Понеділок 2-го тижня після П’ятдесятниці
Євангеліє
Мт.18,10–20: «Коли хтось має сто овець і одна з них заблудить, - чи він не кине дев’ятдесят дев’ять у горах і не піде шукати ту, що заблукала?»
На перший погляд нам може видатись, що для Господа не є так важливі
99 овець, як та одна вівця. Однак для Бога немає більш важливих чи менш
важливих людей, для Бога всі однаково важливі, всі цінні. Але ця
розповідь з Євангеліє, ця притча показує іншу річ. Богу важлива кожна
людина, для Бога важливе навернення кожної людини, отже, Богу важливий
кожен з нас. Можливо зі сторони людей ми не чуємо своєї важливості,
уваги, цінності, але не так є зі сторони Бога. Люди нас забувають, не
звертають на нас уваги, але для Бога ми завжди цінні і цінні навіть тоді, коли робимо зло чи гріх. А ще більш цінні , коли навертаємось, усвідомлюємо свій стан. Тож подумаймо, яку важливість і цінність ми маємо в очах Господа.
Апостол
Рим.2,28–3,18: «Не той юдей, що є ним назовні,
і не те обрізання, що назовні, на тілі, а той, хто юдей у скритості, і
те обрізання серця – за духом»
Апостол Павло вказує на дуже важливу річ. Найґрунтовніше те, ким ми є
в нутрі. Ззовні ми можемо вивчити правила етикету, культуру поведінки,
можемо навчитись, як поводитись в тих чи інших обставинах. А коли
обставини складуться непередбачувані, трудні для нас, все це зовнішнє
дуже швидко розлетиться і ми будемо керовані не тим, що навчилися, а
тим, що в нас в нутрі.
У народі кажуть, що шила в мішку не втаїш. Якщо ми повні любові,
милосердя, те в життєвих обставинах, трудних виявляється відповідними
вчинками любові і милосердя. І так само, якщо ми в нутрі є хитрі,
несправедливі, злі, то це також в трудних життєвих обставинах
виявляється. Маємо дбати про зовнішню нашу поведінку стосовно
інших, але ще більше маємо дбати про наш внутрішній стан, наближатися до
тих почувань і думок, що були в Христі Ісусі.
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар