Святого священномученика Власія, єпископа Севастійського
Тропар, глас 2: I обичаїв апостолів причасником і їх намісником стався Ти, * знайшов Ти
шлях, богонатхненний, як дійти до видіння. * Задля того слово істини справляючи, * і задля віри
пострадав Ти аж до крови, священномученику Власіє, моли Христа Бога, щоб спаслися душі наші.
Кондак, глас 8: Священства помазанням і мученицькою кров’ю прикрасився ти, славний Власіє,
і сяєш всюди у вишніх ликуючи і нас оглядаєш, які у храм твій прийшли і зовуть безперестанно:
«всіх нас збережи».
З давніх-давен у нас є звичай поручати домашню худобу опіці святому Власію. Святий Власій був
лікарем, він цілковито посвятив себе служінню Богові. З часом став він єпископом Севастії,
міста, що належало до Кападокії, а опісля до Вірменії Малої. В часи переслідування християн за
Диоклетіяна єпископ Власій скріплював вірних Христових у святій вірі, а коли майже всі втекли з
міста, він також пішов у пустелю і замешкав у печері біля гори Арґеос.
Однак вояки, послані ловити диких звірів, в зубах яких мали гинути християни, його знайшли там, а
дізнавшись, що він християнин, закували в кайдани і відвели до мучителя Агриколая (було це вже
за імператора Ліцинія).
Святий Власій охоче йшов з ними, бо, як казав напередодні, йому тричі явився Ісус Христос і
закликав його принести Йому жертву за звичаєм свого священства. Дорогою горнулися до нього
хворі, а він їх оздоровляв – і людей, і домашню скотину. Одна невіста з плачем принесла до нього
дитину, яка вдавилася риб’ячою кісткою і вже вмирала. Святий єпископ помолився і дитина стала
здорова, а ще Господь наділив слугу свого Власія особливим даром, що всі хворі на горло
призивають його і донині, сподіваючись на поміч. Коли святого Власія привели до мучителя, то
святий сміливо визнав Христа і переніс усі катування: бичування, палення свічками, здирання
шкіри з живого тіла та інші муки. Потім його кинули до в’язниці. За ним ішло семеро побожних
невіст, збираючи краплі крови, що стікали з його ран, і помазувалися ними. Коли ж за це їх
привели на суд, то вони навіть чути не хотіли про цісарську ласку, не злякалися мук і
перетерпіли все, що лишень жорстокі кати могли видумати. Крім інших мук, їх кинули у вогонь,
однак він навіть не діткнувся їх одежі. Одна з них мала двох синів, котрі просили, щоб і їх
кинули у вогонь, та мучитель наказав замкнути їх у в’язниці, де страждав святий Власій. Усіх
сімох жінок лютий поганин наказав убити мечем, так ряди святих мучениць поповнило сім нових
вінців вічної слави.
Потім привели святого Власія на нові муки. Кинули його в глибоке озеро, але він сухою ногою ходив
по воді і, сівши посеред озера, як на землі, прославляв Господа і взивав до поган, щоб те саме
зробили в ім’я своїх божищ. Кинулося за ним до води 68 воїнів – всі до одного пішли на дно і
загинули. А святий вийшов на берег, став перед мучителем і сказав: “Покайся і віруй в Ісуса!”
Мучитель наказав його стяти мечем, а разом з ним і двох хлопчиків, мати яких, одна з сімох
мучениць, випросила в Бога для них побідоносний вінець слави. Було це близько 316 р.
Уже здавна на Київській Русі почитали святого Власія як покровителя домашньої худоби, і коли
якась хвороба падає на худобу, то призивають його на допомогу. Звичай той сягає дуже давніх
часів, зразу ж після смерти святого мученика. Побожне передання розповідає, що коли святого вели
на суд, то якась жінка з плачем прибігла і, припавши до його ніг, жалілася, що вовк украв її
останнє порося. Святий Власій утішив її і сказав: “Іди спокійно додому, вовк поверне тобі твоє
порося!” І справді, коли жінка прийшла додому, то застала порося здорове коло хати. Довідавшись
наступного дня, що святого Власія після катувань кинули до в’язниці, вона те порося заколола і
частину м’яса у мисці передала святому мученикові. Він прийняв щиру жертву бідної жінки і
попросив, щоб вона кожного року згадувала його пам’ять, а Бог буде їй на худібці благословити. З
того часу прийнявся, поширився, а з часом і прийшов на Русь побожний звичай віддавати худібку
під опіку св. Власія.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква
кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар