Святих мучеників Теодула, Агатопода і тих, що з ними
Тропар, глас 4: Мученики Твої, Господи* у страданнях
своїх прийняли вінець нетлінний від Тебе, Бога нашого, * мавши бо
кріпость Твою, вони мучителів подолали, * сокрушили і демонів
зухвальства безсильні. * Їх молитвами спаси душі наші.
Кондак, глас 8: Ви були братією за благодаттю Духа,
Святі, і мали спільні звичаї у благочестивій вірі, вельми славні, у
молитвах і постах життя провадячи, прихилили людей до божественного
пізнання. Тому й ви, хоробрі воїни, спокусу мужньо полонивши, і за це
постраждавши, отримали вінці. Моліть Христа Бога, щоб дарував відпущення
прогрішень тим, які з любов’ю святкують святу пам’ять вашу.
Було це 303 р. за гонителя Диоклетіяна. По всіх усюдах
переслідували християн, потоками лилася кров невинних, число замучених
за правду і віру виросло в сотні тисяч. У місті Солуні, в Македонії, на
суд старости Фавстина привели, серед інших, читця Теодула і диякона
Агатопода. Теодул – означає “слуга Божий”, а Агатопод – “той, що має
добрі ноги”. Агатопод був уже старцем, а Теодул – юнаком, що походив з
відомої християнської родини, ревний у дбанні про славу Божу. Він читав
вірним Святе Письмо. Бог дав йому силу зцілювати в чудесний спосіб
хворих. Коли ж настали часи переслідувань, обидва святі своїми
проповідями скріплювали вірних у Христовій вірі, свідомі того, що кожної
миті їх чекала мученицька смерть.
Коли святих привели на суд мучителя Фавстина, він став
облесливими словами намовляти святого Теодула зректися Христової віри,
бо ж життя ліпше, як смерть.
“Так, ліпше життя, як смерть, – сказав святий, – і тому я хочу жити в Христі, а не помирати в блудах поганства!”
Так само і святий Агатопод явно визнав Христа і не повірив словам
Фавстина, котрий і його хотів звести. Тоді їх кинули до в’язниці.
Обидва святі мученики стали там голосно молитися і навернули багатьох
в’язнів, що чекали на свій засуд. Також багато поган стало горнутися до
в’язниці, вони навіть виважили двері, щоб послухати навчання святих слуг
Божих. Про це донесли Фавстові, бо ж число вірних росло з кожною
годиною. Той наказав знову привести святих на суд. На його чергові
вмовляння вони відповіли тим, що стали його навчати про Ісуса Христа.
Фавстин велів привести християн відступників, які зі страху
зреклися Христа. Заплакали над тими нещасними обидва святі мученики і
голосно молили Бога, щоб дав усім вірним кріпости витривати в добрі.
Мучитель, переконавшись, що жодні вмовляння не допоможуть, віддав їх у
руки катам. Святі перенесли усі муки і славили Господа, задля Імени
якого удостоїлися страждати. Їх, закованих, знову кинули у в’язницю, і
там вони мали однакове видіння: немовби пливуть вони кораблем, а буря
реве, хвилі заливають човен, усі люди вмирають зі страху, деякі в
розпуці кидаються у море, і лиш вони обидва спокійні, прибиваються до
берега й у світлих одежах виходять на високу гору, все вище і вище, ген
аж до неба. Вранці вони розповіли один одному видіння і обнялися, бо
знали, що вже наближається радісна для них година, година смерти і
вічної нагороди.
Вранці привели їх на суд. Дарма, що знайомі плакали, жаліючи їх:
вони радісно вислухали вирок – смерть через утоплення в морі. Зв’язаних,
святих посадили в човен, а погани до останньої миті намовляли їх до
відступництва. Та вони очима душі вже бачили Христа Спасителя, до Нього
спішили і в Його руки передали свої душі. Море розірвало мотузки, якими
вони були зв’язані і винесло їх тіла на берег, а християни віддали честь
святим, чесно поховавши.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська
Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів,
Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар