12.01.2012р. Б. / Розпочався Різдвяний фестиваль «Велика коляда»

 

7 січня в стінах Домініканського собору (м. Львів, пл. Музейна, 3) розпочався вже в тринадцятий раз Різдвяний фестиваль «Велика коляда». Особливістю цьогорічний фестивалю є виконання колядок, щедрівок, віншувань та інших різдвяних творів Гуцульщини. Виступи народних колективів триватимуть до 28 січня і завершаться в неділю 29 січня о 17.00 святковим гала-концертом. В програмі фестивалю беруть участь колективи не лише з Галичини, до Львова також завітають гості з Гуцульщини, які у неділю 15 січня виступлять зі своїм гала концертом, із Східної України (Харківської обл. та м. Києва) з Польщі (м. Ольштин) та колективи з парафій Православних Церков м. Львова.

Переглянути програму фестивалю можна за цим посиланням:

http://www.velykakoliada.lviv.ua/Velyka_koliada_programa.html

Празник Різдва Христового відіграє особливу роль у релігійно-духовному житті кожної людини. Різдвяні традиції українського народу особливо підкреслюють велич приходу у світ Божого Сина, котрий своєю присутністю серед нас з’єднав Небо із Землею. У кожній християнській родині святкування Різдва супроводжується не лише релігійно-духовними переживаннями, але й багатими українськими християнськими традиціями: колядками, щедрівками, вертепами тощо.

Для духовно-культурного піднесення народу в часі Різдвяних свят, а також для збереження і розвитку різдвяних традицій нашого краю, впродовж багатьох років у храмі Пресвятої Євхаристії Центрі душпастирства молоді УГКЦ, що у місті Львові, , традиційно проводиться різдвяний фестиваль “Велика Коляда”.

Фестиваль має на меті глибше пізнання та популяризацію різдвяних традицій усіх куточків України.

Прес-служба Львівської Архиєпархії УГКЦ


Мандрівники Христа Царя

06.01.2012р. Б. / Вітаємо усіх християн, які святкують Різдво Христове за Юліанським календарем!

 

Веселих Вам і благословенних Свят. Нехай Ісус, який народився у Вифлеємі Юдейському, народиться у Ваших серцях.

Нехай слова пісні, що її співало ангельське військо, прославляючи народження Царя Царів і Володаря Володарів - «Слава на висотах Богу і на землі мир людям, яких Він вподобав!» - стануть в повноті реальністю Вашого життя.

Нехай світло і мир Святої Ночі наповнять кожне серце!

Нехай радість Різдва Христового не буде нічим затьмарена у Ваших серцях!

Христос раждається! Славімо Його!

«Католицький Оглядач»


Джерело:  Мандрівники Христа Царя

05.01.2012р. Б. / Християнська символіка нашого Святого Вечора – Надвечір’я Різдва Христового

 

Наближається Перший Святий Вечір або Свята Вечеря перед Різдвом Христовим. Часто-густо, дотримуючись звичаїв Святого Вечора, у своїх хатах навіть не замислюємося над їхнім значенням. Часом чуємо різні дивовижні пояснення того чи іншого звичаю, який скидається скоріше на магію чи поганство, аніж на вираз християнських переконань нашого люду.

Тож спробуймо пригадати християнське тлумачення того, що майже кожен з нас чинитеме в часі Святої Вечері.

Вічнозелена ялинка, яку ставимо у своїх домах, є символом вічного життя, яке стало доступне людям через Христа. Колись, у старих часах, ялинку прикрашали яблуками, горіхами, цукерками і свічечками. Тепер їх замінили шкляні та пластикові прикраси, електричні гирлянди. Це – символ Божих ласк і милостей. Солодкість цих прикрас – символ небесних радостей і радостей християнського життя. У тому сенсі, прикрашена ялинка є символом дерева життя, до якого людям відкрився доступ через Христа. Світло – символ Христа – Світла, яке просвітило юдеїв і поган.

У Галичині, напередодні Святого Вечора, господар хати приносив зі стодоли сіно, яке розстеляли на долівці світлиці, в якій вечеряли, та солому, яку розстеляли на столі, а зверху накривали білим вишитим обрусом. Саме це і називали наші предки дідухом. Сіно на долівці сиволізує сіно вертепу, в якому народився Месія, солома на столі – ясла, в які Марія поклала Ісуса, а білий обрус – пелени, в які Христа сповито.

На одному з кутів стола кладуть під обрус або три зубці, або три головки часнику – символ приходу трьох царів.

За старим звичаєм родина (кілька сімей з одного кореня) збирається у батьківському домі та з появою на небі першої зірки сідає до вечері. Очікування першої зірки є згадкою про очікування людством Спасителя перед першим приходом Христа на землю. Нам, християнам, це очікування нагадує і про те, що й ми з радістю чекаємо Повернення Того, Хто прийде у славі судити живих і мертвих, і чиєму Царству не буде кінця. До того ж очікування першої вечірньої зірки є згадкою про прихід трьох мудреців, яких зірка провадила на їхньому шляху до Вифлеєму (на гебрейській Бет-Лехем – дім хліба), де вони вклонилися довгоочікуваному Месії.

Як і годиться в християнській родині, Вечерю розпочинають з молитви, а опісля найстарший в домі розділяє всім присутнім за столом просфору, яку попередньо благословив в церкві священик, вмочену в мед з побажанням кожному того, чого він найбільше потребує.

Хліб (просфора) є згадкою про Хліб життя – Євхаристійного Христа, а також і символом нового життя, яке Христос приніс людям. Мед символізує те, що Христос, як новий Мойсей, відкрив новому Божому народові вхід до Обіцяної землі – небесної Батьківщини, куди стремить кожне людське серце.

Частим був звичай, щоб на святвечірньому столі горіло три свічки – як символ Пресвятої Трійці. Часто ці свічки не ставили на свічник, а в посудину, наповнену збіжжям. Це збіжжя згодом висівали в посудини за кілька днів до Великодння, щоб проросле жито було символом Христового Воскресіння.

Кутя – символ багатства небесного столу, символ духовного багатства християнського життя, є важливим елементом святвечірнього столу.

Пісність страв Святого Вечора є символом того, що навіть найкраще в туземному житті є всього лишень постом і приготуванням до Гостини Вічного Агнця.

Отже, треба знову відкрити для себе багатство символів нашої народної традиції, щоб пригадати собі наші християнські корені, нашу закоріненість в Христовому Євангелії.

о.Орест-Дмитро Вільчинський


Джерело:  Мандрівники Христа Царя

25.12.2011р. Б. / Різдвяне послання «Urbi et Orbi» (місту Риму та світові) Вселенського Архиєрея Бенедикта XVI (25 грудня 2011)

 

Дорогі брати й сестри з Риму та всього світу!

Христос народився для нас! Слава Богу на висотах та мир на землі людям, яких Він любить. Нехай же до всіх дійде відлуння Вифлеємської благовісті, яку Католицька Церква звіщає на всіх континентах, долаючи будь-які національні, мовні та культурні кордони. Син Пречистої Діви Марії народився для всіх, Він – Спаситель усіх.

Саме так Його призиває давній літургійний антифон: «Еммануїле, наш царю та законодавче, надія та спасіння народів: прийди спасти нас, Господи, наш Боже». Veni ad salvandum nos! Прийди спасти нас!. Це – волання людини кожного часу, яка відчуває, що не спроможна сама подолати труднощі і небезпеки. Вона потребує вкласти свою руку в руку більшу та сильнішу, руку, яка з висот простягається до неї. Дорогі брати й сестри, ця рука – це Христос, що народився у Вифлеємі з Пречистої Діви Марії. Він – рука, яку Бог простягнув людству, щоб допомогти йому вийти з рухомих пісків гріха та поставити його на ноги на скелі, на міцній скелі Своєї Істини та Своєї Любові.

Так, саме це означає ім’я цієї Дитини, ім’я, яке згідно з Божою волею, Йому дали Марія та Йосиф: Він називається Ісус, що значить «Спаситель» (пор. Мт 1,21; Лк 1,31). Він був посланий Богом Отцем, щоб спасти нас, передусім, від глибокого зла, вкоріненого в людині та історії: від того зла, яким є відокремлення від Бога, самовпевнена гордість чинити по-своєму, ставати до змагання з Богом та займати Його місце, вирішувати, що є добром, а що – злом, бути паном життя і смерті (пор. Бт 3,1-7). Ось це – велике зло, великий гріх, від якого ми, люди, не можемо спастися, якщо не ввіримося Божій допомозі, якщо не взиватимемо до Нього: «Veni ad salvandum nos! – Прийди спасти нас!».

Сам факт підносити до Небес це прохання вже ставить нас у належні умови, ставить нас перед правдою про себе самих: у дійсності, ми є тими, що ввізвали до Бога та були спасенні. Бог – Спаситель, а ми є тими, що перебувають у небезпеці. Він – лікар, а ми – недужі. Визнати це є першим кроком до спасіння, до виходу з лабіринту, в якому ми самі себе закриваємо нашою гордістю. Піднести очі до Неба, простягнути руки та просити допомоги – це шлях до виходу, за умови, що є Хтось, Хто вислуховує та може прийти нам на допомогу.

Ісус Христос є доказом того, що Бог вислухав наші волання. І не лише це! Бог має до нас таку велику любов, що не міг залишатися Сам у Собі, що вийшов із Себе Самого та увійшов в нас, розділяючи до кінця нашу людську природу. Відповідь, яку Бог дав в Ісусі на волання людини безмежно перевищує наші сподівання, доходячи до такої солідарності, яка не може бути просто людською, але – Божою. Тільки Бог, Який є любов’ю, і любов, яка є Богом, могла обрати спасти нас цим шляхом, який, напевно, є довшим, але таким, який шанує істину про Нього і про нас: шлях примирення, діалогу, співпраці.

Ось чому, дорогі брати й сестри з Риму та всього світу, під час Різдва 2011 року звернімось до Вифлеємського Дитяти, до Сина Пречистої Діви Марії, і скажімо: «Прийди спасти нас!» Повторюймо це, духовно єднаючись з багатьма людьми, які переживають особливо складні ситуації, стаючи голосом тих, які позбавлені голосу.

Разом просімо Божої допомоги народам Африканського Рогу, які страждають від голоду та нестачі продовольства, іноді загострених також постійним станом невпевненості. Нехай же не забракне допомоги міжнародної спільноти численним біженцям, що походять з цього регіону, гідність яких зазнає важких випробувань.

Нехай Господь дасть утішення народам Південного Сходу Азії, особливо – Таїланду й Філіппін, які досі зазнають серйозних труднощів з причин нещодавніх повеней.

Нехай же Господь допоможе людству, зраненому багатьма конфліктами, які ще й сьогодні скривавлюють планету. Нехай Він, що є Князем Миру, дарує мир та стабільність Землі, яку Він обрав, щоб прийти у світ, заохочуючи відновлення діалогу між ізраїльтянами та палестинцями. Нехай же вчинить так, щоб припинилося насильство у Сирії, де вже пролилося багато крові. Нехай посприяє повному примиренню та стабільності в Іраку та Афганістані. Нехай же дарує всім складовим частинам суспільства північноафриканських та близькосхідних країн оновлені сили для будування спільного блага.

Нехай же народження Спасителя підтримає перспективи діалогу та співпраці для пошуку погоджених розв’язок у М’янмі. Нехай Різдво Відкупителя забезпечить політичну стабільність країн африканського регіону Великих Озер та супроводжує зобов’язання мешканців Південного Судану для забезпечення прав усіх громадян.

Дорогі брати й сестри, звернімо погляд до Вифлеємської Яскині: Дитятко, яке споглядаємо, є нашим спасінням! Воно принесло у світ всеохоплююче послання примирення і миру! Відкриймо Йому наші серця, приймімо Його у наше життя. З довірою та надією повторюймо: “Veni ad salvandum nos!”

(переклад української редакції Радіо Ватикану)


Джерело:  Мандрівники Христа Царя

23.12.2011р. Б. / Різдвяне послання до вірних Донецько-Харківського екзархату УГКЦ 2012 р. Б.

 

Всесвітлішим і всечесним отцям, преподобним отцям, братам і сестрам в монашестві, дорогим братам і сестрам у Христі!

«Йосифe, сину Давида, не бійся узяти Марію, твою жінку, бо те що в ній зачалось, походить від Святого Духа. Вона породить сина і ти даси йому ім’я Ісус. Він бо спасе народ свій від гріхів їхніх›› (Мт.2.20-21).

Боже Слово - Син Божий, приходить у світ в простий спосіб через жінку Марію, але Його таємниче зачаття в Ії святому лоні - від Святого Духа. Важко сприйняти таке розуміння цього тексту Святого Письма людським розумом, бо виключається таїнство подружжя і злиття двох людей в одне тіло, які в любові дають нове життя. Тут людина стає співтворцем нового життя разом з Богом. Таїнственний союз Святого Духа з вибраною і Непорочною Дівою Марією дає плід нового життя, яке через смерть і воскресіння вводить весь людський рід до життя вічного. У своєму другому пришесті Христос, як молодий, з'єднається зі Своєю Невістою - Святою Церквою у вічний союз любові. Для цього Він прийшов на землю, щоб відкрити Царства Боже на землі. В небі сидить у славі, по правиці Отця і співістотний Йому. У стаєнці, як немічне дитя. На хресті, як останній розбійник. У святій Євхаристії заховався, як воскреслий Господь під видами хліба і вина.

Щороку ми переживаємо оцю таємницю Різдва Христового - нашого Спасителя і Відкупителя. Але людська спільнота поділена на різні табори. Одні це сприймають, як данину релігійному звичаю, інші приймають цю вістку з недовір’ям, і ще інші з острахом. Христос приходить, як маленьке дитя, до якого всі можуть приходити. Він прийшов в убогому стані, щоб малі й дорослі , молоді й старі, бідні й багаті, бездомні й безробітні могла прийти до нього. Немає ніяких перешкод тільки потрібна віра. Тоді Святий Дух, наповнить кожного з нас силою своєї благодаті.

У Старому Завіті Бог приходить до Мойсея На горі Синай у громі і блискавицях, в новому Завіті - як немічне Дитя. Божа могутність і любов поєдналися в особі Ісуса Христа, який відкриває нам усім таємниче лице Бога Отця, через Святого Духа. Ми не самі.

«З нами Бог розумійте народи і покоряйтеся бо з нами Бог»

Небесне й земне з’єдналося сьогодні щоб заспівати: «Слава во вишніх Богу і на землі мир людям доброї волі!››

Станьмо людьми доброї Волі, даймо відповідь, як діти світла, і темрява не огорне нас, покажімо іншим ясну зірку, яка заведе до Вифлеєму.

Христос Рождається!

Славімо Його!

Дано в Донецьку
в храмі Покрова Пресвятої Богородиці
8.12.2011 р.Б.

+ Степан (Меньок)
Екзарх Донецько-Харківський


Джерело: www.ugcc.dn.ua

22.12.2011р. Б. / Різдвяне послання Блаженнішого Святослава

 

РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ
БЛАЖЕННІШОГО СВЯТОСЛАВА

Високопреосвященним і Преосвященним Архиєпископам та Митрополитам,
боголюбивим єпископам, всечесному духовенству, преподобному монашеству,
возлюбленим братам і сестрам, в Україні та на поселеннях у світі сущим

Христос народжується – славте!
Христос із небес – зустрічайте!
Христос на землі – бадьортеся!
Канон Утрені Різдва Христового

Дорогі у Христі!

Цими словами із канону різдвяної Утрені хочу привітати всіх вас зі світлим святом Різдва Христового. Сьогодні Христова Церква закликає нас не просто вкотре відзначати це свято, а й запрошує прославляти, зустрічати Бога, який прийшов до нас у людському тілі, та кріпитися присутністю цього небесного Дитяти.

«Христос народжується – славте!» Це запрошення набирає для нас особливого значення, коли приєднаємося до безпосередніх учасників і свідків події цього дивного народження. Ті, хто славить новонародженого Божого Сина, – це передусім небесні ангели. Це вони відкривають перед пастирями, які стоять вночі на сторожі своїх отар, чудесну новину про народження Сина Божого, співаючи величну пісню: «Слава на висотах Богові, а на землі мир людям його вподобання» (Лк. 2, 14). Чи не вперше ангельські сили стають поруч з людьми і разом з ними творять один-єдиний народ, небесний і земний хор. Ця вселенська прослава, яка лунає єдиним багатоголоссям неба і землі, наче показує, що у таїнстві воплочення Сина Божого небесна і божественна дійсність поєднується з людиною, з її історією, минулим, сучасним і майбутнім. У цьому таїнственному поєднанні в особі новонародженого Ісуса Христа, Бога і людини, відбувається обмін дарами між ними: Творець відкриває повноту свого вічного життя людині, а життя людини вповні відкривається Богові, стає простором Його присутності та діяння. Ось чому славити новонародженого Спасителя – означає насамперед відкрити Його присутність у нашому житті. Сьогодні Бог дійсно є з нами, у сучасному моменті історії нашого народу, того об’єднаного Божого люду, який від ангелів вчиться, як гідно предстояти перед Богом і Його величати. Прославляючи різдвяною колядою народженого Спасителя, ми разом з ангелами сповіщаємо прихід небесної радості, що усуває земний смуток і розпач, даруючи людині дар вічного життя із Богом.

«Христос із небес – зустрічайте!» Зустрічаючи Сина Божого, який в людському тілі прийшов на світ, ми визнаємо, що сам Бог захотів увійти в життя кожного з нас, аби на себе взяти всі наші провини, недуги, болі й негаразди, а нам дарувати своє вічне блаженство та щастя. Момент, коли Спаситель торкається кожного із нас зокрема та силою і діянням Святого Духа вносить своє вічне життя у наше людське життя, ми називаємо Святим Таїнством. Таких Таїнств у Христовій Церкві є сім: Хрещення, Миропомазання, Євхаристія, Покаяння, Священство, Подружжя та Єлеопомазання. Ці Таїнства є плодами і наслідками народження Бога у людському тілі. Щоразу, коли ми приймаємо і беремо участь у тому чи іншому Святому Таїнстві, нам дається великий дар зустрічі з Христом-Господом, а ця зустріч переображує наше життя, наповнюючи його любов’ю Отця, благодаттю Сина і силою Святого Духа. Таким чином Божа присутність через Святі Таїнства робить нас учасниками Божого життя, згідно зі словами св. Атанасія: «Бог став людиною, щоб людина могла стати богом за благодаттю». Цю благодать Христового Різдва особливо важливо для нас відкрити і оцінити у цьому Новому 2012 році, який наша Церква, у її підготовці до святкувань 1025-річчя Хрещення Русі-України, присвячує Святим Таїнствам. Отож, зустріти новонародженого Христа сьогодні можна передусім у Святих Таїнствах, особливо в Євхаристії, яка є центром і вершиною всього життя Церкви. Нашою живою участю у Святих Таїнствах, зокрема Покаянні та Євхаристії, ми найкраще зможемо підготуватися та відсвяткувати цьогорічне Різдво Господа нашого Ісуса Христа. А впродовж цього Нового року стараймося глибше збагнути і відкрити для себе безцінний скарб Святих Таїнств у Христовій Церкві та користати з них на наше освячення і спасіння.

«Христос на землі – бадьортеся!» У цю таїнственну різдвяну ніч небесний ангел-благовісник каже нам, як колись вівчарям: «Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу!» (Лк. 2, 10). Сьогодні ми, на жаль, мусимо ствердити, що в наше українське суспільство повертаються різні страхи минулого. Навіть після двадцятьох років будівництва Української держави ми є чомусь надалі стривожені тим, чи справді збережемо її незалежність, волю та українську самобутність. Страхаємося некерованості світових економічних криз і новітніх форм соціального та національного поневолення. Тому ця ангельська благовість: «Не бійтеся!» – має з особливою силою промовити нині до наших сердець. «Христос на землі – бадьортеся!» – співає сьогодні Христова Церква. Бадьорімося всі ми, бо присутність на землі воплоченого Христа – нашого Спаса – це для нас джерело невимовної сили й надії в нашому земному житті з його змаганнями та випробуваннями. Лише у Його народженні, у Різдві незмінного і вічного Бога, народжується нове й краще майбутнє, яке дає зміст і певність нашому теперішньому. Хто сьогодні віднайшов свою надію у маленькій Дитині – новонародженому Спасителеві, той вже знайшов допомогу і силу для свого непростого, мінливого та непевного сьогодення.

Дорогі в Христі! У цей світлий і радісний день славмо новонародженого Ісуса нашою прабатьківською колядою. Нехай вона сьогодні усуне з наших сердець усякий страх і смуток. Зустрічаймо сьогодні Предвічного Бога відкритим серцем і сповняймося Його небесною благодаттю, радістю та миром. Нехай ця різдвяна радість підбадьорить і скріпить нас у нашій щоденній праці та молитві, дарує єдність і злагоду в наших громадах. Нехай різдвяна зірка, що колись привела мудреців до вертепу, де спочивав Цар віків, освітить нам дорогу до нашого майбутнього в Христі-Ісусі.

Христос рождається! Славімо Його!

+ СВЯТОСЛАВ

Дано в Києві, при Соборі Воскресіння Христового,
 в день Праздника Введення в храм Пресвятої Богородиці

Джерело: Мандрівники Христа Царя

20.12.2011р. Б. / Якою буде папська різдвяна листівка (відео)

 

На цьогорічних різдвяних листівках, якими Папа вітатиме знайомих та представників інших держав, буде картина Поклоніння пастухів. Вона є фотографією рельєфу, який в липні 2010 року Папа інавгурував у Ватиканських садах. 

 

На зворотній стороні листівки зображений папський герб, а також написане від руки послання Папи латиною. «Veni ad salvandum nos»,– пише Папа, що у перекладі означає «Прийди і спаси нас». Ця фраза походить із однієї з молитов періоду Адвенту. 

За матеріалами: Католицький Оглядач
 

Джерело:  КРЕДО

16.12.2011р. Б. / Війна з Різдвом: рік 2011

 

Ідеологія «тоталітарного релятивізму», мультикультурності і войовничого секуляризму, надзвичайно впливова на Заході, прагне повністю підпорядкувати собі громадське життя. Одна з перешкод на її шляху - християнські свята, особливо найголовніше (для західного християнства) і найулюбленіше з них - Різдво.

Оглядач телеканалу "Фокс" Джон Гібсон кілька років тому зібрав у книзі «Війна з Різдвом» численні факти про спроби витравити з цього свята всяку згадку про Христа і християнство.

З його легкої руки словосполучення «війна з Різдвом» стало терміном. І війна ця не припиняється. Найбільш безвинні її прояви - заборона зображати християнську символіку на різдвяних листівках, виконувати традиційні різдвяні гімни, виставляти в публічних місцях вертепи, влаштовувати поза церковними стінами традиційні різдвяні вистави. Під заборону підпадає і саме слово «Різдво» - тим більше, що в англійській це слово (Christmas) походить від «Христос» (Christ): заради політкоректності в офіційному вжитку воліють вираз «зимові свята» чи «святковий сезон», різдвяні ялинки перейменовують в «святкові» і т.д.

Зазначимо, до речі, що «політкорректори», по суті, намагаються зробити те ж саме, що з успіхом зробили більшовики. Прийшовши до влади, вони спершу скасували всі християнські свята та пов'язані з ними традиції. Але в тридцяті роки Сталін почав демонстративно повертати деякі прикмети знищеного ним світу, пристосовуючи їх до панівної ідеології. Так, багато прикмет Різдва повернулися в побут, але були рішуче відірвані від колишнього контексту: зимовим святом став Новий рік.

Різдвяна ялинка символізувала весь світ: нагорі - Вифлеємська зірка, нижче - зірки-гірлянди, кульки-планети і янголятка, ще нижче - фігурки тварин, під ялинкою - вертеп, що зображає печеру, де народився Христос, поруч - подарунки дітям від Народженого. Новорічна ялинка ніякого певного значення не мала - хіба що вічнозелене дерево асоціювалося з зимою, а зірка на верхівці - з кремлівськими зірками.

Ні немовля Христос, ні святий Миколай на радянському святі з'явитися, звичайно, не могли. Тому був створений образ Діда Мороза: за основу взяли Санта-Клауса, додали йому деякі риси Морозка з російської казки, а як свиту надали йому онучку Снігуроньку з однойменної опери Римського-Корсакова. Але новорічний настрій - передчуття добрих чудес - запозичене у Різдва.

Досвід виявився цілком вдалим: Новий рік став (і залишається) найулюбленішим святом у більшості колишніх радянських республік, відтіснивши Різдво далеко на другий план. Правда, на Заході противники Різдва дещо обмежені в коштах, ніж їх радянські попередники. Прямих репресій проти тих, хто зберігає вірність християнському святу, вони собі дозволити не можуть. Тому в хід ідуть будь-якого роду дрібні блюзнірства (так, наприклад, цього року в одній з передач канадського телебачення, приурочених до Різдва, Богородицю зображала порноактриса Памела Андерсон).

У штаті Нью-Йорк Батавський шкільний округ заборонив святкувати в школах Різдво (а заодно і юдейську Хануку, яка припадає на ці ж зимові дні). Школи відтепер не можна прикрашати ні різдвяною, ні ханукальною символікою, а вчителям заборонено бажати дітям веселого Різдва.

Те ж відбувається і в інших штатах: у Вірджинії відзначатимуть «зимові торжества», в Техасі в школі не може з'явитися Санта-Клаус і заборонено дарувати один одному подарунки.

У Вісконсіні мережа магазинів «Mills Fleet Farm Stores» виставила зі своїх приміщень добровольців знаменитої благодійної організації «Армія Порятунку», тому що вони були в червоно-білих ковпаках Санта-Клауса (потім, правда, власник мережі скасував заборону і вибачився).

У Меріленді точно так само зі словами: «Різдвяні гімни не можна співати в державній установі» - виставили з поштової дільниці групу колядників.

За матеріалами: Regions.Ru

Джерело:  Мандрівники Христа Царя