Ді.2,14–21: «Я виллю мого Духа на всяке тіло»
Життєві обставини показують, що ми в одних ситуаціях можемо дати
собі раду, в інших – не можемо. В одних ситуаціях тримаємося заповідей
Божих, а в інших безпомічно падаємо. Скільки разів ми робили різні
постанови, наміри щось змінити, досягнути, але бачимо, як нам це не є
легко. А все тому, що часто ми уповаємо лише на себе, на свої сили й ще
собі не усвідомили, що «без Бога – ні до порога».
Без Божої помочі, без сповнення силою Духа Святого не можемо
творити чогось доброго, чогось божественного. Тому завжди звертаймось до
Господа, щоб давав нам Духа Святого, молімося, щоб сповняв нас Ним. І
тоді в Бозі нічого не є неможливим. Бо ж Дух Святий сповнює людину силою і міццю до великих речей, які, на перший погляд, здавалися б неможливими.
***
Лк.24,12-35: «Чи не палало наше серце в нас у грудях, коли Він промовляв до нас..?»
Бачимо, що подія воскресення так вплинула на всіх, що вони були
приголомшені й повністю перейнялися тим, що сталося. Двоє учнів, які
йшли до Емаусу, саме так емоційно це обговорювали. Що ж відбулося? Їхні
емоції настільки «затуляли» їм очі, що вони не зуміли впізнати Христа,
який прийшов до них.
Як це подібно на кожного з нас! Коли стається якась подія в
нашому житті, якась ситуація в Церкві, в суспільстві, тоді ми починаємо
говорити: «Чи ти бачив, як то було, як це сталося, як він сказав, як він
повівся?» Як емоційно ми це переживаємо! Саме тому ми не готові
побачити Господа, який стоїть за тим. Дуже важливо придивитися й
запитати себе: «Що цією подією, цією ситуацією Бог хотів сказати мені,
Церкві?» Адже Бог промовляє до нас кожною ситуацією і кожною подією в
нашому житті. Спробуймо вгамовувати наші емоції і вслухатися, що Бог
говорить нам через це.
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар