Святого пророка Єлисея
Тропар, глас 4: У тілі ангел, пророків основа, * другий
предтеча пришестя Христового – Ілля славний, * з висоти зіслав Єлисеєві
благодать * недуги відганяти і прокажених очищати. * Тому й на тих, що
почитають його, зливає зціління.
Кондак, глас 2: Явився ти Божим пророком,* прийнявши
щедру благодать, якої воістину удостоївся, Блаженний,* бо був ти
співмешканцем Іллі.* З ним же молися до Христа Бога неустанно за всіх
нас.
Син Сафата, з покоління Рувима, з міста Авел-Махоли, Єлисей “орав
дванадцятьма парами волів; сам він був при дванадцятій. Ілля пройшов
попри нього й кинув на нього свій плащ. Єлисей же, покинувши волів,
побіг слідом за Іллею й сказав: «Дозволь мені поцілувати батька й матір,
тоді піду за тобою». Той відповів йому: «Іди і повертайся назад, бо що
належало до мене, те я зробив тобі». Єлисей лишив його, взяв пару волів і
зарізав їх, а спаливши плуг, зварив воловину та й роздав людям, щоб
їли. Тоді встав і пішов за Іллею й служив йому” (1Цар. 19,19-21). Так
Господь покликав Єлисея на свого пророка. А коли Бог мав взяти святого
Іллю живого до неба, Єлисей став просити пророка, щоб його дух подвійно
зійшов на Єлисея, аби він отримав дар пророцтва і ласку творити чуда. І
побачив Єлисей, як на вогненній колісниці пророк Ілля вознісся на небо, і
роздер свій одяг з жалю, що вже не побачить свого учителя, підняв з
землі плащ святого Іллі, вдарив ним об хвилі Йордану і вони розійшлися, а
він сухою ногою перейшов ріку і став проповідувати слово Боже, і був
пророком упродовж 57 років (896-839 до Р. X.).
Зразу ж у Єрихоні він прославив чудом Ім’я Боже. Місто це було
красиве і багате, лишень доброї води тут не було до пиття і земля не
була плодоносна. Тоді Єлисей велів дати йому нову коновку, наповнив її
сіллю і висипав ту сіль в джерело і, “за словом, що сказав Єлисей” (2
Цар. 2, 22), вода стала здорова і плодоносною була земля. Далі святий
Єлисей рушив до міста Бетел. Коли він прямував дорогою, діти жидів, що
проживали в поганстві, стали дражнити його: “Ось, лисий іде!” І Бог
покарав їх: з лісу вибігли дві ведмедиці і роздерли сорок двох дітей.
Через гору Кармель пророк пішов до Самарії. Ізраїлем тоді правив
Йорам, син безбожного царя Ахава і сам безбожник. Моавський цар Меса не
хотів більше платити Йорамові річної данини, тоді той домовився з
юдейським царем Йосафатом та з царем едомським, і разом вони пішли
війною на моавитян. Посеред едомської пустелі не стало води й усе
військо так ослабло, що якби на них напав ворог, то вигубив би їх усіх
геть до ноги. З військом тим ішов пророк Єлисей, й усі три царі стали
просити його, щоб той вимолив у Господа дощу. А святий пророк сміливо
відповів безбожному Йорамові, щоб він звертався до поганських пророків
свого батька й матері, і що він, пророк, навіть слова не мовив би до
Йорама через його безбожність і відступництво від правдивого Бога, якби
не присутність царя Йосафата. А потім святий Єлисей об’явив їм Божу волю
й велів викопали два рови – і вода сама наповнила ті рови. Усе військо
вгамувало спрагу і здобуло над моавитянами одну з найславніших перемог.
Наступне чудо святого пророка – це діло милосердя над убогою
вдовицею, побожний чоловік якої помер і залишив борги, за котрі
позичальники хотіли продати в неволю її двох синів.
Бідна вдовиця стала просити у пророка про допомогу. А він велів
їй позичити у сусідів, скільки знайде посудин, і поналивати у них на дно
потроху олії. Вдова так зробила, а Господь Бог помножив олію – всі
посудини стали повні. Тоді пророк Єлисей сказав до неї: “Іди, продай
олію й заплати твою позичку, а з останку житимеш сама й твої сини” (2
Цар. 4,7).
Потім святий Єлисей воскресив сина однієї побожної жінки, яка
разом зі своїм чоловіком, побачивши святе та вбоге життя пророка,
облаштувала йому в своєму домі у Сомані кімнатку, щоб мав де молитися
Богу і мешкати, коли прибуде в їхні околиці. У Гілгалі, під часі
великого голоду, учні пророка зварили юшку з плодів, та не знали вони,
що ті плоди отруйні, і спожили юшку. Тоді святий пророк велів кинути в
страву пригорщу муки, й усі далі їли цю страву, та вона вже не зашкодила
їм. Іншого разу Єлисей помножив у чудесний спосіб хліб та овочі, усі
наїлися, ще й залишилося.
Слава про чуда святого пророка поширилася аж у чужі краї. Був у
Сирії воєвода Нааман, чоловік хоробрий і славний, та проказа точила його
тіло. Від своєї служниці, невільниці з жидівської землі, довідався він
про чуда Єлисея і поїхав до нього, взявши з собою десять талантів срібла
і 6000 золотих монет і десять змін одягу, дуже дорогого. І прибув
Нааман до помешкання пророка, а той вислав до нього свого слугу і велів
іти до Йордану та скупатися в ньому сім раз. Воєвода сирійський почував
себе приниженим, бо гадав, що сам пророк вийде до нього: “Я був певний,
що він сам до мене вийде, стане передо мною, призове Ім’я Господа, Бога
свого, помахає рукою над хворим місцем і вигоїть проказу” (2Цар. 5,11). Та слуги вмовили Наамана виконати вказівку пророка, той скупався
сім разів у Йордані і стало його тіло, як у малої дитини – він одужав.
Тоді прийшов він до святого пророка і голосно сказав: “Тепер я зрозумів,
що нема Бога на всій землі, тільки в Ізраїлі” (2Цар. 5,15), і дав
клятву, що відтепер не принесе жертви іншому богу, тільки єдиному
Господеві. Пророк не прийняв ані золота, ані срібла, ані дорогої одежі,
та злакомився на майно слуга його Гехазі, наздогнав Наамана, що
повертався додому, і від імени пророка сказав: “Саме оце тепер прийшли
до мене з Ефраїм-гори два хлопці з пророчих учнів. Тож дай для них, будь
ласка, один талант срібла та дві переміни одежі” (2Цар. 5,22). Нааман
радо дав удвоє більше. Але того таки вечора покликав святий Єлисей
Гехазі і сказав йому: “Хіба мій дух не був при тому, коли той чоловік
зійшов із своєї колісниці тобі назустріч? Оце ти забрав гроші: візьми
також городи, оливні сади, виноградники, овець, волів, слуг і слугинь;
але й проказа Наамана вчепиться до тебе й до твоїх потомків назавжди” (2
Цар. 5,26-27). Страшно карає Господь за брехню і захланність.
Так святий Єлисей через чуда виявляв силу Господа, якому вірно
служив. Він відкрив таємні наміри сирійського царя, який потай готував
напад на Ізраїльське царство. Сирійський цар, щоб помститися, послав
ціле військо, аби облягти місто Дотані, де перебував тоді пророк, і
схопити його або вбити. Але Бог не покинув свого слугу, Він оточив
святого Єлисея цілим полком небесного воїнства, і кинув сліпоту на
ворогів. Єлисей завів їх у руки ізраїльського царя, але просив не
вбивати їх, а відпустити на волю. І знову сирійській цар взяв в облогу
Самарію, серед жидів настав такий голод, що люди їли своїх дітей. Народ
голосно кричав до Йорама, свого царя, щоб дав їм їсти. А цар усю вину
поклав на святого Єлисея, бо ж це через нього вороги оточили місто, вони
хочуть убити пророка. Але той провістив, що завтра біля воріт міста
міра пшеничної муки буде продаватися за один гріш. Уночі на ворогів
напав страх, їм здавалося, що якесь велике військо йде жидам на поміч, й
усе військо вороже втекло, залишивши табір з усім добром.
Пророцтво святого Єлисея сповнилося: міра пшениці наступного дня
коштувала один гріш. Жінці, сина якої воскресив, святий пророк сказав,
щоб вона йшли на чужину, бо ось настане нечуваний голод і триватиме сім
літ – так і сталося. А на 12 році правління безбожного Йорама святий
Єлисей послав одного зі своїх учнів до міста Рамота Гілеадського, щоб
там намастив на царя над Ізраїлем Єгу, сина Йосафата. А потім Єгу розбив
війська Йорама, безбожний Йорам загинув, а Єзавель, його безчесну
матір, викинули з вікна, і пси лизали її кров, як це провістив пророк
Ілля. Після Єгу правив його син Йоахаз, а опісля Йоас, син Йоахаза. За
його правління св. Єлисей занедужав. Йоасові святий Єлисей провістив, що
він тричі розіб’є сирійські війська.
Святий Єлисей помер, однак і після смерти Господь прославив мощі
святого пророка. Коли жиди ховали одного зі своїх, побачили ватагу
моавитян, що напали на їхню землю, вони злякалися і кинули тіло
покійника до гробу Єлисея. Та щойно те тіло торкнулося до мощей святого
пророка, як небіжчик враз ожив і встав на ноги.
У той самий день
Святого Методія, патріярха Царгородського
Тропар, глас 4: Розпалився ти ревністю заради ікон,
Премудрий,* і сміливо викрив царське злочестя,* і перетерпів ти
перебування в темниці.* Тому унаслідував просторі оселі.* Звідти не
забудь нас, що оспівуємо твою пам’ять,* Методіє, пастирю блаженніший.
Кондак, глас 2: На землі ти подвизався, як безтілесний,* і
небеса успадкував Ти, Методіє,* бо пояснив у всіх кінцях поклоніння
Іконам.* Перебуваючи в багатьох трудах і недугах,* не відступив Ти зі
сміливістю викривати Тих,* що відкидають Ікони Христові.
Святий Методій народився на острові Сицилія, у місті Сиракузах.
Він прийняв монаший постриг тоді, коли був при патріярхові Никифорі в
Царгороді. Молодий монах відзначався великою мудрістю і глибоким знанням
святих книг. Коли безчесний Лев Вірменин заслав святого Никифора на
острів Проконис, патріярх-ісповідник послав святого Методія до Риму з
листами для папи Лева III (795-816). У Римі святий Методій пробув аж до
смерти Лева Вірменина, а коли на царському престолі сів Михаїл Бальб,
папа Пасхалій І (817-824) послав до нього з листами святого Методія.
Папа просив імператора відновити мир у Божих церквах. Та гордий
цар-іконоборець висміяв листи, а святого Методія велів публічно
бичувати, а потім кинути до в’язниці на одному з островів поблизу
Босфору. У муках і стражданнях святий Методій прожив сім літ. Коли
імператор Михаїл помер, його наступником став Теофіл (829-842). Одного
разу імператор читав мудру книгу і не міг зрозуміти деяких важких
фрагментів. Один з придворних під час розмови сказав, що є один дуже
вчений муж, але він за почитання святих ікон уже багато років страждає у
в’язниці. Імператор, зацікавившись особою святого Методія, велів його
випустити на волю і прийняв у своїх палатах. І хоч святий ісповідник з
першого ж дня став проповідувати по церквах почитання ікон і мощей,
однак імператор тривалий час не забороняв йому того, хоч сам був
іконоборцем.
Коли почалася війна з арабами, імператор, вибираючись у похід,
взяв зі собою і святого Методія, бо боявся, щоб він за той час не
навернув весь Царгород до почитання ікон. Війна закінчилася для нього
невдало, а всю вину за поразку він звалив на православних – за всіх
потерпів святий Методій. Він дістав 500 ударів і, закованого, його
кинули у страшну в’язницю на острові Антигоні. Тут сидів він разом з
двома розбійниками у підземному льосі, а один з рибаків мав їм приносити
хліб і воду. Коли один з розбійників помер, його тіло тут таки цілком
зігнило, бо не було кому його винести. Святий втратив у в’язниці всі
зуби і щоки його спорохнявіли, так, що згодом до кінця життя мусив
підв’язувати своє лице хустинкою. Та прийшов час Божого помилування.
Помер Теофіл, а оскільки його син Михаїл ІІІ був ще неповнолітній,
державою стала правити вдова Теодора. Вона повернула честь іконам,
лжепатріярха Йоанія вигнала з Царгорода, а на патріяршому престолі
настановила ісповідника Методія. Після довгих 120 років для Церкви
настав час спокою та миру. Патріярх Методій був таким пастирем, якого
потребувала багатостраждальна Христова Церква. У перший рік свого
душпастирства (842 р.) він скликав до Царгорода місцевий собор
єпископів, на якому, відповідно до рішень Сьомого Вселенського собору
(787 р.), було засуджено і виклято іконоборську єресь. Понад двадцять
тисяч священиків, що були прийняли єресь, він усунув від престолу, хоч
багатьом єпископам це видавалося дуже жорсткою карою. Та насправді, чи
може бути щось гірше, коли священик, який задля користи та щоб
сподобатися людям, торгує Христовою вірою і стає відступником? Якщо
священик так робить, то що тоді говорити про вірних? У пам’ять про
відновлення почитання святих ікон цей собор вирішив першу неділю
Великого посту назвати неділею торжества Православ’я.
Тяжко працюючи над відновленням давнього ладу у своєму
патріярхаті, святий Методій провадив дуже аскетичне життя; ослаблений
багатолітнім ув’язненням, він, однак, у часі Великого посту, крім суботи
і неділі, нічого не їв, а день і ніч проводив у молитві. Але злоба
єретиків його не обійшла. За великі гроші вони підкупили одну жінку, і
то знатного роду, яка перед імператрицею оскаржила святого Методія у
дуже тяжкому гріху. Невинність святого засяяла у невимовному блиску, а
налякана муками грішниця визнала, що зробити наклеп на святого намовили
її єретики. Святий Методій попросив царицю, аби винуватців не карали
смертю; а присудити їм, щоб кожної неділі Православ’я вони несли свічки
перед патріярхом Методієм і слухали, як Христова Церква кидає анатему на
закаменілих єретиків. Лжепатріярх Йоаній, якого прогнала цариця
Теодора, допустився тяжкого святотатства, на одній іконі він виколов
очі, за що цариця наказала дати безбожникові двісті палиць. Так
єретикові довелося пізнати, як прикрим є біль, про який він не пам’ятав
тоді, коли тисячі вірних за почитання святих ікон на його очах терпіли
найстрашніші муки і смерть.
Патріярх Методій урочисто переніс до Царгорода мощі святого
Никифора і святого Теодора Студита. І сам, повен Божої благодаті, помер
14 червня 846 року.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська
Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів,
Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар