04.02.2012р. Б. / «Горе вам!»

 

До коментарів про Соборність на УП

20 січня 2012 року на "Українській правді" була опублікована моя невеличка стаття під назвою "Моя мрія про Соборність". Деякі читачі прокоментувати цю статтю. Здебільшого вони написали, що годі жити мріями – треба діяти, а один навіть зауважив, що в 1991 році був зроблений живий ланцюг від Івано-Франківська через Львів аж до Києва.

За ці коментарі дуже дякую. Дозвольте тепер стосовно них щось сказати.

Слово "мрія" можна зрозуміти по-різному: або як щось уявне чи вигадане і далеке від дійсності. Але його можна також зрозуміти як щось реальне, щиро бажане, – як бачення, мету. Хочу підкреслити, що це слово я вжив у другому значенні, як мету, що її ми бажаємо осягнути, візію, котру я (чи тільки я?) хотів би бачити здійсненою – щоб усі громадяни України були відкриті одне для одного, почувалися спільнотою.

Цього я особливо бажаю як член Ініціативної групи "Перше грудня".

Живий ланцюг 1991 року – це прекрасний приклад того, що я мав на думці, хоча, може, лише частково, і про це скажу нижче. Підкреслю тут, що живий ланцюг, який маніфестував злуку міст Західної України зі столичним Києвом, не знайшов відповідників у подібних заходах інших регіонів України та їхніх головних міст. А, власне, цього бракувало, і таку недосконалість треба виправити, хоча, може, в інший спосіб.

Те, чого нам сьогодні бракує, є відчуття єдності всіх громадян, підкреслюю – всіх громадян!

І такого відчуття не буде, якщо ми не сприйматимемо іншу особу як таку саму, як я – з такою самою гідністю, з такими самими потребами, з такими самим правами.

Основний поділ у нашому народі полягає саме в тому, що ми механічно всіх ділимо за категоріями, наприклад: всі, хто при владі, – злі, всі не при владі – добрі, всі багаті – злі, всі убогі – добрі, - і ще є декілька подібних стереотипних поділів.

Така класифікація зручна: та чи правдива? Бо бувають сумлінні чиновники, які вболівають за справедливість, і трапляються убогі самолюбні чиновники, які більше прив’язані до матеріальних благ, ніж деякі багачі.

На думку автора цих рядків, основною реформою, яку повинен пережити наш народ, має бути усвідомлення, що всі ми однаково люди, всі сини і дочки України, а наша людяність залежить від нашої особистості та нашого характеру.

Ще одна важлива прикмета цієї реформи – добрим людям допомагати стати ще кращими, а тим, які заблукали, – знайтися. Законовчителеві, який зрозумів приклад доброго самарянина, Ісус сказав: "Іди і ти роби так само" (пор. Лк. 10, 25-37), – а жінці-блудниці – "Іди і більше не гріши" (пор. Ів. 8, 1-11).

Тепер, напевно, хтось скаже, що Ісус на фарисеїв і книжників, які на нього нападали, казав: "Горе вам! ". Такий вислів в українському та інших перекладах з грецького оригіналу звучить дуже жорстоко, майже як прокльон.

Арамейською мовою, якою говорив Ісус, ці слова мають дещо інше значення: "Жаль мені вас". Такий переклад більше відповідає ментальності Того, хто молився за тих, що Його розпинали.

Ісус не приховував вини чи поганих намірів тих, які перекручували Божий закон чи старалися Йому зашкодити, Він їх не вибілював. Він їх картав, але як Той, що прагнув їх навернути.

Так ставитися до людей, які нас кривдять, не легко. Для людини, яка не вірить у Бога, це майже неможливо, однак в Україні є велика кількість християн і взагалі добрих людей.

Ми не змінимо ситуації на краще тільки засуджуючи та проклинаючи. Справжнє відродження нашого народу, з бажаним усіма справедливим правопорядком, може здійснитися лише тоді, коли між нами запанує справжня людяність.

З християнської чи просто з людської точки зору, "тверде слово" дає протилежну реакцію: людина починає боронитися і цілком не готова виправитися. Натомість слова співчуття "жаль мені тебе" роззброює навіть когось дуже злобного.

Немає певності, що він виправиться, але це ймовірно. Як каже часто вживаний тепер образний вислів, краще будувати мости, як мури.

Знову, можливо, хтось скаже, що автор вищенаведених рядків – великий мрійник, далекий від дійсності. Мені не важливо, що про мене думають, говорять чи пишуть, але розчарованим читачам, які сподівалися "твердого слова", раджу прочитати книгу Євангелій.

+ Любомир

Джерела: www.pravda.com.ua

Мандрівники Христа Царя

03.02.2012р. Б. / Мирослав Маринович: Україна страждає від аморальності влади

 

Часто ми говоримо про єдність як про уніфікацію, де всі мають бути однаковими. Однак такої єдності нам не вдається досягти, навіть на політичному рівні. Нам потрібна єдність, яка дасть можливість кожному зберігати власну ідентичність. Таку думку висловив проректор із призначення та місії УКУ, правозахисник Мирослав Маринович. 2 лютого він взяв участь у дискусія «Відгомін Дня соборності: об’єднання чи поділ?».

 

Правозахисник також прокоментував події 22 січня 1990 року: «Це був злет духу, ми аргументували ці події політичними, національними, регіональними аргументами, але духовна основа цієї акції є величезною. Усі інші інтереси були вторинними, або й взагалі не важливими. Сьогодні ми маємо ситуацію навиворіт. Коли інтереси різних угрупувань є на першому місці, але немає первинності духу – натомість панує зневіра та недовіра», – зазначив він.

 

На думку Мирослава Мариновича, лише з відродженням духовної основи відродиться справжня українська ідентичність.

 

Проректор УКУ також прокоментував політичне протистояння «двох Україн» – «помаранчевої» та «синьо-білої»: «Господня мудрість у тому, що ми опинилися біля двох розбитих корит. Це шанс для українців сісти за стіл переговорів і подумати про те, як нам об’єднатися, не в плані уніфікації, а зберігаючи особливості кожного, вийти на гармонійне поєднання двох половин».

 

Зустріч «Відгомін Дня соборності: об’єднання чи поділ?» відбулася у межах проекту «Зустріч поколінь», який організовує Інститут лідерства та управління УКУ у співпраці з Марійським товариством «Милосердя» за підтримки фонду «Турбота про літніх в Україні».

Прес-служба УКУ

"Нам потрібна єдність, яка дасть можливість кожному зберігати власну ідентичність". 

Таку думку висловив проректор із призначення та місії УКУ, правозахисник Марнослав Маринович... 

"МАРЕННЯ МАРНОСЛАВА, або відрубаної голови про золоту корону..."

Катехит парафії Преображення Господнього р.Б. Леонід.

22.01.2012р. Б. / Блаженніший Святослав у День Соборності: Сьогодні вчергове намагаються поділити Україну, перетворити нас на народ, який сидить у темряві

 

Предстоятель Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав (Шевчук) закликає вірних святкувати День Соборності, бо ні для кого не секрет, що сьогодні хтось вчергове намагається поділити Україну, віддати тим чи іншим державам, «перетворити нас на народ, який сидить у темряві».

Глава УГКЦ символічно припустив, якби сьогодні Ісус Христос ступив на береги того українського Йордану-Дніпра, своїм оком оглянув би Україну, сказав би ті самі слова, що колись у Галелеї: «Поганська українська Галелея», бо за всі роки існування нашого народу через нашу територію перейшло дуже багато людей, скільки різних релігій, ідей, особливо безбожницьких, нищили розуміння пізнання істинного Бога і забирали світло в нашого народу. Скільки різноманітних держав намагалися розшматувати українську землю, а відтак і український народ, роблячи його слугою інших народів.

«Можливо, – каже Блаженніший Святослав, – сьогодні Христос дає нам особливий новий початок і каже: «Цьому народові, який сидить у темряві, засяяло світло велике». Оте світло виходить від нас з вами – від християн, які покликані освітити своїм християнським життям ту землю, на якій живемо, і принести Боже Слово, яке ми сьогогодні чуємо й отримуємо у святому храмі».

Проповідник відзначає цікаву річ, що сьогоднішній День Соборності співпадає з початком проповідування Ісуса Христа.

«Ми ще цей день деколи називаємо Днем злуки, коли Західна і Східна Україна заманіфестували цілому світові, що ми є єдиним великим народом, – наголошує він. – І ми можемо лишитися одним великим європейським народом, одним з найбільших європейських народів лише тоді, коли будемо соборною державою, яка об’єднує, огортає всіх дітей цього народу, які є дітьми одної і тої ж матері землі, більше того – живуть одними й тими ж духовними і культурними цінностями. Тому сьогоднішній день – День Соборності – нам треба святкувати. Це одне зі свят, яке може дуже багато дати нам, тим, хто сьогодні його переживає. Бо ні для кого не секрет, що сьогодні хтось вчергове намагається поділити Україну, віддати тим чи іншим державам, перетворити нас на народ, який сидить у темряві».

На його переконання, сьогодні нам засяяло велике світло: «Ця єдність є одним з виявів Божого життя, бо Бог є єдиний і кожен, хто єднається з Богом, отримує здатність творити єдність, перш за все, зі своїм братом, який живе поруч».

За його словами, ми християни хочемо в християнський спосіб відсвяткувати й пережити цей День Соборності, бо маємо розуміти, що «не вибори і не партії дадуть єдність нашому народу».

Блаженніший Святослав наголошує, що єдність має набагато глибший фундамент, яким може бути духовна єдність. Він переконаний, що до того часу, доки християни в Україні не будуть поєднані в одну єдину родину, до того часу український народ і ця соборність не матиме того фундаменту, бо його основою має бути ця непорушна скеля, якою є Христос.

«Тому сьогодні в нашій Церкві ми розпочинаємо тиждень молитви за єдність між християнами. Ми сьогодні просимо в нашого Спасителя, аби подав нам духовну єдність, щоб та духовна єдність пронизила всі сторони духовного життя нашого народу. І в черговий раз, живучи в тому світлі, яке сьогодні просвічує кожну людину, яка приходить на світ, ми просимо Господа: в єдності сила народу, Боже, нам єдність подай», – завершив Блаженніший Святослав.

Департамент інформації УГКЦ