29.07.2012р. Б. / «Невислухані» молитви

 

 На католицьких сайтах і порталах, серед інших записів, зустрічаються питання про сенс молитви. «Я дуже клопоталася про релігійне виховання моїх синів, а коли вони виросли, то перестали ходити до церкви, хоч раніше були міністрантами. Мій брат – свідок Єгови. Який сенс просити Бога про їхнє повернення до Церкви, якщо Він сам дав їм свободу волі? Яка користь від моїх зусиль, постів, молитов? Бог вірний – Він своєї волі не змінить. Що мені робити?!» – пише Анна. Як же часто Бог не чує наших молитов, – повторюють розчаровані віруючі…

 

Не будь Брюсом Всемогутнім

В Євангелії від Луки Ісус розповідає притчу про те, що треба «молитись завжди й не падати духом» (див. Лк 18, 1-7). У Нагірній проповіді запевнення звучить ще переконливіше: просіть, і дасться вам (див. Мт 7,7). Водночас ми з власного досвіду знаємо, що Бог, здається, не тільки не поспішає нас вислуховувати, а й не дає нам те, про що просимо. Той самий досвід, і в більш драматичній формі, знаходимо в Псалмі 22 (21) – «Боже мій, чому мене покинув».

 

Тут варто згадати про жартівливе, але не позбавлене сенсу послання фільму «Брюс Всемогутній». Головний герой, посварившись із Богом через купу життєвих неприємностей, дістає від Нього всемогутність і швидко переконується, що бути всемогутнім – не так просто. Починаючи виконувати всі прохання людей, Брюс доводить усе до неймовірного хаосу.

 

У наших претензіях до Бога, що Він не завжди робить так, як ми про те молимося, інколи появляється переконання, що ми краще розпорядилися б цим світом. У крайніх варіантах це призводило до найбільших злочинів в історії: такі люди, як Сталін, Ленін, Мао Цзедун, Пол Пот насправді вважали себе розумнішими за Бога і здатними створити новий, кращий світ.

 

Біблія закликає нас просити, але й застерігає, нагадуючи: «Думки бо Мої – не ваші думки, і дороги ваші – не Мої дороги, – слово Господнє» (Іс 55,8). Тому нам не варто чекати, що як ми щиро помолимося, то все буде так, як ми хочемо, а Бог зробить наші плани своїми. Молитва – не заклинання, не магічна формула, яка зобов’язана викликати необхідну дію. Це перебування у присутності Бога, товаришування Йому з надією, що Бог усе передбачить, догляне і збереже моє – наше – життя. Бог – не «слюсар», якого можна викликати, аби виправити світ відповідно до наших потреб.

 

Не отримуєте, бо погано молитеся

Багато хто взагалі не молиться, але є й ті, хто молиться погано. Про це найкраще сказав апостол Яків: просите й не отримуєте, бо просите на зле, щоби розтратити на ваші жадання (пор. Як 4,2-3). Тобто погана молитва – та, що зосереджена на власних прагненнях. Це, знову ж таки, прояв магічного типу мислення, за якого людина, усвідомлюючи свою обмеженість, шукає підтримки у «вищих сил», до яких ставиться меркантильно й інструментально. Язичники думали, як би вмилостивити або «підкупити» бога. Жертва Христа – це не спроба «підкупу» Всевишнього, а зміцнення особистих, будованих на вірі та довірі, стосунків із Богом. Хто сприймає молитву як язичницько-магічний ритуал, легко відходить від віри і перестає молитися: «баш на баш» не спрацював, Він мені нічого, то й я Йому нічого.

 

Магічному світосприйняттю християнська духовність протиставляє молитву як пошук волі Бога. Апостол Йоан залишив нам важливу фразу: «Коли просимо щось, згідне з Його волею, Він вислуховує нас» (1 Йн 5,14). Людина звертається до Бога в конкретній ситуації, виливаючи перед Ним свої певні побоювання, і вона повинна так робити. Але водночас її молитва має бути відкрита на різні варіанти розвитку подій. Ісус молився: «Отче, коли Ти хочеш, віддали від Мене цю чашу, тільки хай не Моя, а Твоя буде воля!» (Лк 22,42) І це – суть християнської молитви. Буває так, що ми молимося «про всяк випадок», але, по суті, не маємо віри. На це Господь також вказував: вірте, коли молитеся, і дасться вам (пор. Мк 11,24). Зціленим Він казав, що то їхня віра їх зцілила! А в Назареті не міг звершити багатьох чудес через невіру мешканців…

 

Істинна віра «переставляє гори», але це переставляння інколи полягає в тому, що нам дається сила і розуміння прийняти те, що маємо, коли справи йдуть не так, як ми б того хотіли. Зріла віра знає, що Бог чує нашу молитву, просто інколи – по-своєму.

 

Таємниця молитви – таємниця страждання

Не гадайте, що як Бог вислуховує молитви «по-своєму», то з цим усе ясно, і можна більше ні про що не думати. Ми маємо право запитувати, чому щирі й правильні молитви залишаються без відповіді. Адже остаточна відповідь на питання про невислухані молитви – це питання про сенс страждань, особливо страждань неповинних людей.

 

Хоч би як ми до нього ставилися і хоч би що робили, а страждання залишається загадкою. І, як показує книга Йова, не варту мудрувати, силкуючись витлумачити значення кожного нещастя. Йов не погоджується з простими відповідями своїх друзів, він знає: найрозумніше – це попри все уповати на Бога. У житті стається так, що одних людей нещастя приводить в обійми Бога, а інших – у пастку безвихідності. Але проблема, певно, не в самому стражданні, а в ставленні людини до Бога. Який сенс замикати самого себе у клітці безнадії, відчаю та гніву на Нього?

 

Карл Ранер SJ зауважив, що страждання, про віддалення якого від нас ми просили, але Бог нас не вислухав, це за своєю суттю аргумент на користь віри: «Хіба ми не праві, завжди тримаючись світла, нехай і слабкого, а не пітьми; тримаючись благословення, а не бездонної пащі буття… А якби я відступив перед таким аргументом [страждання безвинних], то на що б я тоді проміняв християнство? На пустку, відчай і смерть». Співвідносячи ці слова з молитвою, можна сказати: хіба ми не праві, вірячи, що невислухані молитви одного дня, несподіваним для нас чином, будуть почуті, і все буде так, як має бути?

Даріуш Ковальчик SJ

Джерела: CREDO

Воїни Христа Царя

09.03.2012р. Б. / Співробітник Ватиканської обсерваторії: наука допомагає краще пізнати Бога

 

Американський астроном і співробітник Ватиканської астрономічної обсерваторії брат Гай Консальманга зазначив, що вивчення Всесвіту за допомогою науки допомогло йому краще зрозуміти Христа. Виступаючи на міжнародній конференції, яка проходила в Денвері, єзуїт розповів, що сьогодні часто підкреслюється протилежність між релігією і наукою, однак, на його думку, наука є одним з найкращих способів знайомства з Богом. Брат Консальманга є куратором колекції метеоритів Ватиканської астрономічної обсерваторії. Одночасно він займається науковими дослідженнями. Сфера його інтересів: зв'язок між метеоритами і астероїдами, а також еволюція малих тіл сонячної системи. Цій темі він присвятив близько 40 своїх опублікованих наукових робіт.

Ватиканський астроном зазначив, що сучасні атеїсти прагнуть замінити прогалини в розумінні Всесвіту "невидимими силами", під якими вони і розуміють Бога. На його думку, використання Бога просто для заповнення того, про що невідомо, є теологічною зрадою. "Часто Богу відводиться місце якоїсь сили у Всесвіті, в той час як Він є джерелом будь-якого творіння", - підкреслив єзуїт і додав, що ті, хто вірить в Бога, не повинні боятися науки, але бачити у ній можливість краще з Ним познайомитися . Він зазначив, що існують речі, які неможливо пізнати тільки за допомогою фізики та логіки, такі як краса, розум і любов.

За матеріалами radiovaticana.org

Джерело:  Мандрівники Христа Царя

20.02.2012р. Б. / У Києві почав діяти Центр Академічного Душпастирства

 

У Києві почав діяти Центр Академічного Душпастирства Київської Архиєпархії Української Греко-Католицької Церкви. Як передає кореспондент SoborNews, про це повідомили у курії Київської Архиєпархії УГКЦ.

За словами керівника Центру о. Володимира Мальчина, сьогодні щонайменше 10% київських студентів є греко-католиками, які приїхали на навчання до Києва із Західної України. «В умовах мегаполісу, будучи далекими від рідних та близьких людей, студенти дуже часто втрачають свою віру та забувають дорогу до храму. Церква покликана вийти їм на зустріч та запропонувати підтримку, відкривши їм Світло Христової науки». – зазначає священик.

У понеділок 20 лютого за ініціативи Центру у Київському національному лінгвістичному університеті відбудеться зустріч студентської молоді з Блаженнішим Любомиром Гузаром на тему «Культура і культури». Отець Володимир каже, що найближчим часом в Києві  організують також щотижневі Літургії для студентів із літургічною катехизою.«Ми розпрацювали чимало проектів, які допоможуть студентам духовно розвиватися. Серед них є молитовні, пізнавальні, а також розважальні заходи. Деякі проекти вже діють, а тепер ми лишень сприятимемо їх популяризації серед студентської молоді» – ділиться планами керівник Центру.

Метою Центру є пастирська опіка викладачів та студентів київських вишів та тих вузів, які знаходяться на території Київської Архиєпархії УГКЦ. В кінці січня цього року із викладачами київських вузів зустрівся київський єпископ-помічник Владика Йосиф Мілян. На зустрічі вирішили створити київське товариство викладачів греко-католиків. Ще з жовтня 2006 р. в Києві діє київське товариство українських студентів-католиків «Обнова», яким Центр Академічного Душпастирства духовно опікується та співпрацює.

Отець Володимир зазначає, що Центр радо співпрацюватиме з установами, які мають подібну місію, а також з інституціями із інших конфесій. «Ми готові до співпраці з усіма, хто зацікавлений у духовному розвитку київської студентської молоді» – підсумував священик.

Довідка:
За підрахунками Головного управління статистики м. Києва  в столиці діє 116 вищих навчальних закладів, в яких навчається понад 500.000 студентів (2010-2011).
Більше дізнатися про зустріч з Блаженнішим Любомиром Гузаром можна за тел.097 798 98 85 (Христина)

Джерело:  Мандрівники Христа Царя

24.12.2011р. Б. / Європейська цивілізація не встоїть без віри

Виступ Бенедикта XVI перед Римською курією і зокрема тлумачення Папи причини європейської кризи як краху в ділянці етики і віри прокоментували відомі співпрацівники Папи.

Постійний спостерігач Святого Престолу при Раді Європи, о. Альдо Джордано заявив, що «Папа чітко бачить відсутність у європейців ідеї, сенсу, візії. І це пов'язано з вірою, бо ця цивілізація не може стояти без фундаменту, без віри, яка її підтримує, оживляє і показує шлях». Це також стосується і сучасних європейців, які Папа розглядає як «втомлених від віри», на відміну від сповнених енергією і радістю африканців.

«Подивімося на перших християн. Серед них не було потребуючих, тому що вони знайшли новий вид економіки. Притягували своєю радістю, бо виявили, що вони брати і сестри, вони діти одного Отця, Який об'єднує їх усіх. Я думаю, що брак радості з’являється тоді, коли забуваємо про Отця, і тоді ми перестаємо бути дітьми і досвічуємо самотності. Самотність вулицях Європи є відчутна. Шлях автономії, самотності не оправдовує себе, бо ніхто не в змозі відповісти на реальні питання серця. Якщо Європа віднайде Отця, а ми відкриємо в собі Його дітей, то ми можемо довіритися Єдиному, що може відповісти на бажання наших сердець і подолати смерть», – сказав о. Альдо Джордано.

Друга група коментарів стосується акценту, який зробив Папа Бенедикт XVI на надіях, які покладає на молодь. За словами о. Джордано, образи молоді: чи бунтарів у світі кризи, чи добровольців, що допомагають жертвам стихійних лих, чи учасників Всесвітнього дня молоді в Мадриді, це просто різні особи одного і того ж покоління. Це покоління шукає Отця також і в особі Папи, і треба зробити все можливе для них в спільноті Церкви, – вважає представник Святого Престолу при Раді Європи.

Речник Ватикану відзначає позитивні сторони промови Папи до його співпрацівників, о. Федеріко Ломбарді вбачає у виступі Папи протиотруту від нинішньої кризи та її духовних наслідків, ефекту якої можна досягти дорогою з п'яти етапів.

«Перш за все, «новий досвід католицькості, вселенськості Церкви»: що буття братами і сестрами не тільки ідея, але досвід. Потім, «буття для інших чудове». Це означає, що час і життя мають сенс, коли вони стають подарунком, а не тоді, коли їх тримають за себе. Тоді адорація, акт віри перед Воскреслим Христом, присутнім в Євхаристії. Бог дійсно присутній серед нас, для нас і з нами. Боже прощення для всіх нас є Таїнстві Покаяння, щоби постійно виступати проти нашого егоїзму, зменшити тягар і відкритися до любові. І, нарешті, впевненість, що Бог нас любить, приймає, чекає. Ці п'ять кроків відкривають для радості. А інакше сумніви, чи варто жити, можуть здолати людину, і це стає нестерпним, життя стає жертвою горя. «Де домінують сумніви в Бозі, неминуче приходять сумніви щодо власного буття людиною», – каже Папа. Але Бог став людиною саме для того, щоб допомогти нам подолати обидва ці сумніви. Отже: «Добре бути людською особистістю навіть у важкі часи». Веселих Свят!» – сказав о. Федеріко Ломбарді.

За матеріалами: Radio Watykańskie


Джерело:  Мандрівники Христа Царя