Святої мучениці Акилини
Тропар, глас 4: Агниця Твоя, Ісусе, Акилина* кличе
великим голосом:* Тебе, жениху мій, люблю і, Тебе шукаючи, страдаю,* і
разом з Тобою розпинаюся, і погребуюся хрещенням Твоїм,* і терплю ради
Тебе, щоб і царствувати в Тобі,* і вмираю за Тебе, щоб і жити з Тобою,* та як жертву непорочну прийми мене, що з любов’ю пожертвувалася Тобі.* її молитвами як милостивий спаси душі наші.
Кондак, глас 2: Очистивши душу твою благами дівицтва,*
уразившись любов’ю жениха Твого Христа* піднеслася на висоту мучеництвом
твоїм, Акилино всечесна.* Стоячи перед Ним разом з ангелами, радієш.* З
ними не переставай молитися за всіх нас.
Свята Акилина постраждала в Біблосі, у Фінікії, у своєму рідному
місті, на 12 році свого життя. Вихована у християнській вірі, вона
намовляла своїх ровесниць навернутися до Христа Спасителя. За це її
поставили перед судом лютого старости Волусіяна. Свята діва не слухала
намов старости і не хотіла зректися Ісуса, тож мучитель, розлючений,
наказав бити її жилами аж до крови, а залізними дротами пробити вуха.
Під час тих мук свята Акилина впала немов мертва, а Волусіян велів
викинути її тіло за мури міста на пожирання псам. Але вночі ангел
Господній оздоровив святу дівицю, і вранці, здорова, вона знову стала
перед судилищем мучителя і сказала: “Великий у чудах своїх наш Бог
християнський!” Переляканий мучитель вирішив, що лишень чари могли
спасти святу діву, і наказав стяти її мечем. Коли прийшли на те місце,
де її голова мала впасти під мечем, свята Акилина вклякла і стала вголос
молитися; у тій молитві її душа вознеслась до неба, так, що кат відтяв
їй голову вже неживій. Мощі святої мучениці поховано в Біблосі, згодом
їх частину було перенесено до Царгорода, де в її честь зведено величну
церкву. Свята Акилина, згідно з Часословом, прийняла мученицьку смерть
за правління Траяна, у 110 р. Інші джерела стверджують, що постраждала
вона в часи переслідування християн Диоклетіяном, 293 р. У той самий день
Святого Трифилія, єпископа Левкусії Кипрської
Тропар, глас 4: Правилом віри і образом лагідності,*
учителем повздержності* явила Тебе Твоєму стаду всіх речей істина.*
Ради цього придбав Ти смиренням високе,* убогістю – багате,* отче,
священноначальнику Трифиліє,* Моли Христа Бога, щоб спаслися душі наші.
Кондак, глас 8: Подвигом життя чистоту дівицтва прийняв
Трофиліє,* був ти першим на престолі Левкусії,* і став ти наставником
богорозумним.* Тому радісно взиваємо до тебе:* радуйся, святителів
окрасо.
Святий Трифилій народився в Царгороді. Його батько був високим царським достойником.
Після смерти батька мати Трифилія перебралася до Єрусалиму. Він
навчався у Вириті, а згодом став учнем святого Спиридона, єпископа
Тримитунського, на острові Кипр. Під наглядом святого Спиридона (його
пам’ять вшановуємо 12 грудня) святий Трифилій здобув глибоку
богословську мудрість, а також досяг великої досконалости в чеснотах.
Невдовзі він став єпископом Калиникії, а потім Левкусії, найбільшого
міста на Кипрі. Майно, яке залишилося йому після батька, роздав убогим і
побудував жіночий монастир, в якому у благочесті доживала віку його
мати. Сам святий жив у великій убогості, бо всі свої доходи віддавав на
потреби бідних. Він відзначався своїми прекрасними проповідями та
доступним тлумаченням Святого Письма та житій святих. В Левкусії святий
Трифилій побудував прекрасний катедральний храм, у якому й спочив після
тривалого святого життя, близько 340 р.
Через двісті років, близько 550 р., агаряни, що захопили Кипр,
викинули його тіло, яке було цілком свіже і поширювало прекрасний аромат
з домовини, та відтяли голову. Тоді Бог учинив ще одне чудо: з голови
потекла тепла, жива кров. Тоді святе тіло кинули у вогонь, і частина
мощей згоріла. Це оповідає самовидець, який записав був життя святого
Трифилія.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська
Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів,
Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар