08.04.2017р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

Євр.12,28–13,8:  «Братня любов нехай перебуває!»

Іноді здається, що є дуже мало хвиль у житті, коли ми відчуваємо цю любов. Усі ми шукаємо любові від інших, підтвердження, що ми комусь потрібні, важливі, цінні, варті того, щоб на нас витратити свій час. Але задумаймось, чи достатньо ми цінуємо інших людей. 

Важко іншим дарувати свій час, своє співчуття, емоції, фізичну допомогу, а саме це є критерієм нашого християнства, бо є виявом любові. Бог є любов, і де є любов, там є Бог. Якщо в наших стосунках є ці проблиски любові, то це проблиски усвідомлення присутності Божої. Це найважливіше, за що маємо змагатися між собою – за взаємну любов, за присутність Божу в нашому житті. Тож даруймо іншим любов, дбаймо і плекаймо її, і сам Господь перебуватиме між нами!

*** 

Йо.11,1-45:  «Коли віруєш, то побачиш славу Божу»

Епізод про воскресення Лазаря звільняє нас від приземленого думання. Згідно з людською логікою, людським розумінням особа не тільки вже померла, а її тіло вже розкладається. Однак бачимо, що стається щось, що цілком суперечить законам природи, людській логіці, – воскресення, повернення до життя Лазаря, яке дарує йому Господь. 

Ми звикли жити в цьому світі за своєю людською логікою, маємо своє розуміння того, що відбувається. Але бачимо, що ця логіка часто має свою обмеженість. 

Ця подія показує нам, як може діяти Бог через віру людини. Через усе Євангеліє проходить, з одного боку, Божа всемогутність, а з іншого – віра людини. Тому наше життя в Бозі будуймо саме на тому – на нашій довірі до Нього. Кожен наш гріх – це відхід від Небесного Отця. Наша довіра – це прямування за Богом. Тому хай яким складним видається нам життя, будьмо свідомі: завдяки нашій вірі Бог може багато зробити в нашому житті.

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

08.04.2017р. Б. / ЛАЗАРЕВА СУБОТА; Собор святого архангела Гавриїла

ЛАЗАРЕВА СУБОТА

“Голос Твій, Господи, знищив царство аду,
і слово Твоєї власти піднесло з гробу чотириденного.
І став Лазар прообразом спасенним воскресення… “
(Стихира вечірні Лазаревої суботи).

Майже кожний тиждень Великого посту має свої богослужбові особливості. Треба передовсім сказати про суботи й неділі, кожна з яких присвячена якійсь події з життя Церкви, Ісуса Христа, його Пресвятої Матері або святих. 

І якраз шостий тиждень святої 40-ці відзначається тим, що духовно готує нас до двох великих і світлих подій з життя Ісуса Христа: воскресення Лазаря, якому присвячена субота перед Квітною неділею, і тріюмфальний в’їзд Христа Господа до Єрусалима, який Церква празнує у Квітну неділю. 

Тож погляньмо дещо ближче як на саму седмицю Квітної неділі, так і на святкування Лазаревої суботи та її духовне значення.

СЕДМИЦЯ КВІТНОЇ НЕДІЛІ
 

У наших церковних книгах цей тиждень має назву седмиці ваїй (себто пальмових гілок), квітної або квітоносної. Головна тема богослужень цього тижня — це завершення Великого посту, приготування вірних до великого чуда воскресення праведного Лазаря і до тріюмфу Квітної неділі. 

У п’ятницю цього тижня властиво закінчується Великий піст. Субота Лазаря вже поза постом святої 40-ці. На цьому наголошують богослуження тижня. У п’ятницю на стихирах вечірні співаємо: “Довершивши корисну для душі 40-цю, дозволь нам, Чоловіколюбче, видіти і святу седмицю Твоїх страстей, щоб прославити в ній велич Твою і невисказане задля нас провидіння Твоє та однодушне заспівати: “Господи, слава Тобі”. 

У перших віках християнської віри монахи мали такий звичай, що на час Великого посту багато з них ішло поза монастир на самоту чи в пустиню, щоб там у молитві й пості проводити час святої 40-ці. А в п’ятницю перед суботою Лазаря вони знову поверталися до своїх монастирів. Тому в четвер на каноні утрені Церква звертається до них: “Ви, що в пустинях і печерах, зійдіться і прийдіть, щоб стрінути піснями грядучого на осляті Господа слави” (Четверта пісня). На великій вечірні перед Квітною неділею всі монахи, зібравшись разом, уже радісно співали: “Сьогодні благодать Святого Духа нас зібрала, і всі, взявши хрест Твій, кличемо: “Благословен, що йде в ім’я Господнє, осанна во вишніх”. 

Головна особа церковних богослужб цієї седмиці — праведний Лазар. Богослужба понеділка називає цей тиждень присінком до суботи Лазаря: “Відчинився присінок Лазаревого воскресення, — сказано у восьмій пісні канону утрені, — бо йде Христос, щоб зі сну воскресити померлого й побороти життям смерть”. На восьмій пісні канона утрені вівторка співаємо: “Радуйся, Витаніє, вітчизно Лазаря, бо Христос, прийшовши до тебе, велике звершить воскресивши Лазаря”. 

У відправах цього тижня Церква часто закликає вірних, щоб добрими ділами гідно готувалися до зустрічі Христа: “Несучи гілки добрих діл і пальмами чистоти, всі приготуймося на зустріч Христа, що надходить до Єрусалима, як Бога нашого” (Дев’ята пісня канону утрені понеділка). “Злучивши любов з милосердям, спішімось, вірні, щоб послати їх Христові на вмоління, щоб і нас воскресив із гробу прихованих похотей наших” (Четверта пісня канону утрені четверга).

СВЯТКУВАННЯ ЛАЗАРЕВОЇ СУБОТИ

Святкування події воскресення Лазаря в суботу перед Квітною неділею сягає перших віків християнства. У IV столітті на Сході Лазарева субота вже була загальним урочистим празником. 

Паломниця IV віку Сильвія Етерія подає детальний опис тогочасного святкування суботи Лазаря в Єрусалимі. У щоденнику її паломництва читаємо, що того дня після ранішньої Літургії була окрема процесія до дому Лазаря у Витанії, віддаленої на дві милі від Єрусалима. У процесії брав участь єпископ Витанії, священики, монахи і багато вірних. Процесійний похід по дорозі, недалеко Витанії, відвідував церкву, що була на тому місці, де Марія, сестра Лазаря, зустріла Господа і звістила йому про смерть свого брата. У цій церкві читають уривок зі святого Євангелія, в якому сказано про зустріч Марії та Христа Господа. Потім усі, співаючи гимни і псалми, ішли до гробу Лазаря. Тут уже було так багато людей, що вони вкривали всі довколишні поля. При гробі Лазаря правили богослужбу, на якій читали Євангеліє про воскресення Лазаря. 

Церковні піснеписці VII і VIII століття: святий Андрій Критський, святий Косма Маюмський і святий Йоан Дамаскин — склали стихири й канони для служби Лазаревої суботи. Ця служба має характер Господського празника, про що свідчить на її утрені “Ангельський Собор”, “Христово Воскресеніє” і “Свят Господь Бог наш”, взяті з неділі. Цього дня, замість “Святий Боже”, береться на Літургії “Єлици во Христа”, бо колись у Лазареву суботу відбувалося хрещення катехуменів (оглашенних). 

За церковним переданням праведний Лазар після свого воскресення покинув Витанію, бо жидівська старшина хотіла і його вбити. Він пішов на острів Кипр, де був єпископом і там помер, проживши ще ЗО літ від свого воскресення. 

Пролог, себто книга життєписів святих Східної Церкви, подає перенесення мощей праведного Лазаря на 17 жовтня. Тут сказано, що грецький цісар Лев Філософ (886-912) збудував у Царгороді церкву на честь Лазаря. Він віднайшов його мощі на Кипрі, що мали бути в мармуровій труні з написом: “Лазар чотириденний, друг Христовий”. Ті мощі цісар Лев наказав покласти до срібної домовини і перевезти до церкви Лазаря у своїй столиці. 

Латинська Церква вшановувала пам’ять Лазаря у п’ятницю 4 тижня Великого посту і другий раз 17 грудня.

ЗНАЧЕННЯ ЧУДА ВОСКРЕСЕННЯ ЛАЗАРЯ

Ісус Христос здійснив багато чудес за час Свого життя та жодне з них не було таке велике, як воскресення Лазаря. 

Це чудо було для багатьох дуже переконливим доказом Христового божества. Один з Отців Церкви каже: “Спаситель вирвав дочку Яїра з рук смерти, юнака з Наїну із зубів смерти, а Лазаря зі самого нутра смерти”. Ця подія становить кульмінацію Христового об’явлення за допомогою чудес. Тут Христос виступає як Пан життя і смерти, як Переможець смерти, як всемогутній Бог. Відомий церковний письменник і аскет о. М. Мешлер, розважаючи про велич цього чуда і його дію на жидів, каже: “Це вже не був Ісус із Назарета, ані могутній учитель, ані один з давніх пророків, ані якийсь дух з другого світу, — це був Сам Живий Бог. Одне його слово звенить через безодню вічности і знову приводить душу з кінця потойбічного світу. Промінь блискавки проходить крізь темноту гробу і засвічує в мертвих костях іскру життя” (Життя ГНІХ у Розважаннях, т. II, с. 103-4). Це чудо є водночас символом славного Христового воскресення і прообразом воскресення всіх людей. 

Велич і слава цього чуда були безпосередньою причиною Христового тріюмфального в’їзду до Єрусалима у Квітну неділю. Захоплений нарід вітав Христа не тільки як свого пророка, але і як свого Месію, свого Царя і Господа. 

Укінці воскресення Лазаря прискорило муки і смерть нашого Спасителя. Багато людей увірували в Христа та йшли за Ним, а це занепокоїло жидівську старшину, яка скликала раду. “Зібрали тоді первосвященики та фарисеї раду, — читаємо у святому Євангелії від Йоана, — і заговорили: “Що робити нам? Силу чудес отой чоловік робить! Якщо залишимо його так, то всі увірують у Нього… 

Від того дня, отже, ухвалили вони Його вбити” (11, 47-48 і 53). “Тоді первосвященики ухвалили і Лазаря вбити” (12, 10). 

Хай це величне й дивне чудо воскресення Лазаря скріпить і нашу віру в Христове божество та наше власне воскресення. Той самий Христос, що воскресив чотириденного Лазаря, у свій час і нас воскресить до щасливого й вічного життя. Він сам нас запевняє: “Я — воскресення і життя. Хто в мене вірує, той навіть і вмерши — житиме!” (Йо. 11, 25). 

__________
о. Юліян Катрій, ЧСВВ. “Пізнай свій обряд”
 
__________
У той самий день

Собор святого архангела Гавриїла

Тропар, глас 4: Небесних воїнств архистратиги,* молимо вас завжди ми, недостойні,* щоб ви вашими молитвами огородили нас* покровом крил духовної вашої слави,* охороняючи нас, що усильно припадаємо і кличемо:* Від бід ізбавте нас як чиноначальники вишніх сил.

Кондак, глас 8: Пресвітлої і чесної, і вседітельної, преневимовної і страшної Тройці славний служителю і молитвенику, Архистратиже, нині безперестанно моли, щоб ізбавились ми від всяких бід і мук, щоб звали ми тобі: радуйся, покрове для рабів твоїх. 

Свята Церква два рази на рік почитає пам’ять архангела Гавриїла, сьогодні і 13 липня. У ці дні велике число вірних збиралися на молитву, тому-то і називається цей празник Собор святого архангела Гавриїла. Архангел Гавриїл – один із сімох ангелів, що предстоять перед престолом Божим, і про яких згадує святий євангелист Йоан в Одкровенні: “Благодать вам і мир від того, хто єсть і хто був і хто приходить; і від сімох духів, які – перед престолом його” (1, 4). Згідно зі святими отцями, імена тих сімох духів такі: Михаїл, Гавриїл, Рафаїл, Уриїл, Салатиїл, Єгудиїл, Варахиїл. Вони – немовби найвищі урядники Божого престолу. І так, Михаїл є начальником небесних сил, це він з окликом: “Хто як Бог!” – скинув диявола з небес до пекла. Гавриїл, коли явився Захарії, батькові святого Йоана Хрестителя, у храмі єрусалимському, щоб провістити йому народження Йоана, сказав про себе так: “Я Гавриїл, що стою перед Богом, і мене послано з тобою говорити та принести тобі цю благовість” (Лк. 1, 19). Отож архангел Гавриїл є посланцем Божим, який благовістить найважливіші і найсвятіші вістки. 

У Старому Завіті він провістив пророкові Даниїлові прихід Месії і зруйнування святині (див. Дан. 8, 16-26; 9, 21-26). Гавриїл приніс Пречистій Діві благовість Її Богоматеринства і нашого відкуплення. Ім’я Гавриїл – означає “кріпкий у Бозі”. За словами святого Єроніма, архангел Гавриїл поставлений над битвами і змінами царств. Згідно з переданням, він мав звістити Пресвятій Богородиці Її успення і вознесення до неба.

Ім’я Рафаїл – означає “лик Божий”. Це він супроводжував Товію і сам сказав: “Я – Рафаїл, один із сімох ангелів, що завжди стоять приявні (перед Богом) й мають доступ до Господньої слави” (Тов. 12, 15). Ім’я Уриїл – означає “просвітитель затемнених”; Салатиїл – “той, хто молиться за людей і спонукає їх до молитви”; Єгудиїл – “прославитель Бога і помічник трудівників”; Варахиїл – “звіститель Божого благословення”. 

__________

І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

07.04.2017р. Б. / Роздуми владики Венедикта над Таїнством Благовіщення

БЛАГОВІЩЕННЯ ПРЕСВЯТОЇ ВЛАДИЧИЦІ НАШОЇ БОГОРОДИЦІ

---

Можемо з певністю сказати, що Богородиця пережила неабияке здивування, навіть певний шок, коли їй з’явився ангел і звістив новину, що вона народить Сина Божого. Однак водночас маємо усвідомлювати, що Марія перебувала з Господом у настільки близьких і глибоких стосунках, що змогла прийняти цю подію, бо побачила в цьому Божу волю. 

Дуже важливо для нас приймати всі події в нашому житті, бачити за ними Бога й завжди бути готовими вслухатися в те, що Бог нам промовляє. Вчімося завжди виявляти таку ж саму готовність відповісти Богові «так», як це робила Богородиця. 

Щоденні ситуації свідчать, що цієї готовності в нас мало. Це свято заохочує нас зробити такий іспит нашої готовності. Щоб ми побачили, скільки нам треба працювати над собою. 

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

07.04.2017р. Б. / Благовіщення Пресвятої Владичиці нашої і Приснодіви Марії

Благовіщення Пресвятої Владичиці нашої і Приснодіви Марії

Тропар, глас 4: Днесь спасення нашого начало* і від віку таїнства явління.* Син Божий сином Діви стається* і Гавриїл благодать благовістує.* Тому й ми з ним до Богородиці закличмо:* Радуйся, Благодатна, Господь з Тобою. 

Кондак, глас 8: Непереможній Владарці* на честь перемоги* ми, врятовані від лиха,* благодарні пісні виписуємо Тобі,* раби Твої, Богородице.* А Ти, що маєш силу нездоланну,* від усяких нас бід охорони,* щоб звати Тобі:* Радуйся, Невісто неневісная. 

Ось таким похвальним гімном наша Церква вітає празник Благовіщення Пресвятої Богородиці, називаючи його початком нашого спасення. І слушно, бо цей празник належить до найважливіших свят нашого церковного року. Про його важливість говорить уже сама назва в наших богослужбових книгах: “Благовіщення Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії”. 

Святий Атанасій Великий († 373) у своїй проповіді називає Благовіщення першим серед празників, бо воно починає спасення людського роду. Основа цього празника — це радісна подія Благовіщення, записана у святого Луки (1, 26-28). Благовіщення дає початок цілому ряду великих таїнств із життя Ісуса Христа і Його Пресвятої Матері. Празник Благовіщення належить не тільки до 12 великих празників нашої Церкви, але його служба береться навіть тоді, коли він випаде на Квітну неділю, Велику п’ятницю чи Христове Воскресення. 

ВАЖЛИВІСТЬ ТАЇНСТВА БЛАГОВІЩЕННЯ

Таїнство Благовіщення має надзвичайно велике значення, бо від нього починається Новий Завіт, починається наше спасення. На благу вість архангела про воплочення Божого Сина людство чекало довгі-довгі тисячоліття. На ту благу вість чекало небо, чекала земля, чекали душі праведних в аді. З цим днем сповнилася Божа обітниця післати Спасителя, бо цього дня “Слово стало тілом, і оселилося між нами” (Йо. 1, 14). 

У проповіді на Благовіщення, яку приписують святому Йоанові Золотоустому, читаємо: “Гавриїл був посланий об’явити всемірне спасення. Гавриїл був посланий принести Адамові обітницю про поворот з неволі. Гавриїл був посланий до Діви, щоб нечесть жіночої статі замінити на честь. Гавриїл був посланий, щоб чистому Женихові приготовити достойну весільну світлицю. Гавриїл був посланий, щоб створіння заручити зі Створителем. Гавриїл був посланий до живої палати Царя ангелів. Гавриїл був посланий до Діви зарученої Йосифові, але береженої для Сина. Був посланий безтілесний слуга до чистої Діви. Був посланий свобідний від гріха до винятої з-під тління. Був посланий світильник, щоб указати на Сонце правди. Був посланий ранок, що біжить перед світлом дня. Був посланий Гавриїл, указуючий на Того, Хто находиться у нідрах Отця і в обіймах Матері. Був посланий Гавриїл, звістуючий Того, Хто находиться на троні і в вертепі” (Твори, Т. 8, с. 854). 

У повчанні, яке на цей день подає Пролог, так сказано про значення таїнства Благовіщення: “Днесь Син і Слово Боже, Господь і Бог наш, несказанно вміщується в лоно Діви, бажаючи своїм вочоловіченням обожити людину, рук своїх твориво, і в древній рай знову вивести. Днесь нестворений вміщується у своє створіння. Днесь невидимий стає видимий. Днесь недотикальний починається у дівичому лоні і стає дотикальний. Днесь Боже Слово приймає тіло. Син Божий стає Сином Діви… Днесь райські двері отвираються, і полум’яна зброя, що вигнала людську природу, поспішно відходить, а людський рід вірою у Христа і добрими ділами з радістю знову входить до раю. Днесь Адам ликує, прийнявши у свою природу свого Творця. Днесь Єва стерши змієву голову, своєму лютому спокусникові, ввесь світ взиває до радости, кажучи: “Радуйтеся зі мною, бо сьогодні ми знайшли невимовну радість і звільнення від усіх гріхів”. 

З хвилиною благовіщення ангела Божий Син починає перші хвилини Божого земного життя в дівичому лоні Пречистої Діви Марії. На тлі цього празника ясно виступають її привілеї богоматеринства і дівицтва. 

ІСТОРІЯ ПРАЗНИКА

Святкування Благовіщення почалося у Східній Церкві в кінці IV або на початку V ст. Цісар Маврикій (582-602) робить цей празник обов’язковим у цілій державі. У перші століття цей празник уважався Господським, як на Сході, так і на Заході. На це вказують його первісні назви: Христове Зачаття, Благовіщення про Христа, Початок відкуплення, Благовіщення, Благовіщення ангела Марії, День Поздоровлення, День або празник Благовіщення. Щойно в VII віці усталюється сьогоднішня назва для цілої Східної Церкви: Благовіщення Пресвятої Богородиці, а сам празник належить до Богородичних. 

На святкування празника 25 березня вплинуло Христове Різдво, що настає через дев’ять місяців після Благовіщення. При тому існувало старовинне побожне передання, що 25 березня відбулося створення світу, воплочення Божого Сина і Його смерть на хресті. Олександрійська Пасхальна хроніка з 624 року і Царгородська Пасхальна хроніка з початку VII ст. визначають дату празника Благовіщення — 25 березня. 

Службу на цей празник уклали святий Йоан Дамаскин, святий Косма Маюмський, Теофан, єпископ Нікейський і монах Йоан. Наступного дня після празника Східна Церква святкує Собор святого архангела Гавриїла. Це давній звичай Східної Церкви, щоб наступного дня після великого празника віддавати шану тим особам, які брали визначну участь в події празника. Празник Благовіщення зі Сходу приходить на Захід десь між 660 і 680 роками. Як на Сході, так і тут він спочатку вважався Господським і мав різні назви: Господнє Благовіщення, Христове Благовіщення, Зачаття Христа, Празник воплочення, Благовіщення ангела Пресвятій Діві Марії, Благовіщення Святій Марії про Зачаття. Собор у Толедо 656 року говорить про Благовіщення 25 березня, але переносить його на 18 грудня. Причиною цього було те, що давній звичай не дозволяв святкувати празники під час великого посту, а також і те, що празник Благовіщення був ближче до Христового Різдва, аніж до його смерти і воскресення. Щойно в XI ст. всі Церкви на Заході знову почали святкувати Благовіщення 25 березня. Вірмени празнують Благовіщення 7 квітня тому, що вони святкують Христове Різдво і Богоявлення разом в один день — 6 січня. Подія Благовіщення є улюбленою темою в іконографії. 

Благовіщення в Русі-Україні було другим Богородичним празником після Успення, у честь якого в Києві збудована церква в першому столітті християнства. Князь Ярослав Мудрий на Золотих воротах у Києві спорудив храм у честь Благовіщення Пресвятої Богородиці. “В 1037 році, — сказано в найдавнішому літописі, — заснував Ярослав великий город Київ, що має золоті ворота. Вибудував і церкву святої Софії, Премудрости Божої, митрополичу, а далі кам’яну церкву Благовіщення Святої Богородиці на Золотих воротах. А це тому вибудував премудрий князь Ярослав церкву Благовіщення на Воротах, щоб завжди була радість тому городові Благовіщенням Господнім і молитвою Святої Богородиці й архангела Гавриїла”. У храмі Благовіщення князь Ярослав Мудрий у 1037 році віддав під опіку Божої Матері ввесь український народ. 

ДУХ БОГОСЛУЖЕННЯ БЛАГОВІЩЕННЯ

Богослуження празника Благовіщення повне урочистих, величних і радісних гимнів. Багато разів тут повторюється добре знаний нам привіт ангела: “Радуйся!” Головні мотиви тієї святої і неземної радости — це воплочення Божого Сина, це привілеї богоматеринства і дівицтва, це спасення людського роду. У радості Благовіщення бере участь небо, земля і все створіння. “Днесь радість благовіщення, — співаємо на стиховні вечірні, — торжество Дівиці, земля і небо єднаються, Адам обновляється і Єва увільняється від печалі”. А сідален утрені каже: “Днесь все створіння радіє, бо тобі каже архангел: Радуйся, благодатна, всехвальна і пречиста.

Мати Христа Бога”. Канон утрені звертає на себе увагу тим, що він укладений у формі діялогу Пресвятої Богородиці й архангела. Ось приклад: “Богородиця: “Почувши, Гавриїле, радісний голос слів твоїх, я наповнилася божественної радости, бо ти голосиш радість і звіщаєш безконечну веселість”. “Ангел: “Тобі дана радість, божественна Богомати. Все створіння, Богоневісто, взиває до тебе: Радуйся! Ти бо єдина чиста була вибрана на Матір Божого Сина” (Шоста пісня). 

Ангел говорить до Пресвятої Богородиці з якнайбільшою пошаною і для неї, як Богоматері, має слова найвищої похвали і подиву: “Задум споконвічний відкриваючи, Гавриїл став перед тобою, Діво, і вітаючи тебе, сповістив: Радуйся, земле незасіяна! Радуйся, неопалима купино! Радуйся, глибино незглиблима… ” 

Головне джерело тієї радости це воплочення Божого Сина й наше спасення: “… Дівиче лоно приймає Сина. Дух Святий сходить. Отець з висот дає згоду, і примирення доконується спільною радою. В Нім і через Нього спасені враз з Гавриїлом закличмо до Діви: “Радуйся, благодатна, бо з тебе спасення Христос Бог наш принявши, нашу природу злучив її з собою, Його моли за спасення душ наших” (Стихира на стиховні вечірні). 

__________
о. Юліян Катрій, ЧСВВ. “Пізнай свій обряд”

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

06.04.2017р. Б. / Передпразденство Благовіщення Пресвятої Богородиці; Преподобних Захарії та Якова Ісповідника; Святого Артемія, єпископа Тесалонікійського

Передпразденство Благовіщення Пресвятої Богородиці

Тропар, глас 4: Днесь всесвітньої радости початки* передпразденственне оспівати веліють.* Ось бо Гавриїл приходить, несучи Діві благовість,* і до Неї кличе:* Радуйся, Благодатна, Господь з Тобою. 

Кондак, глас 8: Для всіх земних Ти єси начало спасення нашого,* Богородице Діво,* Божий бо служитель з неба посланий явитись перед Тобою* – великий чиноначальник Гавриїл,* радість обрадованну Тобі приніс.* Тому-то всі кличемо Тобі:* Радуйся, Невісто неневісная. 

Інший кондак, глас 4: Нашестям Духа Всесвятого, співпрестольного Отцеві і єдиносущнього, на голос архангела зачала єси, Богородице, воззвання Адамове. 

Свята Церква приготовляє нас до великого празника Благовіщення. “Днесь всесвітньої радости початки передпразденственне оспівати веліють. Ось бо Гавриїл приходить, несучи Діві благовість, і до Неї кличе: Радуйся, Благодатна, Господь з Тобою” (Тропар). Завтра святкуватимемо той день, коли Син Божий воплотився. Зробімо іспит нашого сумління, чи воно чисте, чи може обтяжене гріхами – з чистим серцем належить зустрічати такий великий празник? І благаймо Пресвяту Богородицю, щоб дозволила нам гідно відсвяткувати завтрашній день, початок нашого спасіння, і з ангелом заспівати: “…радуйся, благодатна, Господь з Тобою!” 

__________
У той самий день

Преподобних отців наших Захарії та Якова Ісповідника

Святий Захарія, згідно з грецькими Мінеями, був затворником. Про життя його знаємо дуже мало; вірогідно, жив він у Царгороді. У старих Мінеях знаходимо при його службі такий стих: “Христу Богу по силі був єси подобний. – З нього ж бо життя наслідуй, отче преподобний”. Та честь, яку воздає йому свята Церква, є доказом того, що завдяки своєму святому життю став він святим і угодником Божим. 

Святий Яків жив за імператора Лева Вірменина. Був він монахом у монастирі святого Теодора Студита (його пам’ять вшановуємо 11 листопада) в Царгороді. Уже з молодих літ Яків посвятився монашому життю, а з листа Теодора Студита, написаного до ігумена Іпатія, довідуємося, що святий Яків дійшов до великої досконалости і був явленням дивним ангелам і людям. Коли ж безбожник Лев почав мучити всіх християн, що почитали ікони, і прогнав святого Теодора, тоді святого Якова жорстоко побили, ув’язнили у в’язниці і засудили на вигнання, з якого повернувся лиш після смерти Лева. Та невдовзі Господь покликав до себе свого слугу Якова, через кілька днів після повернення до монастиря, у 820 р., святий помер. 

__________
У той самий день

Житіє святого отця нашого Артемія, єпископа Тесалонікійського

Святий Артемій (Артемон) був родом з міста Селевкії, що в Писидії. Був він учнем святого апостола Павла, який висвятив його на священика і поставив єпископом у Селевкії (а згідно з Часословом – у Тесалоніках). Святий Артемій прославився своїм святим життям; був прибіжищем для всіх, хто приходив до нього, утверджував віру Христову, допомагав бідним, зцілював хворих. Помер у глибокій старості близько 120 р. 

__________

І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

05.04.2017р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім читанням Святого Письма (Бт.45,4)

Бут.45,4:  «Я, – Йосиф, ваш брат, якого ви продали у Єгипет»

Перед нами відкривається дуже зворушлива сцена. Йосиф відкриває себе своїм братам, які колись продали його в рабство. Брати вчинили дуже й дуже несправедливо. Продати рідного брата – це і страшний, і водночас не зрозумілий крок. Проте, з іншого боку, через їхній вчинок – немилосердний, жорстокий, грішний – Йосиф не лише потрапляє в неволю, але з часом займає високе становище і рятує своїх братів і батька від голоду. Який дивний Божий промисел! 

Часто ми у своєму житті хочемо знайти логіку, постійно вимагаємо справедливості, правди! Можливо, навіть маємо жаль не тільки до людей, але й до Бога, чому Він це допускає в нашому житті. Але на прикладі Йосифа можемо усвідомити, що навіть кривди, які ми переживаємо, труднощі, проблеми в майбутньому неодмінно для нас вийдуть на благо. Наш народ це давно спостеріг, коли сказав: «Нема зла, щоб не вийшло на добро». Уміймо бачити за всім, що стається, не випадковість, а те, що нам усе це дає Господь і що в майбутньому неминуче вийде нам на добро! 

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:   ДИВЕНСВІТ.КАЛЕНДАР

05.04.2017р. Б. / Святого преподобномученика Никона і двохсот його учнів, що з ним постраждали

Святого преподобномученика Никона і двохсот його учнів, що з ним постраждали

Тропар, глас 4: Мученики Твої, Господи,* у страданнях своїх прийняли вінці нетлінні від Тебе, Бога нашого.* Мавши бо кріпость Твою, вони мучителів подолали,* сокрушили і демонів зухвальства безсильні.* їх молитвами спаси душі наші. 

Кондак, глас 4: Перше преподобно поживши, Ніконе, зібрав ти лик богопокірних, які завжди благочестиво слідують тобі. Від сходу ж до заходу возсіявши, як сонце світлоносне страждань загравами, оману умалили ви потоком вашої крові. 

Святий Никон був сином поганина і проживав в місті Неаполі. Мати його була християнкою, однак не могла навернути свого сина до віри Христової, а юнак усією душею віддався військовій службі і веселому життю. А коли він ішов на війну, мати просила його такими словами: “Про одне прошу тебе, сину, якщо коли-небудь потрапиш у небезпеку, осіни себе знаком святого хреста і призови Ім’я Христа Спасителя!” 

І сталося, що під час кривавої битви вороги оточили Никона зі всіх сторін, так, що вже не було для нього порятунку. Тоді він послухав материнської поради, перехрестився і лиш чудом Божим відбився від насідаючого ворога. Всі подивляли його відвагу, але він знав, кому має дякувати за своє спасіння. Повернувшись до дому, Никон усе розповів матері і, навчений нею правд віри Христові, побажав охреститися. Однак в Неаполі тоді не було священика, бо то були часи жорстокого переслідування християн. Тож Никон пустився в дорогу і прибув на острів Хіос, де переховувався Теодосій, єпископ Кизика. Той, за об’явленням Божим, прийняв святого Никона до себе, навчив його правд Христової віри й, охрестивши, залишив при собі. Святий Никон так зростав у чеснотах, що через три роки його настановили єпископом. 

Коли ж Теодосій умирав, то наказав святому Никонові, щоб покинув з монахами цей край і перебрався на Сицилію. Тож Никон забрав монахів, а було їх близько 190, і вони пустилися в дорогу через Італію. Святий Никон дорогою відвідав свою благочестиву матір, яка наче б лиш і чекала його приходу, бо тут таки померла на його руках. У Неаполі святий Никон навернув багатьох зі своїх давніх товаришів воїнів, а десятеро з них пішло за його прикладом і приєдналося до його 190 монахів. На Сицилії, при горі Тавроменійській, на річці Асинос, вони осіли, заклали красний сад, плодами якого годувалися. 40 років подвизалися тут слуги Божі, аж поки, за гонителя Деція, намісник Сицилії Квинтіян, той самий, що замучив святу Агафію, не послав воїнів і наказав усіх 200 монахів замордувати, а святого Никона взяти на муки. Слуга Божий сміливо став перед судом, переніс усе, що лиш поганська жорстокість могла видумати, а потім, за наказом мучителя, був убитий мечем. Сталося це 23 березня близько 250 р. при ріці Асинос, поблизу його обителі. Тіло святого чесно поховав єпископ міста Месини. Який кінець спіткав Квинтіяна, знаємо про те з житія св. мучениці Агафії. 

__________

І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

04.04.2017р. Б. / Святого священномученика Василія, пресвітера Анкирської Церкви

Святого священномученика Василія, пресвітера Анкирської Церкви

Тропар, глас 4: I обичаїв апостолів причасником і їх намісником стався Ти, * знайшов Ти шлях, богонатхненний, як дійти до видіння. * Задля того слово істини справляючи, * і задля віри пострадав Ти аж до крови, священномученику Василіє, моли Христа Бога, щоб спаслися душі наші. 

Кондак, глас 8: Згідно із законом біг завершив і віру збері, священномучениче Василіє, задля яких і мученицьких вінців сподобився єси, і стовпом непохитним церкви явився, ісповідавши Сина собезначальним Отцю і Духові, Тройцю нероздільну. Її ж моли, щоб ізбавились від бід ті, які почитають тебе, щоб кликали ми: Радуйся, богомудрий Василіє! 

Святий Василій був священиком в Анкирі Галатській. Як ревний пастир, що кладе душу за стадо своє, в часі аріянської єресі за імператора Констанція він виступив проти могутніх аріян і за це злобний Царгородський лжепатріярх Євдоксій заборонив йому священнодіяти. Однак помісний Палестинський собор визнав заслуги святого Василія, який невтомно трудився для Церкви Христової. За імператора поганина Юліяна Відступника погани почали всюди переслідувати християн. Тоді святий Василій ходив вулицями Анкири і голосно проповідував Христа Спасителя. За це погани його схопили і поставили перед судом начальника міста Сатурнина. Святий прилюдно ісповідав Христа і переніс усі тяжкі муки. Його били жилами і шматували залізом його тіло, а він благословив Господа і терпів усе задля Його Імени. Сатурнин наказав кинути святого до в’язниці і дав знати Юліянові, а той прислав до Анкири трьох відступників від Христової віри, Єлпідія, Пигасія і Асклипія, щоб вони вмовили святого Василія принести жертву божкам. Однак з тими, хто зрікся Христа, святий не хотів навіть говорити. Він знову переніс страшні муки, а потім Сатурнин наказав замкнути його у в’язниці до приїзду Юліяна, який за кілька днів мав прибути в Анкиру. 

І справді, дорогою з Царгорода до Антіохії цар відступник зупинився в Анкирі і наказав привести святого Василія. Той лиш чекав цієї хвилі, і став голосно витикати окаянному Юді його злочини (бо ж Юліян був вихований у Христовій вірі) і вже не погрожував, а лиш провістив йому, що той загине в муках і земля не прийме його скверного тіла. Юліян передав святого одному зі своїх воєвод, Фрументину, і наказав здерти з тіла мученика сім пасів. А коли живе тіло з хребта звисало аж до землі, тоді святий Василій сказав, що хоче говорити з царем. Утішився Фрументин, бо був переконаний, що святий Василій пристає на царську волю, і поставив його перед імператором у божниці ідола Ескулапа. А святий мученик, ставши перед відступником, віддер один пояс свого живого тіла, кинув його цареві в очі і сказав: “Маєш, наїжся, якщо воно тобі смакує і ти його бажаєш!”

Імператор остовпів від люті; а святого Василія вивели і піддали тортурам, що тривали два дні. Його били так, що аж було видно нутрощі. А потім проколювали його тіло розпеченими залізними рожнами, і в тих муках святий 29 червня 362 р. (за іншими джерелами – 29 січня 363 р.) віддав Богові свого духа. 

__________

І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

03.04.2017р. Б. / Преподобного отця нашого та ісповідника Якова, єпископа

Житіє преподобного отця нашого та ісповідника Якова, єпископа

Тропар, глас 8: Православ’я наставниче, благочестя і чистоти вчителю, вселенної світильниче, архиєреїв окрасо богонатхнена, Якове премудрий, вченнями твоїми всіх просвітив єси, трубо духовна, моли Христа Бога, щоб спаслись душі наші.

Кондак, глас 4: За Христом пішов ти, світ полишивши, і плоть явно упокорив повздержністю, Якове преблаженний, тому і священства помазання святе прийняв єси. Нині ж до ликів неоречевлених переставившись, молись за всіх, хто тебе почитає. 

Святий Яків з молодих літ посвятився монашому життю і досяг великої святости, він відзначився надзвичайною суворістю в постах і молитвах. І так, служачи Господеві, заслужив собі на вічну нагороду. Він став священиком, а згодом єпископом. А коли за Лева Копронима почали переслідувати всіх, хто почитав ікони, тоді і святий Яків дуже постраждав. Його били так сильно, що вся спина і груди були мов одна рана, морили у в’язниці голодом, і засудили на вигнання, де св. слуга та ісповідник Божий помер від ран близько 756 р. 

__________

І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

02.04.2017р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

Євр.9,11–14:  «Власною кров’ю, – увійшов раз назавжди у святиню і знайшов вічне відкуплення»

Ми дуже рідко цінуємо себе і своє життя, інших людей, яких Бог дає нам на нашій життєвій дорозі, ті події, які стаються. Можливо, ми не навчені цінувати те, що ми маємо в житті, не вміємо відчути важливості цього. Кожен із нас, ми самі та наші ближні, дуже цінні для Бога і в очах Божих. За кожного з нас Бог віддав своє життя, пролив свою кров. 

Якщо ми куплені такою дорогою ціною – безцінною кров’ю Христа – то це свідчення великої нашої цінності. Тому коли ми не маємо в собі певності, пам’ятаймо, що Бог завжди має певність за нас, якщо віддав за нас своє життя і пролив свою кров, отже ми важливі для Нього.

*** 

Мр.10,32-45:  «Син Чоловічий буде виданий первосвященикам та книжникам, і засудять Його на смерть, і видадуть Його поганам; і насміхатимуться з Нього, плюватимуть на Нього, бичуватимуть Його й уб’ють, Він же по трьох днях воскресне»

Коли вдивляємося в життя нашого Спасителя, то бачимо, що воно містить різні моменти. Були приємні: Благовіщення, Народження, Його Переображення, Воскресення. Але також було багато моментів важких: коли Його заарештували, бичували, плювали на Нього, насміхалися з Нього… І це все було в житті Ісуса Христа, нашого Господа. 

Подібно і в нашому житті – як каже апостол: «Хто з Христом страждав, той з Христом воскресне», – ми ніколи не зможемо обминути того, через що пройшов Господь. У народі кажуть: «Христос терпів і нам велів». Так само, як Спаситель пройшов через зраду, глум, біль, зневагу і навіть був убитий, так і кожному з нас доводиться переживати щось із того, про що говорить це Євангеліє. 

Можливо, не раз ми відчуваємо від інших несправедливе ставлення, зазнаємо приниження, неприйняття, відкинення – але пам’ятаймо, це не є щось таке, чого б не мало бути в нашому житті. Ми часто вважаємо, що таких моментів не мало б існувати, але й це Бог допускає в нашому житті – значить, недаремно. І коли вміємо те все прийняти, як з рук Божих, і з Ісусом Христом пройти всі випробування, то так, як із Христом страждаємо, так і з Христом воскреснемо. 

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

02.04.2017р. Б. / Преподобних отців наших в обителі святого Сави убієнних

Преподобних отців наших в обителі святого Сави убієнних

Тропар, глас 4: Боже отців наших, * що чиниш завжди з нами по Твоїй кротості, * не віддали милости Твоєї від нас, * але молитвами їх у мирі направ життя наше. 

Кондак, глас 4: Земними і тлінними насолоди явно погордивши, преблаженні, пустинного життя зажадали ви, красоти світу і їжу тлінну зненавиділи, тому й сподобились ви царства небесного з ликами мучеників і посників радіючи, тому, пам’ять вашу почитаючи, усильно молимо вас: від бід, отці, ізбавте нас.

Обитель, або лавра, святого Сави містилася за 32 кілометри від Єрусалиму, над потоком Кедрон, і 13 кілометрів від Вифлеєму. Не можемо точно сказати, коли прийняли мученицьку смерть 20 монахів обителі святого Сави, однак сталося це тоді, коли сарацини захопили Палестину, близько 416 р. Монахи, які проживали в лаврі, довідалися, що сарацини страшно катують християн, однак своє уповання поклали на Господа і не покинули лаври. 13 березня на них напала ватага сарацинів. Вони домагалися грошей, яких у лаврі не було, і поранили стрілами багатьох монахів. Однак раптом побачили, що від Єрусалиму наближається велика сила людей і, гадаючи, що то йде військо, втекли. 

Та вже 20 березня, у Великий четвер, вони вдруге напали на лавру і стали мучити її мешканців. Монах Сергій, котрий заховав дорогоцінні церковні посудини, боячись, щоб у муках не виявити, де їх сховав, хотів утекти, але сарацини його наздогнали і відсікли йому голову. Потім кинулися грабувати келії, а 18 монахів заховалися в печері, де колись жив святий Сава. Однак сарацини знайшли їх. Тоді один з монахів на ім’я Патрикій, щоб спасти братів, добровільно вийшов з печери на смерть, але погани завернули його, розвели перед входом до печери вогонь і там задушили монахів димом. Імен їх не знаємо, крім Патрикія і Йоана, якого ще 13 березня, при першому нападі, було тяжко поранено і волочено по землі, так, що вся його спина була наче одна рана. 

Інших монахів поранили сарацини і залишили напівживими. Увечері, коли грабіжники пішли, монахи, які сховалися, стали допомагати пораненим. Один з мучеників був так покалічений, що невдовзі помер. І так тоді прийняли мученицьку смерть 20 слуг Божих, пам’ять яких свята Церква вшановує сьогодні. 

__________

І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:   ДИВЕНСВІТ.КАЛЕНДАР