1Кр.8,8–9,2: «Страва не зближує нас до Бога»
Через первородний гріх людини, гріх непослуху Адама і Єви, він
увійшов і в людство, і в кожну людину. Коли придивитися до буття нашої
вселенної, то цей гріх увійшов лише в людину, він не увійшов у природу,
не увійшов у речі, вони – нейтральні. Все залежить від того, як людина
своєю волею, своїми вчинками з цими речами поведеться.
Свобідна воля людини призводить до того, що одна і та сама річ
може бути використана і для гріха, і для добра. Знаємо, що ножем можна
вбити, а можна нарізати хліба і нагодувати голодного. Так само і страви,
які ми вживаємо, можуть сприяти нашому фізичному скріпленню, а можуть
робити з нас розманіжених черевоугодників.
Стараймося ставитися і до страв, і до всіх речей у нашому
житті з позиції, що до Бога наближає, приймати, а все, що віддаляє від
Господа, відкидати.
***
Мт.25,31-46: «Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших, – ви мені зробили»
Те, що Бог порівнює себе з найменшими, зазвичай для людини є
незбагненною тайною, складною для розуміння й усвідомлення. Ми можемо
про це багато розповідати іншим, проповідувати, а от усвідомити собі, що
Бог принизив себе до людського буття, що Господь присутній у кожній
людині, – це для нас справді велика тайна. І коли ми побачимо Божу
присутність в іншій особі, – це справді велике чудо.
Позаяк інша особа створена за образом Божим, то для нас
надважливо розуміти, що наше ставлення до Бога, наша віра в Нього
виявляється в тому, як ми ставимося до людей. Якщо ми благоговіємо перед
Богом, то це благоговіння виявляється і перед людьми, які носять цей
образ Божий. Якщо ж не маємо любові до людей, яких бачимо, то цілковито
так само ми ставимося й до Господа. Адже саме в щоденних ситуаціях і стосунках з людьми виявляється те, ким ми насправді є, і те, чи дійсно маємо страх перед Богом, – тобто чи боїмося образити Його навіть найменшим гріхом і непослухом.
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар