11.01.2012р. Б. / Слово Митрополита Львівського в день Святого первомученика Стефана

 

Слово Високопреосвященного Архиєпископа і Митрополита Львівського владики Ігоря
на празник Святого первомученика Стефана

Євр. 6,8-7,5; 47-60; Мт. 21,33-42.

Кожного року бажаємо послухати про історію та подвиги святих Церкви, глибоко задумуючись над їхнім життям та їхніми подвигами. Кожен святий унікальний, а їхнє життя завжди різниться від життя інших святих, бо обставини, час, відношення мучителів до них та їхні жорстокості по-різному проявлялися над тими, хто виявляв віру в Бога та без жодного жалю мучили вірних. Дехто уникнув зовнішніх знущань й переслідувань, однак, праведники завжди відзначаються особливим способом життя. І це життя не ознаменовано якимись дивними проявами, лише великою вірою та вірністю у служінні Богові, цілковитою відданістю йому й готовністю віддати своє життя з любові до нього. Часто траплялися випадки, коли Господь засвідчував вірність своїх слуг творінням ними різних чудес. В такий спосіб Господь підкреслював правильно обраний шлях своїми слугами та утверджував віру й любов вірних собі осіб, що часто впливали теж на сторонніх, які спостерігали за діями та долею слуг Божих.

Святий апостол та архідиякон Стефан походив з ізраїльського народу. Не знаємо хто були його батьки, якою була його родина? Святе Писання про це не заглиблюється, але говорить нам, що він був першим серед дияконів. І дуже виразно написано, що архідиякон отримав велику Божу благодать. Коли на нього апостоли поклали руки, він «творив чуда й великі знаки в народі». Певні іновірці не любили Стефана, не приймали його науки, заздрили йому, тому сперечалися з ним, а він отримавши від Бога дар мудрості, духа, сили та слова, легко перемагав їхні вчення та твердження. Лібертинцям, киренейцям та іншим йшлося про втрату їхнього авторитету, а разом з тим і люди відходили від них, й приставали до сильних словом, як це було зі святим Стефаном. Тому вони старалися через суди вчинити Стефана та подібних йому винними й гідними кари, щоб народ бачив й відступав від їхнього вчення. До проповідуваного слова Стефана про Ісуса Христа, вони з докором додавали слово «Назарянин», згадуючи про зруйнування місця, яке говорив Спаситель, тобто, синагоги. Нам відомо, що Ісусу Христу не ходило про синагогу як таку, щоб її руйнувати, але йшлося про руйнування поганих традицій та зміну звичаїв життя на краще. Бо сам Христос згадував про накладання тягарів на просте населення провідниками синагоги, коли самі керівники не хотіли навіть пальцем порушити, щоб виконувати те, що проповідували. Ісус говорив: «На катедрі Мойсея розсілись книжники та фарисеї. Робіть і зберігайте все, що вони скажуть вам, але не робіть, як вони роблять» (Мт. 23, 2-30). Коли архідиякона привели у синедріон, його обличчя стало немов обличчя ангела і всі учасники засідання бачили це. Святий апостол цілковито віддав себе в руки Божого Провидіння, тому нічого не боявся, а відважно говорив правду тим, що засідали у синедріоні. Святий Учитель Церкви твердить, що велика благодать, яку посідав Стефан походила від повноти його віри (св. Ів. Золот., Бесіда XV п.2). Святий Стефан звів нанівець підступні звинувачування проти нього, а свідчення тому було його світлий, не земний вигляд обличчя. Звичайно, що святого архідиякона безпідставно звинувачували, а, коли він докоряв їм за спротив Святому Духові та пригадав про їхніх батьків, що вбивали пророків та сказав про вбивство невинного Ісуса Христа, тоді вони ще сильніше розлютилися. Вивели за місто й там камінням вбили праведника. Стефан повний Духа Святого просив Господа, щоб не порахував їм цього за гріх. Так помер праведний чоловік на устах з молитвою до Бога, прохаючи прощення грішникам їхньої гордині та грішної завзятості. Прославмо святого першого мученика Стефана молитвою Утрені його свята: «Богословними устами напоєний, першомученик подолав скверних убивць, які вилили на нього потік каміння, і як переможець увінчався» (Утр. св. ап. Стефана, пісня 5, ірмос).

Ми з вами стали учасниками народження священика, якого Господь поставив у сан руками єпископа. Це - дія Святого Духа, що продовжується до цього сьогодні, як ми почули від часу святих апостолів, які поставляли на дияконів та священиків приготованих осіб. І найважливіше у цьому не тільки добра наука, але повнота віри, доброї слави та мудрості. Ми поклали руки на приготованого диякона і Господь вчинив його священиком, якому дарує повноту благодаті, щоби використовувати її для гідного служіння Богу, його людові та гідного проповідування слова Божого. Покажися, достойний священику, бездоганним у служінні Господові та його святій Церкві! До цього часу ти перейшов не простий шлях навчання та виховання. Звичайно, що Тайна Священства накладає на тебе ще більшу відповідальність, бо Господь ставить тебе провідником людських душ. І твоє перше завдання, брате у священстві, не старатися про матеріальний добробут людей, як це повинні чинити представники державної влади, але вести людей Божою дорогою до вічного щасливого життя. Ти отримав «непроминальне священство», бо служиш для вічних справ. Святий апостол Павло про священиків написав: «Ми сильні, мусимо нести немочі безсильних, а не собі догоджати» (Рм. 15,1). Цей апостол звертав увагу на потребу напоумлення, щоб бути, сміливим у тому завдяки отриманої благодаті від Бога (пор. Рм. 15,15). Мудро й відважно проповідуй слово Боже, слуго Христа, не забувай виконувати закону Божого, бо він грозить таким відкиненням від свого священства (пор. Ос. 4,6). Гідно служи Богові його дарами, а будеш по правді зватися Господнім священиком (пор. Іс. 61, 6).

Хай Господь береже тебе на дорогах священства, твою родину й твоїх вірних! Віддаю тебе в опіку Божій Матері та святому твоєму ангелові. Хай святий архідиякон Стефан буде твоїм покровителем та допомогою у змаганні за вічну нагороду!

+ Ігор
Митрополит Львівський УГКЦ,
Архикатедральний Собор Святого Юра, 9 січня 2011 р.Б.


Джерело: www.ugcc.lviv.ua