Рм.15,7–16: «Тому приймайте один одного, як і Христос прийняв вас у Божу славу»
Наше життя – таке, що ми, всі люди, вражені первородним гріхом,
завдаємо болю, кривди, терпінь, страждань одні одним. Але маємо завжди,
щоб не ставалось і хто б нам не завдавав болю, відкрито, доброзичливо,
приязно ставитись до кожної людини. Бо ж кожен із нас шукає цієї приязні
та любові від інших.
Будьмо певні, що так, як ми робимо іншим прикрості, однак самі
очікуємо прощення і любові зі сторони інших, так і ті, хто кривдить нас,
шукають того самого і на те сподіваються. Часто, коли подивитись на
наше життя, то в наших стосунках бракує просто людськості, щоб ми були
людьми до кожної людини. Почнімо з себе, навіть якщо нам не будуть
одразу відповідати взаємністю. Бо якщо будемо поводитись як Божі діти, то матимемо ще більшу нагороду – від нашого Отця.
***
Мт.12,38–45: «Тоді він іде, бере з собою сім інших духів,
гірших від себе, і вони входять і оселюються там, і останнє того
чоловіка буде гірше, ніж перше»
Знаємо, що гріхи, які ми чинимо, навіть коли про них ніхто не
знає, нас непокоять, забирають мир і спокій. Тому стараємося їх
позбутися, прагнемо змінитися. І нам це може вдаватися, більше чи менше.
Однак коли ми лише позбуваємося цих гріхів, все одно «місце», яке
вони займали, залишається порожнім. Коли ми це «місце» не наповнимо
чеснотами, добрими ділами то є небезпека, що кожен гріх може
повернутися, бо маємо попередній досвід чинити його, до того ж за
інерцією можуть додатися ще й інші гріхи, тяжчі.
Позбуваючись наших недоліків, наших вад і пристрастей, стараймося розвивати в собі євангельські чесноти. А це, справді, неможливе без постійного перебування в Бозі, бо лише Його силою можемо стати сильними й відбити натиск зла!
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар