12.06.2012р. Б. / Тижневий огляд: життя УГКЦ (04.06-10.06)

 

4 червня, на свято Пресвятої Трійці:

У м. Дрогобич відбулось урочисте святкування престольного празника Катедрального собору. Почесним гостем святкувань став владика Венедикт (Алексійчук), єпископ-помічник Львівської архиєпархії. У співслужінні владики Ярослава (Приріза), єпископа Самбірсько-Дрогобицького, владики Юліяна (Вороновського), вислуженого єпископа Самбірсько-Дрогобицького, священиків Дрогобицького деканату та інших деканатів єпархії, владика Венедикт очолив святкову Божественну Літургію

У с. Потелич  Рава-Руського деканату урочисто відзначили 510-ту річницю церкви Святого Духа, яка є пам’яткою архітектури національного значення і претендує потрапити у спадщину ЮНЕСКО. Правлячий архиєрей Михаїл Колтун освятив новий престіл у вівтарі та очолив Божественну літургію. З архиєреєм співслужили шістнадцять священиків.

Увечері, у муздрамтеатрі м.Дрогобича відбулась святкова академія з нагоди 120-ліття від дня народження Патріарха Йосифа Сліпого. Святковий захід розпочався привітальним словом владики Ярослава (Приріза), Єпископа Самбірсько-Дрогобицького.

 

5 червня з Благословення Митрополита Івано-Франківського Кир Володимира Війтишина  в час зборів протопресвітерів Івано-Франківської Архієпархії, отець Андрій Логін – Голова Патріаршої комісії душпастирства у сферах охорони здоров’я мав доповідь про відкриття центру для алкозалежних, а також для всіх бажаючих християн, щоб попередити алкогольну залежність.

 

6 червня в Івано-Франківській Архієпархії відзначено День мирянина: «Бути свідком Христа у світі: в родині, парафії, громаді на місці навчання та праці» - основна тема конференції, яка відбулася в приміщенні Івано-Франківської Дховної Семінарії ім. священномученика Йосафата. Після реєстрації учасників  Архієпископ і Митрполит Івано-Франківський Преосвященний Кир Володимир Війтишин очолив Молебень до Христа Чоловіколюбця в семінарійній каплиці.

 

На презентації пастирського листа Блаженнішого Святослава «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом», яка проходила у Львівській духовній семінарії Святого Духа, були присутні понад 300 священнослужителів Львівської архиєпархії. Владика Венедикт, Єпископ-помічник Львівської архиєпархії, ознайомив присутніх із основними тезами пастирського листа Блаженнішого, про Боже Слово і катехизацію, пізнання правд віри і втілення їх у щоденне життя, участь у літургійному і молитовному житті, а також про життя у Святих Тайнах, про служіння ближньому і парафіяльний провід та ін..

 

7 червня 2012 року в приміщенні Патріаршої курії у Львові, що знаходиться на території Святоюрського комплексу, Владика Венедикт Алексійчук зустрівся із головами єпархіальних літургійних комісій УГКЦ . Під час засідання розглядалися питання пов’язані із використанням тексту  Молитви над матір’ю в 40-й день після пологів, вірного тексту Чину освячення престолу, правильного переліку церковної ієрархії під час Літургії та тексту Чину похорону.

 

9 червня 2012 року, у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла у м. Львові, єпископ Михаїл Колтун, керівник Департаменту Патріаршої курії у справах душпастирства силових структур, очолив Молебен до Христа Чоловіколюбця. Під час Молебню капелани молилися за працівників силових структур, які виконують своє служіння для забезпечення порядку під час чемпіонату з футболу ЄВРО 2012.

 

10 червня 2012 року:

З нагоди святкування 170-ої річниці побудови Винниківського храму Воскресіння Господнього,  Високопреосвященний Владика Ігор Архиєпископ і Митрополит Львівський очолив Божественну Літургію. Перебуваючи в контексті неділі Всіх святих і святкування 720-ої річниці заснування м. Винники, владика Ігор закликав освячувати свої душі, щоб Господь міг щедро благословити храм і його місто: «Наше завдання – освячувати душу, а для цього існують різні способи, тому користаймо із навчання нашої Церкви та здобуваймо праведність, щоб бути в домі Небесного Отця, який приготував нам житло».

 

В часі Архиєрейської Божественної Літургії  Преосвященний владика Венедикт, єпископ-помічник Львівської Архиєпархії, уділив священичі свячення доктору богослов’я Василю Рудейку, заступнику Голови Патріаршої Літургійної Комісії УГКЦ.

 

Преосвященний владика Венедикт, єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ відвідав новостворену парафію блаж. Йоана-Павла ІІ римо-католицької Церкви, яка функціонує на території Філософсько-богословського факультету УКУ (вул. Хуторівка, 35А), з нагоди празника Пресвятої Євхаристії, який цього дня урочисто відзначали вірні римо-католицького обряду.

 

Преосвященний Владика Тарас Сеньків, Апостольський Адміністратор Стрийської єпархії УГКЦ здійснив чин освячення новозбудованого храму Святої великомучениці Параскеви П’ятниці у с. Кагуїв Миколаївського деканату.

Любомир Гузар: Історія Української Церкви – це школа нашої духовності

Відвідини Блаженнішим Святославом вірних УГКЦ в Канаді:

Глава УГКЦ прибув до Канади
Глава УГКЦ взяв участь у святкуванні 100-літнього ювілею парафії УГКЦ у м. Калґарі (Канада)
Глава УГКЦ у Канаді відвідав колишній табір інтернованих українців
Глава УГКЦ молився з учнями двомовних католицьких шкіл Канади
У Канаді Глава УГКЦ взяв участь у молитовному сніданку
Глава УГКЦ завершив перший пастирський візит до Канади


Джерело:   Воїни Христа Царя

18.03.2012р. Б. / Біоетичний лабіринт - Принцип пропорційності

 

Другим принципом біоетики, який визначає справедливість медичного втручання є принцип пропорційності. Він є настільки очевидним, що, здавалося б, немає необхідності говорити про нього. Однак життя показує, що нерідко його порушують, внаслідок чого дії стають морально сумнівними, щоб не сказати - недопустимими.

Принцип пропорційності передбачає, що будь-яке медичне втручання повинно бути – і звідси його назва – пропорційним до ситуації: до хвороби і загроз, що з неї випливають; до психофізичного стану пацієнта і лікаря. На практиці це означає кілька речей. По-перше, засоби і методи діагностики та лікування повинні бути відповідними для існуючих ризиків. Вони не можуть бути занадто слабкими, якщо загроза є серйозною, і не можуть бути настільки ж сильним, якщо загроза невелика. По-друге, побічні ефекти втручання не можуть бути гіршими за хворобу. Тут слід зазначити, що принцип пропорційності є тісно пов'язаний з принципом роботи подвійного ефекту, який визначає умови, що повинні бути виконані, якщо дане втручання тягне за собою також і негативні наслідки. Але це окремі принципи, і розуміння їх дозволяє в даній ситуації звертатися до відповідного з них.

Очевидність принципу пропорційності, свого роду почуття пропорційності, призводить до того, що його легко ігнорують і не враховують. Однак не слід забувати, що наслідки відмови від його дотримання можуть бути дуже серйозними, як в етичному, так і чисто медичному вимірі.

Очевидно, що не слід виривати зуб, який можна почистити і запломбувати. Набагато менш очевидними є рішення у випадку фармакологічної діяльності. Як часто буває так, що пацієнти вимагають призначення антибіотиків, навіть якщо вони не є необхідними. Лікар знає про це, але приписує "для чистого спокою". Одним із ускладнень порушення принципу пропорційності є додаткове ослаблення організму пацієнта, що може привести до наступного, на цей раз більш серйозного захворювання.

Впродовж багатьох останніх років в Європі спостерігається тенденція до надмірного споживання ліків. Значною мірою це явище є результатом великої маркетингової діяльності, яка переконує людей в тому, що майже на кожну хворобу знайдеться таблетка; оскільки слабкі таблетки є гіршими і менш ефективними, бажано відразу ж застосовувати таблетки сильнішої дії. З етичної точки зору, ці реклами є неетичними, оскільки вони не лише вводять людей в оману з приводу дії ліків, але і - що набагато небезпечніше - створюють менталітет, який спричиняє необдумане використання занадто сильних засобів, занадто часто і в надмірних кількостях.

Добрих намірів, добрих в тому сенсі, що хочеться допомогти людині, не вистачає. Такими благими намірами, як говорить прислів'я, вимощена дорога до пекла. Продиктовані ними дії приносять більше шкоди, ніж користі. Реально допомогти можна тоді, коли допомагається з розумом. Більш просунуті технології, продукція і методи загалом не обов’язково задовольняють цю умову. Очевидно, що вони є потрібним там, де цього вимагає ситуація, але все частіше використовуються лише тому, що, як "сучасні", є, нібито, кращими. Здоров'ю найкраще служить те, що йому служить, а не те, що сучасне. Якщо людині потрібний лише вітамін В6, немає сенсу напихати її складними гормональними препаратами. Існують хвороби серця, при яких є потреба агресивного фармакологічного впливу багатьма засобами, існують і такі, де необхідним є втручання хірурга, і, врешті-решт, є такі, де вистачає просто трохи відпочинку і аспірину. Ну, і зменшення ваги та рівня холестерину.

Ось у чому проблема. Сучасна людина схильна вживати таблетки і навіть лягти під хірургічний ніж, щоб бажаний ефект досягнути швидше і, можливо, без власних зусиль. Вона хоче, щоб лікар або фармацевт, відремонтували - легко і швидко - те, що вона сама раніше зламала. Але ці короткі шляхи – шляхи, які ведуть в нікуди. Принцип пропорційності має захищати нас від видимого спрощення, і насправді від нас самих. Інше питання полягає в тому, чи дотримуємося ми його, чи ні.

ks. Piotr Kieniewicz MIC

За матеріалами: Radio Watykańskie
Біоетичний лабіринт – принцип цілісності
Біоетичний лабіринт: Принципи медичної інтервенції
Біоетичний лабіринт – Назвати дитину на ім’я
Біоетичний лабіринт: Питання про суть терпіння
Біоетичний лабіринт: Відколи пацієнт є людиною, відколи людина є пацієнтом?
Біоетичний лабіринт – істина і добро чи моя примха
Біоетичний лабіринт – подвійне обличчя перинатальної медицини
Біоетичний лабіринт – смертна кара


Джерело:  Мандрівники Христа Царя

13.03.2012р. Б. / «Час Великого посту - сприятливий, щоб переосмислювати своє життя»

"Час Великого посту - сприятливий, щоб переосмислювати своє життя"

 

Слово Архиєпископа і Митрополита Львівського
на 2-гу неділю Великого Посту

Євр 1,10-2,3; Мр 2,1-12.

Не можемо ніколи забувати про те, що усе написане у Святому Писанні, здійснено під натхненням Святого Духа. Очевидно, що деякі тексти дуже прості, але вони надзвичайно цінні, бо розповідають нам про далеку давнину та створення світу Богом, про давню історію людства, яке було тісно пов’язане із своїм Творцем. Господь не потребував творити світу, але його велика любов, що перебуває у Пресвятій Трійці наклонила до того, щоб покликати до життя ангелів у небі та людей на землі. Чи можливо, є ще якісь твори, покликані Господом до життя у надзвичайно широкій Вселеній, якоїне обіймають потужні телескопи? - Нам не відомо, бо Церква залишає це для вирішення науковцям. Хай вони досліджують та скажуть правду про те, що довідаються. Є різні версії про якихось інопланетян, що залітають на землю на різних тарілках, але поважні вчені про це зовсім не бажають стверджувати. Церква, натомість, не заперечує існування ще якогось життя у вселенських просторах, лише очікує на обґрунтоване наукове твердження, якого до цього часу ніхто поважно не вчинив.

 

Знаємо, що є другий світ, до якого ми з вами невмолимо спішимо. Бо кожен Новий рік, кожен наш ювілей дають сигнал про скорочення нашого життя на землі, про його все ближчий та ближчий кінець. Нам відомо про ангелів, які перебувають на служінні Всевишнього Бога та про нечистих духів, які терплять кару й спокушують людей до зла із-за великої заздрості, бо кволіші за злих духів люди осягають вічну нагороду в Господа, а ті – втратили її навіки. У читанні до євреїв знову пригадується про те, що Бог оснував землю та небеса, також, що вони загинуть, а Творець не зміниться ніколи. Знову, в посланні говориться про службових духів, ангелів, які мають завдання допомагати людям, щоб отримати спасіння. Отже, ми не самі, з нами ангели, наші хоронителі, які уболівають за наше достойне християнське життя. Звичайно, кожен ангел радіє з доброго життя християн і навпаки, сумує, коли особа віддаляється від гідного духовного життя. Коли  людина не слухає його й не відповідає на гідну пораду доброго ангела, а йде за волею Адама та Єви, вибираючи підступну та згубну намову диявола, тоді наражає себе на гірку небезпеку зневаги Бога та можливо, втрати вічного щасливого життя. Хто не приймає волі Бога, така особа живе за власною волею, прислуговуючи злому духові. Тому спостерігаємо дуже багато у світі різного розбрату й дивуємося, але це не стається спонтанно, бо воно діється внаслідок заперечення Господніх законів. Адам за непослух був вигнаний із раю, проти нього збунтувалася земля й природа, подібно стається і тепер, коли чуємо та бачимо дії цунамі, вулканів, землетрусів, штормових вітрів, смерчів, появляються різного роду невиліковні хвороби тощо. Між іншим, сьогодні якраз річниця, як цунамі у Японії забрав життя багатьом людям та зробив величезну руїну із усього побудованого, що обчислюється мільярдами доларів. А, коли ще заглянути в історію, тоді пригадаємо, що терористичний акт вчинений в США, теж стався одинадцятого числа, тільки у вересні 2001 року. Такі явища не стаються тому, що просто насувається одна частина землі на іншу чи просідає земля в морях та океанах й дає поштовхи; або від того, що дують шалені вітри від зустрічі різних перепадів температур в атмосфері; чи відбувається вулканічні викиди від неймовірних температур тощо. Цього, мабуть не було б, коли б люди святкували Боже ім’я, не гнівили Господа, покинули свою зухвалість, зверталися до нього за допомогою, як це робив праведний Авраам, який бажав врятувати два міста від сірчаного вогню. І Творець прислухався до слів святця й був готовий помилувати міста Содом та Гомору, але там не знайшлося праведних людей, які служили б Всевишньому Богу, тому й випав сірчаний дощ, щоб знищити беззаконня, а разом і усіх тих, хто був його причиною (пор. Бут 19,24-25). Люди віддалилися від Бога, не спішили йому служити, забули про нього, зневажали його, не зважали на припис Святого Писання, де говориться: «… хто до нього прибігає покараний не буде» (Пс 34,23). А ці до Бога не прибігали, подібно, як і Адам.

 

Автор послання до євреїв турбується й напоумляє, щоби «вважати дуже пильно», бо злий дух може звести, також, добру людину з гідної дороги. Переймаючись доброю долею людини, автор наголошує те, що закони Бога не тільки для проголошення, але найперше - для виконання. Він пригадує, що слова, які звіщали ангели були дуже зобов’язуючі для народу і про це читаємо в багатьох місцях Святого Писання. Тоді, що скажемо про слова й закони, які проголосив Господь та прищепив до нашого сумління, якого не можна позбутися і, яке буде свідком у вічності разом із ангелом на суді перед Богом про всю історію нашого життя?  Ангел Божий жалівся на ізраїльтян, яких вивів із дому неволі, що вони не послухали його голосу й укладали союз з мешканцями обіцяної землі та не понищили їхні жертовники. Промовив Господь, що не прожене через їхню неслухняність тих народів, що стали їхніми ворогами, а їхні боги, тобто ворогів, будуть сильцем для вибраного народу (пор. Суд 2,1-4). Неслухняність ангелу стала великою перешкодою допомоги Божої вибраному народові.

 

Достойні молільники, любі наші парафіяни та прихожани, нам потрібно прийняти й гідно виконувати волю Господню, незважаючи на тягарі, що утискають нас та невигоду, як ми часто думаємо. Господь посилає нам свого ангела, який дбає про нас й трудиться, щоб нам допомогти вистояти і тяжких труднощах життя. Бруно Ферреро у своїй легенді «Два ослики» пише про двох ослів, що прибули до Вифлиємської печери. Очевидно, вони тяжко працювали, а тут могли помолитися та просити помочі від Дитяти Ісус. Знову навантажені тягарем рушили в дорогу. Один із них скаржився іншому, що він просив Месію, щоб звільнив його від тяжкої праці, а так зовсім не сталося, - змушений продовжувати важкий труд. Другий повідомив, що він просив в Ісуса сили носити тягарі й енергійно рухався вперед (див. «Б. Ферреро «Життя – це все, що ми маємо», легенда: «Два ослики»). Тягарі необхідно нести з Божою допомогою, бо їх ніколи не уникнемо!

 

Час Великого посту - сприятливий, щоб переосмислювати своє життя й направляти його увесь час на добру християнську дорогу. Користаймо із часу, який нам пропонує Господь, щоб щиро покаявшись та примирившись із Богом ми удостоювалися звання почтивих борців за вічне щасливе життя. Вкінці помолімося молитвою ірмоса із Утрені цієї неділі: «Темні і скверні помисли охоплювали мене, коли я, блудний, далеко відійшов від тебе, Спасе; нині ж взиваю до тебе: згрішив я, згрішив, спаси мене, що усердно вдаюся до твого милосердя» (Утр. 2-ої нед. Вел. Посту, п.3). Милостивий Господи, будь нам спасінням й милосердям! Божа Мати, відкрий нам вуха, щоб слухати й виконувати Божі повеління!

+ Ігор
Архиєпископ і Митрополит Львівський
11 березня 2012 р.Б. Архикатедральний Собор Святого Юра


Джерела: www.ugcc.lviv.ua

Мандрівники Христа Царя

20.02.2012р. Б. / Навчальний курс з Методу розпізнавання плідності

 

Інститут родини та подружнього життя
Українського католицького університету

Всеукраїнський благодійний фонд
"За гідність людини"

З  2 березня  по  21 квітня  2012 року

(з перервою на Великодні свята)

 

проводять навчальний курс з

 

Методу розпізнавання плідності

(Методу природного планування сім'ї)

 

Тривалість курсу – 72 академічні години (36 занять)

Заняття відбуватимуться в такий час:

щоп’ятниці з 18:00 по 21:00

і щосуботи з 9:00 по 16:00

в приміщенні філософсько-богословського факультету

Українського католицького університету

за адресою вул. Хуторівка, 35а

в 216 авд. (2-ий поверх)

Матеріальна підтримка для проведення навчального курсу - 350 гривень з особи.

 

Щоб стати учасником,

потрібно зареєструватися,
надіславши лист-прохання на адресу olkuka@ucu.edu.ua

Відповідальна особа – Олеся Кука

 

Радо запрошуємо всіх зацікавлених!

 

 

Джерело:  Мандрівники Христа Царя

19.02.2012р. Б. / Вбила свою дитину, тепер рятує інших

 

Ось незвичайна історія Кейтлін Ітон. Присвячуємо її тим, хто вважає, що захисники життя не мають що запропонувати вагітним жінкам у їхніх проблемах.

 

Був 1980 рік. Кейтлін мала трохи більше 20 років. Саме розійшлася з чоловіком. А хвилину тому вийшла з клініки, де було вбито її ненароджену дитину, зачату від іншого чоловіка. Жінка ледве трималася на ногах. Схлипуючи, осіла на бордюр. Присягаю Богові, що як коли-небудь зустріну жінку, яка стоїть перед таким вибором, то зроблю все, аби цей вибір був інакшим, ніж зробила я… Минали тижні, а Кейтлін усе ще несла в собі живий спогад про сум жінок, які лежали на брудних матрацах у поопераційній залі. «Мені не можна було ні побачити дитину на УЗД, ні почути биття її серця», – згадує вона по роках. І додає, що у певному розумінні вдячна за той страхітливий досвід, бо завдяки йому зрозуміла, наскільки важливим є труд заради жінок і дітей.

 

Отож Кейтлін Ітон створила в Каліфорнії мережу клінік (Birth Choice Health Clinic), де надається повна опіка матерям і ще не народженим дітям. Від 2006 року в них уже побували 70 тисяч відвідувачок. Від аборту врятовано 3100 дітей.

 

Могутнім знаряддям у боротьбі за життя є УЗД.

 

– У нас найкраща, найсучасніша тривимірна апаратура кольорового УЗД Кожна мама бачить своє дитятко на екрані й чує биття його серця, – каже Кейтлін і додає, що завдяки цьому 77% жінок, які думали зробити аборт, вирішили народити дитину.

 

Осередки, засновані Кейтлін Ітон, надають певну медичну опіку, порадню всиновлення, не оминаючи також духовної сфери. Там організовувано заняття, на яких опікуватися дітьми вчаться не тільки жінки, а й чоловіки, частина яких раніше могла намовляти партнерок до аборту. Провадяться регулярні заняття для жертв постабортного синдрому, а також програми сексуального утримання для підлітків. У цих клініках немає абортів і контрацепції.

Джерело: CREDO

31.12.2011р. Б. / Старий рік минає.... Чим він запам’ятається католикам

 

За кілька годин 2011 рік відійде в історію. І варто би було на порозі Нового 2012 року пригадати собі найважливіші події з життя Церкви, якими рік, що минає, запам’ятався.

Початок року відзначився неординарною подією: Глава УГКЦ Блажeнніший Патріярх кардинал Любомир Гузар подав у відставку. Цей акт викликав неабиякий ажіотаж в українському мeдійному просторі, алe головні уроки цієї відставки залишились поза увагою ЗМІ. Українські журналісти практично нe помітили моральної компоненти цього акту. Блажeнніший Любомир дав приклад того, як заради добра загалу, у конкретному випадку – Церкви, великі люди поступаються своєю владою. Подібно до благородних Толкінових Ґондорських королів, Блажeнніший Любомир щe теплою рукою передав владу своєму наступникові.

А вибір нового Глави УГКЦ став інтригою, котру ЗМІ підігрівали своїми здогадами. Алe практично ніхто нe пророчив у Патріярхи молодого єпископа з Аргентини. Аджe ЗМІ таки нe засвоїли уроку відставки Блажeннішого Любомира: Церква нe діє за критеріями світу цього. Єпископи – нe політики, які борються за владу, а пастирі народу Божого. Тому і вибір молодого єпископа Главою Цeркви став черговим уроком для українського суспільства, якого знову, на жаль, ні суспільство, ні ЗМІ так і нe засвоїли. Церква і надалі залишається голосом волаючого посeрeд української пустелі.

Окрім відставки та виборів Глави УГКЦ, українську католицьку реальність ознаменував конфлікт ВО «Свобода» проти УГКЦ. Так, самe проти УГКЦ. Тe, що на поверхні виглядало, як конфлікт довкола УКУ, насправді було спрямоване проти УГКЦ. Хоча УКУ нe є УГКЦ, алe ця інституція усe ж таки єдиний Унівeрситeт УГКЦ. Тому удар по УКУ нe можe бути безболісним для УГКЦ як Спільноти. Дивлячись з цієї перспективи, хто цілиться в УКУ, як інституцію, цілиться фактично в УГКЦ. ВО «Свобода» також непристойно зманіпулювала Блажeннішим Любомиром Гузаром. Глави трьох галицьких обласних рад попрохали Блажeннішого про авдієнцію, яку і отримали. Алe ВО «Свобода» подала цю подію як зустріч Блажeннішого з главами трьох обласних осeрeдків ВО «Свободи», така ось «бeзнeвинна» маніпуляція інформацією та добрим ім’ям Блажeннішого Любомира. Здавалось, можна було би поставити крапку на цьому. Аджe в кінцeвому рeзультаті УКУ таки отримав землю в оренду за спeціяльною низькою вартістю. Та не так сталося, як гадалося. Наприкінці року представники ВО «Свобода» у Львові спробували прикритися УГКЦ у своїх сумнівних оборудках з Львівською комунальною зeмлeю.

І такі відносини ВО «Свобода» з УГКЦ нe дивують. Соціяльний націоналізм, велику частину якого становлять, прихильники РУНвіри, вигаданої Л. Силeнком, нe можe мати нормальних відносин з Католицькою Цeрквою. Ці дві рeальності протиставлeні у своїй суті. Соціялізм як політичне явище – засуджений Цeрквою, а поганство РУНвірівців у своїй суті противиться християнству.

У 2011 році побачив світ «Катeхизм Української Грeко-Католицької Цeркви». Дeхто очікував якоїсь сeнсації, кардинальних змін у віровчeнні УГКЦ, алe цього нe сталося. Тому Катeхизм і викликав шквал критики кіл, які очікували нe більшe нe менше, а якогось православного (нeз’єдинeного) катeхізісу. 

Рік 2011 запам’ятається українським католикам як рік бeзпрeцидeнтного тиску на них з боку сучасного політичного режиму в Україні. Безпідставними відмовами у наданні зeмeльних ділянок під будівництво церков, нeповeрнeнням храмів, заборонами на провeдeння церковних процесій, пeрeбиранням НАНУ на сeбe права визначати, хто є католиком, а хто ні, дискримінаційним привілеюванням державою РПЦ і багато щe чим «приємним»...

Цього року Україна «прославилася» на вeсь світ нe лишe пeрeслідуванням опозиції, алe й безстидною антихристиянською провокацією «Femen» на площі святого Петра в Римі та бушуванням догналівської секти, хвилі від якого докотилися до Ґротафeрратського монастиря під Римом.

А у світі цього року відбулась хвиля революцій в арабському світі. Арабські революції щe більше погіршили стан християн в арабських країнах, алe міжнародна спільнота, як завжди, залишилась сліпою та глухою до цього. Що більше, в Кот-д’Івуарі під охороною миротворців ООН сталася різанина понад тисячі християн. Міжнародна спільнота і на цe щільно заплющила очі.

Сeрeд радісних для Всeлeнської Цeркви подій бeз сумніву пальма першості належить бeатифікації Папи Івана Павла ІІ. Майже мільйон вірних з усього світу взяли участь у цих урочистостях.

Цікаво, що нe мeншу увагу ЗМІ привернула й інша подія: вихід у світ другого тому праці Бeнeдикта XVІ «Ісус з Назарeту». Хоч цe звучить неймовірно для вуха українського обивателя, алe книга викликала широку громадську дискусію у багатьох європейських країнах, хоча в Україні ніхто, крім вузького кола фахівців та фанатів Папи, нe помітив виходу цього видання.

У 2011 році два папських візити стали кісткою в горлі ЗМІ – візит до Хорватії та візит до Бeніну. Візит Святішого Отця до Хорватії викликав різку критику ліберальних ЗМІ, оскільки замість провального заходу, якого з нeтeрпінням вони очікували і прогнозували, вийшов тріюмф Католицької Цeркви на чолі з Папою Бeнeдиктом XVІ. Вeличeзна кількість вірних, а особливо молоді була для багатьох великою несподіванкою. Аджe у лібeральних ЗМІ, особливо хорватських, вeлась посилeна пропаганда проти цього візиту. Та, Богу дякувати, хорватські католики щe нe відівчилися думати своєю головою. Ліберальна атака ЗМІ виявилась вистрілом в порожнечу. Тому ліберальні ЗМІ усього західного світу навіть нe приховували свого розчарування і огірчeння.

Візит жe Папи до Бeніну ЗМІ взагалі пильно обійшли увагою. Нe було скандальних пeрeпрошeнь за сексуальні надужиття, нe було заяв про контрацептиви... А заклики Папи до багатих країн Заходу допомогти нещасній Африці, з якої європейські ліберальні колонізатори віками висмоктували останні соки, кого цe цікавить? Кращe нe хивлювати «чутливу» совість європейського обиватeля, яка його кусає за бідних вбитих на м’ясокомбінатах тваринок, хто його зна, може, нe дай Боже, ще прокинеться, а тоді журналістам пeрепадe на горіхи...

У 2011 маленька Угорщина грубо і бeзцeрeмонно плюнула в обличчя ліберальному європейському Голіяту. Взяла і проти волі «розумних» голів ЄСу прийняла Конституцію, яка покликається на християнські корені мадярської культури і обороняє права нeнароджeних. Який жах! Євро ЗМІ аж звили від такого нахабства мадярів.

Християнство! Захист життя нeнароджeних! Жах! Фашизм! Нацизм! До сьогодні ліберальні європейські ЗМІ не пропускають можливості вкусити мадярів.

І майже на самому фініші 2011 року ЗМІ опублікували дослідження, яке стверджує, що католики та протестанти – найщасливіші європейці. Українцям є над чим задуматися, особливо тим, які хочуть з грeко-католиків зробити православних.

о.Орест-Дмитро Вільчинський


Джерело:  Мандрівники Христа Царя

29.12.2011р. Б. / Хто любить Церкву – бере активну участь у житті парафії

 

Щороку в першу неділю після Різдва Католицька Церква відзначає свято Пресвятого Сімейства. Цього року воно припадає на Новий рік – торжество Пресвятої Богородиці. Тому свято Пресвятого Сімейства відзначатиметься у п'ятницю, 30 грудня.

Відновити турботу про сім'ю і церкву закликають єпископи з Ради у справах сім’ї польського єпископату у своєму зверненні з нагоди свята Пресвятого Сімейства, повідомляє wiara.pl.

За словами єпископів, сім’я є незамінною школою життя. "Дім – це не просто спогади, це кровні узи, почуття приналежності, взаємної відповідальності. Це спільний стіл, бесіди і молитви. Дім дає притулок і почуття безпеки, дозволяє розслабитися і відновити сили. У ньому живуть найрідніші, тут виховується усвідомлення свого коріння і почуття власної ідентичності",– зазначають єпископи. Водночас вони додають, що справжню сімейну атмосферу будує любов, пошана до батьків і відповідальність за сім’ю.

"Батьки є першими, хто навчає цих цінностей, вони творять справжній дім. Їхня присутність, турбота про атмосферу взаєморозуміння і любові, а також виховання вчать відповідальності та розвивають її. Дім, дружній до життя і виховання,  – це дім, відкритий на дар життя, в якому діти отримують любов своїх батьків і їх батьківську опіку, а також свідчення віри і вірності, чесності і працьовитості. У атмосфері родинного дому людина також вперше пізнає Бога і усвідомлює реальність Церкви, яка є нашим домом", – підкреслюють єпископи.

Свято Пресвятого Сімейства нагадує нам про роль сімейного дому в житті Ісуса Христа і всіх, хто належить до Його Церкви. "Відчути себе у Церкві, як вдома, означає брати участь у Її житті так само, як у житті своєї сім’ї", – наголошують єрархи, нагадуючи, що в духовному вимірі Церква є нашим домом. "Відкрити у Церкві свій дім – це жити у Ній вірою на щодень. Відкрити у Церкві свій дім – це з повагою і радістю сприймати обов’язковість Недільної Служби Божої та запрошення до Євхаристійного столу. Відкрити у Церкві свій дім – це оточувати Її любов'ю і турботою та відчувати свою відповідальність за Неї", – вважає Рада у справах сім'ї. Водночас наша любов до Церкви має виражатися у турботі про особисту святість і всіх Її членів. "Конкретним виразом цієї любові має бути наша активна присутність на парафії", – звернули увагу єпископів Ради, додаючи: "хто вважає Церкву своїм домом, той, незалежно від того, де він знаходиться, пам'ятає, звідки він виростає і залишається вірним спадщині своєї віри".

Джерело:  Мандрівники Христа Царя