12.01.2012р. Б. / 1947. НКВД. Розстріляний Вертеп

1947. НКВД. Розстріляний Вертеп

Джерело:  Мандрівники Христа Царя

11.01.2012р. Б. / Митрополит Львівський: наше життя повинно бути націлене на те, щоб вчитися гідного спілкування з Богом

 

Слово Високопреосвященного Архиєпископа і Митрополита Львівського владики Ігоря
на Архиєрейській Божественній Літургії із капеланами пенітенціарної служби

Мр. 10, 2-13.

Достойні учасники моління, приємно й важно те, що ми зібралися на молитву, священики стали навколо престолу, інші моляться спільно у церкві, щоб прославляти Бога та дякувати йому за його велике милосердя до усіх нас. Переживаємо недалекий час після Різдва Христового і розуміємо, що наше життя, як віруючих осіб, повинно бути націлене на те, щоб вчитися гідного спілкування з Богом. Людина, яка далека від Бога, яка виключає Господа із свого життя, спосібна дуже помилятися, а за такими помилками можуть скриватися глибокі порушення Божого Закону. Навіть у короткому читанні, що ми почули від апостола Марка, описано про встановлений Богом нерозривний подружній зв'язок. Фарисеї, спокушуючи Ісуса Христа запитували про відпускну грамоту, яку надавав Мойсей та дозволяв чоловікові відпустити жінку. А Господь не дуже підтримував такий спосіб вирішення проблеми і вказав, що те діялося тільки тому, що люди тривали у своєму завзятті одні проти одних, практикуючи запеклість серця. І Мойсей, щоб вирішити цю проблему, щоб не доходило до гірших наслідків, знаючи людську неміч та бажання тривати у ній, дозволив на розлучення. Пізніше Христос вказав, що Господь встановив чоловіка для жінки, а жінку для чоловіка так, що, коли вони зійдуться, щоб не розлучалися, а були одним цілим і то, через усе своє життя.

Нам відома велика проблема життя у подружжі, яке часто закінчується розлученням, коли молоді люди стають на дорогу спільного життя, щоб творити сім’ю. Жаль, що стається так, коли після певного періоду буття разом, подруги звинувачують одне одного й розходяться. І тут відбувається не тільки порушення закону Божого та Церкви, але за тим, часто слідують різні фізичні надуживання, звинувачування, взаємне побиття - чи в односторонньому порядку, може теж доходити і до вбивства.  В нашому випадку зібралися особи, що задіяні в духовному обслуговуванні тих, хто знаходиться у в’язницях за порушення державних законів. Ті, хто порушує закони й виявлені спеціальними службами, а потім засуджені до різних мір й термінів покарання, надалі залишаються людьми. Багато із них жаліють за скоєння негідних вчинків, каються і мають на це право та обов’язок, щоб найперше миритися з Богом. Це дуже добре, коли особа обдумує свій попередній злочинний спосіб вирішення питань, кається й бажає стати на добру дорогу. Мабуть, найлегше примиритися з Богом, який дає шанс кожній людині і то без осудження у в’язниці. Звичайно, хто помирає без покаяння, а за такою особою числяться духовні злочини, справедливість Божа вимагає, щоб віддати людині згідно її способу життя.

Спосіб служіння в’язням це – дуже відповідальна послуга, не проста й нелегка, бо там, часто знаходяться особливі люди, до яких потрібен винятковий спосіб підходу та пізнання особи. Тому варто було б, щоб частіше капеланам цієї сфери служіння влаштовувати зустрічі з психіатрами та психологами, які б більш фахово розповідали про таких осіб та легший спосіб спілкування з ними. Священики також, повинні старатися, щоб певним особам запропонувати психіатричну послугу. За скоєним злочином криється гріх, який має негативний вплив на особу. З іншого боку, особа, що вчинила зло, навіть сповідаючись, може не мати довіри до сповідника й думати, що він десь виявить правду про скоєний негідний вчинок. Особливо це відноситься до щойно навернених осіб, або не зовсім утверджених у вірі. Від священика, який сповідає осіб, що знаходяться у в’язницях, вимагається великої уваги та авторитету, щоб йому щиро довіряли ті, хто потрапив за ґрати. Із Святого Писання нам відомо про несправедливі звинувачування певних осіб. Не будемо говорити про несправедливий суд проти Сина Божого, але, наприклад, згадаємо несправедливе осудження Йосифа єгипетського, сина Якова (пор. Бут. 39,7-23). Знане теж інше несправедливе звинувачення та вирок проти невинної Сусанни, яка боронила своєї честі проти гидкого зазіхання двох суддів (пор. Дан. 13). І таких несправедливих вироків та звинувачень не бракує до сьогоднішнього дня по усьому світі. А часто стається, що судді можуть помилятися й вважати, що вони вирішують справедливо справу, при тому заведені у блуд ходом досудового слідства. Не згадуємо про різні несправедливі й кроваві засудження, що видавалися над тими людьми, хто вірно служив Богові та не відрікався від нього в ім’я несправедливих законів чи поклонінню видуманим божкам. У посланні до євреїв читаємо такі слова про тих, кого світ несправедливо засудив ради імені Господнього: «Ще інші зазнали наруги та ран, а також кайданів і в'язниць. Були побиті камінням, були перерізані, вмерли, зарубані мечем, тинялися в овечих і в козячих шкурах - збідовані, знедолені, покривджені» (Євр. 11,36-37).


Заохочую вас, достойні отці та брати що послуговуєте у в’язницях, щоб ваше служіння було духовно легким, відважним та охочим допомогти тим, хто потребує вашої помочі, бажає каятися й з допомогою Бога змінити життя на дорогу доброго християнства. Дякую вам за вашу нелегку й відважну послугу! Хай Господь буде у вас та благословить своїми щедрими дарами!

+ Ігор
Митрополит Львівський УГКЦ,
Львівська Духовна Семінарія Святого Духа, 10 січня 2012 р.Б.


Джерело: www.ugcc.lviv.ua

11.01.2012р. Б. / Слово Митрополита Львівського в день Святого первомученика Стефана

 

Слово Високопреосвященного Архиєпископа і Митрополита Львівського владики Ігоря
на празник Святого первомученика Стефана

Євр. 6,8-7,5; 47-60; Мт. 21,33-42.

Кожного року бажаємо послухати про історію та подвиги святих Церкви, глибоко задумуючись над їхнім життям та їхніми подвигами. Кожен святий унікальний, а їхнє життя завжди різниться від життя інших святих, бо обставини, час, відношення мучителів до них та їхні жорстокості по-різному проявлялися над тими, хто виявляв віру в Бога та без жодного жалю мучили вірних. Дехто уникнув зовнішніх знущань й переслідувань, однак, праведники завжди відзначаються особливим способом життя. І це життя не ознаменовано якимись дивними проявами, лише великою вірою та вірністю у служінні Богові, цілковитою відданістю йому й готовністю віддати своє життя з любові до нього. Часто траплялися випадки, коли Господь засвідчував вірність своїх слуг творінням ними різних чудес. В такий спосіб Господь підкреслював правильно обраний шлях своїми слугами та утверджував віру й любов вірних собі осіб, що часто впливали теж на сторонніх, які спостерігали за діями та долею слуг Божих.

Святий апостол та архідиякон Стефан походив з ізраїльського народу. Не знаємо хто були його батьки, якою була його родина? Святе Писання про це не заглиблюється, але говорить нам, що він був першим серед дияконів. І дуже виразно написано, що архідиякон отримав велику Божу благодать. Коли на нього апостоли поклали руки, він «творив чуда й великі знаки в народі». Певні іновірці не любили Стефана, не приймали його науки, заздрили йому, тому сперечалися з ним, а він отримавши від Бога дар мудрості, духа, сили та слова, легко перемагав їхні вчення та твердження. Лібертинцям, киренейцям та іншим йшлося про втрату їхнього авторитету, а разом з тим і люди відходили від них, й приставали до сильних словом, як це було зі святим Стефаном. Тому вони старалися через суди вчинити Стефана та подібних йому винними й гідними кари, щоб народ бачив й відступав від їхнього вчення. До проповідуваного слова Стефана про Ісуса Христа, вони з докором додавали слово «Назарянин», згадуючи про зруйнування місця, яке говорив Спаситель, тобто, синагоги. Нам відомо, що Ісусу Христу не ходило про синагогу як таку, щоб її руйнувати, але йшлося про руйнування поганих традицій та зміну звичаїв життя на краще. Бо сам Христос згадував про накладання тягарів на просте населення провідниками синагоги, коли самі керівники не хотіли навіть пальцем порушити, щоб виконувати те, що проповідували. Ісус говорив: «На катедрі Мойсея розсілись книжники та фарисеї. Робіть і зберігайте все, що вони скажуть вам, але не робіть, як вони роблять» (Мт. 23, 2-30). Коли архідиякона привели у синедріон, його обличчя стало немов обличчя ангела і всі учасники засідання бачили це. Святий апостол цілковито віддав себе в руки Божого Провидіння, тому нічого не боявся, а відважно говорив правду тим, що засідали у синедріоні. Святий Учитель Церкви твердить, що велика благодать, яку посідав Стефан походила від повноти його віри (св. Ів. Золот., Бесіда XV п.2). Святий Стефан звів нанівець підступні звинувачування проти нього, а свідчення тому було його світлий, не земний вигляд обличчя. Звичайно, що святого архідиякона безпідставно звинувачували, а, коли він докоряв їм за спротив Святому Духові та пригадав про їхніх батьків, що вбивали пророків та сказав про вбивство невинного Ісуса Христа, тоді вони ще сильніше розлютилися. Вивели за місто й там камінням вбили праведника. Стефан повний Духа Святого просив Господа, щоб не порахував їм цього за гріх. Так помер праведний чоловік на устах з молитвою до Бога, прохаючи прощення грішникам їхньої гордині та грішної завзятості. Прославмо святого першого мученика Стефана молитвою Утрені його свята: «Богословними устами напоєний, першомученик подолав скверних убивць, які вилили на нього потік каміння, і як переможець увінчався» (Утр. св. ап. Стефана, пісня 5, ірмос).

Ми з вами стали учасниками народження священика, якого Господь поставив у сан руками єпископа. Це - дія Святого Духа, що продовжується до цього сьогодні, як ми почули від часу святих апостолів, які поставляли на дияконів та священиків приготованих осіб. І найважливіше у цьому не тільки добра наука, але повнота віри, доброї слави та мудрості. Ми поклали руки на приготованого диякона і Господь вчинив його священиком, якому дарує повноту благодаті, щоби використовувати її для гідного служіння Богу, його людові та гідного проповідування слова Божого. Покажися, достойний священику, бездоганним у служінні Господові та його святій Церкві! До цього часу ти перейшов не простий шлях навчання та виховання. Звичайно, що Тайна Священства накладає на тебе ще більшу відповідальність, бо Господь ставить тебе провідником людських душ. І твоє перше завдання, брате у священстві, не старатися про матеріальний добробут людей, як це повинні чинити представники державної влади, але вести людей Божою дорогою до вічного щасливого життя. Ти отримав «непроминальне священство», бо служиш для вічних справ. Святий апостол Павло про священиків написав: «Ми сильні, мусимо нести немочі безсильних, а не собі догоджати» (Рм. 15,1). Цей апостол звертав увагу на потребу напоумлення, щоб бути, сміливим у тому завдяки отриманої благодаті від Бога (пор. Рм. 15,15). Мудро й відважно проповідуй слово Боже, слуго Христа, не забувай виконувати закону Божого, бо він грозить таким відкиненням від свого священства (пор. Ос. 4,6). Гідно служи Богові його дарами, а будеш по правді зватися Господнім священиком (пор. Іс. 61, 6).

Хай Господь береже тебе на дорогах священства, твою родину й твоїх вірних! Віддаю тебе в опіку Божій Матері та святому твоєму ангелові. Хай святий архідиякон Стефан буде твоїм покровителем та допомогою у змаганні за вічну нагороду!

+ Ігор
Митрополит Львівський УГКЦ,
Архикатедральний Собор Святого Юра, 9 січня 2011 р.Б.


Джерело: www.ugcc.lviv.ua