Святого преподобномученика Никона і двохсот його учнів, що з ним постраждали
Тропар, глас 4: Мученики Твої, Господи,* у страданнях
своїх прийняли вінці нетлінні від Тебе, Бога нашого.* Мавши бо кріпость
Твою, вони мучителів подолали,* сокрушили і демонів зухвальства
безсильні.* їх молитвами спаси душі наші.
Кондак, глас 4: Перше преподобно поживши, Ніконе, зібрав
ти лик богопокірних, які завжди благочестиво слідують тобі. Від сходу ж
до заходу возсіявши, як сонце світлоносне страждань загравами, оману
умалили ви потоком вашої крові.
Святий Никон був сином поганина і проживав в місті Неаполі. Мати
його була християнкою, однак не могла навернути свого сина до віри
Христової, а юнак усією душею віддався військовій службі і веселому
життю. А коли він ішов на війну, мати просила його такими словами: “Про
одне прошу тебе, сину, якщо коли-небудь потрапиш у небезпеку, осіни себе
знаком святого хреста і призови Ім’я Христа Спасителя!”
І сталося, що під час кривавої битви вороги оточили Никона зі
всіх сторін, так, що вже не було для нього порятунку. Тоді він послухав
материнської поради, перехрестився і лиш чудом Божим відбився від
насідаючого ворога. Всі подивляли його відвагу, але він знав, кому має
дякувати за своє спасіння. Повернувшись до дому, Никон усе розповів
матері і, навчений нею правд віри Христові, побажав охреститися. Однак в
Неаполі тоді не було священика, бо то були часи жорстокого
переслідування християн. Тож Никон пустився в дорогу і прибув на острів
Хіос, де переховувався Теодосій, єпископ Кизика. Той, за об’явленням
Божим, прийняв святого Никона до себе, навчив його правд Христової віри
й, охрестивши, залишив при собі. Святий Никон так зростав у чеснотах, що
через три роки його настановили єпископом.
Коли ж Теодосій умирав, то наказав святому Никонові, щоб покинув з
монахами цей край і перебрався на Сицилію. Тож Никон забрав монахів, а
було їх близько 190, і вони пустилися в дорогу через Італію. Святий
Никон дорогою відвідав свою благочестиву матір, яка наче б лиш і чекала
його приходу, бо тут таки померла на його руках. У Неаполі святий Никон
навернув багатьох зі своїх давніх товаришів воїнів, а десятеро з них
пішло за його прикладом і приєдналося до його 190 монахів. На Сицилії,
при горі Тавроменійській, на річці Асинос, вони осіли, заклали красний
сад, плодами якого годувалися. 40 років подвизалися тут слуги Божі, аж
поки, за гонителя Деція, намісник Сицилії Квинтіян, той самий, що
замучив святу Агафію, не послав воїнів і наказав усіх 200 монахів
замордувати, а святого Никона взяти на муки. Слуга Божий сміливо став
перед судом, переніс усе, що лиш поганська жорстокість могла видумати, а
потім, за наказом мучителя, був убитий мечем. Сталося це 23 березня
близько 250 р. при ріці Асинос, поблизу його обителі. Тіло святого чесно
поховав єпископ міста Месини. Який кінець спіткав Квинтіяна, знаємо про
те з житія св. мучениці Агафії.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська
Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів,
Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар