07.02.2015р. Б. / Коментар Апостола на Неділю про блудного сина

Неділя про блудного сина

Перше послання апостола Павла до Коринтян 6,12-20

1. Текст 1Кор 6,12-20

12. «Все мені можна», та не все корисне. «Все мені можна», та я не дам нічому заволодіти надо мною. 13. «Їжа для живота, і живіт для їжі!» Бог же одне і друге знищить. Тіло ж не для розпусти, але для Господа, і Господь для тіла. 14. Бог же і Господа був воскресив – та й нас воскресить своєю силою. 15. Хіба не знаєте, що тіла ваші – члени Христові? Узявши, отже, члени Христові, – зроблю їх членами блудниці? Хай так не буде! 16. Чи не знаєте, що той, хто пристає до блудниці, є з нею одним тілом? Бо «будуть, – каже, – двоє одним тілом.» 17. Хто пристає до Господа, є одним духом. 18. Утікайте від розпусти! Усякий гріх, що його чинить людина, є поза її тілом; а хто чинить розпусту, грішить супроти власного тіла. 19. Хіба ж не знаєте, що ваше тіло – храм Святого Духа, який живе у вас? Його ви маєте від Бога, тож уже не належите до себе самих. 20. Ви бо куплені високою ціною! Тож прославляйте Бога у вашому тілі!

1. Слово «тіло» (сома) – це ключ до розуміння богослов’я Апостола Павла

Розуміння значення слова «тіло» становить ключ до богослов’я Павла. Даний термін Апостол використовує аж 91 раз, і в більшості випадках, він є вжитий у важливих контекстах, отримуючи богословський наголос та трактування. Саме за допомогою слова «тіло», яке має різні відтінки значень, що є пов’язані між собою, Апостол розвиває великі тематики в своїх посланнях. Він говорить про:

1. фізичне тіло людини (Гал 6,17);
2. цілу людину як особу (1Кор 6,12-20; Рм 12,1);
3. воскресіння тіла і духовне тіло (1Кор 15,44);
4. тіло гріховне і смертне тіло (Рм 6,6.12; 8,10-11);
5. тіло Христа розп’ятого (Кол 1,22);
6. євхаристійне Тіло (1Кор 10,17);
7. тіло Христа яким є Церква (Еф 1,23).

В історії екзегези постійно велись дискусії в якому сенсі розуміти і пояснювати значення слова «тіло» в посланнях Павла: чи на основі грецької дуалістичної філософії, де душа вважалась добром, а тіло було злом, чи на базі семітської культури і біблійної традиції, де людина сприймалась як одність? Аналізуючи послання Апостола сьогодні більшість біблістів є одностайні, що він думав та писав послання, продовжуючи біблійне бачення Старого Завіту, де людина не поділяється на частини дух, душа і тіло, але ціла людина водночас є і духом, і душею, і тілом. Саме через моністичне сприйняття людини Павлу вдається «нести» Євангеліє поганам, проповідуючи їм про Христа воскреслого тілом, і показуючи їм нове позитивне бачення тілесності, тобто людини, яка в цьому світі знаходиться і діє за посередництвом тіла: «Тож прославляйте Бога у вашому тілі!» (1Кор 6,20); «Тож благаю вас, брати, на милість Божу, віддати тіла ваші як жертву живу, святу, приємну Богові: богослужбу від вас розумну» (Рм 12,1).

1. Контекст 6 розділу Першого Послання до Корінтян

Перше Послання до Корінтян своїм змістом є дуже багатогранне. У ньому Апостол розглядає різні теми, які торкаються майже усіх практичних сторін життя християн. Як в 5 так і в 6 розділах Павло порушує проблематику морального життя та гріха розпусти. В 5 розділі він безпосередньо говорить про конкретний випадок кровозмішання, коли хтось із християн співжив із своєю мачухою. Апостол перший раз використовує «екскомуніку» – виключення публічного грішника з Церкви задля духовного добра спільноти і закликає християн Корінту до життя в святості.

На початку 6 розділу у віршах 1-11 Павло дає зауваження щодо позивання християн Корінту на поганські суди. Вже сама думка про те, що між християнами може бути кривда та несправедливість, зворушує та засмучує Апостола. Він виразно заявляє, що для них йти на суд до поган – є пониження, і дії такого роду є неприпустимі. Немає тоді сенсу називати себе християнином, якщо хтось веде грішний спосіб життя. Навіть, якщо можуть виникати між християнами непорозуміння, то Павло закликає настановити між собою суддю, який би помирив обидві сторони у справедливості і любові. У 9-10 віршах він подає перелік гріхів і стверджує, що хто їх чинить, то не зможе спастися. В 11 вірші Апостол говорить про велике покликання до святості, яке отримує кожний християнин у Таїнстві Хрещення.

Далі у 6 розділі у віршах 12-20 Павло продовжує розглядати тему святості та розпусти, проте тут він вже роз’яснює та аргументує її християнам Корінту на рівні засад. Апостол спростовує міркування деяких “вільніших” християн, які хотіли оправдати аморальні дії, базуючись на свободі в християнському житті від закону Мойсея та схильності людської природи до їжі. Павло пояснює, що гріхи розпусти – є справжнім рабством, і вони не становлять ніякої свободи. Тіло людини, тобто вся людина, є призначена для воскресіння і життя вічного. Християнин в своєму тілі є покликаний прославляти Бога, тому що Господь заплатив за нього “високу ціну”, щоб спасти цілу людську особу, у тому числі й тіло. Згідно бачення Апостола, життя кожного християнина окреслюється у наступний спосіб:

1. пункт виходу – Хрещення;
2. теперішнє життя – постійне єднання з Господом;
3. пункт прибуття – повне уподібнення до Христа воскреслого.

Через прийняття Таїнства Хрещення християни не стають повністю застраховані та збережені від спокус і небезпек, проте Павло закликає їх (вірші 12-19) бути завжди вірними Богові у цій дорозі, яка почалася з Хрещення. Для підсилення своєї аргументації вкінці, він подає слова, які показують високу вартість людської тілесності «…ваше тіло – храм Святого Духа» (19), через яку людина може прославляти Бога, щоб могти осягнути вічне життя «…прославляйте Бога у вашому тілі!» (20).

1. Структура уривку 6,12-20

Уривок 6,12-20 є одним з головних та найважливіших в Павлівському корпусі щодо розгляду тематики тілесності людини. Він складається з двох частин:

1. вірші 12-14

Дані вірші творять одну літературну єдність, яка є побудована на двох афоризмах, які були присутні в Корінтській спільноті: «Все мені можна» (12) та «Їжа для живота, і живіт для їжі!» (13). Павло оголошує їх, потім представляє свої аргументи і вкінці подає ясне богословське пояснення цим двом позиціям.

1. вірші 15-20

Друга частина уривку розпочинається риторичним питанням «Хіба не знаєте…» (15), тобто означає, що корінтяни мали б знати, і завершується закликом «Тож прославляйте…» (20). У віршах 15-19 повторення три рази «Хіба не знаєте…» (вірші 15.16.19) творить три окремі єдності, в яких Апостол подає одна за другою мотивації вже відомі християнам Корінту від його попереднього відвідання. Вірш 20, в якому міститься заклик до кожного християнина прославляти Бога у власному житті та у своїй тілесності, завершує уривок.

1. Пояснення окремих віршів 1Кор 6,12-20

12. Все мені можна – вислів такого роду свідчить про ментальність, спосіб думання, життя і поведінки жителів Корінту того часу. Також і деякі християни, як зазвичай їх називають “вільніші”, прийняли цей вислів і намагалися застосувати його в житті спільноти.

Після кожного цитування вислову «Все мені можна» Апостол подає відповіді «та не все корисне… та я не дам нічому заволодіти надомною». У даному випадку він не повністю заперечує зміст цієї ідеї «Все мені можна» як такої, але як мудрий пастир подає своє поправлення до такої думки, а потім направляє думання корінтян в правильне русло. В християнському житті, яке є позначене дією Святого Духа, Який провадить людину згідно новозавітного закону любові, вже більше мова не йде про те, щоб знати, що є дозволено, а що є заборонено. Навпаки, християнин має визначати, що допомагає, а що перешкоджає духовному зросту нової людини, яка є відкуплена Христом Спасителем. Рівно ж не всі речі будують спільноту християнську, деякі її руйнують (Гал 4,9), тому завжди є необхідно робити крок на вибір морального життя, тобто духовного добра.

13. Їжа для живота, і живіт для їжі! Другий вислів “вільніших” християн Корінту показує їхнє розуміння щодо призначення їжі та органу травлення: споживання їжі зводиться до простого тільки органічного процесу; їжа не залишається в людині, тому немає різниці, що споживати. У такий спосіб слухачі Павла стверджують, що існує взаємне відношення між їжею та шлунком. Проте, в наступному кроці свого думання вони пішли значно далі, роблячи неможливе і недозволене порівняння між їжею та статевим життям: два процеси – споживання їжі та сексуальні відносини – підлягають фізичним природнім процесам і тому не мають жодної ваги для етично-релігійної сфери, бо не зачіпають духовну складову людини. В такий спосіб вони виправдовували своє аморальне життя. Апостол подає богословське пояснення і говорить, що хоч Бог і створив шлунок для життєдіяльності людини, проте в царстві небесному людина вже більше не буде потребувати споживати їжу «Бог же одне і друге знищить». А от призначення тіла, тобто цілої людини є зовсім інше «Тіло ж не для розпусти, але для Господа, і Господь для тіла» – людина в своїй тілесності перебуває у відношенні до Бога, а вислів «Господь для тіла» подає нам на думку образ Спасителя, який дарує себе самого в євхаристії, стаючи поживою для людини.

14. Бог же і Господа був воскресив – та й нас воскресить своєю силою. Особливість 14 вірша полягає в тому, що він становить продовження думки висловленої у 13 вірші, де Апостол говорить про тіло. Проте в 14 вірші замість очікуваного згідно логіки «та й [наші тіла] воскресить своєю силою» Павло подає особовий займенник «нас»: «та й нас воскресить своєю силою». Взаємний обмін між словом тіло та особовим займенником нас провадить до думки, що тіло (сома) тут означає не лише фізичний вимір, але цілу людину, яку Апостол представляє в її релігійному відношенні (вертикальний рівень – з Господом) та сексуальному (горизонтальний рівень – де бере участь людина у своїй тілесності).

 – та й нас воскресить своєю силою. Павло врешті подає головний аргумент корінтянам проти розпусти, говорячи, що тіло людське не буде знищене, бо воно є призначене для участі у вічному житті і Бог його воскресить.

15. Хіба не знаєте, що тіла ваші – члени Христові? Узявши, отже, члени Христові, – зроблю їх членами блудниці? Хай так не буде! У 15 вірші Апостол знову продовжує говорити про моральне життя християн Корінту і використовує для цього образ організму, який складається з різних членів. Він показує помилку “вільніших” християн, які бажають бути з’єднаними з Христом і в той же самий час допускатись різних гріхів. Є неможливо бути членами двох різних організмів і, властиво, це і є неправильність їхнього думання. Павло закликає корінтян, а з ними й усіх християн, щоб бути відповідальними за власні дії. Висловом «Хай так не буде!» Апостол відкидає можливість будь-якої протилежної думки.

16. Чи не знаєте, що той, хто пристає до блудниці, є з нею одним тілом? Бо «будуть, – каже, – двоє одним тілом». У 16 вірші Павло для своєї аргументації використовує текст з Старого Завіту 2,24. На основі цієї цитати він бажає показати, що так як єдність між чоловіком і жінкою в подружжі творить одне тіло, тобто один живий організм, подібно в негативному значенні зв’язок з блудницею творить одну тілесну єдність як на рівні фізичному так і духовному. Через гріх розпусти християнин входить на всіх рівнях свого буття (ціла особа) в зв’язок з блудницею і в такий спосіб розламує зв’язок з Христом. 

17. Хто пристає до Господа, є одним духом. У 17 вірші, який є продовженням 16, знову ж очікується, що Апостол скаже «є одним тілом», проте він наголошує «є одним духом». У даному випадку Павло бажає уникнути представлення фізичної дійсності єдності з Христом у спосіб дуже примітивний, тому подає «є одним духом». Вірші 16-17 пояснюють як відбувається єднання між християнином та Господом: в той час коли чоловік та жінка досягають єдності через контекст щоденного життя і тілесного єднання, то єдність між християнином і Господом настає через сакраментальне життя, через прийняття Святих Таїнств, зокрема Євхаристії. Говорячи про один дух з Господом, Павло приготовляє християн Корінту до проголошення нової дійсності віруючих як тіло-храм Святого Духа (6,19).

18. Утікайте від розпусти! Усякий гріх, що його чинить людина, є поза її тілом; а хто чинить розпусту, грішить супроти власного тіла. Спокуси щодо розпусти в Корінті були настільки великі, що тільки засуджувати такого роду поведінку було недостатньо. Щоб уникати цих гріхів потрібна була протилежна дія, тому й Павло гостро закликає: «Утікайте від розпусти!»

            Цікавим є запитання чому Апостол робить розрізнення між розпустою та всіма іншими гріхами, наголошуючи, що усі гріхи є поза тілом, а розпуста – це гріх «супроти власного тіла». Результат гріха – це є розрив зв’язку з Господом. Якщо це все є дійсне для будь-якого гріха, то для розпусти – значно більше, тому що наслідки цього гріха заторкують усю людину, як сферу фізичну так і духовну. З гріхом розпусти міняється повністю ідентичність людини як особи, яка є сотворена на образ і подобу Божу; через цей гріх вона віддалює саму себе від правдивого покликання бути членом Тіла Христового і дару спасіння.

19. Хіба ж не знаєте, що ваше тіло – храм Святого Духа, який живе у вас? В 19 вірші Павло показує новий статус життя християн, які через сакраментальне життя стають храмом Святого Духа. Згідно Апостола слово «тіло» тут означає цілу людську особу, яка перебуває в конкретному відношенні з ближніми та Господом і це відношення є завжди живе та динамічне. У всій реальності людського існування та його відносин перебуває Дух, а не в якійсь частині, як це вважали стародавні греки. Святий Дух в свою чергу в усі сфери людського існування несе самого Христа і тільки в такий спосіб є можливо розуміти, як уся людина в своїй тілесності є ведена Духом і вона є його храмом.

20. Ви бо куплені високою ціною! Тож прославляйте Бога у вашому тілі! У 20 вірші завершується уривок 6,12-20, в якому Апостол подає богословський синтез щодо тілесності людини не на рівні теоретичному, а практичному: «…прославляйте Бога у вашому тілі!»

            Через метафору купівлі-продажу «Ви бо куплені високою ціною!» Павло бажає показати, що християни вже не мають права власності на своє тіло, тобто використовувати його для здійснення гріха, тому що Христос на хресті звільнив усе людство від сили зла і смерті. Як наслідок охрещені вже стали слугами Бога і мають чинити Його волю.

Вислів «Тож прославляйте Бога у вашому тілі!» є абсолютно неприйнятним та скандальним для грецького думання, для євреїв не має якогось визначеного значення, натомість для Павла у світлі Христового воскресіння означає багато, тому що пояснює як саме має реалізуватись християнське життя в прямому зв’язку з Богом і з світом. Людина–християнин, через своє тіло, яке є місцем та засобом дії особи, звершує «літургію щоденного життя» (Рм 12,1-2), тобто живе тими цінностями, які Бог подає вірним для освячення, для зростання в святості і в такий спосіб прославляє Бога.

1. Позитивне бачення тілесності в Апостола Павла

Поняття «тіло» (сома) для Павла означає не просто фізичне тіло, але насамперед цілу людину, яка знаходиться у визначеному часі та просторі, тобто в конкретному моменті історії спасіння. У тілі, яке згідно навчання Апостола є добрим від сотворення, і через нього кожна людина реалізує свої можливості мати відносини щодня з іншими: з Богом, з другими людьми.

Подія воплочення Сина Божого повертає всьому людству правдивий образ людини, тому що Христос Господь сам прийняв і об’явився в людській тілесності. Через смерть та воскресіння Бог робить тілесність місцем в якому людина відкриває та реалізує в повноті саму себе і своє покликання.

            Християнин в моменті Хрещення входить в тісний зв’язок з Христом, стаючи членом Тіла Христового і через це є покликаний, щоб перейти від теперішнього життя до есхатологічного царства, щоб могти брати участь в прославленому тілі Господа воскреслого, «який перемінить наше понижене тіло, щоб було подібним до його прославленого тіла…» (Фил 3,21).

            о. д-р Іван Січкарик

Джерела:  Патріарша катехитична комісія

Воїни Христа Царя