегла право прямого підпорядкування Риму, не бажаючи і сьогодні підкорятися антирусинському уніатському Львову, який реанімував фашизм.

Ваше Пастирське Першосвятительське слово виявилося настільки дієвим в нашому народі, що навіть наш знайомий уніатський священик-русин вигукнув: «нам би такого папу»!

На спільну радість, Вашими працями ми спостерігаємо зріст авторитету в суспільстві і світі Російської Православної Церкви, сміливістю Вашою, Пастиря всієї Святої Русі - від Чопу до Аляски!

Ваше Святійшество! Русини – достовірно жива частина Русскава Міра!"

Отже, група Догнала - це чергові громадяни «руського мира», що з'явилися в результаті цілеспрямованої політики. В цьому Гліб Коваленко швидше за все не помилився.

Не ростуть же вони самі по собі як гриби. Щоб такі феномени з'явилися потрібні міліони і міліони вливань. На яких, мабуть, поживитися хочеться і псевдо-експертові Фролову.

Який, до речі, в черговий раз довів власну неписьменність повторивши вигадку о. Андрія Новікова про те, що православний Гліб Коваленко - уніат.

Втім, з такими "експертами" і такою політикою соромно вже говорити про свою приналежність до МП.

Не даремно в Інтернеті можна зустріти заклики до патріарха Кирила відмовитися від такого "експерта", забрати у нього всі ордени і регалії - щоб не ганьбив він МП своїм "експертним" " брудом".

У Московській патріархії мене найбільш розстроює(обурює(сторож)) непоінформованість і тупість людей, яких вважають експертами по Україні. Якщо до цього додати їхню патологічну балакучість (відкривають всі секрети) і брехливість (бреше про всіх «чужих»), то гримуча суміш виходить рідкісна. І результатом їхньої діяльності може бути лише велика воронка - як на місці України, так і Росії, як на місці Підгірців, так і Кремля.

Загалом, якщо не можете знайти розумних, то хоча б знайдіть небалакучих!

До речі, зазначимо, К. Фролов ніяк не спробував спростувати по суті першого висновку Г. Коваленко - про те, що МП хоче захопити храми УПЦ КП, залишивши віруючих на вулиці. Як говориться - і після цього хтось там говорить ще про любов? про діалог? Храми - захоплюємо, віруючих - викидаємо. Навіть перевиховати не хочуть!

Мабуть і храми УГКЦ в майбутній союзній державі (а про таке - кожен другий пост в ЖЖ Фролова: вибору в Білорусі і України немає - або гоміки з Євросоюзу, або союзна держава з Росією!) - захоплять на користь групи Догнала, яка приєднається до матері-церкви з Другого Ватикану (Третього Риму). А віруючих - на вулицю. А потім, щоб не заважали, можна і кудись чимдалі.

Загалом, в 2011 році нудно не буде. З такими хуліганами на бочці з порохом нудьгувати не доведеться.

А чи не відправити цього "експерта" місіонерити до ісламських країн Африки? Або до Пакистану?

Там таким хуліганам з сірниками швидко покажуть локальний вибух.

Адже зазначте: він за один день образив релігійні почуття не лише віруючих УПЦ КП і УГКЦ. Він ще і розпалював міжнаціональну ворожнечу! Здається це ще досі злочин? І цей дивак ще є "православним експертом", що хвастає(хвалиться(сторож)) своєю близькістю до Патріарха?

Куди дивиться патріарх?

Юрій Чорноморець

зображення: antydognalivci.blogspot.com

Джерела:

РІСУ

Мандрівники Христа Царя