КАТЕХИТИКА-I

Ігор ІВАНЧЕНКО

ДЕКІЛЬКА СЛІВ НА ЗАХИСТ ЖИДА

 

Різдвяний піст. Час глибокого переживання, натхнення, піднесення. Час, коли кожна віруюча людина з нетерпінням чекає народження Месії. 

Різдво Христове. Одне з найвеличніших християнських свят, як і інші, глибоко закорінене в ментальності, побуті та традиціях нашого народу. Спитайте, які асоціації, окрім суто релігійного аспекту, викликає це слово в душі українця? Тиха Різдвяна ніч, рипучий сніг, повний місяць на небі, Віфлеємська зоря, святково вбрана родина збирається за столом, щоб спожити дванадцять Різдвяних страв. А після цього на вулиці наших міст і сіл висипають веселі ватаги хлопців і дівчат, колядуючи та сповіщаючи всім радісну новину: "Христос народився!" А у відповідь чують: «Славімо його!» І обов’язково – різдвяні вертепи. Це дійство своїм корінням сягає глибини віків. Українці, мабуть, єдиний народ, котрий має такі давні і глибоко символічні різдвяні традиції. 

Недарма іноземці, побувавши на наших святах, з таким захопленням розповідають вдома про Україну. Декілька українських колядок навіть перекладено англійською мовою і вони увійшли до фольклору багатьох країн. 

І ось у час, коли всі християни з таким нетерпінням очікують Різдва, нас вкотре "втішили" ліберали-мудрагелі з Українського католицького університету своїм зверненням до спільноти УКУ під промовистою назвою "Шукаймо справжніх витоків лиха". 

В чому ж керівництво УКУ побачило лихо? Ніколи не здогадаєтесь. Виявляється, у вертепному Жидові. Перепрошую шановних читачів, але змушений буду часто цитувати цей "шедевр" збоченої ліберальної думки.

Пастирка (Вертеп) 1989 року (світлини з архіву директора Тернопільського художнього музею Ігоря ДУДИ) Історико-краєзнавчий проект проект «Жнибороди — Бучаччина — Тернопілля»

Отже: "…Але радість очікування цього свята щороку затьмарюється лихим передчуттям, що в час найвищої духовної кульмінації святого Різдва у нашу хату знову увірветься вертепний «Жид», – і насіння зла, що його вертепне дійство мало б виполоти, знову загніздиться в нашій душі". Бачте, яка біда увірветься в наші хати. Ось чого ми маємо боятися. 

Далі – більше "…У нашому Університеті немає однозначного ставлення до цього феномену. Дискомфорт від цього вертепного образу й відчуття, що він суперечить духовній поставі сучасного християнина й етосові УКУ, сусідує з настороженим ставленням до спроб вилучити його, що сприймається як зневаження давньої традиції та улягання стороннім силам. 

Наше завдання на цей Різдвяний піст – остаточно вирішити, якими в цьому питанні мають бути місія та етос УКУ. 

Знайти новітній персоніфікований образ лихварства, грошолюбства, корупції, підкупу та підступності – таким є духовне завдання для нашої спільноти на цей час Різдвяного посту.

 

Саме таким ректорат визначив "духовне завдання" для спільноти УКУ на цей час Різдвяного посту. Зверніть увагу: не очищення, не духовне оновлення, не відродження християнських чеснот у душі християнина, а саме пошук нового образу лихварства та місії і етосу УКУ в цьому питанні. Я не буду переповідати, що це за персонаж – кожен українець це знає і без мене. Але натомість зверну вашу увагу на аргументацію: 

"…З цього пласту української народної культури видно, що в певні епохи соціальні біди українського народу асоціювалися з єврейством (як, до речі, і навпаки). Ясна річ, далеко не кожен, хто щиро сміявся, бачачи гротескні кривляння вертепного «Жида», був запеклим антисемітом. Дві етнорелігійні групи жили поруч; їхні звичаї були часом зрозумілими для іншої групи, а часом і кумедними. І за поняттями «жида» й «гоя» стояли свої міжгрупові табу, що їх плекали з обох сторін. 

Але часом гротескна забава мала далеко не гумористичне продовження, коли по українських селах і містечках зграйки хлопчаків не раз гналися по вулиці за єврейським однолітком, скандуючи уже не барокове: «Жид! Жид!». Пізніші політичні наслідки такої «забави» ми, вибачте на слові, відхаркуємо й досі.

 

Складається таке враження, що автори цього опусу бачили на власні очі, як однолітки переслідували єврейського хлопчика. Я чудово розумію, на що натякають, але бояться вимовити вголос автори цього звернення – вони мають на увазі Коліївщину. 

Так, дійсно, під час цього повстання постраждало єврейське населення. Але що спричинило таке ставлення гайдамаків до євреїв-лихварів? Тут не місце для пояснення очевидних речей, тим паче, що так звані інтелектуали з УКУ це знають не гірше від мене. Але якщо раптом не знають, то нехай прочитають Шевченкових "Гайдамаків". Натомість хочу звернути увагу цих борців з «українським антисемітизмом», що персонаж вертепу не просто єврей, а Жид-лихвар. А про лихварство дуже чітко сказано в Святому Письмі: це тяжкий гріх, і якщо професура УКУ цього не знає, то нехай спитає в своїх студентів. І не наша вина, що споконвіків ця професія була в пошані у певного народу, від якої потерпали насамперед ми, українці. 

Заборону певних персонажів, слів, і навіть релігії ми вже проходили, тільки колись нам забороняли під страхом смерті, а тепер під страхом бути звинуваченим у антисемітизмі. 

Наступним, не менш цікавим аргументом, є такий: "Євреями в історичному бутті були не тільки міняйли, торговці та лихварі. Євреями були, зокрема, апостоли, члени найдавнішої християнської спільноти та майже всі автори Нового завіту (за винятком Луки). Єврейською була Пресвята Родина – Йосиф та Марія. Врешті-решт, по Своїй земній Матері євреєм був і Сам Ісус, Різдво Якого ми готуємось тепер зустрічати."

 

Дійсно це так, але чому пан Маринович і компанія забувають, що й Ірод був євреєм, то може ми і його вилучимо із репертуару вертепу, щоб не образити раптом чиїсь релігійні і національні почуття. Та й взагалі, якщо іти за цією схибленою логікою, то вартувало би в дусі сучасних західних цінностей трохи відредагувати Євангеліє. Наприклад, вилучити слова єврейського натовпу про те, що кров Христа на них і їхніх дітях, бо це «оголтєлий антисемітизм». А в усьому звинуватити Понтія Пилата – він за себе не постоїть. І всім добре.

Ліберальна брехня і казуїстика цих панів прикривається авторитетом Пап: "Тому не дивно, що свого часу Папа Іван ХХІІІ, осмислюючи духовні причини Голокосту єврейського народу, звернувся в молитві до Ісуса: «Прости, що ми знову розіп’яли Тебе в їхньому тілі!».

 

Але і тут шановних лібералів підвела історія, точніше, її незнання: українці до Голокосту не мали жодного стосунку, ба більше, значною мірою саме завдяки участі українців у Другій світовій війні було зупинено цей злочин. Але для наших "каяників" з УКУ це не аргумент, бо дуже подобається їм каятись за чужі гріхи – і нема на то ради! Покаяння їх щире: "У цю передріздвяну пору ми запрошуємо вас піти за цим духовним прикладом і сповідально звернутися до Христа: «Прости, що ми знову зневажаємо Тебе в цьому знущальному образі»! Але до чого тут українці? Хіба не Христос ганив і викривав міняйлів, лихварів і митарів? 

Проте участь представників єврейського народу в Геноциді-Голодоморі цими псевдокаяниками чомусь не згадується жодним словом у жодному зверненні. 

Далі ректорат УКУ пропонує університетській спільноті: "…наново осмислити ґенезу зла. Богослови мали б виявити, в чому справжній корінь наших соціальних, національних і політичних лих (мені чомусь здається, що корінь якраз і є в таких лукавих мудрствуваннях сучасних модерних Юд.-Авт.), і у вертепному дійстві донести його до людей з оздоровчими гумором і сатирою. Історики мали б остерегти нас від повторення помилок минулого (яких саме помилок автори звернення, правда, не уточнюють, залишаючи собі поле для подальших словоблудних маневрів -Авт.). 

Від соціальних педагогів ми очікуємо рецептів, як можна загоїти роз’ятрені суспільні рани. (забувають автори, що перш, ніж виписувати рецепт на "роз’ятрені рани", вартувало б з’ясувати, хто ці рани наніс.-Авт.) …Без цього не зможемо ми й осягнути проблем нинішньої України, а разом з ними – проблем усього світу". А чого ж нашим "духовним провідникам" розмінюватись на дрібниці – гулять так гулять, давайте "осягать проблеми світу". 

Як казав великий Кобзар: "Великих слів велика сила. Та й більш нічого." От було б цікаво, як би юдейська спільнота зреагувала на пропозицію якого-небудь єврея-ліберала вилучити з юдейського свята Пурим образ Гамана, бо він ображає почуття персів. Хотів би я глянути, щоб з ним сталося. 

А якщо уважніше придивитися до цього звернення, то видно звичайнісіньке космополітично-ліберальне лукавство. В дусі модерного часу автори полохливо і підлабузницькі пробують мавпувати так звані "західні цінності". Адже ми Європа! 

Мусимо іти в ногу з часом, а то, не дай Боже, будемо виглядати в очах освіченого Заходу ксенофобами і антисемітами. Тому різні "елітарні інтелектуали" за похвалу Заходу готові вихолостити не тільки народні традиції, але і християнство, що вони і пробують робити. 

Мені можуть заперечити, мовляв було б із-за чого списи ламати, ну якийсь персонаж, якогось вертепу. Насправді все набагато складніше: іде війна за духовні вартості, за традиції. Спочатку викинемо Жида-лихваря з вертепу як антисемітський персонаж, а потім і Христа приберемо з Різдвяних свят як контроверсійну фігуру. Натомість поставимо червонопикого Санта Клауса з пляшкою кока-коли в руці і різдвяного кролика. 

Ви скажете, що це перебільшення? Поїдьте в Західну Європу і переконайтесь на власні очі. Там це вже стало нормою, бо виявляти публічно свої християнські переконання, з точки зору західних лібералів, це ображати релігійні почуття інших людей (а насправді ті, хто кричать про образу своїх релігійних почуттів, якраз ні у що і не вірять). А світ не терпить духовної порожнечі, тому-то на тлі закриття християнських храмів на Заході ми спостерігаємо тотальну ісламізацію Європи. Не хочеш ходити раз на тиждень на Службу Божу, будеш робити п’ять раз на день намаз. 

Я не здивуюсь, якщо наступним кроком наших псевдореформаторів буде введення в репертуар різдвяного вертепу негра, козака-гея, ну і до повного комплекту якоїсь жіночки-феміністки – якраз в дусі часу і ліберальної моди буде збережено сексуальне, расове та гендерне рівноправ’я. Захід оцінить, лагідно поплескає по плечу та відсипле трохи срібняків… під ті ж кабальні лихварські відсотки. 

Така позиція щодо українських християнських традицій деяких сучасних ліберальних публіцистів не дивує – дивує лише те, що вони вважають себе ще й справжніми християнами. Вони вже давно, прикриваючись дисидентським минулим або дипломами закордонних навчальних закладів, присвоїли собі право (яке їм ніхто не давав) навчати недолугих (як їм здається) українців, як треба правильно жити. 

Сподіваємося, що своє вагоме слово скаже Церква, ієрархи якої повинні розуміти, що подібні людці зводять на манівці християнську молодь, вливаючи їй у душу свою космополітично-ліберальну отруту, культивуючи всілякі сатанинські та псевдохристиянські культи. 

А до студентів та спільноти УКУ звертаюся з пропозицією ввести в репертуар різдвяного вертепу персонаж такого собі ліберально-просвєтльонного хохльонка: плюгавенького, миршавенького, гомосексуальненького, з бігаючими оченятками, але з дипломом і на побігеньках в жида-лихваря. 

Українці як святкували Різдво, так і будуть святкувати, подобається це чи ні різним пройдисвітам та їх попихачам з псевдоінтелектуальних та псевдонаукових середовищ. Вони пощезнуть, і не допоможуть їм юдині срібняки, поростуть чортополохом їхні могили, і ніхто про них не згадає. 

Незабаром Різдво, незабаром, народження Месії… А отже, Господь з нами, тоді хто ж проти нас? 

09.12.2011р.Б.

м. Кам’янське (окупаційна назва Дніпродзержинськ)