Ді.2,22–36: «Оцього Ісуса Бог воскресив, – ми всі цьому свідки»
Апостоли, які отримали цей свій безпосередній досвід Бога, цю
Добру вістку - Євангеліє, понесли її Вселеною. Куди б вони не приходили,
вони навертали людей до Бога. Навертали, бо несли в собі цю певність і
переконаність, бо були свідками чогось. І в нашому житті ми бачимо, що
велике враження на нас справляє той, хто дає свідчення, свідчить про
щось, що сталось у його житті. Ми одразу вловлюємо, коли хтось говорить з
досвіду, свідчить те, що пережив.
Наше завдання дуже просте, подібно до того завдання, що було в
апостолів – досвідчити Бога, пізнати Бога, а потім цей досвід передавати
іншим. Тому маємо самі пізнавати Господа щораз більше і глибше. Лише досвідчивши Господа, стаємо здатні це передавати іншим людям.
***
Йо.1,35-51: «Ходіть та подивіться!» і «Прийди та подивися!»
Два рази в цьому євангельському читанні Христос звертається
подібно: «Прийди!» Це запрошення стосується кожного з нас, хто у своєму
житті намагається боротися зі своїми недоліками, вадами, проблемами,
пристрастями, прагне пізнати себе. У якийсь момент нам, може, видається,
що ми побороли наші пристрасті, пізнали себе, та знову, немов хвиля,
накочується щось нове. Нагору виходять інші проблеми.
Ми ніколи не зможемо самі себе повністю пізнати й не можемо бути
певні за себе. Це спонукання Христа: «Ходіть та подивіться!» – означає
запрошення прийти такими, як ми є, до Господа. Бо як Христос проходив
через замкнені двері, так Він може пройти через замкнені двері нашої
душі, через усі наші проблеми, кризи, труднощі, зранення… Прийти – й
оздоровити нас! Тому маймо відвагу завжди приходити до Господа й будьмо певні: саме зустріч з Ним змінює кожного з нас!
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар