15.04.2011р. Б. / День незаконно переслідуваних

У ніч з 13 на 14 квітня 1950 року комуністи ліквідували монастирі для чоловіків і почали систематичні переслідування Церкви в колишній Чехословаччині. Це тривало до листопада 1989 року.

У зв'язку з цією датою в Словаччині відзначається День незаконно переслідуваних. "Цьогорічний День пам'яті – це не тільки трагічні спогади вже історичних подій, але перш за все день солідарності з жертвами переслідувань в усьому світі, особливо братами і сестрами християнами" – читаємо у повідомленні прес-центру словацького єпископату.

У середу вночі в понад двохстах парафіях по всій території Словаччини відбулися спеціальні молебні, під час яких зібраним розповіли про конкретні місця світу, де в даний час відбуваються акти насилля.

У братиславському соборі св. Мартіна Богослужіння відслужив Архиєпископ Станіслав Зволенскі,глава словацького єпископату. Після Служби зібрані пройшли вулицями старого міста до пам'ятнику жертвам комунізму, демонструючи солідарність з переслідуваними християнами і підтримку дій щодо їхнього захисту.

Переслідування Церкви в колишній Чехословаччині тривало до листопада 1989 року, коли Оксамитова революція повалила комунізм у цій країні. 1993 року Чехословаччина розділилася на дві країни: Чехія і Словаччина.

Джерела:

EKAI-pl

Мандрівники Христа Царя

...Оксамитова революція повалила комунізм у цій країні...

А в нас, дякуючи покійному В'ячеславу Чорноволу, який казав: "Не будемо переслідувати відьом" і йшов на компроміси з комуністами (1991-92рр), замість засудити на Держаному рівні цю, людино-ненависницьку ідеологію та зробити люстрацію держаних службовців і, як наслідок: - тепер "відьми" переслідують нас за любов до Батьківщини і української нації. Так само без жодних змін у цьому відношенні пройшла так звана "помаранчева революція", де Віктор Ющенко йшов на президентські вибори під гаслом: "Бандитам тюрми!", а відразу після завершення тієї "революції" та обрання його президентом, він почав переговори з комуністами, бандитами та ворогами України. І знову продовжилися переслідування християн-патріотів... А те, що відбувається в Україні зараз, за іншого Віктора, то лише продовження лобіювання ворожої для всього українського, - російсько-комуністичної, імперської ідеології та сприяння різним бандитським кланам у розкраданні українських багатств (які ще лишились) і переслідування тих, хто їм у цьому заважає чи може заважати...

Катехит парафії Преображення Господнього р.Б. Леонід.

УВАГА!

29 березня о 11.00 у Комунарському районному суді (вул. Малиновського, 7) м. Запоріжжя розпочнеться слухання по справі трьох українських патріотів(Ігора ЗАГРЕБЕЛЬНОГО, Віктора ДАВИДЕНКА, Артема ЦИГАНКА), яким бандитська влада інкримінує підпал антидержавного комуністичного притону (так званий райком).

31 березня о 10:00 Жовтневому районному суді (вул. Дзержинського, 6) м. Запоріжжя режим внутрішньої окупації України розпочинає судилище над дев’ятьма членами та прихильниками ВО «Тризуб» ім. С.Бандери (Анатолієм ОНУФРІЙЧУКОМ, Василем АБРАМІВЕМ, Пилипом ТАРАНОМ, Романом ХМАРОЮ, Віталієм ВИШНЮКОМ, Олексієм ЗАНУДОЮ, Василем ЛАБАЙЧУКОМ, Юрієм ПОНОМАРЕНКОМ та Едуардом АНДРЮЩЕНКОМ), які відпиляли голову незаконно встановленому бюсту ката українського народу Сталіна.

За додатковою інформацією звертатися за телефоном: (097) 684-31-83

Підтримаймо українських націоналістів!

Геть промосковський, кримінально-олігархічний режим внутрішньої окупації!

Слава Національній революції!

Джерела:

ВО "ЖІНОЧА СІЧ"

13.03.2011р. Б. / Неопалима церква. Як «саморозпустилася» УГКЦ

Собором-з'їздом єпископів і священиків УГКЦ те судилище над нею більшовики проголосили тому, що - за церковними канонами - тільки її представницькі збори духівництва мали право "саморозпуститися" й приєднати її до РПЦ.

Та позаяк на псевдособорі 8-9 березня 1946 року у Львові не було жодного єпископа УГКЦ, ці збори були абсолютно незаконними.

Беззаконня

"Собор" провели лише для того, аби формально oформити заднім числом фактичне поглинання УГКЦ, яке насправді відбулося ще 18 червня 1945 року.

Саме цього дня - оскільки жоден єпископ УГКЦ так і не погодився, незважаючи на погрози чекістів знищити їх, скасовувати свою церкву - уповноважений у справах РПЦ в УРСР Ходченко визнав "ініціативну групу зі скликання возз'єднавчого собору" на чолі зі священиком Преображенської церкви у Львові Гавриїлом Костельником "єдиним тимчасовим церковно-адміністративним органом, котрому надається право керувати в повному обсязі існуючими греко-католицькими парафіями в західних областях України і проводити справу возз'єднання зазначених парафій із РПЦ".

Тобто УГКЦ ще за дев'ять місяців до її "саморозпуску" позбавили самоуправління й підпорядкували "групі", чиєю безальтернативною метою було приєднання цієї церкви до РПЦ.

Але, по-перше, "нове керівництво" УГКЦ створили не на соборі цієї церкви, як вимагали її канони.

По-друге, його створення санкціонував світський чиновник держави, чия конституція проголосила відділення від неї церкви, а тому він мав право лише реєструвати церкви, а не надавати право керувати ними.

І вже після того, як цей клерк підписав вирок УГКЦ, був інсценований спектакль "Львівський церковний собор", що в березні 1946 року мав "узаконити" сваволю більшовиків.

А для того, аби він відбувся, 24-25 лютого 1946-го екзарх (намісник) патріарха РПЦ у Києві "висвятив" греко-католицьких священиків Антонія Пельвецького й Михайла Мельника єпископами, відповідно, Самбірським і Дрогобицьким та Станіславським і Коломийським.

Греко-католицькі єпископські посади не мали жодного стосунку до намісника РПЦ в Києві. Але ці "висвячення" були потрібні владі - оскільки собори, в яких не беруть участь єпископи - неканонічні, відтак - нелегітимні.

Однак такими ж кваліфікують і ті "собори", участь у яких беруть єпископи, "висвячені" владиками інших церков! Тож насправді 1946 року відбувся не саморозпуск УГКЦ, а акт сваволі проти неї, тим паче, що усіх учасників псевдособору - 216 священиків і 19 мирян - залякали погрозами репресій проти них та їхніх родичів.

Чекістська акція

Професор історії канадського Карлтонського університету Богдан-Ростислав Боцюрків, дослідивши розсекречені совєтські архіви, встановив, що 1944 року в Західну Україну "направлено окрему оперативну групу на чолі зі старим чекістом і спецом від релігійних справ Сергієм Каріним-Даниленком, підполковником держбезпеки, який ще в 1920-х роках ламав хребет УАПЦ і довів її до "саморозпуску" в січні 1930".

Зі слів Боцюрківа, "Даниленко розгорнув 1944-го збирання компроматетуючих матеріалів щодо єпископату і духовенства УГКЦ, вербування в її рядах сексотів і агентів, намацування серед греко-католицького духовенства його слабих елементів і потенційних лідерів акції "возз'єднання" з РПЦ".

А вже невдовзі після псевдособору загинули усі керівники "ініціативної групи" з його скликання - Костельник, Пельвецький і Мельник. За офіційною версією - від рук українських націоналістів, а радше - аби не проговорилися про закулісні подробиці псевдособору.

Сини Костельника воювали у складі першої дивізії Української Національної Армії, відомої ще й як дивізія зброї СС "Галичина". Тому згоду їхнього батька на участь у псевдособорі розцінили як намагання врятувати їх від репресій.

Також "ініціатори возз'єднання" виторгували своєю згодою на це возз'єднання поступки, що перешкодили асиміляції наддністрянців.

Зокрема, Костельник і його друзі по нещастю подбали про збереження в церквах Галичини української версії церковно-слов'янської мови й служіння у ній місцевих, а не російських священиків.

Домагалися й інших поступок, тож не виключено, що чекісти позбулися їх саме для того, аби ніхто не дізнався про те, що ж їм наобіцяли.

Однак УГКЦ не припиняла своєї пастирської дільності й у "катакомбах" та в діаспорі, доки 1989 року не легалізувалася.

Ігор Голод

Джерела:

Історична Правда

Мандрівники Христа Царя

03.03.2011р.Б. / Режим внутрішньої окупації перекваліфікував запорізьким політв’язням-тризубівцям статтю на більш важку

Інформація від адвоката Едуарда Андрющенка Івана Васильовича Аделева.

Досі хлопцям інкримінували "стандартну" статтю 296 ч.2 - "Групове хуліганство". Тепер слідство закінчене, і статтю перекваліфікували на 194 ч. 2 - "Умисне знищення або пошкодження майна, вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, або заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки". За це "світить" від трьох до десяти років.

Перекваліфікування статті на більш тяжку добилися місцеві комуністи, які раптом вп’ятеро підняли вартість пам’ятника Сталіну. Спочатку він у них коштував 69 тис. грн., а зараз вже став коштувати більше 350.

Едуардові Андрющенку, як і раніше, інкримінують те, що він показав хлопцям, де знаходиться пам’ятник.

Джерела:

Блог Олени Білозерської

БАНДЕРІВЕЦЬ

11.02.2011р.Б. / В Інтернеті з’явилася сторінка про боротьбу українців з окупаційною радянською владою

"Кожна нова жертва - цеглина

у наш національний будинок,

бо ніколи людська

кров не ллється намарно"

Яків Гальчевський

(отаман Орел)

З унікальними документами, що підтверджують безперервну боротьбу українців з радянською владою, можна ознайомитися в Інтернеті. Музейна експозиція «Народна війна» – результат більш як дворічної праці Київської громадської організації «Меморіал» ім. Василя Стуса та «Громадського Інституту національної пам’яті» відтепер має свою Інтернет-сторінку. Науковці опрацювали 70 тисяч сторінок невідомих досі архівних документів.

Автори експозиції опрацювали понад 350 фондів і близько півтори тисячі архівних справ майже в усіх областях України, щоб відкрити невідомі раніше історичні документи про події, які замовчувала радянська влада, - інформує Радіо Свобода.

З матеріалів, що зібрані у віртуальній експозиції, можна побачити, яка запекла була боротьба українців проти радянської влади, говорить Роман Круцик, Голова Київської організації товариства «Меморіал» ім. Василя Стуса.

«Знаєте, я галичанин, i коли я працював в Херсоні та Миколаєві, та мені груди розпирало від гордості, наскільки, виявляється, була патріотичною східна Україна, – говорить Роман Круцик. – Коли бачиш у Херсоні учні 7-го класу, троє дівчаток, 1928 року випускали підпільно два номери газет, поширювали листівки і розробляли план, де б взяти зброю. Що змусило дітей йти на такі кроки? Очевидно, що це більшовицька окупація».

Пошук та систематизацію архівних документів організатори проекту почали ще з 2001 року. Роман Круцик зазначає, що за сприяння Служби Безпеки України впродовж двох років члени товариства «Меморіал» опрацювали матеріали Центральних державних та галузевих архівів СБУ з 18 областей України. Нині перевели у цифровий варіант близько 70 тисяч сторінок архівних документів періоду 1917-1945 років, невідомих досі широкому загалу.

Активно підтримав створення виставки колишній Президент України Віктор Ющенко. Оприлюднення раніше невідомих історичних фактів сприяє відродженню національної гідності українців, – переконаний екс-глава держави: «Коли хтось навіть у владі говорить, що нашу незалежність ми вилежали на дивані, що вона як манна небесна впала, що Україна не боролась за свій суверенітет, – саме ця виставка говорить про те, що ваші діди, ваші прадіди по всій Україні насправді не приймали те, що ми називаємо «совєцька власть», – зазначив Віктор Ющенко.

Період історії України від 1917 року до початку Другої світової є найбільш замовчуваним і фальсифікованим спочатку радянськими істориками, а нині – істориками та науковцями із проросійською орієнтацію, – кажуть автори проекту.

Розмах тодішньої народної війни вже зараз дивує оглядачів, – наголошує історик Володимир Сергійчук. «Все це засекречувалось. Весь визвольний рух трактувався більшовицькою владою як бандитський, – наголошує історик. – І ця виставка дає можливість відібрати зерно від полови. І показати насправді, що прагнення до волі українського народу вічне».

Учасники проекту «Народна війна» наголошують, що статистичні дані, подані в експозиції, можливо з політичних причин, є надто заниженими, адже опираються виключно на радянські джерела. То ж матеріали експозиції потребують подальшого уточнення і доопрацювання науковцями і дослідниками з усієї України.

Джерело:

БАНДЕРІВЕЦЬ

07.02.2011р. Б. / APPEAL TO INTERNATIONAL COMMUNITY

Dear representatives of international organizations, international journalists, diplomats, and Ukrainian communities abroad!

We are drawing your attention to the situation in Ukraine, and hope for your support.

Ukraine is facing systemic infringement of political and civil rights, and freedoms of people by its Ministry of Internal Affairs. The matter concerns either an absurd prosecution of members of the "entrepreneurial Maidan" for alleged damage of tiles in Independence Square during the protest rallies; or fictitious grounds to seize computers and other media from writers and journalists; or an absolutely fabricated criminal case of terrorism (damage to the bust monument to Stalin in Zaporizhia).

Especially, we want to attract attention of the world community to prosecution of members of the Tryzub All-Ukrainian Association named after Stepan Bandera. This is a patriotic organization that claimed responsibility for the damage of the bust monument to Stalin in Zaporizhia. The monument was erected by communists in the private territory despite of social protests. Tryzub members partially beheaded it.

The police charged them with committing a crime under Article 296 of the Criminal Code of Ukraine (Hooliganism) and arrested a number of Tryzub members in different cities of Ukraine. 14 activists of the organization were dispatched to Zaporizhia in custody. These are Andrii Stempitskyi, Stepan Bychek, Anatoly Onufriichuk, Vasyl Abramiv, Pylyp Taran, Vasyl Labaichuk, Ihor Zahrebelnyi, Oleksii Zanuda, Vitalii Vyshniuk, Roman Khmara, Yurii Ponomarenko, Viktor Davydenko, Eduard Andriuschenko, and Artem Tsyhanok.

Under the law, the actions committed by the Tryzub could have been examined as damage to personal property, but not the crime under Article 296 of the Criminal Code. The article envisages criminal liability for "hooliganism as gross violation of public order to disregard the community in the most outrageous or exceptional cynicism." So, hooliganism should include actions against social moral, that is, immoral actions.

In this case, we can't say exactly who neglects social and moral principles: the one who sets the monument to the killer of millions of Ukrainians, or someone who has damaged this monument?

The government of Ukraine and its Ministry of Internal Affairs have taken the stance of Stalinists that meets their social policies. Ministry officials do not only protect those who put up the monument to the ever existed torturer and an ogre, but modeling his behaviour do this with extreme cruelty.

The arrested Tryzub members have been long detained without food and warm clothing in cold weather. They were not allowed to meet with lawyers, and exposed to physical and psychological pressure. The parents of the detained activists are intimidated not to make noise around the arrest of their children.

All suffer from persecution: journalists, businessmen, lawyers, bloggers, activists of different political parties and organizations. Mass protest rallies take place throughout Ukraine several times a week to support detained activists, to urge the power to stop political repressions and socio-economic terror against Ukrainians (tax, housing, labor, land, pensions, utilities, education), to oust the government, and immediately call parliamentary and presidential elections. Therefore, the authorities in power are trying to do everything to suppress any opposition from the Ukrainian people.

We have all grounds to state that the detained Tryzub members were tortured because torture murder has become normal in the Ministry of Internal Affairs over the last year. In fact, more than 50 people died in police stations in the previous year. According to sociological estimates, 604,000 Ukrainians were victims of unlawful violence in the interior offices in 2009; while in 2010 their number increased to 790,000. Human rights defenders have assumed that the police in Ukraine commit unlawful violence every 40 minutes.

We are coming back not even to the "kuchmizm" period. Ukraine is turning back to 1937, to Stalinization, with its repressions, anti-popular policy, disregard for human rights and even people's lives.

The incident with Tryzub members is a vivid example of such crime against humanity. One can not share their views, but no one gave law enforcement officers the right to violate the European Convention on Human Rights, the Constitution and the laws of Ukraine.

We believe that only a wise and timely response of the international community can help us save Ukraine from destruction, instability and attempts to reestablish true dictatorship. Neither Ukraine nor Europe benefit from it.

Sincerely,The Tryzub All-Ukrainian Association named after Stepan Bandera

Source:

ZHINOCHA SICH

07.02.2011р. Б. / ЗВЕРНЕННЯ ДО МІЖНАРОДНОЇ СПІЛЬНОТИ

Шановні представники міжнародних організацій, міжнародні журналісти, представники дипломатичного корпусу та української громади за кордоном!

Хочемо звернути вашу увагу на ситуацію, що склалася в Україні, і сподіваємось на вашу підтримку.

Маємо засвідчити, що в Україні тривають системні порушення політичних, громадських прав і свобод громадян з боку Міністерства внутрішніх справ. Вони відбуваються одразу по багатьох напрямах: це і безглузде кримінальне переслідування учасників «підприємницького Майдану», коли підставою для кримінального переслідування стало ніби то пошкодження під час проведення масової акції протесту плитки на Майдані Незалежності; це й, за вигаданих обставин, вилучення комп'ютерів та інших носіїв інформації у письменників і журналістів, це й абсолютно сфабрикована кримінальна справа про тероризм (пошкодження погруддя Сталіна в Запоріжжі).

Особливо, на що ми маємо звернути увагу світової спільноти - кримінальне переслідування членів Всеукраїнської Організації «Тризуб» імені Степана Бандери - патріотичної організації, яка взяла на себе відповідальність за пошкодження погруддя Сталіна в Запоріжжі. Погруддя було встановлене комуністами на власній території попри суспільні протести. Представники «Тризубу» відпиляли бюсту Сталіна частину голови.

Ці дії міліцією безпідставно були розцінені як кримінальний злочин «хуліганство» (стаття 296 КК України). На цьому тлі відбувся цілий ряд арештів членів «Тризубу» з різних міст України, активісти організації в кількості 14 чоловік під арештом були доправлені в Запоріжжя. На цей час під вартою перебувають: Андрій Стемпіцький, Степан Бичек, Анатолій Онуфрійчук, Василь Абрамів, Пилип Таран, Василь Лабайчук, Ігор Загребельний, Олексій Зануда, Віталій Вишнюк, Роман Хмара, Юрій Пономаренко, Віктор Давиденко, Едуард Андрющенко, Артем Циганок.

В юридичній площині, дії, які вчинили представники «Тризубу», можна кваліфікувати лише як пошкодження особистого майна, але ці дії аж ніяк не підпадають під ознаки злочину, передбаченого ст. 296 КК України, оскільки зазначена стаття передбачає кримінальну відповідальність за «хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом», іншими словами обов'язковою умовою хуліганства повинні бути, дії спрямовані проти суспільної моралі, тобто – аморальні дії.

У даному випадку ще невідомо, хто більше нехтує суспільно-моральними принципами, той хто встановлює пам'ятник вбивці мільйонів українців, чи той, хто цей пам'ятник пошкодив?!

Влада України, її Міністерство Внутрішніх справ відверто стає на бік сталіністів, що відповідає їхній суспільній політиці.

Представники МВС не тільки захищають тих, хто встановлює пам'ятник кату і людожеру усіх часів і народів, а беручи з нього приклад, роблять це з особливою жорстокістю. Затриманих членів «Тризуба» під час арешту і перебування під вартою тривалий час залишали без їжі, у морози лишили без теплого одягу, до них не допускали адвокатів, вони піддавалися фізичному і психологічному тиску. Батьків затриманих активістів залякують, аби ті не робили шуму навколо арешту їхніх дітей.

Переслідують всіх: журналістів, підприємців, юристів, блогерів, активістів різних політичних партій та організацій. Адже декілька разів на тиждень по всій Україні проводяться масові акції підтримки затриманих активістів, акції з вимогою негайно припинити політичні репресії, припинити соціально-економічний терор проти народу України (податкового, житлового, трудового, земельного, пенсійного, комунального, освітнього), за відставку уряду та негайне призначення виборів Верховної Ради та Президента. Тому влада робить усе, аби припинити будь-який спротив з боку українців.

Наразі є всі підстави вважати, що затримані були піддані тортурам, бо за останній рік смерті від катувань в МВС стали звичайною подією, а кількість загиблих за минулий рік в райвідділах міліції сягає за п'ятдесят осіб. За соціологічними даними за 2009 рік, жертвами незаконного насилля в МВС стали 604 тисячі українців, в 2010 році ця цифра значно зросла і сягає 790 тисяч українців, іншими словами, за підрахунками правозахисників, кожні 40 секунд в Україні відбувається акт незаконного насилля в міліції.

Ми повертаємося навіть не в часи «кучмізму» – на Україну насувається загроза повернення в 1937 рік, до сталінізації, з її репресіями, антинародною політикою, нехтуванням правами і навіть життям людей.

Історія з членами організації «Тризуб» - яскравий приклад такого злочину проти людяності. Можна не поділяти їх погляди, але ніхто не давав правоохоронцям права порушувати Європейську Конвенцію з прав людини, Конституцію і закони України.

Ми впевнені, що тільки вчасна і мудра реакція світової спільноти зможе допомогти нам врятувати Україну від руйнації, нестабільності і спроб відтворити справжню диктатуру. Це не потрібно, ані Україні, ані Європі.

З повагою,

Всеукраїнська Організація «Тризуб» імені Степана Бандери

---

УКРАЇНА

ЗАПОРІЗЬКА ОБЛАСНА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ

УПРАВЛІННЯ МІСТОБУДУВАННЯ ТА АРХІТЕКТУРИ

вул. Перемоги, 129-А, м. Запоріжжя, 69057, тел./факс (061) 233-13-33

e-mail: umtazoda@ukr.net

21.01.2011 №29/02-05 49019 Дніпропетровськ,

Вул. Каховська, 25/2

Прудовському В.Д.

Про розгляд запиту

Розглянувши Ваш запит від 17.01.2011 управління повідомляє наступне:

1. Управління містобудування та архітектури облдержадміністрації дозвіл на встановлення пам’ятника Й.В.Сталіну не надавався, оскільки це не входить до повноважень управління. Рішення про встановлення пам’ятників приймається органом місцевого самоврядування. Встановлення пам’ятника Й.В.Сталіну в головному управлінні архітектури та містобудування Запорізької міської ради не погоджувалось. Клопотання та інші матеріали щодо встановлення в м. Запоріжжі пам’ятника Й.В.Сталіну до виконкому Запорізької міської ради не надавалися, у зв’язку із зазначеним, питання по встановлення не розглядалося.

2. Погруддя Й.В.Сталіна не зазначено в проектній документації, як пам’ятник або оздоблення фасаду будівлі. Тому, споруду встановлену на ганку будівлі, вважаємо самовільною.

3. На сьогодні діє «Порядок спорудження (створення) пам’ятників і монументів», що затверджений спільним наказом Держбуду України та Міністерства культури України від 30.11.2004 №231/806. встановлення бюстів у вигляді оздоблення будівлі повинно бути зафіксовано у проектній документації (робочому проекті, паспорті зовнішнього оздоблення), що затверджена в установленому чинним законодавством порядку.

4. Питання про встановлення пам’ятника Й.В.Сталіну на архітектурно-містобудівній та художній радах не розглядалося.

5. Встановлення пам’ятників здійснюється за рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради на підставі подання робочої групи з питань міської топоніміки. Контроль за розташуванням елементів монументально-декоративного мистецтва також знаходиться в компетенції органу місцевого самоврядування. Надання юридичної оцінки тим чи іншим діям під час експлуатації будівлі відноситься до компетенції органів, які здійснюють нагляд за додержанням законодавства у сфері містобудування та архітектури.

6. В управлінні відсутня інформація стосовно демонтажу пам’ятників Й.В.Сталіну після ХХ з’їзду КПРС у 1956 році та рішень Верховної Ради СРСР (УРСР), Кабінету Міністрів СРСР (УРСР), ЦК КПРС (КПУ).

7. В управлінні відсутні документи, що дозволяють або забороняють встановлювати після 1991 року пам’ятники колишнім керівникам Комуністичної партії СРСР та України.

Начальник управління Ю.В. Лукашев

---

МІНІСТЕРСТВО РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ТА БУДІВНИЦТВА УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНА АРХІТЕКТУРНО-БУДІВЕЛЬНА ІНСПЕКЦІЯ

ІНСПЕКЦІЯ ДЕРЖАВНОГО АРХІТЕКТУРНО-БУДІВЕЛЬНОГО КОНТРОЛЮ У ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ

69095, м. Запоріжжя, площа Пушкіна, 4 тел/факс (061)228-05-70, e-mail: igask@ukr.net

18.06.2010 №718-112/1 Прокурору

Жовтневого району м. Запоріжжя

Раднику юстиції

Васюку О.Г.

69002 м.Запоріжжя

Вул. Гоголя, 74

Подлобнікову В.В.

69067 м.Запоріжжя

Вул. Союзна, 77/139

Про надання інформації

На лист прокуратури Жовтневого району від 28.05.10 №183-10 повідомляємо, що інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області було проведено перевірку додержання вимог чинного законодавства під час проектування і будівництва адміністративної будівлі Запорізького обласного комітету «Комуністична партія України» по вул. Горького / вул. Комунарівська м. Запоріжжя.

За попередніми результатами перевірки встановлено, що архітектурний вигляд адміністративної будівлі не повідомляє затвердженому в установленому порядку проектній документації.

Так при будівництві вказаного об’єкту було змінено кольорове рішення зовнішніх стін, збудовано третій поверх та на ганку будівлі встановлено погруддя Й.Сталіну.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області було надано обов’язковий для виконання припис про усунення вказаних правопорушень з терміном виконання до 26.05.10 р.

27.05.10 р. було проведено перевірку виконання вимог припису та встановлено, що вимоги припису не виконані.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області було надано повторний припис про усунення порушень, шляхом приведення архітектурного вигляду будівлі до затверджених проектних рішень, з терміном виконання до 08.06.10 р.

09.06.10 р. було проведено перевірку виконання вимог припису та встановлено, що вимоги припису не виконані.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у запорізькій області було притягнуто до відповідальності за невиконання вимог припису Запорізький обласний комітет «Комуністична партія України» згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування» та надано припис №52 від 14.06.2010 р. обов’язковий до виконання, про усунення порушень, строком виконання до 28.06.2010 р.

У даному випадку погруддя Й.Сталіна є елементом зовнішнього спорядження (монументально-декоративного оформлення) будівлі, встановлення якого також вимагає наявності проект, узгодженого робочою групою з питань топоніміки та затвердженого рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради.

Тому саме контроль за розташуванням елементів монументально-декоративного мистецтва знаходиться в компетенції органів місцевого самоврядування.

Заступник начальника С.С. Кузнєцов

Галєт В.С. тел. 228-49-02

Джерело:

ЖШНОЧА СІЧ

01.02.2011р. Б. / Джерело: влада готує карне переслідування єпископів УПЦ КП

Найближчим часом проти низки єпископів Української православної церкви Київського патріархату може бути порушено кримінальні справи з метою дискредитації керівництва цієї церкви.

Про це повідомляє видання "Коментарі" з посиланням на джерела в правоохоронних органах.

Зі слів джерела, справи може бути порушено для того, щоб дискредитувати священиків перед парафіянами, а через них - і всю церкву Київського Патріархату.

"Швидше за все, можуть піймати когось із великою сумою грошей чи із золотом, обвинуватити в контрабанді, втім, і варіант обвинувачення в педофілії можливий. Тим більше, що в Україні вже подібний метод намагалися застосувати до політиків. Усе буде залежати від вказівки зверху", - сказало джерело.

Нагадаємо, раніше патріарх Київський і всієї Русі-України Філарет заявив, що влада має намір до літа ліквідувати Київський патріархат.

"Київський патріархат хочуть до літа знищити... По всій Україні представники влади, спонсори або священики Московського патріархату проводять бесіди з нашими священиками, їм пропонують переходити в підпорядкування Московського патріархату, а за це обіцяють різну підтримку й допомогу", - сказав Філарет.

Джерела:

ukranews.com

Мандрівники Христа Царя

26.01.2011р. Б. / УКРАЇНА ПРОТИ УКРАЇНЦІВ?

Іще зовсім недавно вкотре було піднято із примусового забуття до усвідомлення громадськості спогад про репресії радянської окупаційної влади проти українських студентів – так званий «Процес 59-ти». І чи міг хтось припустити, що після 1991 ситуація може повторитися знову? Що українські студенти, прихильники, захисники, носії, виразники, утверджувачі всього християнського, українського, національного та націоналістичного знову стануть «неугодними», «неблагонадійними» чи ще там якимись «не такими», неправильними. І що їх знову арештовуватимуть за якимись поспіхом прилатаними і абсолютно абсурдними звинуваченнями, кидатимуть до в’язниці без жодних на те підстав чи бодай адекватних пояснень?

На жаль, саме така ситуація склалася сьогодні, у 2011, на ювілейному, 20-му році незалежності України. У розпалі нового витка боротьби з українським націоналізмом (а треба розуміти з усім українським назагал), що проявився у репресіях проти ВО «Тризуб» ім. Степана Бандери, до тюрми знову потрапили найкращі, найактивніші, найсвідоміші, не мовчуни, ті, кому не притаманний стадний інстинкт, кому матеріальне корито не засліпило духовної дороги до Бога. Серед них – і студенти.

Ігор Загребельний – наддніпрянець, полтавчанин, студент правдиво український, активний член «Тризуба», один з тих, хто складає його інтелектуальне ядро. Бо з маси знань, культурних і духовних надбань нації зумів скристалізувати свій власний світогляд – світогляд принципового та активного члена суспільства, і то суспільства християнського, світогляд людини мислячої та аналізуючої, світогляд воїна духу, світогляд людини одної думки, світогляд українського націоналіста. Сьогодні Ігор Загребельний – у в’язниці. Бо завжди змагав – словом і ділом – за Україну.

Маючи неабиякий дар публіциста, чітко орієнтуючись і видимих та прихованих політичних течіях сьогодення, аналізуючи та полемізуючи, він систематично піднімає до широкого загалу проблематику українського національного державотворення. Читаючій публіці добре відомі його виважені, розумні, глибокі, оперті на незаперечні факти та вдало цитовані, цікаво задумані і майстерно виконані статті різноманітної державотворчої тематики, систематично друковані на Інтернет-сайті «Бандерівець». Це він допомагає розвінчувати міф про «благородних воїнів-визволителів», показуючи очима безпосередніх учасників жорстоку реальність та гірку правду («Залишки азійства у нашій крові, або Роздуми з нагоди «Дня Пабєди»), це він ґрунтовно досліджує історію націоналістичного руху, розглядаючи факти та процеси крізь призму часу та національно-екзистенціальну методологію оцінки явищ об’єктивної дійсності, аналізує, виокремлюючи здорові процеси у націоналістичному русі та застерігаючи перед певними ідеологічними відхиленнями, що неодмінно зведуть на манівці («Духовенство УГКЦ і збройне націоналістичне підпілля в умовах радянської окупації (1944-1946 рр.)», «Про проблеми «теж-націоналістів» та перспективи відродження націоналістичного руху», «Ірраціоналізм, волюнтаризм, романтизм як філософські основи ідеології українського націоналізму», «Апеляція до підсвідомості в теорії і практиці українського націоналізму»). Паралельно вельми вмотивовано розглядає і ширший геополітичних розклад сил та роль і місце України у сучасних процесах («Велика шахівниця не за Бжезинським, або ж про сенс сучасних історичних процесів»).

Не могли оминути увагу студента і проблеми сучасної вищої школи: перепустивши деякі особливості сучасної гуманітаристики через власне бачення та світогляд, Ігор Загребельний констатує, що їй значною мірою притаманні ще старі імперські ознаки, ознаки системи, що створена будувати імперію. Показуючи проблему в розвитку, небезпідставно робить висновок, що рівень духовності нерозривно пов’язаний зі станом гуманітарної науки, яка сьогодні значно плебеїзована («Інкубатор високоосвічених дебілів: штрихи до портрету вищої школи»). І хай читача не насторожують гострі і дещо незвичні неугодовські заголовки – автор добре знає особливості та завдання публіцистики, а що проблема дійсно надзвичайно важлива, то й вирішувати її треба не еволюційно, а академічно радикально. Подібно чітко й однозначно викриваються антиукраїнські тези в інших полемічних статтях («Маразм чи спланована провокація?», «Чому чорне не є білим»).

Окрему тематику, навіть наважуся сказати улюблену, в якій Ігор Загребельний чудово орієнтується і до якої відчувається певний пієтет, складає християнська проблематика. Утвердження необхідності підпорядкування усіх сфер життя сучасної людини та суспільства правдивому християнству, застереження перед різноманітними абераціями чи відвертими антихристиянськими проявами чи процесами вписуються у все ту ж націоналістичну філософію мислення: «Бог. Україна. Свобода». І саме в такій послідовності. Такі думки звучать практично в кожному матеріалі, тож свідомо не називаю їх, як і не даю широкого цитування уже згаданих статей – сподіваюся, що той, хто зацікавився окресленою полемікою та аналітикою, сам прочитає авторські напрацювання.

То за що українця Ігоря Загребельного та багатьох його побратимів й однодумців тримають за ґратами і хочуть судити іменем України? З якою метою започатковано репресії проти українського націоналізму загалом? Питання ці не риторичні – на них є відповіді.

І ви їх знаєте!

Іван ХРІН

Джерело:

БАНДЕРІВЕЦЬ

Додатковий матеріал до статті читайте на сайті "Радіо Свобода"