ЛЮБОВ– довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить. ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ!(І Кор.13,4-8)
Папа Франциск попросив Лісабонського Патріярха
кардинала Жозе Полікарпа , щоб від його імені посвятив понтифікат опіці
Матері Божої Фатімської. Про це повідомив сам Патріярх, відкриваючи 181
загальне засідання Португальської єпископської конференції.
«Папа Франциск два рази звернувся до мене з проханням посвятити його
служіння Богородиці Фатімській. Це завдання я можу виконати сам, але
було би добре, щоб до цього акту долучився увесь португальський
єпископат. Нехай Пречиста Діва Марія провадить нас у цьому, щоб ми
виконали прохання Папи Франциска» - завершив свою промову перед
португальським католицьким єпископатом кардинал Полікарп.
Слово Митрополита Львівського
на П’ятницю четвертого тижня Великого Посту
Бут 12,1-12.
У читанні із книги Буття ми почули про звернення Бога до Аврама, людини
немолодого віку та певного набутого досвіду життя. Аврам був сином
Тераха, який походив із родоводу Сима, сина Ноя, що вціліли від потопу.
Пройшли століття, мабуть, вірний Господові народ згадував про потоп, як
наслідок викликаного покарання на людський рід за гріх та незчисленні
беззаконня, що їх чинили майже усі, незважаючи на Господню терпеливість
(пор. Бут 7,4).
Аврам почув голос Бога, здогадуємося, що вперше, не сумнівався у
зверненні Всевишнього до нього. Господь благословив його, обіцяв вивести
із нього великий народ, а разом із тим наказав йому вийти із землі та
дому батька, й прямувати в інший край.
Тоді не було потягів, не було автомашин чи іншого механічного
транспорту, а вантажили майно на ослів чи верблюдів й так прямували у
незнаний край. Не відомо, у який спосіб Господь вказував дорогу
Аврамові.? В діброві Море з’явився Господь Аврамові й повідомив
праведника, що не йому, а його потомками віддасть цю землю. А праведник
із вдячності споруджував Богові жертовники. Цей, глибокої віри чоловік,
простував на південь, а Господь випробовував його, бо їх застав голод у
краю, куди він прибув.
Бог у свій спосіб виховує людину, а не так, як би вона бажала, лише на
кшталт свого Провидіння. Аврам був людиною сильної віри, сліпо мандрував
земними стежками, цілковито віддаючись у руки Господні. Це – трудне
випробовування й велика чеснота, коли людина усе своє життя, всі
прикрощі та терпіння, успіхи, промахи, невигоди та вдачі вирішує з
Господом. Хоч можливо його не чує, не бачить, перебуває у пітьмі
незнання, хвилюється непевністю, однак, не відступає від цього, що усю
свою надію поклала в Божі руки. Таких мужніх людей знайдемо небагато, їх
обмаль серед священнослужителів, ченців та черниць, а тим більше серед
мирян, бо люди часто покладають свою надію на могутніх цього світу, на
досвід, знання, гроші, майно тощо. А Мудрець стверджує: «… хто
покладається на Господа, той щасливий» (Прип 16,20). Святий пророк Ісая,
який багато натерпівся, яким нехтували навіть свої, давав такі знаменні
поради людям: «… Я уповаю і не боюся, бо Господь моя сила й моя
пісня, він - моє спасіння!» (Іс 12,2).
Так далеко у служінні та довірі до Бога заходили особи віддані йому, що
уважали себе щасливими, мимо гірких випробувань, терпіння,
переслідувань, бо у цьому бачили вічне спасіння, Господню мудрість, його
промисел та його святу волю. Іов терпів страшну хворобу тіла, яке
розкладалося на його очах, черепком стругав його, але віддався в руки
Бога і не програв. Господь винагородив йому всю матеріальну страту, а ще
більшими духовними дарами збагатив його душу.
Давид по своїй необачності допустився беззаконня перед Богом, але
згодом чинив покуту, карав себе, прощав ближнім, які йому кляли та
викрикували всякі образливі слова. Був царем, Божим помазаником, усе
простив Семеєві, хоч воїни царя були готові стяти кривдникові голову.
Цар тепер стояв духовно вище, бо відізвався: «… Що мені й вам сини
Церуї? Якщо проклинає, бо Господь сказав йому: Проклинай Давида, - то
хто може йому сказати: чому ти так робиш?» (2Сам 16,10). Велика була у
царя любов до Господа та до ближніх! Не палав ненавистю та помстою! Ні!
Прощав, пам’ятаючи це, що й Господь простив йому великі прогрішення.
Одного разу цар Давид необдумано вчинив перепис свого війська, що було
проти волі Бога. Каявся і Господь послав до нього пророка, який
запропонував цареві вибрати покарання за вчинений промах. «Давид
відповів Гадові: Я пригноблений вельми, однак воліємо потрапити в руки
Господні, бо його милосердя велике, людям же в руки впасти не хочу!»
(2Цар 24,14).
Покладаймо всю нашу надію в руки доброго й милосердного Господа, бо
він: «Отець усякого милосердя і Бог усякої втіхи» (2Кр 1,3).
+ Ігор
Архиєпископ і Митрополит Львівський УГКЦ
12 квітня 2013 р.Б. Aрхикатедральний Собор Святого Юра
У французькому місті Аббевілль (Пікардія) з ініціативи місцевої влади знищено неоготичну церкву Сен-Жак XIX сторіччя.
Про це повідомляє АrtТribune.
«Мер Аббевілля Ніколя Дюмон отримав, що хотів, - пише видання. - Він
ані кроку не зробив, щоб зупинити руйнування церкви». Внаслідок цього
неоготична споруда була доведена до аварійного стану, а сьогодні її
«розібрали».
Знищення церкви Святого Якова відбулося з санкції депутатів міської ради, які провели закрите голосування щодо долі храму.
Відеo: FB Francois Lariviere
Відеo: FB Francois Lariviere
80% Аббевілля було зруйновано під час Другої світової війни, і церква
святого Якова - одна з небагатьох пам'яток регіону, яка не постраждала.
«Що не зробили німецькі бомби, зробила байдужість влади», - зазначає
видання.
У сумній долі храму звинувачують також міністерство культури Франції,
яке не включило храм св. Якова у список історичних пам'яток.
Понеділок.В понеділок, 1 квітня, на другий день
святкування Паски, Святіший Отець Франциск зустрівся з вірними для
спільного проказування молитви «Царице Неба».
Перед молитвою Папа наголосив на тому, що Христос остаточно переміг
зло, але нам, людям кожної епохи, слід «прийняти цю перемогу в своєму
житті, в конкретній дійсності історії та суспільства». Для цього
«Хрищення, яке робить нас Божими дітьми» та «Пресвята Євхаристія, яка
єднає нас з Христом», повинні стати нашим життям, тобто, вилитися в нашу
поведінку та наші рішення. Благодать цих Святих Тайн, особливо
пов’язаних з Пасхою, «є надзвичайним потенціалом для оновлення
особистого життя, життя в сім’ях, суспільних взаємин», - сказав
Понтифік. Святіший Отець також вказав на те, що «втілювати в життя
отримане Святе Таїнство: ось у чому полягає наш щоденний труд, але я б
сказав, що також наша щоденна радість! Радість почуватися засобами
Христової благодаті!»
Як інформує ватиканський прес-центр, 1 квітня 2013 р., відбулось паломництво Святішого Отця до гробу Святого Апостола Петра
у супроводі кардинала Анджело Комастрі, Архипресвітера Ватиканської
базиліки, кількох інших єпископів та монсеньйорів, та директорів
Ватиканського некрополю, Пьєтро Дзандера та Маріо Боско. Папа Франциск
пройшов вздовж всієї центральної вулиці некрополю, яка розташована під
ватиканською базилікою та під ґротами, де поховані Вселенські Архиєреї,
наближаючись до місця, де розташований гріб Святого Петра – саме під
головним вівтарем та куполом базиліки Святого Петра.
Вівторок.Вранці 2 квітня Святіший Отець відправив Літургію в каплиці Дому св. Марти
у Ватикані, де зараз проживає. У Євхаристії взяли участь деякі члени
Ватиканської жандармерії. У своїй проповіді Понтифік прокоментував
уривок з Євангелія, в якому розповідається про зустріч воскреслого
Христа з Марією Магдалиною. Папа пояснив, що перед обличчям Марії
Магдалини «можемо також і ми просити про ласку сліз». «Це прекрасна
ласка ... Плакати з будь-якої причини: з причин добра, наших гріхів,
благодаті, радості теж» , – сказав він. За словами Папи, «сльози готують
нас до того, щоб бачити Ісуса». І Господь дає нам цю благодать, дає
всім нам, щоб ми могли сказати: «Я бачив Господа», не тому що мені
об'явився, але тому що побачив «всередині серця». І в цьому свідчення
нашого життя: «живу так, бо бачив Господа».
Середа.В середу Папа знову очолив св.Літургію в каплиці Дому св. Марти.
У своїй проповіді Понтифік звернувся до історії учнів Христа, які після
Його розп'яття нарікали і втратили надію на життя. Святіший Отець
зазначив, що це характерно і для сучасних християн, коли трапляються
труднощі. «Нарікати – це погана річ, – сказав Понтифік – не тільки тоді,
коли ми нарікаємо на інших, але також і коли інші нарікають на нас», -
пояснив він і додав, що нарікання відбирає в людини надію на майбутнє,
звужує перспективи і таким чином замикає від світу за стінами, які
неможливо подолати. Потрібно довіряти Богові, сказав Папа, бо Він завжди
супроводжує нас на нашому шляху, а також і в найбільш складні моменти.
3 квітня, на загальній аудієнції
Святіший Отець повернувся до циклу проповідей присвячених Року віри.
Свою катехизу Папа присвятив словам із «Символу віри»: «Воскрес у третій
день згідно з Писанням». «Це коротке визнання віри проголошує Пасхальну
Таємницю, разом із першим об’явленням Воскреслого Христа Петрові і
Дванадцятьом: Смерть і Воскресіння Ісуса є серцем нашої надії. Без цієї
віри у Смерть і Воскресіння Ісуса, наша надія буде слабкою, ми навіть не
матимемо надії», - сказав Понтифік. Папа закликав усіх християн
відважно свідчити про свою віру у Христа Воскреслого так, як це робили
побожні жінки і апостоли. «Дозвольмо, щоб нас просвітлювало Воскресіння
Христа, щоб нас перемінювала Його сила, щоб через нас знаки смерті
уступили шлях для знаків життя у світі! Я бачу, що на Площі є багато
молоді! Молоді хлопці та дівчата, до вас я скеровую слова, щоб ви несли
цю впевненість, що Господь Живий і супроводжує нас на нашому життєвому
шляху! Несіть цю надію, будьте вкорінені в цій надії, надії, яка йде з
Небес! Вкорінюйтесь і несіть цю надію! Ваше свідчення Христа несе надію
цьому світові, стомленому війнами і гріхами! Вперед, молоде!», - на
завершення закликав Святіший Отець.
Архиєпископ Зигмунд Зімовскі голова Папської Ради душпастирства працівників сфери охорони здоров'я у своєму посланні на VI Міжнародний день боротьби з аутизмом
звернув увагу на те, що в сучасному суспільстві люди, які страждають
аутизмом, сильно відчувають самотність, «яка все більше присутня в
сучасній системі охорони здоров'я, досконалій у своїй "технічності ",
але все більше позбавленій ефективного виміру».
Важливим результатом назвав Ватикан прийняття ООН безпрецедентної угоди про торгівлю конвенціональною зброєю.
Це перша міжнародна угода, що регулює торгівлю конвенціональною зброєю,
обсяг продажів якої оцінюється в 70 млрд доларів на рік. Після того, як
вона набуде чинності, ця угода стане першим міжнародним документом,
який встановлює стандарти міжнародної торгівлі зброєю дотримуючись прав
людини, задля запобігання військових злочинів і захисту цивільного
населення.
П’ятниця.У п’ятницю вранці Святіший Отець відправив Літургію для працівників ватиканської аптеки
та sediari pontifici (мужчин, які прислуговують в папському домі). В
проповіді Папа наголосив на тому, що жодна магія чи карти таро не дадуть
нам спасіння, лише єдиний Ісус Христос, а до Нього провадить Святий Дух
і Марія.
Голова Конференції єпископів Південної Кореї, Архиєпископ Петер Канг
У-іл попросив Папу Франциска звернутися до керівників Кореї, Росії, США і
Китаю, щоб вони серйозно зайнялися проблемою миру на Корейському півострові, оскільки війна в цій частині світу стане катастрофою для всього людства.
Субота. 6 квітня під час ранкової Літургії в каплиці Дому св. Марти Папа Франциск закликав з відвагою свідчити про віру.
Понтифік закликав щодня просити Бога про сильну віру, про те, щоб
зростати в ній, щоб вона робила сміливими і щоб Господь допомагав у ті
моменти, коли треба публічно говорити про неї. «Це була б прекрасна
щоденна молитва: щоб Господь допоміг нам зберігати віру, розвивати її,
бути чоловіками і жінками віри», – закінчив Святіший Отець.
Папа Франциск прийняв на приватних аудієнціях
префекта Конгрегації Доктрини Віри Архиєпископа Герхарда Людвіга
Мюллера і кардинала Леонардо Сандрі, який очолює Конгрегацію для Східних
Церков.
В суботу у Ватикані повідомлено про те, що Папа Франциск призначив
о. Хосе Родріґеса Карбалльо, дотеперішнього Генерального Настоятеля
Францисканського Ордену Братів Менших, Секретарем Конгрегації в справах
Інститутів богопосвяченого життя та Товариств апостольського життя,
надаючи йому разом з архиєпископською гідністю титулярний осідок
Белькастро.
Неділя. Опівдні 7 квітня, Святіший Отець зустрівся з
десятками тисяч римлян та гостей міста на площі Святого Петра для
спільного проказування молитви «Царице Неба».
На початку Папа привітався з вірними «Мир вам!», додаючи, що це не
просто вітання, чи побажання, це дар, який Христос дає Своїм учням після
того, як Він пройшов через смерть і пекло. Разом зі Своїм миром Ісус
дарував апостолам Святого Духа, щоб вони могли поширювати у світі
прощення гріхів, – те прощення, яке може дати лише Бог, і яке коштувало
Йому Крові Сина. Дух Воскреслого Ісуса проганяє страх із серця апостолів
і спонукає їх вийти зі Світлиці, щоб нести Євангеліє в світ. «Нам теж
треба сміливіше свідчити про віру у Воскреслого Христа! Ми не повинні
боятися бути християнами і жити по-християнськи! Ми повинні мати цю
мужність йти і проповідувати Воскреслого Христа, тому що Він є нашим
миром, Він зробив цей мир Своєю любов’ю, Своїм прощенням, Своєю кров’ю,
Своїм милосердям», - сказав Понтифік.
7 квітня в базиліці св. Івана на Латерані, яка є катедрою єпископа Риму, відбувся урочистий інгрес Папи Франциска на римську катедру. У церемонії взяли участь тисячі жителів Вічного міста, а також кардинали, єпископи та священики. Також в Літургії взяли участь 15 інвалідів,
які представляли усе суспільство людей з особливими потребами Рима.
Понтифіка вітав кардинал Агостіно Валліні, папський вікарій для Римської
єпархії та архипресвітер базиліки. У своїй проповіді Папа
закликав вірних довіритись Божому милосердю: «Бог терплячий з нами,
тому що Він нас любить, а той, хто любить – той розуміє, сподівається,
дає впевненість, не залишає, не руйнує мости, вміє прощати. Пам’ятаймо
про це в нашому житті християн: Бог нас завжди чекає, навіть коли ми
віддаляємося від Нього! Він – завжди поруч, і якщо ми повертаємося до
Нього, Він готовий обійняти нас». Святіший Отець наголосив на тому, що
Бог не втомлюється прощати нам наші провини, Він сподівається на нашу
мужність прийти і віддати Йому тягарі наших гріхів. «Дорогі брати і
сестри, дамо огорнути нас милосердю Бога; будемо уповати на Його
терпеливість, на те, що Він завжди дає нам час; маймо мужність
повернутися в Його дім, перебувати в ранах Його любові, даючи Йому
любити нас, зустрічаймо Його милосердя в Таїнствах. Відчуймо Його
ніжність, таку прекрасну, відчуймо Його обійми і станьмо у відповідь
здатними на милосердя, терпеливість, прощення, любов», - сказав Понтифік
на завершення.
«Абетка Йозефа Ратцінгера»
– книжка з такою назвою, яку підготував до друку Архиєпископ Роберт
Цолліч, Архиєпископ Фрайбурга, голова Єпископської Конференції
Німеччини, нещодавно побачила світ у Ватиканському книжковому
видавництві. Вона є своєрідним словником назв та концепцій, які
висвітлюють думку одного з найвидатніших богословів нашого часу – Йозефа
Ратцінгера-Бенедикта XVI. «Любов», «діалог», «Європа», «Учительський
уряд Церкви», «Страждання», «Сенс життя» – це деякі із 164-ох термінів
та понять, пояснення яких на основі витягів з праць та повчань
вислуженого Папи можна знайти в цій книзі.
У Західній Європі збільшується кількість атак на християнські
святині. Лише минулого тижня знищили хресну дорогу в Гранд-Аверне у
західній Франції, осквернили церкву в Бельгії і підклали вогонь під
католицьку святиню в Брюсселі.
Вночі з середи на четвер у Швеції також спробували підпалити
лютеранський собор, при цьому вогонь розпалювали Святим Письмом. На
щастя, полум’я не пошкодило будівлю, лише незначно обпалило двері. На
стінах церкви також появились сатанинські написи.
У цьому питанні нічого не зміниться, зате можливими є дебати про целібат священиків, – каже Апостольський нунцій у Німеччині.
Апостольський нунцій у Німеччині архиєпископ Жан-Клод Періссе сказав в
інтерв’ю, що заборона на висвячення жінок «належить до догматів».
Цей ієрарх підкреслює, що в Церкві не буде революції з цього питання, а
той, хто говорить про ординацію жінок, «балакає про пусте». Водночас
нунцій зауважив, що обговорення священицького целібату є цілком
можливим. На його думку, потрібно вивчити переваги та недоліки целібату в
усьому світі, оскільки безженство не є догматом, воно становить
традицію Католицької Церкви.
Архиєпископ Періссе при цьому зазначив, що
целібат не становить собою причини зменшення числа священиків. «Їх
замало, оскільки молодь мислить надто матеріалістично», – сказав він.
На початку реколекційних наук владика
Богдан Дзюрах, Адміністратор Патріаршої курії УГКЦ, зазначив, що
реколекції – це час нашої особистої зустрічі із Господом. Тому, на його
думку, інколи варто покинути всі справи, щоб відійти на самоту та побути
із Богом.
6 квітня 2013 року Блаженніший Святослав Шевчук, Патріарх УГКЦ, який очолює делегацію УГКЦ на Святу Землю, з нагоди Року Віри, відвідав Базиліку Благовіщення у Назареті. Після цього він очолив Архиєрейску Божественну Літургію в печері Благовіщення.
Обіти склали четверо сестер-українок, які
місіонують у різних кутках землі: с. Марія Владичиця Петрів (місіонерка
на Закарпатті, Тячівський р-н, смт. Дубове), с. Марія Люрдська Адамович
(місіонерка у м. Казань, республіка Татарстан, Російська Федерація), с.
Марія Миру Лемко (місіонерка у м. Хабаровськ, Далекий Схід, Російська
Федерація) та с. Марія Агниця Барабаш (місіонерка у м. Омськ, Сибір,
Російська Федерація).
Архиєрейську Літургію очолив єпископ Коломийсько-Чернівецької єпархії Владика Миколай Сімкайло
Цей візит Архипастиря відбувся у потрійно святковий день: літургійного
свята Благовіщення Пресвятої Богородиці, хрестопоклонної неділі та з
нагоди урочистого виставлення для почитання святих мощей преподобного
отця Івана Боско, апостола, педагога і покровителя молоді.
«Щороку ця подія єднає десятки тисяч
людей. Це дуже потужний акт об’єднання та спільної молитви громади в час
Великого посту», – вважає міський голова Львова Андрій Садовий.
«Бог завжди на нас чекає. Він не втомлюється чекати», – ця
думка стала лейтмотивом проповіді Папи Франциска у неділю Божого
Милосердя. 7 квітня відбулось урочисте введення нещодавно обраного
єпископа Риму на катедральний престол у латеранській базиліці Святого
Йоана, яка є катедрою Римської дієцезії.
на цьому наголосив Папа Франциск, проповідуючи під час першої своєї
Служби Божої в латеранській базиліці Святого Йоана, яка є катедрою
Римської дієцезії. У неділю, 7 квітня, коли Церква вшановувала Боже
Милосердя, відбулося урочисте введення нещодавно обраного Єпископа Риму
на катедральний престол, під час якого представники різних церковних
станів склали своєму єпископові присягу послуху та пошани.
«З великою радістю вперше відправляю Євхаристійне богослужіння у цій
Латеранській базиліці, катедрі Єпископа Риму. «Якою ж прекрасною, –
сказав він, – є ця дійсність віри для нашого життя: милосердя Бога!
Настільки велика, настільки глибока любов Бога до нас, яка ніколи не
зменшується, завжди хапає нас за руку та підводить нас, підтримує і
провадить».
У світлі євангельських читань Святіший Отець зазначив, що досвід цього
милосердя зазнав апостол Тома, який не повірив спочатку, якому не
вистачило Христової обітниці: «На третій день воскресну!» Але Ісус
виявляє терпеливість, не залишає учня в невірстві, дає йому час та
можливість пересвідчитися. Можемо згадати і про святого Петра, який
тричі відрікся від Ісуса, але зустрівшись з Його поглядом, розплакався
та розкаявся. Сумні учні, які втративши надію, йшли до Емаусу... Ісус не
залишає їх, подорожує з ними, терпеливо пояснює Писання та зупиняється
на трапезу з ними. «Таким є, – наголосив Папа Франциск, – Божий стиль:
Він не є нетерплячим, як ми, які часто бажаємо всього і відразу, також і
від людей. Бог терпеливий з нами, тому що любить нас, а той, хто любить
– той розуміє, надіється, додає віри, не залишає, не спалює мости, вміє
прощати. Пам’ятаймо завжди в нашому християнському житті: Бог завжди
чекає нас, навіть тоді, коли ми віддалилися від нього! Він ніколи не є
далеко, і якщо повернемося до Нього, Він готовий нас обійняти».
У цьому контексті Папа пригадав також притчу про милосердного Батька,
яка, за словами Святішого Отця, вражає його, завжди пробуджуючи велику
надію. Батько не забув збунтованого сина, чекав його в кожній хвилині,
він завжди був у його серці, як син. «Бог завжди на нас чекає, Він не
втомлюється. Ісус показує нам цю милосердну Божу терпеливість, щоб ми
завжди віднаходили довіру та надію!»
Також Папа Франциск звернув увагу на ще однин важливий аспект: «Божа
терпеливість повинна зустріти в нас відвагу повернутися до Нього, не
зважаючи на те, яка б помилка, який би гріх, не існував у нашому житті».
Ісус запросив апостола Тому доторкнутися Своїх ран. «Також і ми, –
сказав Святіший Отець, – можемо увійти в Ісусові рани, можемо дійсно до
Нього доторкнутися; а це стається щоразу, коли ми з вірою приймаємо
Святі Тайни». Святий Тома збагнув, що в цих ранах виявляється безмежна
любов Христового серця. Святий Бернард навчав: «На що можу
розраховувати? На свої заслуги? Але моїми заслугами є Боже милосердя.
Мені дійсно не бракує заслуг, але доти, доки Він багатий милосердям. А
оскільки Господні ласки є численними; то і я принесу рясні заслуги». За
словами Папи, це дуже важливо: відвага ввіритися милосердю Ісуса,
довіритися Його терпеливості.
Але хтось може подумати: мій гріх настільки великий, що я не маю
відваги повернутися, думати про те, «Бог може мене прийняти, що Він
чекає саме на мене». «Але Бог, – наголосив проповідник, – чекає саме
тебе, вимагає від тебе лише відваги підійти до Нього», бо для Бога «ми
важливі, навіть більше, ми є найважливішим, що Він має, навіть якщо ми
грішники, то є тим, що Йому найбільше лежить на серці».
Святіший Отець зазначив, що відразу після гріхопадіння Адам відчуває
сором, відчуває тягар свого вчинку, але Бог не залишає його. Хоч в цей
момент розпочинається відхід людини від Бога, відразу з’являється
обітниця повернення. Творець відразу починає шукати Своє створіння. І
саме «відчуваючи свій гріх, дивлячись на свій гріх, я можу побачити й
зустріти Боже милосердя, Його любов, та піти до Нього, щоб отримати
прощення».
«Дорогі брати й сестри, – закликав на завершення Папа Франциск, –
дозвольмо, щоб нас огорнуло милосердя Бога, маймо довір’я до Його
терпеливості, яка завжди дає нам час; маймо відвагу повернутися до Його
дому, замешкати в ранах Його любові, дозволяючи Йому любити нас,
зустрічатись з Його милосердям у Святих Тайнах. Тоді відчуємо Його
лагідність, таку прекрасну, відчуємо Його обійми й також будемо більш
здатними до милосердя, терпеливості, прощення та любові».
8-9 квітня провідний фахівець у сфері морального богослов’я та
біоетики, професор Академії св. Альфонса (Італія) о. Мавріціо Фаджоні у
Школі біоетики УКУ прочитає курс відкритих лекцій «Біоетика і
педіатрія».
Лекції відбудуться в рамках навчальної програми Школи біоетики протягом
двох днів у 216 ауд. філософсько-богословського факультету (вул.
Хуторівка, 35а).
У своїх лекціях фахівець у галузі морального богослов’я та біоетики о.
Мавріціо Фаджоні заторкне найважливіші питання пов’язані з неонатологією
(медичною опікою новонароджених). Мова йтиме також про особливості
розвитку та росту дитини, різноманітні захворювання та патологічні стани
недоношених немовлят, особливості лікування та догляду за ними,
проблеми, пов’язані з реанімацією новонароджених
Довідка.
Отець Мавріціо Фаджоні закінчив медичний факультет університету в м.
Піза (Італія). У 1975 році отримав диплом з медицини та хірургії. Вивчав
ендокринологію в університеті м. Флоренція. Філософські та богословські
студії закінчив 1989 року в богословському центрі Fiorentino. Ліценціат
і докторат з морального богослов’я здобув у римській академії
Альфонсіана.
Доктор Фаджоні викладає біоетику в академії Альфонсіана. Як гостьовий
професор читає лекції в Університеті м. Флоренція, в папських
університетах Regina Apostolorum та Антоніанум (м. Рим). Викладав у
рамках програм з біоетики (Університет Камерно, LUMSA, Католицький
університет Рима).
З 2005 року член-кореспондент Папської академії Pro Vita
6 квітня під час ранкової св. Меси в каплиці Дому св. Марти Папа Франциск закликав з відвагою свідчити про віру.
Святіший Отець зазначив, що для віруючих завжди існує спокуса не
сповідувати віру повністю, нібито "відрізаючи від неї шматок" або
"робити як усі роблять", "не бути дуже твердолобими".
"Яка вона, наша віра? Чи сильна?", – запитав Понтифік. Коли приходять
труднощі, "ми сміливі як Петро, чи ледве теплі?", – додав він. Святіший
Отець звернув увагу на те, що св. Петро не замовчував свою віру, не йшов
на компроміси, тому що "віра не обговорюється". "Коли починаємо
"обрізати" віру, робити об'єктом торгівлі, нібито продаючи її, тому хто
робить кращі пропозиції – тоді починаємо шлях відступництва, невірності
Господу", – сказав він. "Приклад Петра та Івана нам допомагає і дає
сили", – зазначив Франциск. Він звернув увагу на те, що в історії
Церкви було багато мучеників і вони є сьогодні. "Щоб знайти їх, не
обов'язково йти в катакомби або Колізей: мученики живуть сьогодні в
багатьох країнах", – сказав Папа. Він нагадав про християн, які
піддаються переслідуванню за віру або навіть не мають можливість носити
на собі натільний хрестик. За словами Папи, в XXI ст. Церква – це Церква
мучеників, тих, хто як Петро та Іван кажуть: "Ми не можемо не говорити
того, що бачили і чули".
Понтифік закликав щодня просити Бога про сильну віру, про те, щоб
зростати в ній, щоб вона робила сміливими і щоб Господь допомагав в ті
моменти, коли потрібно публічно говорити про неї. "Це була б прекрасна
щоденна молитва: щоб Господь допоміг нам зберігати віру, розвивати її,
бути чоловіками і жінками віри", – завершив Святіший Отець.
Папа Франциск попросив Лісабонського Патріярха
кардинала Жозе Полікарпа , щоб від його імені посвятив понтифікат опіці
Матері Божої Фатімської. Про це повідомив сам Патріярх, відкриваючи 181
загальне засідання Португальської єпископської конференції.
