16.09.2012р. Б. / Бенедикт XVI вручив провідникам близькосхідних Церков Апостольське повчання «Ecclesia in Medio Oriente»

Простора набережна, що простягається між туристичним портом і центром столиці Лівану, прийняла у неділю 16 вересня 2012 р., понад 350 тисяч осіб, що взяли участь у Євхаристійному богослуженні, яке очолив Вселенський Архиєрей, під час якого відбулось урочисте врученням Апостольського Повчання за підсумками Спеціальної Асамблеї Синоду Єпископів для Близького Сходу, яке Святіший Отець Бенедикт ХVІ підписав у п’ятницю в соборі святого Павла в місцевості Гарісса біля Бейруту.

 

На цьому побережжі відправляв Службу Божу також і блаженний Іван Павло ІІ, коли відвідував Ліван у травні 1997 року.

 

Гігантські телеекрани дозволили учасникам богослуження, що знаходились далеко від престола і тим, яким уже не знайшлось місця на відведеній площі, краще слідкувати за Службою Божою, яка велась арабською, французькою та латинською мовами, а прохання вірних, крім цих, ще й вірменською, грецькою та англійською.

 

У богослуженні співслужили патріархи східних католицьких Церков, 300 єпископів, тисячі священиків. Був присутній президент країни Мішель Сулейман, що є католиком і належить до маронітської Церкви, як також численні представники уряду та влади.

 

Наприкінці Євхаристійного богослуження архиєпископ Нікола Етеровіч, Генеральний Секретар Синоду Єпископів, подякував Папі за післясинодальне Апостольське повчання, запрошуючи тепер вручити його. «Дорогі брати й сестри Лівану та Близького Сходу, – звернувся з цієї нагоди Бенедикт XVI, – бажаю, щоб це Апостольське повчання була для вас провідником на складних та різнородних шляхах, на яких вас випереджує Христос. Нехай же спільність у вірі, надії та любові зміцниться у ваших країнах та в кожній громаді, щоб вчинити видими ваше свідчення, яке ви даєте Святому Триєдиному Богові, Який наблизився до кожної людини!»

 

Святіший Отець вручив Апостольське повчання «Ecclesia in Medio Oriente» католицьким Патріархам Близького Сходу, Президентам Єпископських Конференцій, що діють в регіоні та представникам духовенства і мирян.

 

Урочиста відправа закінчилася проказуванням молитви «Ангел Господній», перед яким Папа повторив свій неодноразовий заклик до припинення насильства та шукання практичних розв’язок для існуючих конфліктів, які шануватимуть гідність кожної людини, її права та релігію, та вручив мир на цих землях під опіку Пресвятої Богородиці, Покровительки Лівану.

Джерела: Радіо Ватикан

Воїни Христа Царя

27.06.2012р. Б. / Бенедикт XVI: Людина не віднаходить себе, коли замикається сама в собі

 

Наслідувати Бога означає вийти із замкнутості у собі та дарувати себе в любові. На це звернув увагу Папа Бенедикт XVI під час загальної аудієнції у середу, 27 червня 2012 р., присвятивши своє повчання одному з найдавніших гімнів християнської традиції, що був «представлений святим Павлом в його, свого роду, духовному заповіті: в Посланні до Филип’ян», написаному у в’язниці.

 

Незважаючи на загрозу своєму життю, Апостол Народів випромінює радість з приводу того, що є Христовим учнем та прямує Йому назустріч, для нього смерть є здобутком, а не втратою. «Радуйтеся завжди у Господі; знову кажу: Радуйтеся!» – пише він. «Але як можна радіти перед обличчям неминучого засуду на смерть?» – запитував Бенедикт XVI, додаючи, що відповідь на це запитання знаходимо в середині Послання до Филип’ян, у так званій Христологічній пісні, яка зосереджує свою увагу на «почуттях» Христа. Ця молитва починається словами: «Плекайте ті самі почуття в собі, які були й у Христі Ісусі» (Фил 2,5). А це, як випливає далі з тексту, любов, великодушність, покора, слухняність Богові, дарування себе. Вчитися цих Ісусових почуттів і є, за словами Папа, шляхом християнського життя.

 

Ісус, справді Бог і справді людина, не переживає Своє «бути як Бог» як причину тріумфу чи панування, не як привілей чи власність. Навпаки, Він понизив Себе аж до хресної смерті, в усьому вподібнився до людини, крім гріха. «На Христовому хресті людина відкуплена, а досвід Адама перевернувся», – зазначив Святіший Отець, пояснюючи, що Адам, створений на Божий образ, бажав своїми силами стати, як Бог, і в результаті втратив первісну гідність, натомість Ісус, будучи Богом, занурився у людський стан, і через цілковиту вірність Отцеві, повернув людині втрачену гідність.

 

«На молитві, через взаємини з Богом, ми відкриваємо розум, серце та волю на діяння Святого Духа, щоб увійти в той самий динамізм життя», – вів далі Бенедикт XVI, додаючи, що людська логіка, навпаки, шукає самореалізації у владі, в пануванні. Людина й далі не перестає «будувати Вавилонську вежу, щоб своїми силами досягти величі Бога, бути як Бог». Але Втілення Божого Сина та хрест пригадують нам, що повне самоздійснення полягає у підпорядкуванні людських прагнень волі Небесного Отця. «Людина не знаходить себе, залишаючись замкненою в собі, самостверджуючись, людина віднаходить себе лише тоді, коли виходить із замкненості в собі... і якщо Адам хотів уподібнитись до Бога, то в цьому ще не має нічого поганого, але він помилився ідеєю про Бога. Бог – це не Той, Хто бажає величі, Бог є любов, яка віддає Себе, спочатку у Пресвятій Тройці, а далі – в творінні», – сказав Папа.

 

Далі Святіший Отець вказав на те, що друга частина цієї христологічної пісні з Послання до Филип’ян зосереджується на Отцеві, який вивищив Ісуса «і дав йому ім'я, що понад усяке ім'я, щоб перед іменем Ісуса всяке коліно приклонилося на небі, на землі й під землею, і щоб усякий язик визнав, що Ісус Христос є Господь на славу Бога Отця». Папа зауважив, що це той самий Ісус, який вмивав ноги учням. За його словами, цей Новозавітний уривок дає нам дві цінні вказівки щодо молитви. Перша – це звернення до Ісуса, як до Господа, як до єдиного Пана, а тому слід мати таку шкалу цінностей, в якій першість належить Богові. Другою підказкою є преклоніння, адорація, яку всі творіння повинні віддавати Богові. «Коліноприклоніння перед Найсвятішими Тайнами чи вклякання під час молитви є, якраз, вираженням адорація перед Богом, також і за допомогою тіла», – додав Бенедикт XVI, а на завершення закликав вірних під час молитви «зосереджувати свій погляд на Розп’ятому Христі, частіше перебувати на Євахаристійній адорації, щоб дозволити увійти в наше життя любові Бога, Який покірно понизився, щоб нас піднести до Себе».

Джерела: Радіо Ватикан

Воїни Христа Царя

11.03.2012р. Б. / Папа про Таїнство сповіді

Між святістю та Таїнством Сповіді існує дуже тісний зв'язок, засвідчений численними святими в історії християнства. Про це під час приватної аудієнції нагадав учасникам курсу для священиків-сповідників Папа Бенедикт XVI. 

 

Від 5 до 9 березня у Римі, в приміщенні Апостольської Пенітенціарії відбувався курс для сповідників. Це вже 23 раз поспіль Ватикан організовує кількаденний курс для священиків-сповідників, як також і для тих, які приготовляються до священичого служіння, маючи на меті висвітлити богословський, духовний, моральний і канонічний аспект Святої Тайни Покаяння, наголосити на її суті, значенні і найважливіших елементах та допомогти священнослужителям знайти відповіді на актуальні запитання, пов’язані з уділенням цієї Святої Тайни. 

9 березня, з нагоди закінчення цьогорічного курсу, в апостольському палаці його учасників прийняв на приватній аудієнції Папа Бенедикт ХVІ. На початку своєї промови Святіший Отець привітав кардинала Мануеля Монтейро де Кастро, який цього року вперше як Головний Пенітенціарій очолив організований курс для сповідників, а також усіх тих, що спричинились до організації та успішного проведення даного формаційного курсу і всіх його учасників. 

Звертаючись до присутніх, Папа наголосив на тому, що Святі Тайни і звіщення Божого Слова ніколи не повинні бути розділені, адже згідно із вченням самого Ісуса, звіщення Божого Царства є метою Його послаництва, проте це звіщення не є лише промовою, але, одночасно, воно включає у себе й діяння. Священик представляє Христа, продовжує Його послаництво за допомогою «слова» та «Святих Тайн». Папа підкреслив, що вже сама Свята Тайна Примирення є звіщенням, а, отже, й шляхом нової євангелізації. 

Далі Папа пригадав, що між святістю та Святою Тайною Покаяння існує дуже тісний зв'язок, засвідчений численними святими в історії християнства. Справжнє навернення серця, що є відкритістю на перемінюючу та відновлюючу дію Бога, є двигуном, рушійною силою будь-якої реформи і стає правдивою євангелізаційною силою. «У сповідальниці розкаяний грішник, через безкорисливу дію Божого милосердя, отримує виправдання, прощення та освячення, залишає стару людину, щоб одягнутись у нову», – зазначив Бенедикт ХVІ, наголошуючи, що лише той, хто дозволяє Божій ласці його відновити, може нести у собі, а, отже, і звіщати іншим Добру Новину про спасіння. 

«Дорогі священики, дорогі диякони, які приготовляєтесь до священства, в уділенні цього Таїнства вам дана чи вам буде дана можливість бути знаряддями завжди відновленої зустрічі людей з Богом», – мовив далі Святіший Отець додаючи, що до служителів цієї Святої Тайни звертатимуться люди з причини свого гріховного стану та великого бажання змінитись, благаючи Божого милосердя. Папа запевнив учасників курсу у тому, що вони будуть співробітниками та головними діючими особами багатьох можливих «нових початків», що це пенітенти будуть до них приходити, усвідомлюючи, що справжнє значення кожного нового початку не полягає, насамперед, у залишенні минулого грішного способу життя, а в прийнятті Ісуса Христа та у відкритості на Його присутність, що є завжди новою і завжди спроможною перемінити та просвітлити усі наші темні сторони. 

За словами Бенедикта XVI нова євангелізація розпочинається також і з Сповідальниці, тобто, розпочинається від таємничої зустрічі між невичерпною потребою-запитанням людини і Божим милосердям, що є єдиною гідною відповіддю на прагнення людини до нескінченного. І якщо звершення Таїнства сповіді буде тією зустріччю, і якщо у ній вірні досвідчуватимуть безмежного подарованого нам Божого милосердя, то вони самі стануть свідками святості, що є метою нової євангелізації. 

На закінчення Папа пригадав, що це є актуальною правдою не лише для мирян, але, в особливий спосіб, для священиків, адже служитель Таїнства співпрацює для нової євангелізації через відновлення, перш усього, себе самого, своєї свідомості, що і він є пенітентом та потребує сакраментального прощення. Після чого Папа побажав присутнім священикам і дияконам, щоб новизна Христа завжди була центром та рацією їхнього священства, щоб усі ті, які їх зустрічають, завдяки їхньому служінню, могли сказати разом з святими Андрієм та Іваном: «Ми знайшли Месію» (Ів.1,41). А закінчилась зустріч спільною молитвою «Отче Наш» та апостольським благословенням.

За матеріалами: Радіо Ватикан

Джерело:  КРЕДО 

08.03.2012р. Б. / Папа: Мовчання є невід`ємною частиною молитви (відео)

Значенню мовчання у взаєминах з Богом присвятив своє повчання Бенедикт XVI, виголошене під час загальної аудієнції у середу, 7 березня. Він зазначив, що воно потрібне для того, щоб прийняти Боже Слово та поглибити наш зв’язок з Богом перед обличчям фізичних і духовних страждань. 

 

За словами Святішого Отця, Христовий хрест не тільки показує Ісусове мовчання, як Його останнє слово, звернене до Отця, але також і те, що Бог промовляє через тишу. Папа підкреслив, що внутрішня і зовнішня тиша є потрібними для того, щоб почути саме таке слово, а тому існує необхідність навчитися цінності мовчання, відкривати сенс зосередження та внутрішнього спокою. Це стосується не тільки особистої молитви, але також участі в літургії. «Тиша, – сказав Бенедикт XVI, – може розчистити внутрішній простір в глибині нас самих, щоб там міг оселитися Бог, щоб Його слово тривало в нас, щоб любов до Нього закоренилася в наших думках і серці та оживляла наше життя». 

Існує також трудний для сприйняття аспект «Божого мовчання», коли нам здається, що Господь не чує нас і нам не відповідає. Святіший Отець зазначив, що ця тиша не означає відсутності. Християнин добре знає, щоб Бог присутній та слухає, навіть в темряві болю, відкинення та самотності. Прикладом непорушної віри в таких умовах є старозавітній Йов.

Свідком та вчителем молитви для нас є Господь Ісус. «Для нас, часто заклопотаних успішністю та конкретними результатами, молитва Ісуса вказує на те, що ми потребуємо зупинитися, пережити хвилини близькості з Богом, «вириваючись» із щоденного гомону, щоб слухати, приступити «до коріння», яке підтримує та живить наше життя», – зазначив Бенедикт XVI, додаючи, що вершиною Ісусової молитви була хвилина смерті, коли Він висловив остаточне «так» волі Отця, показуючи нам, що людська воля знаходить своє сповнення саме в повному поєднанні з Божою. 

«В молитві Ісуса, в Його воланні на хресті до Отця, включені «всі тривоги людства всіх часів, поневоленого гріхом та смертю, всі благання та заступництва історії спасіння... І ось Отець їх приймає, та, понад будь-яку надію, вислуховує їх, воскрешаючи Свого Сина»», – наголосив Святіший Отець, заохочуючи слухачів вчитися від Ісуса, яким повинно бути наше спілкування з Богом. 

За матеріалами: Радіо Ватикан

Джерело:  КРЕДО