05.02.2012р. Б. / У Римі відбулася презентація нового Катехизму УГКЦ

 

4 лютого 2012 р., в конференційному залі при соборі Святої Софії в Римі відбулася презентація нового Катехизму УГКЦ «Христос – наша Пасха». Захід розпочався о 16-ій годині із спільної молитви та привітального слова Преосвященного Владики Діонісія (Ляховича), Апостольського Візитатора, та о. Марка-Ярослава Семегена, Пасторального координатора для українців в Італії.

 

Після цього відбувся показ відеозапису з виступу Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава під час першої урочистої презентації Катехизму УГКЦ у Львові 24 червня 2011 року.

 

Відтак до присутніх звернулася с. Луїза Цюпа, СНДМ, заступник голови Патріаршої Катехитичної комісії УГКЦ, розповівши про історію написання та структуру і головні розділи нового Катехизму УГКЦ.

 

Наступним виступив о. Тарас Барщевський, секретар Катехитичної комісії з написання Катехизму УГКЦ, здійснивши загальне представлення трьох частин Катехизму УГКЦ: «Віра Церкви», «Молитва Церкви» та «Життя Церкви», доповівши зокрема про еклезіологію нового Катехизму.

 

Третій доповідач, о. Матей Гаврилів, ЧСВВ, ліц. літург. наук, доповів на тему «Святі Таїнства в Катехизмі УГКЦ». Після цього присутні мали змогу задати запитання доповідачам.

 

На завершення презентації о. Марко Ярослав Семеген, Пасторальний координатор, подякував доповідачам та присутнім за участь у представленні нового Катехизму УГКЦ у Римі, після чого була відслужена Вечірня та відбулася спільна вечеря.

 

На презентації були присутні духовенство, монашество, дипломати, студентство та миряни, серед яких Преосвященний Владика Іриней (Білик), ЧСВВ, Канонік Римської Папської Базиліки «Santa Maria Maggiore», о. Макарій Іванишин, Ректор собору Св. Софії у Римі, Ректори Українських папських колегій у Римі, Настоятелі монаших Чинів і Згромаджень та Надзвичайний і Повноважний Посол України при Святому Престолі Тетяна Іжевська.

 

З моменту проголошення нового Катехизму УГКЦ, це уже 43-тя презентація. Як повідомлялося, завтра, 5 лютого 2012 р., о год. 9.30 в українській парафії свв. Сергія і Вакха, що на площі “Madonna dei Monti, 3” та о год. 13.00 в церкві Царя Христа оо. Василіян, що на вулиці San Giosafat, 8/Aventino у Римі відбудуться чергові презентації катехизму для парафіян зазначених храмів.

Прес-служба УГКЦ в Італії


Джерело:  Мандрівники Христа Царя

04.02.2012р. Б. / «Горе вам!»

 

До коментарів про Соборність на УП

20 січня 2012 року на "Українській правді" була опублікована моя невеличка стаття під назвою "Моя мрія про Соборність". Деякі читачі прокоментувати цю статтю. Здебільшого вони написали, що годі жити мріями – треба діяти, а один навіть зауважив, що в 1991 році був зроблений живий ланцюг від Івано-Франківська через Львів аж до Києва.

За ці коментарі дуже дякую. Дозвольте тепер стосовно них щось сказати.

Слово "мрія" можна зрозуміти по-різному: або як щось уявне чи вигадане і далеке від дійсності. Але його можна також зрозуміти як щось реальне, щиро бажане, – як бачення, мету. Хочу підкреслити, що це слово я вжив у другому значенні, як мету, що її ми бажаємо осягнути, візію, котру я (чи тільки я?) хотів би бачити здійсненою – щоб усі громадяни України були відкриті одне для одного, почувалися спільнотою.

Цього я особливо бажаю як член Ініціативної групи "Перше грудня".

Живий ланцюг 1991 року – це прекрасний приклад того, що я мав на думці, хоча, може, лише частково, і про це скажу нижче. Підкреслю тут, що живий ланцюг, який маніфестував злуку міст Західної України зі столичним Києвом, не знайшов відповідників у подібних заходах інших регіонів України та їхніх головних міст. А, власне, цього бракувало, і таку недосконалість треба виправити, хоча, може, в інший спосіб.

Те, чого нам сьогодні бракує, є відчуття єдності всіх громадян, підкреслюю – всіх громадян!

І такого відчуття не буде, якщо ми не сприйматимемо іншу особу як таку саму, як я – з такою самою гідністю, з такими самими потребами, з такими самим правами.

Основний поділ у нашому народі полягає саме в тому, що ми механічно всіх ділимо за категоріями, наприклад: всі, хто при владі, – злі, всі не при владі – добрі, всі багаті – злі, всі убогі – добрі, - і ще є декілька подібних стереотипних поділів.

Така класифікація зручна: та чи правдива? Бо бувають сумлінні чиновники, які вболівають за справедливість, і трапляються убогі самолюбні чиновники, які більше прив’язані до матеріальних благ, ніж деякі багачі.

На думку автора цих рядків, основною реформою, яку повинен пережити наш народ, має бути усвідомлення, що всі ми однаково люди, всі сини і дочки України, а наша людяність залежить від нашої особистості та нашого характеру.

Ще одна важлива прикмета цієї реформи – добрим людям допомагати стати ще кращими, а тим, які заблукали, – знайтися. Законовчителеві, який зрозумів приклад доброго самарянина, Ісус сказав: "Іди і ти роби так само" (пор. Лк. 10, 25-37), – а жінці-блудниці – "Іди і більше не гріши" (пор. Ів. 8, 1-11).

Тепер, напевно, хтось скаже, що Ісус на фарисеїв і книжників, які на нього нападали, казав: "Горе вам! ". Такий вислів в українському та інших перекладах з грецького оригіналу звучить дуже жорстоко, майже як прокльон.

Арамейською мовою, якою говорив Ісус, ці слова мають дещо інше значення: "Жаль мені вас". Такий переклад більше відповідає ментальності Того, хто молився за тих, що Його розпинали.

Ісус не приховував вини чи поганих намірів тих, які перекручували Божий закон чи старалися Йому зашкодити, Він їх не вибілював. Він їх картав, але як Той, що прагнув їх навернути.

Так ставитися до людей, які нас кривдять, не легко. Для людини, яка не вірить у Бога, це майже неможливо, однак в Україні є велика кількість християн і взагалі добрих людей.

Ми не змінимо ситуації на краще тільки засуджуючи та проклинаючи. Справжнє відродження нашого народу, з бажаним усіма справедливим правопорядком, може здійснитися лише тоді, коли між нами запанує справжня людяність.

З християнської чи просто з людської точки зору, "тверде слово" дає протилежну реакцію: людина починає боронитися і цілком не готова виправитися. Натомість слова співчуття "жаль мені тебе" роззброює навіть когось дуже злобного.

Немає певності, що він виправиться, але це ймовірно. Як каже часто вживаний тепер образний вислів, краще будувати мости, як мури.

Знову, можливо, хтось скаже, що автор вищенаведених рядків – великий мрійник, далекий від дійсності. Мені не важливо, що про мене думають, говорять чи пишуть, але розчарованим читачам, які сподівалися "твердого слова", раджу прочитати книгу Євангелій.

+ Любомир

Джерела: www.pravda.com.ua

Мандрівники Христа Царя

03.02.2012р. Б. / Мінкультури пропонує змінити закон «Про свободу совісті та релігійні організації»

 

Зміцнити правові засади свободи віросповідання та забезпечити церкві повноцінний правовий і соціальний статус пропонує Міністр культури Михайло Кулиняк.

 

З метою удосконалення чинного законодавства у сфері міжетнічних та міжконфесійних відносин Мінкультури підготувало зміни до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації». 

Про це Міністр культури Михайло Кулиняк заявив 31 січня у Національній філармонії на розширеному засіданні колегії Міністерства, присвяченому підсумкам діяльності в минулому році та завданням на 2012 рік. 

Раніше, 11 січня, виступаючи під час парламентських слухань на тему етнонаціональної політики України, Михайло Кулиняк заявив про необхідність зміни чинного законодавства.

«Забезпечення церкві повноцінного правового і соціального статусу, створення для неї сприятливих умов діяльності ставить на порядок дня необхідність ініціювати зміни в чинному законодавстві щодо релігії та церкви, котрі якомога повніше враховували б реалії сьогодення», – відзначив Міністр з парламентської трибуни. 

За словами Міністра, нова редакція Закону про свободу совісті передбачає на меті зміцнення правових засад свободи віросповідання. 

Він також відзначив, що головним завданням у сфері державно-церковних відносин має бути створення сприятливих умов для реалізації духовної місії церкви. 

«При цьому принципово важливо, щоб держава чітко окреслила свої зобов'язання перед церквою, визначила коло тих повноважень, які є сферою її компетенції, що робить її політику щодо церкви прозорою і відкритою для суспільного загалу», – вважає Міністр. 

Робоча група з підготовки законопроектів у сфері свободи совісті, утворена при Мінкультури у березні 2011 року за участі представників конфесій, не розглядала зміст зазначених законопроектів по суті. Представники конфесій у складі Робочої групи одразу заявили керівництву Міністерства про позицію Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій, яка вважає недоцільним внесення поспішних змін до чинного Закону в нинішній ситуації. 

«Cпільна позиція конфесій у порушеному питанні залишилася незмінною – за відсутності консенсусу щодо запропонованих законодавчих змін, на даному етапі розробка нової редакції Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» повинна бути відкладена», – наголошено в ухваленому на засіданні ВРЦіРО від 19.07.2011 року зверненні до Президента України В.Януковича. 

Слід звернути увагу, що питання релігії в доповідях Міністерства, як і в інших урядових документах, вже не вперше зазначаються у розділі про етно-національну політику та національні меншини. 

За матеріалами: Інститут релігійної свободи 

Джерело:  КРЕДО  

«Cпільна позиція конфесій у порушеному питанні залишилася незмінною – за відсутності консенсусу щодо запропонованих законодавчих змін, на даному етапі розробка нової редакції Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» повинна бути відкладена», – наголошено в ухваленому на засіданні ВРЦіРО...

Занепокоєння ВРЦіРО від такої, на перший погляд, цікавої і довгоочікуваної пропозиції Мінкультури, - зрозуміти зовсім не складно, адже йдеться про Державне фаворитозування РПЦ (чи її філії під назвою УПЦ МП), з її казенщиною у світогляді та дійсному служінні імперським інтересам сусідньої Держави, а не Богові... З усіма, витікаючими з цього факту наслідками не тільки для самої  ВРЦіРО, але й для тих, хто так чи інакше має бажання зберегти свої національні чи релігійні переконання і цінності. Не треба мати аж так багато розуму, щоб зрозуміти те, якими будуть наслідки для українців (і не тільки) від "НОВОЇ РЕДАКЦІЇ" Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».

Катехит парафії Преображення Господнього р. Б. Леонід.