Римо-катол.: 23 вересня (обов’язковий спомин)
Є святі, про яких розповідати важко, бо майже немає інформації. Є
святі, про яких розповідати важко, бо про них і так «усі все знають». Як
про блаженних Матір Терезу, Йоана Павла ІІ або святого Отця Піо
(1887-1968).
Франческо Форджоне народився в П’єтрельчіні. Об’явлення Ісуса мав з
дитинства (перше – у п’ятирічному віці). До капуцинів вступив у 16
років, отримавши ім’я Піо. Священиком став 1910 року. Був узятий до
війська на загальних підставах, але комісований за станом здоров’я,
оселився у Сан-Джованні-Ротондо у липні 1916-го і не полишав цього місця
до смерті.
20 вересня 1918 року під час молитви перед Розп’яттям отримав стигмати
на руках, ногах і боці; носив ці рани на своєму тілі півстоліття. Якби
не стигмати, він не був би такий всесвітньо відомий, але святим його
проголосили не з огляду на знаки Ран Христових, а за те, що був вірний
волі Божій. Просто в його випадку це було очевидне і пов’язане з таким
виразним знаком, як стигмати.
Падре Піо мав багато харизм (дарів): відомі його білокація –
перебування одночасно у двох місцях; чудесний запах як знак його
присутності; численні зцілення за його молитвою, екстази, видіння Матері
Божої та свого ангела-хранителя тощо. До нього прибувало щораз то
більше людей (ХХ століття мобільніше за всі попередні, разом узяті), але
при цьому головним заняттям і «зусиллям» його життя залишалася молитва:
тривале підготування перед св.Месою, сама Євхаристія, і довга подяка по
її звершенні. Про себе Падре Піо казав: «Я – священик, який молиться».
Євхаристія для нього була не просто найважливішою молитвою. Він,
отримавши стигмати, тим самим отримав участь у стражданнях Христа. А
оскільки кожна Меса є Хресною Жертвою, то Падре Піо це щоразу відчував
на собі. Цей священик ніколи не міг би засумніватися, чи присутнє Тіло і
Кров у Євхаристії…
Допомагати людям означає лікувати душу й тіло. «Дім полегшення
страждань» – лікарня, в якій люди дізнавали і медичної допомоги, і
зцілень – постала 1956 року. Падре Піо відійшов до Бога, а лікарня діє.
Сан-Джованні-Ротондо з маленького села стало всесвітньо знаним місцем.
Як Арс у Франції. Як колись – маленький Назарет. Бог засоромлює велике,
обираючи мале для здійснення своїх задумів.
Інформаційний
процес Падре Піо розпочався 1983 року, закінчився 1990-го. Через
наступні сім років було проголошено декрет про героїчність чеснот цього
Слуги Божого, ще за рік – декрет, який підтверджував чуда за його
заступництвом. Падре Піо беатифікований 1999 року і канонізований
2002-го.
П’ятдесят років носити на тілі рани Христа і співпереживати Його болі –
це не просто винятковий дар. Минуле ХХ століття знає не одного
стигматика Піо, як і не одне страхітливе нищення людей людьми. Можливо,
це теж «слово» Бога до нас, у певному розумінні. Людство не страждає
саме, самотнє, в безглуздості мук без Бога: Бог страждає з кожним і
всіма, і показує це тим, хто відкривається на цю Його особливу волю.
Падре Піо і Сестра Фаустина, Джемма Галгані і Тереза Нейман, Адрієн фон
Шпайр і Марта Робен, Марія Йосифа Менендес, Александріна Марія да Коста,
Ванда Бонішевська… Чим далі люди відходять від Бога, тим виразніше Він
показує, що Він є. І хто живе так, немовби Бога немає, нехай не
звинувачує того ж таки Бога за свою лиху долю.
Отець Піо заснував «групи молитви», які поширилися світом (а сьогодні
вони продовжують поширюватися також в інтернеті, наприклад, молитовна
група Вконтакті). Про нього написано численні книжки та створено безліч сайтів різними мовами. Падре Піо залишається «сучасним святим».
Джерело: КРЕДО
Немає коментарів:
Дописати коментар