Дев'ята неділя -- Мт. 14, 22-34
Сьогоднішній приклад про Петра, який йшов по воді, відкриває нам дуже
велику правду християнського життя. Коли апостоли побачили особу, яка
йде по воді, то настрахалися. Коли ж вони впізнали, що то є Христос, то
Петро, після Його слів, почав іти до Ісуса по воді. Доки Петро дивився
на Христа – він ішов, але тільки-но почав усвідомлювати, що він людина і
що йде по воді, а людині невластиво ходити по воді, почав потопати.
Так буває і в нашому житті. З історії Церкви знаємо, що взірцем
християнина є мученики, які завжди, не звертаючи уваги на обставини, жили
вірою. І доки ми живемо вірою, не оглядаючись на зовнішні обставини, ми
наче можемо йти по воді.
Коли ми стараємось якось реально, по людськи дивитись на обставини, то
відразу починаємо потопати. У християнстві не тільки песимізм, але й
навіть реалізм, не є можливий, в християнстві можливо
жити лише вірою. Лише віра дає нам спроможність йти попри будь-які
обставини, віра і вдивлення в Ісуса Христа. І тому наша віра – це те, що
дає нам фундамент, основу, щоб попри будь-які життєві бурі і незгоди,
будь-які ситуації йти понад усім і через усе у відповідь на те, що нам
допомагає йти через ті реальності життя наш Господь.
+ Венедикт
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар