31.03.2012р. Б. / Ісус до кінця доніс тягар наших гріхів, щоб ми могли підвестися

 

Коли на Хресній Дорозі бачимо Ісуса, Який падає на землю, розуміємо, що Він розділив з нами нашу людську природу, але Він вставав, і нам дасть сили підвестися, – на це звернув увагу Папа Бенедикт XVI у посланні до учасників молитовної Хресної Дороги, яка у п’ятницю, 30 березня 2012 р., була відслужена в приміщеннях римської в’язниці «Ребіббія».

 

Покаянне богослуження, тема якого була «Сьогодні будеш зі мною в раю», очолив кардинал Аґостіно Валліні, Вікарій Папи для Римської дієцезії. В молитві взяли участь Директор пенітенціарної установи, Директор Карітасу Римської дієцезії, волонтери та семінаристи, які здійснюють волонтерське служіння у в’язниці, та в’язні.

 

«Ця ініціатива мені особливо близька, тому що в моєму серці залишається завжди живим спогад про візит, здійснений мною до в’язниці “Ребіббія” перед минулим Різдвом, пам’ятаю обличчя, які побачив, та слова, які тоді почув, і які залишили в мені глибокий знак», – пише Бенедикт XVI в посланні, за посередництвом якого духовно приєднується до цієї молитви.

 

Святіший Отець пригадав слова одного з ув’язнених, який від час його візиту зазначив, що «в’язниця служить для того, щоб підвестися після падіння, щоб примиритися з собою, з іншими та з Богом». «Коли під час Хресної Дороги бачимо Ісуса, Який падає на землю один, два, три рази, то розуміємо, що Він розділив з нами нашу людську природу, це тягар наших гріхів спричинився до того, що Він впав, але Ісус тричі підвівся, щоб продовжити шлях на Голготу; так само, з Його допомогою, і ми можемо підвестися з наших падінь, і навіть допомогти підвестися іншому, нашому ближньому», – зазначив Бенедикт XVI.

 

«Що ж додавало Ісусові сили, щоб іти вперед?» – запитує Папа, відповідаючи: «Впевненість у тому, що Небесний Отець був з Ним». Навіть якщо у Своєму серці від відчував усю гіркоту самотності, Ісус знав, що Отець Його любить, і ця любов була сильнішою від насильства та зневаг.

 

«Ось це, дорогі друзі, і є той великий дар, який Ісус зробив нам Своєю Хресною Дорогою: Він об’явив нам, що Бог – це безмежна любов, милосердя, що Він до самого кінця доніс тягар наших гріхів, щоб ми могли підвестися, примиритися та відшукати мир», – сказав Святіший Отець, додаючи, що завдяки цьому і ми не боїмося своїх «хресних доріг», нести власні хрести разом з Ісусом. Бо «Він є з нами. І з нами є також Марія, Його та наша Мати».

Джерела: Радіо Ватикан

Мандрівники Христа Царя

09.03.2012р. Б. / Співробітник Ватиканської обсерваторії: наука допомагає краще пізнати Бога

 

Американський астроном і співробітник Ватиканської астрономічної обсерваторії брат Гай Консальманга зазначив, що вивчення Всесвіту за допомогою науки допомогло йому краще зрозуміти Христа. Виступаючи на міжнародній конференції, яка проходила в Денвері, єзуїт розповів, що сьогодні часто підкреслюється протилежність між релігією і наукою, однак, на його думку, наука є одним з найкращих способів знайомства з Богом. Брат Консальманга є куратором колекції метеоритів Ватиканської астрономічної обсерваторії. Одночасно він займається науковими дослідженнями. Сфера його інтересів: зв'язок між метеоритами і астероїдами, а також еволюція малих тіл сонячної системи. Цій темі він присвятив близько 40 своїх опублікованих наукових робіт.

Ватиканський астроном зазначив, що сучасні атеїсти прагнуть замінити прогалини в розумінні Всесвіту "невидимими силами", під якими вони і розуміють Бога. На його думку, використання Бога просто для заповнення того, про що невідомо, є теологічною зрадою. "Часто Богу відводиться місце якоїсь сили у Всесвіті, в той час як Він є джерелом будь-якого творіння", - підкреслив єзуїт і додав, що ті, хто вірить в Бога, не повинні боятися науки, але бачити у ній можливість краще з Ним познайомитися . Він зазначив, що існують речі, які неможливо пізнати тільки за допомогою фізики та логіки, такі як краса, розум і любов.

За матеріалами radiovaticana.org

Джерело:  Мандрівники Христа Царя

13.02.2012р. Б. / Піст – час повернення до первозданної гармонії

 

Перебуваючи в періоді, який, з однієї сторони, ще вважається різдвяним, а з іншої – починає нас вже помаленьку готувати до початку Великого Посту, ми в черговий раз помічаємо, яким скороминучим є час, в якому живемо! Це відчуття швидкоплинності може кидати нас в холодний піт, особливо, коли наше сумління закидає нам, що в цьому шаленому світі ми беззмістовно проживаємо наше життя.

 

І справді, ще зовсім недавно, ми веселими колядками прославляли Творця Всесвіту, Який прийшов із небес, щоб спасти весь наш Світ. А вже зараз починаємо готуватись до кульмінаційної події в житті кожного, хто вважає Господа не лише своїм Творцем, але також і особистим Спасителем, Який не тільки сотворив нас, але і віддав своє життя, щоб ми повноцінно та гармонійно жили в сотвореному Ним світі. В час, коли Церква починає безпосередньо готувати нас до «духовних пригод – великої мандрівки» Великим постом, мабуть кожен з нас починає задавати собі запитання на кшталт: а як я можу гарно приготуватись, розпочати і якісно провести, цей благодатний, Богом дарований час і навчитись гармонійно та радісно жити, не пропускаючи найважливішого в моєму житті? Кожен, хто роздумує про те як може покращити своє духовне життя, з метою, щоб якісніше жити та діяти, надіється, що йому в майбутньому це вдасться! Так, всім нам притаманно мріяти про щасливіше та краще майбутнє, але часто-густо воно безпосередньо залежить від кожного з нас індивідуально та колективно.

 

2012 року пророкують стати завершальним роком в історії Людства. І хтозна, чи людство не прирікає себе на долю передбачену псевдо пророками, і чи не погубить себе в найближчому майбутньому, продовжуючи безвідповідально та нахабно ставитись до Богом дарованого світу! З кожним роком ця нависаюча над всім живим загроза стає все більш і більш реальнішою. Говорячи про реальність небезпеки для життя на нашій планеті, дослідники та науковці вдаються до конкретних часових періодів, які вимірюються вже не сотнями років, а десятиліттями; іншими словами, багато, з вже народжених, має «шанс» ще за свого життя відчути катастрофічні наслідки глобальної екологічної кризи.

 

Нам, котрі живемо в цьому історичному Богом дарованому часі слід зрозуміти та прийняти, що ми у ньому не випадково, і «бути чи не бути» майбутньому нашої планети, яка є спільною спадщиною усіх на ній живучих, у великій мірі залежить від кожного з нас. Так, цей час для нас! Зуміймо лише покірно відчитати у ньому «знаки» як поводитись у ньому і як відповідально діяти.

 

Не бажаючи забирати ні в кого душевний спокій, наважусь сказати лише, що якщо всі наші зусилля будуть спрямовані на те, щоб дбати виключно про власне спасіння та про особисте краще майбутнє, відірвано від піклування про спільне краще прийдешнє та цілісне спасіння всього створіння, то всі ці наші зусилля зводяться нанівець; ба більше того, ці егоїстичні зусилля та намагання можуть осудити нас в присутності Творця.

 

Що все ж таки можемо зробити, щоб належно підготуватись, гарно провести час посту і розпочати нове, гармонійне, мирне та радісне життя? Мабуть потрібно спробувати подивитись на всю Богом створену реальність очами самого Творця! Все, що нам потрібно для доброго життя та для спасіння Він вже нам дав, лише для того, щоб зрозуміти та прийняти це, нам необхідно віддалитись від споживацького світу, до якого вже так звикли і піти у пошуках правдивої поживи в глибину нашого єства, яке, якщо не заповнене правдивим Кормом – самим Христом, перетворюється у велику пустелю, яка поширюється в пропорційній залежності від нашого віддалення від нашого Творця і Спасителя, витісняючи родючість нашої духовної ниви.

 

Навіть якщо ми вже настільки спраглі, зголоднілі і обезсилені життєвими клопотами та турботами, і відчуваємо, що наші душі подібні до безплідної Сахари – не впадаймо у відчай і не біймось розпочати цей благодатний та спасенний час посту! Повірмо в його спасенну дію!

 

Погляньмо навкруги нас, на Богом створений світ і відчуймо, що ми у цілому Всесвіті є унікальною частинкою і ніщо не може нас у ньому замінити. Насолоджуймося досконалим природним довкіллям! Нехай воно пробудить в глибині наших душ непереборне бажання відновити гармонію у нашому житті.

 

Проводьмо час посту, розважаючи про Боже створіння і нехай воно приведе нас до відчуття, що Бог створив його добрим, досконалим і хоче, щоб ми це створіння таким Йому повернули.

 

Мандруймо часом Великого посту, прикладаючи усіх зусиль для того, щоб через святу Тайну Покаяння нам вдалось відновити первозданну гармонію, до якої покликав нас Творець! Перепросімо Найсправедливішого Суддю за наші занедбані обов’язки та за всі гріхи, які вносять деструктивний безлад у світ і з радістю та миром у серці готуймося до цієї епохальної трепетної зустрічі з Спасителем, щоб зустрівши Його ми могли на весь всесвіт заспівати разом з усім створінням: «Христос Воскрес»!

Джерела: ecoburougcc.org.ua


Мандрівники Христа Царя

07.02.2012р. Б. / «Коли ми хочемо пізнати ціну нашим ділам, не слід дивитися на інших грішників, а потрібно споглядати очима нашого Бога», − Блаженніший Святослав (Шевчук)

 

У неділю Митаря і фарисея, 5 лютого 2012 року, Блаженніший Святослав (Шевчук) відслужив Божественну Літургію в монастирі Святої Софії Премудрості Божої Згромадження сестер служебниць Непорочної Діви Марії, що в Києві, де напередодні він освятив престол для монастирської каплиці.

Говорячи про спорудження нового престолу, Глава УГКЦ у проповіді звернув увагу вірних на те, що жертовник, в якому щодня приносять безкровну жертву, є особливим місцем, де збирається Церква. «Жертовник у літургійній і духовній традиції нашої Церкви є джерелом освячення, місцем переміни хліба і вина на Тіло і Кров Ісуса Христа. Навіть тоді, коли хтось почувається грішним, повинен молитися із покаянням та надією, і тоді з цього жертовнику випливе жива вода життя, яка омиє вас і наповнить небесною святістю», − сказав Блаженніший Святослав.

Проповідник наголосив на тому, що неділя Митаря і фарисея є кроком, який наближає нас до Тріоді пісної. Першоієрарх Церкви запропонував вірним поміркувати над постатями фарисея і митаря, зокрема зосередитися на їхній молитві у храмі. «Очевидно, що Церква прихильніше ставиться до позиції митаря. Бо ж фарисей, стоячи перед Божим обличчям, не бачив Бога і не порівнював себе із Господньою святістю і досконалістю, а помітивши того, хто стояв позаду, порівнював себе з ним. Він почувався щасливим, бо вважався більш праведним. Натомість митар, стоячии ззаду, бачив святе Боже обличчя і ,як каже євангелист Лука, не смів очей звести до неба», − роздумував Предстоятель УГКЦ.

«Ми повинні зрозуміти, що лише людськими силами не осягнемо святості. Коли хочемо пізнати ціну нашим ділам, не слід дивитися на інших грішників, а потрібно споглядати очима нашого Бога», − завершив Блаженніший Святослав (Шевчук).

Департамент інформації УГКЦ