Роздуми над Словом Божим на суботу IV звичайного тижня, рік І
Апостоли ж зійшлися до Ісуса й
розповіли йому про все, що робили й чого навчали. Він їм і каже: Ідіть
самі одні осторонь, десь насамоту, та й відпочиньте трохи.
Це слово для всіх апостолів і служителів, для кого служіння,
волонтерство, допомога цілому світу стали справою всього життя. Іноді
Господь може вам (нам, мені) говорити такі слова — «підіть та
відпочиньте». Чи дозволяємо ми собі відпочинок? Чи віримо ми, що Божа
воля не тільки на те, щоб ми роздавали своє життя, сили й час усім, але й
щоби віддавали належне самому собі? Чи залишаємо ми місце в житті також
і для себе?
Коли життя християнина перетворюється на суцільне служіння, то зникає
можливість навіть «щось перекусити», як пише Євангеліст. І цей
невеличкий факт не треба зводити суто до фізичного голоду, бо фізичне
насичення Біблія завжди прирівнює до духовного. Тобто і в духовному
сенсі діє такий закон: якщо я служу тільки іншим і не служу собі, то
перебуваю в стані духовного голоду. Це дуже химерний стан — постійно
служити і вважати, що все нормально, бо ж я служу, я з Богом. У такій
ілюзії можна не помітити, як перетворюєшся в духовного дистрофіка,
навіть скелета. Нас часто вражали випадки дуже плідного і натхненного
всепального служіння, яке раптом закінчувалося крахом. Що ж ставалося?
Людина не помітила, що в духовному сенсі вона сама гине від голоду.
Важливо також уточнити, що Ісус запропонував учням відпочинок на
самоті. Результатом таких Його слів була розповідь учнів, як круто вони
євангелізували, зціляли, проповідували. В іншому Євангелії нам
зустрінеться коментар: «навіть демони нам коряться». Отже, апостоли
перебували в ейфорії, учнів розпирало почуття своєї вартості від
зроблених чудес. Їх уже помічали люди, і говорили поважно, вказуючи
пальцем: «Це ті, які творили чудеса». На цьому тлі Ісус їм пропонує
відпочинок на самоті. Здавалося б, треба зібрати овації, а вже потім
усамітнитися, — але Ісус їх відправляє подалі від їхньої слави. А як я
реагую на славу і похвалу? Волію купатися в її променях? Чи віддаю славу
Богові на самоті?
У нас є кліше «Божа воля», яким ми часто прикриваємо відсутність віри в
те, що Бог мене любить, хоче зцілити, допомогти, зробити чудо. Господь
виразно нам сказав: «Просіть, і дасться вам». А ми все одно сором’язливо
стоїмо в стороні, не наважуючись попросити Бога про благодать. Цей
фрагмент нам показує, як люди змінювали початкові плани Ісуса, Бога. Він
хотів відплисти і побути на самоті, а люди фактично змінили Його волю.
Давайте прослідкуємо як їм це вдалося.
Вийшовши Ісус, побачив силу народу — і змилосердився над ними, були
бо вони, немов вівці, що пастуха не мають. І Він навчав їх чимало.
Джерело: КРЕДО
Немає коментарів:
Дописати коментар