Преподобної мучениці Євдокії
Тропар, глас 8: Правильністю розумною душу твою
прив’язала єси до любові Христової, тліне, гарне, дочасне забуттям
пробігла єси як учениця Слова. Перше постом пристрасті умертвила, а
відтак стражданням ворога осоромила, тому Христос подвійних вінців
сподобив тебе, Євдокіє славна, страстотерпице преподобна, моли ж Христа,
щоб спаслись душі наші.
Кондак, глас 4: В стражданні твоїм подвизавшись добре і
по смерти освячуєш чудес потоками, всехвальна, нас, які з вірою
прибігаємо в божественну церкву твою. Тому, святкуючи, молимо тебе,
преподобна мученице Євдокіє, щоб ізбавитись нам від недуг душевних і
почерпнути чудес благодать.
Cвята Євдокія була самарянкою. Жила вона за часів імператора
Траяна в місті Іліополі, в Келисирії. Як поганка, вона нічого не чула
про Христа Спасителя і Його науку, хоч в Іліополі було багато християн,
були священики і був на той час єпископ на ім’я Теодот. Євдокія була
найвродливішою жінкою в місті, й водночас найбільшою блудницею і
грішницею. Плюгаве життя її було всім відоме;вона зібрала величезне
майно і була згіршенням для всієї околиці.
Якось одного разу через Іліополь проходив монах Герман,
настоятель чоловічого і жіночого монастирів, і зупинився на ночівлю в
кімнаті, яку відділяла від помешкання Євдокії лишень тонка стіна. Вночі,
як зазвичай, Герман став вголос молитися і читати фрагменти зі Святого
Письма, де йшлося про страшний суд і про пекельні кари за гріхи. Євдокія
все те чула і вранці, зацікавлена цим, покликала Германа до себе. Монах
розповів їй про головні засади Христової віри, про злобу гріха і кару
за нього так переконливо, що Євдокія, зворушена до глибини серця,
припала до його ніг і благала, щоб спас її душу від вічної загибелі.
Герман сказав покликати одного священика з місцевого духовенства і вони
порадили Євдокії, щоб упродовж семи днів вона молилася і розважала про
свої гріхи і щоб постом готувала свою душу до пізнання Божої благодаті.
Через сім днів вони відвідали її, та перед ними стояла вже не та
Євдокія. Перед ними була вбого одягнена каяниця, молитви і сльози якої
прийняв Спаситель, як прийняв Магдалину і як приймає кожного грішника,
що розкаюється у своїх гріхах. Євдокія прийняла з рук єпископа Теодота
святе хрещення, весь маєток роздала бідним, а сама почала життя каяниці –
убоге, самітницьке, посвячене постам, молитві і сльозам.
За якийсь час Герман наказав їй піти до жіночого монастиря, того
самого, якого був настоятелем, і постриг її в черниці. В монастирі
Євдокія жила так свято, що, після смерти ігумені, її вибрали наставницею
всіх сестер, а Бог наділив її даром творити чуда.
Аврелій, голова міста Іліополя, був переконаний, що Євдокія весь
свій маєток узяла зі собою до монастиря. Тому він послав свого сина з
відділом воїнів, щоб її привели до нього. Однак дорогою до монастиря
його син упав трупом. Тоді Аврелій, за порадою інших, просив помочі у
преподобної Євдокії, і вона своїми молитвами воскресила юнака, після
чого Аврелій зі своєю родиною навернувся. Згодом його син став
єпископом, а донька Геласія вступила до монастиря, ігуменею якого була
свята Євдокія. Пізніше начальником Іліополя став мучитель Діоген. Він
наказав забрати Євдокію з монастиря і поставити її перед судом. Свята
прилюдно стала сповідувати Христа Спасителя, і тоді Діоген наказав
чотирьом воїнам її бити. Бог, однак, прославив її у муках своїми чудами,
так, що сам мучитель навернувся, прийняв святе хрещення і став
прикладом ревного Христового ісповідника. Однак у волі Господній було,
щоб Його вірна служниця отримала вінець мучениці. Коли в Іліополі
начальником став Вінкентій, він послав до монастиря відділ воїнів і 1
березня (близько 120 р.) голова мучениці Євдокії упала від удару меча, а
душа її піднеслася до Спасителя.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська
Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів,
Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар