Ді.5,21–33: «Вони удосвіта ввійшли у храм і почали навчати»
Годі сказати чому, але в Церкві склалось таке розуміння, що
навчати про Бога, говорити про Нього – це завдання лише священиків. Це,
звичайно, неправда. Покликання говорити про Бога – це відноситься до
кожного з нас, кожного, хто називається християнином. Християнин – це
той, хто для себе відкрив, що Господь важливий і цінний у його житті, і
він завжди цією Доброю новиною хоче ділитись з іншими.
Проповідувати про Господа може бути нелегко тоді, коли ми самі не
переконані в тому, що Євангеліє – Добра новина, важлива, радісна і
добра для нас особисто. Якщо я в цьому переконаний, цим живу, я неминуче
прагну й бажаю ділитись цим з іншим, а отже, проповідувати іншим. І
саме це є причиною кризи нашого проповідування: нам нема що сказати, бо
ми глибоко самі цього не досвідчили й не пережили. Тому, коли ми
боїмось проповідувати, перегляньмо своє життя, свої взаємини з Богом,
можливо, найперше нам треба самим Його запізнати!
***
Йо.6,14-27: «Це – я, не лякайтесь!»
Євангеліє розповідає нам, як апостоли пливли в човні серед
неспокою природних сил – розбурханого моря і сильного вітру, і мали тоді
великий страх і пережиття. Саме в цій ситуації до них приходить
Христос. Яка це гарна наука для кожного з нас! У нашому житті ми також
маємо різний неспокій, різні проблеми, труднощі, бурі. Важливо
пам’ятати, що за цими бурями, за всім стоїть Бог.
Важливо побачити Бога, зустрітися з Ним, але найперше потрібно
втишитися. Ми ж кажемо на Літургії: «В мирі Господеві помолімся!». Якщо
зуміємо в мирі поглянути на все, що нас оточує, то зможемо побачити Бога
й зустрітися з Ним – із тим, хто стоїть за всім у нашому житті. Бо в
кожній бурі, у кожній біді, у всіх труднощах приходить до нас Христос і
так само промовляє до кожного з нас: «Не лякайтеся!»
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар