ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
– довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

Показ дописів із міткою ChSVV. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою ChSVV. Показати всі дописи

понеділок, 31 жовтня 2011 р.

31.10.2011р. Б. / Блаженніший Святослав узяв участь в урочистостях з нагоди десятирічного ювілею повернення до Києва отців василіан


30 жовтня в храмі Святого Василія Великого в Києві відбулися святкування з нагоди десятирічного ювілею повернення до Києва отців василіан. Урочистості розпочалися Архиєрейською Божественною Літургією, яку очолив Блаженніший Святослав (Шевчук), Предстоятель Української Греко-Католицької Церкви.


Під час проповіді він привітав «ченців цієї святої обителі, які сьогодні святкують десять років відновлення чернечого життя Чину святого Василія Великого тут, у стольному граді Києві».


Блаженніший наголосив саме на слові «відновлення», адже ми, за його словами, насправді повертаємося «до коріння Київської Церкви».


«Вітаю з цим святом увесь чернечий чин в особі найвищого настоятеля в Україні отців василіан - протоархимандрита о. Василія Ковбича, ЧСВВ. Предстоятель попросив звернути увагу на те, які рясні плоди принесла молитва, праця отців василіан у Києві».
 
Крім того, Блаженніший Святослав привітав громаду храму Святого Василія Великого з завершенням духовних вправ – реколекцій, які проводив отець Теодозій Янків. Отець Теодозій, по суті, й відновив чернече життя в Києві.
 
«Знаю, що під час реколекційних вправ ви роздумували над особою блаженного Івана Павла ІІ. Нехай він для всіх нас буде прикладом людини, яка сама іде за Христом у життя вічне і провадить за собою всю громаду, всю свою церкву. Нехай Христос буде нашим світлом, нашим дороговказом, поводирем до життя вічного, аби це святе місто, наш золотоглавий Київ, який називаємо «другим Єрусалимом» не був «пасткою смерті», а місцем живих і дорогою до життя вічного».
 
Говорячи про освячення дзвонів, Блаженніший наголосив, що сьогодні «ця обитель пережила історичний момент, тому що голос її, голос проповідника від цього дня буде чутно не лише всередині храму, він поширюватиметься назовні, будитиме всіх людей до зустрічі з Господом Богом. Ми тут освятили дзвони. А ви знаєте, що найбільший дзвін у нашій слов’янській традиції ми називаємо «благовість». А тою благою вістю є Євангеліє, те Боже Слово, яке кличе, будить на зустріч з живим Христом», – додав Предстоятель УГКЦ.
 
Дзвони освятили та ще й охрестили. Тепер кожен з них має ім’я: Богдан, Михайло, Роман, Тарас, Любомир, Василь, Рафаїл, Теодозій, Іван, Сергій, Юрій, Олег. Також вірні у храмі Святого Василія відновили акт Хрещення.
 
Ігумен монастиря Святого Василія Великого у Києві отець Василь Тучапець «дякує Богові, що Він благословляє їхню працю в Києві, бо вони справді відчули присутність живого Христа, адже за ці десять років до їхнього храму на Львівській площі прийшло сотні нових парафіян, особливо молодих».


 


понеділок, 10 жовтня 2011 р.

10.10.2011р. Б. / Х Міжнародна наукова конференція: «Чин святого Василія Великого в історії Церкви»

6-8 жовтня 2011 р. у Волинському національному університеті ім. Лесі Українки (м. Луцьк) відбулася Х Міжнародна наукова конференція: «Чин святого Василія Великого в історії Церкви». Учасників конференції привітали представники влади та ректори Луцького, Шауляйського університетів та о. Роберт Лисейко ЧСВВ, ректор Василіянського Інституту Філософсько-Богословських Студій ім. Вельямина Рутського. У першій секції були представлені доповіді науковців з Литви про просвітницьку діяльність Чину у Литві.

У другій секції були присвячені доповіді виховній традиції Василіян. Доповідачі зі Львова представили працю Василіян на ниві освіти і друкованого слова у ХХ ст. Третя секція — про історію ченців Василіян XVI-XVIII ст., на основі досліджень джерел у архівах Києва, Вільнюса, Житомира, Львова, Луцька, Мінська та Харкова. Науковці відтворили мозаїку життя і праці Василіян у період поширення Унії на Правобережній Україні, Речі Посполитій та Литві. Було зазначено, що виразна конфесійна забарвленість культу Пресвятої Євхаристії, монаша дисципліна та високий рівень освіти стали запорукою успіху поширення Унії.


Василіянський Чин, отримавши підтримку, як можновладців-ктиторів з руської шляхти так і польського нобілітету, провадив школи та видавничу діяльність, яка посприяла поширенню освіти на теренах Литви, Правобережної України та Речі Посполитої. Зокрема, було відзначено роль Почаївської друкарні, бібліотек у Дермані та Дубно. У четвертій секції доповідачі звернули увагу на діяльність Василіян у XIX-XX ст. Було зазначено, що репресивна політика царської влади свій перший удар проти Греко-Католицької Церкви скерувала саме проти Василіян.

Доповідачі з Польщі і Білорусії зазначили, що Василіяни одностайно стали в обороні Унії і їх вірність надихала вірних до подвигів мучеництва. Мученики у Пратулині – вихованці скасованого у цій місцевості монастиря. Було зазначено, що у свідомості вірних на протязі цілого століття жила пам'ять про науки Василіян, а з уст вірних лунали пісні Почаївського Богогласника. Остання секція містила доповіді науковців з Луцька, які доповіли про долю монастиря у Луцьку та Краснопущі, зокрема, було акцентовано увагу на ролі братств у житті монастиря. Відзначено мистецьку вартість Краснопущанського іконостасу у розвитку українського бароко.

Після доповідей, учасникам конференції подякувала доктор Альдона Васіляускене, голова асоціації істориків Литви і України, яка власне і є ініціатором цього циклу міжнародних конференцій. Отець Роберт Лисейко, ЧСВВ зазначив важливість даної конференції, яка показала роль Чину Василіян у творені українського етносу у контексті розвитку народів Європи. Виклики часу потребують спільних зусиль ченців і мирян у справі поширення християнства у сучасному секулярному суспільстві. Особлива подяка належала п. Оксані Карліній, викладачу Волинського університету, яка практично самостійно організувала життя і побут учасників конференції. Дух злагоди і конструктивної дискусії, який панував під час конференції, надихнув учасників на подальшу дослідницьку працю, яка має увінчатися публікацією джерельного матеріалу, а матеріали конференції завдяки дбайливій опіці організаторів уже незабаром стануть надбанням ширшого кола читачів.

На завершення Х Міжнародної конференції учасники відвідали місце народження апостола єдности св. Свщм. Йосафата – Володимир-Волинський. Місцевий настоятель отець Терентій Довганюк, ЧСВВ радо вітав прибулих гостей у монастирській обителі отців Василіян. Після молебня на честь святого, отець Терентій ознайомив усіх з історією Волинського краю. Одночасно наголосив про велике значення Василіянської обителі у м. Володимирі-Волинському яка за старанням парафіян і вищих настоятелів Чину, сьогодні старанно відновлюється.

Проводжаючи гостей, отець Терентій запросив усіх відвідати Міжнародну прощу, що відбудеться 25 листопада 2011 року. в честь священомученика Йосафата Кунцевича. Урочисті богослужіння відбуватимуться в храмі св. Йосафата по вул. Ковельській-47.

о. Полікарп Марцелюк, ЧСВВ
о. Терентій Довганюк, ЧСВВ

Джерело: http://osbm.in.ua