10.12.2016р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

Гл.1,3–10:  «Коли хто проповідує вам інше Євангеліє ніж те, яке ви прийняли, нехай буде анатема»

Для нашого християнського розуміння ці слова апостола можуть звучати надто твердо та категорично. Але маємо розуміти, що апостол говорить про дуже важливу істину – Ісус Христос прийшов на землю і приніс Добру новину, грецькою мовою – це звучить Євангеліє. Він проповідував своїм учням, і усім людям про спасення. І Христос не тільки проповідував, а сам був цією Доброю новиною, бо Він є істина, правда і єдиний Посередник, Бог, який став Людиною.

Ісус Христос проповідував Євангеліє, і Він сам є знаком Доброї новини. Тому апостол вказує, що не можемо говорити про якесь інше Євангеліє, про якусь нову іншу дорогу, про якісь інші знання про Бога. Так інші релігії вчать про пророків, праведних осіб, просвічених людей, але у християнстві сам Бог являє себе. 

У християнстві Бог через особу Ісуса Христа показує людині правдиву дорогу до себе.

*** 

Лк.9,37-43:  «О невірний та розпусний роде! Доки я буду з вами та терпітиму вас?»

Христос виконав усе, щоб спасти кожного з нас: «смертю смерть подолав і нам дарував життя вічне»! 

З одного боку, ми знаємо це, усвідомлюємо, розуміємо, навіть можемо іншим це пояснити. Але наскільки нам тяжко жити свідомістю цього в нашому реальному житті! Наскільки нам тяжко довіряти Богові! Наскільки тяжко покладатися на Бога! Погляньмо на наше життя: наскільки ми цією вірою живемо, наскільки цю віру застосовуємо в щоденних ситуаціях? Наскільки мало від нас потрібно – дати відповідь на Боже милосердя, але й це не часто можемо зробити. 

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

10.12.2016р. Б. / Святого великомученика Якова Персянина; Святого преподобного Паладія

Святого великомученика Якова Персянина

Тропар Якова, глас 4: Муками жахливими і хоробрістю терпіння всіх здивував ти, многострадальний, над кожною бо частиною членів, благодарні мольби предивно вимовляв ти Господеві. Тому, у стражданні твоєму вінець прийнявши, до Престолу зійшов єси Небесного Царя Христа Бога, Якове, Його моли, щоб спас душі наші. 

Кондак Якова, глас 2: Укріпившись вірою через добру дружину, терпеливий душею, і Страшного Судища убоявшись,/ перським повелінням і страхом, Якове, зневажив єси і явився єси мучеником чесним, коли тіло твоє, мов лозу, різали. 

Святий Яків був християнином і жив при дворі перського царя Ісдигерда, наслідника лютого Сапора II, який сорок років мучив християн і ріками проливав їхню кров. Яків, дворянин і улюбленець царя, приховував свою віру, і так поволі дійшов до відступництва, бо почав брати участь у поганських жертвах.

Коли про це довідалися його жінка і мати, то написали йому, що навіть чути про нього не хочуть, якщо він справді зрадив Христову віру. Цей лист глибоко зворушив Якова і він гірко заплакав, бо прийшло йому на думку, що якщо мати і жінка його зреклися, то і Христос зречеться його. Тоді він став сторонитися людей, а інші дворяни донесли цареві, синові Ісдигерда, тоді вже покійного, що Яків, мабуть, християнин. Перед царем святий Яків голосно визнав свою віру, і за це його було віддано на нечувані муки. Святому мученикові поволі відрізали один за одним пальці рук і ніг, потім долоні, стопи, рамена, а він вголос молився такими словами: “Свят, свят, свят єси, Бог Вседержитель, хвалений небесними силами. Глянь на мене вмираючого, Боже живих і мертвих, і вислухай мою молитву. Вже відсічені всі члени мої і тіло моє майже мертве; не маю ніг, щоб стати перед Тобою, не маю рук, щоб вознести їх в молитві до Тебе, Владики мого, не маю колін, щоб припасти і поклонитися перед Тобою, Сотворителем моїм. І кинутий перед Тобою, Всевідучий, як дім розвалений, як дерево, обтяте з галуззя, я молю Тебе, Чоловіколюбче, не остави мене до кінця, але виведи з темниці душу мою!” Після кількох годин мук святому Якові відтяли голову. Його розчленоване тіло християни вночі зібрали і поховали. Постраждав святий 421 р.

__________

У той самий день

Святого преподобного Паладія

Тропар Паладія, глас 8: В Тобі, отче, дбайливо зберігся образ,* бо, прийнявши хрест, Ти пішов слідом за Христом* і ділом навчав Ти погорджувати тілом, бо воно проминає,* а дбати про душу – єство безсмертне.* Тим-то з ангелами разом радується,* преподобний Паладіє, дух твій. 

Кондак Паладія, глас 1: Монашествувавши Богоугодно, Богоносний отче наш, молитвою і постом Бога шукав єси і став чистим вмістилищем Духа, сяючи вірним зірницею чеснот, якою просвіщаєш всіх, хто тебе почитає. Слава Христу, який прославив тебе, слава Тому, який укріпив тебе, слава Тому, який діє через тебе всім зцілення. 

Преподобний Паладій був самітником, подвизався він у Сирії, поблизу Антіохії, поруч із селом Імме. Своє життя святий провадив у безнастанних молитвах, постах і умертвленні тіла, за це Господь Бог дав йому силу творити чуда. Одного разу розбійник, убивши подорожнього, кинув труп перед дверми келії преподобного Паладія. Вранці збігся натовп народу, бо всі думали, що то святий самітник убив подорожнього. Тоді за молитвою святого Бог воскресив убитого; той сів і зразу вказав на убивцю, що сховався у натовпі, а в нього знайшли закривавлений ніж і вкрадені гроші. Рік смерти преподобного Паладія невідомий.

__________

І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

09.12.2016р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

2Сл.3,6–18:  «Не втомлюйтеся добро чинити»

Погляньмо на наші людські стосунки. З ким ми як правило близькі? Хто найчастіше є нашими друзями? Ті, хто нам щось робить і кому ми щось робимо, ті, хто нам у чомусь послуговують і кому ми послуговуємо, ті, хто нас підтримує і кого ми підтримуємо. І так, на жаль, є навіть поміж нами, християнами. 

Апостол вказує на щось більше в очах Божих, аніж дружба з тими людьми, які нам вигідні. Це чинити добро кожній людині в кожній обставині, за що не сподіватись взаємності. Бо якщо ми зробимо добро і по-людськи очікуємо якоїсь нагороди, подяки, певного визнання, похвали від інших, однак забуваємо про Господню винагороду яка на нас чекає. 

Господь закликає не очікувати на визнання на заплату від людей, а скоріше «не втомлюватися чинити добро» будь-кому і будь-коли. Запам’ятаймо цей заклик і вірмо, що Господня винагорода більша за будь-яку земну. То ж робімо добро і збираймо скарби на Небі!

*** 

Лк.13,31-35:  «Скільки разів я хотів зібрати твоїх дітей!»

Старий Завіт – союз Бога з людиною – ілюструє, що, з одного боку, є Бог – Той, Хто дотримувався й дотримується того Завіту, а з іншого – люди, які дуже часто не дотримувалися Завіту й відходили від Бога, впадали в різні гріхи. 

У Новому Завіті ця закономірність продовжується. Бог – завжди вірний людині, вірний своєму слову, але ми, люди, кожен з нас зокрема, багато разів показували, чинячи гріхи, що ми не вірні Богові. Однак коли приходимо до сповіді, то, незважаючи на свою невірність, завжди маємо певність, що Господь нас прийме, бо Він незмінно дотримується цього Завіту любові щодо нас. 

І так буде завжди. Бог вірно дотримає кожного свого слова! Але чи ми стараємося бути вірними Йому?

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

09.12.2016р. Б. / Святого преподобного Аліпія Стовпника

Святого преподобного Аліпія Стовпника

Тропар, глас 4: Страшним і неприступним явився єси для бісів воістину, вражаючи їх священними твоїми молитвами і далеко відганяючи напади пристрастей постом і вагаючимся був ти, всеблаженний, непорушною підтримкою, Аліпіє преподобний, моли Христа Бога, щоб спастися душам нашим. 

Кондак, глас 8: Як чеснот причину і посників окрасу, Церква славить тебе днесь і оспівує, Аліпіє: молитвами твоїми подай тим, які почитають з любов’ю подвиги твої і боротьбу, лютих прогрішень ізбавлення, як імені свого гідний. 

Преподобний Аліпій (“безпечальний”) був родом з Адріанополя Пафлагонського. Побожна матір, овдовівши, віддала його під опіку єпископа Теодора, і святість юнака засяяла світлом незвичайним. Аліпій, висвячений на диякона, потай покинув місто і поселився в одній поганський гробниці, в місцині, яку всі минали, бо боялися нечистих духів. Над гробницею на стовпі стояв поганський пам’ятник, але святий Аліпій скинув його і поставив замість нього хрест. Коли через кілька років такого прихованого життя він поборов усі спокуси, тоді вийшов на стовп і прожив на ньому п’ятдесят три роки. Невдовзі до святого став горнутися народ, а Господь прославив його силою творити чуда. З часом при його стовпі постали два монастирі, чоловічий і жіночий, в якому жили і померли його мати та сестра Марія.

За тринадцять років до смерти ноги преподобного Аліпія покрилися такими ранами, що він уже не міг стояти, а лиш лежав на одному боці. Страшні болі переносив дуже терпеливо, а коли учні хотіли його повернути на другий бік, то він не дозволив цього. Помер святий на сто дев’ятнадцятому році життя, у 632 р. Господь прославив мощі його силою оздоровляти хворих.

__________

І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

08.12.2016р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

2Сл.2,13-3,5:  «Бог вибрав вас від початку..., щоб Ви придбали славу Господа нашого Ісуса Христа»

Ці слова, якщо над ними роздумувати, можуть для нас стати громом серед ясного неба. Бог нас вибрав, Бог нас покликав! Так, це є правда, кожен із нас зокрема, вибраний Господом, щоби жити в Царстві Небесному. Бог нас вибрав, коли ми ще були грішниками, Він нас вибрав, коли ми ще Його не вибрали, Господь нас запросив, коли ми ще цього не знали. 

Про це важливо пам’ятати: Бог нас обрав, ми є обрані, а річ лише в тім, чи ми відповімо на Його заклик, чи ми живемо досконало чи грішно. Через смерть і воскресення Ісуса Христа ми стали учасниками Царства Божого, але це стає завершеним лише тоді, коли ми цього самі бажаємо і це приймаємо. Це немов би хтось нам купив квиток на поїзд, але чи ми захочемо їхати, чи ні, це вже наше рішення. 

Ми отримали безцінне запрошення перебувати в Царстві Небесному, але чи ми ним скористаємось, залежить лише від нас!

*** 

Лк.13,1-9:  «Як не покаєтесь, усі загинете так само»

Господь вказує, що Він прийшов, аби спасти грішників. Головна мета Божої дії в нашому житті – наше освячення, а остаточно – наше спасення. Отець Небесний любить нас, тому й прагне нас освячувати і спасати. І тому допускає ті чи інші події в нашому житті, ті чи інші ситуації, через які Він діє. 

Тому коли в Євангелії Господь згадує про галилеян, на яких впала башта, то підкреслює, що це був знак для людей, аби вони побачили й подумали, чому так діється. Скільки подібних подій, коли Бог говорить до нас, стається в нашому житті щодня, щомісяця, щороку – та ми їх не зауважуємо! 

Знайдімо хвилю на протязі дня, а найкраще ввечері, і поміркуймо, що відбулося сьогодні й що Бог хотів сказати мені тими чи іншим подіями в моєму житті.

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

08.12.2016р. Б. / Святого священномученика Климента, папи Римського; Святого Петра Олександрійського

Святого священномученика Климента, папи Римського

Тропар Климента, глас 4: Від Бога чудодіяннями преславно дивуючи вселенної краї, священний страднику, надприродно морські води розділяєш, для тих які в день чесної пам’яті твоєї завжди завжди усердно прибігають до твоєї богозданної церкви до чудесних мощей твоїх, і після того, як весь народ перейшов, море знову чудодійно твориш, Клименте предивний, моли Христа Бога щоб спаслися душі нашим. 

Кондак Климента, глас 2: Божественним виноградом священноприбраною лозою всім явився, виточуючи краплини осолоди премудрості, молитвами твоїми, всечесний, щоб тобі - виткану, як багряницу, пісню мисленну принесли ми, Клименте святий, спаси рабів твоїх. 

Після святого Петра, його наступником на римському папському престолі, що правив усією Христовою Церквою, був Лин, за ним Анаклет, а далі Климент. Він обійняв Римський престол в 90 р. після Р. Хр. Йоан Золотоустий пише, що Климент був учнем апостола Павла, який у Посланні до филип’ян згадує Климента разом з “іншими... співробітниками, імена яких у книзі життя” (Флп. 4, 3). Також стверджують, що він товаришував також і святому Петрові, а видно це з того, що цей “співробітник” святих апостолів покинув усе, щоб лиш трудитися для Христа.

Святий Климент був родом з Риму, його батько називався Фавст, за походженням вони були жиди. Вірний учень святих апостолів став і їх вірним наступником, він дбав про єдність усіх вірних, про злагоду серед християнських громад, навчав, навертав й утверджував у вірі, хоча навколо лютували мучителі, переслідуючи Христову віру.

У Коринті, в тамтешній громаді, дійшло до прикрих крамол. Дехто з молодших, які не зуміли впокорити в собі духа гордости і честолюбства, виступили проти старших й усунули кількох побожних священиків. Тоді вірні Коринту звернулися до єпископа Римського Климента, а той написав до них послання, яке святий Іриней називає надзвичайно сильним і яке, після Святого Письма, вважалося найавторитетнішим, так, що ще за часів святого Єроніма у церквах читали фрагменти з того послання поряд з читаннями Святого Письма.

Святий Климент написав це послання від імени Римської Церкви. Самим своїм фактом існування воно є доказом, що вже в перші десятиліття вірні визнавали наступника святого Петра видимим головою Христової Церкви і що до них зверталися, покладаючись на їх владу й авторитет. У своєму посланні святий Климент показує, до чого веде ворожнеча і заздрість, і подає приклад, як ворожість жидів переслідувала святих верховних апостолів, і що саме вона віддала їх на мученицьку смерть.

Далі святий автор упоминає коринтян, щоб оберігали себе від незгод, від недовіри один до одного і від сварні, щоб не припиняли каятися і чинити діла любови, щоб до інших і між собою були лагідні і ввічливі, щоб корилися своїм правноправлячим пастирям і слухали їх.

Його повчання діяли чуда і навертали в Римі багатьох, а часто і високі царські достойники спішили до катакомб і приймали святе хрещення. За це імператор Траян заслав святого Климента до Херсонесу Таврійського. Сюди вже було заслано багато християн, з якими святий папа мусив тяжко працювати в каменеломнях. За його молитвою, зі скали чудесним способом витекло джерело доброї води, і нею святий Климент охрестив сотні поган, яких навернув до Христової віри. За це імператор наказав утопити святого мученика (близько 101 р.) в морі, а з ним і його учня, святого Фива.

І лиш через сотні літ, покликані до великого діла святі брати Кирило і Методій, просвітителі, учителі та апостоли слов’ян, завдяки Божому об’явленню, віднайшли на морі мощі святих Климента і Фива. Святі мощі самі підплили до корабля, на якому все духовенство, разом зі святими братами, молило Господа про Його поміч. Частину мощей святі Кирило і Методій перенесли до Риму. А частину святий Володимир Великий, коли, охрещений, повертався на рідну землю, узяв з собою. їх згодом поклали в Десятинній церкві, де вони зберігалися аж до татарського набігу, під час якого, найвірогідніше, згоріли разом з церквою як благальна жертва за руський народ і його долю. Почитання святого Климента на Русі було в ранніх часах дуже велике, на його честь зводилося багато церков. У Римі вже у п’ятому столітті стояла церква на честь святого папи Климента, у ній папа Зосима (417-418) провів один з місцевих соборів.

__________
У той самий день

Святого Петра Олександрійського

Тропар Петра, глас 8: Перед вишнім судом Христовим заступаєшся за стадо, на пашах життя благого випасав єси його всемудрими твоїми догматами, відігнав Арія, як вовка хижого, який увійшов у них безбожними ученнями. Тому й душу твою положив єси за них, пастирем назвався єси, як мовив Господь, ієрарше Петре блаженний, моли Христа Бога гріхів відпущення дарувати тим, які почитають з любов’ю святу пам’ять твою. 

Кондак Петра, глас 3: Православними повеліннями Церкву просвітив єси, за неї ж і постраждавши, Богоблаженний отче,/ Арія відступника відігнав, тому твою пречесну пам’ять звершуючи, православно взиваємо: радуйся, Петре, каменю віри. 

Близько 300 р. владичий престол в Олександрії обійняв Петро, муж великої святости й учености, гідний наслідник свого святого попередника євангелиста Марка, який утвердив тут Христову віру і запечатав свою науку мученицькою смертю. Відомий церковний письменник Євсевій називає святого Петра великим учителем християнської побожности і єпископом, гідним подиву як через свою святість, так і через ученість. Коли за Диоклетіяна, у 303 р., почали жорстоко переслідувати християн, тоді архиєпископ Петро опікувався всіма церквами Тиваїди, Ливії і Єгипту. Він був сповнений духом великої любови, тому написав “канон”, відповідно до якого мали накладати покути на тих, що в часи гоніння, коли тисячі і тисячі прийняли смерть, відпали від віри, та потім покаялися. Натомість єпископ Ликополя Мелетій з безоглядною строгістю засуджував усіх, хто в ті важкі часи виявив слабкість, і не приймав їх покаяння. Святий Петро, коли упімнення його не допомогли, відлучив Мелетія і його прихильників від Церкви. Бо ж така строгість, що заступала каяникам дорогу до неба, противилася науці Христа Спасителя, який не відкинув від себе апостола Петра, хоч той тричі зрікся Його.

Жив тоді в Олександрії Арій, диякон, який почав обстоювати злу науку мелетіян. Архиєпископ Петро і його був змушений відлучити від Церкви. Тим часом за наказом імператора-гонителя святого Петра було ув’язнено, його схопили саме тоді, коли він був з вірними у церкві, і кинули до в’язниці. Але тоді тисячі народу, чоловіків, жінок і дітей, оточили в’язницю і радше готові були всі до одного прийняти смерть, як дозволити вбити свого пастиря, якого присудили до смерти від меча. Арій удав, що кається зі своїх блудів, і впросив Ахила й Олександра, двох священиків, близьких до архиєпископа, щоб вимолили для нього прощення у святого Петра, аби той зняв клятву. Але Господь Бог об’явив святому Петрові злобний намір Арія, який вже тоді задумував єресь і шукав нагоди, щоб самому сісти на владичому престолі. Бо коли Ахил і Олександр стали просити за нього, то святий Петро рішуче сказав, що має прощення для всіх, та не може прийняти до Церкви Арія, бо той виступає проти Божества Христа Спасителя, бо він грішить не проти чоловіка, а проти Пресвятої Тройці. І сказав їм, що уночі бачив він Христа Спасителя, який явився йому у вигляді дванадцятилітнього юнака в білій одежі, наполовину роздертій. А коли святий наважився запитати: “Господи, хто Твою ризу роздер?” – то Христос відповів: “Арій”, – і попередив єпископа про хитрість єретика.

Коли святий Петро бачив, що народ не хоче поступатися, а воїни вже готові почати різанину, то він переказав намісникові, щоб той уночі потай розібрав частину задньої стіни в’язниці і забрав його на смерть. Так і сталося. На площі, – там само, де постраждав святий Марко, – в ніч на 25 листопада (мабуть, 311 р.) святий Петро прийняв мученицьку смерть.

Його спадкоємцем став згаданий Ахил, який піддався проханню злобного Арія і прийняв його до Церкви та висвятив на священика. Ахил помер 313 р., а після нього владичий престол обійняв Олександр. За нього Арій став явно поширювати свою єресь, і Олександр у 321 р. кинув клятву на єретика, а Вселенський Собор у Нікеї (325 р.) підтвердив її. Однак одежу Христа Спасителя вже було роздерто, й аріянська єресь спричинила Церкві більше журби, як найтяжчі переслідування за часів поганства.

__________

І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

07.12.2016р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

2Сл.2,1–12:  «Тайна беззаконня орудує вже тепер»

Ми постійно очікуємо, що у нашому житті якось усе впорядкується, стане на місце все в суспільстві, у якому ми живемо, в сім’ї, у парафії, в Церкві. Але скільки б ми не жили, не докладали старань, бачимо, що не можемо до кінця впорядкувати всього ні самі в собі, ні довкола себе. Що є причиною цього – наша гріховність, первородний гріх. Саме тому нам у всьому бракує цілісності, будь-яка справа, яку ми робимо, буде недосконалою. Саме тому ілюзії побудувати рай на землі, як бачимо з історії, багато разів увінчувалися неуспіхом і розчаруванням.

Маємо прийняти реальність нашого життя: де є людина, там існує недосконалість. Щобільше: де є людина, там є гріх. Ніколи не очікуймо, що впорядкуємо досконало все навколо себе, що настане ідеальний порядок. Лише в Царстві Небесному є досконалий порядок, бо там є Господь. 

Царство Небесне може початись тоді, коли ми з є Богом. Лише з Господом впорядковуємо себе і відчуваємо смак Царства Божого, де існує досконалість, впорядкованість та справедливість!

*** 

Лк.12,48-59:  «Коли, отже, йдеш з противником своїм до уряду, намагайся визволитися від нього в дорозі»

Деякі отці Церкви вважають, що в цьому рядку супротивник, якого Ісус мав на увазі, – це наша совість, наше сумління. У загальному значенні наша совість – це голос Божий, який промовляє до нас. Євангеліє, заповіді Божі – це той голос, яким Господь промовив до всіх. Але через нашу совість Він промовляє особисто до нас. Тому завжди варто «дружити» зі своєю совістю, вслухатися в неї, іти за її голосом. 

Що більше будемо дослухатися до своєї совісті, то краще будемо чути голос Божий і нам легше буде чинити Божу волю. Тому Господь закликає нас примиритися зі своєю совістю. Жити в мирі зі своєю совістю – це бути в мирі з Богом. 

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

07.12.2016р. Б. / Святої великомучениці Катерини; Святого великомученика Меркурія

Святої великомучениці Катерини

Тропар, глас 4: Чеснотами, як сонячним промінням, просвітила єси невірних мудреців, і, як місяць пресвітлий тим, які ходять в ночі, невір’я тьму відігнала єси і царицю увірила єси а з нею і мучителя викрила, богозванна невісто, блаженна Катерино, жаданням вибігла єси в Небесну світлицю до прекрасного Жениха Христа, і від Нього царським вінцем увінчалася єси: Йому ж із Ангелами предстоячи молися за нас, які творять пречесну пам’ять твою. 

Кондак, глас 2: Хор чесний божественно, складіте мучениколюбці, і почитайте премудру Катерину, бо вона на місці тризни Христа проповідала і змія потоптала, та присмирила мудрість промовців. 

Ім’я Катерина – означає “всечиста”. Свята Катерина народилася в Олександрії, походила зі знатного роду, спорідненого з імператорами, відзначалася діва нечуваною красою, незвичайною ученістю і багатством. У віці сімнадцять років вона навернулася до Христової віри і, після хрещення, посвятила своє дівицтво небесному Нареченому. Коли імператор Максиміян почав переслідувати християн, тоді Катерина прилюдно стала перед ним і, звинувативши його у злобі і звірствах, пригрозила йому Божим гнівом. Максиміян був зачарований красою дівиці, а щоб відвернути її від Христової віри, скликав близько п’ятдесяти поганських мудреців, щоб ті навернули її до поганства, натомість свята Катерина навернула їх до правди, вони повірили в Христа. За це мучитель велів їх усіх кинути у вогонь, де вони прийняли мученицьку смерть. А Максиміян обіцяв святій діві, що одружиться з нею, тим більше, що його жінка також навернулася, і за це разом з воєводою Порфирієм і 200 воїнами прийняла смерть. Побачивши, що свята Катерина навіть чути не хоче про відступництво від віри, мучитель наказав її жорстоко бити, палити вогнем, прив’язати до колеса, під котрим були гострі бритви, а під кінець велів стяти мечем. Сталося це 24 листопада 310 р.

Інше, найбільш достовірне передання свідчить, свята Катерина втікала від грішної любови Максиміяна, а той наздогнав її в Аравійському краю, коло Синайської гори, і там святу діву велів замучити. За народною легендою, тіло святої, після її смерти, ангели перенесли до Аравії, де згодом цариця Олена побудувала на честь святої мучениці церкву. В XI столітті було засновано окремий монаший чин для охорони богомольців, які йшли віддати честь пам’яті святої Катерини. У тринадцятому столітті було віднайдено її мощі і складено в монастирі на Синаї. На іконах святу Катерину зображають з пальмою і мечем у руці, а поруч зламане колесо, як знак, що на колесі її мучили. Згідно з переданням, те колесо під час мук розламалося. Свята великомучениця Катерина є покровителькою християнських наук. У нашому народі її пам’ять глибоко шанують, а ім’я Катерина є одним з найпоширеніших.

__________
У той самий день

Святого великомученика Меркурія

Тропар, глас 4: Мук подвиг пройшовши як воїн непереможний, безсмертному цареві представ єси, мучениче Меркуріє, де з ликами страдників дерзновення прийнявши приспіши молитвами твоїми на поміч нам, які з вірою почитають пам’ять твою.

Кондак, глас 4: У герцях воїна непереможнго і в бідах заступника непостидного, ублажім піснями Меркурия, прославляючи його, бо тих, які святкують пам’ять його весело від бід і скорботи він ізбавляє. 

Святий Меркурій був родом зі Скитської землі. У віці 25 років він був уже воєводою у війську Деція і Валеріяна. І хоч святий Меркурій здобув перемогу над персами, однак був замучений за Христову віру у місті Кесарії, в Кападокії. Згідно з описом, був він стрункий, вродливий, з білявим волоссям.

__________

І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

06.12.2016р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

2Сол.1,10–2,2:  «Не дайте легко вивести себе з рівноваги»

Як бачимо зі свого щоденного досвіду, дуже легко втратити рівновагу. Хтось щось скаже, що нам не подобається, і це нас дратує, робить хтось нам зауваження – це забирає у нас почуття миру. 

Погляньмо, як багато хто і чого нами «керує», наскільки ми залежні від постави тих чи інших людей, життєвих ситуацій. Апостол вказує тут нам на те, щоби ми не давали себе вивести з рівноваги, щоб ми в будь-яких життєвих ситуаціях вміли довірятися Богові, пам’ятали, що Господь – Цар над царями, Пан над панами, що Він остаточно контролює кожну ситуацію, що Бог є за всім, що діється в нашому житті. 

Тож стараймось зберігати мир і не давати вивести себе з рівноваги, що би не діялось у нашому житті, бо лише в мирі зможемо залишатися в Божій присутності, чути Його голос і чинити діла, гідні Божих дітей.

*** 

Лк.12,42-48:  «Від усякого, кому дано багато, багато від нього й вимагатимуть»

Часто ми сприймаємо все добре, що з нами відбувається, як закономірне. Навіть у тому, що ми є такими, як є, нерідко найперше бачимо свою заслугу. Але що було б з нами, якби ми мали інших батьків, виросли в іншому середовищі, народилися в іншій державі, в іншій політичній чи економічній ситуації? Напевно, наше життя склалося б зовсім інакше, і, можливо, у нас були б значно серйозніші труднощі, значно складніші проблеми… 

Значить, нам все це дано від Господа. Про це важливо пам’ятати! Як багато маємо всього, чого могли б не мати, завдяки тому, що наш милосердний Бог своїм багатством обдарував всіх нас!

А найголовніше наше багатство – що маємо Бога! 

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

06.12.2016р. Б. / Святого отця нашого Амфилохія, єпископа Іконійського; Святого Григорія, єпископа Акрагантійського

Святого отця нашого Амфилохія, єпископа Іконійського

Тропар, глас 4: Боже отців наших,* що чиниш завжди з нами по Твоїй кротості,* не віддали милости Твоєї від нас,* але молитвами їх у мирі направ життя наше. 

Кондак, глас 2: Божественний громе, сурмо Духа, віри співзроситтелю і викорінювачу єресей, ієрарше Амфілохію, Тройці угодниче великий, зі Ангелами предстоячи завжди, молись неустанно за всіх нас.

Григорій Богослов у своїх листах називає святого Амфилохія “славним мужем і ангелом правди” та свідчить, що Амфилохій, який був приятелем Василія Великого, багато літ до своєї смерти творив, за поміччю Божою, чуда.

Народився святий в Кападокії, був він сином багатих батьків і здобув високу освіту; вивчав право, але, пізнавши марноту цього світу, покинув навчання і провадив життя на самоті: молився, постив і доглядав старого батька. Одного разу йому треба було поїхати до Іконії Пісидійської, і потрапив він до міста саме тоді, коли місцеві єпископи зібралися, щоб вибрати для цього міста нового єпископа. Коли до них дійшла чутка про його прибуття, то всі голоси віддали за нього, бо про його благочестиве і святе життя знали в усіх околицях. І так, всупереч своєї волі, він був поставлений (374 р.) єпископом Іконії. І дуже скоро його полюбили всі мешканці міста. Святий Амфилохій рішуче виступив він проти єресі аріян, яких імператор Теодосій Великий (379-395) прогнав з Царгорода, але вони збиралися на свої єретичні зборища по селах. Стерпіти цього владика Амфилохій не міг, і тоді пішов він до імператора просити його, щоб заборонив аріянам публічні зборища. Але імператор не послухав його. Згодом, коли Теодосій поставив свого сина Аркадія своїм співправителем, святий Амфилохій прийшов удруге до палати, віддав почесть Теодосієві, але не вклонився перед Аркадієм, лишень погладив хлопця по голові і сказав: “Як маєшся синку?”

Імператора розлютила така явна зневага, виявлена його синові, і він наказав прогнати святого з палати. Але святий Амфилохій сказав до імператора таке: “Цісарю, ти гніваєшся, що синові твоєму я не віддав належної чести, а хіба Отець небесний не має гніватися, коли єретики відбирають поклоніння і честь у Сина Його, якому відмовляють у Божестві?” Зрозумів імператор науку й осудив аріян, а до святого Амфилохія ставився з великою повагою.

Святий владика написав глибокодумну книгу про Святого Духа і присвятив її святому Василію Великому. Святий Василій написав до нього найбільше листів, а в одному з них доручає йому, у разі своєї смерти, свою Церкву. Помер святий Амфилохій близько 394 р.

__________
У той самий день

Святого Григорія, єпископа Акрагантійського

Тропар, глас 4: Боже отців наших,* що чиниш завжди з нами по Твоїй кротості,* не віддали милости Твоєї від нас,* але молитвами їх у мирі направ життя наше. 

Кондак, глас 4: Світопромінними сяяннями Церква світловодить тих, які свято світлого твого успення звершують, преподобний отче всеблаженний Григоріє. 

Святий Григорій народився на Сицилії, у селі Преторія, поблизу міста Акрагант. Його батько називався Харитон, а мати – Теодотія. У вісім років, перебуваючи під опікою єпископа Акраганту Патаміона, опікун віддав його учителеві Даміянові на науку. Григорій за кілька років зробив такий поступ у науці, що його, дванадцятилітнього хлопця, зарахували до числа клириків владичої церкви, де був він під наглядом архидиякона Доната.

У вісімнадцять років святий Григорій, за Божим натхненням, потай вибрався до Єрусалиму. У Картагені зустрів він трьох римських монахів: Марка, Серапіона та Леонтія, і з ними прибув до Єрусалиму. Тут він поклонився святим місцям, побачив життя великих самітників і залишився при патріярхові, який висвятив його на диякона. Один рік святий Григорій прожив у пустелі на Єлеонській горі, а потім у глибокій пустелі вчився в одного мудрого самітника розуміння Святого Письма та інших мудрощів. Тоді святий Григорій повернувся до Єрусалиму, а звідти вирушив до Антіохії, а далі до Царгорода, де взяв участь в одному місцевому соборі, на якому всіх дивував своєю мудрістю, так, що посланці папи, повернувшись до Риму, розповіли про нього папі.

Щоб уникнути людської хвальби, пустився він до Риму, де нікому невідомий подвизався в одному монастирі. Життя він провадив нечувано строге, за прикладом східних пустельників. Тим- часом в Акраганті помер єпископ і люди, не змігши дійти згоди щодо нового кандидата, відправили посольство до папи, щоб той призначив їм владику. Папа, за Божим натхненням, велів шукати монаха Григорія, і його знайшли. Святого Григорія впізнали монахи, які разом з ним ходили до Єрусалиму, і посланці папи, що були з ним в Царгороді на соборі. Він, під послухом, змушений був прийняти владичу гідність та йти до Акраганту. Дорогою до міста святий Григорій чудесним способом оздоровив одного прокаженого монаха, а другому, вже перед самим Акрагантом, повернув слух і мову. Коли ж народ став вітати нового владику, то святий Григорій, побачивши серед людей своїх батьків, припав до їх ніг і став просити в них благословення.

Усі дивувалися зі строгості життя, яке провадив новий владика. Та знайшлися єретики, які обмовили святого Григорія, через що його було ув’язнено і в кайданах доставлено до Риму, де він страждав у в’язниці два роки і три місяці. І лиш на суді виявилася його повна невинність. Він з почестями повернувся до Акраганту, де, провадячи святе життя, у глибокій старості, близько 610 р., закінчив своє, повне чудес, життя.

__________

І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

05.12.2016р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

2Сл.1,1–10:  «Мусимо за вас, брати, повсякчас дякувати Богові»

Спитаймо себе, як часто у нашому серці з’являється почуття вдячності. Найперше вдячності до Бога, що дав нам життя, наших батьків, друзів, виховання, як також ті чи інші здобутки. Погляньмо, скільки ми всього маємо, за що ніколи не дякували, або навіть не застановлялися, що це є Божим даром! 

Найчастіше ми йдемо у зворотному напрямку, тобто маємо в собі здатність бути всім невдоволеними, нарікати, мати претензії до обставин, до людей. Може, не маємо відваги мати претензій до Бога, але часто маємо якісь невдоволення тим, що Він допускає у нашому житті. 

Саме тому маємо розвивати в собі це почуття вдячності за все те добро, яке отримали від Бога. Також вчімося дякувати людям, що вони нам роблять стільки добра, тоді побачимо, що ми насправді значно багатші, аніж собі думали!

*** 

Лк.12,13-15;22-31:  «Шукайте Його Царства, а це вам додасться»

Коли пізнаємо християнство, то інколи нам може здаватися, що воно закликає відмовитися від цього земного буття й цілковито зосередитися на Богові. Занедбати все, що тут робиш, свої громадянські та подружні обов’язки, а перейнятися лише Царством Небесним. Але це зовсім не так. 

Зі свого власного досвіду знаємо, що, зміцнюючи свої стосунки з Небесним Отцем, змінюючись внутрішньо, бачимо зміни в усіх ділянках нашого життя. 

Тому Господь і каже: «Шукайте найперше Царство Небесне», бо де є Царство, там є Бог! Адже коли ми знаходимо Бога, тоді Господь додає: «Все додасться вам!» Значить, і все інше вирішиться! 

У Бозі починаємо розуміти, що є істинним добром для нас; що, як і коли маємо чинити і як будувати свої стосунки з іншими!

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

05.12.2016р. Б. / Святого апостола Филимона і тих, що з ним; Святої мучениці Кикилії

Святого апостола Филимона і тих, що з ним

Тропар, глас 3: Хай веселяться небесні і хай ликують спільно із земними, бо приспіла пам’ять богоносних апостолів Филимона славного із Архипом, Онисимрм, Марком же Аполосом і Апфією всемудрою, молитвами яких і нас, Христе, радости сподоби і спаси душі наші. 

Кондак, глас 2: Як зорі всесвітлі, які всі краї просвічують, апостолів Христових возхвалімо, Филимона славного, і Архипа священного, і Онисима, і Марка, і Аполоса, з ними ж і Апфію всемудру, взиваючи: моліть неустанно за всіх нас. 

Святий Филимон був багатим міщанином у Колосах Фригійських. Святий Павло називав його улюбленим приятелем, саме до нього апостол писав послання у справі Онисима, який був невільником Филимона й утік від нього. Жінка Филимона називалася Апфія. У їх домі збиралися вірні, серед них Архип, що відзначався найбільшою побожністю. Святість їх життя мала бути велика, якщо апостол Павло так починає своє послання до Филимона: “Павло, в’язень Христа Ісуса, та брат Тимотей – Филимонові любому й нашому співробітникові, і сестрі любій Апфії та Архипові, нашому товаришеві боротьби, і твоїй домашній Церкві: благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа. Дякую Богові моєму повсякчас, згадуючи тебе у своїх молитвах, бо чую про любов твою і віру, що її ти маєш супроти Господа Ісуса й супроти всіх святих” (Флм. 1, 1-5). Усе послання складається з двадцяти п’яти стихів. Відповідно до найдавніших джерел, апостол Филимон прийняв мученицьку смерть разом з дружиною своєю Апфією та Архипом у Колосах, за імператора Нерона. Однак інші передання свідчать, що він був єпископом Гази, а після мученицької смерти його мощі, прославлені чудесними оздоровленнями, перенесли до Колос.

__________
У той самий день

Святої мучениці Кикилії

Свята Кикилія (Цицилія) була родом з Риму і походила з дуже славної та багатої родини. Своє дівицтво вона присвятила Богу ще в молодому віці. А коли батьки змусили її вийти заміж за одного багатого поганського юнака Валеріяна, то Кикилія зразу ж після вінчання зуміла навернути його до Христової віри. Вона послала його до тодішнього папи Урбана І (223- 230), який охрестив його в катакомбах при Аппієвій дорозі. А Валеріян навернув свого брата Тивуртія. І так троє вони стали роздавати майно бідним і ховати замучених християн.

Коли ж про це довідався староста Алмах, то наказав обох братів жорстоко побити, а після тяжких мук велів їх стяти мечем. Перед смертю вони ще навернули сотника Максима, який також прийняв мученицьку смерть. Тимчасом свята Кикилія, поховавши тіла мучеників, навернула ще близько чотириста осіб. За наказом мучителя її також схопили і віддали на муки, після яких її вбили мечем. Так свята мучениця віддала свою чисту душу в руки Небесного Нареченого. Сталося це близько 230 р.

Уже в IV ст. в Римі вже був храм в пам’ять святої мучениці Кикилії. У 821 р. папа Пасхалій І (817-824) на кладовищі при Аппієвій дорозі віднайшов тіло святої Кикилії, висушене, але цілком ціле. Його перенесли до відновленої церкви в її честь, при якій папа побудував монастир для монахинь. Вони мали берегти святі мощі і кожного дня співати правило на честь мучениці. Та з часом монастир і церква і місце те пішли в забуття. Аж у 1599 р., за папи Климентія VIII (1592-1605), мощі святої було віднайдено вдруге. Під час віднайдення мощей святої сповнилися багато чуд. Кардинал Бароній, самовидець цього, пише, що тіло було вкрите шовковою опоною, а в ногах лежали хустини зі слідами крови – свідчення мученицької смерти. При першому і другому віднайденні мощей святої Кикилії також було знайдено мощі святих мучеників Валеріяна і Тивуртія. У латинському обряді свята мучениця Кикилія поминається при кожній Службі Божій. Вона також є покровителькою церковної музики.

__________

І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

04.12.2016р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

Еф.2,14–22:  «Ви більше не чужинці і не приходні, а співгромадяни святих і домашні Божі»

У цьому світі людина як правило прагне займати різні становища, більше чи менше впливові. Вона завжди прагне утвердитися, хоче щоб її зауважили інші. Однак Господь вказує, що важливе зовсім інше: ми не чужинці, приходні, які мають хвилюватися за своє земне становище, а ми є співгромадяни святих, співгромадяни, учасники Царства Божого. 

І це співгромадянство має кожна людина, яка живе на землі, бо своєю смертю та воскресінням Господь робить усіх учасниками Царства Небесного. Але це громадянство, як і громадянство будь-якої країни, теж треба спершу прийняти, а тоді за цим небесним громадянством жити.

*** 

Лк.8,41-56:  «Дочко, віра твоя спасла тебе!»

Коли уважніше приглянемося до Євангелія, то можемо зауважити, що навколо Ісуса Христа ходили великі натовпи людей. Можна лише припускати, чому їх було так багато. Хтось прийшов з цікавості, хтось – тому, що бачив, що Він поважна особа, і хотів бути ближче до Нього. Хтось – ще з інших якихось мотивів, усвідомлених чи не усвідомлених. Але, напевно, мало було тих людей, які усвідомлювали, що Ісус Христос є Господь, а Господь може творити чуда.

Тому в Євангелії серед тих тисяч людей бачимо небагатьох, які зцілювалися. А зцілювала їх саме їхня віра. Бог міг оздоровлювати тисячі цих людей, але зцілювалися одиниці – саме ті, хто приходив з вірою. Бачимо, що ця жінка серед юрби людей, які штовхали Христа, одна-єдина «доторкнулася» вірою. 

Як і в нашому житті: ми, здавалось би, часто приходимо до Бога, але чи доторкаємося з довірою до Нього? Бог «потребує» нашої довіри, аби щось нам дати. Бог може все, але може все лише через нашу віру!

*** 

Введення у храм Пресвятої Богородиці

Знаємо, що у Святеє Святих раз на рік вступав один зі священнослужителів. Тому нам складно зрозуміти, як Пресвята Богородиця могла ввійти до Святая Святих. Звичайно, можемо про це дискутувати, довго думати, міркувати. Однак Богородиця не лише ввійшла до храму, у Святеє Святих, де була присутність Господня, – вона, земне, людське творіння, сама стала храмом, Святая Святих – сама прийняла Господа. 

Це велике покликання, яке виявляє Богородиця, є покликанням кожного з нас. Апостол Павло каже: «Уже не я живу, а живе в мені Христос». З одного боку, ми приходимо до храму Господнього, а з іншого – ми самі є храмом Духа Святого, як про це також каже апостол Павло. 

Ми самі є храмом Господнім. Тому маємо пам’ятати, до Кого приходимо в храмі – до Володаря всього видимого й невидимого. Пам’ятати, Кого приймаємо до себе, Хто живе в нас, – Творець усього видимого й невидимого. І коли це усвідомлення будемо в собі розвивати, то настане велична радість перебування з Господом, яка триватиме навіки–віків. 

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

04.12.2016р. Б. / Введення в храм Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії

Введення в храм Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії

Тропар, глас 4: Днесь благовоління божого предзображення* і спасення людей проповідання,* у Божому храмі Діва ясно з’являється* і Христа всім предзвіщає.* їй і ми голосно закличмо:* Радуйся, промислу Створителя сповнення. 

Кондак, глас 4: Пречистий храм Спасів,* дорогоцінна світлиця і Діва,* священна скарбниця Божої слави* днесь уводиться в дім Господній,* благодать з собою вводячи,* що в Дусі божественнім,* яку оспівують ангели Божі:* Вона є оселя небесна. 

Свята Церква святкує нині пам’ять Введення Пречистої Діви Марії в Єрусалимський храм. Згідно з переданням, свята Анна, мати Пречистої Діви, ще перед Її різдвом пожертвувала Марію на службу Богу і святині. А коли Пречистій Діві виповнилося 3 роки, тоді праведні Йоаким і Анна привели маленьку Марію до храму в Єрусалимі і віддали Її в руки священика (згідно з переданням, ним був Захарія, батько Йоана Хрестителя).

При храмі було багато дівиць і жінок, посвячених Богу, вони тут молилися, навчали, працювали, дбали про порядок у святині. Через кілька років дівиці виходили заміж. Було це щось на зразок теперішнього монастиря.

Передання розповідає, що Пречиста Діва перебула у святині до 15 років і таємно склала обіт дівицтва. Тому при виході зі святині Її довірено опіці святого Йосифа, з яким Вона була звінчана на святе, взірцеве, посвячене Богу, молитві і дівицтву життя. Інші передання описують урочисте введення Пречистої Діви у храм, Її буденні заняття, глибоке молитовне життя. Хай як бажали б побожні душі звеличити Пресвяту Богородицю, однак усе, що сказали б на Її похвалу, порівняно з Її святістю і з Її славою – це як тінь супроти сонця. Не збагне розум людський усю глибину Її святости, яка з дитячих літ найдосконаліше була віддана Богу.

І ось це нині Вона приносить себе в жертву Богові. А жертва ця така велика, що займає зразу друге місце після жертви хресної. Ликує все небо, коли бачить, що Пресвятій Тройці приноситься так мила їй жертва. Бачать ангели дитя трилітнє, повне надзвичайних ласк і дарів Святого Духа, дивуються, і хоча не знають ще, що дитя це вибране на Матір самого Бога, та подивляють незвичайну красу цієї невинної, молодої, але понад усі людські душі сяючої душі.

Не в змозі ми подати тут всі передання та легенди, .пов’язані з нинішнім празником. Гадаємо однак, що доречно буде розповісти те, що написав про молодість Пресвятої Богородиці святий Амвросій: “Пречиста Діва була дуже смиренна. Вона говорила мало, у всіх ділах своїх була дуже розумна. Вона читала охоче й уважно святі книги, молилася часто і гаряче, була слухняна і сповнена поваги до настоятелів, й водночас повна любови і доброзичливости до нижчих. Вона любила убожество й охоче спілкувалася з бідняками, втікала від хвальби, ненавиділа заздрість, нікому не бажала злого і всім творила добро. В Її розвитку не було нічого вданого, хода Її була природна, а бесіда позбавлена гордости. Її зовнішнє зростання свідчило про глибоку внутрішню святість і про досконалість Її чеснот, так, як красивий зовнішній вигляд будівлі свідчить про Її внутрішню красу. Вона їла дуже мало, стільки, скільки було треба для життя. Вона не зважала на якість страви і не догоджала своєму смаку. Вона була великою трудівницею, не давала собі більше спочинку, ніж мала потребу. Вона була найчистішим дзеркалом чесноти, найбільшим прикладом досконалости, від Неї треба вчитися, чого нам слід остерігатися, а що і як робити. Чи можна знайти ліпшого провідника на шляху до християнської досконалости – як Божа Матір?”

Так пише святий Амвросій. І випало нам навести ці слова, коли закінчуємо науки про християнську досконалість. Маємо взірець – наслідуймо! Празник “Введення” Церква урочисто святкувала вже у четвертому столітті. Усе богослуження в часі цього празника – це одна суцільна похвальна пісня на честь Пресвятої Богородиці.

__________

І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР