13.10.2012р. Б. / Любомир Гузар: можливо, я був би найгіршим президентом

Кардинал Любомир Гузар за п`ять місяців святкуватиме своє 80-річчя. Його Блаженство є фактично незрячим, останнім часом погіршився і слух. Проте дух недавнього очільника Української греко-католицької церкви його не підводить. Як і почуття гумору. Гузар зауважує, що через стан здоров`я не може познайомитися з кандидатами, що балотуються по його округу. "Прийшли б до мене, принесли б вже по кілограму цукру чи що", – каже він. Інший жарт – більш тонкий. На репліку авторки цих рядків, що ніколи ще нові вибори Верховної Ради не знаменували собою докорінних змін, а сам парламент не був генератором перетворень, наш візаві відповідає так: "Шкода. Законодавча влада – то велика сила. Як Моїсей, котрому Господь дав 10 заповідей". Власне, довкола виборів оберталася добра половина нашої розмови. А друга частина бесіди сягала речей більш абстрактних, проте від  того не менш важливих – щастя, свободи, надії. Завершуючи вступ, слід додати, що Його Блаженство, котрий залишив посаду очільника УГКЦ 1,5 роки тому, користується у преси не меншим "попитом", ніж до того. "Обозреватель" вдячний за нагоду вкотре зустрітися з цією непересічною людиною. (Лексику і стилістику Любомира Гузара ми зберігаємо).

 

- Блаженнійший, почну з питання, яке не можу не поставити. Воно торкається діяльності групи "1 грудня", до якої входите ви. Думаю, можу "розписатись" за більшість наших громадян, якщо скажу, як прихильно поставилася громада до подібної ідеї і з якою пошаною всі зустріли вашу присутність в групі. Проте так тривало доти, доки секретаріат "1 грудня" не очолив Іван Васюник. Відтак почалися розмови про те, що він намагається продати ваш "клуб інтелектуалів" то Турчинову, то Яценюку.  Скажіть, чи є бодай якась сфера життя, де політики не здатні все спотворити?

- Я чув те, про що ви кажете, але не знаю, звідки це взялося і яка тому є підстава. Я не спостеріг у нашій праці жодного політичного впливу. Тут скидається на те, що хтось щось має проти нашої групи або проти особисто пана Васюника. Ми не намагаємося стати якимсь колосальним політичним рухом, радше навпаки. Ми не проти влади і не проти опозиції, а стараємося діяти так, щоб нас не використали. Бо є на світі багато речей, якими можна зловживати.  Є спроби створити нам альтернативу, але тут нема чим перейматися.

 

- Ви тепер, після відставки, почуваєтесь більш розкутим в оцінці подій?

- Я пішов, бо вже був і не молодим і не надто сильним. Поза щоденною відповідальністю я здобув собі більший простір часу, щоби застановлятися над багатьма речами. Поки був на посту, то не мав можливості послухати радіо, більше поспілкуватися з людьми. Тепер є час, але меншають сили. Зрозуміло, що пенсіонер має більшу свободу (сміється).

 

- Ви згадали радіо і спілкування з людьми. Це і є ваші джерела, з яких ви черпаєте інформацію? А телебачення? Ток-шоу не цікавитесь?

-  Ні. Як я не бачу, то нащо мені слухати телевізійні програми? Десь те саме я можу почути і по радіо. Тим паче, що наше телебачення не може втішатися великим пошанівком у людей. 

 

- Як і більшість політиків. Що ви думаєте з приводу загального розчарування – всіх і у всьому?

- Я можу казати лише про те, що чув від людей. Нарід є справді розчарований у політиках. Я знаю певних осіб, які заслуговують на повагу. Можливо, вони не є аж такими блискучими, але з ними варто поговорити. Щоправда, їх дуже мало. Дійсно, є поважна кадрова криза серед політиків.

 

- Це можна було б вважати здебільшого їхньою проблемою, якби більшість співвітчизників не перебувала у пригніченому стані…

- Це справді так. Люди розчаровані, пригноблені і не бачать постатей чи груп, які б їх підтримували. Зрозуміло, що кожна постать має своїх прихильників, але ж ми говоримо загалом… Хоч тут я покликаюсь на те, що чую з другої руки – над цим і рефлексую.  

 

- Гріх відчаю зарахований хритиянством до смертних гріхів. Тут йдеться про це саме чи про інше?

- Що таке відчай? Стан, коли люди не бачать розв`язки. Тут треба бути обережним. Брак надії є, але говорити про гріх тут, може, й забагато. Хотілось би, звичайно, щоб люди мали більше довіри – не до самих себе, а до Бога. Люди вірять, але якою є консістенція тої віри? Не варто бачити все аж надто темно. Люди моляться, мабуть, не для того, аби відбути обряд, а тому, що мають поняття про те, що Господь Бог дбає про них і не є далеко. Молитва це добре розкриває, а ще слова "…як Бог дасть" – отже, й у них люди покладаються на Бога, та чи достатньо у них такого довір`я? Хоча і говорити про відчай як про заперечення Божого провидіння я також не можу.

 

- Що особисто у вас викликає найбільше розчарування?

- Боже милий, я не можу сказати про себе, що я – розчарований! Я вже старий чоловік і так багато в житті бачив… Ситуація у нас складна, але… Я, так би мовити, і не сподівався дуже великих позитивів. Я приїхав в Україну, коли вона була іще совєтська і постсовєтська… Богу дякувати за те, що зроблено на сьогодні. Не можна сказати, що зовсім нічого не зроблено. Я мав свої мрії, але їх ще треба ідентифікувати з реальністю. Я б хотів, звісно, щоб наша держава була і вільною, і демократичною, ми іще до цього не дійшли, і я цього свідомий. Але я сподіваюся, що все це прийде. Є все таки добрі люди, котрі щось хочуть зробити.

 

- Ірина Бекешкіна, соціолог, нещодавно акцентувала на тому, що у 2004-му половина країни була розчарована обранням Віктора Ющенка – в той самий час, коли інша частина святкувала перемогу. На початку 2010-го ці "половини" помінялись місцями, і та, що раділа, занурилась у сум та розчарування, а інша, навпаки, відчувала піднесення та надію. Ну а наприкінці 2012-го вже взагалі ніхто ні у що не вірить…

- Люди сподівалися… Приблизно так, як і у 1991-1992 роках… Яка тоді була ейфорія! Тепер, здавалось, вже все на своїх місцях. Але знаєте, чого нам забракло? Праці. Люди думали, що нова влада їм все забезпечить. А це виходить якось по-совєтськи. Коли партія і держава все мусила забезпечити. Але так не буває. Ми не вспіли виховати таких індивідуумів, які краще б повели загальну справу. Ось так і сьогодні: ми надіємось, що хтось щось нам дасть. А нам ніхто нічого не дає, навпаки  відбирають…

 

- Ви під словом "праця" маєте на увазі контроль?

- Людську діяльність в цілому. От мені казали, що за совєтської влади у Львові були дуже добре вичищені тротуари, а нині того нема. Чому? Мені то незрозуміло. Ніхто не старається сповнити свої обов`язки. Хто має щось робити – хай робить. Хто має контролювати – хай контролює. Але цього нема. І контролю теж нема. Німеччина була повністю розбита війною після Другої Світової, але дивіться, як швидко вона стала на ноги, бо всі взялися до праці. А ми 20 років не працюємо і дивуємося, що в нас нічого нема.

 

- Як простимулювати таку працю?

- Не знаю… Тут суцільний промах влади, починаючи від найменшої, локальної. Чого у містах ніхто не перевіряє чистоти вулиць, усунення снігу? Як ідете взимку дорогою, то як по Північному полюсу – повно льоду та снігу…

 

- Якби ви могли на день чи на довший термін помінятися місцями с президентом України, якими б були ваші перші кроки?

- Я такими фантазіями не займаюся, бо ніхто один всьому ради не дасть. Треба, щоб усе суспільство взялося до роботи. Одна людина може створити багато проблем, але одна людина не здатна їх усі вирішити. Навіть така персона, як де Голль, котрий мав колосальний авторитет у своїй країні, не зміг французів витягти з усіх їхніх клопотів… Чи я був би ліпший, ніж хтось другий? (Сміється). Не знаю, може, був би гірший з усіх…

 

- Ми поговорили про владу, про надії, тепер давайте поговоримо про щастя. Я знову згадаю свою розмову з Бекешкіною, яка зауважувала, що споживацькі пріоритети у нас – на рівні Європи, а от зарплатня – азійська. Застрягнувши між Сходом та Заходом, українська нація почувається вельми нещасливою. Що б ви з цього приводу порадили?

- Тут я можу тільки повернутись до тієї самої пісеньки: треба працювати. Всім. Не так, щоб одні – ті, хто при владі – благоденствували, а інші, прості люди, працювали. Ні, старатися треба усім. Аби кожен сповняв те, що треба, ми би почували задоволення… Бо що таке щастя? Щастя – то є надто суб`єктивна річ, але воно є певним задоволенням… Знову повернуся до свого, може, й смішного прикладу. Якби я вийшов і побачив чисто заметену дорогу, без авт, що стоять на тротуарі, то, напевно, відчув би задоволення, особливо, якби й сам частинку труду до того доклав, скажімо, позамітав би вулицю перед своєю хатою.

 

- А як щастя пов`язане зі свободою? І чи є ми вільні?

- Я вам поставлю питання навзаєм: а чи українська нація хоче бути вільною?

 

- Та хто як, вочевидь.

- Бо бути вільним означає бути відповідальним. От йдуть вибори… А люди продаються, і продаються легко, легко йдуть на те, щоб покласти собі в кишеню якихось зайвих пару гривень і забрати пару кілограмів чогось поживного…  Але чи думають вони про те, що при цьому продають свою свободу?.. Я думаю, що багато людей хоче бути вільними, але свобода – то є дуже велике поняття, і не виключно політичне.  Бути вільним, розуміти свою людську гідність у всій повноті  і намагатися жити згідно із цим – то є велике завдання. Є люди, які справді цього бажають і йдуть до цього. Але треба відрізняти їх від тих, хто хоче не свободи, а сваволі, тобто можливості робити все, що заманеться.

Для справжньої свободи людей ще треба виховувати, а наша сьогоднішня трагедія в тому, що такого виховання нема, бо свобода не дається просто так, за неї ще треба боротися і своє власне лінивство долати… Політики цим не захоплені – щоб виховувати інших на вільних людей. Радше вони хочуть того, аби люди їм не перешкоджати. Бо їхнє мислення таке: якщо я багатий – мені все можна. Багата людина спричинила аварію – її не судять. А якщо вона і потрапила до суду – її не засудили… Багата людина їде, куди хоче, їсть, що хоче, робить, що хоче…  Люди хочуть багатства, але не заради справжньої свободи, а задля того, аби робити, що заманеться. Бути багатим не є зле, не є гріхом, але багатство вимагає людської зрілості, бо бути багатим і свобідним – то не є така вже проста справа.

 

- Блаженнійший, чи ви вже визначились, за кого кандидатів свого округу голосуватимите?

- Ні ще. Студіюю це питання. Але навіть якби визначився, я б вам не сказав.

 

- Розумію. Тоді останнє питання: що б ви порадили зараз тим, хто буде обирати і хто буде обраним?

- Найперше, нехай люди подумають над  тим, що це значить – бути обраним. Не тільки добре заробляти, а й служити людям. Ні, ми не повинні жаліти доброї платні нашим депутатам – нехай будуть добре оплачуваними, але нехай стовідсотково оправдують ті гроші, які вони дістали. Скільки ми вже маємо тих законів… Я все сміюся з того, як міняли час – три рази туди і назад. Це один разючий примір, а є й багато інших, коли закони робляться без належної праці… Нехай кожен дуже добре думає, бо пролізти до Ради він пролізе, але потім доведеться відповідати. І то не перед людьми, а перед Богом.

Ті ж, хто має обирати, також нехай думають. Люди б обирали значно відповідальніше, якби самі краще працювали. Якби добре розуміли себе самих і те, чим є можливість розбудовувати за допомогою виборів свою державність, своє суспільство. Чому так багато фальсифікацій на виборах? Бо люди не застановляються над певними речами. А якби всі підійшли до виборів серйозно та чесно, все виглядало б інакше. Але для цього треба почати дуже серйозно думати.  Про себе, про інших, про відповідальність перед Богом. Тоді наші вибори будуть кращими, ніж деінде. Це є цілковито можливим. Треба лише цього дуже хотіти і здійснювати це.

 

Наталія Лебідь

Джерела: obozrevatel.com

Воїни Христа Царя

12.10.2012р. Б. / Програма Всенародної прощі до Рима

Від завтра, з 13 до 15 жовтня цього року, проходитиме Всенародна проща до Рима з нагоди благословення відновленого собору Святої Софії та 120-ліття від Дня народження Патріарха Йосифа (Сліпого). Подаємо програму святкувань з внесеними змінами щодо місця проведення святкового концерту.

 

 

13 жовтня (субота)

12:00 – приїзд прочан.
17:00 – Архієрейська Велика Вечірня і благословення Собору Святої Софії. Очолює Блаженніший Патріарх Святослав (via di Boccea 478).

 

14 жовтня (неділя)

10:00 – Соборна Архієрейська Божественна Літургія в Соборі Святої Софії (via di Boccea 478).
12:00 – Зустріч Блаженнішого Патріарха Святослава і Кардиналів з паломниками (via di Boccea 478).
16:00 – Святковий концерт в соборі Santa Maria degli Angeli e dei Martiri на площі Repubblica (вхід до 15.30).

 

15 жовтня (понеділок)

10:00 – Соборна Архієрейська Божественна Літургія і Акафіст перед мощами св. Йосафата у базиліці Святого Петра.
15:00 – Наукова Конференція: Півстоліття від скликання Другого Ватиканського Вселенського Собору (via di Boccea 478).

19:00 – від’їзд паломників.

 

Додаткова інформація:

Кожен зареєстрований учасник прощі одержить сумку паломника, яка міститиме Молитвеник прощі, пам’ятну хустинку з логотипом прощі, програму-квиток на концерт за участі провідних українських хорів і оркестру, а також купон для одержання обіду-перекуски в неділю, 14 жовтня.
Хочемо звернути увагу, що святковий концерт відбудеться не в авлі Папи Павла VI, як було раніше заплановано, але в соборі Santa Maria degli Angeli e dei Martiri на площі Repubblica(Piazza della Repubblica).Змінена також година концерту: з 18:00 перенесено на 16:00.

 

Пожертва за Сумку Прочанина – 25 євро.

 

У сумці вірні одержать:

 

- ЧЕК на ОБІД У ТОРБИНЦІ (дві канапки, фрукт, солодке, пляшка 0,5 л води)

- МОЛИТОВНИК ПРОЧАНИНА

- ЖОВТО-СИНЯ ХУСТКА

- КВИТОК НА КОНЦЕРТ (в соборі Santa Maria degli Angeli e dei Martiri на площі Repubblica о год. 16.00 (вхід до 15.30). Кількість місць обмежена.

 

Хто не потребує обіду: пожертва за Сумку Прочанина без обіду – 20 євро.

Сумки Прочанина можна одержати на території собору Святої Софії (via di Boccea, 478):
- в суботу 13 жовтня;
- в неділю 14 жовтня (до год. 14.00).

 

Контакти:

 

Більше інформації про Прощу та реєстрація прочанських груп – звертайтесь в організаційний комітет в Італії
тел.:+39/06-489-000-49; +39/06-624-02-03;
тел. моб.:+39 327 151 44 55;
факс:+39/06-95-22-77-33, +39/06-62-44-396
Via di Boccea, 478; ROMA - 00166, Italia

 

Прес-служба УГКЦ в Італії

 

Читайте також:

Під патронатом Міністерства культури Італії в Римі відбудеться концерт української сакральної музики

Українські паломники молитимуться в головній святині Католицької Церкви

У рамках Всеукраїнської прощі до Риму відбудеться наукова конференція про ІІ Ватиканський собор

«Собор Святої Софії у Римі – це символ єднання українського народу», - о. Марко Семеген

На соборі святої Софії в Римі встановлено нові хрести

Заходи з нагоди Всеукраїнської прощі до Риму внесені до офіційної програми Року віри

Лист-звернення Преосвященного Владики Діонісія (Ляховича), Апостольського Візитатора, з нагоди проведення Всенародної прощі до Рима з 13 до 15 жовтня 2012 р.

Джерело:    Воїни Христа Царя

11.10.2012р. Б. / «З релігійним релятивізмом потрібно боротись, починаючи з сім’ї», - експерт Синоду Єпископів, с.Луїза Цюпа СНДМ

У Ватикані триває ХІІІ Генеральна Асамблея Синоду Єпископів. Безпосередній доступ до учасників Синоду має кілька призначених журналістів Ватиканського Радіо, що готують репортажі та проводять інтерв’ю. Один із них – Паоло Ондарца, редактор італійського відділу Радіо Ватикану. Він розмовляв з Сестрою Служебницею Луїзою Цюпою, заступником Голови Катехитичної комісії УГКЦ, що є в рядах експертів цього синодального зібрання. Інтерв’ю проводилось італійською мовою.

 

С. Луїза, СНДМ, розповіла, що вона народилась в українській родині в Бразилії і після навчання у Римі у 1991 році, після виходу УГКЦ з підпілля, на запрошення кардинала Мирослава Івана Любачівського, який уже зміг повернутись в Україну, за благословенням настоятелів Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії, розпочала місію в Україні, посвятившись організації катехитичної справи, як структури, так і формації катехитів.

Сестра Служебниця Луїза дотепер трудиться у катехитичній сфері, вона є заступником Голови Катехитичної комісії УГКЦ, директором катехитично-педагогічного інституту УКУ у Львові.

 

На питання, які виклики ставить нова євангелізація перед катехитичною сферою, Сестра Луїза Цюпа відповіла, що, перш усього, самі катехити зустрічаються з живим Христом, з Євангелієм, яке особисто промовляє до кожної людини, до тих, які послані звіщати, говорити про Христа, але не словами, які не мають життя, але вони самі повинні давати вірогідне, промовисте, радісне, палке і жваве свідчення життя, бо це Добра Новина, яку треба звіщати в наші часи, саме сьогодні нести її до тих осіб, які дарує Господь, адже катехитичне поле дуже широке. Отож, це також і заклик мати довір’я – Церква посилає, Христос кличе – і це посланництво треба здійснювати сьогодні. Треба нести живого Христа, щоб катехиза не була тільки звіщенням історичних подій, але життя, випливаючи із власного досвіду зустрічі з Воскреслим Христом. Катехиза – це не тільки передавання доктрини, але особистий стосунок, тому катехити, насамперед, мусять самі зустрінутись з Христом, щоб нести Його до інших, мусять особисто відповісти на заклик Христа.

 

Живемо в епоху технологій, які звертаються до зображень, тому для євангелізації треба вживати також і ці засоби. Але в цьому полягає також і виклик стосовно того, як виглядають всередині сучасні римо-католицькі храми. У давніх церквах у фресках, мозаїках та образах перед очима у видимий спосіб розгорталась історія спасіння. Потрібно відмовитись від думки, що у давнину розписували храми тільки тому, що люди не вміли читати. Це правда, що віра приходить із слухання, – вважає Сестра Луїза, – але існує також око, яке бачить, яке сприймає і приймає, яке розуміє символіку та красу, що говорить також і про живого Бога, про Його благовість.

 

Паоло Ондарца запитав, чому на її думку, в наші часи існує певна боязливість свідчити свою віру, немов би соромлячись виявити віру, яка мала би залишатись у приватній сфері. Сестра Луїза підкреслила, що це один із викликів сучасності, бо в наші часи існує спокуса позбутись усього, що святе. Перехреститись, коло переходимо біля храму, каплиці чи хреста – це вияв особистої віри. Це не робиться тільки за звичкою, але як вияв власної віри в Христа, що народився і помер на хресті задля нашого спасіння, але також воскрес і живий серед нас.

 

Існує також і ще одна спокуса – релігійного релятивізму, твердячи, що всі філософські ідеї, всі системи вірувань є однакові, розпливчато представляючи існування якоїсь неокресленої вищої сили. З цим треба боротись, починаючи з сім’ї. Сьогоднішня родина переживає кризу, переживають кризу і парафії, де зроджується нове життя в Христі. Саме парафії повинні допомагати зростати в новому житті у Христі, в житті духовному. Отож, катехизування повинно виходити назустріч, щоб дати можливість глибше пізнати Христа і жити в Ньому. Тому таким доцільним є цей Синод про нову євангелізацію, покликаний вести діалог саме на ці теми.

Джерела: Радіо Ватикан

Воїни Христа Царя

11.10.2012р. Б. / Питання целібату та рукоположення жінок залишаються незмінними

Позиція Бенедикта XVI щодо неможливості і безглуздості скасування целібату для духовенства в Католицькій Церкві повністю відповідає заявам II Ватиканського Собору і навчанню його попередників на Престолі св. Петра. Це питання не стоїть на порядку денному і не буде стояти в майбутньому. Про це заявив о. Герман Гайслер, керівник Відділу з питань віровчення Конгрегації віровчення в інтерв'ю австрійській «Salzburger Nachrichten». Крім того, роль жінок та їх значення в Церкві, як зазначив теолог, були завжди великими і будуть постійно рости, але не в питанні рукоположення.

 

Целібат в латинській Церкві мав завжди «велике значення», і не буде скасований, заявив уродженець Тіролю о.Гайслер, посилаючись на життя Ісуса. «Священики покликані віддавати себе повністю, до кінця служити Церкві. Не останню роль в цьому відіграє целібат, як більмо на оці світського суспільства. Не забувайте про свого Бога, не забувайте, що існує інший світ, достойний того, щоб на карту поставити все життя», - сказав співробітник ватиканської дикастерії. 

За його словами, не існує можливості для змін у питанні священства жінок. Ще папа Йоан Павло II назвав вчення стосовно цього питання незмінним. Хоча жінки-диякони існували в ранній Церкві, вони не виконували сакраментальних функцій, а займалися в основному благочинністю або допомагали при хрещенні. Навіть Собор не може внести зміни в це фундаментальне питання, заявив о. Гайслер. 

За матеріалами: Католицький Оглядач 

Джерело:    КРЕДО

10.10.2012р. Б. / Нейрохірург-скептик після виходу з коми визнав потойбіччя

 

Нейрохірург доктор Ебен Олександр, який тривалий час викладав у Гарварді, після виходу з коми визнав існування потойбічного життя. 

 

«Як нейрохірург, я не вірив у феномен «досвіду поза тілом». Я виріс у науковому середовищі, я син нейрохірурга. Я завжди вважав, що існує розумне наукове пояснення подорожам поза тілом, які описують люди, що дивом уникли смерті», - повідомив він в інтерв'ю Newsweek. 

Проте все змінилося після того, як чоловік восени 2008 року сам впав у кому. Саме тоді, коли Олександр тиждень перебував на межі життя і смерті, а кора його головного мозку, що відповідає за думки і емоції, перестала функціонувати, він, за його власними словами, сам здійснив подорож у потойбічний світ і, зокрема, в рай. 

«Немає ніякого наукового пояснення, що незважаючи на те, що тіло було в комі, а кора мого мозку відключилася, сам мозок продовжував працювати і, більш того, вирушив в інший, набагато більший Всесвіт - вимір, про існування якого я ніколи не підозрював». Лікар підкреслив, що в цілому містичний вимір, який він відвідав, був схожим на численні описи людей, що пережили клінічну смерть або інші прикордонні стани.За його словами, він є буквально новим світом, в якому ми є чимось набагато більшим, ніж тільки наше тіло і наш мозок, і де смерть - це не кінець свідомого існування, але лише частина нескінченної подорожі. 

Зміг описати лікар і як виглядає цей дивовижний світ. Він розповів, що його подорож почалася з того, що він був десь високо в хмарах, і незабаром побачив «прозорих, мерехтливих істот, які літають по небу і залишають за собою довгі, схожі на лінії сліди». Крім того, ці істоти видавали дивні звуки, схожі на прекрасну пісню, і, як здалося чоловікові, таким чином вони висловлювали радість, що переповнювала їх. Проте ні з птахами, ні з ангелами Олександр не наважується їх порівняти - занадто несхожі вони були на будь-що існуюче на нашій планеті. 

Це були якісь вищі створення, упевнений він. Одне з таких створінь - незнайома молода жінка - приєдналася до нього, і стала його провідником по містичному всесвіту. З нею, як і з іншими подібними їй істотами, нейрохірург говорив без слів - повідомлення проходили крізь нього і були подібні вітру. Навів він навіть одну з промов, сказаних йому містичною жінкою. «Тебе люблять і тобою дорожать назавжди. Тобі немає чого боятися. Немає нічого, що ти можеш зробити неправильно, - сказала вона. - Ми покажемо тобі тут багато речей. Але врешті решт ти повернешся назад». Поступово жінка привела лікаря у «величезну порожнечу, де було зовсім темно, але відчувалася нескінченність, і при цьому було дуже приємно». Зараз Олександр вважає, що ця порожнеча була домом Бога. Незабаром чоловік прокинувся. 

Однак тепер, відчувши на собі подорож у потойбічному світі, він не поспішає ділитися своїм досвідом з колегами, але знаходить розраду в церкві. Також чоловік написав книгу «Подорож нейрохірурга в загробний світ», яка вийде у світ наприкінці жовтня. «Я як і раніше лікар, і так само залишаюся людиною науки, - резюмує Олександр. - Але на глибинному рівні я дуже відрізняюся від тієї людини, якою був раніше, тому що я побачив цю нову картину реальності». 

За матеріалами: УНІАН

Джерело:    КРЕДО

09.10.2012р. Б. / Тижневий огляд: життя УГКЦ (01.10. –06.10.)

4 жовтня в Ялті розпочалася міжнародна конференція «Мистецтво співіснування християн».  Її організувала група «Примирення в Європі», до складу якої входять представники Церков Німеччини, Польщі, Білорусі та України. Від УГКЦ участь у конференції взяв Владика Богдан Дзюрах, Секретар Синоду Єпископів УГКЦ, та о. Ігор Шабан, голова Комісії УГКЦ у справах сприяння єдності християн.

 

Владика Богдан у своєму слові скерував увагу учасників на джерело і основу примирення – Хрест Господній, що є знаком спасіння, знаком розп’ятого і воскреслого Спасителя. Погляд на Хрест Господній, на думку промовця, має дати нам усвідомлення того, що «спасіння і примирення людини з Богом і людей між собою дарував нам Христос, розп’ятий і прославлений у Воскресінні». 

               

5 жовтня 2012 р. Преосвященний владика Венедикт, єпископ-помічник Львівський, зустрівся з представниками молодіжних організацій та спільнот Львівської архиєпархії у храмі Пресвятої Євхаристії м.Львів.

Звернення Преосвященного владики до молоді(Відео)

 

 

6 жовтня 2012 року відбулася річна проща Чернечої Родини Воплоченого Слова до Зарваниці. У ній взяло участь близько 600 паломників, які прибули зі всіх парафій, якими опікуються отці Згромадження у супроводі священиків, братів-монахів та сестер-монахинь. 

 

6-7 жовтня 2012 р. на відпустовому місці василіянського монастиря Успіння Матері Божої (с. Погоня, Тисменецький р-н., Івано-Франківська обл.) зібрались паломники на прощу вервиці за єдність Церкви. Прибули делегації з Польщі, Німеччини, Італії, Канади та Америки, а також різних областей України. Це вже третій рік поспіль відбувається проща у Погоні.

Архієрейську Святу Літургію очолили Митрополит Івано-Франківської Архієпархії Кир Володимир Війтишит та єпископ-емерит Кир Софрон Мудрий, ЧСВВ. 

 

Неділя 7 жовтня стала особливим днем для Вінниці, оскільки цього дня парафію Покрова Пресвятої Богородиці відвідав Блаженніший Любомир Кардинал Гузар. Це його другий візит до Вінниці за останні 2 місяці (12 вересня Блаженніший був присутній на вечорі пам’яті «Князь Церкви, мученик, державник», з нагоди відзначення 120-ї річниці від дня Народження Патріарха Йосифа Сліпого). А цього разу, у контексті Суспільних днів УГКЦ, Блаженніший Любомир у парафіяльному храмі провів конференцію на тему «Соціальне сирітство».

 

У Львівській архиєпархії, щорічно у День вчителя, який припадає в першу неділю жовтня разом із вшануванням вчителів відбувається і благословення катехитів своїм Архиєреєм на новий навчальний рік. Минулих років ця важлива подія відбувалася у стінах Львівської Духовної Семінарії, цьогоріч катехити отримали благословення з рук Преосвященного владики Венедикта у храмі Св. Климентія Папи (м. Львів, вул. Ген. Чупринки, 70)

 

                7 - 28 жовтня 2012 року у Ватикані відбувається ХІІІ Загальна Асамблея Синоду Єпископів, присвячена тематиці «Нова євангелізація для передавання віри». Серед десяти Глав Східних Католицьких Церков, які беруть участь у цьому Форумі, присутній і Блаженніший Святослав (Шевчук), Глава УГКЦ.

 

Нещодавно Бібліотека Дрогобицької Духовної Семінарії отримала щедрий подарунок. Цього тижня протоієрей Михайло Мельник, священик-емерит Самбірсько-Дрогобицької Єпархії УГКЦ, подарував семінарії частину своєї власної домашньої бібліотеки. Передана колекція налічує більше 700 найменувань, серед яких переважає духовна література, зокрема рідкісні видання кінця ХІХ – початку ХХ ст.    

 

Анонси:

У рамках Всеукраїнської національної прощі, яка відбуватиметься з 13 по 15 жовтня цього року в Римі з нагоди благословення відновленого Собору святої Софії, частину богослужінь відслужать у головному храмі Католицької Церкви – Соборі святого Петра. Очолить моління Глава і Отець УГКЦ Блаженніший Патріарх Святослав (Шевчук).

Глава УГКЦ: Собор св.Софії у Римі – клаптик України в Італії

 

Секретаріат Комісії кадрового забезпечення Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ інформує всіх зацікавлених осіб про прийом документів для щорічного відбору кандидатів на отримання стипендій для навчання закордоном та в Україні, починаючи з 2013-2014 навчального року.

Кандидатами можуть бути тільки практикуючі греко-католики, які за Господнім покликанням хочуть присвятити своє життя служінню Церкві й народові. Прийом документів триватиме від 19 вересня до 2 листопада 2012 року.

 

Традиційно в останню неділю жовтня в Україні вшановують День Біблії. Пенітенціарне душпастирство УГКЦ ініціює збір книг Святого Письма українською та російською мовами в парохіях УГКЦ протягом 3-ох тижнів з 7 до 28 жовтня 2012 року. 

Зміст події - зустріч з в'язнями на предмет вшанування Біблії, розповідь про Боже Слово, формування канону Святого Письма, роль його в житті християн, місце Біблії в молитві та літургійному житті Церкви. Передача біблій для книгозбірні колонії завершує зустріч.

Джерело:    Воїни Христа Царя

08.10.2012р. Б. / Святослав Шевчук про Синод з Нової Євангелізації

7 — 28 жовтня 2012 року у Ватикані відбувається ХІІІ Загальна Асамблея Синоду Єпископів, присвячена тематиці «Нова євангелізація для передавання віри». Серед десяти Глав Східних Католицьких Церков, які беруть участь у цьому Форумі, присутній і Блаженніший Святослав Шевчук, Глава УГКЦ.

Говорячи про тематику цьогорічного Папського Синоду «Нова євангелізація для передавання віри», Блаженніший Святослав зазначив (слухати аудіо):

«7 жовтня цього року у Римі розпочався черговий Папський Синод. Це є надзвичайно важлива подія в житті всієї Католицької Церкви, оскільки це є спосіб, в який сьогодні Святійший Отець управляє Церквою разом з єпископатом. Це є приклад такої єпископської колегіальності, згідно якої сьогодні Вселенська Церква живе і діє.

Темою цьогорічного Папського Синоду є „Нова Євангелізація для передавання віри“. Тобто основною тематикою, предметом наших дискусій буде те, як сьогодні Церква повинна передавати віру для того, щоб той дар віри, той дар, який Церква отримала від Ісуса Христа, дар Божого життя, який дається людині, ми сьогодні у сучасній культурі не втратили.

Зокрема буде йти мова про те, як новими способами, з новим запалом передавати християнську віру, цінності, які з неї випливають, в ту нову, глобалізовану, постмодерну культуру, яка сьогодні формується по цілому світу.

Я буду вперше брати участь в такому форумі Католицької Церкви, тому для мене це буде дуже велика нагода такого особистого спілкування і зі Святійшим Отцем і з делегатами з інших країн з цілого світу.

Від імені нашої Церкви в Папському Синоді братимуть участь, крім мене, ще два владики, які були обрані голосуванням на нашому Синоді ще минулого року в Бразилії. Таким делегатом буде владика Тарас Сеньків, апостольський адміністратор Стрийської єпархії, а також владика Діонісій Ляхович, візитатор для українців в Італії та Іспанії. Таким чином ми зможемо представити різні контексти проповідування Божого Слова у нашій Церкві, а відтак звернутися навіть з певними пропозиціями до уваги всіх синодальних отців для того, щоби можна було нам спільно підвищити ефективність голошення Божого слова, як в Україні так і поза її межами.»

Розшифрування «Католицького Оглядача»

Джерела: www.ugcc.org.ua / ugcc.tv / headugcc.info

Воїни Христа Царя

07.10.2012р. Б. / У Донецьку відбулися реколекції для катехитів

Із 28 по 30 вересня 2012 року в приміщенні Донецького християнського університету, що є вищим богословським протестантським навчальним закладом, відбулися щорічні реколекції для катехитів Донецько-Харківського екзархату УГКЦ. Цьогоріч  на реколекції приїхали  30 осіб з м. Донецька, м. Дніпродзержинська, м. Харкова, смт. Покотилівки, що на Харківщині, с.Вільче, Харківської області, м. Люботина, м. Красноармійська та м. Енергодару.

З першої духовної науки  о. Йосиф Будай, ЧСВВ, реколектант, захопив своєю відвертістю, лагідністю, добрим та відкритим поглядом усіх присутніх. З його уст катехити почули чимало життєвих свідчень про  любов, прощення, Сповідь, таланти, молитву. «Це пробудило у нас бажання бути відвертими один з одним, що значно зблизило нашу катехитичну спільноту. Крім цього Ісусова молитва і нічна молитва додавали нам душевного спокою, християнської твердості, впевненості, що Господь посеред нас», - розповідає п. Людмила Федоряченко, катехит із Донецька. На останній зустрічі о. Йосиф подарував усім катехитам книжку реколекційних наук «І вийшов сіяч», щоб «мудрість Божа і роздуми про Любов Божу були з нами завжди».

Усі учасники реколекцій для катехитів вдячні організаторам цих духовних наук: о. Михайлу Гарвату, Голові Катехитичної Комісії Києво-Галтцького Верховного Архиєпископства УГКЦ, с. Людмилі Панасюк,СНДМ, Голові Катехитичної Комісії Донецько-Харківського екзархату УГКЦ, о. Йосифу Будаю, духовному провіднику реколекцій.

 Прес-служба Донецько-Харківського екзархату УГКЦ