Житіє святого великомученика Теодора Стратилата
Тропар, глас 4: Через переможне словом істини, страстотерпче, став ти воєводою предобрим
царя небесного, Теодоре, бо зброєю віри мужньо озброївшись і перемігши демонські полки,
переможцем явився ти, страждальче, тому з вірою завжди тебе ублажаємо.
Кондак, глас 2: Мужністю душі у віру одягнувшись і слово Боже як спис в руку взявши,
ворога переміг ти, преселикий серед мучеників, Теодоре, з ними Христу Богові молячись, не забудь
за всіх нас.
Теодор – означає “дар Божий”, а Стратилат – воєвода, полковник. Святий Теодор народився в
Евхаїтах, коло Амазії, головного міста Понту. В молодості своїй він здолав страшного змія, що
поїдав людей і худобу. Усі дивувалися з його відваги, а коли він прилюдно став говорити, що то
Ісус Христос дав йому силу відтяти голову змієві, то дуже багато поган навернулося до Христової
віри. За його хоробрість Теодора призначили начальником міста Іраклії.
Коли імператор Ліциній почав переслідувати християн, то покликав до себе в Никомидію Теодора,
аби дати йому наказ мучити християн. Однак святий написав до імператора, щоб той прибув до
Іраклії, бо важливі державні справи вимагають його приїзду. Перед приїздом Ліцинія святий Теодор
мав видіння. Нібито він стоїть на даху високого дому, а в нього летять вогняні стріли. Та
почувся голос з неба: “Не бійся, Теодоре, бо я є з тобою”. Видіння зникло, а святий Теодор знав,
що його чекає смерть за Христа Ісуса. І лиш цього бажало його серце. У дорогій одежі, на пишному
коні він виїхав зустрічати імператора, а той, побачивши красного лицем і славного воїна, сказав:
“Ти достойний бути імператором після мене. Поклонися моїм богам, яких я привіз з собою, і
милість моя тебе не омине!”
Святий Теодор попросив, щоб імператор дав йому тих божків на два дні додому, після чого він
прилюдно дасть ісповідь своєї віри. Послухав цар, а святий Теодор потовк вдома срібних бовванів
на шматки і роздав срібло вбогим. Через два дні сів Ліциній на площі, посеред міста, і покликав
святого Теодора, щоб той приніс божкам жертву. Тоді один царський вельможа на ім’я Максентій,
сказав імператорові, що бачив голову однієї богині в руках жебручого діда, і довідався в нього,
що Теодор потрощив божків і срібло роздав убогим. Святий Теодор визнав, що Максентій каже
правду. “Якщо божки твої, цісарю, не могли спасти себе з моїх рук, то як вони можуть допомогти
тобі? Я – християнин, і за віру Христову готовий на муки!”
Розлючений, ба, скажений від злости, Ліциній наказав здерти з нього одяг і бити сухими воловими
жилами. Святий мученик переніс 600 ударів по спині і 500 по животі. Мучитель сміявся і говорив:
“Чекай, Теодоре, аж ось твій Христос спасе тебе!” А святий відповів йому: “Закінчуй те, що
почав, однак ані муки, ані смерть не позбавлять мене любови до Христа!”
І знову стали його бити вже залізними прутами, припікали його боки і рани шматували гаками, а
потім скованого кинули до в’язниці, де п’ять днів тримали без їжі. Через п’ять днів його прибили
до хреста, бритвами різали все тіло, стрілами викололи очі, розпороли живіт, і мучили так, що
майже голі кості висіли на хресті. І став святий вголос молитися і просити Господа, щоб дав йому
сили витривати у святій вірі. І явився ангел Божий, зняв його з хреста і оздоровив.
Імператор, думаючи, що святий Теодор уже помер, послав двох дворян, Антіоха і Патрикія, щоб
наказали його тіло кинути в море. Коли ж вони побачили святого Теодора живим і здоровим, то
разом з 80 воїнами припали до його ніг й увірували в Спасителя. Почав збігатися народ, усі
горнулися до святого, аби діткнутися його одежі, а хворі і біснуваті при цьому зцілювалися.
Ліциній, довідавшись про це, послав 300 воїнів убити всіх, хто повірив у Христа, та вони також
прийняли святу віру. Народ хотів уже кинутися на Ліцинія і дворян його, тим більше, що імператор
послав ката, аби відтяв голову святому Теодорові. Та святий Теодор утихомирив народ, скріпив
усіх у св. вірі і сказав, що сам прагне померти за Христа і підставив свою голову під меч.
Сталося це 8 липня. Слуга його, Уар, який був свідком його страждань, усе те записав. Святе тіло
він переніс до Евхаїти, де воно прославилося багатьма чудами, і де над могилою святого Теодора
було поставлено церкву.
Кілька століть пізніше, за правління імператора Йоана Цимисхія (969–976), святий Теодор
спричинився до перемоги греків над їх ворогами, а вдячний імператор, замість старої вже церкви,
побудував над його гробом нову, дуже величну, а Евхаїти назвав на честь святого Теодора
Теодорополісом. Пізніше мощі мученика було перенесено до Царгорода, де вони спочивали у
Влахернській церкві, там зберігали також меч і щит святого Теодора. Близько 1256 р. св. мощі
було перенесено до міста Венеції.
__________
У той самий день
Житіє святого пророка Захарії Серповидця
Тропар, глас 2: Пророка Твого, Господи, Захарії, святкуючи пам’ять, молимось його ради
спасти душі наші.
Кондак, глас 2: Запряжені колісниці бачив ти, якими правила рука Бога всіх, слуг
безплотних, Захаріє чудний. З ними радіючи як пророк приснопам’ятний моли, щоб до путі
божественного розуму направились всі, хто з вірою безсумнівною звершують всесвященну пам’ять
твою.
Захарія – означає “пам’ять Господа”. Жив цей св. пророк близько 520 р. до Христа, одночасно зі
св. пророком Аггеєм (його пам’ять вшановуємо 16 грудня). Пророцтво св. Захарії складає 14 глав.
Він провістив урочистий в’їзд Спасителя на осляті до Єрусалиму, розп’яття Христа і пробиття Його
рук, втечу учнів і 30 срібняків, як ціну крови і зради. Він провістив також зруйнування
Єрусалиму і святині, але обіцяв Божу допомогу і навернення поган. Св. Захарія зараховується до
менших пророків. Жиди його вкаменували. Серповидцем названо його тому, що він бачив на небі серп
як знак Божої кари для безбожників.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква
кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар