Святих мучеників Євтропія, Клеоніка і Василиска
Тропар, глac 4: Мученики Твої, Господи, * у страданнях своїх
прийняли вінці нетлінні від Тебе, Бога нашого. * Мавши бо кріпость Твою,
вони мучителів подолали, * сокрушили і демонів зухвальства безсильні. *
їх молитвами спаси душі наші.
Кондак, глас 1: Тройцю чесну, тройця мучеників перед
множнством народів ісповідала і долучилась до хорів безплотних
стражаючи. Їх днесь з вірою возхвалімо, святкуючи священну і спасительну
для світу пам’ять їх.
Діялося те за часів гонителя Максиміяна. У понтійському місті
Амасія мученицький вінець отримав воїн Христовий святий Теодор Тирон,
пам’ять якого Церква відзначає 17 лютого і в першу суботу Великого
посту. Замучений був він за наказом Публія, який невдовзі сам загинув
наглою смертю. А у в’язницях Амасії мучилися товариші святого Теодора,
Євтропій і Клеонік та його братанич Василиск. Після Публія прийшов
інший, не менш лютий мучитель, Асклипіодот. Одного дня наказав він
привести на свій суд усіх трьох в’язнів. Коли їх мали виводити з
в’язниці, враз небесне світло осяяло темний льох, а важкі двері самі
відчинилися перед тими, що йшли визнавати Спасителя і Бога свого. З
піснею на устах стали вони перед здивованим мучителем і голосно
ісповідали Христа Ісуса. Асклипіодот став погрожувати їм муками, на що
красномовний Євтропій сказав йому так:“Безумний! Ти погрожуєш нам
муками? Та ними погрожував нам і твій попередник Публій, і ось нині він
сам потрапив у пекельні муки. Ти не налякаєш нас, бо немає сили, котра б
відірвала нас від Христа Спасителя, за якого ми готові понести і
страсті, і найлютішу смерть!”
Тоді поганин наказав бити Євтропія по устах, але той далі голосив
славу Отця небесного. Звернувся потім мучитель до Клеоніка і Василиска,
але й ті сміливо відповіли йому:“Ти чув слова Євтропія, він говорив і
за себе, і за нас, бо як Пресвята Тройця є одне, так само і ми
нерозлучні у вірі і в надії на поміч Спасителя!”
Мучитель наказав і їх бити, так, що тіло куснями відпадало від
костей, а вони призивали на поміч Ісуса і святого Теодора Тирона. І ось
враз земля похитнулася, кати впали на землю, кайдани мучеників
розсипалися, і їм явився Спаситель, разом зі святим Теодором, і сказав
такі слова:“Витерпіть до кінця, й імена ваші будуть записані в книзі
життя!”
Перелякані кати відмовлялися далі мучити святих, дарма, що
Асклипіодот кричав, що це чари, а самі погани голосно говорили:“Ми бачили
Бога християнського і чули ангельський голос!”
Мучитель наказав
відвести Клеоніка і Василиска до в’язниці, а Євтропія до своєї палати,
де обіцяв йому всяку ласку, велів принести дорогі одежі і запрошував
його сісти разом з ним до обіду. Однак слуга Христовий сказав сміливо,
що гріх християнинові ставати на шлях нечестивих і приставати з
грішниками:“Не спокусиш мене золотом, ані достатками, – говорив святий
мученик, – слава царя твого ніщо для мене, а катування твої дорогі мені
понад усе. Закінчуй діло своє і дай мені у смерті з’єднатися з Богом і
Царем моїм – Ісусом!”
Так говорив святий Євтропій, й осоромлений мучитель відіслав його до в’язниці, де всі троє цілу ніч провели в гарячій молитві.
Наступного дня вранці пішов мучитель, зі своїм двором, до
поганської божниці і наказав привести туди святих мучеників, щоб вони
принесли божкам жертву. А святі, ставши посеред поганського натовпу,
славили Господа і просили Його так:“Почуй, Господи, нашу молитву, подай
доказ своєї могутности, зруйнуй злобу поганську і на тому місці нехай
буде принесена Тобі безкровна жертва, гідна Твоєї слави!”
І знову затряслася земля і божки поганські самі розсипалися в
порох, а голос з неба промовив:“Молитва ваша вислухана!” Тепер мучитель
наказав бити їх жилами, живцем дерти їх тіло, рани натирати гірчицею,
лити на них розтоплену сірку, котра, однак, спливала по них мов зимна,
освіжаюча вода. І знову кинули їх до в’язниці, а була то для святих
Євтропія і Клеоніка остання ніч їхнього життя. Наступного дня мучитель
засудив їх на хресну смерть і наказав випровадити за місто, де вже були
вкопані два хрести. Св. Василиска велів він відвести до в’язниці. Коли
обидва мученики побачили місце розп’яття, то з очей їх потекли сльози
вдячности, що Бог дозволив їм померти такою смертю, яку Він, Спаситель
світу, сам прийняв на себе.
“Хресту Твоєму покланяємся, Владико!” – молилися вони і на хресті
віддали в руки Отця небесного свої чисті душі. Сталося це 3 березня
близько 290 р. Про славні подвиги святого Василиска прочитаємо 28
травня, у день, коли Церква вшановує його пам’ять. Ім’я Євтропій означає
“моральний”, Клеонік – “слава перемоги”, а Василиск – “малий король”.
Мощі двох святих прославилися багатьма чудами.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська
Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів,
Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар