30.06.2011р. Б. / Православні україножери відсвяткували розбій Андрєя Боголюбського

21 червня з Києва у Володимир (Росія) вийшов "величний" хресний хід, присвячений 900-річчю князя Андрія Боголюбського. Цей суздальський князь напав на Київ і дотла спалив місто у 1169 році, викравши Вишгородську чудотворну ікону, яку вивіз у Володимиро-Суздальське князівство. Саме цей провокаційний для київської історії шлях вперше за 900 років обрали сучасні православні хрестоносці, організовані «Народным Собором» України, "Общественным движением в защиту православного образа жизни «За Вєру Православную», Фондом Андрея Боголюбського і громадським рухом «СРУБ» (Союз России, Украины и Беларуси).

На думку голови «Народного Собора» України Ігоря Друзя, своєю акцією православні хрестоносці «містично очищають Святу Русь від нечисті, поєднуючи державними молитвами святого князя штучно розірвані землі нашої Батьківщини, повторюючи шлях благовірного князя». При цьому Андрія Боголюбського організатори ходу з пієтетом іменують своїм покровителем, «головним російським державником, першим некоронованим російським царем», «витоком славних традицій російського самодержавства».

П'ять народних депутатів України, а саме: Вадим Колесніченко (Партія регіонів, лідер руху росіян Україна), Дмитро Ветвицький (політична партія "Правда"), Олександр Голуб та Євген Царьков (обидва - Комуністична партія), Валерій Дубіль (член Української соціал-демократичної партії), просили Патріарха Кирила благословити цей захід, проте благословення Православні хрестоносці отримали тільки від протоієрея Всеволода Чапліна, керівника Синодального Відділу взаємин Церкви і суспільства.

Хід розпочався урочистим молебнем у Борисоглібському храмі міста Вишгорода, який відслужив місцевий благочинний з дозволу митрополита Вишгородського та Чорнобильського Павла.

Православних хрестоносців здивувало, що кафедральний собор УПЦ (МП) у Вишгороді знаходиться на вулиці Петра Калнишевського - останнього отамана Запорізької січі, який був засланий на Соловки, як стверджує І. Друзь, «за ряд непривабливих вчинків». (Насправді, Калнишевський був засланий Катериною II у зв'язку з ліквідацією Запорізької січі. Цікаво, що УПЦ Київського патріархату в 2008 році канонізувала Калнишевського як праведного).

Також православних хрестоносців неприємно здивувало, що недалеко від храму стоїть пам'ятник Голодомору. За словами пана Друзя, «у Вишгороді в мініатюрі повторилася ситуація з Києво-Печерською Лаврою», яка, по волі «помаранчевої» Київради, виявилася розташована на вулиці Мазепи і теж поруч з пам'ятником «голодомору» (лапки Ігоря Друзя). Причому пам'ятник у Києві «побудований з використанням абсолютно сатанинської символіки»: Ігор Друзь виявив на ньому «розіп'ятих журавлів», а сам монумент назвав «моторошнуватою пародією на церкву з куполом».

Після молебню православні хрестоносці пройшлися по Вишгороду, а потім поїхали в Чернігів і далі в Росію на автобусах. Таким чином, практично весь шлях долався на колесах.

28 червня православні хрестоносці прибули до Москви на урочистий захід, підготовлений Фондом Андрія Боголюбського і Синодальним відділом о. Всеволода Чапліна спільно з Третьяковською галереєю, де зберігається викрадена Андрієм Боголюбським Вишгородська (Володимирська) ікона.

Примітно, що цього ж дня в Києві Священний Синод УПЦ відлучив від Церкви одного з соратників Ігоря Друзя - лідера Союзу православних братств Валентина Лукіяника, закликавши його прихильників і послідовників відмовитися від «нав'язаних ним неправдивих поглядів та вчинків і стати на шлях слухняності святої Церкви і її священоначалію».

В українських ЗМІ, у тому числі церковних, хода цих православних хрестоносців практично не висвітлювалася. У той же час керівництво «Народного Собору» Україна допомогло поширити двадцятитисячним тиражем «компромат» на своїх церковних колег.

За заявою керівника «Народного Собору» Ігоря Друзя, автобусний хресний хід завершиться в резиденції суздальського князя - селищі Боголюбово. Це місце лідер православних хрестоносців називає «точкою збору Святої Русі» і вважає, що «відродження православних імперій після смути завжди починалося в таких ось святих місцях».

За матеріалами Релігія в Україні

Джерела:

Релігія в Україні

Мандрівники Христа Царя

«...відродження православних імперій...»

Цікаво, як їм, тобто нашим "православним" братам, це вдається - любити Христа і ненавидіти українців? Ба більше, ненавидіти все українське, навіть не дивлячись на факт проживання, на нашій, даній Богом, українській землі? То кому ж вони служать насправді? Чи не дияволу? Мені дуже хочеться, щоб наші москволюби спростували всі ці питання та закиди в їхній бік.... Отже чекаю, моя адреса: katolik@meta.ua або на масонській "мордокнижці".

Катехит парафії Преображення Господнього р.Б. Леонід.

11.06.2011р. Б. / Одеська єпархія УПЦ плутається в спростуванні резонансних висловлювань митр. Агафангела (ВІДЕО)

У зв'язку з виступом в прямому ефірі головного редактора радіостанції "Ехо Москви" Олексія Венедиктова, який повідомив, зокрема, що на зустрічі з митрополитом Одеським Агафангелом (УПЦ МП) дізнався від останнього, що той залишає без благословення вірних, що голосували за обрання Президентом Віктора Ющенка («Скажи дякую, що не проклену»), прес-служба Одеської єпархії УПЦ виступила із заявою.

У ній стверджується, що «ні в ході приватної бесіди з паном Венедиктовим, ні в інший час Високопреосвященнійший Митрополит Одеський і Ізмаїльський Агафангел не повідомляв про згаданий журналістом епізод. Даний епізод не лише не мав місця, але і не міг відбутися в принципі, оскільки Владика Агафангел ніколи ні словами, ні діями нікому не погрожував жодними "прокльонами" за що б то не було».

Більш того, митрополит Агафангел, пише прес-служба, «є авторитетним архіпастирем Української Православної Церкви, який нікого не проклинає, але здійснює молитву за людей різних поглядів і політичних переконань».

Тим часом О. Венедиктов є далеко не першою людиною, хто повідомив про «прокльони за Ющенко». Зокрема, в своїй нотатці «Про брехунів в церкві і політичні симпатії» один з авторів порталу «Релігія в Україні» Володимир Мельник наводив слова владики Агафангела, цитуючи ресурси його ж підопічних. Зокрема, «Ті, хто не прийде на виборчі дільниці, — сказав він з амвону, — і не проголосує за Віктора Януковича, повинен буде згодом покаятися в цьому у свого духівника». У 2004 році владика Агафангел також заявляв кореспондентам православних ЗМІ в Одесі, що «в православної України не може бути сумнівів за кого голосувати на майбутніх виборах, звичайно ж за того, кого благословила Сама Цариця Небесна», тобто за В. Януковича.

Крім того, ще свіжі в пам'яті заклики керівництва Одеської єпархії молитися про «напоумлення» журналісток «хворобами» - за простий репортаж про вартість церковних послуг в одеських храмах.

Примітно також, що спростування прес-служба дала лише по одній фразі з інтерв'ю О. Венедиктова, залишивши без коментарів інші резонансні заяви митрополита Агафангела - про те, що «Львів - наша Чечня», про готовність йти проти Собору і церковних рішень і так далі.

Джерела:
Релігія в Україні
Мандрівники Христа Царя

12.05.2011р. Б. / УГКЦ як народний трибун – єдиний порятунок для українства

Червонопрапорна провокація у Львові 9 травня цього року довела повне збанкрутіння українського політикуму. Держава вочевидь могла унеможливити це, але не схотіла. Так само і політичні партії, які обмежились незрозумілими заявами, судовими позовами, слабкою інформаційною кампанією. Дії націоналістів розцінювати інакше, як вмисне потурання провокаторам, важко, хоча до їхнього оправдання служить той факт, що на брутальні крики типу: «Хохлы - параша! Победа эта наша!» і «Смерть Галичине!» та тому подібні важко було не зреагувати. Інша справа, як усе це подали «українські» та московські ЗМІ. Але якби націоналісти дійсно хотіли зробити щось, щоб не дозволити провокацій у Львові, то могли би просто заблокувати дороги і не допустити червонопрапорного шабашу. Знахабнілим московським нацистам можна було дати цілком інакшу відповідь. Але… Як каже Леонід Макарович: «Маємо те що маємо». Маємо збанкрутілу політичну еліту, яка не є здатна захистити наш народ від банальних політичних провокаторів з боку українофобів. Про державу годі й говорити –від неї очікувати захисту – все одно, що в Сахарі чекати дощу, раз на 10 років, може, й випаде.

Нерозвинутість громадянського суспільства і втрачена за роки комуністичного терору здатність нашого народу до самоорганізації цю ситуацію роблять ще трагічнішою.

Відірваність інтелектуальної еліти від народного життя стає все більшою. Наші інтелектуали часто нездатні збагнути, як то народ може робити такі дурниці, якщо інтелектуали його попереджали. Збанкурутіле «високоморальне» «противсіхство» виразно засвідчило цей розрив.

Наш народ опинився у ситуації, коли він не спроможний захистити сам себе. Ренесанс совка загрожує цього разу самому його фізичному існуванню. Йому за всяку ціну потрібен трибун, який боронитиме його інтереси. І єдиним таким трибуном може стати лише УГКЦ.

Чому саме УГКЦ? Розрізнені протестантські віросповідання не мають належного авторитету в суспільстві, УПЦ МП є інструментом імперської політики Кремля, а УПЦ КП та УАПЦ ментально не в стані протиставитись державній антинародній політиці та й не мають такого досвіду. Чітко видно, що Римо-Католицька Церква в Україні є церквою меншості, й вона може допомогти УГКЦ у Її посланні народного трибуна, але не може це служіння очолити. Суспільство просто такого не прийме.

УГКЦ має величезний досвід, як вберегти народ навіть у часі підпілля. Шкода, що цей досвід так мало вивчений навіть у середині самої УГКЦ, досвід народного трибунства, якій пролягає через усю Її нелегку історію. Що більше, УГКЦ має не так віддалений приклад – діяльність Слуги Божого митрополита Андрея Шептицького.

Варто перегорнути двотомне видання творів цього «українського Мойсея», щоб побачити, який колосальний об’єм народного життя перебував під його опікою. Школи, лічниці, банки, народна просвіта, сиротинці, підприємства, лісництва, різні народні товариства. Церква під його проводом стала для українства того часу своєрідною національною державою, яка керувалася не політичною доцільністю, а законами Христового Євангелія. Митрополит не лише дбав про туземне добро своїх вірних, але й про їхнє християнське життя, тому розгорнув широку програму воцерковлення формальних греко-католиків. Програма діяльності Слуги Божого митрополита Андрея не втратила своєї актуальності й в наш час.

Перед навалою московського імперського совка українство мусить змобілізуватися на платформі зовсім протилежній від криптобільшовизму. І такою платформою властиво є Євангеліє Христове. Католицизм, на відміну від більшості християнських віросповідань, не має однієї чітко встановленої духовності, він не асоціює себе з жодною політичною силою, його соціальна доктрина є чи не найсправедливішою реально можливою до використання. Конфліктогенні ідеології типу нацизму, фашизму, комунізму, соціалізму, расизму, ксенофобії, антисемітизму не лише засуджені Католицької Церквою, вони противляться самій суті католицизму. Високий рівень довіри до УКГЦ, який в тричі перевищує кількість Її вірних, є серйозним потенціалом, який надає змогу УГКЦ бути почутою усім суспільством.

Звісно, можна зауважити, що у часи митрополита Андрея УГКЦ була багатою, а, обдерта комуністичними окупантами, вона перетворилася на жебрачку. Але таке твердження не оправдовує бездіяльності. Діяльність УГКЦ, яка старається охопити якомога більше ланок народного життя, тому свідчення.

Але народне трибунство УГКЦ має бути переосмислене у новій реальності, тій реальності, коли саме фізичне існування українського народу стоїть під питанням. Загроза втрати Україною державності або її розколу, на жаль, перестала бути пустим фантомом. Совок усе більше втягує Україну в орбіту нової Московської імперії, до того ж, за згодою мовчазного потурання Заходу. Тільки консолідація українства на платформі УГКЦ може реально протиставитись цій загрозі. Ця консолідація не мусить бути прозелітизмом, бо у такому випадку це буде ще більшим розколом українства. Але некатолики, якщо бажають врятувати українство, могли би допомогти УКГЦ у вершенні народного трибунату. Потрібна клопітка мурашина праця на відбудові та розбудові інститутів народного життя і самоорганізації, зруйнованої московським тоталітаризмом. І ця праця вимагає від усього українства усвідомлення того, що совкова уніфікація, совкова виключність і нездоровий месіанізм є тими прикритими небезпеками, які, вкриваючись релігійними і національними шатами, спроможні зруйнувати українство зі середини. Православний нехай буде правдивим православним, протестант – протестантом, католик – католиком. Але загальна консолідація довкола Євангелія Христового і відповідна атмосфера толерантності є необхідними чинниками для порятунку народу в тій ситуації, яка є зараз. Це би був правдивий екуменізм на ділі. Наш народ необхідно реєвангелізувати – це буде найефективнішим засобом проти ренесансу совка. Зараз мусимо рятувати рідну хату, а вже потім можемо дискутувати, чи називати креденц креденцом чи буфетом, а канапу канапою чи диваном, і чи має креденц стояти на кухні чи у вітальні.

Вороги українства чітко розуміють усю загрозу, яку несе відродження УГКЦ Московській імперії, тому не вщухає антиуніятська істерика у підконтрольних їм ЗМІ і тому не зникають спроби Її компрометації, не перестають намагання Її розколу. І необхідно, щоб українство також побачило це. Інакше перспективи самого існування українського народу стають дуже туманними і непевними.

о.Орест-Дмитро Вільчинський
Джерело:
Мандрівники Христа Царя

14.04.2011р. Б. / Руйнівників Сталіна відпустили на волю

Звинуваченим у пошкодженні бюсту Сталіна у Запоріжжі "тризубівцям" змінили міру запобіжного заходу й відпустили на волю.

Про це на своїй сторінці у фейсбуці повідомив народний депутат від НУ-НС Андрій Парубій.

Зокрема, він написав: "Друзі! Перемога! До тризубівців суд змінив міру запобіжного заходу і задовольнив клопотання нардепів! Хлопці на ВОЛІ!!!"

Перед цим народний депутат інформував, що обвинуваченим націоналістам вже протягом десяти годин не дають їжі.

"Зневага до закону і до хлопців демонструється просто в залі суду", - зазначив Парубій.

Нагадаємо, сьогодні Жовтневий районний суд Запоріжжя розглядав справу проти дев'ятьох членів "Тризубу", яких звинувачують у пошкодженні пам'ятника Сталіну.

Перед початком засідання Парубій повідомив, що передає суду від свого імені та трьох народних депутатів від "Нашої України" (Зіновія Шкутяка, Лілії Григорович, Володимира В'язівського) клопотання про взяття на поруки усіх ув'язнених "тризубівців".

Джерела:

ГАЗЕТА-ua

"...клопотання про взяття на поруки..."

Ну, чи не казав я, у попередніх своїх коментарях на цю тему, що настав "час пітьми і влади темряви"? Та їх, тих сатаністів від влади, так званих "правоохоронців" - самих потрібно комусь брати на поруки, але ХТО ж їх захоче взяти? Ось це дійсно питання, бо зокрема, я б не взяв. І не тому, що ЛІВООХОРОНЦІ, а тому, що невиправні і свідомо служать дияволу - батькові брехні та ненависті. Переконайте мене хто-небудь, що я помиляюся. Адже Ви всі добре бачите якими емоціями керуются ці істоти. Чи любов їх спонукає захищати кривду і брехню? Ясно, що ні. Та ж вони ненавидять усе українське і люблять на нас українцях, лише "...шкуру, а не душу...".

Катехит парафії Преображення Господнього р.Б. Леонід.

18.02.2011р. Б. / В УПЦ (МП) попросили владу Сум не давати греко-католикам землю

Єпископ Сумський і Охтирський Євлогій (Гутченко) звернувся із відповідним листом до мера обласного центру Геннадія Мінаєва. У документі, який опублікований на офіційному сайті єпархії, йдеться про те, що до єпископа зверталися сумчани обурені тим, що архітектурно-містобудівна рада Сум 10 лютого затвердила проект греко-католицького храму Введення Богородиці.

Мешканці начебто висловлювали занепокоєння можливим загостренням міжконфесійних стосунків.

Далі у листі йдеться:

Тривога сумчан викликана тим, що грандіозна будівля зводиться для релігійної громади, яка налічує нині кілька десятків осіб, переважно переселенців із західних областей України. Для Сумщини ця конфесія ніколи не була характерною. З історії заселення Сумщини відомо, що переселенці з Правобережжя, які заснували наше місто, шукали порятунку від католицької експансії, що насаджувалась там уніатами вогнем і мечем. І от, через триста п’ятдесят років уніати прийшли до наших домівок, щоб уже тут, де ніколи не було унії, будувати храми, користуючись релігійною необізнаністю пересічних городян, залучати їх до конфесії, яка стала причиною страждань їхніх далеких предків.

Єпископ Євлогій дав свою оцінку греко-католицькій громаді Сумщини, звинувативши їх в тому, що вони всіма можливими способами намагаються залучити православних християн: «…керівники цієї конфесії прагнуть різними способами залучити якомога більше людей, не пояснюючи їм різниці між ними та православними. Адже інших способів залучення вірних до своїх громад просто не існує. Тільки за допомогою прозелітизму уніати можуть наповнити віруючими такий грандіозний храм, який вони хочуть будувати в Сумах. Такі дії не можуть бути сприйняті інакше, як спроба штучно створити протистояння на релігійному ґрунті».

Дещо незрозумілою у листі до міського голови Сум є посилання на ситуацію в іншому обласному центрі України – Львові: «…варто нагадати, що ЄДИНА ПРАВОСЛАВНА ПАРАФІЯ УПЦ у Львові, яка міститься у невеличкому храмі, протягом понад двадцяти років донині не може придбати земельну ділянку, щоб розпочати будівництво. Православних привчають відчувати свою меншовартість у рідному місті, обмежуючи їхні законні права», –сказано в документі.

Не влаштовує владику Євлогія і те, що греко-католицький храм планують побудувати на вулиці 20 років Перемоги, яка до всього іншого, ще й знаходиться на перетині із вулицею Кірова. «До мене звертаються ветерани Великої Вітчизняної війни, яких непокоїть, що на вулиці на честь 20-РІЧЧЯ ПЕРЕМОГИ будуть зводити храм конфесії, представники якої свого часу благословили вояків сумнозвісної дивізії СС «Галичина», що за віросповіданням у більшості були греко-католики. Цей історичний факт, який добре пам’ятають сивочолі ветерани, що воювали на фронтах війни проти цієї та інших есесівських дивізій, сумчани трактують як наругу над пам’яттю загиблих захисників вітчизни. Меморіал Вічної слави по вул. Кірова є особливим місцем для багатьох сумчан, і височенна споруда уніатського храму, яку планується збудувати майже поруч, викликає протест переважної більшості сумчан», - сказано у зверненні.

Насамкінець владика Євлогій нагадав Геннадію Мінаєву про те, що більшість православних сумчан проголосували саме за нього «сподіваючись, що Ваша діяльність як Сумського міського голови стане запорукою громадського спокою і міжконфесійної злагоди».

Він попросив мера посприяти відміні рішення архітектурно-містобудівної ради щодо будівництва храму для греко-католицької громади «як такого, що суперечить волевиявленню сумчан і створює загрозу міжконфесійному миру і злагоді».

Міський голова міста Суми Геннадій Мінаєв у коментарі кореспонденту РІСУ Ірині Стегній відповів наступне:

- Я не хотів би вдаватися до деталей міжконфесійних стосунків, але змушений. Я скажу те, що говорив телефоном і владиці Євлогію. Міськвиконком отримав заяву від греко-католицької Церкви з проханням про виділення їм земельної ділянки під будівництво храму. Згідно з законом я, начальник управління земельних ресурсів, начальник управління архітектури та містобудування зобов’язані розглянути цю заяву, провести аналіз земельної ділянки, скликати містобудівну раду, надати відповідні висновки і винести відповідний проект рішення на розгляд сесії міської ради.

Якщо ми цього не зробимо, то це буде бездіяльність посадових осіб. Цей шлях пройдено – рішення готується до розгляду на одній із майбутніх сесій. Не я приймаю рішення виділяти чи ні землю, а депутати міської ради. Ми, чиновники, – тільки готуємо проект для ухвалення рішення депутатами міської ради.

Перед законом всі рівні. І коли Сумська єпархія УПЦ (МП) звертається з листом, в якому просить надати земельну ділянку під будівництво храму Іоасафа Білгородського у 12-му мікрорайоні, я ж не відкидаю це прохання.

До того ж секретар міської ради Олексій Мовчан (Партія регіонів) постійно говорить: «Чим більше будуватиметься храмів, тим менше буде в’язниць».

Міський голова Сум повідомив, що в останні кілька днів його буквально завалили зверненнями громадян з цього приводу:

- Останнім часом я отримав поштою декілька десятків телеграм та листів з цього питання. Можу припустити, що цей процес продовжитися. І на кожне звернення за законом України «Про звернення громадян» міськвиконком зобов’язаний відреагувати – завести справу, відповісти письмово. За правилами діловодства, відповідь друкується у трьох екземплярах. Уявіть, скільки бюджетних коштів і паперу піде на цю процедуру!

На прохання прокоментувати закиди, що буцімто на будівництво храму кошти будуть виділятися із міського бюджету, Геннадій Мінаєв відповів:

- Ніяких коштів з міського бюджету на будівництво будь-якого храму в місті Суми, за виключенням музею козацької слави (Покровська церква), не планується.

Джерела:

РІСУ