05.09.2012р. Б. / «Європейський огляд»: Церква в Європі - загальна перспектива

У Біблії описується стародавня історія будівництва Вавилонської вежі. Люди, працюючи разом, були впевнені, що знаходяться на шляху до щастя, до досягнення неба. Вони не помітили, що щось іде не так, що хоч і працювали разом - будували один проти одного. В той час, коли думали стати як Бог, не помітили небезпеки перестати бути схожими навіть на людей. Вони втратили фундаментальний елемент, що характеризує людську особистість: здатність комунікації між собою, здатність взаєморозуміння і спільної діяльності для спільного добра.

 

Економічна криза вразила Європу. Її причини не є виключно європейськими чи економічними. Вони мають різне походження: криза банківської системи в США, динамічний розвиток Азії, наслідки все більшого безробіття серед молоді, брак відповідної освітньої системи суспільним і культурним потребам, труднощі в політиці передачі життя, демографічна криза в контексті все більшого напливу в Європу людей з інших континентів, громадські та культурні наслідки діяльності різних ідеологій і систем лобіювання, які концентруються на "особисті права" не думаючи про співтовариство, про майбутнє суспільства і т.д.

 

Сучасний розвиток є поліцентричним. Його головні герої і причини розвитку, як і недорозвинення є різнорідними. Глобалізація суспільства нас зближує, але не робить братами. Збільшується світове багатство, яке вважається глобальним, але зростають нерівності. Штучні ідеології дають спрощене бачення дійсності, в той час, як необхідно уважно аналізувати значення людських причин цих проблем. Систематичне збільшення нерівностей між суспільними групами в одній державі або серед людей різних країн не тільки знищує суспільні зв'язки, але викликає "ерозію" суспільного капіталу, цілого спектру довірливих стосунків, поваги до правил, необхідних кожному громадянському суспільству. Суспільне питання сьогодні стало питанням антропологічним. Штучне запліднення, дослідження над ембріонами, можливості клонування людей, а також численні можливості, які дають нові технології, створюють нові сценарії. Їх необхідно розглядати через призму етичного вибору, кроків до цивілізації життя або цивілізації смерті.

 

Ослаблена цивілізовано і культурно, збагачена людьми з інших континентів, культур і релігій, Європа робить кроки вирішальні для свого майбутнього. Вже в 1997 р., після зустрічі семи президентів європейських країн з Іваном Павлом II у Гнєзно, президент Німеччини Роман Герцог говорив: "зміни відбуваються швидко і навіть стає важко повірити, що через 25 років Європа залишиться окремим континентом, чи може стане лише доповненням американських ЗМІ або азіатської промисловості ". "Все залежить від того, чи зуміє Європа відшукати власну динаміку, яку протягом століть черпала з християнства", - сказав політик.

 

Бенедикт XVI зазначав: "в полікультурному світі, в якому ми всі живемо, видно, що якщо б європейська культура не мала трансцендентного і релігійного виміру, не була б в змозі встановлювати діалог з іншими культурами, так як всі мають трансцендентний і релігійний вимір, будучи вираженням людської природи. У цій ситуації завданням і місією Європи є побудова діалогу, з'єднання віри й сучасного раціонального світогляду в одне антропологічне бачення, яке створить повний образ людини і завдяки якому всі культури зможуть порозумітись ".

о. Анджей Капровскі, програмний директор Ватиканського радіо

Джерело:   Воїни Христа Царя

05.07.2012р. Б. / Жителі Ліхтенштейну проти легалізації абортів

Піддані Ліхтенштейну підтримали свого принца Алоїза у боротьбі з легалізацією абортів. Також вони підтвердили його право накладати вето на закони, з якими він не згоден. 

 

65% жителів маленької європейської країни виступили проти проведення референдуму, покликаного вирішити долю права вето, яким здавна володів глава князівства. Тільки 15% підданих князя Ліхтенштейну проголосували за цей захід. 

У вересні 2011 р., напередодні всенародного голосування з питання декриміналізації абортів, принц Алоїз заявив, що якщо більшість виборців висловиться за легалізацію абортів, він використає свої повноваження і накладе вето на подібний аморальний закон. 

Тим не менш, вдаватися до такого заходу не довелося: мешканці Ліхтеншейну відхилили пропозицію легалізувати аборти, хоча і з невеликою перевагою голосів. У відповідь прихильники абортів намагалися добитися організації нового референдуму - тепер уже з питання про ліквідацію права вето, яке має монарх. Однак і цього разу вони зазнали поразки. 

За матеріалами: Католицький Оглядач

Джерело:   КРЕДО

26.03.2012р. Б. / «Християнофобна» Європа і «боголюбива» Україна

 

Стара Європа вже давно заслужила собі фаму християнофобного регіону. Не раз і не два «великі» європейці з великим ентузіазмом, підбадьорені толеранцією усіх і кожного, звісно, окрім християн, пробували загнати європейських християн в мишачу нірку, і щоб вони навіть звідти носа не вистромлювали. Оприлюдненні нещодавно дані Центру спостереження за нетерпимістю і дискримінацією щодо християн у Європі стосовно 180 випадків дискримінації та утиску християн у Європі у 2011 році змушують поглянути на Європу, колиску християнської цивілізації, зовсім інакшими очима. Слід зауважити, що 180 випадків – це тільки ті, які працівники Центру вивчили. Франція, Великобританія, Нідерланди – лідери у цьому. І це зважаючи на те, що у Великобританії існує офіційна державна церква Англії (англіканська церква).

Такий невтішний стан речей використовують різні квазіхристиянські ідеологічні групи для антиєвропейської риторики. Особливо подібні аргументи полюбляють у нас, в Україні, прихильники «русскава міра». Цікаво, що часто прагнуть виставити ЄС, як таку собі антихристиянську наддержаву, яка має в кінцевому результаті розродитися Антихристом.

Те, що антихристиянство не є офіційною ідеологією ЄС, виявлялося уже не раз. І цими днями ми могли спостерігати нехарактерну для Європи реакцію, чи, краще сказати, реакцію, до якої ми не звикли. Президент Європейської Ради Герман ван Ромпей та президент Європейської Комісії Жозе Мануель Баррозу 20 березня оприлюднили Спільну заяву проти релігійної нетерпимості. «Ми рішуче засуджуємо останні напади проти низки релігійних громад в Європі та за межами Європи. Будь-яка форма переслідування і акти насильства щодо релігійних громад не повинні мати місця в Європі та й у світі», – заявили високопосадовці європейської спільноти.  Така рішуча заява мала би відкрити очі європейським обивателям на правду про те, що офіційні органи ЄС ніколи не вимагають від влад окремих країн утискати своїх громадян, сповідників Христа. Адже часто антихристиянські дії влади окремих європейських країн оправдовують міфічними вимогами Європи, які, до речі, ніхто ніколи  так і не підтвердив і не озвучив.

Євроантихристиянство є, скоріше, надбанням ліберальної групи європейських політиків, аніж явищем дирегованим спільними європейськими установами. І тому є ще одне підтвердження. За логікою антиєвропейських квазіхристиянських кіл, Європейський суд з прав людини мав би віднести «право» на гомо-«шлюб» до людських прав. Але він вчинив зовсім протилежне. «Право» на гомосексуальний «шлюб» не належить до прав людини, тому держава, яка не надає такої можливості або її забороняє, не порушує людських прав, – таким є вирок Європейського суду з прав людини у  Стразбурзі. Це підтвердження прецеденту 2010 року, коли той самий суд визначив у своєму вироку, що Австрія не порушує права людини відмовою у реєстрації гомо-«шлюбів».

Отже, джерело європейської християнофобії слід шукати в ліберальному, масонському, ґей-лобі, а не в євроінституціях. Ніхто не винен, що європейські християни не стають до оборони своїх прав, а дозволяють антихристиянам постійно збиткувати ся над собою. Але цим також здійснюються і Христові слова: «Діти цього світу мудріші, в їхньому роді, від дітей світла» (Лк. 16, 8с). Очевидно, що варто європейським християнам задуматися над своєю поведінкою і перестати толерувати напади на власну віру.

Тому заборону на хрести і Біблії в часі футбольного Євро-2012 не слід приписувати антихристиянству єврочиновників, а дурості організаторів цього спортивного дійства.

Прикладом того, що держави, які відкрито сповідують анти християнство, можуть усе ж таки з належною толерантністю відноситися до своїх громадян католиків, свідчать дві латиноамериканські країни: Мексика, де масонська Конституція країни не дозволяє чиновникам звертатися до Папи інакше, аніж «пане Рацінґер», та марксистська Куба. І це незважаючи на те, що Святіший Отець Бенедикт ХVІ закликав кубинців відмовитись від марксизму, називаючи цю ідеологію такою, що не відповідає дійсності. Направду, декому в Європі потрібно повчитися релігійної толеранції і шанобливого ставлення до релігійних переконань інших. І не лише в Європі…

А тим часом в Україні черговий скандал на реляції «Київ – Брюссель». І до того ж, не просто політичний скандал, до яких ми за останніх кілька років звикли, а скандал за участю найвпливовіших релігійних організацій України. Після довгої відсутності державно-конфесійного діалогу раптово відбулась зустріч президента України та представників Всеукраїнської Ради Церков та релігійних організацій. Ні для кого не секрет, що європейські політики вважають, що ця зустріч відбулася тільки для того, щоб унеможливити зустріч представників Ради з єврочиновниками. Якби там не було, чи цю зустріч зумисно зорганізували, щоб зірвати візит, чи ні, але сама собою вона була не конче чемно організована. За два дні до цього українські чиновники надіслали запрошення на позачергову зустріч президента з лідерами конфесій і навіть не повідомили учасників про порядок денний, неначе це такі собі дрібні чиновники президентського апарату. Хоча навіть і до дрібних чиновників глава апарату мав би мати хоч мінімум поваги. Але президент (чи його оточення), висловлюючи неповагу до глав найвпливовіших українських конфесій, фактично показав свою неповагу до віруючих громадян України, яких представники Ради церков репрезентують. Така відверта неповага до Глав українських конфесій особливо контрастно виглядає на тлі декларативної «боголюбності» нашого політикуму.

Але всяке може бути. Можливо, дійсно виникли якісь екстрені обставини, які вимагають зустрічі глави держави з Главами конфесій. Однак… Нічого такого на цій зустрічі не було. Що більше, президентський посил про економічні дива якось зовсім не вписувався у формат зустрічі – зустрічі з релігійними діячами. А президентський ляп про те, що на весну «разом з природою оживають високі моральні якості людей чи суспільства», викликає справжнісінький шок. Тобто президент України переконаний, що люди і суспільство стають моральними тільки на весну і що це є нормальний природній цикл, чи що?

Про те, що поведінка президента була нечемною і недоречною, у надзвичайно ввічливій формі зробив зауваження президенту Глава УГКЦ Блаженніший Святослав Шевчук. У своєму слові Глава УГКЦ передусім висловив здивування членів ВРЦіРО тим фактом, що про зустріч з Президентом їх було повідомлено за два дні до її проведення, а сама зустріч призначена на той день, коли мав розпочатися офіційний візит делегації ВРЦіРО до Брюсселю. У своєму виступі Предстоятель УГКЦ також наголосив на необхідності розвитку державно-церковних стосунків, що «є важливим чинником гармонійного розвитку нашої країни». Він підкреслив, що сьогодні у нашій державі часом відчувається гостра відсутність діалогу між владою та різними частинами громадянського суспільства. «Розвиток діалогу дозволить знімати ту напругу у суспільстві, яку сьогодні спостерігаємо», – наголосив Глава УГКЦ. Говорячи про міжнародний вимір діяльності Всеукраїнської ради Церков і релігійних організацій, Блаженніший Святослав наголосив, що її українській владі не потрібно боятися. «Метою нашої заплановані поїздки до Брюсселю є демонстрація євроінтеграційних прагнень громадян України». Він наголосив, що українська держава має бути зацікавлена у таких контактах, адже вони служать розвитку європейської перспективи України. Блаженніший Святослав висловив сподівання, що про планові зустрічі з Президентом їх учасників повідомлятимуть щонайменше за тиждень до їхнього приготування та стосунки між органами влади та представниками Церков будуватимуться на паритетній основі. Залишається подіватися, що президент усе-таки врахує ці зауваження.

А те, що президентська зустріч з Главами українських конфесій самі конфесії сприйняли, як пусту і некорисну, свідчить «Звернення Всеукраїнської Ради Церков до Президента України Віктора Януковича» від 21.03.2012, оприлюдене у ЗМІ 22 березня, в якому члени Ради перераховують реальні проблеми у взаємостосунках держави та конфесій в Україні, що про них на зустрічі 21.03.2012 навіть не йшлося.

І дійсно, проблеми у державно-конфесійних стосунках в Україні значно більші та систем ніші, аніж європейська християнофобія. Звісно, мене, як католика, найбільше болить те, що Україна одна з небагатьох держав Європи немає врегульованих стосунків з Ватиканом. Адже навіть маленька православна Чорногорія, де католиків, як кіт наплакав, уже майже готова до підписання Конкордату з Апостольським Престолом. А найбільша європейська країна, де католики становлять майже 9% населення, до того ж більшість з них компактно проживає на заході країни, і немає якогось договору з Ватиканом, і навіть вочевидь не вважає це за потрібне.

На тлі постійних утисків католиків в Україні відсутність конкордату з Ватиканом виглядає особливо зловісно. Держава Україна не готова брати на себе хоч якісь зобов’язання стосовно прав католиків в Україні, а що більше, закріпити їх міжнародним договором. Така ситуація рано чи пізно має принести не зовсім добрі плоди. Дай Боже, щоб цьому вдалося завчасу зарадити.

о.Орест-Дмитро Вільчинський


Джерело:  Мандрівники Христа Царя

30.12.2011р. Б. / Колишній голова Єврокомісії закликав Європу повернутися до релігійних коренів

 

Колишній голова Єврокомісії Жак Делор закликає Європу повернутися до своїх релігійних коренів. В інтерв’ю ZEIT він говорив про необхідність відродження душі Європи. 

 

«Існуючий в європейському суспільстві крайній індивідуалізм є однією з причин нинішньої кризи», - заявив Жак Делор в інтерв'ю ZEIT з нагоди 10-ї річниці введення євро. 

«Багато молодих людей говорять: «Ми несемо відповідальність тільки за свої дії. Тільки ми будемо судити про свої вчинки». Проте досвід показує, що такий спосіб життя не завжди успішний», - стверджує Жак Делор. 

86-річний католик Делор підкреслив необхідність реанімувати «душу» Європи. «Коли який-небудь проект не має в своїй основі духовного імпульсу, у нього немає майбутнього», - заявив Делор. 

Європейський політик висловив сподівання, що до людей повернеться почуття релігії. «Коли життя людини має сенс, коли людина приділяє більше уваги іншим і думає про майбутнє, вона буде більш гармонійною і щасливою, і зможе зробити суспільство кращим», - сказав Делор. 

За матеріалами: Седмица.Ru 

Джерело:  КРЕДО  

"...86-річний католик Делор підкреслив необхідність реанімувати «душу» Європи..."

Якщо ж не вдасться реанімувати християнську «душу» Європи, то вона і надалі лишиться для всіх країн світу "зрадливою проституткою" і люди, лише на згадку слова "ЄВРОПА",  будуть блювати від огиди...  

Катехит парафії Преображення Господнього р.Б. Леонід. 

24.12.2011р. Б. / Європейська цивілізація не встоїть без віри

Виступ Бенедикта XVI перед Римською курією і зокрема тлумачення Папи причини європейської кризи як краху в ділянці етики і віри прокоментували відомі співпрацівники Папи.

Постійний спостерігач Святого Престолу при Раді Європи, о. Альдо Джордано заявив, що «Папа чітко бачить відсутність у європейців ідеї, сенсу, візії. І це пов'язано з вірою, бо ця цивілізація не може стояти без фундаменту, без віри, яка її підтримує, оживляє і показує шлях». Це також стосується і сучасних європейців, які Папа розглядає як «втомлених від віри», на відміну від сповнених енергією і радістю африканців.

«Подивімося на перших християн. Серед них не було потребуючих, тому що вони знайшли новий вид економіки. Притягували своєю радістю, бо виявили, що вони брати і сестри, вони діти одного Отця, Який об'єднує їх усіх. Я думаю, що брак радості з’являється тоді, коли забуваємо про Отця, і тоді ми перестаємо бути дітьми і досвічуємо самотності. Самотність вулицях Європи є відчутна. Шлях автономії, самотності не оправдовує себе, бо ніхто не в змозі відповісти на реальні питання серця. Якщо Європа віднайде Отця, а ми відкриємо в собі Його дітей, то ми можемо довіритися Єдиному, що може відповісти на бажання наших сердець і подолати смерть», – сказав о. Альдо Джордано.

Друга група коментарів стосується акценту, який зробив Папа Бенедикт XVI на надіях, які покладає на молодь. За словами о. Джордано, образи молоді: чи бунтарів у світі кризи, чи добровольців, що допомагають жертвам стихійних лих, чи учасників Всесвітнього дня молоді в Мадриді, це просто різні особи одного і того ж покоління. Це покоління шукає Отця також і в особі Папи, і треба зробити все можливе для них в спільноті Церкви, – вважає представник Святого Престолу при Раді Європи.

Речник Ватикану відзначає позитивні сторони промови Папи до його співпрацівників, о. Федеріко Ломбарді вбачає у виступі Папи протиотруту від нинішньої кризи та її духовних наслідків, ефекту якої можна досягти дорогою з п'яти етапів.

«Перш за все, «новий досвід католицькості, вселенськості Церкви»: що буття братами і сестрами не тільки ідея, але досвід. Потім, «буття для інших чудове». Це означає, що час і життя мають сенс, коли вони стають подарунком, а не тоді, коли їх тримають за себе. Тоді адорація, акт віри перед Воскреслим Христом, присутнім в Євхаристії. Бог дійсно присутній серед нас, для нас і з нами. Боже прощення для всіх нас є Таїнстві Покаяння, щоби постійно виступати проти нашого егоїзму, зменшити тягар і відкритися до любові. І, нарешті, впевненість, що Бог нас любить, приймає, чекає. Ці п'ять кроків відкривають для радості. А інакше сумніви, чи варто жити, можуть здолати людину, і це стає нестерпним, життя стає жертвою горя. «Де домінують сумніви в Бозі, неминуче приходять сумніви щодо власного буття людиною», – каже Папа. Але Бог став людиною саме для того, щоб допомогти нам подолати обидва ці сумніви. Отже: «Добре бути людською особистістю навіть у важкі часи». Веселих Свят!» – сказав о. Федеріко Ломбарді.

За матеріалами: Radio Watykańskie


Джерело:  Мандрівники Христа Царя

24.12.2011р. Б. / В Україні найсуворіша епідемія ВІЛ/СНІДу серед країн Європи

 

Нещодавно представники БФ «Карітас Київ» взяли участь у звітній конференції, що відбулася у приміщенні агенції «Українські новини» у Києві, котра була присвячена темі протидії епідемії ВІЛ/СНІДу. Під час конференції  представники БФ «Карітас Київ» презентували результати соціологічного дослідження «Сучасна ситуація у сфері лікування, догляду та підтримки дітей з ВІЛ-інфекцією» своїм  партнерам і представникам ЗМІ.

Про це повідомив о. Роман Сиротич, директор БФ «Карітас Київ». На презентації дослідження однозначною була думка стосовно того, що потенціал держави у наданні послуг догляду та підтримки уразливим групам дітей та їх родин вимагає розвитку і що надання потребуючим сім'ям таких послуг досі залишається на незадовільному рівні. За оцінками Міністерства охорони здоров’я України, станом на кінець 2007 року поширеність ВІЛ-інфекції серед дорослого населення України (віком 15-49 років) становила 1, 63%. Сьогодні  ця цифра ще більша, а це свідчить про те, що епідемія ВІЛ/СНІДу серед країн Європи та Співдружності Незалежних Держав в Україні є найбільш суворою. «За даними українського СНІД-центру, лише близько чотирьох відсотків людей добровільно проходять тестування на ВІЛ (якщо не брати до уваги вагітних та хворих, які тестуються в обов’язковому порядку) і наразі знають свій ВІЛ-статус», ─ каже Галина Корбеляк, координатор роботи із дітьми та молоддю в БФ «Карітас Київ».

У рамках дослідження було розроблено систему індикаторів для моніторингу та оцінки стану сфери догляду за ВІЛ-позитивними дітьми, а також рекомендації для дальшого покращення процесу повноцінної інтеграції таких дітей у суспільство. Висновки та розроблені рекомендації передусім розраховані на тих, хто приймає рішення, - державні та неурядові організації, а також тих, хто працює у сфері захисту дітей, адже багато сімей з ВІЛ-позитивними дітьми повідомляють про випадки дискримінації їхніх дітей у школах та інших дитячих закладах України, незважаючи на те, що національне законодавство гарантує право дитини на освіту та соціальну допомогу попри їхній ВІЛ-статус.

Київський «Карітас» більше як 10 років працює на щоденній основі із дітьми та молодими людьми, які перебувають у кризових умовах життя, серед котрих є і ВІЛ-інфіковані.

Департамент інформації УГКЦ