02.06.2012р. Б. / Феномен «дитячої неділі»

 

У Донецьку сьомий рік діє греко-католицька школа

Греко-католиків усе ще сприймають на Донбасі зазвичай як «іновірців», які «понаїхали з Бандерівщини». Довіру жителів індустріального регіону священики УГКЦ завойовують простим, перевіреним способом: безкорисно творячи добро. Феномен «дитячої неділі» тут особливо показовий.

 

«То ви уніатів шукаєте», — недовірливо констатувала жителька донецького передмістя Смолянка, в якої я вирішив запитати дорогу до храму. Проте я вже збагнув, куди треба йти. Вулицею прямувала мало не колона молодих подружніх пар з дитячими візочками та «самостійною» малечею, що міцно трималася за таткові чи мамині руки. Так разом ми й дійшли до храму Покрови Пресвятої Богородиці, двір якого на той момент ніби перетворився... на великий та галасливий дитсадок.

 

Донецька громада Української греко-католицької церкви вибудувала свій кафедральний собор декілька років тому. До того мали лише невеличкі каплиці, найдавніша з яких була розташована в хатинці, яку свого часу подарувала одна з парафіянок. Із завершенням нової ошатної церковної споруди з’явилася нагода запросити жителів міста на спеціальні «сімейні» літургії, що правляться по неділях. Діти старшого віку здебільшого по службі Божій залишаються ще й на заняття в недільній школі.

 

Чесно кажучи, для мене було відкриттям, що церковна школа навчає не лише азам християнських знань. Довелося спостерігати, як найменші з допомогою наставниці старанно засвоюють непросте, як на їхній вік, мистецтво паперових аплікацій.

 

У старшій групі свої проблеми: хлопець захищає складений удома список улюблених музикальних зірок.

 

— А Пугачову ти категорично викреслюєш? — запитує викладачка.

 

— Бо стара, і взагалі... — стоїть на своєму підліток.

 

— Як же, — трохи театрально хапається за голову вчителька, — вона ж співає про кохання!

 

Як розповіла Людмила Панасюк, найдосвідченіша з тутешніх викладачок, які працюють в осередку сестер-служебниць Непорочної Діви Марії, недільна школа УГКЦ існує в Донецьку з 2005 року. Починали черниці з гуртка в десяток учнів, зараз у чотирьох вікових класах понад півсотні вихованців. Окрема група — для батьків, яких паралельно вчать, так би мовити, позакласної роботи зі своєю малечею. Усі викладачі мають чималий педагогічний досвід. Поки що за школу править приватний будинок, орендований поблизу храму, але найближчим часом має нарешті завершитися спорудження спеціальної будівлі.

 

 

У «шахтарській столиці» львів’янка Л. Панасюк уже восьмий рік. Каже, що її особисто тішить відчуття єдиної родини, що поступово склалося серед школяриків та їхніх батьків. Його, зокрема, зміцнюють спільні подорожі в Карпати, які традиційно здійснюються щоліта.

 

— Ми в недільній школі — із жовтня минулого року, коли тут розпочиналися чергові заняття, — розповідає донеччанка Тетяна. — Моїй дитинці на той час було шість рочків, вона якраз пішла до першого класу гімназії. Хотілося, щоб донечка засвоїла всі ті релігійні цінності, які сповідує моя родина, полюбила Христа, адже Бог є любов.

 

— До цієї церкви мене вперше привела мама, — розповідає Марія, — але свідомо я потягнулася до храму після загибелі чоловіка, відчуваючи тут підтримку, якої дуже тоді потребувала. Сама виховую трьох дітей, тож вони буквально живуть «від неділі до неділі», чекаючи занять у цій школі. Кажуть, що їм дуже цікаво спілкуватися з ровесниками, на кожному занятті дізнаватися про щось нове.

 

Координатор благодійного фонду «Карітас Донецьк» Любов Пантелюк розповіла про інші напрямки доброчинної роботи, що їх здійснює Донецько-Харківський екзархат та місцева громада УГКЦ. При кафедральному храмі є безкоштовна їдальня для нужденних. Узимку ж добровільні помічники фонду виїжджають із гарячою їжею в місця скупчення безхатченків, з особливою увагою вишукуючи на тому соціальному дні безпритульних дітей. Цей проект, каже Л. Пантелюк, має своїх постійних спонсорів, але нерідко буває, що якийсь підприємець, навіть не називаючи свого прізвища, завозить до їдальні ящик з макаронами або пакунок м’яса.

 

Діставши дозвіл, заглядаю на кухню «благодійної трапезної», як це тут називають. Ошатне приміщення оснащене кулінарною технікою. Смачно пахне борщем. Куховарка Людмила охоче розповідає, що сьогодні в меню ще суп з грибами, салат зі свіжих овочів, котлети з печінки, пісні страви, компот або сік — на вибір.

 

Церква взяла в оренду кілька занедбаних жеківських «кімнат школяра» в різних кінцях міста, відремонтувала приміщення — і тепер там соціальні центри, куди може звернутися по допомогу будь-який юний волоцюжка, аби помитися, випрати одяг, поїсти. А от «читати мораль», як запевняє Л. Пантелюк, там не заведено, і постійні клієнти центрів це добре знають.

 

Не менш важливою є місія допомоги віл-інфікованим городянам та кризовим сім’ям, розпад яких погрожує безпритульністю неповнолітнім дітям. Тут потрібні і значні кошти, і доводиться залучати юристів, медиків, соціальних психологів. Адже за кожною історією — людська трагедія. «Зате як радісно, — зізнається пані Любов, — коли спільними зусиллями вдається повернути інтерес до життя важкохворій людині або убезпечити підліткові домашнє тепло».

 

Багато вражень залишили ці недільні зустрічі, а найбільше згадується дитячий сміх, підсилений акустикою храмового склепіння.

Володимир ВОЛОВНЕНКО

Джерела: www.day.kiev.ua

Воїни Христа Царя

25.03.2012р. Б. / «Кожен з вас є Божим даром для вашої країни та для світу»,- Бенедикт XVI до дітей

 

«Дорогі діти, я щасливий, що можу зустрітися з вами та побачити ваші радісні обличчя, якими наповнена ця площа. Ви займаєте дуже особливе місце у серці Папи. Тож у цей момент хочу, щоб про це знали всі діти Мексики, особливо ті, які несуть тягар страждання, відкинення, насильства чи голоду, який цими місяцями особливо дав про себе знати в певних регіонах задля посухи», – розпочав своє слово до наймолодших мексиканців Святіший Отець. Промовляючи у суботу, 24 березня 2012 р., ввечері, з балкону адміністративного палацу «Casa del Conde Rul» до дітей та батьків, зібраних на Площі Миру в м. Ґванахуато, він подякував за цю зустріч, та, звертаючи увагу на радісний настрій, який її супроводжував, наголосив на тому, що це дуже важливо. «Бог хоче, – сказав Бенедикт XVI, – щоб ми завжди були щасливі. Він знає нас і любить. Якщо дозволимо, щоб Христова любов перемінила наші серця, тоді зможемо змінити світ. Ось таємниця справжнього щастя».

 

Далі Святіший Отець звернув увагу на місце, на якому відбувалася ця подія, яке носить ім’я глибокого прагнення всіх народів – «миру», дару, що походить з висоти. «Ісусів учень, – додав він, – не відповідає злом за зло, але завжди є інструментом добра, вістуном прощення, носієм радості, служителем єдності». Папа зазначив, що Ісус хоче написати в житті кожного з присутніх історію дружби, а тому заохотив прийняти Його, як найкращого Приятеля. «Кожен з вас, – наголосив Бенедикт XVI, звертаючись до дітей, – є Божим дарунком для Мексики й для світу. Ваша сім’я, Церква, школа і ті, на кому лежить суспільна відповідальність, повинні разом працювати над тим, щоб ви могли отримати в спадок кращий світ, позбавлений ненависті та поділів». У цьому контексті Святіший Отець звернувся до всіх із закликом «захищати дітей та займатися ними, щоб ніколи не згасла їхня усмішка, щоб вони могли жити в мирі та з довір’ям дивитися у майбутнє».

 

Повертаючись до «своїх маленьких друзів», Папа запевнив їх, що вони не самі: «Розраховуйте на допомогу Христа і Церкви, щоб провадити християнський стиль життя, – сказав він. – Беріть участь у недільній Службі Божій, в катехизації, в групах апостоляту, шукаючи місць молитви, братерства та милосердної любові». Як приклад для наслідування Святіший Отець запропонував юних мучеників з Тласкали блаженних Крістобала, Антоніо та Хуана, які «пізнавши Ісуса в період першої євангелізації Мексики, відкрили, що не існує скарбу, більшого від Нього».

 

«Я б хотів більше часу провести з Вами, але мушу вже їхати. Ми й надалі будемо єднатися в молитві. Тому, заохочую вас завжди молитися», – сказав на завершення Бенедикт XVI, просячи наймолодших мексиканців молитися за нього та запевнив, що молиться за них і за їхню батьківщину.

 

З Ґванахуато Святіший Отець повернувся до Колегії Пресвятої Богородиці де-Мірафлорес у Леоні.

 

На неділю, 25 березня, заплановані великі богослуження. Це – Служба Божа в парку Двохсотліття Незалежності в Леоні, яка завершиться проказуванням молитви «Ангел Господній», та вечірня в катедральному соборі за участю єпископату Латинської Америки. Задля різниці в часі згадане Євхаристійне богослуження розпочнеться уже після того, як ми записуємо нашу передачу, то ж про ці події розповімо вам в наступних репортажах.

Джерела: Радіо Ватикан

Мандрівники Христа Царя

19.02.2012р. Б. / Вбила свою дитину, тепер рятує інших

 

Ось незвичайна історія Кейтлін Ітон. Присвячуємо її тим, хто вважає, що захисники життя не мають що запропонувати вагітним жінкам у їхніх проблемах.

 

Був 1980 рік. Кейтлін мала трохи більше 20 років. Саме розійшлася з чоловіком. А хвилину тому вийшла з клініки, де було вбито її ненароджену дитину, зачату від іншого чоловіка. Жінка ледве трималася на ногах. Схлипуючи, осіла на бордюр. Присягаю Богові, що як коли-небудь зустріну жінку, яка стоїть перед таким вибором, то зроблю все, аби цей вибір був інакшим, ніж зробила я… Минали тижні, а Кейтлін усе ще несла в собі живий спогад про сум жінок, які лежали на брудних матрацах у поопераційній залі. «Мені не можна було ні побачити дитину на УЗД, ні почути биття її серця», – згадує вона по роках. І додає, що у певному розумінні вдячна за той страхітливий досвід, бо завдяки йому зрозуміла, наскільки важливим є труд заради жінок і дітей.

 

Отож Кейтлін Ітон створила в Каліфорнії мережу клінік (Birth Choice Health Clinic), де надається повна опіка матерям і ще не народженим дітям. Від 2006 року в них уже побували 70 тисяч відвідувачок. Від аборту врятовано 3100 дітей.

 

Могутнім знаряддям у боротьбі за життя є УЗД.

 

– У нас найкраща, найсучасніша тривимірна апаратура кольорового УЗД Кожна мама бачить своє дитятко на екрані й чує биття його серця, – каже Кейтлін і додає, що завдяки цьому 77% жінок, які думали зробити аборт, вирішили народити дитину.

 

Осередки, засновані Кейтлін Ітон, надають певну медичну опіку, порадню всиновлення, не оминаючи також духовної сфери. Там організовувано заняття, на яких опікуватися дітьми вчаться не тільки жінки, а й чоловіки, частина яких раніше могла намовляти партнерок до аборту. Провадяться регулярні заняття для жертв постабортного синдрому, а також програми сексуального утримання для підлітків. У цих клініках немає абортів і контрацепції.

Джерело: CREDO

27.01.2012р. Б. / Діти та молодь УГКЦ візьмуть участь у християнській інтелектуальній грі брейн-ринг

 

У контексті проведення 2012 року, як Року Святих Таїнств, діти та молодь єпархій, екзархатів УГКЦ України запрошуються Катехитичною комісією Києво-Галицького Верховного Архиєпископства до участі у  християнській інтелектуальній грі брейн-ринг на тему: « Святі Таїнства в житті Церкви».

Про це повідомив о. Михайло Гарват, голова Катехитичної комісії Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ. Гра буде проходити у кілька етапів, а саме: на всеукраїнському рівні – 10 листопада 2012 року, єпархіальному - 27 жовтня 2012 року, деканальному - 20 жовтня 2012 року, а також у парафіях. Подібний захід вже проводився  у Стрийській єпархії УГКЦ, тому Голова Катехитичної комісії  цієї єпархії, о. Андрій Бінас, висловив сподівання, що на всеукраїнському рівні вдасться залучити велику кількість дітей та молоді, а також допомогти їм зрозуміти важливість Святих Таїнств у щоденному житті.

Питання для гри будуть сформовані на основі методичного порадника «Святі Таїнства у житті Церкви, який виданий Катехитичною комісією Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ та оргкомітетом організації та проведення Року Святих Таїнств.

«Найкращим місцем приготування для гри є парафіяльна катехитична школа, місцевий священик та катехит повинні зацікавити та допомогти нам у приготуванні цього заходу», - пояснив о. Михайло Гарват, голова організаційного комітету з проведення Року Святих Таїнств.

Департамент інформації УГКЦ

12.01.2012р. Б. / 1947. НКВД. Розстріляний Вертеп

1947. НКВД. Розстріляний Вертеп

Джерело:  Мандрівники Христа Царя