Сьогоднішнє Євангеліє містить в собі щонайменше три, майже незалежні одна від одної, думки.
Перша думка (Лк 8, 16) стосується не просто світла, яким променіє,
наприклад свічка, а світло Божої благодаті, яке дається людині не для
того, щоб вона його сховала чим подалі від інших, але, навпаки, щоб
несла його поміж людей. Коли я роздумую над цим уривком, зауважую, що
сам я не дуже люблю бути посеред інших людей, оскільки за своїм
темпераментом я – інтроверт. Проте Господь, даруючи мені благодать
священицьких свячень, завжди ставить мене в такі ситуації, щоб я був
серед інших людей, яким служу словом або просто своєю присутністю.
Прийнявши благодать, ми повинні нею світити тим, що нас оточують, серед
яких ми працюємо і живемо. Саме завдяки такій людині, яка світила
христовим світлом, я, наприклад, опинився в Католицький Церкві, в якій і
служу Господу. Християнин повинен бути таким собі Христофором, тобто
тим, хто заносить Христа іншим. Важливо ще раз нагадати, що ми повинні
нести не себе, не свою філософію і бачення життя іншим, а самого Христа,
Який повинен бути прославлений в нашому житті (пор. Фил 1, 20).
Наступна думка (Лк 8, 17) стосується прихованих планів і намірів – все
раніше чи пізніше вийде на яв. Часто зустрічаюся зі скаргами на те, що
якусь людину не зауважили, не подякували за її добре серце. По-людськи
цих людей можна зрозуміти – це прикро, коли ті, яким ти з цілого серця
хочеш допомогти, віддячують тобі злом. Але такий стан речей тимчасовий:
всі наші наміри вийдуть на яв і, можливо, те, що нам здавалось великим і
шляхетним вчинком, стане жалюгідним, адже зроблено його було з огляду
на меркантильні наміри. У вічності ми все побачимо так, як це бачить
Бог, від Якого ніщо не приховане, і ось тоді Божі справедливі, про яких
ми навіть і не здогадувалися, що вони ними є, справді будуть сяяти
вічним світлом (пор. Мт 13, 43).
Третя думка (Лк 8, 18) стосується ілюзії посідання. Пригадаймо собі діалог поміж Ісусом і Пилатом: «Зо
мною не розмовляєш, – каже йому Пилат, – чи не знаєш, що в мене влада
відпустити тебе і влада розіп'ясти тебе?» І відрік Ісус: «Не мав би ти
надо мною ніякої влади, якби тобі не було дано згори. Через те на отому,
хто мене тобі видав, більший гріх.» (Йн 19, 10-11). Пилат говорить
до Ісуса, що він має владу над Його життям, проте Ісус звертає увагу на
те, що Пилат не мав би цієї влади без допуску Божої волі. Все в нашому
житті відбувається або згідно з Божою волею, або ж з допуску Божої волі.
Хто з Божою волею рахується, намагається її виконати, той насправді у
вічності буде приймати участь у Божій владі (1 Кор 6,3). Натомість той,
хто відкидає над собою Божу владу, гадаючи, що її немає, так насправді
жодної влади не має, а те, що йому було дане раніше чи пізніше буде
забрано від нього назавжди.
Джерело: КРЕДО
Немає коментарів:
Дописати коментар