17.03.2018р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

Євр.6,9–12:  «Щоб ви не стали недбайливі, а навпаки, наслідували тих, які вірою і витривалістю успадковують обітниці»

Часто в різноманітних обставинах і ситуаціях ми недбайливі та ліниві. Не зважаємо на важливі речі, ігноруємо ті чи інші життєві ситуації. Однак коли собі усвідомимо, що Бог дає це все нам, то краще зрозуміємо, що у кожній ситуації ми можемо жити свято або грішно.

Де є гріх? Де ми не дбаємо, легковажимо, пропускаємо. А де ми дбаємо, турбуємось, то неминуче з часом ми здобуваємо перемогу, осягаємо успіх. І проблема не в обставинах, які оточують нас, не в людях, навіть не в самих собі, бо Бог нас створив такими, як ми є. Проблема в тому, що ми не завжди дбаємо, не завжди турбуємось, щоб жити по-християнськи, жити досконало, свято і праведно. Стараймося все більше дбати, щоб все виконувати якнайкраще, і наше життя дуже швидко переміниться.

***

Мр.7,31-37:  «Вклав йому пальці свої у вуха і, добувши своєї слини, торкнув йому язика»

Зазвичай бачимо у Євангелії, що Ісус Христос діє своїм словом. Словом, як Бог, промовляє, словом зціляє, виганяє бісів. Однак це Євангеліє описує випадок, який відрізняється від решти, це, як кажемо тепер, інший підхід. Спаситель використовує свої руки, свою слину. Це показано для того, що б зрозуміти, що і в нашому християнському житті Бог дуже часто діє за посередництвом чогось чи когось. 

У сучасному світі Бог дуже рідко діє в особливий спосіб. Він, як правило, діє через людей, обставини, події, ситуації. Тому нам треба розвивати в собі вміння бачити й чути, що за всіма людьми чи ситуаціями є Бог, за всіма подіями виявляти Його присутність, знати, що через все діє Господь, що випадковостей не буває. Уміймо розпізнавати й бачити Бога за всім і зустрічати Його у своєму щоденному житті!

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

17.03.2018р. Б. / Преп. Герасима, що на Йордані; Св. муч. Павла і його сестри Юліянії

Преподобного Герасима, що на Йордані

Тропар, глас 8: В постах – безплотне, у чуваннях – сильне, в спокусах – непереможне і в молитвах – безупинне, у всьому ж – зібране життя провадячи, богоносний отче Герасиме, ангелів здивував єси і бісівські полчища прогнав. Вірних же серця звеселяєш, блаженний, тому й звір впокорився тобі. Ти ж, дерзновення до Бога маючи, моли, щоб спаслися душі наші. 

Кондак, глас 4: Запалився ти дбанням про вишнє, жорстокість йорданської пустелі понад всі насолоди світу поставив єси. Тому впокорився тобі звір аж до смерті, отче, послушний і жалобний на гробі помер твоїм, якого Бог так прославив, до Нього молячись і нас, отче Герасиме, поминай. 

В пустелі надйорданській за правління Теодосія Молодшого осів був монах, родом з Ликії, на ім’я Герасим. До цього він жив у єгипетський Тиваїді, згодом у святого Євтимія (пам’ять його вшановуємо 20 січня) в пустелі Рува, а потім прийшов над Йордан, поблизу Єрихону, і став духовним отцем 70 монахів, для яких побудував лавру з монастирем для монахів-послушників, які недавно вступили в монастир. 

У ті часи самітницьке життя практикували досвідчені монахи, загартовані в чеснотах і благочесті, а новачки – спільне життя, під керівництвом побожних ігуменів, які утверджували їх у чеснотах. 

Життя святого Герасима в лаврі було дуже суворе. Впродовж п’яти днів монахи перебували на самоті, у своїх пустельних келіях. Там вони молилися і плели кошики. Харчувалися лиш хлібом та овочами, кожен мав лиш один одяг і одне горнятко на воду. В суботу всі сходилися до монастиря, тут спільно служили церковне правило, сповідалися і причащалися, в неділю на спільній трапезі їли теплу страву і знову поверталися до своїх келій. Вогню в келіях не вільно було розкладати. А первовзором для всіх і першим посником був сам преподобний Герасим. Упродовж усього Великого посту він нічого не їв, єдиним його кормом було святе причастя. Святий часто ходив на тривалий час у пустелю разом зі своїм учнем святим Киріяком (його пам’ять вшановуємо 29 вересня), який вступив до монастиря 467 р. 

Бог нагородив святого Герасима особливими дарами. Так, Він об’явив йому смерть святого Євтимія (473 р.). Преподобний Герасим бачив його душу, яку ангели підносили на небо, і, взявши зі собою Киріяка, пішов на похорон. Оповідають, що якось у пустелі прийшов до нього лев, який поранив лапу гострою терниною. Святий вийняв її з рани, а лев, лагідний, немов ягня, з того часу залишився зі святим Герасимом, який назвав його Йордан. Лев пильнував осла, що пасся поблизу, і носив на спині відра з водою. А коли преподобний Герасим помер, лев упав на його могилі (що була поблизу монастирської церкви) мертвий. Помер святий Герасим 5 березня 475 р., за своє святе життя він отримав нагороду, яку Отець наш небесний приготував усім, які Його люблять. 

__________
У той самий день

Святого мученика Павла і його сестри Юліянії

“Великий Бог християнський!” – так кричали погани, коли бачили, як християни задля Імени Христа Спасителя переносили найтяжчі муки, а Бог численними чудами хотів навернути засліплених поган до пізнання правди. А однак кров християнська текла струмками, на місці одних замучених ставали інші і нахиляли свої голови під меч, а тіла свої віддавали на вогонь, щоб дати свідчення Христовій правді. У Птолемаїді Палестинській жив проповідник Божого слова Павло, зі своєю благочестивою сестрою Юліянією. Коли імператор Авреліян в’їжджав до міста, щоб чинити суд над християнами, то святий Павло, на очах самого царя, осінив себе святим хрестом. За це його схопили і привели на суд. На суді він сміливо ісповідав свою віру в Христа Спасителя.

“Чи не знаєш, що законом заборонено визнавати Христа?” – запитав його лютий Авреліян.

“Не знаю твоїх безбожних законів, а знаю, що закон мій велить мені честь віддавати Спасителеві моєму”, – відповів святий Павло.

Мучитель наказав його мучити так довго, поки Христос не визволить його, а Спаситель тримав постійно в опіці слугу свого і той не відчував жодного болю від мук, таких лютих, що лиш від самого їх споглядання погани самі тремтіли.

І ось серед тих мук стає перед Авреліяном Юліянія і каже:“За що ти мучиш брата мого, котрий нікому не зробив нічого злого?” Мучитель наказав їй поклонитися божкам, бо інакше жорстокі муки чекають і її, та свята відповіла йому, що задля Христа всі страждання для неї є ніщо, бо Спаситель осолодить їх своєю благодаттю. Тоді кати стали мучити і Павла, і його сестру, а святі заохочували себе взаємно до витривалости, прославляли Отця небесного і співали в честь Імени Його. І Бог об’явив силу свою, бо коли їх кинули в котел з розтопленою смолою, то вона лиш охолодила їх тіла. Злобний мучитель наказав принести два залізні ліжка, розпалити під ними вогонь, покласти на них святих мучеників і тіла їх поливати розтопленим смальцем – а вони і тих мук цілком не відчували. Свята Юліянія у час тих катувань упоминала Авреліяна, щоб той увірував в Ісуса і спас свою душу. Та не зм’якло серце засліпленого, натомість два кати, Квадрат і Акакій, увірували і голосно закричали:“Бог християнський – то Бог правдивий!” Аврелій зразу ж засудив їх на смерть, а вони стали голосно призивати Спасителя і самі нахили свої голови під меч, прийнявши хрещення крови і вінець нев’янучий отримавши з рук Отця небесного.

Наступного дня, після ночі, проведеної у в’язниці, Павло і Юліянія, оздоровлені чудесним способом, знову стали на суді. Їх тіла нещадно шматували залізом, а наслідком цих мук стало те, що новий кат Стратилат увірував в Ісуса, зруйнував поганський жертовник, що стояв там, і за віру свою загинув від меча. Увечері того дня кинули святих мучеників до ями, повної гадюк, однак ангел Божий став біля них на сторожі і гадь не сміла їх доторкнутися. Однак і це не навернуло Авреліяна;він наказав взяти їх на нові муки. Святого Павла велів бити розжареними в вогні залізними прутами, а тим часом намовляв святу Юліянію принести жертву божкам, і він візьме її за жінку, та, осоромлений, мусив визнати своє безсилля. Потім у глибокій ямі розвели великий вогонь, і святі мученики, перехрестившись, з піснею на устах увійшли в полум’я, і цього разу ангел Господній охороняв їх і вогонь не шкодив їм. Упродовж семи днів, заковані в тяжкі кайдани, сиділи Павло і Юліянія у в’язниці, а коли вивели їх на суд, то Авреліян наказав палити залізом їхні обличчя, аж народ, хоч і поганський, став бунтувати. Тоді мучитель велів їх стяти мечем.

Не прощалися брат із сестрою, бо вони знали, що розлука їх триватиме одну лиш хвилю. Першою свята Юліянія нахилила свою голову під меч, а за нею і святий Павло віддав Богові свою чисту душу. Сім днів тіла їх не хоронили;потім кинули їх на поживу псам, однак ані пси, ані хижі птахи навіть торкнутися їх не сміли. Щойно через сім днів християни змогли забрати мощі святих мучеників і поховати. Діялося це близько 270 р.

__________

І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

16.03.2018р. Б. / ЛІТУРГІЙНІ ЧИТАННЯ на 16 березня

ЛІТУРГІЙНІ ЧИТАННЯ на 16 березня 2018р. Б.

Греко-католицький календар: 
Мучч. Євтропія, Клеоніка й Василиска

Іс. 29,13-23

13. І сказав Господь: «Через те, що цей народ устами тільки зближається до мене й губами тільки мене шанує, а серце своє віддалив від мене, і страх його передо мною – то лише вивчена заповідь людська, 14. тому я і далі творитиму з цим народом дивне диво й чудовину, щоб мудрість їхніх мудрих пропала й розуму не стало в їхніх розумників.» 15. Горе тим, що ховають глибоко свої задуми, щоб перед Господом їх затаїти, що чинять свої справи в темряві і говорять: «Хто нас побачить, хто взнає нас?» 16. Яке ж то безглуздя! Хіба гончаря вважатимуть за глину? Чи виріб скаже про того, який його зробив: він мене, мовляв, не зробив? Чи скаже посуд до гончаря: він, мовляв, не розуміє? 17. Хіба не трошки ще, не трошечки, і Ливан перестане бути садом, а сад не будуть вважати за ліс? 18. Того дня глухі почують слова книги, очі сліпих прозріють із темряви та пітьми. 19. І бідні дедалі більше у Господі веселитимуться, і вбогі між людьми радітимуть Святим Ізраїля. 20. Бо гнобителя не стане, глузливець ізникне, пропадуть усі, що неправду берегли, 21. що засуджували ближнього словами, що наставляли судді пастку в брамі й правого неправно набік відсували. 22. Тому так говорить Господь, що відкупив Авраама, домові Якова: «Яків не буде більше стидатися, обличчя його більш не червонітиме. 23. Бо він побачить діло рук моїх у себе, він буде святити моє ім’я; Святого Яковового будуть святити, Бога Ізраїлевого жахатись.

Бт. 12,1-7

1. Господь сказав до Аврама: “Вийди з землі твоєї, з твоєї рідні, і з дому батька твого в край, що його я тобі покажу. 2. А я виведу з тебе великий народ і поблагословлю тебе; та й зроблю великим твоє ім’я, а ти станеш благословенням. 3. Благословитиму тих, що тебе благословляють, і проклинатиму того, хто тебе проклинає. Тобою всі племена землі благословлятимуться.” 4. І пішов Аврам, як сказав йому Господь, пішов і Лот з ним. Було ж Аврамові 75 років, коли він вийшов із Харану. 5. Взяв Аврам Сараї, свою жінку, Лота, свого братанича, і все майно, що набули, і людей, що придбали в Харані, та й рушили в дорогу в Ханаан-край і прийшли в Ханаан-край. 6. Аврам пройшов його аж до місця Сихем, до діброви Море. А жили тоді в тому краї ханааняни. 7. І з’явився Аврамові Господь і сказав: “Потомкам твоїм дам я цю землю!” І спорудив він там жертовник Господеві, що з’явивсь йому.

Прип. 14,15-26

15. Простодушний йме віри кожному слову; | розумний уважає на свої кроки. 16. Мудрий боїться й відвертається від зла, | а дурний зухвалий у своїй самовпевненості. 17. Запальна людина робить дурниці, | розважливий – зносить усе. 18. Простаки наслідують дурноту, | розумні ж увінчаються знанням. 19. Ледачі перед добрими вклоняться, | а безбожні перед праведних дверима. 20. Бідний навіть сусідові нелюбий, | в багатого ж є сила друзів. 21. Грішить той, хто гордує ближнім; | щасливий той, хто жалує вбогих. 22. Чи ж не збочують тії, що замишляють лихо? | Милість і правда тим, хто добро замишляє. 23. Кожна праця приносить користь; | пуста балаканина – голод. 24. Вінець мудрих – їхній хист; | корона дурних – безглуздя. 25. Вірний свідок рятує ДУШІ: | хто дихає брехнею, той – облуда. 26. В Господнім страсі – міцне довір’я людини, | і її діти матимуть притулок.

Джерело:      CREDO

16.03.2018р. Б. / Св. муч. Євтропія, Клеоніка і Василиска

Святих мучеників Євтропія, Клеоніка і Василиска

Тропар, глac 4: Мученики Твої, Господи, * у страданнях своїх прийняли вінці нетлінні від Тебе, Бога нашого. * Мавши бо кріпость Твою, вони мучителів подолали, * сокрушили і демонів зухвальства безсильні. * їх молитвами спаси душі наші. 

Кондак, глас 1: Тройцю чесну, тройця мучеників перед множнством народів ісповідала і долучилась до хорів безплотних стражаючи. Їх днесь з вірою возхвалімо, святкуючи священну і спасительну для світу пам’ять їх. 

Діялося те за часів гонителя Максиміяна. У понтійському місті Амасія мученицький вінець отримав воїн Христовий святий Теодор Тирон, пам’ять якого Церква відзначає 17 лютого і в першу суботу Великого посту. Замучений був він за наказом Публія, який невдовзі сам загинув наглою смертю. А у в’язницях Амасії мучилися товариші святого Теодора, Євтропій і Клеонік та його братанич Василиск. Після Публія прийшов інший, не менш лютий мучитель, Асклипіодот. Одного дня наказав він привести на свій суд усіх трьох в’язнів. Коли їх мали виводити з в’язниці, враз небесне світло осяяло темний льох, а важкі двері самі відчинилися перед тими, що йшли визнавати Спасителя і Бога свого. З піснею на устах стали вони перед здивованим мучителем і голосно ісповідали Христа Ісуса. Асклипіодот став погрожувати їм муками, на що красномовний Євтропій сказав йому так:“Безумний! Ти погрожуєш нам муками? Та ними погрожував нам і твій попередник Публій, і ось нині він сам потрапив у пекельні муки. Ти не налякаєш нас, бо немає сили, котра б відірвала нас від Христа Спасителя, за якого ми готові понести і страсті, і найлютішу смерть!” 

Тоді поганин наказав бити Євтропія по устах, але той далі голосив славу Отця небесного. Звернувся потім мучитель до Клеоніка і Василиска, але й ті сміливо відповіли йому:“Ти чув слова Євтропія, він говорив і за себе, і за нас, бо як Пресвята Тройця є одне, так само і ми нерозлучні у вірі і в надії на поміч Спасителя!”

Мучитель наказав і їх бити, так, що тіло куснями відпадало від костей, а вони призивали на поміч Ісуса і святого Теодора Тирона. І ось враз земля похитнулася, кати впали на землю, кайдани мучеників розсипалися, і їм явився Спаситель, разом зі святим Теодором, і сказав такі слова:“Витерпіть до кінця, й імена ваші будуть записані в книзі життя!”

Перелякані кати відмовлялися далі мучити святих, дарма, що Асклипіодот кричав, що це чари, а самі погани голосно говорили:“Ми бачили Бога християнського і чули ангельський голос!”

 Мучитель наказав відвести Клеоніка і Василиска до в’язниці, а Євтропія до своєї палати, де обіцяв йому всяку ласку, велів принести дорогі одежі і запрошував його сісти разом з ним до обіду. Однак слуга Христовий сказав сміливо, що гріх християнинові ставати на шлях нечестивих і приставати з грішниками:“Не спокусиш мене золотом, ані достатками, – говорив святий мученик, – слава царя твого ніщо для мене, а катування твої дорогі мені понад усе. Закінчуй діло своє і дай мені у смерті з’єднатися з Богом і Царем моїм – Ісусом!” 

Так говорив святий Євтропій, й осоромлений мучитель відіслав його до в’язниці, де всі троє цілу ніч провели в гарячій молитві. 

Наступного дня вранці пішов мучитель, зі своїм двором, до поганської божниці і наказав привести туди святих мучеників, щоб вони принесли божкам жертву. А святі, ставши посеред поганського натовпу, славили Господа і просили Його так:“Почуй, Господи, нашу молитву, подай доказ своєї могутности, зруйнуй злобу поганську і на тому місці нехай буде принесена Тобі безкровна жертва, гідна Твоєї слави!” 

І знову затряслася земля і божки поганські самі розсипалися в порох, а голос з неба промовив:“Молитва ваша вислухана!” Тепер мучитель наказав бити їх жилами, живцем дерти їх тіло, рани натирати гірчицею, лити на них розтоплену сірку, котра, однак, спливала по них мов зимна, освіжаюча вода. І знову кинули їх до в’язниці, а була то для святих Євтропія і Клеоніка остання ніч їхнього життя. Наступного дня мучитель засудив їх на хресну смерть і наказав випровадити за місто, де вже були вкопані два хрести. Св. Василиска велів він відвести до в’язниці. Коли обидва мученики побачили місце розп’яття, то з очей їх потекли сльози вдячности, що Бог дозволив їм померти такою смертю, яку Він, Спаситель світу, сам прийняв на себе. 

“Хресту Твоєму покланяємся, Владико!” – молилися вони і на хресті віддали в руки Отця небесного свої чисті душі. Сталося це 3 березня близько 290 р. Про славні подвиги святого Василиска прочитаємо 28 травня, у день, коли Церква вшановує його пам’ять. Ім’я Євтропій означає “моральний”, Клеонік – “слава перемоги”, а Василиск – “малий король”. Мощі двох святих прославилися багатьма чудами. 

__________

І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

15.03.2018р. Б. / ЛІТУРГІЙНІ ЧИТАННЯ на 15 березня

ЛІТУРГІЙНІ ЧИТАННЯ на 15 березня 2018р. Б.

Греко-католицький календар: 
Свщмч. Теодота, єп. Киринейського

Іс. 28, 14-22

14. Слухайте ж слово Господнє, ви, глузливці, що правите народом цим у Єрусалимі! 15. Через те, що ви кажете: «Зо смертю ми союз уклали, вчинили ми з Шеолом угоду; коли бич згубний пройде, нас не досягне, бо ми з брехні зробили собі сховок, з неправди - захист» – 16. тому так Господь Бог каже: «Ось я кладу в основу камінь на Сіоні, випробуваний камінь, наріжний, цінний, закладений міцно; хто вірує, не похитнеться. 17. За мірило я візьму правило, за висок – справедливість. Град змете сховок брехні, і захист води змиють. 18. Скасований буде союз ваш із смертю, і ваша угода з Шеолом не встоїться, і коли бич згубний пройде, він вас розшматує. 19. Раз-у-раз, як буде проходити, він вас захопить; а буде проходити він щоранку, вдень і вночі. Єдино страх навчить вас.» 20. І ліжко буде занадто коротке, щоб простягнутися на ньому, і покривало занадто вузьке, щоб обгорнутись. 21. Бо Господь устане, як на Перацім-горі, розгнівається, як у Гівеон-долині, щоб учинити чин свій, чин дивний, і щоб зробити своє діло, діло незвичайне. 22. Тож не глузуйте! А то кайдани ваші стануть ще тугіші, бо я чув від Господа, Бога сил, вирок погибелі, призначений для всього краю.

Бт. 10,32–11,9

32. Такі то були родини синів Ноя за їхніми родами та за їхніми племенами; від них розповсюдились народи по землі після потопу.1. Уся земля мала одну мову й одні слова. 2. І сталося, що люди, пересуваючися зо сходу, знайшли рівнину в Шінеар-краю й осілись там. 3. Вони сказали один до одного: “Нумо лишень робити цеглу та випалювати її.” І була цегла їм за камінь, а земляна смола за заправу. 4. Та й сказали: “Ану збудуймо собі місто й вежу з верхом до неба та й утворім собі ім’я, щоб ми не розпорошувались по всій землі.” 5. Тоді зійшов Господь побачити місто й вежу, що їх сини чоловічі будували 6. і мовив Господь: “Оце вони один народ і мова в них усіх одна, і це щойно початок їхньої праці: тож що вони не задумають, не буде їм важко зробити. 7. Отож зійдімо наниз і помішаймо там їх мову, щоб не розуміли одне одного.” 8. І розсіяв їх Господь звідтіля по всій землі, й вони перестали будувати місто. 9. Тому то названо його Бабел (Вавилон), бо там Господь помішав мову всієї землі й звідти розсіяв їх Господь по всій землі.

Прип. 13,20–14,6

20. Хто ходить з мудрими, сам стає мудрим; | а хто приятелює з дурним, – той зледачіє. 21. Грішних переслідує нещастя, | а добро – нагорода праведним. 22. Добрий свою спадщину онукам залишає, | а майно грішника для праведника бережеться. 23. Цілина бідних родить багато збіжжя; | за браком правосуддя не один гине. 24. Хто щадить різки, ненавидить сина; | хто ж його любить, той завчасу карає. 25. Праведний їсть собі досхочу, | а живіт злих терпітиме нестачу.1. Мудрість будує свій будинок, | а дурнота його руйнує власними руками. 2. Хто ходить просто, Господа боїться; | чиї ж криві дороги, той ним гордує. 3. В устах дурного – бич гордині; | а губи мудрих їх оберігають. 4. Де волів немає, там порожні ясла; | де бики сильні, там урожай великий. 5. Правдивий свідок неправди не говорить; | фальшивий свідок брехнями дихає. 6. Шукає мудрости насмішник, та даремно, | а для розумного знання річ легка.

Джерело:      CREDO

15.03.2018р. Б. / Святого священномученика Теодота, єпископа Киринейського

Святого священномученика Теодота, єпископа Киринейського

Тропар, глac 4: I обичаїв апостолів причасником і їх намісником стався Ти, * знайшов Ти шлях, богонатхненний, як дійти до видіння. * Задля того слово істини справляючи, * і задля віри пострадав Ти аж до крови, священномученику Теодоте, моли Христа Бога, щоб спаслися душі наші. 

Кондак, глас 3: Море зловір’я осудив ти і ідольського безбожжя оману правовір’я вірою вразив єси і всепаленням божественним бувши, чудотворінням орошуєш світу краї, отче святителю Теодоте, моли Христа Бога, щоб дарував нам велику милість. 

Родом святий Теодот був з Галатії. Святий, з дитинства вихований у чеснотах і відданий молитві, трудився спочатку на острові Кипрі, де навернув багатьох до Христової віри, а згодом став єпископом Киринеї. За імператора Ліцинія, гонителя християн, мучитель Савин велів ув’язнити Теодота, а той, довідавшися про це, сам добровільно став перед судом і сказав:“Ось я добровільно стаю перед судом, щоб дати ісповідь Бога мого, Ісуса Христа, якому служу”. 

Савин наказав бити святого, а коли той усі муки зносив дуже терпеливо, то мучитель велів шматувати тіло його залізними гаками, так, що було видно голі кості. У цих стражданнях святий вголос молився і просив, щоб зміг і найтяжчі муки задля Христа перетерпіти. Коли опісля вели його до в’язниці, то святий Теодот так повчав поган:“Не думайте, що муки мої залишаться без нагороди, бо якщо земний цар вінчає воїна, котрий задля нього пролив кров і терпів рани, то наскільки більшою буде нагорода небесного Царя, задля якого я, хоч і негідний, терплю”. 

Через п’ять днів почалися нові муки, бо гонителя розлютила витривалість святого, який не боявся жодних погроз, а славив Господа і Спаса свого і нашого, Ісуса Христа. Святому у п’яти забили цвяхи і змушували його ходити, а потім поклали його на залізне ложе, під яким запалили вогонь. А коли той вогонь став обпалювати його тіло, то святий вголос призивав Спасителя, славив Його і молився:“Отче небесний, дай мир святій Твоїй Церкві, подай, щоб сила хреста поборола поганство, щоб усі пізнали і прославляли Ім’я Твоє на віки віків!” 

Багато поган, бачачи це, увірували в Ісуса і голосно Його величали. Тоді мучитель наказав кинути святого у в’язницю, де він довго страждав. 

Та прийшла година, коли хрест здобув перемогу над поганською злобою. Імператор Костянтин Великий здолав Ліцинія і дозволив християнам вільно ісповідати Христа Спасителя. Опустіли темниці, і святий Теодот вийшов на волю. Два роки ще управляв він Церквою в Киринеї. Помер святий 2 березня 320 р. Бог увінчав ісповідника і ревного святителя свого, котрий, прикрашений вінцем Божої слави, нині молиться за всіх нас, щоб мали силу так, як він, витривати у всяких труднощах і зберегти віру й любов до Того, який стане колись вічною нашою нагородою. 

__________

І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

14.03.2018р. Б. / ЛІТУРГІЙНІ ЧИТАННЯ на 14 березня

ЛІТУРГІЙНІ ЧИТАННЯ на 14 березня 2018р. Б.

Греко-католицький календар:
Преподобної мучениці Євдокії
Іс. 26,21–27,9

21. Бо ось Господь виходить із свого місця карати мешканців землі за їхню провину. І земля видасть кров, що всотала в себе, і не таїтиме більше своїх убитих.» 1. Того дня Господь скарає своїм мечем, твердим, великим і потужним, Левіятана, швидкого змія, Левіятана, верткого змія, і вб’є потвору, що у морі. 2. Того дня скажуть: «Любий виноградник – співайте про нього!» 3. «Я, Господь – його сторож. Я щохвилини його поливаю і, щоб нічого з ним не сталось, я стережу його вночі і вдень. 4. Я більш не маю гніву. А якщо б були в ньому будяки й тернина, то я пішов би на них боєм, спалив би їх усіх до одного. 5. Хіба-що він буде шукати захисту в мене, схоче укласти мир зо мною, – нехай же укладе мир зо мною!» 6. У майбутньому Яків закоріниться – Ізраїль зацвіте й вижене бруньки, сповнить світ плодами. 7. Хіба Господь бив його так, як бив тих, що його били? Чи вбивав його так, як убивав тих, що його вбивали? 8. Він його покарав вигнанням, виселенням; він його викинув подувом своїм сильним у день східнього вітру. 9. Ось так спокутується злочин Якова; такий буде ввесь плід, коли зніметься гріх із нього; він зітре все каміння жертовників, немов вапно, на порох стерте. Ашери й стовпи на честь сонця вже не встануть більше.

Бт.9,18–10,1

18. Сини ж Ноя, що вийшли з і ковчега, були: Сим, Хам і Яфет. Хам був батько Ханаану. 19. Троє оцих були сини Ноя і від них заселилась уся земля. 20. Ной почав порати землю і насадив виноградник. 21. Та й випив він вина й і упився в своїм наметі так, що й оголився. 22. Побачив же Хам, родоначальник Ханаану, що батько тілом світить, та й заходився оповідати про те своїм братам надворі. 23. Тоді взяли Сим і Яфет покривало собі на плечі і, підступивши спинами, прикрили наготу батька свого; обличчя ж їх були обернені від нього, то й не бачили наготи батька. 24. І прокинувся Ной від вина свого та й довідався, що вчинив з ним його підстарший син 25. і сказав: “Проклятий нехай буде Ханаан! Останнім рабом нехай він буде своїм братам!” 26. Ще й додав: Благословен Господь, Бог Сима! Нехай Ханаан буде рабом його! 27. Нехай поширить Бог Яфета, нехай живе в шатрах Сима! А Ханаан нехай буде рабом їх. 28. Після потопу жив Ной 350 років. 29. Усього ж прожив Ной 950 років і аж тоді вмер. 1. Ось потомки синів Ноя: Сима, Хама та Яфета, в яких народилися сини по потопі.

Прип. 12,23–13,9

23. Розумний чоловік приховує знання, | а серце дурних проголошує дурноту. 24. Рука трудящих пануватиме, | лінива – платитиме данину. 25. Журба гнобить серце людини, | а добре слово її звеселяє. 26. Друг праведника вивищує; | дорога злих на манівці їх зводить. 27. Лінивий не спече вилову; | найвищий скарб людини – пильність. 28. На стежці справедливості - життя; | крива дорога веде до смерті.1. Мудрий син любить науку, | насмішник не слухає напоумлення. 2. Із плоду уст своїх людина добро їстиме; | жадання зрадників – насильство. 3. Хто стереже свої уста, той зберігає свою душу; | хто ж свого рота невгамовно роззявляє, тому погибель 4. Душа лінивого жадає, та нічогісінько не має; | душа ж трудящих насититься. 5. Праведник слова брехливі ненавидить, | а злий поводиться безсоромно й ганебно. 6. Безвинного в путях пильнує правда; | грішника губить злоба. 7. Той вдає багатого, хоч нічогісінько не має, | а той бідного вдає, хоч він і пребагатий. 8. Викуп життя людини – її багатство; | бідний же загроженим не почувається. 9. Світло праведних звеселить, | а свічка злих погасне.

Джерело:      CREDO

14.03.2018р. Б. / Преподобної мучениці Євдокії

Преподобної мучениці Євдокії

Тропар, глас 8: Правильністю розумною душу твою прив’язала єси до любові Христової, тліне, гарне, дочасне забуттям пробігла єси як учениця Слова. Перше постом пристрасті умертвила, а відтак стражданням ворога осоромила, тому Христос подвійних вінців сподобив тебе, Євдокіє славна, страстотерпице преподобна, моли ж Христа, щоб спаслись душі наші. 

Кондак, глас 4: В стражданні твоїм подвизавшись добре і по смерти освячуєш чудес потоками, всехвальна, нас, які з вірою прибігаємо в божественну церкву твою. Тому, святкуючи, молимо тебе, преподобна мученице Євдокіє, щоб ізбавитись нам від недуг душевних і почерпнути чудес благодать. 

Cвята Євдокія була самарянкою. Жила вона за часів імператора Траяна в місті Іліополі, в Келисирії. Як поганка, вона нічого не чула про Христа Спасителя і Його науку, хоч в Іліополі було багато християн, були священики і був на той час єпископ на ім’я Теодот. Євдокія була найвродливішою жінкою в місті, й водночас найбільшою блудницею і грішницею. Плюгаве життя її було всім відоме;вона зібрала величезне майно і була згіршенням для всієї околиці. 

Якось одного разу через Іліополь проходив монах Герман, настоятель чоловічого і жіночого монастирів, і зупинився на ночівлю в кімнаті, яку відділяла від помешкання Євдокії лишень тонка стіна. Вночі, як зазвичай, Герман став вголос молитися і читати фрагменти зі Святого Письма, де йшлося про страшний суд і про пекельні кари за гріхи. Євдокія все те чула і вранці, зацікавлена цим, покликала Германа до себе. Монах розповів їй про головні засади Христової віри, про злобу гріха і кару за нього так переконливо, що Євдокія, зворушена до глибини серця, припала до його ніг і благала, щоб спас її душу від вічної загибелі. Герман сказав покликати одного священика з місцевого духовенства і вони порадили Євдокії, щоб упродовж семи днів вона молилася і розважала про свої гріхи і щоб постом готувала свою душу до пізнання Божої благодаті. Через сім днів вони відвідали її, та перед ними стояла вже не та Євдокія. Перед ними була вбого одягнена каяниця, молитви і сльози якої прийняв Спаситель, як прийняв Магдалину і як приймає кожного грішника, що розкаюється у своїх гріхах. Євдокія прийняла з рук єпископа Теодота святе хрещення, весь маєток роздала бідним, а сама почала життя каяниці – убоге, самітницьке, посвячене постам, молитві і сльозам. 

За якийсь час Герман наказав їй піти до жіночого монастиря, того самого, якого був настоятелем, і постриг її в черниці. В монастирі Євдокія жила так свято, що, після смерти ігумені, її вибрали наставницею всіх сестер, а Бог наділив її даром творити чуда.

Аврелій, голова міста Іліополя, був переконаний, що Євдокія весь свій маєток узяла зі собою до монастиря. Тому він послав свого сина з відділом воїнів, щоб її привели до нього. Однак дорогою до монастиря його син упав трупом. Тоді Аврелій, за порадою інших, просив помочі у преподобної Євдокії, і вона своїми молитвами воскресила юнака, після чого Аврелій зі своєю родиною навернувся. Згодом його син став єпископом, а донька Геласія вступила до монастиря, ігуменею якого була свята Євдокія. Пізніше начальником Іліополя став мучитель Діоген. Він наказав забрати Євдокію з монастиря і поставити її перед судом. Свята прилюдно стала сповідувати Христа Спасителя, і тоді Діоген наказав чотирьом воїнам її бити. Бог, однак, прославив її у муках своїми чудами, так, що сам мучитель навернувся, прийняв святе хрещення і став прикладом ревного Христового ісповідника. Однак у волі Господній було, щоб Його вірна служниця отримала вінець мучениці. Коли в Іліополі начальником став Вінкентій, він послав до монастиря відділ воїнів і 1 березня (близько 120 р.) голова мучениці Євдокії упала від удару меча, а душа її піднеслася до Спасителя. 

__________

І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

13.03.2018р. Б. / ЛІТУРГІЙНІ ЧИТАННЯ на 13 березня

ЛІТУРГІЙНІ ЧИТАННЯ на 13 березня 2018р. Б.

Греко-католицький календар: 
Прп. ісп. Василія, співпосника Прокопового; прпп. Марини, Кири і Домніки

Іс. 25,1-9

1. О Господи, ти єси Бог мій! Я буду тебе возносити, буду хвалити твоє ім’я, бо ти вчинив предивні речі, задуми днедавні, вірні, певні. 2. Ти обернув місто в купу каміння, місто-твердиню в руїну; і замок нечестивих перестав бути містом: не відбудується повіки. 3. Тим прославлятимуть тебе народи сильні, міста людей потужних будуть тебе боятись. 4. Бо ти був бідному кріпостю, кріпостю бідному в скруті, сховком від бурі, тінню від спеки; бо лють гнобителів, немов узимку буря. 5. Як спеку на засохлу землю, втихомириш ти гомін гордих; як спеку тінню хмари, принизиш пісню лютих. 6. Господь сил учинить на оцій горі бенкет для всіх народів, бенкет, де буде ситне м’ясо, бенкет, де буде добре вино, ситне м’ясо шпиковисте, добре вино, проціджене й чисте. 7. Він знищить на оцій горі заслону, що запинає всі народи, і покривало, що вкриває всі народи. 8. Він знищить смерть навіки. І повтирає Господь з усіх облич сльози і зніме ганьбу з свого люду по всім світі, бо Господь сказав так. 9. Того дня скажуть: «Ось він, наш Бог! На нього ми надіялися, і він нас спас. Ось він Господь! На нього ми надіялися. Радуймося і веселімся його спасінням!»

Бт. 9,8-17

8. І сказав Бог до Ноя та його синів: 9. “Оце я установляю мій союз з вами і з вашим потомством після вас, 10. та з кожним живим створінням, що з вами: з птаством, із скотом, з кожним звірем земним і зо всіма тваринами, які вийшли з ковчега. 11. Я встановляю мій союз із вами: ніяке тіло не буде більше знищене водами потопу, ні потопу вже не буде, щоб пустошити землю.” 12. Далі сказав Бог: “Ось знак союзу, що його я укладаю між мною й між вами та між усякою живою твариною, що з вами, на вічні покоління: 13. мій лук покладаю я в хмарах, і він буде знаком союзу між мною і між землею. 14. І буде, що як наведу я хмари над землею, з’явиться лук у хмарах, 15. тоді згадаю я про мій союз, який між мною і вами та між усякою твариною живою і всяким створінням. То й води не стануть більше потопом, щоб вигубити всяке створіння. 16. Коли той лук буде в хмарах, я гляну на нього, щоб згадати про вічний союз між Богом і між усякою твариною живою та всяким створінням, що на землі.” 17. І сказав Бог до Ноя: “Ось знак союзу, що його я роблю між мною і всяким створінням, що на землі.”

Прип. 12,8-22

8. Який у чоловіка розум, так його й цінять, | а криводушний буде в погорді. 9. Ліпше бути простим і працювати на себе, | ніж бути хвальком і не мати хліба. 10. Праведний про життя своєї худоби дбає, | а серце лихих – жорстоке. 11. Хто обробляє своє поле, той буде ситий хлібом, | а хто за марнощами вганяє, той розуму не має. 12. Безбожний зазіхає на здобич лихих, | а корінь праведних тримається твердо. 13. Злий попадає в петлю з-за своїх губів, | а праведник із біди виходить. 14. Із плодів уст своїх насититься добром людина; | за вчинками рук людини буде й нагорода. 15. Дурному шлях його здається простим, | та мудрий – слухає поради. 16. Дурний притьмом свою досаду виявляє; | розсудливий приховує ганьбу. 17. Хто звістує правду – чинить справедливість; | ложний свідок -ошуканство. 18. Є такі, що словами, мов мечем, прошивають, | а язик мудрих гоїть. 19. Уста правдиві повіки перебувають; | язик брехливий – на хвилину. 20. Шахрайство в серці тих, що лихо замишляють; | радість – хто рає мир. 21. Праведному ніякої біди не буде, | а злі нещастям повняться. 22. Осоружні Господеві уста брехливі; | хто чинить правду, той йому вгодний.

Джерело:      CREDO

13.03.2018р. Б. / Преп. ісп. Василія, співп. св. Прокопія; Преп. Марини, Кири і Домніки

Преподобного ісповідника Василія, співпосника святого Прокопія

Тропар, глас 1: Пустинним жителем і в тілі ангелом, * і чудотворцем показав Ти себе, богоносний отче наш Василіє. * Постом, чуванням, молитвою небесні дарування прийнявши, * зціляєш недужих і душі, що з вірою прибігають до Тебе. * Слава Тому, що дав Тобі кріпость, * слава Тому, що вінчав Тебе, * слава Тому, що діє тобою всім зцілення. 

Кондак, глас 2: З вистоти прийнявши одкровення божественне, вийшов ти, мудрий, з світу балачок і як монах жив преподобно, чудес дію прийняв і недуг зцілення благодать, Василіє, всеблаженний, всященніший. 

Церква називає святого ісповідника Василія співпосником святого Прокопія, пам’ять якого відзначали ми вчора. Вони разом служили Господу, разом терпіли муки, ув’язнення, разом вийшли на свободу, і продовжили жити самітницьким життям аж до смерти. Нехай же обидвом їм буде слава, честь і поклоніння, а нам нехай вимолять вони у Бога милосердя і ласки спасіння. 

__________
У той самий день

Преподобних Марини, Кири і Домніки

Преподобні Марина (Марана) і Кира жили в Сирії, у місті Вереї. Були вони з багатого роду, але задля Христа все покинули й осіли за містом у печері. Життя провадили в молитві, мовчанні і в таких суворих постах, що лишень небесна Божа сила утримувала їх при життю. Крім того, вони накладали на себе такі тяжкі окови, що під ними не могли навіть випростатися. Біля їх печери була хатина, де вели монаше життя їхні бувші служниці. Лиш двічі вони залишали свою печеру. Вперше, коли пішли до Єрусалиму поклонитися святим місцям. Вони йшли 20 днів, нічого впродовж цього часу не споживаючи, і лишень в Єрусалимі дещо з’їли. Другий раз пустилися в дорогу, також постячи, аби поклонитися мощам святої Теклі в Ісаврії. І так в тяжких покаянних трудах прожили святі діви близько 40 років. Їх життя описав Теодорит, єпископ сусіднього міста Кира, він відвідував їх у печері і бачив ті окови. Померли святі близько 440 р. 

Цілком подібне було життя святої Домніки, яке також описав єпископ Теодорит. Вона в городі своєї матері поставила собі будку, в якій проживала в постах і молитві, ходила до церкви, а свою матір і братів спонукала до того, щоб вони роздавали милостиню і прикрашали Божі доми. (Цю святу посницю слід відрізнити від іншої святої Домніки, пам’ять якої вшановуємо 8 січня).

__________

І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

12.03.2018р. Б. / ЛІТУРГІЙНІ ЧИТАННЯ на 12 березня

ЛІТУРГІЙНІ ЧИТАННЯ на 12 березня 2018р. Б.

Греко-католицький календар: 
Прп. ісп. Прокопія Декаполіта

Іс. 14,24-32

24. Господь сил поклявся словами: «Як я задумав, так воно й буде; як я призначив, так і здійсниться. 25. Я розіб’ю Ашшура в моїй країні, на моїх горах я його розтопчу. Його ярмо спаде з них, його тягар спаде з плечей у них. 26. Це вирок, призначений для всієї землі, це рука, простягнута на всі народи.» 27. А коли Господь сил призначив, -хто може змінити? Рука його простягнута, – хто її відверне? 28. Того року, коли вмер Ахаз, було таке пророче слово: 29. «Не радуйся дуже, уся Філістіє, що поламалась палиця, яка тебе била, бо з коріння зміюки вийде гаспид, а плід його буде – дракон летючий. 30. Тоді, як убогі пастимуться на моїх луках, а бідні безпечно будуть спочивати, я голодом виморю твій корінь, виб’ю твоїх нащадків. 31. Вийте, ворота! Кричи, місто! Трясись, уся Філістіє! Бо з півночі дим надходить, ніхто не губиться в його лавах. 32. Що відповісти послам народу? Господь заснував Сіон, і в ньому знайдуть захист убогі його народу.»

Бт. 8,21–9,7

21. Господь почув лагідний запах і сказав сам до себе: “Не проклинатиму вже більше землі через людину, бо помисли людського серця злі вже з молодощів, і не губитиму ніколи всього, що живе, як то я вчинив був. 22. Покіль земля землею, – сівба й жнива, холод і спека, літо й зима, день і ніч не перестануть більше бути.” 1. Бог поблагословив Ноя і його синів та й сказав їм: “Будьте плідні, розмножуйтесь і наповнюйте землю. 2. Страх і ляк супроти вас нехай буде на кожній земній тварині, на кожній піднебесній птиці, на всім, що повзає по землі, й на всіх морських рибах: вам на вжиток дані вони. 3. Все, що рухається й живе, буде вам на їжу: так, як дав я вам усі зелені рослини. 4. Тільки м’яса, що в ньому ще життя, себто кров, не їстимете. 5. Від усякої тварини я вимагатиму вашої крови – життя, поготів від людини, від кожної людини вимагатиму (відповідальности за) життя людини. 6. Хто проливає кров людини, того кров буде пролита людиною; бо на подобу Божу створено людину. 7. Ви ж будьте плідні, розмножуйтесь і розселюйтесь на землі та множтесь на ній.”

Прип. 11,19–12,6

19. Постійна справедливість до життя прямує; | хто ж гониться за злом, той гониться за смертю. 20. Огидні для Господа лукаві серцем, | та любі йому ті, хто ходять бездоганно. 21. Можна ручитися, що безбожник не уникне кари; | потомство ж праведних спасеться. 22. Що у свинячім рилі золота каблучка, | те гарна жінка, якій бракує глузду. 23. Бажання праведних – тільки добро, | сподівання безбожних – гнів. 24. Той сипле щедро, і йому ще прибуває, | а той скупий надміру і убожіє. 25. Душа, що благо діє, разбагатіє; | хто зрошує, той теж буде зрошений. 26. Хто хліб ховає, того клястимуть люди; | хто ж його продає, на голову тому – благословення. 27. Хто добра шукає, той знаходить ласку; | а хто шукає лиха, над тим воно сходить. 28. Хто на багатство покладається, той упаде; | а праведні, як листя, будуть зеленіти. 29. Хто держить дім свій у безладді, успадкує вітер; | і дурень буде рабом мудрого. 30. Плід праведного – дерево життя, | а мудрий здобуває душі. 31. Коли праведник матиме на землі відплату, | скільки ж більше -злий та грішник! 1. Хто любить навчання, той знання любить, | хто ж ненавидить картання, той безглуздий. 2. Добрий отримає від Господа, | а чоловіка лукавого він осудить. 3. Ніхто не може злобою скріпитись, | а корінь праведних не захитається. 4. Цнотлива жінка – вінець для свого чоловіка, | а безсоромна – немов гниль у його кістках. 5. Наміри справедливих – правда; | каверзи злих – обман. 6. Слова безбожних – засідки криваві, | а уста праведних спасуть їх самих.

Джерело:      CREDO

12.03.2018р. Б. / Преп. ісп. Прокопія Декаполита

Преподобного ісповідника Прокопія Декаполита

Тропар, глac 8: Потоками сліз твоїх Ти неродючу пустиню управив * і з глибини зітханнями Ти в трудах приніс стократні плоди, * і був Ти світильником вселенної, сіяючи чудесами, Прокопіє, отче наш. * Моли Христа Бога, щоб спаслися душі наші. 

Кондак, глас 2: Церква, зірницю отримавши, розганяє всяку імлу злослав’я, почитаючи тебе, небеснотаїнику, Прокопіє преславний. 

У палестинській землі, на схід від галилейского озера, була місцина, що звалася Декаполіс. Тут за часів жорстокого імператора Лева Ісавра, який ширив іконоборську єресь, жив благочестивий монах Прокопій, що ревно дбав про чистоту Христової віри і безстрашно поборював єресь. Лукавий імператор велів упіймати його разом з іншими ісповідниками і віддати в руки мучителів. Ті жорстоко били святого, шматували його тіло гаками, а потім кинули у в’язницю. Аж до смерті імператора Лева мучився святий Прокопій, а опісля, випущений на свободу, повернувся до самітницького життя в молитві і пості. Перебуваючи у великій святості, віддав він свою чисту душу в руки Сотворителя. 

__________

І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

11.03.2018р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

Євр.4,14–5,6:  «Приступім, отже, з довір’ям до престолу благодаті, щоб отримати милость і знайти благодать на своєчасну поміч»

Часто в різноманітних обставинах та ситуаціях ми бачимо свою людську обмеженість, чуємо свою слабкість, свою безпомічність щось зробити, на щось вплинути. Навіть на свої вади і гріхи нам не завжди легко впливати. Часто працюємо над собою днями, місяцями, а то й роками і не можемо дати ради самі собі, і це правда. Якщо ми могли б самі собі дати раду, то не потрібен був би прихід Ісуса Христа, Його смерть і воскресення. 

Важливо повсякчас собі усвідомлювати, що Господня благодать нам конечно потрібна для спасення. Ми самі по собі не можемо дати собі ради і завжди маємо шукати й уповати на Бога, шукати Його помочі, шукати Його сприяння. Тож коли в нас закінчуються спроможності, сили, можливості, якщо не можемо знаходити цього всього в собі, завжди просімо про Божу благодать. І так як Господь допомагав, підтримував і укріпляв усіх, хто звертавсь до Нього, і нам так само допоможе, підтримає, укріпить і спасе.

*** 

Мр.8,34–9,1:  «Коли хтось хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій і йде слідом за мною»

Взяти Хрест Господній – значить прийняти обставини свого життя такими, якими вони є. Нам завжди важко їх прийняти, завжди щось не так. Ми носимося зі своїми планами, маємо свої переконання, яким би мало бути життя навколо нас, знаємо, хто й що мав би зробити. Однак не усвідомлюємо, що все, що маємо, – це дар від Бога. Брати хрест на себе – це прийняти ті обставини, які є в цю мить нашого життя, і жити в них за Божими законами. Брати хрест – це також приймати себе таким, яким я є в цю мить мого життя. Коли ми це приймемо – зразу прийде радість і настане мир, бо ми приймемо Бога, який стоїть за тим. 

Ми почитаємо Хрест Господній, виставляємо його для поклоніння і співаємо: «Хресту Твоєму поклоняємось, Владико!» Віддаємо честь і шану Хрестові, бо на Хресті відбулося наше спасення. Знаємо, що екзорцист завжди має зі собою хрест, щоб нагадати дияволові, що він уже переможений і не має ніякої сили над людиною. Через якийсь обман він, можливо, заволодів особою, як і через обман диявол спокушає нас, але він ніколи не має над нами сили. Частіше вдивляймося в Хрест, споглядаймо Хрест, поклоняймося Хрестові, цілуймо Хрест, бо це місце нашого спасення! Хрест – це місце і гарантія нашої свободи в Ісусі Христі! 

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

11.03.2018р. Б. / Неділя Хрестопоклонна; Св. Порфирія, архиєп. Газького; Св. мучц. Фотинії Самарянки

Неділя Хрестопоклонна

"Хресту Твоєму поклоняємось, Владико,

і святеє Воскресення Твоє славимо"

(Тропар утрені).

Святий Великий піст — це час особливого внутрішнього й зовнішнього вмертвіння і покути. Оскільки ця духовна боротьба триває довгий час, то звичайно буває так, що перші дні чи тижні посту ми практикуємо його ревно й мужньо, але відтак помалу фізично й душевно вичерпуємося, ослаблюємося і знеохочуємося. Свята Церква, знаючи про немічність і нестійкість людської природи, ставить посеред посту перед нашими очима надзвичайно могутню спонуку до витривалої духовної боротьби, якою є святий хрест. 

У третю неділю посту, у середпістя, свята Церква для збадьорення і підкріплення нашого духа наказує по-особливому почитати святий Господній хрест. Звідси й назва цієї неділі — Хрестопоклонна. 

Святий хрест має пригадати безконечну Божу любов до нас, Христові страждання задля нас і наш обов'язок мужньо нести свій хрест щоденного життя. До всіх нас звертається Ісус Христос:"Коли хто хоче йти за мною, нехай себе зречеться, візьме щодня на себе хрест свій і йде за мною... Хто не несе хреста свого і не йде слідом за мною — не може бути моїм учнем" (Лк. 9, 23 і 14, 27).

ДУХОВНЕ ЗНАЧЕННЯ ХРЕСТОПОКЛОННОЇ НЕДІЛІ

Хрестопоклонна неділя пригадує нам сильну зброю, що її має кожний християнин у боротьбі з ворогами за своє спасення, тією зброєю є святий хрест. І якраз цієї неділі хрест виступає перед нами як знамено сили, знамено спасення та знамено перемоги і тріюмфу. 

Синаксар — духовна наука на утрені цієї неділі — добре пояснює нам причини почитання святого хреста в Хрестопоклонну неділю. Тут читаємо таке:"Цієї неділі, третьої в пості, святкуємо почитання чесного й животворного хреста з наступної причини: 

Тому що 40-денним постом якось і ми розпинаємося, занапащені пристрастями стаємося огірчені, і знеможені, то ставиться перед нами чесний і животворний хрест, щоб він нас відсвіжив, покріпив, пригадав нам страсті Господа нашого Ісуса Христа та нас потішив... Подібно, як ті, що, відбуваючи довгу й тяжку дорогу, чуються змучені, і коли знайдуть дерево багате в тінисте листя, трохи там відпочивають і, наче відмолодившись, ідуть у дальшу путь, так і сьогодні, в часі посту й посеред прикрої дороги й подвигу, святі Отці посадили життєдайний хрест, щоб дав нам відпочинок і прохолоду та щоб нас, утомлених, зробив мужніми й легкими до дальшого труду... Або, коли надходить цар, то найперше несуть перед ним його знамена й берло, а відтак він сам приходить, тішиться і радіє, а з ним радіють його піддані, так і Господь наш Ісус Христос, який бажає показати нам свою перемогу над смертю і славне явління у дні Воскресення, посилає наперед своє берло, царське знамено — животворний хрест, що наповнює нас радістю і прохолодою та приготовляє нас, скільки це можливо, прийняти і самого Царя та славити світлого Переможця... Тому що хрест зветься деревом життя і є тим деревом, що було посаджене серед едемського раю. Святі Отці посадили хресне дерево посеред 40-ці, пригадуючи нам і про лакімство Адама, і про його зцілення цим деревом, бо, живлячись ним, уже більше не вмираємо, але ще дужче оживляємося... ".

ДУХ БОГОСЛУЖЕННЯ ХРЕСТОПОКЛОННОЇ НЕДІЛІ

Богослуження цієї неділі майже нічого не говорять нам про хрест як символ терпіння, покути чи пониження, а радше величають святий хрест як символ радости, символ перемоги і тріюмфу, що завершує світле Воскресення. 

Основний гимн цієї неділі — пісня "Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святеє Воскресення Твоє славимо". Звідки ця велична пісня? Її взято з молитви "Воскресеніє Христово видівши... " воскресної утрені Великодня. Цю молитву читають також на кожній недільній утрені. Вона дуже давня, бо її містить уже утреня Пасхи й недільна утреня IX сторіччя. Її мають і найдавніші богослужби атонських монастирів. У тій пасхальній, глибоко догматичній молитві з'являються якраз слова:"Хресту Твоєму... ". 

Митрополит Андрей Шептицький у своєму посланні "Про почитання святого хреста" каже:"Не можна яскравіше й величавіше представити суті почитання хреста, як це представлено у Хрестопоклонну неділю. Наш обряд завжди лучить це почитання з почитанням Воскресення:"Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святеє Воскресення Твоє славимо". Це християнське поняття хреста. Поза ним християнин бачить славу воскресення і радости вічного блаженства". 

Стихири вечірні й утрені, канон, сідальні цієї неділі — це великий гимн слави на честь Господнього хреста. "Радуйся, життєдайний хресте, — співаємо на великій вечірні, — прегарний раю Церкви, дерево безсмертя, що дало нам насолоду вічної слави, і яким проганяються маси бісів, радуються ангельські хори і збори вірних празнують. Ти непереможна зброє, непорушна кріпосте, перемого царів, славо священиків, дозволь і нам осягнути Христові страсті й велику милість. Радуйся, життєдайний хресте, благочестя непереможна побідо, райська брамо, захороно вірних, Церкви забороло. Тобою тлінність знищилася і пропала, переможене царство смерти, і ми піднеслися від землі до неба. Ти зброя непереможна, бісів побіднику, славо мучеників, справжня окрасо преподобних, пристане спасення, даруй світові велику милість". 

"Сьогодні день торжества, — читаємо в 1-ій пісні канону утрені, — Воскресенням Христовим зникла смерть, засяла зоря життя, Адам устав і торжествує радісно, тож радіймо, співаючи побідну пісню".

ОБРЯД ПОЧИТАННЯ СВЯТОГО ХРЕСТА

Урочисте поклоніння святому хресту на утрені цієї неділі відбувається так:

У переддень празника гарно прибраний квітами святий хрест виносять після вечірні з захристії на престол. Наступного дня на утрені в часі великого славословія священик бере святий хрест з престола, кладе його собі на голову, виносить на середину церкви і ставить на тетраподі. Тепер співають тропар "Спаси, Господи... ", після нього співають тричі "Хресту Твоєму... " і кожного разу усі роблять доземний поклін. Під час співу хресних стихир усі побожно цілують святий хрест. 

Ось одна зі стихир, яку співають при почитанні святого хреста:"Прийдіть, вірні, поклонімся животворному дереву, на якім Христос Цар слави, добровільно руки простерши, підніс нас до первісного блаженства, що його перед тим через розкіш був украв ворог і спричинив наше прогнання від Бога. Прийдіть, вірні, поклонімся дереву, яким ми вдостоїлися розтрощити голови невидимих ворогів. Прийдіть, усі країни народів, і Господній хрест піснями звеличаймо:Радуйся, хресте, упавшого Адама совершенне спасення. Тобою величаються наші найвірніші царі, бо Твоєю силою сильно перемагають ізpаїльських людей. Тебе сьогодні ми християни зі страхом цілуємо, на Тобі розп'ятого Бога славимо, кажучи:Господи, розп'ятий на хресті, помилуй нас, бо Ти благий і чоловіколюбець". 

Цього дня, замість "Святий Боже", співаємо на Літургії "Хресту Твоєму... ". Цю пісню на честь святого хреста співаємо після кожної відправи цілий тиждень аж до п'ятниці і при тому поклоняємося святому хрестові та побожно його цілуємо.

Справді, Хрестопоклонна неділя вчить нас розуміти велике значення святого хреста для нас не тільки в часі посту, але і для нашого цілого життя. Ця неділя показує нам, що де хрест, там сила, там перемога, там спасення і там запевнене воскресення до вічного щасливого життя.

Для більшої заохоти до почитання і любови святого хреста часто пригадуймо собі ті глибокі думки, що вийшли з уст великого почитателя святого хреста святого Єфрема Сирина († 373):"Хрест — воскресення мертвих. Хрест — надія християн. Хрест — жезл кульгавих. Хрест — потіха бідних. Хрест — скинення гордих. Хрест — надія безнадійних. Хрест — кермо для плаваючих. Хрест — пристань для гонених бурею. Хрест — батько для сиріт. Хрест — потіха для терплячих. Хрест — охоронець для юнаків. Хрест — слава для мужчин. Хрест — вінець для старців. Хрест — невинність для дівиць... Хрест — хліб для голодних і джерело для спрагнених... Тож кладімо животворний хрест на чоло, на очі, на уста і на свої груди... Ні на одну годину, ні на один момент не залишаймо хреста та без Нього нічого не робім, але чи спимо чи встаємо, чи працюємо, чи їмо чи п'ємо, чи йдемо в дорогу, чи плаваємо по мор'ю, чи переходимо ріки — усі свої члени ми повинні оздобляти животворним хрестом".

о. Юліян Катрій, ЧСВВ. "Пізнай свій обряд"

__________
У той самий день

Святого Порфирія, архиєпископа Газького

Тропар, глас 4: Працю і страждання твої за благочестя хто висловить, отче? Вдень і вночі бо не переставав ти трудитися, поки Газу від нечисті не очистив і благочестя насадив єси. Тому як завжди ти є заступником стада твого, так, святий Порфиріє, моли Христа Бога, щоб спасав душі наші. 

Кондак, глас 2: Священішими звичаями твоїми прикрашаючись, священства одежею освітився єси, всеблаженний богомудрий Порфиріє, і зцілень піднесеннями прикрашаєш, молячись безперестанно за всіх нас. 

Святий Порфирій був родом із Тесалонік, народився він близько 350 р. У 25 років вступив до Скитського монастиря в Єгипті, який був справжнього школою святих, таке суворе і таке чисте життя тут провадили. Пробувши в монастирі п’ять років, Порфирій пішов поклонитися святим місцям в Єрусалимі. Він знайшов поблизу міста печеру, де прожив у суворості пустинного життя ще п’ять літ. У Єрусалимі святий запізнався з Марком, який з того часу став його учнем і прожив з ним 30 років, а згодом описав його життя. Господь Бог допустив тяжку хворобу на Порфирія, однак, попри те, він постійно відвідував святі місця, не раз, бувало, повз навколішки, бо сил утриматися на ногах не ставало. Однак Бог не забув про свого слугу, й одного разу, коли Порфирій майже напівмертвий лежав під горою Голготою, почув він голос з неба:“Устань, прийми чесне дерево Хреста мого і хорони його!” І підвівся Порфирій цілком здоровий, а через три дні покликав його до себе Єрусалимський патріярх Правлій, висвятив на священика і дав йому ключі від золотого кивота, де зберігалася частина чесного і животворящого Хреста Христового. 

Три роки служив Порфирій у Єрусалимі. Якось зустрів він на вулиці юнака, ціле тіло якого було вкрите струпами і ранами. Юнак той звався Варух. Святий узяв його до себе, молитвою зцілив його і залишив біля себе. Через три роки у приморському місті Газі, що належало до митрополії в Кесарії Палестинській, помер тамтешній владика. Газа була поганським містом, і християни зазнавали там багато утисків з боку поган, які мали аж вісім своїх божниць і храм, що звався Марнас. Християни попросили митрополита Йоана, щоб на єпископа дав їм мужа сміливого і боголюбивого, а Бог об’явив йому, щоб на престолі тому сів хоронитель Хреста Христового, священик Порфирій з Єрусалиму. Митрополит написав про це до Єрусалимського патріярха Правлія, а той наказав Порфирієві йти до Кесарії і зголоситися до митрополита, та не сказав йому нічого про мету його подорожі. Святий пустився в дорогу з Марком і Варухом. Коли він прийшов до Кесарії, митрополит наступного ж дня, не зважаючи на плач і прохання святого Порфирія, висвятив його на єпископа і відправив до Гази. 

Довелося тут святому архиєпископові багато настраждатися від поган. Однак Бог скріплював його ревність багатьма чудами. Одного разу, під час тривалої посухи, коли мешканцям загрожував голод, погани сім днів приносили жертви божкам і просили їх про дощ, однак, звісно, все надармо. Тоді-то святий Порфирій наказав один день постити, опісля цілу ніч молився з народом у церкві, а вранці всі вийшли з хресним ходом за місто, аж до церковці святого Тимотея. Погани зі злоби замкнули брами міста, так, що вірні кілька годин стояли під мурами і весь час молилися. Раптом повіяв вітер, небо захмарилося і пустився рясний дощ. “Великий Бог християнський!” – стали кричати погани, близько трьохсот чоловік навернулося того ж таки дня. Іншого разу святий Порфирій молитвою своєю зцілив умираючу жінку достойника Гази, й уся його родина, понад 60 осіб, прийняла таїнство хрещення. 

Не міг, однак, святий Порфирій дивитися на те, як за правління християнського імператора погани публічно покланяються божкам. Він писав про це до святого Йоана Золотоустого, а той постарався про те, щоб імператор наказав зруйнувати в Газі всі поганські святині, і послав з цією метою свого полководця Іларія. 

Погани підкупили Іларія, і хоч менші божниці зруйнували, однак найбільшу, Марнас, таки залишили. Тоді святий Порфирій разом зі святим Йоаном відбули в дорогу до Царгорода, а тут, через царицю Євдокію, вмовили царя Аркадія послати до Гази іншого урядника, Кинегія. Окрім того, імператор пожертвував багато золота на будову величавої християнської церкви і надав християнським жителям Гази численні пільги. 

Тепер уже впали поганські божки, а на місці, де стояла божниця Марнас, було почато будову владичої церкви. Сам святий Порфирій носив на будову каміння, а за його прикладом ішли всі вірні. П’ять років тривала будова, а після її закінчення святий Порфирій на празник Пасхи освятив новий Божий дім.

Життя святого Порфирія було завжди однакове – повне смирення, молитви і посту. Відколи він прийняв монаший одяг, аж до смерти, їв лишень раз на день, після заходу сонця, і то тільки хліб і пісну ярину, а в неділю споживав ще й обід, додаючи до ярини трохи олії або сиру. З доходів церкви він заклав фонд для допомоги бідним, з якого впродовж усього Великого посту виділяли гроші на милостиню. Помер святий Порфирій 26 лютого 421 р. Церквою в Газі він управляв близько 20 років. 

__________
У той самий день

Святої мучениці Фотинії Самарянки

Хто ж не пам’ятає розповіді святого євангелиста Йоана (гл. 4.) про зустріч Ісуса Христа з самарянкою біля криниці Якова в місті Сихар? Спаситель навернув ту жінку з грішної дороги, а коли вона визнала свою віру в прихід Месії, Ісус Христос сказав їй:“То я, що говорю з тобою” (Йо. 4, 26). І вона увірувала, і повірили через неї багато самарян і голосили:“Віруємо не з-за самого твого оповідання – самі бо чули й знаємо, що направду Він – світу Спаситель” (Йо. 4, 42). 

Та жінка після воскресіння Спасителя прийняла в хрещенні ім’я Фотинія і зі своїм сином Йосієм проповідувала Євангеліє в Африці, в Картагені. Другий її син, Віктор, був полководцем, й водночас проповідував Ісуса в Італії та утвердив у вірі, серед багатьох інших, святого Севастіяна. За це його ув’язнили і відправили на суд до Риму. Коли про це довідалася свята Фотинія, вона прибула з Йосієм до Риму. І тут їх усіх трьох кинули у в’язницю, а потім, за наказом імператора Нерона, її синів убили мечем, а свята Фотинія після тяжких мук померла у в’язниці. Бог прославив її мощі силою творити чуда. Голова святої Фотинії спочиває в Римі, в церкві святого Павла. 

__________

І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР