18.06.2011р. Б. / ПЦвУ МП «вибиває» на храми гроші з бюджетників

У м. Димитрове Донецької області міська влада зобов`язує працівників підприємств «добровільно-примусово» перерахувати свій денний заробіток на будівництво в місті православного храму Московського патріархату.

Про це кореспонденту УНІАН повідомив депутат Димитровської міської ради Віктор ТРИФОНОВ, який також є головою місцевої організації Незалежної профспілки гірників України (НПГУ) міст Селидове і Новогродовка (входять шахти ДП «Селидіввугілля») і головою Димитровської міській громадській організації «Батьківщина. Честь. Гідність».

За його словами, «зараз в місті Димитрове під девізом: «Відродимо духовність, спорудимо храм разом» розгортається будівництво храму святого великомученика Пантелеймона», і керівництво міста «проводить роботу» з керівниками підприємств, щоб працівники перерахували свій денний заробіток до фонду будівництва цього храму.

«Ну, будівництво храму – ради Бога, – ми не проти. Але ми не згодні з тими методами, якими збирають гроші на цей храм», – сказав В.ТРИФОНОВ.

Він розповів, що, наприклад, на шахти, які входять до ДП «Красноармійськвугілля», приїжджають керівники міста разом з представниками духівництва і говорять про те, «щоб робітники, шахтарі перерахували одноденний заробіток на будівництво храму».

«Ви ж розумієте, що робиться це добровільно-примусово, щоб керівники підприємств на людей як би вплинули. Виходить, що на шахті працюють і мусульмани, і греко-католики, й іудеї – і всі мають перераховувати на будівництво православного храму Московського патріархату?», - обурився В.ТРИФОНОВ.

При цьому він зазначив, що у “шахтах зібрати ці гроші буде важче - там дві профспілки». «А ось де легко людей «ламали» – це у лікарнях, у школах: вони ж усі бюджетники, підкоряються міському голові. Там з людьми не церемонитимуться», – сказав активіст.

В.ТРИФОНОВ повідомив, що він також є заступником голови Громадської ради, створеної при міськраді м. Димитрове, і тому вважає, що це питання про збір коштів на будівництво згаданого храму має виноситися на обговорення ради.

«Чому це питання не винесли на розгляд Громадської ради? До неї входять і представники духівництва міста... Чому натомість по всьому місту влада лише тисне на керівників?», - заявив депутат міськради.

«Наша позиція така: ми не проти будівництва храму, але це має відбуватися цивілізовано, за бажанням. Хай би поставили пластмасову скриню, написали, для чого збираєте гроші, дали в газеті розрахунковий рахунок, і кожна людина сама прийме рішення. Багато хто розділяє цю позицію», – зазначив В.ТРИФОНОВ.

Він також повідомив, що вже написав і зареєстрував два листи до Димитровського міського голови, в яких виклав свою позицію з цього питання.

Джерела:

УНІАН

Мандрівники Христа Царя

...«А ось де легко людей «ламали» – це у лікарнях, у школах: вони ж усі бюджетники, підкоряються міському голові. Там з людьми не церемонитимуться»...

ОБЕРЕЖНО! "...вовки хижі в овечих шкурах..."

Катехит парафії Преображення Господнього р.Б. Леонід.

17.06.2011 / Спиляний вандалами хрест під Аскольдовою могилою повернули на місце

Християни повернули на місце хрест під Аскольдовою могилою, який спиляли невідомі вандали.

Громада церкви св. Миколая Чудотворця разом з парафіянами інших громад відтепер планують укріпити 5-ти метрові хрести за допомоги металевих конструкцій, щоб у такий спосіб запобігти подальшому руйнуванню Христових святинь. Також є намір створити парафіяльну «молільну варту», яка чергуватиме і сторожитиме «Хресну дорогу» від будь-яких нападків, - повідомляє Оранта.

Як уже повідомлялося , міліція вирішила не порушувати кримінальну справу і не вважає спилення хреста на місці вбивства князя Аскольда вандалізмом. Хрест, який спиляли вандали, був першим стоянням єдиної на території Київщини Хресної дороги. Тепер міліція замість розслідувати акт вандалізму, намагається з‘ясувати хто є власником та ініціатором воздвиження «Хресної дороги».

За даними парафії Святого Миколая Чудотворця, 2007 року рішенням прокуратури було визначено що «дорога» є власністю Київської громадськості та християнських громад, ініціатором якої був, світлої пам‘яті, Ігор Богуш (похований у Биківні).

Нагадаємо, увечері 11 червня парафіяни церкви св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі, повертаючись з вечірньої Служби, виявили акт вандалізму і наруги над Хрестом з 1 стояння Хресної дороги. Хрест було встановлено на київських кручах у 100 метрах від станції метро «Дніпро» у бік Подолу. Дубовий Хрест висотою 5 метрів та діаметром 0,3 метра було спиляно.

Джерело:
КРЕДО

"...міліція замість розслідувати акт вандалізму, намагається з‘ясувати хто є власником та ініціатором воздвиження «Хресної дороги»..."

Та коли ж, нарешті, "наші" міліціянти перестануть чинити зло і беззаконня, а почнуть охороняти право..?!

Катехит парафії Преображення Господнього р.Б. Леонід.

16.06.2011р. Б. / Московський патріархат хоче мати вплив на всю церкву в Україні, - Блаженніший Любомир Гузар

Зі сторони Московського патріархату є бажання мати дуже великий вплив на цілу, Київську Церкву в Україні. Про це колишній Предстоятель УГКЦ Блаженніший Любомир сказав у інтерв’ю генеральному директору каналу «1+1» Олександру Ткаченку в його авторській програмі «Tkacheko.ua», яка вийде в ефір у понеділок 20 червня.

За його словами, Московський патріархат старається присвоїти собі історію Київської Церкви. «Нема сумніву, що християнство помандрувало за допомогою місіонерів також і в ті території, які сьогодні становлять російську державу, але це, також є в дуже багатьох випадках у різних країнах і частинах світу. І це не дає оцій, скажімо, Церкві-дочці, Церкві, яка походить із місійних праць якоїсь іншої Церкви, на мою думку, право собі присвоювати історію Церкви-матері», – сказав Блаженніший Любомир.

Він наголосив, що «ми – є та Церква-матір, і ми дуже раді, що наші предки ішли в різні частини слов’янського світу, щоб проповідувати Боже слово. Але ми не бачимо в цьому підстави для такого присвоєння», – сказав колишні Предстоятель УГКЦ.

На його думку, наша церква – Київська Церква – навіть якщо роз’єднана, має свою історію, має своїх святих. «Російська церква має свою історію, своїх святих, свої періоди, коли ставала Церквою, митрополією, патріархатом і т.д. Це не є частина нашої, київської історії, це є московська історія, яка повноправно (і яка, Богу дякувати, що має патріархат), має це типове завершення своєї структури», – сказав Блаженніший Любомир.

Джерела:
Департамент інформації УГКЦ
Мандрівники Христа Царя

16.06.2011р. Б. / 24 червня відбудеться презентація Катехизму УГКЦ

24 - 25 червня у Львові з благословення Блаженнішого Святослава за сприяння Патріаршої катехитичної комісії УГКЦ, Катехитично-педагогічного інституту УКУ та Львівської міської ради відбудеться всецерковна науково-практична конференція, присвячена довгоочікуваній події в житті Церкви – виданню Катехизму УГКЦ «Христос – наша Пасха». Робоча група працювала над створенням Катехизму майже 10 років. Книга складається з трьох основних частин: «Віра Церкви», «Молитва Церкви» і «Життя Церкви». Блаженніший Святослав, який водночас є координатором і автором третьої частини «Життя Церкви», представить Катехизм УГКЦ 24 червня. Відтак відбудеться прес-конференція, − повідомили у Патріаршій катехитичній комісії.

Учасники конференції, які прибувають зі США, Канади, Росії, Польщі, Бразилії, Сербії, Португалії та областей України, зосередять свою увагу на змісті Катехизму, як також на практичних аспектах втілення його в житті Церкви.

Захід відбудеться в рамках відзначення візиту в Україну блаженного Івана Павла ІІ та беатифікації 27 греко-католицьких новомучеників (детальна програма заходів).

26 червня у храмі Різдва Пресвятої Богородиці (Львів, Сихівський район) відбудеться урочиста Божественна Літургія. До вірних звернеться Архиєпископ Микола Етерович, Секретар Синоду Єпископів Католицької Церкви.

27 червня у Львівській духовній семінарії Святого Духа Архиєпископ Микола Етерович презентує документ «Слово Господнє» («Verbum Domini»), переклад якого здійснено Патріаршою катехитичною комісією. Архиєпископ Микола візьме участь у прес-конференції та представить роботу над новою євангелізацією.

Для Департаменту інформації УГКЦ Оксана Бойко
Джерело:
Департамент інформації УГКЦ

15.06.2011р. Б. / Міліція не порушуватиме справу через спилення хреста під Аскольдовою могилою

Справу про спиляння хреста під Аскольдовою могилою на Подолі у Києві міліція не порушила, оскільки він не є пам’яткою архітектури та не зареєстрований. Про це Тижню повідомив настоятель греко-католицької церкви св. Миколи Чудотворця, розташованої неподалік хреста, отець Ігор Онишкевич.

«Я вже кілька разів говорив зі слідчим, втім справу з цього приводу порушувати міліція не може. Згідно із законом, нема підстав розглядати цю справу, тому що хрест не зареєстрований, не є пам’яткою архітектури, немає дозволів на його встановлення, тобто немає юридичної основи для справи. Він існує лише для християн. Наразі ми думаємо над тим, щоб можливо зареєструвати цей хрест, аби запобігти подібним вчинкам. Хочемо написати листа голові КМДА Олександру Попову, щоб влада якось допомогла нам у цьому. Окрім цього, будемо запрошувати архітекторів, щоб якимось чином позначити це місце», – зазначив священик.

Руйнування хреста під Аскольдовою могилою на Подолі в Києві не єдиний акт вандалізму щодо церковних споруд Української греко-католицької церкви.

«Біля нинішнього Патріаршого Собору УГКЦ (на Лівому березі у Києві – Ред.) була спалена капличка Благовіщення 1998 року. Храм обмалювали сатанинською символікою. Також на Крутянській могилі (Аскольдовій могилі - Ред.) 1995 року ми поставили пам’ятну плиту з іменами загиблих на цьому місці. Вона була зруйнована, розбита ломом і облита фарбою. Щодо хреста Аскольда, то його ж палили кілька разів, ми правда про це не заявляли», – зазначив священик.

За словами священика, парафіяни зголосилися самотужки відновити хрест і у вівторок, 14 червня, вже розпочалися будівельні роботи.

Нагадаємо, у неділю, 12 червня, вандали спиляли дубовий хрест під Аскольдовою могилою на Подолі в Києві. Наругу над хрестом виявили парафіяни греко-католицької церкви св. Миколи Чудотворця, розташованої неподалік.

Джерела:

"ТИЖДЕНЬ"

Мандрівники Христа Царя

"Справу... міліція не порушила, оскільки він (хрест) не є пам’яткою архітектури та не зареєстрований..."

Отже - знову подвійні стандарти з боку "наших" лівоохоронців. Ми, навіть, вже почали звикати до таких ідеологічних "маневрів" міліціянтів і це погано, бо: гріх на гріх мовчати і гріх за гріх не карати...

Значить, коли хлопці з ВО "Тризуб" ім. С. Бандери спиляли голову незареєстрованому та навіть, незаконно-встановленому "пам'ятнику" кату українського народу Сталіна, то в міліціянтів знайшлися підстави, щоб не тільки порушити карні справи, але й всіх хлопців тримати під вартою, як небезпечних для суспільства кримінальних злочинців.

І до всього, сказаного вище, змушений додати, що на превеликий жаль всі мої підозри, згодом, виявляються правдою. Тому я особисто не здивуюся тому, якщо трохи згодом виясниться, що ті, хто за Законом мали б охороняти право, знову його порушили. Тобто я маю підозру, що не випадково в той день парафіяни бачили неподалік патрульну машину, яка там снувала...

А відносно частого здійснення моїх підозр, то мабуть треба тут, як приклад, пригадати недалеке минуле, коли мене та ще декількох наших парафіян викликали на допит в СБУ у справі вибухів двох житлових будинків у Москві..?! Так ось, не буду переповідати всього процесу допиту, а лише один з діалогів зі слідчим:

Слідчий:

- А скажіть, хто на вашу думку міг підірвати два житлові будинки у Москві?

Моя відповідь:

- Ваші колеги з ФСБ.

Слідчий:

- А навіщо їм вбивати своїх людей?

Моя відповідь:

- Для того, щоб не тільки виправдати агресію до волелюбної Республіки Ічкерії, а й щоб викликати у простих росіян відповідне почуття до предствників того народу...

І, трохи згодом, як ви всі знаєте, ота лише підозра, яка була в мене тоді (бо я й сам не знав того на той час), виявилась правдою.

Цього разу теж, в мене є лише підозра, що декілька представників МВС "від імєні і по поручєнію, а также с височайшего благословєнія" здійснили цей акт вандалізму та святотатства, зрубавши один з хрестів на хресній дорозі...

Катехит парафії Преображення Господнього р.Б. Леонід.

14.06.2011р. Б. / УГКЦ закликає вірних і всіх людей доброї волі 22 червня взяти участь у спільній міжконфесійній молитві за жертв фашизму і комунізму

З ініціативи Української Греко-Католицької Церкви секретаріат Всеукраїнської ради Церков і релігійних організацій (ВРЦіРО) ухвалив рішення зробити 22 червня Днем спільної, міжконфесійної молитви за жертв двох тоталітарних режимів – комунізму та фашизму.

Про це йдеться у зверненні Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава до духовенства і вірних УГКЦ та всіх людей доброї волі з приводу 70-річчя вторгнення військ нацистської Німеччини на територію СРСР.

Блаженніший Святослав нагадує, що 22 червня цього року виповнюється 70 років від того часу, коли на теренах нашої Батьківщини «розпочалося смертельне зіткнення двох людиноненависницьких ідеологій – фашизму та комунізму. Союзники, які разом влаштовували переможні паради на крові невинних жертв, того дня розпочали війну, що спричинила до мільйонних втрат людських життів».

«Ця дата ознаменувалася жахливим кровопролиттям, спричиненим як однією, так і другою стороною. Тому, безперечно, вона є для нас днем смутку над українською землею, що просякла кров’ю невинно убієнних», − пояснює Предстоятель УГКЦ.

Тому, за словами Глави УГКЦ, «нехай 22 червня стане для всіх нас часом молитовного поминання та примирення, а водночас благанням до Господа про те, щоб захистив нас усіх від подібного нещастя», – йдеться у зверненні.

У зверненні наголошується, що Всеукраїнська рада Церков погодилася на ініціативу УГКЦ оголосити 22 червня Днем спільної молитви, бо відчула, що цей день деякі політичні сили хочуть використати для розколу нашого народу.

Молитва супроводжуватиметься закликами: «Пам’ятаємо сотні тисяч синів і дочок нашого народу… Пам’ятаємо численних полеглих вояків "Красной арміі", які першими прийняли удар нападника та які, нерідко кинуті напризволяще своїми командирами, безглуздо гинули на просторах України… Пам’ятаємо незліченні жертви, особливо серед цивільного населення, кривавих безчинств сталінських та гітлерівських загарбників… Пам’ятаємо тих, хто попри всі небезпеки залишився людиною та рятував життя своїх ближніх… Пам’ятаємо всіх кривдників, представників двох ворожих таборів, які принесли стільки лиха на нашу українську землю, поручаємо їх Божому милосердю…».

Джерела:
Департамент інформації УГКЦ
Мандрівники Христа Царя

13.06.2011р. Б. / «Хрест під Аскольдовою Могилою спиляли після кількох невдалих спроб його спалити», - о.Ігор Онишкевич

Ввечері 11 червня 2011 року Божого парафіяни церкви св.. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі повертаючись з вечірньої служби, виявили акт вандалізму і наруги над Хрестом з І-ї стаці «Хресної дороги» (Хрест було встановлено на київських кручах: 100 метрів від станції метро «Дніпро» у бік Подолу). Дубовий Хрест висотою 5 метрів, діаметром 0,3 метра було спиляно.

В розмові з кореспондентом "Католицького Оглядача" о. Ігор Онишкевич розповів, що, ймовірно, участь у акті вандалізму взяло кілька осіб, оскільки дубовий хрест є дуже важким (близько 200-250 кг.). Акція швидше за все була добре спланована наперед, оскільки в основі хрест має металеве окуття товщиною 6 мм., і спиляти його можливо було лише на висоті вище півтора метра. Зловмисники звалили хрест, але зрушити його з місця не змогли.

Отець також розповів про те, що раніше була спроба підпалити хрест, однак мешканці цього району допомогли врятувати його. Після того хрест покрили протипожежним покриттям, внаслідок чого наступні спроби підпалу були невдалими.

Отець зазначив, що церква не має можливості вберегти решту стацій Хресної Дороги від можливих нападів, тому покладається в цьому питанні тільки на Бога. За його словами, вздовж дороги, на якій розміщені стації, кілька разів проїжджала патрульна машина.

Джерело:
Мандрівники Христа Царя

12.06.2011р. Б. / Зіслання Святого Духа. П'ятидесятниця

Зіслання Святого Духа

 

Коротка історія

Світлий празник Пасхи завершується не менше світлим і великим празником Святої П’ятдесятниці. По Христовому Різдві і Воскресінні цей празник належить до найбільших празників нашого церковного року. Зіслання Святого Духа це - наче вінець і печать на ділі спасіння людського роду, що його доконав Божий Син. В дні св. П’ятдесятниці сам Святий Дух помазує апостолів на проповідників Христового Благовістя. В дні Зіслання Святого Духа родиться і починає діяти Христова Церква. Святий Дух її провадить, просвічує, освячує і зберігає на дорозі правди.

СТАРОЗАВІТНЯ П’ЯТДЕСЯТНИЦЯ

Євреї у давнину щорічно святкували три великі празники: празник Пасхи, празник П’ятдесятниці і празник Кучок. Свою назву празник має від того, що це був 50-тий день після празника Пасхи, а також 50-тий день від початку жнив. Первісно 50-ця це було свято жнив і подяки. Того дня за приписом закону приходили до Єрусалиму великі маси євреїв з усіх усюдів, навіть з далеких країв, щоб подякувати Богові за земні плоди та зложити з них у храмі свою жертву. В пізніших часах до празника 50-ці, як свята жнив, долучився ще й історичний мотив: річниця надання Божого Закону на горі Синай 50-го дня після виходу з Єгипту.

ХРИСТИЯНСЬКА П’ЯТДЕСЯТНИЦЯ

Апостоли й перші християни як празник Пасхи, так і празник 50-ці перейняли від Старого Завіту й задержали його назву, бо і для них це був 50-ий день після Пасхи, але надали йому цілком іншого змісту і значення. Головний мотив святкування 50-ці для новозавітньої Церкви це подія приходу Святого Духа на апостолів. Звідси цей празник має ще назви, День Зіслання Святого Духа або День Святої Тройці.

В понеділок після празника 50-ці святкує наша Церква празник Святого Духа. А це тому, що Східна Церква з давен-давна має звичай, щоб наступного дня по великім празнику віддавати честь тим особам, що виконували головну роль в дні празника. День св. П’ятдесятниці святкує саму подію зіслання Святого Духа на апостолів, а понеділок призначений на віддання особливої чести Святому Духові, як третій Божій Особі.

На осібну увагу заслуговує вечірня понеділка, яка звичайно правиться не в неділю вечором, але зараз по Св. Літургії коло полудня в сам день 50-ці. Поєднання вечірні з Літургією пояснює о. Дольницький тим, щоб усі присутні на Літургії могли взяти участь у коліноприклонних молитвах. Ця вечірня відзначається тим, що крім інших молитов має три довші покутного змісту молитви, що їх мав написати св. Василій Великий (+ 379).

Про ікону

У празнику Зіслання Святого Духа сповняється обіцянка Христа, що після Його відходу на небо Отець пішле учням і Церкві іншого Утішителя, Святого Духа, який дасть повне навчання всього, що Христос об'явив (Йо. 14, 26). Оскільки учні не змогли зразу прийняти все, а Христос казав, що має ще „багато” що їм оповісти, то зробити це мав Святий Дух: „Дух істини... наведе вас на всю правду” (Йо. 16, 13).

Великі майстри східної ікони воліли зосередити свою увагу на найважливішому: на народженні Церкви. Як не дивно, але тут нема постаті Богородиці. Проте не забуваймо, що апостоли сидять на кріслах, як учасники Вселенського Собору. Посеред них бачимо порожнє, але освітлене місце: це невидимий, але завжди присутній Христос, Глава свого містичного Тіла.

Іконографічна композиція цього празника має вгорі традиційний півкруг неба, який символізує Божу присутність. З неба спливають світлі промені дарів і ласк Святого Ду­ха. Звичайно зображені Апостоли, які сидять півколом. Півколо – це символ об'єднання Церкви. Над усіма Апостолами є вогненні язички, якими проявилася присутність Святого Духа (Ді. 2, 3). Другий прояв – шум вітру – неможливо зобразити візуально, але його можна відчути посеред­ньо – у виразах збудження та схвильованості Апостолів, бо во­ни, крім цього, почали говорити різними мовами (Ді. 2, 4). Вог­ненні язички саме й нагадують про цей дар мови. Крім того, во­гонь очищує та гріє, отже, вог­ненні язики – це вияв нового, теплого відношення любові між Богом та людьми. Як колись Бог об'я­вився Мойсеєві у горіючому кущі, так і тепер – у вогненних язиках.

Колись, при будівництві вавилонської вежі, Бог покарав гордість будівничих тим, що замішав їх язики-мови, бо це був бунт проти Бога. Тепер же Святий Дух дає Церкві новий дар язиків-мов, щоб таким способом сповнилася місія поширення Божої правди. Св. Йоан Предтеча пророкував, що Христос буде христити водою і вогнем (Мт. 2, 11). Це сповнилося у Христовому хрищенні та у Зісланні Святого Духа.

Св. Павло, який історично не був присутній при цій події, як і при Вознесінні, тим не менше зображений на іконі. Він символізує всіх неприсутніх, в тому числі й нас, яких у Церкві Христовій надихає та навчає Святий Дух.

У нижній частині композиції, в темноті, часто зображена алегорична людська постать. Це Космос, тобто всесвіт, який, обтяжений гріхами Адама та людства, чекає у темряві на просвічення та очищення. В прос­тертих руках він тримає рушник, щоб прийняти Божі ласки.

Архітектура й стіни символізують Христову Церкву, яка є видимою спільнотою всіх віруючих. Хто шукає правди, той може знайти Христа й наглядно бачити Його у навчанні Церкви та у відданому житті вірних.

Тропар та кондак

Тропар, глас 8: Благословен єси, Христе Боже наш, що премудрими рибаків явив, зіславши їм Духа Святого, і ними уловив вселенну. Чоловіколюбче, слава тобі.

Кондак, глас 8: Коли ти, зійшовши, язики змішав, розділив ти народи, Всевишній. Коли ж вогненні язики ти роздавав, у з'єднання всіх ти призвав. І одноголосно славимо Пресвятого Духа.

Діяння святих апостолів 2, 1-11

В ті дні, коли настав день Пятдесятниці, всі апостоли були однодушно вкупі. Аж ось зненацька залунав із неба шум, неначе подув буйного вітру, і сповнив увесь дім, де вони сиділи. і з'явились їм поділені, мов вогонь, язики, і сіли на кожному з них. Усі вони сповнились Святим Духом і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм говорити. Були ж у Єрусалимі між юдеями побожні люди з усіх народів, що під небом. І як зчинився той шум, зійшлася сила народу і збентежилася, бо кожний чув, що вони говорили його мовою. І дивувалися всі, і чудувалися кажучи один до одного: Хіба ось всі, що говорять, це не галилеяни? Як же воно, що кожний з нас чує нашу рідну мову: партяни, мідяни, еламії і мешканці Месопотамії, Юдеї й Кападокії, Понту й Азії, Фригії й Памфілії, Єгипту й околиць Лівії, що біля Кирени, римляни, що прибули, юдеї і проселіти, крітяни й араби, як ми їх чуємо, як вони нашими мовами проголошують величні діла Божі!?

Євангеліє від Івана 7, 37-52; 8, 12

Останнього великого дня свята стояв Ісус і кликав на весь голос: Коли хто спраглий, нехай прийде до Мене і п'є! Хто вірує в Мене, як каже Писання: Ріки води живої потечуть із нутра його. Так Він говорив про Духа, що мали прийняти ті, які увірували в Нього. Бо не прийшов був ще Дух Святий, тому що Ісус не був ще прославлений. Деякі з народу, чуючи ті слова, казали: Він справді пророк. Інші говорили: Він — Христос. Ще інші мовили: Чи Христос прийде з Галилеї? Хіба не сказано в Писанні, що Христос має прийти з роду Давида, з села Вифлеєму, звідки був Давид? І виник роздор через Нього серед народу. Деякі хотіли Його схопити, та ніхто не наклав на Нього рук. Вернулись слуги до первосвящеників та фарисеїв, і ті їх питають: Чому ви Його не привели? Слуги відповіли: Ніколи чоловік не говорив так, як Цей чоловік говорить. Фарисеї казали: Чи й ви дали себе звести? Невже хто зі старшини або фарисеїв увірував у Нього? Та проклятий народ, що не знає закону! Озвавсь до них Никодим, що приходив до Нього вночі, один із них: Хіба закон наш судить чоловіка, не вислухавши його спершу і не довідавшись, що він робить? Ті йому у відповідь сказали: Чи й ти з Галилеї? Розсліди і побачиш: з Галилеї пророки не приходять. І знову говорив до них Ісус, кажучи: Я — світло світу. Хто йде за Мною, не буде ходити в темряві, а матиме світло життя.

Проповідь

Достойні молільники! Шановні сестри і брати! Свято зіслання або прихід Святого Духа дуже знане для нашого люду, люблене нами, очікуване та відповідно відзначуване. Особливо у нашому регіоні легко пізнаємо його, коли проїжджаємо нашими селами та містами, зауважуємо – зелені гілки з дерев, квіти, шувар (аір), тощо, котрими замаюється зовні будинки або внутрі помешкання. Чому і що це означає прикрашати наші помешкання та городи у зелень? Це все значить – життя, відновлення, повноту сили, радість, дію, ...а також, прямування до певної мети. Це символи сили та могутності Святого Духа, котрого Ісус Христос обіцяв послати після свого відходу до Отця Небесного. „Ліпше для вас, щоб я відійшов. Бо, коли не відійду, то Утішитель до вас не зійде. Якщо ж відійду, - пришлю його до вас” (Ів 16,7). В іншому місці Спаситель говорить: „Отець Небесний дасть Святого Духа” (Лк 11,13). Одного разу Христос говорить, що сам пришле Святого Духа, в іншому місці твердить, що Отець Небесний дасть Духа, бо він: „Дух істини, який від Отця походить” (Ів 15,26). А це все разом означає, як висловлюється Ісус Христос: „Я і Отець – одно” (Ів 10,30). Для особи слабкої віри або для того, хто не хоче шукати правди, легко можна піддатися різним єретичним твердженням, що Син Божий та Отець Небесний не є рівні; а хто бажає когось звести з дороги правди, той буде вживати певні вирвані окремі вирази із повноти тексту Святого Письма, замовчуючи інші. Друга особа Божа, Син Божий, по-різному висловлювався, щоб переконати та ввійти у спосіб поняття тодішніх людей, щоб вони зрозуміли, що він рівний з Отцем та Святим Духом. А, коли Син Божий говорить, що „Отець більший від мене” (Ів 14,28), то хоче тим увійти у спосіб думання учнів, тому що вони думали про нього, як про чоловіка, а Отця признавали великим; тому Ісус йде до Отця, котрий сильний та могутній, щоби знищити всі біди й утвердити учнів у пізнанні Христового Божества (св. І. Золотоустий, 75 Бесіда на Ів. п.4 ). Чому я про це говорю? Тому що сьогодні не рідко трапляються люди, котрі намагаються захитати слабких у вірі своїми половинчастими або брехливими твердження про нерівність Трьох Божих Осіб або закидають у маловірні серця сумнів про їх Божество. Свята Церква посилаючись на Святе Писання навчає, що три Особи Божі рівні, що вони становлять єдиного Бога мимо трьох Осіб. А в „Символі віри” про Святого Духа ми молимося, що він з „Отцем й Сином рівнопокланяємий та рівнославимий”. Святий Григорій Ниський пише наступне: „Тому, коли честь Отця досконала, досконала й честь Сина, а признано, що досконалість честі належить і Святому Духові” (св. Г. Ниський, „Про Св. Духа проти македонян духоборців”).

Апостоли отримали обіцяного Духа, котрий прийшов після вознесіння Ісуса Христа на небо, як „силу” (Ів 1,8): „Я вам пошлю те, що мій Отець обіцяв був. Сидіть у місті аж поки не одягнетеся силою з висоти” (Лк 24,49). Учні Христові тепер сильні, тому що похрещені Святим Духом: „Той буде христити вас Святим Духом” (Лк 3,16). Дія Бога зовсім інша від дії людини або природних явищ. Вогонь має властивість палити; шум розполохує людей, але коли це походить від Господа, воно має свою ціль та інше забарвлення. Вогонь не торкнувся трьох хлопців: Сердаха, Мисаха та Авденаго, що були у печі (Дан 3,94). Подібно, вогонь не пошкодив й апостолам, бо це був Святий Дух у вигляді вогняних язиків. А шум не вчинив людей втікачами, а навпаки, зібрав їх до купи й вони почули „остовпілі та здивовані” свою мову від тих, хто її не вчився (Дія 2,6). Вже відразу, коли прийшов Святий Дух, учні стали виконувати безстрашно заповіт Господній: „Ідіть, отже і зробіть учнями всі народи” (Мт 28,19). І народи стали чути своїми мовами величні діла Божі (Дія 2,11), тому що вони отримали могутнього Вчителя: „... бо Дух Святий навчить вас тієї години” (Лк 12,12); дух істини, він наведе вас на всю правду (Ів 16,13). Усе, що від Бога походить тривале й незмінне, і ведені й вроджені духом будуть ставатися духовними: „... а, що вродиться від Духа – дух” (Ів 3,6). Ось так народилася Церква Христова на чолі, котрої стоїть Христос, котрий настановив апостолів, щоб служили людям та чували за праведністю поширення його науки на землі.

Нам потрібно бути дуже обережними, щоб не дати себе звести різним лжепророкам, неправдивим учителям (Мт 7,15), котрі навчають в своє ім’я, перед цим перестерігав нас Ісус Христос. Люди слабкої віри дають себе легко звести, шукаючи здоров’я в різних знахарів та ворожбитів, цілителів та екстрасенсів, тим самим покидають Бога, а поклоняються всякому злу, котре розкинув злий дух у цьому світі. Ісус Христос наперед заповів нам знаки і чудеса, щоби ми не мали потреби в якихось здогадах та грішних пророцтвах. Св. Іван Золотоустий запитується, що „отримує людина від заклинателів, коли її нападають всякі біди? ... Втрачаючи гроші, запитуючи ворожбитів, що з того, що здобудеш потім багатства? Тому що разом з багатством ти підеш у рабство та губиш свою душу. ... Хто такий ворожбит: це – злий демон... (св. Іван Золотоустий, розд. 8 на Ісаю). Про таких людей можна сказати, що вони не „можуть прийняти Духа істини” (Ів 14,17), тому що віддалися батькові брехні (Ів 8,44), тобто, йдуть за душогубцем дияволом. Христос звертається до нас: „Прийміть Духа Святого!” (Ів 20,22), приймімо це світло, щоб бути синами та дочками світла, а не – темряви. Живімо у правді: „І не засмучуйте Святого Духа Божого” (Еф 4,30), бо Спаситель обіцяв нам: „І проситиму я Отця, і дасть він вам іншого Утішителя, щоб з вами був повіки” (Ів 14,16). А у Господа обіцяти значить виконати, чинити слова правдою. Тому радіймо у день цього свята П’ятидесятниці, приходу Святого Духа та будьмо вірними цьому Світлу, вогню Любові та вічній Правді, щоб стати всім учасниками вічної радості – Царства Небесного. Амінь.

+Владика Ігор (Возьняк)

Отець Церкви про празник

Святий Дух невпинно повіває чудовим запахом — приємним, солодким і незрозумілим для людського роду. Але хто пізнав цю втіху Духа та Його насолоди, крім тих, що удостоїлись, аби Він вселився в них? Святий Дух вселяється в душі, які каються не інакше, як після багатьох трудів. Чимало подібного бачимо і в світі. Дорогоцінні камені, наприклад, не здобуваються інакше, як тільки з великим трудом. Шукаючи того Духа, святі знайшли Його, і Він є правдивою многоцінною перлиною, про яку згадує Євангеліє (Мт. 13:45-46) в притчі про купця, що шукав справжню коштовність, а знайшовши, пішов, продав усе й купив її. Присутність Духа засвідчує й інша притча про скарб, захований в полі, що його чоловік, знайшовши, ховає і, радіючи з того, іде й продає те, що має, і купує те поле (Мт. 13:44). Нікого так не випробовують спокуси, як тих, що отримали Святого Духа. І наш Господь, коли на Нього після хрещення зійшов Святий Дух у вигляді голуба, був ведений Духом у пустиню, де диявол спокушував Його усіма своїми спокусами, але нічого не зміг Йому вдіяти, як і пишеться про це в Євангелії від Луки: "І закінчивши всі спокуси, диявол відійшов від Нього до якогось часу" (Лк. 4:13). Господь же Ісус повернувся до Галилеї в силі Духа. Так і всіх, хто прийняв Духа і хто бореться та перемагає, Святий Дух скріплює й подає силу перемагати кожну спокусу.

Серафим, якого бачив пророк Єзекиїл (Єз. 1:4-9), є образом вірних душ, що намагаються досягнути досконалості. Він мав шість крил, всіяних очима. Мав також чотири обличчя, які дивилися на чотири боки: одне обличчя подібне до обличчя людини, друге обличчя подібне до тельця, третє — до лева, четверте — до орла. Перше обличчя Серафима (з людським обличчям) означає вірних, які, живучи у світі, зберігають заповіді, на них покладені. Якщо хтось з них вступить до монашества, то він стає подібним до обличчя тельця, тому що несе важкі труди у виконуванні монаших правил та здійснює більші тілесні подвиги. Хто, удосконалившись в приписах спільного життя, переходить до усамітнення і вступає у боротьбу з невидимими демонами, той уподібнюється до вигляду лева — царя диких звірів. Коли ж переможе він невидимих ворогів, опанує пристрасті й підкорить їх собі, тоді буде підхоплений вгору Святим Духом і побачить Божі видіння. Тут уподібниться до обличчя орла: його розум тоді буде бачити все, що може статися з ним із шістьох сторін, тим самим нагадуючи шестикрилого Серафима з численними очима. Так він цілковито стане духовним Серафимом й успадкує вічне блаженство.

Чистота, безперервний і незмінний спокій, повне милосердя та інші прекрасні чесноти, котрі вінчаються благословенням, є заповідями Божими. Намагайтесь сповнити ці веління Духа, якими оживляються ваші душі і за посередництвом яких приймете ви Господа: вони ж є безпечним шляхом...

Із творів Св. Антонія Великого

Для створення сторінки використано такі видання:

Катрій Ю. Пізнай свій обряд. - Видавництво Отців Василіян, 2004;
Шпідлік Т. Рупнік М.-І. Про що розповідає ікона. - Львів: Свічадо, 1999;
Креховецький Я. Богослов'я та духовність ікони. - Львів: Свічадо, 2000.

А також ікону Зіслання Св. Духа.

Джерела:
Департамент інформації УГКЦ
Мандрівники Христа Царя