Ді.4,23–31: «Господи, споглянь на їхні погрози й дай Твоїм слугам з повною сміливістю проповідувати Твоє слово»
Від самого початку, коли Господь приніс Добру новину, Церкву
завжди, більше чи менше, переслідували або не сприймали у суспільстві.
Церква завжди переживала випробування і терпіння, тому маємо так багато
мучеників, свідків віри. Однак в усіх обставинах Бог завжди сповняв
силою і мужністю своїх апостолів, учнів, своїх свідків, щоби були
сильними й мужніми.
Тому ніколи не варто зважати на обставини, щоб чинити Божу волю,
бо вони завжди такі, як є. І в будь-яких обставинах Бог очікує від нас
свідчення. Якщо Бог допустив ці обставини, то вірмо, що і дасть нам силу проповідувати Його в цих обставинах!
***
Йо.5,24-30: «Хто слухає моє слово й у Того вірує, хто послав мене, – живе життям вічним»
Бачимо, що Господь вказує людині перспективу, про яку вона навіть
не може мріяти і якої не може уявляти, – дарує їй вічність. Люди
сучасного світу, які мають багатство, маєтки, хотіли б жити вічно,
насолоджуватися тим, чим володіють. Але знаємо, що незалежно від
багатства людини, її освіченості, статусу настає час, коли вона мусить
відійти. Однак Господь каже нам щось інше – що ми можемо мати життя
вічне.
Що ж значить слухати Боже слово, щоб мати вічне життя? Це не
тільки слухати Євангеліє, але цим, що подає нам Євангеліє, жити, тобто
впроваджувати це у своє щоденне життя. Через хрещення ми стаємо тими,
які «у Христа хрестилися і в Христа зодягнулися»; через святі Таїнства
знову ж причащаємося Бога; через молитву доторкаємося Бога, Його Царства
– саме через усе це ми починаємо жити Богом і Бог починає жити в нас, і
ми починаємо жити тим вічним життям. Це Боже життя перебуває в нас, ми
вже стаємо учасниками вічності тут, на землі. Тоді наша земна смерть –
це лише «припечатання», ствердження того, що ми вибрали на вічність, –
життя з Богом. Через наше повноцінне життя в Церкві ми здатні удостоїтися і стати учасниками життя вічного.
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар