Хто такий Антихрист?
Дати відповідь на запитання про Антихриста нелегко, оскільки довкола
цього персонажу існує безліч інтерпретацій. Відзначимо відразу, що
Апокаліпсис, де згадується Антихрист, не варто тлумачити буквально.
Йдеться про образне бачення, і образи потребують тлумачення.
Пропонуємо дві інтерпретації Антихриста: першу – з Біблійного
словника Маккензі та другу – з коментаря так званої Єрусалимської
Біблії.
Згідно з першою інтерпретацією, Антихрист – це уособлення сили,
ворожої Христу. Вона проходить крізь усю історію і завжди актуальна.
Цитуємо зі словника: «Образ Антихриста був витлумачений різними
способами, але існують вагомі підстави для того, щоб поставити під
сумнів дуже популярну в певний час версію, згідно з якою Антихрист є
реальною історичною есхатологічною особою. В Одкровенні св. Івана
Богослова зв'язок звіра з Римом занадто тісний, щоб представляти щось
окрім імператорської влади, котра переслідувала християн; що стосується
числа 666, то не було запропоновано кращого тлумачення, ніж те, згідно з
яким воно є сумою числового значення букв, що складають ім'я Цезаря
Нерона (KSR NRWN), імператора, що правив у період з 54 по 68 рік: він
був першим, хто засудив на смерть християн.
І в розумінні апостола Павла, «людина гріха» вже перебуває в дії.
Згадки, що містяться в I і II Посланнях св. апостола Івана, судячи з
усього, також звернені до перших християн, які думали, що Антихрист –
фігура есхатологічна. Є безліч антихристів, і кожен, хто відкидає Ісуса,
– антихрист. Швидше, антихрист – це уособлення сил зла, які іноді
можуть втілитися в окремій особі – як тепер, так і в майбутньому.
Озлобленість антихриста охарактеризована рисами, які можуть навести на
думку про лукавство диявола: але йдеться, скоріше, про поетичний прийом,
аніж про ствердження, ніби антихрист одержимий дияволом і, що більше,
ніби він є уособленням диявола».
Згідно з Єрусалимською Біблією, Антихрист – це фігура, яка з'явиться в
кінці часів. Антихрист – це, за словами св. Павла, «той супротивник,
який зноситься понад усе, що зветься Богом чи святощами, так що сяде сам
у храмі Божім і видаватиме себе за Бога» (2 Сол. 2, 4).
Той, хто противиться: тобто відступництво буде викликане тим, хто
стане великим противником Бога. Це нечестивець за визначенням, «людина
гріха», призначений для погибелі, буквально – «син погибелі»: «син ночі,
син пітьми». Це противник Бога, описаний термінологією пророка Даниїла,
яку він застосовує щодо Антіоха Епіфана: «І буде робити той цар за
своїм уподобанням, і підійметься і возвеличиться понад усяке божество, і
на Бога богів буде хулити і матиме успіх, аж поки не здійсниться гнів:
бо, що призначене, то здійсниться». У християнській традиції, під
впливом Книги пророка Даниїла, цей противник отримає ім'я Антихрист. Він
зображується як особа, яка з'явиться в кінці часів (тоді як Cатана,
знаряддям якого є Антихрист, діє вже зараз «таємно», переслідуючи і
зваблюючи віруючих, аж до останнього великого випробування, якому
покладе край повернення Христа). «Бо встануть лжехристи та ложні
пророки, які чинитимуть великі знаки й чуда, щоб, коли можна, звести
навіть і вибраних» (Мт. 24, 24). Ось як описано Антихриста в
Апокаліпсисі св. Івана (13): «І побачив я звіра, що виходив з моря,
маючи десять рогів і сім голів, і на рогах його десять діядем, і на
головах його імена блюзнірські. А звір, що бачив я, був подібний до
барса, ноги ж – як у ведмедя, а паща його – як паща лева. І дав йому
дракон силу свою і престол свій і владу велику. Одна з голів його мов
забита на смерть, і рана смерти її загоєна. І дивувалася вся земля за
звіром; і поклонилися драконові, бо владу дав звірові, і поклонилися
звірові, кажучи: «Хто подібний до звіра, і хто спроможний воювати з
ним?» Дано йому уста, що говорили великості та блюзнірства, і дано йому
владу – діяти сорок два місяці. І розкрив уста свої для блюзнірства
проти Бога – блюзнити на ім'я його і скинію його і тих, що на небесах
живуть. Дано йому вести війну проти святих і перемогти їх; і дано йому
владу над кожним племенем і людністю і язиком і народом. Поклоняться
йому всі, що мешкають на землі, чиї не записано імена в книзі життя в
Агнця заколеного, від заснування світу». Папа Бенедикт XVI згадує про
антихриста у своїй енцикліці «Spe salvi» (19), цитуючи дослівно
німецького філософа Еммануїла Канта: «Якщо коли-небудь християнству
судилося втратити гідність любові [...], то антипатія і огида до неї
стануть пануючим образом мислення і антихрист [...] почне своє
(ймовірно, засноване на страху і корисливості) недовге правління».
Кардинал Діас, Папський легат на святкуванні 150-річчя з’яви
Лурдської Богоматері, сказав такі слова: «Пресвята Діва Марія зійшла з
Небес як мати, що сильно хвилюється за своїх дітей... Вона з'явилася в
гроті Массабіель, що тоді був болотом, в якому паслися свині. І саме там
Вона побажала створити святилище, вказавши, що благодать і милосердя
Бога перевершують убоге болото людських гріхів. Поблизу з’яви Пресвята
Діва влаштувала джерело рясної і чистої води, яку паломники п'ють і
розвозять по всьому світу. Вона означає бажання нашої ніжної Матері, щоб
Її любов і спасіння Її Сина досягли країв землі. Нарешті, з цього
благословенного грота Діва Марія звернулася з наполегливим закликом до
молитви та покаяння, щоби випросити навернення бідних грішників.
<...> Після з’яв у Люрді Богоматір не припинила проявляти у всьому
світі своє материнське занепокоєння про долю людства. У різних явищах
вона просила про молитви і покаяння за навернення грішників, оскільки
передбачала духовний крах деяких країн, страждання, яких повинен був
зазнати Святіший Отець, загальне ослаблення християнської віри,
випробування Церкви, а також прихід Антихриста і його спроби замінити
собою Бога в житті людей: ці спроби, незважаючи на їхній блискучий
успіх, все ж приречені на крах».
Далі кардинал Діас сказав: «Тут, в Люрді, як і всюди у світі, Діва
Марія плете величезну мережу в своїх духовних синах і дочках, – щоб
підготувати потужну атаку проти сил зла в усьому світі, щоб покласти
йому край і підготувати остаточну перемогу Її божественного Сина Ісуса
Христа. Сьогодні Діва Марія ще раз запрошує нас вступити в Її воїнство
для боротьби проти сил зла. <...> Боротьба між Богом і Його
противником завжди жорстока, і сьогодні ще більш жорстока, аніж за часів
Бернадетти, 150 років тому», досі «ця боротьба залишає після себе
численні жертви».
Потім кардинал Діас повторив слідом за блаженним Каролем Войтилою
його слова, сказані 1976 року, незадовго до обрання Папою: «Сьогодні ми
бачимо найбільше бій, який коли-небудь бачило людство. Не думаю, що
християнська спільнота до кінця це зрозуміла. Ми стоїмо перед обличчям
остаточної боротьби між Церквою і Анти-Церквою, між Євангелієм і
Анти-Євангелієм».
Підводячи підсумок сказаному, додамо, що тлумачення у словнику
Маккензі та Єрусалимській Біблії, не суперечать одне одному. Антихрист
завжди діяв впродовж історії. Але в кінці часів він з'явиться також як
певна особа.
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар