Святого отця нашого Євтихія, архиєпископа Царгородського
Тропар, глас 4: Правилом віри і образом лагідности, *
учителем повздержности * явила Тебе Твоєму стаду всіх речей істина. *
Ради цього придбав Ти смиренням високе, * убогістю – багате, * отче,
священноначальнику Євтихіє, * Моли Христа Бога, щоб спаслися душі наші.
Кондак, глас 8: Справді божественного Євтихія оспівуючи,
всі люди, з любов’ю прославмо, як великого пастиря, служителя і вчителя
премудрого, і гонителя єресей. Бо він молиться до Господа за всіх нас.
Було це у Фриґії. В одній місцевості хлопці ровесники писали на
стіні свої імена. Один з них написав таке: “Євтихій, патріярх”. Хто ж
був той хлопець? Був він сином славного воїна з легіону великого витязя
Велизара. Батько його називався Олександр, а мати – Синезія, донька дуже
побожного священика, також Євтихія. У 512 р. у них народився син і
назвали його Євтихій, що означає “щасливий”. Початкову освіту дав йому
дід, саме він засіяв у серці дитини зерно святости, яке видало дуже
обильний плід. Продовжив освіту Євтихій в одній зі шкіл Царгорода,
набуваючи всякої мудрости, зростаючи літами, усякими чеснотами і в
страху Божому.
У 30 років Євтихій став священиком і тоді вирішив зректися світу
та вступити до монастиря в Амасії. У монастирі він дивував усіх святістю
життя і невдовзі став архимандритом амасійських монастирів. А коли
імператор Юстиніян I (527-565) скликав П’ятий Вселенський собор у
Царгороді, на нього прибув святий Євтихій замість хворого митрополита
амасійського.
Патріярх святий Мина (пам’ять його вшановуємо 25 серпня) не міг
надивуватися чеснотам Євтихія, і сам імператор побачив у ньому Божого
мужа. А коли невдовзі після прибуття до Царгорода святого Євтихія помер
святий Мина, імператор поставив його на патріярший престол. Так
сповнилося те, що дитиною він написав про себе на стіні.
На П’ятому Вселенському (Другому Царгородському) соборі (553 р.)
святіший патріярх Євтихій був головою. Та після Собору імператор
Юстиніян пристав до єресі, котра навчала, нібито тіло Ісуса Христа через
поєднання двох природ, Божественної і людської, було відмінне від
нашого тіла і не страждало від болю. Коли святий Євтихій виступив проти
єресі і царя, за це його заслали на вигнання до його давнього монастиря в
Амасії, а патріярший престол у Царгороді зайняв Йоан Схоластик. На
вигнанні святий Євтихій посвятився побожному життю, постам і молитві, а
Бог наділив його силою творити чуда. І так оздоровляв він біснуватих, у
чудесний спосіб помножив збіжжя і хліб у монастирі, оздоровив
глухонімого, а Юстинові і Тиберієві, наступним імператорам, провістив,
що вони будуть царювати. Після смерти Йоана Схоластика св. Євтихій
повернувся на патріярший престол, а народ з невимовною радістю вітав
свого пастиря, котрий ще деякий час управляв своїм стадом, – простий
звичаями, мудрий в словах, а наймудріший змислом, муж великих дарів тіла
і духа. А в Томину неділю, 5 квітня 582 р., у віці 70 років, уділивши
всім благословення, передав свого духа в руки Господа. Мощі його
поховано в церкві святих Апостолів, а в 1246 р. перенесено до Венеції.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська
Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів,
Видавництво «Свічадо», 2013
Немає коментарів:
Дописати коментар